Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/5763/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання права власності; державної, комунальної.
Надіслано судом: 16.01.2025. Зареєстровано: 17.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2025.
Дата набрання законної сили: 14.01.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  916/5763/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
		здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 (судді: Філінюк І. Г. - головуючий, Аленін О. Ю., Принцевська Н. М.)
		за касаційною скаргою Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Південна" у справі 
		за позовом виконувача обов`язків керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України 
		до фізичної особи-підприємця Димитрова Олега Степановича та Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Південна", 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, 
		про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії,
		В С Т А Н О В И В:
		1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
		1.1. У грудні 2023 року виконувач обов`язків керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Димитрова Олега Степановича (далі - ФОП Димитров О. С.) та Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Південна" про визнання недійсним договору про надання послуг від 02.02.2023 № ВКС-1212, укладеного між відповідачами, та зобов`язання ФОП Димитрова О. С. звільнити приміщення закритої території за адресою: м. Одеса, пров. 4-й Житомирський, 21-А, прим. №№ 2, 3, 4, 10, 11, 12, 13 буд. літ. З, площею 280,8 м2 та рампи, що примикає до будівлі літ. З за адресою: м. Одеса, пров. 4-й Житомирський, 21-А, площею 59 м2.
		1.2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2024 відкрито провадження у справі № 916/5763/23 за правилами загального позовного провадження, залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВ ФДМУ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, та призначено підготовче засідання у справі.
		1.3. Разом із тим, 08.05.2024 від прокурора до суду надійшла заява про зміну предмета позову, в якій прокурор просив задовольнити цю заяву шляхом викладення позовних вимог в такій редакції, а саме визнання недійсним договору про надання послуг від 02.02.2023 № ВКС-1212, укладеного між відповідачами у справі; визнання недійсним договору про надання послуг від 15.01.2023 № ВКС-1459, укладеного між відповідачами у справі (при цьому правильним є зазначення 2024 замість 2023); визнання недійсним договору про надання послуг від 15.01.2024 № ВКС-1493; визнання недійсним попереднього договору оренди від 15.01.2024 № ВКС-1458; зобов`язання ФОП Димитрова О. С. звільнити об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1643474751101, загальною площею 8369,5 м2 за адресою: м. Одеса, пров. Житомирський 4, буд. 21-А), а саме приміщення закритої території за адресою: м. Одеса, пров. 4-ий Житомирський, 21-А, приміщення №№ 2, 3, 4, 10, 11, 12, 13 буд літ. З, площею 280,8 м2 та рампи, що примикає до будівлі літ. З за адресою: м. Одеса, пров. 4-ий Житомирський, 21-А, площею 59 м2 (за договором про надання послуг від 02.02.2023 № ВКС-1212, укладеним між відповідачами); приміщення № 5 буд. літ. М1, приміщення № 5 буд. літ. З, закритої території за адресою: м. Одеса, пров. 4-ий Житомирський, 21а, площею 221,1 м2 та відкритої території за адресою: м. Одеса, пров. 4-ий Житомирський, 21а, рампа, площею 11 м2 (за договором про надання послуг від 15.01.2023 № ВКС-1459, укладеним між відповідачами); приміщення №№ 2, 3, 4, 10, 11, 12, 13 буд. літ. З закритої території за адресою: м. Одеса, пров. 4-ий Житомирський, 21а, площею 280,8 м2 та відкритої території: рампа, що примикає до будівлі літ. З за адресою: м. Одеса, пров. 4-ий Житомирський, 21а, площею 59 м2 (за договором про надання послуг від 15.01.2024 № ВКС-1493, укладеним між відповідачами у справі); приміщення будівлі літ. Ю за адресою: м. Одеса, пров. 4-ий Житомирський,21а, площею (25,9 м2), (за попереднім договором оренди від 15.01.2024 № ВКС-1458, укладеним між відповідачами у справі), загальною площею 937,6 м2 на користь держави в особі Міністерства оборони України.
		1.4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 (суддя Щавинська Ю. М.) у прийнятті зазначеної заяви прокурора було відмовлено та повернуто її прокуророві.
		Аргументуючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив із того, що у наведеному випадку подана прокурором заява про зміну предмета позову за своєю правовою природою є новим позовом; у цій заяві прокурором об`єднано декілька вимог, які не пов`язані між собою ані підставою виникнення (правовідносини виникли з різних договорів), ані поданими доказами; зазначені прокурором позовні вимоги не співвідносяться як основні та похідні. Крім того, за висновками місцевого господарського суду сумісний розгляд заявлених вимог у бідь-якому разі перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені статтею 195 Господарського процесуального кодексу України.
		1.5. За наслідками перегляду вказаної ухвали Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 07.10.2024 (судді: Філінюк І. Г. - головуючий, Аленін О. Ю., Принцевська Н. М.) скасував ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2024, а справу № 916/5763/23 направив до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор у наведеній заяві не змінював підстави позову; у заяві про зміну предмета позову прокурор фактично зазначив лише обставини, що зумовили подання такої заяви (зокрема, необхідність найбільш ефективного захисту прав та інтересів держави), первісні підстави позову залишились незмінними, а тому суд дійшов висновку, що прокурор змінив виключно позовні вимоги, без коригування підстав позову, що свідчить про дотримання ним процесуального закону та безпідставність висновків місцевого суду.
		2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень
		2.1. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Південна" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 у цій справі залишити в силі.
		Скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, неврахування норм матеріального права, зокрема, вимог частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо зміни предмета та підстав позову; стверджує, що прокурор шляхом подання заяви про зміну предмета позову подав новий позов; прокурор доповнив позовні вимоги зокрема вимогами про визнання недійсними нових договорів укладених між відповідачами вже у 2024 році, тобто після звернення прокурора до суду з позовом у первісній редакції. За доводами скаржника, при виникненні нового предмету позову (нові правочини), що випливають із нових матеріально - правових відносин, встановлення підстав для задоволення позову, підлягає доказуванню шляхом його обґрунтованості самостійними, окремими, новими доказами, дослідженню їх з урахуванням нових засобів доказування, необхідність дослідження змісту тексу оскаржуваного нового, правочину укладеного 2024 році, з якого вбачається прихована оренда і застосування до нього норм чинного законодавства.
		2.2. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження через нерелевантність до спірних правовідносин висновків, викладених у перелічених скаржником у касаційній скарзі постановах; а у разі відмови у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження у цій справі - залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену у справі постанову - без змін як законну та обґрунтовану.
		3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
		3.1. Переглянувши оскаржену у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на них, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.
		3.2. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		3.3. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про відмову в прийнятті та повернення заяви прокурора про зміну предмета позову.
		3.4. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Згідно зі статтею 2 та частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
		Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарським процесуальним кодексом України.
		Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу    України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
		Згідно з положеннями статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
		Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
		Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
		Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
		Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
		Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
		Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
		У цьому контексті Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 908/299/18. 
		"69. Частиною третьою статті 46 ГПК України передбачено право позивача на зміну предмета або підстав позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.
		70. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		71. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога. При цьому одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається".
		Положеннями статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено саме право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
		Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17 наголосив, що у будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
		Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Аналогічні правові висновки щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.
		Оскільки норма частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України виключає можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити у задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені (первісні) позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18).
		У свою чергу, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Збільшено (зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 922/53/19.
		Верховний Суд зазначає, що відповідно до усталеної судової практики предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 922/53/19).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц (висновки якої були враховані місцевим господарським судом у цій справі) наголосила, що: "59. …в разі надходження до суду такої заяви суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
		60. Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
		61. Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви. 
		62. Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами".
		Частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		Зі змісту частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України також вбачається, що порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
		Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у    спрощеному позовному провадженні   - до початку    розгляду справи по суті    у кожній із справ (частина 3 зазначеної статті).
		Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті, якими передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
		При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції (постанова Верховного Суду від 27.06.2022 у справі № 916/697/21, предметом касаційного перегляду в якій була постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви прокурору про зміну предмета позову).
		3.5. Як уже зазначалося, прокурор звернувся до господарського суду із заявою про зміну предмета позову, посилаючись на фактичну зміну обставин (укладення після звернення з цим позовом між відповідачами у справі інших договорів про надання послуг та попереднього договору оренди) та недостатність для захисту інтересів держави первісно визначеного прокурором предмету позову.
		Надавши оцінку змісту заяви прокурора про зміну предмета позову, місцевий господарський суд установив, що прокурор доповнив позовні вимоги, викладені у позовній заяві про недійсність договору про надання послуг від 02.02.2023 і звільнення приміщень, новими вимогами про визнання недійсними інших договорів про надання послуг та попереднього договору оренди від 15.01.2024, укладених між відповідачами у справі, та зобов`язання звільнити об`єкти нерухомого майна, тобто у такий спосіб, як установив суд, прокурор фактично звернувся з новою позовною заявою; вимоги та обґрунтування, наведені прокурором у цій заяві, є відмінними від вимог та обґрунтувань (фактичних підстав), зазначених ним у первісній позовній заяві, що, у свою чергу, унеможливлює висновок про відповідність такої заяви приписам частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України. Водночас суд першої інстанції установив, що у цій заяві прокурором об`єднано вимоги, які не пов`язані між собою ані підставою виникнення (правовідносини виникли з різних договорів), ані поданими доказами; зазначені прокурором позовні вимоги не співвідносяться як основні та похідні, натомість об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при звернення з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими вимогами після порушення провадження у справі. 
		Ураховуючи наведене та положення процесуального законодавства, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції    про відмову у прийнятті заяви прокурора про зміну предмета позову, яка, як встановлено судом, за своєю правовою природою є новим позовом, що містить зокрема інші фактичні підстави та обставини.
		Наведене не спростовано судом апеляційної інстанції, який дійшов помилкового висновку про дотримання прокурором вимог процесуального закону при подачі заяви про зміну предмета позову. Посилання суду апеляційної інстанції на недостатність захисту прав держави у разі задоволення вимог позову у первісній редакції та, відповідно, обґрунтованість зміни прокурором предмета позову шляхом доповнення позовних вимог, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки це у наведеному випадку суперечитиме принципу добросовісного користування учасниками справи своїми процесуальними правами та наведеним положенням Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим визнається безпідставним застереження суду апеляційної інстанції про ймовірне позбавлення учасника справи права на доступ до правосуддя, оскільки такий учасник не позбавлений права звернутись до суду з позовною заявою на загальних підставах.
		3.6. За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано та відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України було відмовлено у прийнятті заяви прокурора про зміну предмета позову та повернуто її прокуророві, а тому в цій частині доводи касаційної скарги знайшли підтвердження.
		Щодо посилань скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції положень частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", то колегія суддів їх не бере до уваги, оскільки спірне питання стосувалося саме умов прийнятності до розгляду судом заяви прокурора про зміну предмета позову, поданої в порядку положень частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.
		4. Висновки Верховного Суду
		4.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		4.2. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		4.3. Статтею 312 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		4.4. Ураховуючи норми законодавства, зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 відповідає положенням процесуального законодавства, натомість оскаржувану у справі постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 необхідно скасувати, а вказану  ухвалу місцевого суду у цій справі - залишити в силі.
		5. Розподіл судових витрат
		5.1. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі ухвали місцевого господарського суду, судовий збір, сплачений Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Південна" за розгляд касаційної скарги у сумі 2422,40 грн покладається на прокуратуру.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Південна" задовольнити.
		Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 916/5763/23 скасувати, ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 залишити в силі.
		Стягнути з Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Південна" 2422,40 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.
		Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Одеської області.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                                  Т. Б. Дроботова
		Судді                                                                                                                   Н. О. Багай
		                                                                                                          Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...