Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/4342/13-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2025.
Дата набрання законної сили: 08.01.2025
Номер судового провадження: 61-5724ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 січня 2025 року                                                                        
		м. Київ                                                                                               
		справа № 183/4342/13-ц
		провадження № 61-5724св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача Литвиненко І. В.,
		суддів Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Пророка В. В., 
		учасники справи:
		заявник (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
		заінтересовані особи (боржники): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року під головуванням судді Березюк В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Ткаченко І. Ю. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
		ВСТАНОВИВ
		Короткий зміст заявлених вимог 
		У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», товариство) звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 183/4342/13-ц про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором від 26 лютого 2008 року № 775163/ФЛ у сумі 190 635,06 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 1 523 746,03 грн, судового збору в сумі 3 441 грн та звернення стягнення на предмет іпотеки.
		В обґрунтування заяви посилалося на те, що Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 07 грудня 2020 року у справі №183/4342/13-ц заяву товариства задовольнив частково. Замінив сторону стягувача з ПАТ КБ «Надра», як вибулої сторони, на його правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». 
		У кредитній справі, яка була передана від ПАТ КБ «НАДРА» до товариства, виконавчий лист у справі № 183/4342/13-ц про стягнення заборгованості з 
		ОСОБА_2 був відсутній, про що складений акт огляду кредитної справи 
		№ 775163/ФЛ. 
		28 вересня 2022 року Новомосковський ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) листом № 13.27-28/55961 надав відповідь на запит щодо боржника та повідомив, що на виконанні перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу у розмірі 190 635,06 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 523 746,03 грн та судовий збір 3 441 грн. 
		15 липня 2017 року на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з чим у заявника виникла потреба в отриманні його дубліката.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою 
		від 10 листопада 2023 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого документа відмовив.
		Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа місцевий суд вважав, що це питання вже було предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції, нових обставин представник заявника  не повідомив, а тому підстави для задоволення заяви відсутні.
		Дніпровський апеляційний суд постановою від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» залишив без задоволення, а ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року без змін.
		Суд апеляційної інстанції, вважав, що заява ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не підлягає задоволенню, оскільки із заявою про видачу дубліката виконавчого листа для пред`явлення його до виконання товариство звернулося лише у травні 2023 року, тобто з пропуском строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. При цьому ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не порушувало питання про поновлення такого строку.
		 
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
		У квітні 2024 року представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» директор Скребець О. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2024 року в якій просив оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким задовольнити заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 183/4342/13-ц про стягнення заборгованості із боржника ОСОБА_2 .
		Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
		Представник заявника зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, а тому дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
		Вказує, що суди не врахували правових позицій Верховного Суду, які були викладені у постановах від 24 січня 2024 року у справі № 182/4087/13-ц, від 29 липня 2021 року у справі № 2608/4065/12, від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13, від 26 червня 2018 року у справі 
		№ 727/1256/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 263/4341/18, від 21 липня 2021 року у справі № 635/2225/13-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, зокрема щодо застосування норм Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягувача із заявою до суду в межах строку для повторного пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.
		Касаційна скарга містить довід про те, що підставою для повернення виконавчого документа стягувачу під час здійснення його примусового виконання було те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме майно, яке є житлом та вважається предметом застави, а тому звернувшись у квітні 2023 року із заявою про видачу дубліката виконавчого документа строк його пред`явлення до виконання товариство не пропустило.
		Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали 
		Фактичні обставини справи
		Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області заочним рішенням від 10 грудня 2014 року стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 26 лютого 
		2008 року № 775163/ФЛ у розмірі 190 635,06 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 1 523 746,03 грн. Заочне рішення набрало законної сили 26 грудня 2014 року.
		15 березня 2016 року представник ПАТ КБ «Надра» отримав виконавчі листи.
		Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою 
		від 07 грудня 2020 року у справі № 183/4342/13-ц замінив сторону стягувача з ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
		Відповідно до акта огляду матеріалів кредитної справи № 775163/ФЛ, яка була передана ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» згідно із договором № GL3N216953 про відступлення прав вимоги від 24 квітня 2020 року, виконавчий лист у справі 
		№ 183/4342/13-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 відсутній.
		Згідно листа Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 28 вересня 2022 року № 13.27-28/55961 на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 183/4342/13-ц, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 10 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» грошових коштів. 
		Державний виконавець постановою від 21 липня 2016 року відкрив виконавче провадження. 15 липня 2017 року у порядку пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження завершене та на теперішній час знищене у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 03 травня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області. 
		15 липня 2024 року цивільна справа № 183/4342/13-ц надійшла до Верховного Суду.
		Верховний Суд ухвалою від 11 грудня 2024 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
		Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Частиною першою статті 14 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час видачі стягувачу виконавчих листів (далі - ЦПК України 2004 року), частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
		Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.
		ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
		Згідно з частиною першою статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.
		Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).
		До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.
		Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення  виконавчого документа до виконання.
		Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
		Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
		Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
		Отже, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, зазначено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі                  № 2-836/11, на яку також послався представник заявника у касаційній скарзі, вказано, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
		У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц на яку заявник послався у касаційній скарзі, зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі 10 березня 2015 року судом виконавчого листа № 183/4342/13-ц та першого пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.
		Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
		05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII.
		Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 
		№ 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
		Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 
		№ 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
		Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
		Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
		Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що виконавчий лист у справі 
		№ 183/4342/13-ц буввиданий 10 березня 2015 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області щодо боржника ОСОБА_2 . Державний виконавець постановою від 15 липня 2017 року повернув виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
		Частина перша статті 37 Закону № 1404-VIII містить вичерпний перелік обставин, які є підставою для повернення виконавчого документа. Так, згідно з пунктом 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
		Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
		Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
		У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII).
		На момент винесення державним виконавцем 30 червня 2017 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу через встановлену законом заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, діяв Закон України 
		від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким було встановлено заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань позичальника або майнового поручителя за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами в іноземній валюті.
		23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України від 13 квітня 2021 року 
		№ 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 23 вересня 2021 року.
		На час звернення ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа (у квітні 2023 року) строк дії встановленої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборони, з якою державний виконавець пов`язував неможливість виконання рішення суду закінчився (23 вересня 2021 року), тому зазначена заява про видачу дубліката виконавчого листа вважається такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що не було враховано судом апеляційної інстанції.
		Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 182/4087/13-ц.
		В контексті наведеного обґрунтованими є доводи касаційної скарги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про те, що суд апеляційної інстанції на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернув, належним чином не з`ясував обставини справи, не перевірив доводи ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» щодо втрати оригіналу виконавчого документа та зробив передчасний висновок про залишення без змін ухвали суду першої інстанції.
		Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
		Верховний Суд керується межами касаційного розгляду справи, передбаченими у статті 400 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції не має повноважень здійснювати дослідження доказів у справі, надавати їм оцінку, залучати до участі у справі третіх осіб тощо.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Колегія суддів зауважує, що оскільки суд касаційної інстанції не має повноважень здійснювати дослідження доказів у справі, надавати їм оцінку, а суди не встановили факт втрати виконавчого документа, Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити у справі своє рішення, а тому оскаржена постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Щодо судових витрат 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
		Керуючись статтями 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» задовольнити частково.
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                        І. В. Литвиненко
		 
		Судді:                                                                                            А. І. Грушицький
		 
		                                                                                                       В. М. Ігнатенко
		 
		                                                                                                       Є. В. Петров
		 
		                                                                                                       В. В. Пророк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...