Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 362/6138/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2025.
Дата набрання законної сили: 15.01.2025
Номер судового провадження: 61-14167ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 362/6138/23
		провадження № 61-14167св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
		 
		учасники справи:
		заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - Тетіївський відділ державної виконавчої служби в Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
		заінтересована особа (стягувач) -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2024 року у складі судді Кравченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М., 
		ВСТАНОВИВ:
		1.            Описова частина 
		Короткий зміст вимог заяви
		У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Тетіївського відділу державної виконавчої служби в Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Тетіївський ВДВС), стягувач - ОСОБА_2 .
		Скарга мотивована тим, що 24 жовтня 2012 року державним виконавцем Тетіївського ВДВС було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 28 лютого 2011 року         № 2-672, виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з неї на користь акціонерного комерційного банку «Форум» боргу у розмірі 781 514,95 грн. Цього самого дня в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем на все належне їй майно було накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження (номер запису про обтяження 13170881).
		24 грудня 2012 року постановою державного виконавця виконавче провадження № НОМЕР_1 було закінчено на підставі пункту 10                   частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій, а саме передано за належністю до іншого ВДВС, оскільки в результаті проведених виконавчих   дій було встановлено, що місце проживання боржника, тобто її, є: АДРЕСА_1 . Крім того, у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій, а саме у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
		10 квітня 2018 року відповідно до договору про відступлення прав вимоги за результатами відкритих торгів ОСОБА_2 став новим кредитором замість банку, який із заявою до суду про заміну стягувача у виконавчому провадженні не звертався. 
		Таким чином, вказане виконавче провадження було припинено, а виконавчий лист не було повторно пред`явлено до виконання, однак державний виконавець по цей час не зняв арешт, накладений з метою виконання вищевказаного виконавчого листа.
		28 серпня 2023 року вона звернулася до Тетіївського ВДВС із заявою про скасування арешту з належного їй майна, однак ВДВС арешт знято не було та рекомендовано звернутися до суду.
		ОСОБА_1 вважала, що закінчення виконавчого провадження, як і повернення виконавчих документів одночасно з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, а наслідками завершення виконавчого провадження є, зокрема, знаття арешту з майна боржника. Тому правових підстав у ДВС не знімати арешт з її майна не було, а ігнорування її заяви від 28 серпня 2023 року з боку такого органу є бездіяльністю, що перешкоджає їй здійснювати свої права.
		Посилаючись на викладене,  ОСОБА_1 просила суд: 
		 - визнати неправомірною бездіяльність Тетіївського ВДВС щодо незняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 та оголошення заборони його відчуження у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
		 - зобов`язати уповноважену особу Тетіївського ВДВС зняти арешт з рухомого та нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 та оголошення заборони його відчуження, які накладені в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 28 лютого 2011 року № 2-672, виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції 
		Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. 
		Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того,         що у справі, яка переглядається, виник спір не у зв`язку з оскарженням бездіяльності державного виконавця про незняття арешту, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні на стадії його завершення у 2012 році, а виник у зв`язку з тим, що на заяву ОСОБА_1 від 28 серпня 2023 року про зняття арешту у зв`язку із закінченням виконавчих дій та передачею за належністю до іншого відділу ДВС державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника. Разом з тим, судом установлено, що після повернення банку виконавчого документа про стягнення з  ОСОБА_1 кредитної заборгованості, особа, яка придбала право вимоги ( ОСОБА_2 ), не підтвердила повне виконання зобов`язань за кредитним договором і доказів такого заявником до скарги не додано. Подаючи до Тетіївського ВДВС заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказала, що матеріали виконавчого провадження є завершеними та знищеними виконавчою службою, а тому необхідність в арешті її майна відпала, а наявність такого позбавляє її права на спадкування. За таких обставин суд вважав недоцільним зняти арешт, накладеного на майно боржника для забезпечення виконання невиконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосування арешту наявна необхідність для виконання невиконаного судового рішення. 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2024 року залишено без змін.
		Погоджуючись із висновками міськрайонного суду, апеляційний суд також зазначив, що на час прийняття державним виконавцем Тетіївського ВДВС рішення про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з направленням виконавчого документа на виконання до іншого ВДВС, у нього були відсутні підстави для скасування накладених обтяжень в силу положень статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій. 
		У цій справі виник спір у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 звернулася до Тетіївського ВДВС із заявою від 28 серпня 2023 року про зняття арешту у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, посилаючись на те, що виконавчі дії закінчені, а виконавчий документ передано за належністю до іншого    ВДВС, проте начальник Тетіївського ВДВС відмовився зняти арешт з майна боржника - ОСОБА_1 . Разом з тим, судом установлено, що       ОСОБА_1 , звертаючись із вказаною заявою до Тетіївського ВДВС, вказувала, що матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 є завершеними та знищеними виконавчою службою, а тому необхідність в арешті її майна відпала, а наявність такого позбавляє її права на спадкування. Проте, вказаних підстав для зняття арешту з майна боржника Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено. При цьому, будь-яких доказів виконання судового рішення, відповідно до якого було видано виконавчий лист, та відсутності у боржника заборгованості суду не надано. Крім того, обставини повернення виконавчого листа стягувачу, як про це зазначає заявник, об`єктивними доказами у справі не підтверджено.
		Апеляційний суд послався на праві висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г, про те, що «державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення».
		Крім того, у постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, провадження № 61-26969св18, зазначено, що «згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».
		За таких обставин, апеляційний суд вважав правильними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Тетіївського ВДВС щодо незняття арешту з належного їй майна.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її скаргу задовольнити. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової                палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Васильківського міськрайонного суду Київської області.Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. 
		У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2024 року справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Тетіївського ВДВС, стягувач - ОСОБА_2 , за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що у листі Тетіївського ВДВС зазначено, що підстав для скасування арешту немає, а надати постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про закінчення виконавчого провадження та копії виконавчого документа немає можливості, оскільки виконавче провадження знищено. При цьому, на час її звернення до суду зі скаргою відкриті виконавчі провадження, в яких вона є боржником, відсутні. Так, у період з 23 січня 2015 року (повернення виконавчого листа стягувачу) до дня розгляду цієї справи органами ДВС не проводилися виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа від 28 лютого 2011 року № 2-672. Відсутні відомості й про наявні виконавчі провадження щодо стягнення з неї виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, тобто на час розгляду цієї справи відсутні відомості про будь-які відкриті виконавчі провадження, за якими вона є боржником. Крім того, станом на час розгляду цієї скарги виконавчий лист від 28 лютого 2011 року № 2-672 повторно до виконання не пред`являвся, а вчинення будь-яких дій державним виконавцем за межами виконавчого провадження є неможливим. Тому збереження більше десяти років арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння її майном. Наявність, за твердженням ВДВС, у неї заборгованості перед стягувачем не спростовує того, що минуло більше 8 років з дня повернення виконавчого листа стягувачу, тому відсутні підстави для збереження арешту її майна. Крім того, ні стягувачем, ні ДВС не доведено підстав збереження арешту, накладеного на її майно у 2012 році. При цьому, ОСОБА_2 , який відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 10 квітня 2018 року став новим кредитором, до суду із заявою про заміну стягувача та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не звертався. 
		Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду. 
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		28 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Тетіївського ВДВС із заявою про зняття арешту з належного їй майна, однак листом Тетіївського ВДВС від 12 вересня 2023 року отримала відмову і арешту знято не було (а. с. 5, 6).
		Згідно з листа Тетіївського ВДВС від 20 грудня 2023 року вих. № 51088 на примусовому виконані у відділі ДВС перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2011 року № 2-672 про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного комерційного банку «Форум» боргу у розмірі 781 514,95 грн, яке не було фактично виконане боржником. 24 грудня 2012 року виконавче провадження № НОМЕР_1 було закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій, та направлено по територіальності за місцем проживання боржника до Васильківського ДВС, відповідно до заяви боржника місце її проживання: АДРЕСА_1 . Надати належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 неможливо, оскільки матеріали виконавчого провадження знищені відповідно до акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 10 лютого 2016 року (а. с. 22-23).
		Відповідно до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 квітня 2018 року № 1070-Ф ОСОБА_2 став новим кредитором за кредитним договором та забезпечувальними договорами від 22 листопада 2007 року, укладених між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (а. с. 7-10)
		Доказів того, що заборгованість за кредитним договором погашена у повному обсязі, а у стягувача претензій щодо його виконання немає ОСОБА_1 суду не надала.
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судового рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення частково не відповідають. 
		Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
		Відповідно до частини першої статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV тут і далі - у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) державний виконавець зобов`язаний вжити передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Зокрема державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
		За змістом положень частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у тому числі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.  
		Відповідно до частини п`ятої статті 47 Закону № 606-ХІV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
		Відповідно до статті 30 Закону № 606 державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
		Тож, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження. Після завершення виконавчого провадження ніякі інші дії державним виконавцем не проводяться.
		Статтею 52 Закону № 606-ХІV встановлювалось, що звернення стягнення       на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (стаття 57 Закону). Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону № 606-ХІV підлягає примусовому виконанню.
		Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далів - Закон № 1404-VIII) в редакції, чинній на момент звернення заявника до виконавчої служби із заявою про зняття арешту, у статті 59 визначено випадки, коли арешт з майна та коштів боржника знімається постановою державного виконавця чи постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. У той же час, частиною п`ятої наведеної статті передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
		Законом № 1404-VIII не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.
		Частиною першою статті 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		У справі, яка Верховним Судом переглядається, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , виходили з відсутності підстав для визнання неправомірною бездіяльність органу ДВС щодо незняття арешту, накладеного постановою державного виконавця від 24 жовтня 2012 року.
		Верховний Суд не в повній мірі погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		Судом установлено, що 24 грудня 2012 року виконавче провадження № НОМЕР_1 було закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-ХІV, а саме передано за належністю до іншого ВДВС, оскільки в результаті проведених виконавчих дій було встановлено, що місце проживання боржника - ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
		Верховний Суд погоджується, що на момент прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з направленням виконавчого документа на виконання до іншого ВДВС, у державного виконавця Тетіївського ВДВС були відсутні підстави для скасування накладених обтяжень у силу положень статті 50 Закону № 606-ХІV.
		Разом з тим, матеріали справи взагалі не містять інформації з Васильківського ВДВС, до якого було передано за належністю виконавчий лист Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2011 року № 2-672 про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного комерційного банку «Форум» боргу у розмірі 781 514,95 грн. 
		При цьому, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції у порядку, передбаченому положеннями ЦПК України, відповідних запитів до Васильківського ВДВС щодо виконання/невиконання зазначеного вище виконавчого листа не здійснювали. Вказаний ВДВС взагалі не був повідомлений про розгляд цієї справи, хоча установлено, що саме у Васильківському ВДВС перебував на виконанні виконавчий лист Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2011 року № 2-672 про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку боргу у розмірі 781 514,95 грн. 
		Таким чином, суди попередніх інстанцій фактичні обставини у справі, від    яких залежить правильне вирішення спору, не встановили й не з`ясували: а) чи перебуває виконавчий лист Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2011 року № 2-672 на виконанні у Васильківському ВДВС; б) чи закінчено виконавче провадження з його виконання; в) чи повернутий вказаний виконавчий лист стягувачу, а якщо так, то з яких підстав і кому, оскільки встановлено, що  ОСОБА_2 став новим кредитором замість банку; г) яка думка кредитора щодо виконання судового рішення.
		Без з`ясування вищевказаних обставин ухвалити законне, обґрунтоване й справедливе судове рішення є неможливим. 
		Отже, при новому розгляді справи судам необхідно встановити вищевказані обставини й ухвалити законне та справедливе судове рішення. 
		Оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд. 
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                             І. Ю. Гулейков
		 
		                                                                                      Б. І. Гулько
		 
		                                                                                      Г. В. Коломієць
		 
		                                                                                      Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...