Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 137/1421/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2025.
Дата набрання законної сили: 13.01.2025
Номер судового провадження: 51-3722км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023020050000477

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 січня 2025 року
		м. Київ
		справа № 137/1421/23
		провадження № 51-3722км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                          ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2024 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 29 травня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020050000477 від 08 вересня 2023 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рибчинці Хмільницького району Вінницької області, який проживає за адресою:  АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Літинського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2024 року  ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК України останнього звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто із  ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 34 907,60 грн матеріальної шкоди, 150 000 грн моральної шкоди та 11 000 грн витрат на правничу допомогу.
		Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
		Відповідно до встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку, 08 вересня 2023 року близько 12:42 ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автошляху М-30, який проходить по вул. Богдана Хмельницького в смт Літин Вінницького району Вінницької області, зі сторони м. Хмельницький у напрямку м. Вінниця, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, по якому справа-наліво по ходу руху останнього переходила проїзну частину ОСОБА_8 , в порушення вимог п. п. 1.7, 4.16(а), 12.4, 18 Правил дорожнього руху України, не надав їй перевагу в русі та не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу в момент виникнення небезпеки для руху, у зв`язку із чим допустив наїзд на останню. 
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, які були небезпечними для життя в момент заподіяння.
		Вінницький апеляційний суд вироком від 29 травня 2024 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9  задовольнив, вирок Літинського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2024 року в частині призначеного покарання скасував. Призначив  ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнив останнього від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. У решті вирок залишив без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права під час вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині стягнення моральної шкоди скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
		·          судові рішення в частині стягнення з  ОСОБА_7 моральної шкоди належним чином не вмотивовані;
		·          до суду не було надано доказів щодо розміру заподіяння потерпілій моральної шкоди, зокремане проведено окремої психологічної експертизи для визначення ступеню тяжкості відчутих нею душевних страждань та відповідно визначення розміру завданої їй моральної шкоди. Водночас висновок спеціаліста від 20 листопада 2023 року не підтверджує наявність тяжкої психологічної травми або страждань потерпілої;
		·          судами не враховано матеріального становища засудженого, який є пенсіонером, а також, що останній з власної ініціативи компенсував потерпілій 98 150 грн, тож призначена місцевим судом сума моральної шкоди у розмірі 150 000 грн є неспівмірною із заподіяною шкодою;
		·          суди не врахували практики Верховного Суду та залишили поза вагою те, що цивільна відповідальність засудженого на час ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», а тому дійшли безпідставного висновку про стягнення на користь потерпілої моральної шкоди виключно з ОСОБА_7 
		·          рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення цивільного позову не відповідають приписам ст. 370 КПК України.
		Заперечень на касаційну скаргу до Суду не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив судові рішення залишити без зміни.
		Захисник подав до Суду клопотання про здійснення касаційного розгляду за відсутності сторони захисту.
		На адресу Верховного Суд від потерпілої та її представника надійшли заяви про здійснення касаційного розгляду без їхньої участі.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Висновки судів про доведеність винуватості  ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, а також вид та розмір призначеного йому покарання в касаційному порядку не оспорюються. Зміст доводів касаційної скарги фактично зводиться до неправильного вирішення судами цивільного позову в частині стягнення морального відшкодування із засудженого на користь потерпілої  ОСОБА_8 .
		Приписами ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Цих вимог закону при вирішенні цивільного позову в частині стягнення морального відшкодування в кримінальному провадженні стосовно  ОСОБА_7 дотримано не було.
		Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок вчинення  ОСОБА_7  злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, потерпіла  ОСОБА_8  отримала тяжкі тілесні ушкодження. З метою відшкодування заподіяної моральної шкоди потерпіла звернулися до  ОСОБА_7  із цивільним позовом в межах цього кримінального провадження (т. 1 а. с. 27-33).
		Водночас на час ДТП цивільно-правова відповідальність  ОСОБА_7 була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 213005203, який наявний у матеріалах справи (т. 1 а. с. 206). Згідно з вказаним полісом у разі настання страхового випадку, страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, у тому числі за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого та його майну, - на суму завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми, зокрема за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, - 320 000 грн.
		Відповідно до положень ст. 22 Закону України №1961-IV«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або згаданим вище Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року (справа № 147/66/17),внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). 
		Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (п.п. 149, 150).
		У то й же час потерпіла особа в разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV (п. 172). 
		Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV (п. 173).
		Усупереч викладеному, незважаючи на те, що на момент вчинення кримінального правопорушення цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» і у матеріалах справи був наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, місцевий суд дійшов передчасного висновку про стягнення всього розміру заподіяної потерпілій моральної шкоди виключно із засудженого  ОСОБА_7 . Аспекти відповідальності страховика в цьому контексті належним чином досліджені не були. Апеляційний суд також залишив це питання без належної уваги. 
		За таких обставин вироки місцевого та апеляційного судів у частині відшкодування моральної шкоди не можна визнати законними й обґрунтованими, а отже касаційна скарга сторони захисту підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника  ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Літинського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2024 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 29 травня 2024 року стосовно  ОСОБА_7  щодо вирішення цивільного позову потерпілої  ОСОБА_8 до ОСОБА_7  в частині відшкодування моральної шкоди скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		У решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...