Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 497/380/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано судом: 15.01.2025. Зареєстровано: 17.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2025.

Номер судового провадження: А/990/23/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		15 січня 2025 року 
		м. Київ
		справа №497/380/24
		адміністративне провадження № А/990/23/24  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді - Смоковича М. І.,
		суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
		розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Панчошака Олександра Дмитровича на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17  вересня 2024 року (судді: Бойко А. В., Федусик А. Г., Шевчук О. А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та 
		в с т а н о в и в: 
		У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Болградського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, в якому просив скасувати постанову від 02  лютого 2024 року №  111701 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною другою статті 127-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), та закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі пункту 2 частини першої статті 247 КУпАП.  
		Болградський районний суд Одеської області рішенням від 25 квітня 2024 року позов задовольнив; скасував постанову Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України серії ББА № 111701 від 02  лютого 2024 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною другою статті 127-4 КУпАП щодо ОСОБА_1 ; справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрив; стягнув з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України судовий збір розмірі 1211,20 грн.
		Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України подав апеляційну скаргу на це рішення суду.
		За апеляційною скаргою відповідача П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 травня 2024 року відкрив апеляційне провадження у справі №  497/380/24.
		Ухвалою від 14 червня 2024 року суд апеляційної інстанції завершив підготовку і призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. 
		17 вересня 2024 року П`ятий апеляційний адміністративний суд на підставі частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постановив ухвалу, якою стягнув з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6056,00 грн.
		Підставою для накладення штрафу, відповідно до ухвали від 17 вересня 2014 року, стали такі обставини. 
		25 червня 2024 року колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду постановила протокольну ухвалу, якою визнала обов`язковою явку позивача, ОСОБА_1 , на судове засідання суду апеляційної інстанції з розгляду справи №  497/380/24, у зв`язку з чим в засіданні було оголошено перерву до 10 липня 2024 року. 
		На судове засідання, призначене на 10 липня 2024 року, позивач не з`явився. Представник позивача - адвокат Панчошак О. Д. на судовому засіданні 10 липня             2024 року повідомив суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 перебуває на лікарняному з 09 липня 2024 року, на підтвердження чого надав скріншот з особистого кабінету застрахованої особи на веб-порталі Пенсійного фонду України із відомостями про дату відкриття лікарняного - 09 липня 2024 року та про дату його закриття -                 11 липня 2024 року.
		Зважаючи на повідомлені обставини суд апеляційної інстанції знову оголосив перерву у розгляді справи до 27 серпня 2024 року.
		На судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 27 серпня 2024 року позивач, явку якого визнано обов`язковою, не з`явився. Представник позивача - адвокат Панчошак О. Д. на судовому засіданні 27 серпня 2024 року повідомив суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 знову перебуває на лікарняному, на підтвердження чого надав відомості про дату відкриття лікарняного листка - 27 серпня 2024 року, та його закриття - 30 серпня 2024 року. 
		За таких обставин суд апеляційної інстанції оголосив перерву у розгляді справи №  497/380/24 до 03 вересня 2024 року до 13:00 год.
		03 вересня 2024 року представник позивача - адвокат Панчошак О. Д. подав клопотання про розгляд справи № 497/380/24 без участі позивача, позаяк останній продовжує хворіти, на підтвердження чого надав скріншот з веб-порталу Пенсійного фонду України з відомостями про дату відкриття лікарняного - 31 серпня 2024 року, та про дату його закриття - 03 вересня 2024 року.   
		Водночас, 03 вересня 2024 року судове засідання у справі № 497/380/24 не відбулося через оголошення в Одеській області сигналу повітряної тривоги. У цьому зв`язку представник позивач 03 вересня 2024 року подав суду апеляційної інстанції клопотання, в якому, з уваги на тривалу повітряну тривогу, просив відкласти розгляд справи на іншу дату. 
		Відтак розгляд справи № 497/380/24 перенесено на 10 вересня 2024 року, у зв`язку з чим, з метою повідомлення позивача, явка якого була визнана обов`язковою, П`ятий апеляційний адміністративний суд надіслав листа за місцем служби позивача, тобто до Територіального сервісного центру МВС № 5144 (ТСЦ МВС №  5144 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС).   
		У відповідь Територіальний сервісний центр МВС № 5144 (ТСЦ МВС № 5144 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) листом від 06 вересня 2024 року № 31/30/5144-2024 повідомив суду апеляційної інстанції про неможливість вручення процесуальних документів через перебування ОСОБА_1 у відпустці по 10 вересня 2024 року.  
		10 вересня 2024 року ОСОБА_1 на судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився. На вимогу суду представник позивача повідомив номер мобільного телефону ОСОБА_1 . Через неявку позивача та відсутність відомостей про належне його сповіщення про необхідність прибути на судове засідання (10 вересня 2024 року), розгляд справи №  497/380/24 суд переніс на 17 вересня 2024 року о 13:00 год.
		Того самого дня, 10 вересня 2024 року, секретар судового засідання Челак Р.Г. повідомив позивача, ОСОБА_1 , за номером телефону, який надав адвокат Панчошак О.Д., про те, що суд визнав його [позивача] явку обов`язковою, а також про те, що розгляд апеляційної скарги Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на рішення Болградського районного суду Одеської області від 25 квітня               2024 року у справі № 497/380/24 призначено на 17 вересня 2024 року о 13:00 год у відкритому судовому засіданні в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду за адресою: м.  Одеса, просп. Гагаріна, буд. 19-21, зал судового засідання № 8. Телефонограма відповідного змісту є в матеріалах справи.  
		Відповідно до службової записки помічника судді і секретаря судового засідання,                  11 вересня 2024 року Ярим І.В. зателефонував секретарю судового засідання Челак Р. Г. з номеру телефону: НОМЕР_1 , який, як повідомив представник позивача, належить йому [ ОСОБА_1 ], та в телефонній розмові дізнавався про наслідки можливої неявки у судове засідання 17 вересня 2024 року. Під час телефонної розмови ОСОБА_1 було роз`яснено, що його явку визнано обов`язковою і у разі неприбуття на судове засідання суд може застосувати до позивача штраф та / або привід.
		17 вересня 2024 року від представника позивача - адвоката Панчошака О. Д. до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, ОСОБА_1 . Це клопотання представник позивача пояснив своїм перебуванням на лікарняному, на підтвердження чого надав відомості про медичний висновок з порталу «Дія». 
		Крім того, 17 вересня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 , в якому він підтвердив свою обізнаність про дату, час та місце слухання справи, однак просив розглянути справу №  497/380/24 за його відсутності через хворобу його представника. 
		З уваги на наведені обставини П`ятий апеляційний адміністративний суд зазначив, що незважаючи на те, що явку позивача у справі визнано обов`язковою, ОСОБА_1 (позивач) систематично не виконує свого процесуального обов`язку та протягом тривалого часу не з`являється на судові засідання суду апеляційної інстанції під різними приводами. Додав також, що позивач, будучи достеменно обізнаним про визнання його явки обов`язковою, а також належним чином сповіщеним про дату, час та місце розгляду справи, на судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 17 вересня 2024 року, не з`явився, чим створив перешкоди у розгляді справи по суті, і таким чином безпідставно затягує розгляд справи.  
		З покликанням на частини другу, п`яту статті 44, статті 144, 149, 149 КАС України П`ятий апеляційний адміністративний суд констатував, що розцінює описану поведінку позивача як зухвале невиконання процесуальних обов`язків та умисне ухилення від вчинення дій, покладених судом на позивача.
		За текстом ухвали від 17 вересня 2024 року, ОСОБА_1 без поважних причин не виконав ухвалу апеляційного суду про визнання його явки обов`язковою, чим створює перешкоди для належного та своєчасного розгляду справи, встановлення всіх обставин у справі. 
		З наведених мотивів П`ятий апеляційний адміністративний суд вважав за необхідне застосувати до позивача штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6056,00 грн.
		В апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Панчошак О. Д. просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року. Обґрунтовуючи свої вимоги представник позивача заначив, з-поміж іншого, про таке. 
		Суд апеляційної інстанції в межах розгляду згаданої адміністративної справи збирав докази замість суб`єкта владних повноважень, тож 25 червня 2024 року поставив декілька питань, які стосувалися складання практичного іспиту для отримання права керування транспортними засобами категорії «С» (щодо затвердження маршруту, ознайомлення з цим маршрутом клієнта, обставин, які можуть об`єктивно зумовити відхилення від маршруту, а також про автомобіль, на якому здавали практичний іспит). 
		Як зазначено в апеляційній скарзі, на усі запитання суду представник позивача відповів і надав документи, які підтверджують повідомлені обставини. Підкреслено, що усі відповіді на питання суду, за якими явку позивача визнано обов`язковою, були заздалегідь надані суду і жодної потреби в опитуванні позивача не було.
		Представник позивача наголосив на тому, що за правилами частини другої статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Переконує, що цей спір мав би розглядатися в обсязі обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення. Проте, замість відповідача докази, яких не вистачало, збирав П`ятий апеляційний адміністративний суд, таким чином, на думку апелянта, перейнявши на себе обов`язок доказування, що є порушенням принципу змагальності. 
		Відповідно до апеляційної скарги, законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, тому тут діє також принцип презумпції невинуватості особи, відповідно усі сумніви щодо доведеності її вини суд має трактувати на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
		На думку апелянта, наявних в матеріалах справи доказів було недостатньо для ухвалення рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні поставленого йому за провину правопорушення, проте суд перебрав на себе функцію з доказування протилежного. З цієї причини був завлений відвід, який П`ятий апеляційний адміністративний суд відхилив.  
		Апелянт зауважив, що 10 липня 2024 року, 27 серпня 2024 року позивач перебував на лікарняному та не міг з`явитися на судове засідання з поважних причин. 03  вересня 2024 року справа була відкладена у зв`язку з повітряною тривогою.
		10 вересня 2024 року позивач був у відпустці, тож йому не вручили листа, який суд надіслав на адресу Територіального сервісного центру МВС № 5144 (ТСЦ МВС № 5144 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС), де працює позивач. 
		17 вересня 2024 року представник позивача повідомив про неможливість з`явитися на судове засідання у зв`язку з перебуванням на лікарняному і просив розглядати справу без його участі та без участі позивача; останній з тих самих причин повідомив, що не може брати участь у розгляді справи, адже без адвоката буде порушене його право на захист. Фактично, як зазначив апелянт, 17 вересня 2024 року розгляд справи не міг відбутися через хворобу представника позивача.
		Тому вважає, що суд дійшов безпідставного висновку про систематичне невиконання позивачем процесуального обов`язку з`явитися до суду. 
		Переконує, що війна та оголошення повітряних тривог не залежать від позивача, а хвороба є поважною причиною неявки на судове засідання; крім того, суд залишив поза увагою, що позивач має інвалідність II групи, тому таке ставлення суду порушує права осіб з інвалідністю.
		Відзиву на апеляційну скаргу суд не отримав, що не перешкоджає її розгляду по суті. 
		Рух апеляційної скарги
		Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 листопада 2024 року поновив апелянту строк на апеляційне оскарження і відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року.
		Тією самою ухвалою суд зупинив виконання ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17   вересня 2024 року до закінчення апеляційного провадження, а також витребував матеріали справи №   497/380/24, необхідні для розгляду апеляційної скарги на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17   вересня 2024 року про стягнення штрафу у порядку процесуального примусу. 
		Матеріали справи №   497/380/24 надійшли до Верховного Суд 10 грудня 2024 року. 
		Ухвалою від 06 січня 2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 
		Нормативне регулювання та позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		Відповідно до частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
		Згідно з частиною першою статті 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
		За частиною першою статті 144 КАС України заходами процесуального примусу є: 5) штраф.
		Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення (частина друга статті 144 КАС України).  
		Згідно з частиною першою статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень; 4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
		Відповідно до частини четвертої статті 144 КАС України ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не підлягає.
		Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є:  6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; .
		За текстом частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; .
		Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції (частина друга статті 292 КАС України). 
		Колегія суддів з`ясувала, що підставою для постановлення ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року про застосування до позивача заходу процесуального примусу у виді штрафу стало те, що він уникав від виконання свого процесуального обов`язку з`явитися на судове засідання після того, як цей суд визнав його [позивача] явку обов`язковою (згідно з протокольною ухвалою від 25 червня            2024 року). 
		З цього приводу суд встановив, що двічі поспіль позивач не з`явився на судове засідання у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (10 липня 2024 року, 27 серпня 2024 року), яка, зважаючи на документи, які надав представник позивача, тривала три і чотири дні відповідно; 03 вересня 2024 року розгляд справи не відбувся через повітряну тривогу, проте у справі є також клопотання про розгляд справи (03 вересня 2024 року) без участі позивача через те, що він продовжує хворіти. 17 вересня 2024 року - позаяк 10 вересня 2024 року суд не мав доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи - позивач і його представник не з`явилися у зв`язку із захворюванням останнього, водночас у справі є докази, які підтверджують, що позивач був повідомлений про дату розгляду справи, як і про те, що його участь суд визнав обов`язковою.
		Варто зауважити, що коли позивач за посередництва свого представника повідомляв П`ятий апеляційний адміністративний суд про неможливість прибути на судове засідання (як-от: 03 вересня 2024 року, 17 вересня 2024 року) - участь у якому цей суд визнав обов`язковою, - він заразом просив розглядати справу за його позовом на основі доказів, які є у матеріалах справи, зокрема й тих, які надав його представник. 
		У цьому зв`язку представник позивача - адвокат Панчошак О. Д. в апеляційній скарзі наголошує на тому, що не було підстав для участі позивача на судовому засіданні, як того вимагав суд, тому що всі докази і відомості, які стосуються предмета доказування, є в матеріалах справи. Іншими словами, представник позивача переконує в тому, що П`ятий апеляційний адміністративний суд безпідставно визнав явку позивача обов`язковою, відповідно неприбуття останнього на судове засідання за описаної ситуації не давала підстав для застосування заходів процесуального примусу. 
		З уваги на доводи апелянта колегія суддів зазначає, що одним із принципів адміністративного судочинства, поряд зі змагальністю сторін і диспозитивністю, є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі. 
		У частинах першій, третій-четвертій статті 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Зважаючи на приписи статті 308 КАС України намагання суду апеляційної інстанції - під час перегляду рішення суду першої інстанції у справі № 497/380/24 - з`ясувати обставини справи, які стосуються предмету спору, і перевірити їх доказами охоплюється завданням апеляційного перегляду судового рішення і не можуть свідчити про перебирання судом функції «обвинувачення» у вчиненні адміністративного правопорушення. 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд, якщо визнав явку позивача як учасника справи обов`язковою, відповідно мав намір заслухати його пояснення, діяв з метою з`ясування обставин, які, як вважав цей суд, мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язком позивача в такому випадку є виконати вимоги суду, або, якщо є обставини, які об`єктивно перешкоджають прибути на засідання, повідомити про них. 
		Колегія суддів погоджується, що тимчасова непрацездатність, про яку мовить представник позивача, може бути поважною причиною неприбуття на судове засідання. Водночас факт тимчасової непрацездатності оцінюється у сукупності з іншими обставинами, надто з поведінкою позивача за ситуації, коли його участь у розгляді справи суд визнав обов`язковою. 
		У цьому контексті колегія суддів звертає увагу, що П`ятий апеляційний адміністративний суд не обмежився фактом однієї неявки позивача; з матеріалів справи видно, що цей суд зважав на повідомлені позивачем і його представником обставини і відкладав розгляд справи на інші дати для того, щоб дати позивачу можливість з`явився, однак у підсумку позивач - після тимчасової непрацездатності і перебування у відпустці - висловив            (17 вересня 2024 року) прохання таки розглядати справу без нього і його представника. Поза тим, в матеріалах справи немає доказів, які б свідчили принаймні про намагання (спроби) позивача все таки з`явитися на судове засідання і сприяти суду у своєчасному розгляді справи за його позовом (як-от запропонувати орієнтовну дату,  в межах якої позивач міг би прибути до суду з уваги на стан свого здоров`я і обмеження, пов`язані з дією воєнного стану). Навпаки, з обсягу з`ясованих обставин, зокрема й пояснень представника позивача, висловлених в апеляційній скарзі, видається, що позивач якраз намагався уникнути участі у судовому засіданні з розгляду справи за його позовом, переконуючи у безпідставності вимог суду з цього приводу.
		Варто розуміти, що постановлення ухвали суду про обов`язкову участь покладає на учасника справи обов`язок з`явитися в судове засідання, не обговорюючи доцільності такої вимоги (ухвали) суду. Невиконання цього процесуального обов`язку передбачає настання наслідків у виді застосування заходів процесуального примусу, одним з яких є штраф. 
		В обсязі встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що П`ятий апеляційний адміністративний суд, коли постановив ухвалу від 17 вересня 2024 року, не допустив порушення норм процесуального права, тому підстав для її скасування немає. 
		Ухвалою від 20 листопада 2024 року Верховний Суд зупинив - у зв`язку з поновленням строку на апеляційне оскарження - дію ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року до завершення апеляційного перегляду. Зважаючи на результат апеляційного перегляду дія цієї ухвали відновлюється.  
		Керуючись ст. ст. 144, 149, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
		п о с т а н о в и в: 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Панчошака Олександра Дмитровича залишити без задоволення.
		Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у цій справі - залишити без змін.  
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                                М. І. Смокович
		Судді                                                                                                    В. Е. Мацедонська
		                                                                                                    О. В. Кашпур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...