Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/17955/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо.
Надіслано судом: 15.01.2025. Зареєстровано: 17.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2025.
Дата набрання законної сили: 15.01.2025
Номер судового провадження: К/990/6327/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 160/17955/23
		касаційне провадження № К/990/6327/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Ханової  Р.Ф.,  Хохуляка В.В., 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 (головуючий суддя - Головко О.В., судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		УСТАНОВИВ:
		У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до  Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач 1, Управління, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, ДПС України), в якому просив:
		визнати протиправними дії Управління та ДПС України щодо неприйняття Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, поданого позивачем 14.11.2022;
		зобов`язати Управління та ДПС України прийняти Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, поданого позивачем 14.11.2022, датою його фактичного подання - 14.11.2022.
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 26.09.2023 позов задовольнив частково: визнав протиправними дії Управління та ДПС України щодо неприйняття Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, поданого позивачем 14.11.2022; зобов`язав Управління прийняти Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, поданого позивачем 14.11.2022, датою його фактичного подання - 14.11.2022. В іншій частині позовних вимог відмовив.
		Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 06.02.2024 задовольнив частково апеляційну скаргу Управління, задовольнив апеляційну скаргу ДПС України, скасував рішення суду першої інстанції, позовну заяву залишив без розгляду.
		Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.
		Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Як на підставу касаційного оскарження скаржник, посикаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права з питань поновлення строку у подібних правовідносинах, сформульованих у постановах від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, від 14.07.2022 у справі №380/10649/21, від 28.08.2023 у справі №400/11304/21.  
		У касаційній скарзі позивач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції того, що суд першої інстанції розглянув клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом і визнав причини, зазначені позивачем у клопотанні про поновлення строку, поважними. Скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції не з`ясував причини пропущення позивачем строку звернення до суду, не надав оцінку і не перевірив доводи позивача, на які він посилався в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, поданого позивачем разом із позовом. Позивач зауважує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, не звернув увагу на те, що відповідачі, звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційними скаргами, не порушували питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та залишення позову без розгляду. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, розглянувши справу в порядку письмового провадження, вийшовши за межі вимог апеляційної скарги, фактично повторно розглянув клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, не надав при цьому можливості обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду та їх поважність.
		Позивач в обґрунтування своїх доводів посилається на неврахування судом апеляційної інстанції та не дослідження причин, на які він посилався в підтвердження поважності пропуску ним строку звернення до суду, зокрема, що повідомлення контролюючого органу та квитанцію №2 він отримав в особистому кабінеті лише у липні 2023 року з причин неможливості раніше зайти до особистого кабінету платника з підстав військової агресії російської федерації, введення військового стану, догляду за похилими батьками, відсутності фізичної можливості і доступу до електронного кабінету платника.         
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.03.2024 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		ДФС України у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги та залишити буз змін постанову суду апеляційної інстанції. Вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно залишено позов без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.01.2025 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 15.01.2025.
		Переглядаючи оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
		Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, визначений статтею 122 КАС України, оскільки суд першої інстанції під час вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі не вирішив питання про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, а причини пропуску строку звернення до суду, наведені позивачем під час подання позову, є необґрунтованими та недоведеними. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано належних доказів, що він був єдиною особою, яка здійснювала догляд за хворими родичами і саме на нього ліг тягар оформлення спадщини за померлою свекрухою. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що позивач мав можливість своєчасно отримати повідомлення від контролюючого органу (квитанцію №2) в особистому електронному кабінеті платника. 
		Надаючи оцінку правомірності залишення позову без розгляду у даній справі за спірними правовідносинами, Верховний Суд виходить із такого.
		Спірним питанням у цій справі є дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, в якому предметом оскарження є дії контролюючих органів щодо неприйняття повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, поданого позивачем 14.11.2022, та зобов`язання контролюючих органів прийняти це Повідомлення датою його фактичного подання.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Разом з тим, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
		Частинами першою, другою та третьою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. 
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Застосування скорочених строків при вирішенні судами спорів у податкових правовідносинах, установлених КАС України, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер.
		Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частинами третьою і четвертою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		За змістом частини другої статті 240 КАС України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.
		Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
		Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
		Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.01.2024 у справі №140/515/23.
		Отже, вирішуючи питання про залишення позову в цій справі без розгляду, суди мають установити: коли звернувся відповідач із заявою про залишення позову без розгляду; день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; тривалість строку, який пропущений; чи могли і яким чином певні фактори завадити позивачу вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
		Однак, суд апеляційної інстанції, посилаючись на вимоги відповідачів про залишення позову без розгляду, не з`ясував чи зверталися відповідачі до суду саме із заявою про залишення позову без розгляду. 
		При цьому, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що відповідачі не зверталися до суду першої інстанції із заявами щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та залишення позову без розгляду, лише у додаткових поясненнях, поданих ДПС України, остання порушила питання щодо залишення позову без розгляду у разі встановлення судом пропуску позивачем строку на звернення до суду.
		Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку, що суд першої інстанції під час вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі не вирішив питання про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду та не навів обґрунтованих мотивів відхилення доводів відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду. 
		Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції ухвалою від 25.09.2023 відмовив у задоволенні клопотання представника ДПС України про залишення позовної заяви без розгляду та дійшов висновку про те, що позивачем обґрунтовано причини пропуску подання позовної заяви у даній справі, а суд з урахуванням цього відкрив провадження по справі. 
		Водночас, суд апеляційної інстанції цим обставинам не надав оцінку, не дослідив і не з`ясував тривалість строку, який пропущений, чи могли і яким чином певні фактори завадити позивачу вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
		Суд апеляційної інстанції, дійшовши до висновку про необґрунтованість і недоведеність причин пропуску строку звернення до суду, зазначив, що позивачем не надано належних доказів, що він був єдиною особою, яка здійснювала догляд за хворими родичами і саме на нього ліг тягар оформлення спадщини за померлою свекрухою. 
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції не вжив заходів щодо надання можливості позивачу обґрунтувати причини поважності пропуску ним строку звернення до суду і надати відповідні докази в підтвердження таких обставин. 
		КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.
		Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. 
		Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.
		Таким чином суд апеляційної інстанції повинен був вжити заходів щодо надання можливості позивачу обґрунтувати причини поважності пропуску ним строку звернення до суду і надати відповідні докази в підтвердження цього.
		При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що предметом заявленого позивачем позову також є зобов`язання контролюючих органів прийняти Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, поданого позивачем 14.11.2022, датою його фактичного подання, і на дату звернення позивача до суду не припинили існувати підстави для звернення до суду.
		Вирішуючи питання пропуску позивачем строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції  не встановив, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і чи продовжує тривати порушення його прав на час звернення до суду з цим позовом. 
		Без встановленням зазначених обставин у даній справі не можливо перевірити правомірність оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції. 
		Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду та дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
		 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова   В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...