Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/4198/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності.
Надіслано судом: 17.01.2025. Зареєстровано: 17.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/462/105/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024141390000301

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 462/4198/24 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16 січня 2025 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:
		головуючого судді                                                  ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання                          ОСОБА_2 ,
		прокурора                                                         ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого                                                  ОСОБА_4 ,
		захисника                                                          ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024141390000301 від 23.03.2024 року відносно:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, призваного по мобілізації, 
		 
		який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
		 
		встановив:
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		23.03.2024 року, близько 15 год. 49 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи на вулиці Шевченка, 17 у м. Львові, неподалік даного будинку, умисно, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що поширена ним інформація є неправдивою, що таке повідомлення порушує громадську безпеку, та створює обстановку загального страху, а також усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці здійснив дзвінок з свого мобільного телефону марки DOOGEE S110 з абонентським номером НОМЕР_1  на лінію екстреного виклику оператора «102» ГУ НІП у Львівській області, та повідомив працівникам поліції завідомо неправдиву інформацію про загрозу вибуху будівлі, що за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 17 саморобним вибуховим пристроєм. За вказаною адресою розташований житловий багатоквартирний будинок на першому поверсі якого знаходяться кафе та різні офісні приміщення, що призвело б до загрози загибелі людей та дезорганізації функціонування будівлі та безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб для перевірки вказаного повідомлення
		 
		Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 надав суду пояснення, свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 259 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати. 
		Судом було встановлено, що  ОСОБА_6 правильно розуміє зміст вказаних обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції.
		Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого. 
		 
		Мотиви суду, оцінка та висновки.
		Дії  ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 259 КК України, як завідоме неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибелі людей чи інших тяжких наслідків.
		За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. 
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно вимогам ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.
		Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.
		Таким чином, вина обвинуваченого  ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.
		 
		Призначення покарання.
		При призначенні покарання обвинуваченому у даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого. 
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		У той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин. 
		Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 , дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, враховуючи обставини справи, а також особу обвинуваченого, котрий раніше не судимий, не перебуває на обліку у наркологічному диспансері (а.с. матеріалів кримінального провадження 33) та не перебуває на обліку у психоневрологічному диспансерах (а.с. матеріалів кримінального провадження 34), з постійним місцем проживання, його роль у скоєних кримінальних правопорушеннях та поведінку до і після вчинення таких.
		Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Окрім цього суд приймає до уваги, що обвинувачений брав участь у заходах,
		необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів
		держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с. матеріалів кримінального провадження 35-38).
		Також, судом приймається до уваги, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 1147 від 06.09.2024 року у обвинувачений ОСОБА_4 в період інкримінованих, йому дій, психічним захворюванням не страждав, виявляв органічний розлад особистості, синдром
		лобної долі. Наявні у ОСОБА_4 порушення емоційно-вольовій та мнестичній сферах мали значний вплив у досліджуваній ситуації на раціональність прийняття ним рішень, усвідомлення власного місця і ролі в цій ситуації, передбачення наслідків своїх дій та здатність регулювати свою поведінку. Тому, під час інкримінованих йому дій, ОСОБА_4 не повною мірою міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
		Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлені.
		Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши такому покарання у виді позбавлення волі.
		Саме такий вид покарання, на думку суду, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання і є найбільш доцільною, достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
		 
		Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.  
		Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд -
		 
		ухвалив:
		 
		Визнати ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку, тривалістю 1 (один) рік. 
		На підставі ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. 
		У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення за період з 23.03.2024 року по 25.03.2024 року.
		 
		Речові докази у кримінальному провадженні:
		Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова № 462/2560/24 від 25.03.2024 року, а саме:мобільний телефон марки «DOOGEE S110» з картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_1 та повернути обвинуваченому ОСОБА_4 .
		 
		Компакт-диск із аудіозаписом розмови оператора «102» за 23.03.2024 року (а.с. матеріалів справи 83) - залишити у матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей ч. 2 ст. 349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		Суддя/підпис/                                         
		Згідно з оригіналом.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...