Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/21506/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2025.
Дата набрання законної сили: 16.01.2025
Номер судового провадження: 61-5511ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 607/21506/23
		провадження № 61-5511св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		 
		відповідачі: Тернопільська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 грудня 2023 року у складі судді Вийванка О. М. та постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 
		від 19 березня 2024 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Гірського Б. О., 
		Хоми М. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
		У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06 липня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015210000000079 стосовного нього внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		07 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 
		№ 32015210000000079 стосовного нього внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою 
		статті 382 КК України.
		30 травня 2016 року його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого другою статті 212, частиною першою 
		статті 382 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2016 року накладено арешт на належне йому нерухоме майно. 
		Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 червня 2016 року йому обрано запобіжний захід у вигляді застави та покладено такі обов`язки: з`являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із працівниками Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), які є свідками у кримінальному провадженні, за виключенням спілкування із цими свідками виключно по робочих питаннях. 
		22 червня 2016 року було змінено повідомлення про підозру та пред`явлено йому підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною другою статті 212, частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 382 КК України. 
		Вироком Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 березня 2021 року у справі № 604/597/16-к ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано через відсутність в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених частиноюпершою статті 212, частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 382 КК України.
		Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 березня 2021 року залишено без змін. 
		Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		Таким чином, у зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням, позивач перебував під слідством та судом з 30 травня 2016 року до 09 листопада 
		2022 року, і йому спричинено моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок дій органів досудового розслідування. Зокрема інформація про нібито вчинене ним кримінальне правопорушення була розміщена у відкритому доступі в мережі Інтернет, що негативно вплинуло на його соціальні зв`язки та спілкування із знайомими та оточенням. 
		Понад п`ять років він перебував у стані цілодобового морально-психологічного стресу. Внаслідок пред`явленого йому обвинувачення виникли проблеми 
		у професійній діяльності, оскільки, у зв`язку із розглядом кримінального провадження контрагенти відмовлялися з ним співпрацювати побоюючись зустрічних перевірок контролюючих органів.
		Безпідставне перебування під слідством та судом призвело до порушення його звичного устрою життя та втрати соціальних зв`язків, повне відновлення яких є неможливим. При спілкуванні із контрагентами, родичами, друзями та знайомими, він був змушений докладати значних зусиль для спростування інформації щодо відкритого стосовно нього кримінального провадження.
		Тривалий час він не міг належно розпоряджатися своїм майном, на яке було накладено арешт, що вплинуло на його майновий стан.
		Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь на відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн.
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 
		від 22 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 450 000,00 грн.
		У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру 
		у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури 
		і суду». 
		Урахувавши ступінь душевних страждань ОСОБА_1 та їх тривалість, у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, а також принципів розумності та справедливості, суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 450 000,00 грн, що є співмірним із душевними стражданнями, яких зазнав позивач. 
		Постановою Тернопільського апеляційного суду від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури задоволено частково.
		Рішення суду Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 
		від 22 грудня 2023 року змінено.
		Викладено абзац другий резолютивної частини рішення суду в новій редакції.
		Стягнено з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 450 000,00 грн. 
		У решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 
		від 22 грудня 2023 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення частини третьої статті 13 Закону України Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Визначений судом розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню на користь позивача, є співмірним із завданими йому моральними стражданнями та відповідає принципам розумності та справедливості.
		Водночас суд першої інстанції помилково зазначив у резолютивній частині судового рішення, що моральна шкода підлягає відшкодуванню шляхом стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, оскільки кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тобто резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, що є підставою для зміни рішення суду у цій частині. 
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи  
		У квітні 2024 року Тернопільська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		 
		Як підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду 
		від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та постановах Верховного Суду 
		від 23 січня 2020 року у справі № 580/1617/19, від 09 лютого 2022 року у справі 
		№ 522/6228/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
		Посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України)
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження того, що у зв`язку з перебуванням під слідством та судом йому було завдано моральних страждань, які призвели до погіршення стану здоров`я, порушення стосунків з оточуючими людьми, а також не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями органів досудового розслідування і прокуратури та завданою моральною шкодою, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що на користь позивача підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 450 000,00 грн, який є більшим ніж мінімально гарантований Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		 
		Суди не звернули уваги на те, що особисто позивач жодних пояснень стосовно спричинення йому моральних страждань не надавав. На наявність зазначених обставин посилався лише адвокат Верес М. Я., який долучив до матеріалів справи ордер про надання правничої (правової) допомоги. Інших документів на підтвердження наявності у нього повноважень діяти в інтересах ОСОБА_1 , він не надав, що дає обґрунтовані підстави для сумніву про обізнаність останнього 
		у пред`явленні до суду позову в його інтересах.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 квітня 2024 року касаційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду 
		від 19 березня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Тернопільської обласної прокуратуриз підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області матеріали цивільної справи № 607/21506/23; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
		У травні 2024 року матеріали справи № 607/21506/23 надійшли до Верховного Суду.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених 
		у пунктах 2, 3  частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, 
		а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		Фактичні обставини справи
		06 липня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення за фактом ухилення від сплати 
		податків ФОП ОСОБА_1 та зареєстровано кримінальне провадження 
		№ 32015210000000079 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212 КК України.
		Досудове розслідування здійснювало Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області.
		Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2015 року у справі № 607/12007/15-к надати дозвіл на проведення обшуку в приміщенні за адресою: 
		АДРЕСА_1 (юридична адреса ФОП ОСОБА_1 ), що зареєстровано за ОСОБА_1 , з метою відшукання і вилучення фінансово-господарських документів, речей та інших носіїв інформації, що мають значення для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження.
		Обшук за зазначеною адресою проведено 21 вересня 2015 року.
		07 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення за фактами невиконання судового 
		рішення ОСОБА_1 та зареєстровано кримінальне провадження 
		№ 32015210000000079 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2015 року (справа № 607/13741/15-к) надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні, яке ФОП ОСОБА_1 використовує у своїй діяльності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває у комунальній власності, право власності на частку у якому зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Бона», засновником якого є ОСОБА_1 . 
		Обшук за зазначеною адресою проведено 24 грудня 2015 року.
		30 травня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212, частиною першою статті 382 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2016 року (справа № 607/12007/15-к) було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , без права на відчуження.
		Накладено арешт на майно, належне підозрюваному ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку площею 0,374 га за адресою: 
		АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6124683000:02:001:0202, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 383545861246), форма власності - приватна, розмір частки 1/1; нежитлове приміщення площею 1 844,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 370724161246), форма власності - приватна, розмір частки 1/1; нежитлову будівлю площею 562,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37830396), форма власності - приватна, розмір частки 1/1; транспортний засіб марки «BMW 740», легковий седан-В, чорний, 
		2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки «RENAULT MAGNUM 440 DXI», сідловий тягач-Е, червоний, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер двигуна НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 , свідоцтво НОМЕР_7 ; транспортний засіб марки «RENAULT MAGNUM», сідловий тягач-Е, білий, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_8 , номер двигуна НОМЕР_9 , номер шасі НОМЕР_10 , свідоцтво НОМЕР_11 ; транспортний засіб ПП MEGA MNW, напівпричіп-
		самоскид-Е, червоний, державний реєстраційний номер НОМЕР_12 , номер шасі НОМЕР_13 ; транспортний засіб марки «KELBERG D11», напівпричіп-самоскид-Е, червоний, державний реєстраційний номер НОМЕР_14 , номер шасі НОМЕР_15 ; транспортний засіб марки «YAMAHA XVS 1300А», мотоцикл-A, червоний, номер двигуна НОМЕР_16 , номер шасі НОМЕР_17 , шляхом заборони їх відчуження.
		Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 07 червня 
		2016 року ( справа № 607/12007/15-к) ОСОБА_1 обрано запобіжний захід 
		у вигляді застави та покладено на нього такі обов`язки: з`являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із працівниками ФОП ОСОБА_2 , які проходять свідками у кримінальному провадженні, за виключенням спілкування із ним виключно по робочих питаннях.
		17 червня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення за фактом підроблення документів ОСОБА_1 та зареєстровано кримінальне провадження 
		№ 32016210000000031 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 358 КК України.
		17 червня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення за фактом використання підроблених документів ОСОБА_1 та зареєстровано кримінальне провадження № 32016210000000032 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.
		Надалі, матеріали досудових розслідувань об`єднано в одне кримінальне провадження № 32015210000000079 від 06 липня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212, частиною першою статті 382, частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України.
		Вироком Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 березня 2021 року у справі № 604/597/16-к ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано через відсутність в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених частиноюпершою статті 212, частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 382 КК України.
		Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 березня 2021 року залишено без змін. 
		Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		За змістом положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
		Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Згідно із пунктом 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдовувального вироку суду.
		Частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
		Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Зазначене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
		Вирішуючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_1 набув право на відшкодування шкоди відповідно до 
		пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури 
		і суду», оскільки вироком Підволочиського районного суду Тернопільської області 
		від 01 березня 2021 року (справа № 740/1244/16-к), який набрав законної сили, його визнано невинуватим та виправдано через відсутність в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених частиноюпершою статті 212, частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 358, частиною першою статті 382 КК України.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, на яку посилається заявник у касаційній скарзі,зазначено, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. 
		Врахувавши ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, принципи поміркованості, розумності і справедливості, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 450 000,00 грн, оскільки вказаний розмір не більший, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача. 
		Верховний суд відхиляє посилання заявника на те, що позивач не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями органів досудового розслідування і прокуратури та завданою йому моральною шкодою, оскільки така шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		Доводи касаційної скарги про те, що позивач жодних пояснень стосовно спричинення йому моральних страждань особисто не надавав, а на наявність зазначених обставин посилався лише адвокат Верес М. Я., який долучив до матеріалів справи ордер про надання правничої (правової) допомоги, без підпису позивача, що дає підстави для сумніву про обізнаність останнього у пред`явленні до суду позову в його інтересах, є безпідставними. 
		Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
		Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
		Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
		Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі 
		№ П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18) зазначено, що ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», 
		є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру 
		і адвокатську діяльність», ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі укладеного договору. 
		Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги 
		(стаття 400-1 Кримінального кодексу України).
		Інтереси позивача у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області представляв адвокат Верес М. Я. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю 15 червня 2012 року № 711) відповідно до ордера про надання правничої (правової) допомоги від 02 листопада 2023 року серія ВО № 1063374, який є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. 
		Аргументи касаційної скарги Тернопільської обласної обласної прокуратури про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували, а тому не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 
		№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів 
		є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.
		Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах 
		від 23 січня 2020 року у справі № 580/1617/19, від 09 лютого 2022 року у справі 
		№ 522/6228/19, на які містяться посилання у касаційній скарзі. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З огляду на те, що ухвала апеляційного суду постановлена з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ: 
		Касаційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури залишити без задоволення. 
		Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 грудня 2023 року, 
		у незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Тернопільського апеляційного суду від 19 березня 2024 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:          І. Ю. Гулейков   Р. А. Лідовець    Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...