Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 233/2667/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Непокора.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2025.
Дата набрання законної сили: 15.01.2025
Номер судового провадження: 51-4715км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023050010001024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 січня 2025 року
		м. Київ
		справа № 233/2667/23
		провадження № 51-4715км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,                          
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		засудженого                                               ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		захисника                                                    ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року щодо 
		ОСОБА_6 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  уродженця с. Умба Терського району Мурманської області РФ, жителя 
		АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 
		ст. 402 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 
		2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		Зараховано ОСОБА_6 у строк відбутого покарання за цим вироком строк попереднього ув`язнення в період з 07 квітня по 26 жовтня 2023 року включно з розрахунку один день тримання під вартою за один день попереднього ув`язнення. 
		Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою на умовах гауптвахти до набрання вироком законної сили залишено без змін.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з 27 жовтня 2023 року.
		Згідно з вироком районного суду, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, проходячи її на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 12 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог статей 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 07 квітня 2023 року приблизно о 09:54, перебуваючи за місцем тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 , отримавши законне усне бойове розпорядження командира НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_8 № 86ксп Біла Гора від 07 квітня 2023 року про прибуття для обладнання інженерних споруд та підготовки запасних вогневих позицій на взводному опорному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на другій лінії оборони поблизу АДРЕСА_2 , яке йому довів його прямий начальник - командир НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_8 , відкрито відмовився від виконання зазначеного бойового розпорядження начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.
		Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 05 вересня 2024 року залишив без змін вирок районного суду, а апеляційну скаргу сторони захисту - без задоволення.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		В обґрунтування вказаних вимог по суті, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається на неповноту судового розгляду, а також на істотне порушення процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. 
		Зауважує, що суд не взяв до уваги показання самого обвинуваченого ОСОБА_6 , а також, що він раніше не проходив військової служби, не складав присягу, тобто у нього відсутня будь-яка попередня бойова підготовка. Зазначає, що військове звання «солдат» присвоєно ОСОБА_6 всупереч чинного законодавства.
		Звертає увагу, що спочатку військовослужбовець повинен пройти програму підготовки і тільки потім складати військову присягу. Проте, станом на 04 березня 2023 року ОСОБА_6 не проходив військової служби і мав бути направлений в навчальний центр.
		Наполягає, якщо ОСОБА_6 не склав військової присяги, він не міг порушити норми та вимоги Статуту Збройних сил України, а в командування в/ч НОМЕР_2 не було жодних законних підстав для направлення ОСОБА_6 на лінію фронту для виконання бойових завдань.
		Вказує, що судом не доведено об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК, а саме, що ОСОБА_6 здійснив відкриту відмову від виконання наказу командира в умовах воєнного стану. Зазначає, що командиром не було здійснено дій, направлених на з`ясування в підлеглого чи правильно він розуміє відданий йому наказ, не було запропоновано після шикування військовослужбовців та відання наказу командиром зробити крок вперед з шеренги тим військовим, які відмовляються виконати наказ і пояснити причину відмови; командир ОСОБА_8 не здійснив заходів та не пересвідчився, що військовий міг виконувати наказ, проте, направив його до правоохоронних органів ДБР.
		Наголошує, що дослідженими доказами та матеріалами справи не прослідковується злочинного наміру (бажання) обвинуваченого ухилитись від виконання свого обов`язку щодо захисту Вітчизни у безпосередньому зіткненні з противником в умовах воєнного стану, а тому відсутні ознаки суб`єктивної сторони складу інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
		Стверджує, що суд апеляційної інстанції не розглянув поданого стороною захисту клопотання про повторне дослідження доказів, яким суд першої інстанції не дав обґрунтованої оцінки щодо їх відповідності вимогам КПК, згідно з правилами ч. 3 ст. 404 КПК та залишив його поза увагою.
		Позиції інших учасників судового провадження
		До початку касаційного розгляду прокурор Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони - ОСОБА_9 , який брав участь у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 в судах попередніх інстанцій, подав письмові заперечення, в яких, обґрунтовуючи свою позицію, висловив незгоду із доводами, викладеними в касаційній скарзі сторони захисту, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу сторони захисту та просили її задовольнити, прокурор ОСОБА_5 , обґрунтовуючи свою позицію, просила залишити без змін оскаржувані судові рішення.
		Мотиви Суду
		За змістом статей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
		Крім цього, Верховний Суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.
		Тому колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційної скарги адвоката ОСОБА_7 щодо неправильної, на його думку, оцінки судами досліджених доказів за відсутності або безпідставності конкретних доводів щодо неналежності, недопустимості чи недостовірності окремих досліджених судом доказів.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції встановив, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі досліджених доказів, зокрема:
		- показань обвинуваченого, який не заперечував, що він 07 квітня 2023 року відкрито відмовився виконати наказ свого начальника - командира 4-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_8 ; при цьому вказав, що має психологічні проблеми, а також те, що навчальні стрільби він не проходив, в ОСОБА_10 пропонували бути на злагодженні, а потім йти до окопів, злагодження не проходив, оскільки не був підготовлений, але його одразу привезли до зони бойових дій без підготовки;
		- показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , які ствердили, що ОСОБА_6 відмовився виконувати наказ, оголошений ОСОБА_8 перед строєм;
		а також обґрунтовано послався на дані, що містяться у: 
		- повідомленні керівника групи СІЗ ДВКЗ СБУ ОТУ «Соледар» ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 07 квітня 2023 року 17/7/1-4173 про вчинення кримінального правопорушення згідно з яким директору ТУ ДБР в м. Краматорськ надійшла інформація про те, що 07 квітня 2023 року командиром 4-го стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_8 доведено бойове розпорядження № 86 прибути для обладнання інженерних споруд та підготовки запасних бойових вогневих позицій на ВОП «Ганімед» на другій лінії оборони, однак ОСОБА_6 відкрито відмовився від виконання вищевказаного наказу;
		- військовому квитку НОМЕР_4 ОСОБА_6 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 03 березня 2023 року, з якого вбачається, що на підставі Указу Президента України № 69/20222 від 24 лютого 2022 року він призваний у Збройні Сили України за загальною мобілізацією та зарахований до списку ВЧ НОМЕР_2 згідно наказу № 66 від 04 березня 2023 року, присвоєне військове звання солдат;
		- відомостях обліково-послужної картки на сержантів і солдат до військового квитка серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_6 , згідно з якими присвоєне військове звання солдат наказом Київського РТЦК № 19 від 03 березня 2023 року;
		- інформації зі службової картки 3 свід 1 св 12 ср 4 сбВЧ А0666, з якої вбачається, що на ОСОБА_6 15 березня 2023 року накладено стягнення у виді догани за відмову отримувати зброю АК 74, у виді суворої догани за відмову проходити підготовку на полігоні та 22 березня 2023 року сувору догану за порушення статей 6, 11, 16, 30 Статуту ЗСУ, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту;
		- витязі з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 73 від 11 березня 2023 року стосовно залучення до виконання бойових завдань та зарахування ОСОБА_6 до розташування 4 стрілецького батальйону;
		- витязі з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 75 від 13 березня 2023 року, згідно з яким ОСОБА_6 вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків солдата та виплачувати грошове забезпечення;
		- довідці командира ВЧ НОМЕР_2 про те, що солдат ОСОБА_6 причин для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не має;
		- витязі з бойового розпорядження командира 4 СБ № НОМЕР_5 КСП Біла Гора 07 квітня 2023 року на підтвердження отриманого завдання виконати наказ про необхідність ОСОБА_6 прибути для обладнання інженерних споруд та підготовки запасних вогневих позицій на ВОП «Ганімед» на другій лінії оборони, після прибуття доповісти встановленим порядком через командира підрозділу;
		- рапорті ОСОБА_14 про те, що в присутності його та інших військовослужбовців ОСОБА_6 відмовився виконувати доведений наказ;
		- витязі з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 250 від 21 вересня 2022 року, згідно з яким ОСОБА_14 слід вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків за посадою командира 12 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону;
		- витязі з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 112 від 08 травня 2022 року, згідно з яким ОСОБА_8 слід вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків за посадою командира НОМЕР_1 стрілецького батальйону;
		- витязі з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 1018 від 15 березня 2023 року, згідно з яким призначене службове розслідування за фактом відмови від виконання солдатом ОСОБА_6 наказу отримати зброю і вирушити на полігон для проведення навчальних стрільб;
		- службовій характеристиці з якої вбачається, що ОСОБА_6 зарекомендував себе з негативної сторони, Статути, накази та керівні документи не знає, відмовляється брати до рук зброю, не виконує службові обов`язки та накази командирів, займаній посаді не відповідає;
		- довідці військово-лікарської комісії №454/1 від 22 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 , з якої вбачається, що 22 березня 2023 року проведено медичний огляд військово-лікарською комісією, на підстави висновку ВЛК придатний до військової служби;
		- інформації з медичної характеристики ОСОБА_6 , наданої 22 березня 2023 року, з якої вбачається, що при первинному огляді скарг на стан здоров`я не заявляв, на диспансерному обліку лікаря частини, психіатра, дерматовенеролога, фтизіатра не знаходиться, скарги на приступи панічних атак, боїться вибухів; об`єктивно: загальний стан задовільний, веде себе адекватно;
		- протоколі зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 07 квітня 2023 року, згідно з яким ОСОБА_11 самостійно здійснив копіювання відеозапису з назвою «VID_20230407_095147.mр4» з належного йому мобільного телефону відеозаписів, які містять відомості щодо видання наказу капітаном ОСОБА_8 ВЧ НОМЕР_2 для обладнання інженерних споруд та підготовки запасних вогневих позицій на другій лінії оборони;
		- протоколі огляду предмету від 07 квітня 2023 року, з якого вбачається, що проведено огляд мобільного телефону ОСОБА_11 , а саме відео файлу з назвою «VID_20230407_095147.mр4» у якому відображено процес відання усного наказу командиром ОСОБА_8 військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 та зафіксована відмова ОСОБА_6 та ОСОБА_15 виконати наказ, яким надана належна правова оцінка в їх сукупності. 
		Крім іншого судом також досліджено:
		- інформацію на запит захисника №8766 від 02 серпня 2023 року, надану з ВЧ НОМЕР_2 , з якої вбачається, що новоприбулий військовослужбовець солдат ОСОБА_6 відмовився виконувати наказ отримати зброю і вирушити на полігон для проведення навчання. На підставі доповіді ОСОБА_16 від 15 березня 2023 року № 0666/35/2389 за вказаним фактом проведено службове розслідування 
		за результатами якого військовослужбовця ОСОБА_6 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана». Солдат ОСОБА_6 особисто відмовився приймати військову присягу та проходити програму підготовки, вивчення основних положень військового законодавства України, військових статутів стосовно його прав та обов`язків, виконання вправи стрільби із стрілецької зброї;
		- відповідь на адвокатський запит № 7402 від 24 серпня 2023 року, з якої вбачається, що за результатами медичного огляду громадянин ОСОБА_6 визнаний придатним до військової служби відповідно до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402; 03 березня 2023 року ОСОБА_6 проходив психологічний тест «Адаптивність 200», за результатами якого був визнаний як рекомендований для проходження військової служби; 04 березня 2023 року ОСОБА_6 призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 на військову службу за мобілізацією, направлений для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_2 ;
		- завірені копії матеріалів службового розслідування за фактом відмови солдатом ОСОБА_6 виконати наказ, з яких вбачається, що в присутності військовослужбовців ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 командир ОСОБА_14 оголосив солдату ОСОБА_6 наказ отримати зброю і вирушити на полігон для навчальних стрільб, однак останній відмовився виконати наказ через незадовільний морально-психологічний стан та через те, що вважає себе психічно неврівноваженою людиною; в поясненнях ОСОБА_6 зазначив причиною відмови прийняти присягу є страх опинитись на передовій.
		Дослідивши ці докази, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 вчинив інкримінований йому злочин.
		Верховний Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад інкримінованого йому злочину, з огляду на таке.
		Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого 
		ст. 402 КК, є встановлений у Збройних Силах України, інших військах та військових формуваннях України порядок підлеглості в управлінні військами з метою забезпечення їхньої постійної боєготовності та боєздатності, нормального виконання військовими частинами та підрозділами покладених на них завдань. Додатковим факультативним об`єктом можуть бути безпека держави, власність, довкілля.
		Під наказом розуміється одна з форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі.
		Так, відповідно до п. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
		Згідно з ч. 2 ст. 41 КК наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов`язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
		Відповідно до п. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
		Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 КК, полягає у вчиненні діяння у вигляді відкритої відмови виконати законний наказ начальника (непокора), коли підлеглий відкрито та категорично заявляє, що не виконуватиме наказ, або у вчиненні іншого умисного невиконання наказу.
		Склад цього кримінального правопорушення є формальним, тобто закінченим його слід вважати з моменту вчинення діяння, а саме з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту умисного його невиконання.
		Суб`єктивна сторона непокори характеризується виною у формі прямого умислу. Умисел на невиконання наказу може виникнути у винної особи як у момент отримання наказу, так і пізніше. Ставлення винного до наслідків непокори (ч. 2 ст. 402 КК) характеризуються, зокрема, і необережністю. Мотиви можуть бути різними і для кваліфікації цього кримінального правопорушення значення не мають.
		Як убачається з вироку, суд, аналізуючи показання свідків, які були допитані під час судового розгляду, розцінив їх як правдиві, оскільки вони стабільні, узгоджуються між собою, є логічними та послідовними, перед допитом свідки попереджались про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання, крім того, вони відповідають іншим доказам, дослідженим в судовому засіданні та беззаперечно вказують на те, що ОСОБА_6 відмовився виконувати наказ командира.
		Також суд вказав на те, що доводи обвинуваченого, що він мав всі законні підстави не виконувати наказ командира, оскільки не приймав присяги, не отримував належної військової підготовки та незаконно був мобілізований, не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження.
		Так, суд, досліджуючи обліково-послужну картку до військового квитку серії НОМЕР_4 щодо ОСОБА_6 , встановив, що графа «18. Військову присягу прийняв» та «22 Військова підготовка» не заповнені. Прийняття Військової присяги покладає на військовослужбовців усю повноту відповідальності за виконання військового обов`язку. Як встановлено в судовому засідання показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , матеріалами службового розслідування, військовослужбовець ОСОБА_6 категорично відмовився приймати присягу, в той день як інші військовослужбовці її склали. Вказані дії ОСОБА_6 розцінюються судом як подання іншим військовослужбовцям ганебного прикладу нехтування вимогами військової дисципліни, що в свою чергу підриває не лише боєготовність військових формувань, але й авторитет Збройних Сил України в цілому. 
		Крім того, суд зазначив, що посилання ОСОБА_6 про те, що він психічно не здорова людина не знайшло свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження, адже довідка ВЛК та довідки лікаря психіатра та нарколога спростовують такі твердження обвинуваченого.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність у обвинуваченого належної військової підготовки обумовлено його поведінкою, ставленням до військової служби та не бажанням її проходження, оскільки ОСОБА_6 не виконав наказ отримати зброю та вирушити на полігон для проведення навчальних стрільб, про що свідчать матеріали службового розслідування.
		Погоджуючись із висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_6  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та досліджених у судовому засіданні доказів, які суд оцінив у сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийняв законне та обґрунтоване рішення.
		При цьому апеляційний суд, відповідаючи на доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, зазначив, що з огляду на приписи ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»  закон не пов`язує факт прийняття військової присяги з початком проходження військової служби.
		Для обвинуваченого, як для громадянина, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		Крім того, варто зауважити, що під час апеляційного розгляду за клопотанням сторони захисту, було витребувано та досліджено оригінал матеріалів службового розслідування від 15 березня 2023 року за фактом відмови солдатом ОСОБА_6 виконати наказ командира ОСОБА_14 щодо отримання зброї і вирушення на полігон, проведене заступником командира 4 стрілецького батальйону 
		з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_20 , погоджене офіцером юридичної служби військової частини НОМЕР_2 капітаном юстиції ОСОБА_21 .
		Як зазначив суд, з матеріалів службового розслідування від 15 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 встановлено, зокрема, що за порушення вимог статті 6, абзаців 1, 2, 3, 4, 5 статті 11, статті 16, абзацу 2 статті 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за відмову від виконання наказу солдата ОСОБА_6 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення «сувора догана».
		Рішення командира, викладене в матеріалах службового розслідування від 15 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 станом на час розгляду справи в апеляційній інстанції стороною захисту або самим обвинуваченим не оскаржувалось.
		Крім того, суд врахував, що наказ командира, який обвинувачений відмовився 
		07 квітня 2023 року виконувати, містив вимогу про прибуття для обладнання інженерних споруд та підготовки запасних вогневих позицій на взводному опорному пункті на другій лінії оборони, тобто не був безпосередньо пов`язаний із бойовими діями, а передбачав виконання будівельних робіт по обладнанню інженерних споруд.
		Не залишив суд без уваги і доводи сторони захисту про визнання недопустимим військового квитка серії НОМЕР_4 , витягу з наказу № 66 від 04 березня 2023 року (що стосується ОСОБА_6 ), витягу з наказу № 75 від 13 березня 2023 року (в частині, що стосується ОСОБА_6 ), зокрема, як убачається з оскарженої ухвали, суд вказав про безпідставність таких доводів, пославшись на матеріали кримінального провадження, згідно з якими наведені вище докази, були отримані органом досудового розслідування у встановленому КПК порядку.
		Водночас Верховний Суд наголошує, що в касаційній скарзі захисника не порушується питання про недопустимість цих доказів з огляду на ст. 87 КПК, а йдеться лише про їх неправильну оцінку, недостовірність та недостатність для висновку про наявність в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення. 
		Твердження захисника про те, що суб`єктивне ставлення ОСОБА_6  до невиконання наказу командира вказує, на його думку, про відсутність суб`єктивної сторони складу злочину, колегія суддів уважає надуманими та погоджується з позицією апеляційного суду, враховуючи, що ставлення винного до наслідків непокори, а також мотиви його дій можуть бути різними і для кваліфікації цього кримінального правопорушення значення не мають.
		Підсумовуючи, суд касаційної інстанції зазначає, що порушень процесуального порядку збирання доказів, наведених у вироку, за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК.
		Отже, на підставі зазначеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК, доведена поза розумним сумнівом.
		Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Колегія суддів уважає непереконливими доводи сторони захисту про те, що апеляційний суд під час апеляційного провадження безпідставно не розглянув клопотання про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК, з огляду на відеозапис судового засідання від 22 серпня 2024 року, з якого слідує, що колегія суддів, порадившись на місці, частково відмовила у задоволенні заявлених клопотань, враховуючи, що за клопотанням захисника витребувано оригінал матеріалів службового розслідування від 15 березня 2023 року та безпосередньо досліджено в апеляційному суді.
		Між тим Верховний Суд звертає увагу касатора, що обов`язковою умовою для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, є неповнота їх дослідження або наявність певних порушень при їх дослідженні. Незгода сторони захисту з оцінкою певних конкретних доказів не є підставою для їх повторного дослідження.
		Не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту про формальний розгляд кримінального провадження в апеляційному суді.
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд, керуючись статтями 404, 405, 407, 412-414 КПК, переглянув вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за скаргою його захисника - адвоката ОСОБА_7 , доводи якої є аналогічними його касаційній скарзі,  ретельно перевірив зазначені в ній аргументи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, вказавши в ухвалі підстави необґрунтованості таких доводів.
		Суд уважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК, а тому твердження сторони захисту про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є безпідставним.
		Перевіривши доводи в касаційній скарзі та матеріали кримінального провадження, Верховний Суд погоджується з наведеними місцевим та апеляційним судами висновками на спростування наведених вище доводів, вважає їх обґрунтованими та мотивованими.
		Порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив.
		Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника.
		Керуючись статтями433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...