Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 345/2391/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2025.
Дата набрання законної сили: 15.01.2025
Номер судового провадження: 51-4826км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023091170000142

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		15 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 345/2391/23
		провадження № 51-4826км24
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		засудженого                                              ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		 
		розглянув касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 6 березня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 липня 2024 року щодо 
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
		 
		засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області вироком від 6 березня 2024 року засудив ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 3 ст. 357 КК ? до покарання у виді арешту на строк 2 місяці. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. 
		 
		Вирішив питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні. 
		 
		Згідно з вироком ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у житло, а також привласнив паспорти та інші офіційні документи.
		 
		Кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин.
		 
		Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» увів в Україні воєнний стан із 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні». Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», зокрема Указом Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
		 
		ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, маючи незняту та непогашену судимість у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став та повторно вчинив нове корисливе кримінальне правопорушення.
		 
		Так, 19 лютого 2023 року близько 03:00 ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку  АДРЕСА_2 , підійшов до вікна квартири № 23 , яке розташоване на першому поверсі вказаного будинку, та, піднявши із землі камінь, розбив ним вікно. Далі, реалізовуючи свій намір, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, повторно, в умовах воєнного стану, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, через кватирку вікна проник до згаданої квартири, власником якої є ОСОБА_8 .
		 
		Потрапивши до приміщення кухні вказаної квартири, ОСОБА_7 таємно викрав мікрохвильову піч марки «Hanseatic» чорного кольору вартістю 1250 грн, далі зайшов у вітальню, де викрав системний блок ПК марки «LG Gresso» чорного кольору із сірою панеллю збоку вартістю 870 грн, монітор марки «Samsung» моделі TFT-LCD E2220N 22 дюйма вартістю 1300 грн та клавіатуру марки «Rapoo» моделі NK1750 чорного кольору вартістю 77 грн.
		 
		Крім того, ОСОБА_7 , продовжуючи свої неправомірні дії, підійшов до шафи, яка розташована вітальні, відкрив шухляду та побачив документи, видані на ім`я ОСОБА_8 .
		 
		Реалізовуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення документів, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 незаконно заволодів виданими на ім`я ОСОБА_8 документами, а саме: посвідченням водія НОМЕР_1 ; паспортом громадянина України НОМЕР_2 ; паспортом громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_3 ; свідоцтвом про народження НОМЕР_4 ; трудовою книжкою НОМЕР_5 ; свідоцтвом про присвоєння кваліфікаційного рівня з робітничих професій № НОМЕР_7; атестатом про повну загальну середню освіту НОМЕР_6 ; диплом молодшого спеціаліста НОМЕР_8.
		 
		З указаними документами та з викраденим майном ОСОБА_7 залишив місце вчинення неправомірних дій, маючи реальну можливість розпорядитися викраденими документами та майном на власний розсуд, він довів свій умисел до кінця та завдав потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 3497 грн.
		 
		Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 16 липня 2024 року змінив вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання.
		 
		Згідно з ухвалою апеляційного суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 3 ст. 357 КК ? до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. 
		 
		Вимоги та доводи, викладені в касаційних скаргах
		 
		У касаційній скарзі засуджений і його захисник просять скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у місцевому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. До того ж указують на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		 
		Також сторона захисту посилається на те, що формулювання обвинувачення та наведені фактичні обставини кримінального правопорушення, визнані судом доведеними, не відповідають вимогам закону, оскільки обставини, які розкривають об`єктивну й суб`єктивну сторони кримінального правопорушення є незрозумілими та суперечливими в частині спрямованості умислу і мотивів дій засудженого.
		 
		Крім того, зазначають, що в оскаржуваному вироку суд першої інстанції не встановив у повному обсязі обставини вчинення кримінальних правопорушень, час, місце та спосіб їх учинення, а також відсутній виклад обставин щодо моменту виникнення умислу в ОСОБА_7 вчинення інкримінованих діянь. 
		 
		Указують, що під час розгляду справи не встановлено мотиву та мети вчинення кримінального правопорушення, достовірних і незаперечних доказів, що саме ОСОБА_7 вчинив інкриміновані йому діяння. На думку захисту жодна із досліджених експертиз не підтвердила вини засудженого.
		 
		Водночас наголошують, що в ході досудового розслідування не було проведено жодної експертизи, а на місці вчинення крадіжки не було вилучено жодних відбитків пальців. По виявленому та вилученому сліду взуття, який скопійовано на дактилоплівку й поміщено в спецпакет, не було проведено жодної трасологічної експертизи. 
		 
		Акцентують, що оскаржуваний вирок побудований на поясненнях потерпілого, який у своїх показах не вказав ні конкретного часу крадіжки, ні конкретного переліку викраденого майна, а лише описав майно в загальних рисах, не додав до кримінального провадження жодного документа, який би підтверджував власність викрадених речей. 
		 
		Звертають увагу, що допитані свідки ( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) не підтвердили факту крадіжки, не були очевидцями крадіжки, не вказали на ОСОБА_7 як на особу, яку було помічено в приміщенні потерпілого, а саме обвинувачення ґрунтується лише на реалізації засудженим викрадених речей.
		 
		Вважають, що місцевий суд необґрунтовано відмовив у клопотанні про допит свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які могли б підтвердити непричетність засудженого до вчинених кримінальних правопорушень.
		 
		Крім того зазначають про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, а також про порушення апеляційним судом принципу безпосередності дослідження доказів.
		 
		У касаційних скаргах містяться й інші доводи, які стосуються незгоди з фактичними обставинами кримінального провадження, установленими судами першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		Захисник та засуджений у судовому засіданні підтримали касаційні скарги, просили скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у місцевому суді.
		 
		Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційних скарг.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, позицію захисника, засудженого та прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційних скаргах, матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
		 
		Відповідно до ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Згідно з приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, установлених судами попередніх інстанцій, оскільки виступає судом права, а не факту.
		 
		Велика частина доводів сторони захисту зводиться до того, що вони оспорюють установлені судами фактичні обставини, утім, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, недостовірність доказів, не враховують, що на підставі статей 433, 438 КПК ці обставини не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, а тому доводи щодо цього не перевіряються. 
		 
		Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		 
		За змістом ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, у якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Зазначені стороною захисту доводи було перевірено судами першої та апеляційної інстанцій, які надали їм оцінку в сукупності з дослідженими доказами.
		 
		Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судами першої та апеляційної інстанцій дотримано в повному обсязі.
		 
		Свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень суди належним чином умотивували.
		 
		Необґрунтованими є доводи про те, що формулювання обвинувачення та наведені фактичні обставини кримінального правопорушення, визнані судом доведеними, не відповідають вимогам закону, оскільки обставини, які розкривають об`єктивну й суб`єктивну сторони кримінального правопорушення, є незрозумілими та суперечливими в частині спрямованості умислу й мотивів дій засудженого. Зміст фактичних обставин відповідає встановленим подіям, а їх виклад - вимогам ст. 91 КПК, а також зазначено час, місце, спосіб, мотиви, мету й інші обставини кримінального правопорушення.
		 
		Фактичні обставини кримінального правопорушення викладено з достатньою конкретизацією та розумінням суті вчиненого діяння.
		 
		Формулювання обвинувачення відповідає зазначеним обставинам, а саме: ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи повторно, в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у житло, а також привласнив паспорти та інші офіційні документи.
		 
		Крім того, фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються в тому обсязі, який вдалося встановити.
		 
		Доводи про недоведеність учинення кримінальних правопорушень ОСОБА_7 були предметом детальної перевірки місцевого та апеляційного судів. 
		 
		Безпідставними є твердження сторони захисту про те, що беззаперечних доказів учинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень немає, оскільки будь-яких слідів перебування останнього на місці події не виявлено, за слідами взуття не проведено трасологічної експертизи, ні потерпілий, ні допитані свідки не були безпосередніми очевидцями події та не вказали на засудженого як на особу, яка вчинила правопорушення, потерпілий не надав будь-яких документів на підтвердження вартості викраденого, а висновки про винуватість ґрунтуються лише на фактичних обставинах реалізації ОСОБА_7 викраденого товару.
		 
		Так, під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції в межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних порушень, за які його засуджено. Водночас, узявши до уваги доводи сторони захисту, суди визнали їх недостовірними, пославшись на зібрані в кримінальному провадженні й безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які оцінено відповідно до ст. 94 КПК щодо їх належності, допустимості, достовірності, а в сукупності зібраних доказів - достатності для прийняття рішення.
		 
		До того ж за основу прийнятих рішень суди взяли: 
		 
		·       показання потерпілого, який зазначив про період вчинення кримінальних правопорушень, перелік викраденого майна та спосіб проникнення в його житло;
		·       показання свідка  ОСОБА_9 , який указав, що недалеко від місця проживання потерпілого під сміттєвим контейнером знайшов документи на ім`я ОСОБА_8 ;
		·       показання свідка  ОСОБА_14 , котрий повідомив, що працює експертом-оцінювачем у ПТ «Ломбард Фінанс», у яке 19 лютого 2023 року прийшли два чоловіки та хотіли здати техніку, один з них надав паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_7 і сказав, що хоче здати власні речі. У цього чоловіка ОСОБА_14 , перебуваючи на роботі (на початку робочого дня), і прийняв системний блок від персонального комп`ютера та монітор;
		·       показання свідка ОСОБА_11 , який зазначив, що одного дня до нього підійшов ОСОБА_7 та запропонував купити мікрохвильову піч і клавіатуру до комп`ютера, на що він погодився, а потім указані речі вилучили працівники поліції.
		 
		Також суди взяли до уваги фактичні обставини, які містяться в:
		 
		·       протоколі огляду місця події з фототаблицями до нього, де зафіксовано обстановку на місці події;
		·       довідці ПТ «Ломбард Фінанс» про прийом від ОСОБА_7 викраденого системного блока та монітора для комп`ютера;
		·       протоколі огляду речей, де об`єктом був диск із відеозаписом з камер відеонагляду, установлених у приміщенні ПТ «Ломбард Фінанс», на якому зафіксовано, як 19 лютого 2023 року ОСОБА_7 з іншою особою перебували у приміщенні ПТ «Ломбард фінанс» і мали із собою сумку темно-синього кольору, з якої витягували монітор і мікрохвильову піч, а також як він особисто заносить у приміщення ломбарду клавіатуру та системний блок;
		·       протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 вказав на ОСОБА_7 ;
		·       протоколі огляду приміщення в Калуському РВП, де у свідка ОСОБА_11 вилучено мікрохвильову піч та клавіатуру;
		·       висновку товарознавчої експертизи від 28 березня 2023 року, № СЕ-19/109-23/2918-ТВ відповідно до якого встановлено ринкову вартість викрадених речей;
		·       довідці ФОП ОСОБА_15 про вартість системного блоку;
		·       протоколі огляду речей від 29 березня 2023 року, об`єктами огляду якого були паспорт громадянина України, закордонний паспорт, посвідчення водія, свідоцтво про народження, трудова книжка, атестат про середню освіту та диплом про закінчення навчального закладу, видані на ім`я ОСОБА_8 . 
		 
		Зазначені показання, а також фактичні дані, які містяться в протоколах, висновку експертизи, узгоджуються з іншими доказами, яким суди, зокрема апеляційний, дали оцінку в сукупності та які визнали достовірними. 
		 
		Водночас суди не лише послалися на факт здачі засудженим частини майна в ломбард і реалізації мікрохвильової печі та клавіатури до комп`ютера, а проаналізували фактичні обставини, які зафіксовані на відеозаписі з ломбарду, та звернули увагу на поведінку ОСОБА_7 , який позиціонував себе як власник майна і тому дійшли висновку, що саме він заволодів ним. Крім того, суди врахували і те, що ломбард розташований неподалік будинку, у якому є квартира потерпілого; також неподалік ломбарду було віднайдено викрадені документи потерпілого. Місце продажу мікрохвильової печі та клавіатури також розташоване в тому ж районі, що й ломбард. Сам  ОСОБА_7 підтвердив, що вранці того дня, коли здавав речі в ломбард, був поряд з будинком, де проживає потерпілий. На підставі цього суди дійшли переконання, що засуджений, усвідомлюючи можливість настання відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, вживав заходів для якнайшвидшої реалізації викраденого майна.
		 
		Варто зауважити, що на стадії досудового розслідування та під час виконання приписів ст. 290 КПК засуджений не посилався на свідків, які могли б підтвердити його невинуватість. Також в суді першої інстанції сторона захисту не пояснила, які обставини завадили повідомити про існування таких свідків на стадії досудового розслідування.
		 
		Доводи про те, що не було допитано свідка ОСОБА_12 , були предметом оцінки місцевого та апеляційного судів. Так,прокурор відмовився від допиту вказаного свідка в судовому засіданні, мотивуючи це тим, що його місцеперебування невідоме, а сторона захисту також не наполягала на його виклику й допиті. Крім того, потерпілий повідомляв, що тривалий час не бачив сусіда ОСОБА_12 і чув, що він виїхав за межі України. Саме тому, а також з метою дотримання розумного строку розгляду кримінального провадження, виходячи з принципу диспозитивності, суд прийняв рішення про подальший розгляд цього кримінального провадження без виклику та допиту свідка  ОСОБА_12 .
		 
		Також у касаційній скарзі сторона захисту не посилається на дані, які б міг повідомити  ОСОБА_12 для спростування винуватості ОСОБА_7 .
		 
		Водночас Верховний Суд бере до уваги те, що місце проживання  ОСОБА_13  судам не було відоме й вони не мали можливості забезпечити його явку в судове засідання шляхом надіслання повістки, а також суди взяли до уваги повідомлення захисника ОСОБА_16 , яка вживала заходів для встановлення місця перебування цієї особи, зокрема відвідувала ті місця, де, за словами засудженого, міг перебувати  ОСОБА_13 , але вони не дали результатів. 
		 
		Суд в межах своїх повноважень, з дотриманням вимог ст. 22 КПК, вжив заходів по сприянню стороні захисту у виклику та допиту свідка.
		 
		Про наявність будь-яких фактичних даних щодо можливості встановити місце перебування  ОСОБА_13 у касаційній скарзі не повідомляється.
		 
		Крім того, суди в межах своїх повноважень визнали недостовірними показання засудженого про причетність до крадіжки  ОСОБА_13 . Водночас, оцінили поведінку ОСОБА_7 після вчинення кримінальних правопорушень і взяли до уваги, що цю версію подій він повідомив лише під час судового розгляду, суди обґрунтовано назвали її як намагання уникнути кримінальної відповідальності.
		 
		Судові рішення відповідають вимогам статей 94, 370 КПК, є законними, обґрунтованими та вмотивованими.
		 
		Доводи щодо порушення правил ч. 3 ст. 404 КПК не знайшли підтвердження.
		 
		За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується (ч. 3 ст. 404 КПК).
		 
		Судовий розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося в суді першої інстанції, оскільки це суперечить основним засадам кримінального провадження.
		 
		Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду.
		 
		Згідно з матеріалами кримінального провадження захисту не навела й апеляційний суд їх не встановив, тому обмежився аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції. За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, щодо винуватості засуджених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення.
		 
		Водночас незгода сторони кримінального провадження з оцінкою доказів, яку здійснив місцевий суд, не є підставою для повторного дослідження доказів.
		 
		Крім того, колегія суддів не вбачає підстав, які вказували б на явну несправедливість і невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого, та погоджується з визначеним видом і розміром призначеного покарання, оскільки враховано всі наявні в кримінальному провадженні обставини.
		 
		Інші доводи сторони захисту щодо переоцінки фактичних обставин кримінального провадження, повноти судових розглядів та достовірності доказів Суд не бере до уваги, адже вони не є предметом касаційного розгляду відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає приписам статей 370, 419 КПК, і погоджується з наведеними в ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
		 
		У касаційних скаргах містяться також інші аргументи, які не потребують 
		детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
		 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, що є підставами для безумовного скасування судових рішень, суд касаційної інстанції не встановив.
		 
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		 
		ухвалив: 
		 
		Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 6 березня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 липня 2024 року стосовно  ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6  - без задоволення.
		 
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                           ОСОБА_2                                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...