Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 468/2328/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 14.01.2025. Зареєстровано: 18.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2025.
Дата набрання законної сили: 25.01.2025
Номер судового провадження: 2-а/468/15/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                    Справа № 468/2328/24 
		2-а/468/15/25
		 
		БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.01.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого  судді Муругова В.В, за участю секретаря Рафальської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу №468/2328/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 по накладенню на нього адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.3 КУпАП.
		Посилаючись на неправомірність оскарженої ним постанови, позивач вказав, що перебував на військовому обліку в іншому ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому не мав обов`язку ставати на облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні докази того, що він не пред`явив свій військово-обліковий документ уповноваженій для його перевірки особі. Крім того, службові особи відповідача мали змогу перевірити необхідні персональні дані позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тому відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення ст. 210-1 КУпАП в даній справі не повинні були застосовуватись. Також справа про адміністративне правопорушення була розглянута без позивача та без повідомлення позивача про час та місце такого розгляду, а про притягнення його до адміністративної відповідальності дізнався лише після призову його на військову службу та відкриття виконавчого провадження по примусовому стягненню з нього суми штрафу. Крім того на час розгляду справи позивач перебував на стаціонарному лікуванні, про що службові особи відповідача повинні були знати, оскільки направили його на відповідну ВЛК. 
		 
		Процесуальні дії у справі та заяви сторін:
		25.11.2024 року позовна заява надійшла до Баштанського районного суду Миколаївської області.
		Ухвалою від 27.11.2024 року відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а також до участі у справі в якості співвідповідача був залучений ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також витребувані у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 додаткові докази. 
		 
		05.12.2024 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, оскільки відповідний ІНФОРМАЦІЯ_3 уповноважений законом на розгляд подібних справ. Крім того ІНФОРМАЦІЯ_4 в даній справі є належним відповідачем лише щодо питання розподілу судових витрат як орган державної влади, який має статус юридичної особи. 
		 
		Від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначений судом строк відзив на позовну заяву не надходив, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. 
		 
		24.12.2024 року судовий розгляд вперше був відкладений за клопотанням представника позивача.
		 
		27.12.2024 року від представника позивача надійшли пояснення на відзив, проте відповідно до ч.1 ст. 269 КАС України в даній категорії справ заявами по суті справи є лише позовна заява та відзив на позовну заяву, тому у суду відсутні підстави для аналізу таких пояснень.
		 
		Представник позивача та відповідачі до суду не з`явились, про час та місце розгляду повідомлялися через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. Заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
		 
		За загальним правилом, визначеним ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Відповідно дост.268КАС Україниу справах,визначених статтями273-277,280-283-1,285-289цього Кодексу,щодоподання позовноїзаяви тапро дату,час імісце розглядусправи суднегайно повідомляєвідповідача таінших учасниківсправи шляхомнаправлення текступовістки наофіційну електроннуадресу,а заїї відсутності-кур`єром абоза відомимисуду номеромтелефону,факсу,електронною поштоючи іншимтехнічним засобомзв`язку. Учасниксправи вважаєтьсяповідомленим належнимчином продату,час тамісце розглядусправи,визначеної частиноюпершою цієїстатті,з моментунаправлення такогоповідомлення працівникомсуду,про щоостанній робитьвідмітку уматеріалах справи,та (або)з моментуоприлюднення судомна веб-порталісудової владиУкраїни відповідноїухвали провідкриття провадженняу справі,дату,час тамісце судовогорозгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
		За такого, оскільки усі учасники даної справи повідомленні відповідно до положень ст. 268 КАС України, до суду не з`явились, їх неявка не перешкоджає розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, то суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.
		 
		Дослідивши матеріали справи (копію постанови від 16.08.2024 року №167; копію заяви ОСОБА_1 від 19.11.2024 року; копію довідки в/ч НОМЕР_1 ; копію виписного епікризу з медичної картки стаціонарного хворого №8502/585), суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.
		 
		В судовому засіданні встановлено, що 16.08.2024 року керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч.3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за те, що 12.08.2024 року о 07.50 год. він на вул. Героїв Небесної Сотні біля Баштанського ліцею №1 в м. Баштанка не мав при собі та не пред`явив на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_3 військово-обліковий документ, не прибув за місцем проживання до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не став на військовий облік та не уточнив свої облікові данні в особливий період військового стану. 
		   Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з п. 1, 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
		Відповідно до ч. 2-3 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі
		Це означає, що ч.2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
		Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. 
		Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов`язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч.3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов`язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.
		 
		Позивач вказав, що перебував на військовому обліку та службові особи відповідача мали змогу перевірити необхідні персональні дані позивача з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тому відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення ст. 210-1 КУпАП в даній справі не повинні були застосовуватись, натомість в супереч вимогам ч.2 ст. 77 КАС України відповідачі докази, які б це спростовували, не надали. Крім того відповідачі не надали докази того, що позивач дійсно 12.08.2024 року не мав при собі чи не пред`явив свій військово-обліковий документ уповноваженій для його перевірки особі.
		За такого відповідачами аргументи позивача не спростовані та не надані суду докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
		   Вказане свідчить про відсутність в діях позивача складу даного адміністративного правопорушення.
		   
		   Згідно з п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
		   Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед іншого, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 
		Зі змісту ст. 277-2 КУпАП слідує, що повідомлення про розгляд справи здійснюється повісткою, яка має бути вручена особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. 
		   Також згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, серед іншого, вирішує: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
		   За такого, обов`язковою умовою розгляду справи про адміністративне правопорушення є своєчасне сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час і місце її розгляду і таке сповіщення здійснюється шляхом вручення їй відповідної повістки.
		   Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі №676/752/17 закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року № 05/7145/16-а та від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а.
		 
		Позивач вказав, що не отримував повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення та справа була розглянута за його відсутності.
		Натомість відповідачами вказана обставина не спростована, оскільки суду не надані докази повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, а в тексті постанови у відповідних графах відсутні підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про отримання її копії.
		При цьому позивач долучив докази того, що в час винесення відносно нього постанови він перебував на стаціонарному лікуванні.
		   З комплексу вказаного вище слідує, що позивач належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення 16.08.2024 року, тобто був обмежений в праві брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього, що відповідно до процитованих вище висновків Верховного Суду є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки при такому розгляді без доказів належного повідомлення особи порушуються положення 268, 278 КУпАП та ч.2 ст. 2 КАС України. 
		 
		Оскільки згідно зі ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, тому сама лише винесена постанова відносно позивача не є достатньою підставою для його притягнення до адмінвідповідальності і доказом вини позивача у вчиненні вказаного правопорушення, за яке його було притягнуто оскаржуваною постановою до адміністративної відповідальності, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів та не спростовує презумпції невинуватості та пояснень позивача, викладених в тексті позову, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
		Крім того, суд вважає за необхідне особливо зауважити, що в даному випадку справа стосується перевірки судом правомірності та обґрунтованості притягнення особи до адміністративної відповідальності і саме на таку категорію справ поширюється також конституційна презумпція невинуватості, закріплена в ст. 62 Конституції України, з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист правлюдини іосновоположних свободта практики Європейського суду з прав людини, який не розрізняє кримінальну та адміністративну відповідальність, вважаючи їх всіх кримінальним переслідуванням, за такого в адміністративних справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не позивач має довести законність своїх вимог і відсутність в своїх діях складу адміністративного правопорушення, а відповідач  суб`єкт владних повноважень достатніми належними та допустимими доказами має довести наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення та законність її притягнення до адміністративної відповідальності, спростувавши таким чином презумпцію невинуватості особи.
		При цьому з аналізу ст. 293 КУпАП та ст.2 КАС України в частині мети судового перегляду постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за скаргою такої особи та в частині завдань адміністративного судочинства (захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень) та оцінки законності та обґрунтованості оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень  слідує, що розглядаючи позов фізичної особи про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності суд не вправі досліджувати нові докази на підтвердження вини особи, які при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень не враховувались.
		Комплекс описаного вище є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
		 
		Що стосується наслідків скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності то, відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Також відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
		За такого, скасування постанови та направлення справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) можливе лише тоді, коли оскаржена постанова винесена органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу. 
		В даному ж випадку постанова винесена органом (посадовою особою), правомочним вирішувати цю справу, тому відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд.
		У зв`язку з цим, постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. 
		 
		Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При цьому, відповідно до п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не є юридичними особами та є відокремленими структурними підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Натомість територіальні центри комплектування та соціальної підтримки областей є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. 
		За такого, саме відповідні обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до Бюджетного кодексу України є розпорядниками бюджетних коштів, які одержують відповідні бюджетні асигнування.
		Саме у зв`язку з цим для можливої подальшої реалізації передбаченого ст. 139 КАС України порядку розподілу судових витрат у разі задоволення адміністративного позову до участі у справі в якості співвідповідача був залучений ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 242-244, 246, 250-251, 271, 273 КАС України, суд
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
		 
		Скасувати постанову №167 від 16.08.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 210-1 ч.3 КУпАП у вигляді штрафу та справу про адміністративне правопорушення закрити. 
		 
		Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 605(шістсот п`ять) гривень 60 копійок.
		 
		Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. 
		 
		Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
		Відповідачі: 
		ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ),
		ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ).
		 
		   Повне рішення суду складене 14.01.2025 року.
		 
		 
		 
		СУДДЯ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...