Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/2893/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано судом: 17.01.2025. Зареєстровано: 19.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2025.
Дата набрання законної сили: 16.01.2025
Номер судового провадження: К/990/36425/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 січня 2025 року 
		м. Київ
		справа №814/2893/16
		адміністративне провадження № К/990/36425/24  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Юрченко В.П.,
		суддів: Гімона М.М.,  Васильєвої І.А., 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу №814/2893/16
		за позовом Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області до ОСОБА_1 , провадження у якій відкрито 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 (головуючий суддя Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Лук`янгчук О.В.), 
		В С Т А Н О В И В :
		Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2017 задоволено позов ДПІ в Інгульському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі також - позивач, контролюючий орган) до ОСОБА_1 (далі також - відповідач) про стягнення податкового боргу.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 79539,44 грн.
		На виконання вказаного судового рішення 06.06.2017 судом видано виконавчий лист, згідно якого строк пред`явлення виконавчого листа до виконання становить три місяці.
		05.07.2024 Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до суду першої інстанції із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа по справі №814/2893/16 та заміну сторони виконавчого провадження - стягувача ДПІ в Інгульському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Миколаївській області.
		Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.17.2024 заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено.
		Поновлено строк для пред`явлення виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №814/2893/16 до виконання.
		Замінено сторону виконавчого провадження по справі №814/2893/16, а саме: стягувача - ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Миколаївській області.
		Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.08.2024 закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 в частині поновлення Головному управлінню ДПС у Миколаївській області строку для пред`явлення виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №814/2893/16 до виконання.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 в частині заміни сторони виконавчого провадження по справі №814/2893/16 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 залишити без змін.
		Закриваючи апеляційне провадження у справі в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання як помилково відкрите, колегія суддів виходила з того, що серед визначеного у статті 294 КАС України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, відсутня ухвала про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а відтак суд апеляційної інстанції мав би відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі у цій частині, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
		З такою ухвалою суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження у справі не погодився відповідач та подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить її скасувати в оскаржуваній частині та направити до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті. 
		Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 в частині поновлення Головному управлінню ДПС у Миколаївській області строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання в даному випадку є порушенням принципу змагальності та створює передумови для зловживання суб`єктом владних повноважень його правами, оскільки останній може використовувати цей механізм для продовження виконавчого провадження у спосіб, що порушує права боржника. 
		Вказує на неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду щодо тлумачення та застосування аналогічних норм. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 (справа 817/1383/18) зроблено висновок про можливість апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції, що пов`язані з розглядом питань щодо відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, незалежно від результату їх розгляду, а також зазначено, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду по суті спору, спрямоване на відстрочення реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору та має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.  
		Крім того, аналогічна норма цивільного процесуального законодавства була роз`яснена Верховним Судом у постанові від 01.11.2023 (справа 756/5359/15-ц), де зазначено, що положення пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України необхідно розуміти як можливість учасника справи оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції як про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так і про відмову поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 в оскаржуваній частині. 
		Контролюючий орган правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції. 
		Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
		Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Ця засада (принцип) судочинства закріплена й у частині третій статті 2 і статті 13 КАС України.
		Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
		Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 293 КАС України).
		Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (частина третя статті 293 КАС України).
		Перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, визначений статтею 294 КАС України.
		Відповідно до цієї статті окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження; 28) залишення без задоволення заяви, поданої в порядку, визначеному статтею 383 цього Кодексу.
		Спірним питанням у цій справі є можливість/неможливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, яка не передбачена статтею 294 КАС України, зокрема ухвали про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
		Вирішуючи зазначене питання, слід ураховувати всі обставини, що мають значення для справи, задля уникнення обмеження права особи на апеляційний перегляд, що є порушенням конституційного права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може обмежуватись.
		Стаття 293 КАС України містить застереження щодо неможливості оскарження ухвал окремо від рішення суду, які відсутні в переліку, передбаченому статтею 294 КАС України. Зокрема, оскаржувана відповідачем у цій справі ухвала суду першої інстанції в частині задоволення клопотання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не міститься в переліку, визначеному у статті 294 КАС України.
		Колегія суддів зауважує, законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
		Установлення ж процесуальним законом заборони (обмеження) щодо окремого оскарження ухвал, не передбачених статтею 294 КАС України, спрямоване на відстрочення реалізації права на апеляційне оскарження з питань, що не перешкоджають подальшому провадженню у справі до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору, і має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.
		Статтею 320 КАС України встановлені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Отже, ця стаття надає суду апеляційної інстанції повноваження щодо перегляду ухвал суду першої інстанції, які можуть бути окремо оскаржені від рішення суду та перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		Переліку ухвал, які одночасно відповідають двом зазначеним вимогам, КАС України не встановлює, оскільки серед передбачених статтею 294 цього Кодексу ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, є як ухвали, що перешкоджають провадженню у справі (щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, зупинення провадження у справі, залишення позову (заяви) без розгляду тощо), так і ухвали, які провадженню у справі не перешкоджають (щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; призначення експертизи; визначення розміру судових витрат; роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення тощо).
		Питання щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання визначені положеннями статті 376 КАС України. 
		Так, стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Ухвалу суду за результатами розгляду заяви про поновлення пропущеного строку може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Право суддівського розсуду при вчиненні процесуальної дії створило судову практику, згідно з якою суд за результатом вирішення відповідного клопотання учасника справи може постановити ухвалу як про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, так і про відмову у його поновленні.
		Як уже було зазначено в цій постанові, суд першої інстанції ухвалою від 17.07.2024 зокрема поновив строк для пред`явлення виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №814/2893/16 до виконання.  
		Відповідач оскаржив вказану ухвалу в апеляційному порядку, проте, суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, посилаючись на те, що за правилами статті 294 КАС України ухвала про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не включена до переліку ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню.
		У визначеному статтею 294 КАС України переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, є ухвала суду першої інстанції про відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, проте відсутня ухвала суду про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, постановлена відповідно до статті 376 КАС України.
		Колегія суддів зазначає, що, тлумачення статті 294 КАС України стосовно оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду має відбуватися з урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.
		Особливість ухвали суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання полягає у тому, що вона постановляється на стадії виконання судового рішення і оскаржити її разом з рішенням суду неможливо.
		Тому положення пункту 18 частини першої статті 294 КАС України необхідно розуміти як можливість учасника справи оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції як про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так і про відмову поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.11.2023 (справа №756/5359/15-ц), вказавши про те, що положення пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України (який є тотожним пункту 18 статті 294 КАС України) необхідно розуміти як можливість учасника справи оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції як про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так і про відмову поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
		Питання про те, які ухвали підлягають оскарженню в апеляційному порядку без рішення суду, неодноразово вирішувалися Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 1909/3089/2012 (провадження № 61-11723сво20) вказано, що у статті 353 ЦПК України не міститься прямої заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Положення пункту 25 частини першої статті 353 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 352 ЦПК України необхідно розуміти як можливість учасника справи оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції як про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, так і про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Крім того, тлумачення положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Згідно з частиною другою статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Зазначене положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Однак, особливість ухвали про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, полягає у тому, що вона постановляється на стадії виконання судового рішення і оскаржити її одночасно з оскарженням рішення суду неможливо.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд зробив помилковий висновок, що ухвала суду про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судове рішення ухвалено без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним та з огляду на приписи частин першої  статті 353 КАС України колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року в частині поновлення Головному управлінню ДПС у Миколаївській області строку для пред`явлення виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №814/2893/16 до виконання скасувати з направленням справи для продовження розгляду в цій частині.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі № 814/2893/16 скасувати в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року в частині поновлення Головному управлінню ДПС у Миколаївській області строку для пред`явлення виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №814/2893/16 до виконання, а справу в цій частині направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. 
		В іншій частині ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі                        № 814/2893/16 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.  
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.П. Юрченко
		М.М. Гімон 
		 І.А. Васильєва ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...