Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/4582/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на майно, з них; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Надіслано судом: 17.01.2025. Зареєстровано: 19.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2025.
Дата набрання законної сили: 16.01.2025
Номер судового провадження: К/990/15951/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 січня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 500/4582/22
		адміністративне провадження № К/990/15951/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Юрченко В.П.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Хохуляка В.В., 
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні справу №500/4582/22
		за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року (суддя Мартиць О.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року (головуючий суддя Онишкевич Т.В., судді: Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.), 
		В С Т А Н О В И В :
		У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 вересня 2022 року №0934694-2410-1920, яким позивачеві визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік у сумі 206 111,25 грн.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що однією із підстав нарахування податку згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є рішення Смизької селищної ради Лубенського району Рівненської області №2233 від 30.06.2020 "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2021 рік на території Смизької селищної ради", однак таке рішення не пройшло обов`язкову процедуру перевірки у Державній регуляторній службі на відповідність його вимогам Закону України 11.09.2003 №1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а відтак безпідставно застосовано контролюючим органом при нарахуванні податку. 
		Вказує на відсутність обов`язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки будівлі використовуються для цілей забезпечення господарської діяльності з деревопереробки/деревообробки, відносяться до будівель промисловості, а тому за п.п."є" п.п.262.2.2 п.262.2 ст.266 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), не є об`єктом оподаткування.
		Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
		В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 на праві власності (спільна часткова власність 15/100) належить будівля меблевого цеху, будівля складального цеху, будівля заводоуправління загальною площею 15267,5 м2 за адресою АДРЕСА_1.
		16 вересня 2022 року ГУ ДПС було сформовано ППР №0934694-2410-1920, яким ОСОБА_1 нараховано зобов`язання з ПНМ за 2021 рік у розмірі 206 111,25 грн.
		Не погодившись із правомірністю вказаного рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом. 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з відсутності підстав для застосування положень п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України до належних позивачеві на праві власності нежитлових будівель, оскільки позивач не здійснює господарської діяльності як суб`єкт господарювання, а будівлі, що становлять об`єкт оподаткування, передав у користування іншому суб`єкту господарювання.
		Не погодившись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить  їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. 
		Позивач наполягає на тому, що  належна йому нерухомість відповідає всім трьом ознакам пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, а саме:
		будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 код 1251.9 (копія експертного висновку Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» (ДНДІАСБ) від 08.06.2022р. АСЗ №2215902) ;
		будівлі промисловості використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-1 КВЕД ДК 009:2010 - виготовлення промислової продукції будь-якого виду. У 2021 році будівлі використовувалися за призначенням будівель промисловості у господарській діяльності ТОВ "Енерго Захід", основна діяльність якого класифікується у секціях B-1 КВЕД ДК 009:2010;
		будівлі промисловості не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Договір про співробітництво (партнерство) від 30 травня 2019 року не відноситься до вказаної категорії правочинів. Предметом та спільною метою договору про співробітництво (партнерство) є зменшення витрат на утримання майна та підвищення ефективності його використання.
		Відтак, використовуючи об`єкт нерухомого майна за функціональним призначенням (для промислового виробництва та у господарській діяльності суб`єкта господарювання ТОВ "Енерго Захід" на підставі договору про співробітництво (партнерство) від 30 травня 2019 року при виготовленні промислової продукції), позивач стверджує, що має право на податкову пільгу, встановлену підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, та звільняється від обов`язку щодо нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
		Зауважує також, що суди не врахували, що у рішенні Смизької селищної ради №2233 від 30 червня 2020 року "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2021 рік" ставка податку для об`єкта оподаткування із кодом Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 код 1251.9 відсутня.
		Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані.
		Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
		Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).
		Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентовано приписами статті 266 ПК.
		Згідно із підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
		Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК).
		Як передбачено у підпункті 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
		База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України)
		Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
		Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України)
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням Смизької селищної ради Лубенського району Рівненської області №2233 від 30 червня 2020 року "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2021 рік на території Смизької селищної ради" установлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на рівні 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 м2 за кодом Будівлі промислові та склади (код 125), Будівлі промислові (код 1251).
		Вказане рішення оскаржувалося позивачем у судовому порядку, однак рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі №460/51278/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
		Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна у позивача ОСОБА_1 на праві власності (спільна часткова власність 15/100) перебуває будівля меблевого цеху 11290,6 м2, будівля складального цеху 3550,4 м2, будівля заводоуправління 426,5 м2 загальною площею 15267,5 м2 за адресою АДРЕСА_1.
		Вказані обставини учасниками справи не оспорюються.
		Відповідно до пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
		Згідно із Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, до будівель промисловості належать будівлі класу 1251 "Будівлі промисловості".
		Цей клас включає:
		криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням;
		1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості",
		1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії",
		1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості",
		1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості",
		1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості",
		1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості",
		1251.7 "Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості",
		1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості",
		1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
		Судами констатовано, що позивачем не надано суду доказів здійснення ним господарської діяльності, як суб`єкта господарювання, основна діяльність якого класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, як визначено вимогами пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК.
		При цьому у договорі про співробітництво (партнерство) від 30 травня 2019 року, укладеним між громадянами України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (Сторона - 1) та ТОВ "Енерго Захід" (Сторона - 2), його предметом зазначена взаємодія і співробітництво сторін договору з метою використання за призначенням, зменшення витрат на утримання цілісного майнового комплексу та, як результат, підвищення ефективності використання таких об`єктів нерухомого майна:
		будівлі меблевого цеху - 10726,1 м2, складального цеху - 3372,9 м2 та будівлі заводоуправління - 405,2 м2 (загальна площа складає 14504,2 м.кв.);
		земельної ділянки з кадастровим номером 5621655900:01:003:0636 загальною площею 2,4979 га, під вказаними будівлями, необхідну для їх обслуговування, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
		За умовами цього договору Сторона - 1 зобов`язується надати Стороні - 2 інформацію про майно та дозволяти використовувати майно за призначенням, а Сторона - 2 зобов`язується провадити господарську діяльність з деревопереробки (деревообробки) у відповідності до умов договору. 
		Як зазначено судом апеляційної інстанції, у ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтвердив, що вказаний договір носить безоплатний характер.
		Як передбачено у пункті 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
		Згідно із пунктом 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
		За правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.
		Окрім того, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.
		Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
		Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
		Судами констатовано, що ОСОБА_1 не здійснює господарської діяльності як суб`єкт господарювання у розумінні вимог податкового законодавства, оскільки ним не було надано відповідних доказів на підтвердження зворотного.
		Водночас належні позивачу на праві власності будівлі, що становлять об`єкт оподаткування, було передано ним у користування іншому суб`єкту господарювання.
		Оцінюючи договір про співробітництво (партнерство) від 30 травня 2019 року, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що такий за своєю суттю відповідає ознакам договору позички, що передбаченого статтею 827 Цивільного кодексу України, за умовами якого одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
		Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, до належних позивачу об`єктів нерухомості.
		Та обставина, що спірні будівлі передані позивачем в безоплатне тимчасове користування іншій особі з метою з використання у діяльності з деревопереробки (деревообробки), не звільняє позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ці будівлі.
		Питання правомірності донарахування податковим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлового приміщення, що віднесене до будівель промисловості, та можливість застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до будівлі, яка, хоч і віднесена до будівель промисловості згідно з правовстановлюючими документами, однак не використовується у виробничому процесі промислових підприємств, - отримало правову оцінку у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (справа №820/3556/17).
		У подальшому висновки касаційного суду у справі №820/3556/17 були застосовані Верховним Судом у постановах: від 25 лютого 2020 року (справа №0940/1708/18); від 5 березня 2020 року (справа №825/1625/17), від 1 квітня 2020 року (справа №120/4261/18-а), від 21 жовтня 2020 року (справа № 806/2686/18), від 11 листопада 2020 року  (справа №826/6647/17), від 17 січня 2024 року (справа №520/2239/21) тощо.
		Відтак, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, діяв у межах та відповідно до вимог чинного податкового законодавства.
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Доводи ж касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами було неправильно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуальними права. Фактично такі доводи зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		П О С Т А НО В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року -  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва   В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...