Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 156/625/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 20.01.2025. Зареєстровано: 20.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/156/12/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024030520000419

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 156/625/24 
		Провадження № 1-кп/156/12/25 
		 
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		20 січня 2025 року сел.Іваничі
		 
		Іваничівський районний суд Волинської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		з секретарями судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участі:
		прокурорів     ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		представника потерпілої адвоката ОСОБА_6 ,
		представника цивільного
		позивача адвоката ОСОБА_7 ,
		обвинуваченої ОСОБА_8 ,
		захисника адвоката ОСОБА_9 ,
		 
		розглянувши в режимі відкритих судових засідань у залі суду № 1 у сел. Іваничі кримінальне провадження (№ за ЄРДР 12024030520000419 від 30.04.2024) за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 128 КК України:
		ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Іза Хустського району Закарпатської області, є громадянкою України, здобула вищу освіту, не є працевлаштованою, має встановлену інвалідність ІІІ групи внаслідок загального захворювання, є заміжньою, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не притягалась до кримінальної відповідальності, судимості не має, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		1.1. ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення за таких обставин.
		1.2. Обвинувачена з 2022 року є власницею собаки породи «тер`єр американський стафордширський» (кобель) на ім`я « ОСОБА_10 », цю тварину утримує зі місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана тварина відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1164 «Деякі питання щодо небезпечних порід собак» (зі змінами) належить до категорії небезпечних порід собак.
		1.3. ОСОБА_8 29.04.2024близько 17год 00хв залишила собаку на ім`я « ОСОБА_10 » на території подвір`я вказаного домоволодіння, діючи необережно, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, при цьому особисто не перевірила стан ізоляції території подвір`я з метою виключення вільного переміщення тварини за межами двору та не убезпечила інших осіб від потенційного заподіяння шкоди цим собакою. 
		1.4. Тим самим обвинувачена порушила вимоги ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 № 3447-IV (зі змінами), вимоги п. 3.1. Правил утримання домашніх тварин на території Іваничівської селищної ради, затв. рішенням сесії Іваничівської селищної ради від 30.08.2019 № 38/7 (зі змінами), згідно з якими особи, котрі утримують домашніх тварин, зобов`язані, зокрема, дотримуватися цих Правил, нормативно-правових актів, ветеринарних та санітарних норм, не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб, не створювати загрози для безпеки людей, а також іншим тваринам; тримати сторожових собак у вольєрі або на прив`язі і спускати їх з неї лише в закритих дворах із висотою огорожі, що виключає можливість втечі, про наявність таких собак застерігати написом біля входу та по периметру об`єкта або території, забезпечити наявність намордника (для собак та інших тварин, які мають потенційно небезпечний характер), повідка, необхідних для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання.
		1.5. Унаслідок необережності, допущеної ОСОБА_8 , 29.04.2024 о 17 год 13 хв собака породи «тер`єр американський стафордширський» (кобель) на ім`я « ОСОБА_10 » через відчинені ворота вибіг з території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснив напад на малолітню ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котра в цей час проходила біля вказаного домоволодіння. Під час нападу собака повалив на асфальт ОСОБА_11 та заподіяв малолітній укуси за різні частини тіла та голови, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження (численні рани голови; лівого передпліччя по бічних поверхням, відкриті переломи середніх третин обох кісток лівого передпліччя зі зміщенням, рани лівої кисті по тильній та долонній поверхнях). 
		1.6. Згідно з висновком судово-медичної експертизи виявлені у ОСОБА_11 рани є кусаними та в поєднанні з переломами обох кісток передпліччя утворились при укусах собаки, такі рани належать до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я; відкриті переломи обох кісток лівого передпліччя належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я потерпілої.
		1.7. У такому діянні ОСОБА_8 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 128 КК України (необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження).
		2.Позиція обвинуваченої та її захисника
		2.1. Під час судового розгляду справи ОСОБА_8 визнала себе винною у скоєнні інкримінованого їй протиправного діяння, щиро розкаялась у вчиненні кримінального правопорушення, попросила пробачення за спричинену шкоду у малолітньої потерпілої та її родини.
		2.2. Додатково обвинувачена пояснила, що вона мешкає у АДРЕСА_1 , разом з донькою, зятем та онукою, її чоловік здебільшого проживає в селі, доглядає там за будинком. У своєму домоволодіння ОСОБА_8 утримує собаку  стафордширського тер`єра коричневої масті на ім`я « ОСОБА_10 », пес досяг дворічного віку, його вигулює на повідку і з намордником сама власниця або члени її родини, для собаки у дворі збудований вольєр, але до нього ще не приладнані запірні пристрої, коли на територію домоволодіння приходять сторонні люди, власниця закриває собаку на задньому дворі, щоб не заподіяв нікому шкоди. 
		2.3. Обвинувачена не була вдома 29.04.2024, їй зателефонувала донька й повідомила, що пес «Джоні» напав на сусідську дівчинку і покусав цю дитину. Зі слів доньки ОСОБА_8 знає, що того дня собака був у дворі, не зачинений у вольєрі і без намордника, онука обвинуваченої гралась за двором із сусідськими дітьми, потім побігла додому, щоб віднести планшет, за нею побігла молодша дівчинка ОСОБА_12 , коли дівчата забігла до двору обвинуваченої, собака не був закритий, він погнався за ОСОБА_12 , котра втікала від нього на вулицю, пес наздогнав дівчинку і напав на неї, покусав за різні частини тіла. 
		2.4. Обвинуваченій відомо, що ОСОБА_12 після нападу собаки проходила лікування в медичному закладі в умовах стаціонару, ОСОБА_8 вибачалась перед батьками дівчинки за прикрий інцидент, просила їх назвати суму грошового відшкодування завданих збитків, готова була надати постраждалій дитині матеріальну допомогу, однак батьки дитини відмовились брати від неї кошти, не спілкувались з обвинуваченою після того випадку.
		2.5. Захисник - адвокат ОСОБА_9 під час судового розгляду справи звернула увагу суду на те, що обвинувачена щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю події кримінального правопорушення, висловила готовність відшкодувати потерпілій заподіяні збитки, щодо ОСОБА_8 існують кілька обставин, котрі пом`якшують покарання, на думку адвоката, це може бути підставою для застосування судом положень ст. 69 КК України щодо призначення особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. 
		3. Позиція представника потерпілої особи
		3.1. Потерпіла ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на теперішній час є малолітньою особою, її інтереси у кримінальному провадженні представляли законний представник ОСОБА_13 та представник  адвокат ОСОБА_6 .. Законний представник потерпілої не прибула для участі у призначених судових засіданнях щодо розгляду кримінальної справи, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
		3.2. Адвокат ОСОБА_6 під час судового розгляду справи пояснив, що подія нападу собаки на малолітню ОСОБА_12 сталась 29.04.2024 по АДРЕСА_1 , поки батьки дитини вискочили на вулицю, тварина встигла покусати дівчинку, все це було досить чітко зафіксовано на відеозаписах камерами відеоспостереження з сусіднього будинку, вилучених співробітниками поліції, немає жодних сумнівів у винуватості в інциденті саме господарки тварини, котра залишила пса без нагляду у дворі. 
		3.3. Адвокат заявив, що на теперішній час постраждала ОСОБА_12 продовжує лікування, небезпеки для здоров`я дитини немає, батьки дівчинки понесли певні витрати на лікування потерпілої, однак на теперішній час не заявляють цивільного позову до ОСОБА_8 , потерпіла сторона у вирішенні питання щодо призначення покарання ОСОБА_8 цілковито покладається на розсуд суду.
		4. Позиція цивільного позивача  КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради 
		4.1. До суду 08.07.2024 (до початку розгляду справи по суті) надійшов цивільний позов у кримінальному КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради, медичним закладом заявлені вимоги до ОСОБА_8 про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_11 , в сумі 37113,02 грн..
		4.2. Представник закладу охорони здоров`я  адвокат ОСОБА_7 , котрий брав участь у судових засіданнях, підтримав позов, вважав, що стороною обвинувачення доведені обставини порушення обвинуваченою правил утримання собаки, що призвели до нападу тварини на дитину, отримання малолітньою особою певних травм, наявність причинного зв`язку між бездіяльністю ОСОБА_8 та отриманням тілесних ушкоджень певного ступеню тяжкості ОСОБА_11 .. Потерпіла безпосередньо після нападу собаки перебувала на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі, лікування здійснювалось за кошти бюджету, виділені закладу охорони здоров`я, тому обвинувачена повинна відшкодувати витрачені кошти.
		5.Досліджені під час судового розгляду справи докази на підтвердження встановлених судом обставин
		5.1.Згідно зі ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання, подання до суду доказів, які відповідно до приписів ст. 23 КПК, суд досліджує безпосередньо.
		5.2. За загальним правилом (ч.1 ст. 92 КПК України) обов`язок доказування в кримінальному провадженні покладається на слідчого, прокурора. Суд допитав обвинувачену ОСОБА_8 , вислухав пояснення представника потерпілої  адвоката ОСОБА_6 , представника цивільного позивача  адвоката ОСОБА_7 , дослідив письмові докази, запропоновані прокурором, котрі (поряд з власними показаннями обвинуваченої) підтверджують винуватість ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованого їй протиправного діяння.
		5.3. Зокрема, обставини інкримінованого ОСОБА_8 діяння додатково підтверджують досліджені в судовому засіданні письмові докази, а саме:
		1)    витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12024030520000419 від 30.04.2024 про реєстрацію повідомлення щодо правопорушення в органі Національної поліції, де відображені загальні обставини нападу собаки породи «тер`єр американський стафордширський» на малолітню ОСОБА_11 29.04.2024 після 17-ї год у сел. Іваничі Волинської області, внаслідок нападу тварини потерпіла отримала множинні тілесні ушкодження (а. с. 111);
		2)    складений слідчим у присутності двох понятих протокол огляду місця події від 29.04.2024 (частина АДРЕСА_1 , прилеглої до території домоволодіння АДРЕСА_1 ), оглянуті розташування сусідніх з місцем події будинків, стан огорож на прилеглих територіях домоволодінь, під час огляду виявлені на асфальтовому покритті вулиці плями речовини бурого кольору, схожі на сліди крові людини (а. с. 112-115);
		3) копії окремих сторінок ветеринарного паспорта, виданого на собаку породи «тер`єр американський стафордширський», кобель, на ім`я « ОСОБА_10 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , власницею тварини зазначена ОСОБА_8 (а. с. 116-119);
		4)    висновок судово - медичної експертизи № 48, складений в період з 22.05.2024 по 24.05.2024 експертом Нововолинського відділення Володимирського РВ Волинського обласного бюро СМЕ ОСОБА_14 , згідно з яким у малолітньої потерпілої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлені тілесні ушкодження (численні рани голови; лівого передпліччя по бічних поверхням, відкриті переломи середніх третин обох кісток лівого передпліччя зі зміщенням, рани лівої кисті по тильній та долонній поверхнях), при цьому виявлені рани є кусаними та в поєднанні з переломами обох кісток передпліччя утворились при укусах собаки, такі рани належать до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я; відкриті переломи обох кісток лівого передпліччя належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я потерпілої (а. с. 122-123);
		5) постанова слідчого від 11.05.2024 про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - , кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - , кінозйомки, відеозапису, складений слідчим 11.05.2024 протокол про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - , кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - , кінозйомки, відеозапису, складений слідчим протокол огляду відеозапису від 20.05.2024, оптичний диск типу CD-R з відеозаписами з камер спостереження, розміщених у квартирі мешканки сел. Іваничі ОСОБА_15 (а. с. 124-131); згідно з вказаними доказами зафіксовані обставини нападу 29.04.2024 після 17-ї год у сел. Іваничі по вул. Вишневій біля воріт домоволодіння № 5 собаки на дівчинку нижчого зросту, вдягнену у сіру кофту та темні штани.
		6. Оцінка судом досліджених доказів
		6.1.Суд дійшов переконання, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, її діяння містить ознаки складу правопорушення, кваліфікованого за ст. 128 КК України.
		6.2. Зокрема, із показань обвинуваченої, наданих в судовому засіданні, зі змісту ветеринарного паспорта на тварину вбачається, що саме ОСОБА_8 є власницею американського стафордширського коричневої масті на ім`я « ОСОБА_10 », на відеозаписах, вилучених співробітниками поліції з відеокамер, встановлених у квартирі мешканки сел. Іваничі ОСОБА_15 , зафіксовано, як саме такий пес здійснює напад на малолітню дівчинку поблизу двору домоволодіння АДРЕСА_1 .
		6.3. Напад собаки на дитину став можливим унаслідок того, що власниця тварини ОСОБА_8 не дотрималась вимог нормативно  правових актів, котрі зобов`язували її під час утримання у домоволодінні собаки не допускати порушень прав і законних інтересів інших осіб, не створювати загрози для безпеки людей, тримати собаку у вольєрі або на прив`язі і спускати тварину лише в закритих дворах із висотою огорожі, що виключає можливість втечі тварини. Досліджений судом висновок судово - медичної експертизи доводить, що малолітня ОСОБА_16 отримала тілесні ушкодження певного ступеню тяжкості саме від нападу тварини. Отже, доведеною є наявність причинно  наслідкового зв`язку між протиправною необережністю обвинуваченої та заподіянням тілесних ушкоджень потерпілій.
		6.4. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		6.5. Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». 
		6.6.Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		6.7. У розглядуваній справі суд дійшов висновку про те, що винуватість ОСОБА_8 у скоєнні протиправного діяння доведена повністю «поза розумним сумнівом». Діяння, що ставиться в вину ОСОБА_8 , судом кваліфіковане саме за ст. 128 КК України.
		7. Призначення покарання
		7.1.При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, котрі б обтяжували покарання. 
		7.2. Обвинувачена є осудною фізичною особою, громадянкою України, має зареєстроване місце проживання в Україні і є платником податків, є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок загального захворювання (а. с. 134-136), не перебуває на диспансерному чи профілактичному обліку у лікарів  психіатра та нарколога за місцем проживання (а. с. 140), нейтрально характеризується територіальною громадою за місцем постійного проживання, має родину та міцні соціальні зв`язки (а. с. 137-138), раніше не притягалась до кримінальної відповідальності, судимості не має (а. с. 139-140). 
		7.3.Згідно з досудовою доповіддю, складеною 20.08.2024 за дорученням суду уповноваженим органом з питань пробації, щодо ОСОБА_8 констатовано наявність середнього ризику вчинення повторного правопорушення, середній рівень небезпеки для суспільства (в т. ч. для окремих осіб); виправлення обвинуваченої є можливим без ізоляції від суспільства (а. с. 77-80).
		7.4.Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд в розглядуваному випадку вважає щире каяття обвинуваченої, активне сприяння нею розкриттю кримінального правопорушення. 
		7.5. Обставиною, яка обтяжує покарання згідно зі ст. 67 КК України, прокурором в обвинувальному акті зазначено вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини. Але, на думку суду, ця кваліфікуюча ознака може бути наявною лише тоді, коли винна особа достовірно знала, що залишений без нагляду собака вчинить напад саме на дитину, або винна особа припускала це, або за обставинами справи повинна була і могла це усвідомлювати. В розглядуваній ситуації ОСОБА_8 , залишаючи у дворі свого домоволодіння собаку без нагляду, заздалегідь не знала і не могла знати, що тварина скоїть напад саме на малолітню дитину, жертвою нападу собаки з таким же ступенем вірогідності могла стати особа будь-якого віку та будь-якої статі, котра би випадково проходила поблизу двору обвинуваченої в той час, коли пес небезпечної породи був залишений без нагляду. Тому суд не вважає доведеною прокурором наявність обтяжуючої покарання обставини, передбаченої п.6 ч.1 ст. 67 КК України. 
		7.6.Згідно із ч.2 ст.65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.
		7.7.Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Покарання повинно бути призначено необхідне та достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		7.8.Визначаючи справедливе покарання засудженій особі, суд виходить із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		7.9. Зокрема, у рішенні Європейського суду від 03.10.2002 у справі «Бемер проти Німеччини» (Bohmer v. Germany), заява № 37568/97, зазначено: «…Суд насамперед відзначає, що виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз, кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати у зв`язку з відстрочкою...».
		7.10. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 302/904/16-к (провадження № 51-966 км 18), загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності  призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		7.11. З огляду на наявність кількох обставин, котрі пом`якшують покарання, оскільки ОСОБА_8 є особою з інвалідністю, має міцні соціальні зв`язки, уперше скоїла необережний нетяжкий злочин, ізоляція обвинуваченої від суспільства внаслідок скоєння цього діяння не відповідатиме засадам соціальної справедливості, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання в виді позбавлення волі, але застосувати положення ст. 75 КК України щодо звільнення від покарання з іспитовим строком, що, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження скоєння нових правопорушень.
		7.12.    З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відносно обвинуваченої ОСОБА_8 необхідно обрати основне покарання в межах санкції ст. 128 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі, застосувати звільнення від основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
		8.Інші рішення щодо питань, які підлягають розв`язанню судом при ухваленні вироку
		Щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу
		8.1. Відносно обвинуваченої ОСОБА_8 під час досудового розслідування кримінального правопорушення запобіжний захід не застосовувався.
		8.2. Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Відповідні клопотання від прокурора щодо обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 на час завершення судового розгляду кримінальної справи № 156/625/24 до суду не надходили, ОСОБА_8 впродовж судового розгляду справи сумлінно виконувала покладені на неї процесуальні обов`язки у кримінальному провадженні, підстав для застосування такого заходу суд не вбачає.
		Щодо вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні
		8.3. До суду 08.07.2024 (до початку розгляду справи по суті) надійшов цивільний позов у кримінальному КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради, медичним закладом заявлені вимоги до ОСОБА_8 про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_11 , в сумі 37113,02 грн..
		8.4. Обвинувачена ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні заявили, що вони визнають той факт, що малолітня потерпіла ОСОБА_11 проходила лікування за державні кошти у згаданому медичному закладі, однак, на їхню думку, цивільний позивач обґрунтував розмір заявлених вимог доказами, котрі мають низьку якість виготовлення, тому відповідач не має можливості оцінити правильність розрахунків позивача і реалізувати своє право на захист проти позову. 
		8.5. Розглядуваний цивільний позов суд вирішує таким чином. 
		8.6. Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		8.7. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства (ч.4 ст. 128 КПК України).
		8.8. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		8.9. Згідно з документами, наданими до суду цивільним позивачем, потерпіла від нападу собаки малолітня ОСОБА_11 перебувала на стаціонарному лікуванні у КП «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради в період з 29.04.2024 по 02.05.2024 (4 дні); загальна сума витрат на лікування потерпілої становить 37113,02 грн.. Суд відхиляє заперечення щодо низької якості письмових доказів, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Адже представником позивача до суду ще 29.10.2024 були надані форми медичних документів, пов`язаних із лікуванням потерпілої, кращої якості (зокрема, звіт Національної служби здоров`я України від 18.06.2024 № 0042078561524Е2В (за травень 2024 року), додатки до звіту №№ 4, 23, 24,25,35,47,7,8,53,54 (щодо окремих пакетів медичних послуг), їхній зміст цілком дозволяє з`ясувати розмір витрат на лікування потерпілої (а. с. 159-163). Крім того, дозволяють з`ясувати предмет і підстави цивільного позову надані представником позивача 19.12.2024 письмові пояснення, епікриз з медичної карти стаціонарного пацієнта № 4897д, копії медичної карти № 48970 стаціонарного пацієнта ОСОБА_11 , листків лікарських призначень, медичного щоденника пацієнта, даних комп`ютерної томографії (а. с. 180-198). Сторона захисту, представлена фаховим адвокатом, мала достатньо часу та можливості для того, щоб ознайомитись із додатковими матеріалами, поданими цивільним позивачем, однак не подала до суду доказів, котрі дозволяли б суду сумніватись у правильності розміру відшкодування, обчисленого позивачем. 
		8.10. За загальним правилом (ч.1 ст. 1206 ЦК України), особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України (ч.3 ст. 1206 ЦК України).
		8.11. Відповідно до ч.2 ст. 1191 ЦК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.
		8.12. Оскільки судом встановлена винуватість ОСОБА_8 у необережному заподіянні малолітній ОСОБА_11 тілесних ушкоджень певного ступеню тяжкості, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги закладу охорони здоров`я є підставними та такими, що підлягають задоволенню.
		Щодо розподілу процесуальних витрат
		8.13. Сторони не подавали до суду доказів щодо розміру понесених ними процесуальних витрат у кримінальному провадженні № за ЄРДР 12024030520000419 від 30.04.2024.
		Щодо визначення подальшої долі речових доказів у кримінальному провадженні
		8.14. У кримінальному провадженні № за ЄРДР 12024030520000419 від 30.04.2024 постановою слідчого від 11.05.2024 визнано речовими доказами диск типу CD-R з відеозаписами за 29.04.2024 з камер відеоспостережень, встановлених у квартирі мешканки сел. Іваничі ОСОБА_15 ..
		8.15. Вирішуючи подальшу долю речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України, суд вважає за необхідне після набрання цим вироком законної сили залишити їх у матеріалах кримінального провадження № за ЄРДР 12024030520000419 від 30.04.2024 протягом усього часу їх зберігання.
		 
		Керуючись ст. 128 КК України, ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_8 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, кваліфікованого за ст. 128 КК України, та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
		На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо вона під час випробування не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї відповідно до ст.76 КК України обов`язки, а саме: періодично прибувати для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		До набрання цим вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_8 не застосовувати.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні, заявлений Комунальним підприємством «Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради до ОСОБА_8 , задовольнити.
		  Стягнутиз ОСОБА_8 на користь Комунального підприємства«Волинське обласнетериторіальне медичнеоб`єднання захистуматеринства ідитинства» Волинськоїобласної ради для подальшого перерахування до державного бюджету України (отримувач ГУК у Волинській обл./м. Луцьк/24060300, рахунок отримувача UA888999980313030115000003550, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача (ЄДРПОУ) 38009371) кошти в сумі 36610,60 грн., для подальшого перерахування до обласного бюджету (отримувач ГУК у Волинській обл./Волинська обл./24060300, рахунок отримувача № UA518999980314010544000003001, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача (ЄДРПОУ) 38009371) кошти в сумі 502,42 грн., а всього 37113 (тридцять сім тисяч сто тринадцять) гривень 02 копійки.
		Після набрання цим вироком законної сили подальшу долю речових доказів вирішити таким чином: диск типу CD-R з відеозаписами за 29.04.2024 з камер відеоспостережень, встановлених у квартирі мешканки сел. Іваничі ОСОБА_15 , залишити у матеріалах кримінального провадження № за ЄРДР 12024030520000419 від 30.04.2024 протягом усього часу їх зберігання.
		Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після спливу встановленого законом строку для подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, вирок, якщо його не було скасовано за наслідками апеляційного провадження, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Згідно з п.15 ст. 615 КПК України, в умовах дії запровадженого в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, після складання та підписання повного тексту цього вироку суд обмежився проголошенням його резолютивної частини, водночас повний текст цього вироку вручений учасникам судового провадження в день його проголошення, 20.01.2025.
		 
		 
		 
		Головуючий у справі суддя                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...