Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/10275/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Воєнні злочини.
Надіслано судом: 20.01.2025. Зареєстровано: 20.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/185/40/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022130000000151

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Єдиний унікальний номер справи 185/10275/22
		Провадження № 1-кп/185/40/25
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16 січня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді                                 ОСОБА_1 
		секретаря судових засідань                          ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності обвинуваченого в порядку спеціального судового провадження в період воєнного стану в приміщенні суду в м.Павлоград Дніпропетровської області кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за №22022130000000151 від 12.05.2022 року, за обвинуваченням:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луганська, громадянина України, голови військового комісаріату ЛНР, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260, ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України, -
		за участю:
		прокурора                                          ОСОБА_4 (дистанційно),
		захисника                                        адвоката ОСОБА_5 (дистанційно), -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		 
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН). До складу ООН входять Україна, Російська Федерація (далі - РФ) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, всі Члени вказаної організації утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету; від 24 жовтня 1970 року № 2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1 - 5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що свідченням акту агресії є:
		- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави;
		- застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно наведеним вище актам.
		Жодні міркування будь-якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин не можуть бути виправданням агресії.
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також в Заключному Акті наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація. 
		Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є російська федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього і недвозначного попередження, яке буде мати форму мотивованого оголошення війни або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни. Стан війни повинен бути без уповільнення оповіщений нейтральним державам і буде мати для них дійсну силу лише після одержання оповіщення.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня 1991 року схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м.Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил РФ (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополь та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина Герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополь та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополь мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту російської федерації (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		В кінці 2013 на початку 2014 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у невстановлених осіб виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема шляхом створення на території Луганської області України псевдодержавного утворення - так званої «Луганської народної республіки» (далі - «ЛНР»).
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганську та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки окупаційної адміністрації РФ т. зв. «ЛНР» та діяльності, направленої на порушення територіальної цілісності України.
		Так, в квітні 2014 року за підтримки керівництва РФ групою проросійсько-налаштованих мешканців Луганської області, т.зв. представників територіальних громад Луганської області, ініційовано проведення так званого референдуму з питанням: «Чи підтримуєте Ви Акт про державну самостійність «ЛНР», яким публічно закликано місцеве населення Луганської області до проведення 11 травня 2014 року, на порушення порядку встановленого Конституцією України, так званого «загального обласного референдуму» на території Луганської області, з питання визнання державної самостійності «Луганської народної республіки», та вчинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.
		11 травня 2014 року в окремих містах та районах Луганської області, всупереч законодавству України за ініціативи проросійсько-налаштованих мешканців Луганської області (стосовно яких розслідуються окремі кримінальні провадження та стосовно яких судами винесено обвинувальні вироки) організовано та проведено вказаний так званий «референдум», за результатами якого 12 травня 2014 року проголошено про створення незаконного псевдодержавного утворення «ЛНР».
		18 травня 2014 року на підтримку результатів проведеного так званого референдуму представниками самопроголошеної «ЛНР», які контролюються окупаційною адміністрацією РФ, проголошений юридично нікчемний нормативно-правовий акт т.зв. «Тимчасовий основний закон (Конституція) Луганської народної республіки», яким передбачено, що т.зв. «Луганська народна республіка є демократичною, правовою та соціальною державою, її територія визначається кордонами, які існували на день її утворення (тобто територія Луганської області України), а влада здійснюється шляхом поділення на законодавчу, виконавчу та судову».
		На підставі зазначеного юридично нікчемного нормативно-правового акту представниками самопроголошеної «ЛНР», представниками РФ з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані політично-управлінські (т.зв. «органи державної влади ЛНР») та силові органи, які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні зв`язки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників зазначених органів лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		При цьому, кожний учасник органів політичного та силового блоків «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ (у т.ч. які долучалися в подальшому до їх складу) усвідомлювали, що головним їх завданням є підтримка збройної агресії російської федерації та зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом незаконного створення на території Луганської області нового псевдодержавного утворення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій РФ на території Луганської області т.зв. «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		З метою виконання функцій підрозділу силового блоку т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ, 07.10.2014 її самопроголошеним головою виданий указ за № 15, згідно з яким створено незаконне військове формування «Народна міліція ЛНР», на яке покладено функції здійснення збройного опору силам АТО на території Луганської та Донецької областей та забезпечення захисту життєдіяльності зазначеної окупаційної адміністрації РФ від зовнішніх загроз.
		Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону т.зв. «ЛНР» «Об обороне» від 22.05.2015 під обороною розуміється система політичних, економічних, військових, соціальних, правових та інших заходів з підготовки до збройного захисту та збройний захист Луганській Народної Республіки, цілісності і недоторканності її території, а також відповідно до п. 4 ст. 1 цього закону з метою оборони створюється «Народна міліція Луганської народної республіки».
		Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур т.зв. «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва.
		Зокрема, в 2015 році у складі т.зв. «Народної міліції ЛНР» створено структурні підрозділи - «Військові комісаріати ЛНР», яким, за рішенням представників незаконних збройних формувань т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрацій РФ, доручено проведення набору осіб для їх участі у здійсненні збройного опору силам АТО/ООС, проведення артилерійських обстрілів та залякування цивільного населення на території лінії зіткнення в Луганській області, з метою спонукання до участі у незаконній діяльності вказаної окупаційної адміністрацій РФ.
		З жовтня 2021 року громадянин України, обвинувачений ОСОБА_3 , розуміючи протиправний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, маючи умисел, спрямований на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, з мотивів несприйняття соціальної та економічної політики діючої влади, вирішив вступити до т.зв. «структурного підрозділу силового блоку «ЛНР», що підпорядковується та координується окупаційною адміністрацією Російської Федерації та взяти безпосередню участь у ньому шляхом участі в діяльності незаконно утвореного збройного органу влади «ЛНР» - у т.зв. «Народній міліції ЛНР».
		Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи неможливість одноособового виконання спільного злочинного плану, обвинувачений ОСОБА_3 у жовтні 2021 року вступив у злочинну змову з іншими невстановленими досудовим розслідуванням членами не передбаченого законом збройного формування т.зв. «Народної міліції ЛНР», (стосовно яких здійснюється досудове розслідування в інших кримінальних провадженнях), надав згоду на призначення його до т.зв. «Народної міліції ЛНР» на посаду «військового комісару ЛНР» у «військовому комісаріаті ЛНР» (місце дислокації за адресою: вул. Челюскінців, 14, м.Луганськ, Луганської області), та зобов`язався дотримуватися правил поведінки, встановлених у ньому і виконувати визначені йому функції з організації діяльності та загального керівництва «військових комісаріатів ЛНР», що полягає у впровадженні насильницької «державної» політики виконання у відповідності до псевдо нормативно-правових актів так званої «ЛНР» несення військової служби.
		Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, обіймаючи посаду «військового комісару ЛНР», здійснюючи керівництво зазначеною незаконною установою та використовуючи надані представниками окупаційної влади Російської Федерації повноваження, діючи всупереч Конституції України та нормативно-правовим актам України, вчиняв дії на підтримку режиму окупації частини Луганської області та функціонування псевдодержавного утворення т.зв. «ЛНР», розповсюдження та застосування юридично нікчемних законодавчих та нормативно-правових актів т.зв. «ЛНР» та примусового виконання встановлених окупаційною адміністрацією Російської Федерації правил поведінки, тобто дії, направлені на порушення територіальної цілісності України.
		Так, починаючи з жовтня 2021 року по теперішній час обвинувачений ОСОБА_3 , діючи всупереч Конституції України та нормативно-правових актів України, зайнявши посаду «військового комісара ЛНР», створює умови для функціонування т.зв. «ЛНР», виконує вказівки інших учасників т.зв. «ЛНР», здійснює заходи, визначені злочинним планом організаторів т.зв. «ЛНР» (стосовно яких здійснюється досудове розслідування в інших кримінальних провадженнях), особисто в межах посадових обов`язків видає, контролює виконання наданих наказів, розпоряджень та вказівок, обов`язкових для виконання підлеглими, а також виконує вказівки учасників т.зв. «ЛНР» (стосовно яких здійснюється досудове розслідування в інших кримінальних провадженнях), спрямовані на функціонування системи так званих органів влади т.зв. «ЛНР», які контролюються окупаційною адміністрацією Російської Федерації, чим умисно вчиняє дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.
		 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.110 КК України, як умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.
		 
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		В кінці 2013 року на початку 2014 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у невстановлених осіб виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України шляхом окупації території Луганської області та створення на ній псевдодержавного утворення - т.зв. «ЛНР».
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганську та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія РФ шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		11.05.2014 в окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення т.зв. «ЛНР».
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної т.зв. «ЛНР» представниками РФ з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади т.зв. «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		У результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій РФ на території Луганської області т.зв. «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію. 
		Відповідно до указу Голови т.зв. «ЛНР» № 51/1/01/11/14 від 25.11.2014, створена структура виконавчих органів державної влади т.зв. «ЛНР». До складу вищевказаних органів також входять спеціальні служби із забезпечення інформаційної, військової та територіальної безпеки т.зв. «ЛНР», а також із здійснення розвідувальної діяльності в умовах збройного протистояння з силами АТО.
		При цьому на керівників та учасників силового блоку т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ покладається забезпечення стійкості даної організації шляхом чинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України. У свою чергу представники політичного блоку організовують збір та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їхньої діяльності, чим також забезпечують існування вказаної окупаційної адміністрації РФ на території Луганської області. 
		«Луганська народна республіка» має стабільний склад лідерів вказаної окупаційної адміністрації РФ, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення. 
		Так, на учасників політичного блоку т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов`язки:
		- створення так званих органів державної влади т.зв. «ЛНР» та організація їх діяльності;
		- видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади т.зв. «ЛНР»;
		- організація та проведення незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення т.зв. «ЛНР»;
		- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності окупаційної адміністрацій РФ т.зв. «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній окупаційній адміністрації РФ та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
		- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників окупаційної адміністрацій РФ т.зв. «ЛНР» та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу; 
		- налагодження взаємодії з незаконним державним утворенням «Донецька народна республіка» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;
		- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності т.зв. «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам бойового блоку т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ для забезпечення їх протиправної діяльності; 
		- забезпечення учасників т.зв. «ЛНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
		На учасників силового блоку т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладались наступні обов`язки:
		- систематична організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
		- з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників т.зв. «ЛНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;
		- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;
		- вербування нових учасників до складу силового блоку т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ та керівництво їхніми діями;
		- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Луганської області;
		- скоєння терористичних актів та диверсій на території України;
		- захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності; 
		- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;
		- силова підтримка учасників політичного блоку т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ при проведенні незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення т.зв. «ЛНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
		- вчинення дій, спрямованих на унеможливлення проведення 25.05.2014 позачергових виборів Президента України на території Луганської області;
		- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників окупаційної адміністрацій РФ т.зв. «ЛНР».
		Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.
		Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/9 від 07.10.2014 районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей. 
		До проведення антитерористичної операції, відповідно до статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучені військові підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, а також інші правоохоронні органи.
		Разом з цим, 17.03.2015 Верховна Рада України своєю постановою № 254-VІІІ визнала тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
		Крім того, відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання РФ державою-агресором, затвердженого постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VIII; Заяви Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів вищими посадовими особами РФ та керівниками терористичних організацій т.зв. «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленої постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 №145-VIII; Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресій РФ та подолання її наслідків», схваленої постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VIII, «ДНР» та т.зв. «ЛНР» визначено терористичними організаціями, референдум, проведений у травні 2014 року - фіктивним, проведеним у неконституційний спосіб. 
		Факт створення т.зв. «ЛНР» за підтримки та під контролем РФ визнано Резолюцією ПАРЕ від 12.10.2016. При цьому в Резолюції зазначено, що т.зв. «ЛНР» та всі її «установи» не мають будь-якої легітимності у відповідності з українським або міжнародним правом. 
		З метою виконання вищезазначених функцій силового блоку не передбаченого законом збройного формування т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ 07.10.2014 її самопроголошеним головою виданий указ за № 15, згідно з яким створено незаконне військове формування «Народна міліція ЛНР», на яке покладено функції здійснення збройного опору силам АТО на території Луганської та Донецької областей та забезпечення захисту життєдіяльності зазначеної окупаційної адміністрацій РФ т.зв. «ЛНР» від зовнішніх загроз.
		Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур т.зв. «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва.
		Зокрема, в 2015 році у складі т.зв. «Народної міліції ЛНР» створено структурні підрозділи - «Військові комісаріати ЛНР», яким, за рішенням представників незаконних збройних формувань т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрацій РФ, доручено проведення набору осіб для їх участі у здійсненні збройного опору силам АТО/ООС, проведення артилерійських обстрілів та залякування цивільного населення на території лінії зіткнення в Луганській області, з метою спонукання до участі у незаконній діяльності вказаної окупаційної адміністрацій РФ.
		З жовтня 2021 року у громадянина України, обвинуваченого ОСОБА_3 , виник злочинний умисел, направлений на прийняття активної участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування т.зв. «ЛНР», а саме у структурному підрозділі «Народної міліції ЛНР», який розташований у м. Луганську, шляхом зайняття посади «військового комісара ЛНР». 
		При цьому обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що як т.зв. «ЛНР», так і «Народна міліція ЛНР» функціонують на території України незаконно, та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяними у проведенні АТО (пізніше операції Об`єднаних сил) на території Луганської області.
		Реалізуючи свій злочинний намір, обвинувачений ОСОБА_3 з жовтня 2021 року (більш точну дату та час встановити не виявилось можливим), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел, спрямований на участь у діяльності непередбаченого законом збройному формуванні т.зв. «ЛНР», знаходячись у м.Луганськ Луганської області, надав згоду на призначення його до структурного підрозділу незаконного збройного формування «Народної міліції ЛНР» на посаду «військового комісару ЛНР» (місце дислокації за адресою: вул.Челюскінців, 14, м.Луганськ, Луганської області), на якій здійснює загальне керівництво «військкоматами ЛНР», погодившись приймати участь в діяльності незаконно створеного збройного формуванння т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ, підпорядковуватися ієрархії та дисципліні, правилам поведінки у цьому збройному формуванні.
		Так, починаючи з жовтня 2021 року по теперішній час обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, обіймаючи посаду «військового комісара ЛНР» у «військовому комісаріаті ЛНР» з постійним місцем дислокації за адресою: вул.Челюскінців, 14, м.Луганськ Луганської області, здійснюючи загальне керівництво зазначеної незаконної установи та керівництво підпорядкованими йому особами (стосовно яких здійснюється досудове розслідування в інших кримінальних провадженнях), використовуючи надані представниками окупаційної влади Російської Федерації владу та повноваження, діючи всупереч Конституції України та нормативно-правових актів України, вчиняє дії, спрямовані на функціонування псевдодержавного утворення т.зв. «ЛНР», розповсюдження та застосування юридично нікчемних законодавчих та нормативно-правових актів т.зв. «ЛНР» та примусового виконання встановлених окупаційною адміністрацією Російської Федерації правил поведінки, чим умисно приймає участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.260 КК України, як участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		 
		Окрім цього, з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
		Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)»
		Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, Конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив. 
		Згідно зі ст. 47 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 особи, що перебувають під захистом, які знаходяться на окупованій території не будуть у жодному разі та жодним чином позбавлені переваг цієї Конвенції у зв`язку з будь-якими змінами, запровадженими стосовно керівних установ чи управління цією територією внаслідок її окупації, або у зв`язку з будь-якою угодою, укладеною між властями окупованої території та властями окупаційної держави, або у зв`язку з анексію окупаційною державою всієї або частини окупованої території.
		Відповідно до ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 окупаційна держава не може примушувати осіб, що перебувають під захистом, служити в її збройних чи допоміжних силах. Забороняється будь-який тиск чи пропаганда, спрямовані на забезпечення добровільного вступу на військову службу.
		Водночас, згідно зі ст. 147 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, до серйозних порушень, серед іншого, належить примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави.
		Відповідно до ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 воюючій стороні також забороняється примушувати громадян супротивної сторони брати участь у військових діях, спрямованих проти їхньої власної держави, навіть у випадку, якщо вони перебували на службі такої воюючої сторони до початку війни.
		Керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту 19.02.2022 в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 на тимчасово окупованій території Луганської області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Луганської області, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна. 
		Так, указом т.зв. «голови ЛНР» № УГ-98/22 від 19.02.2022 «Об объявлении мобилизации и применении некоторых мер, направленных на обеспечение режима военного положения, введенного на территории Луганской народной республики» оголошено загальну мобілізацію на території «Луганської народної республіки».
		Крім того, з метою реалізації політики окупації та остаточної «інтеграції» окупованих території Луганської області до складу т.зв. «ЛНР», придушення спротиву проукраїнського населення, керівництвом окупаційної адміністрації самопроголошеної т.зв. «ЛНР», прийнято низку юридично нікчемних документів, законність яких не визнається державою Україна - т.зв. «законів та підзаконних нормативних актів ЛНР», направлених на здійснення примусової загальної мобілізації громадян України, а саме:
		-«Закон ЛНР о военном положении» от 24.04.2015;
		-«Постановление совета министров ЛНР об утверждении Временного положения о воинском учете» от 22.06.2017; 
		-«Закон ЛНР «О военной обязанности и военной службе» № 241-II от 14.06.2018; 
		-«Постановление совета министров ЛНР «Об утверждении положения о проведении военных сборов» от 02.03.2021 № 164/21; 
		-«Указ главы ЛНР ОСОБА_7 «Об объявлении мобилизации и применении некоторых мер, направленных на обеспечение режима военного положения, введенного на территории Луганской народной республики» 
		№ УГ-98/22 от 19.02.2022;
		-«Приказ военного комиссара ЛНР ОСОБА_8 «Об объявлении мобилизации» № 22 от 19.02.2022;
		Відповідно до ч. 3 ст. 9 т.зв. «Закону ЛНР № 241-II від 14.06.2018 «Про військовий обов`язок та військову службу», зокрема, передбачено, що (мовою оригіналу) «Военный комиссариат осуществляет воинский учет граждан через свои отделы, организованные в городах, районах, районах города Луганской народной республики, а также объединенные отделы, организованные для обслуживания нескольких городов, районов, районов и городов, районов в городе (далее - отделы военного комиссариата); «решением главы Луганской народной республики создается призывная комиссия Луганской Народной Республики, в состав которой включаются: 2) военный комиссар, который является заместителем председателя комиссии (п. 2 ч. 1 ст. 31 зазначеного «закону»).
		Так званим «Законом ЛНР № 17-ІІ від 24.04.2015 «Про військовий стан» передбачено, що (мовою оригіналу) «Общая или частичная мобилизация, если она не была объявлена ранее, при введении военного положения на территории Луганской Народной Республики или в отдельных ее местностях объявляется в соответствии с законами и иными нормативными правовыми актами Луганской Народной Республики» (ч. 6 ст. 1 глави І). 
		Також, п. 7 розділу І т.зв. «Постанови ради міністрів ЛНР» від 22.06.2017 № 349/17 «Про затвердження тимчасового положення про військовий облік», зокрема, передбачено, що (мовою оригіналу) «за состояние воинского учета отвечает военный комиссар, по административно-территориальным единицам - начальники отделов военного комиссариата. Порядок организации воинского учета граждан, имеющих воинские звания офицеров и пребывающих в запасе Министерства государственной безопасности Луганской Народной Республики, определяется руководителем этого исполнительного органа государственной власти».
		Пунктом 26 розділу II вказаного «нормативного акту» передбачено, що (мовою оригіналу) «контроль над осуществлением органами местного самоуправления первичного воинского учета проводится органом военного управления Народной милиции и военным комиссариатом в порядке, определяемом Народной милицией».
		Крім того, пунктом 1.7 розділу І т.зв. «Постанови ради міністрів ЛНР від 02.03.2021 № 164/21 «Про затвердження положення про проведення військових зборів», зокрема, зазначається, що (мовою оригіналу) «На военный комиссариат возлагаются следующие функции: а) отбор граждан для призыва на учебные сборы во взаимодействии с комплектуемыми воинскими частями; б) организация медицинского освидетельствования граждан, призываемых на учебные сборы; в) оповещение и призыв граждан на военные сборы; г) организация перевозки граждан, призванных на военные сборы, от военного комиссариата (пункта сбора) до места проведения военных сборов и обратно; д) компенсация расходов организаций и граждан, связанных с проведением военных сборов». «В случае неявки гражданина на место и вовремя, указанные в повестке военного комиссариата о призыве на военные сборы, без уважительных причин военный комиссар принимает все необходимые меры по его призыву и доставке к месту проведения военных сборов. При необходимости для этих целей в соответствии с Законом ЛНР от 14.06.2018 № 241-II «О воинской обязанности и военной службе» привлекаются органы внутренних дел» (п. 2.5 розділу II вказаного «положення»).
		Так званим «Указом Голови ЛНР «Про оголошення мобілізації та вжиття окремих заходів, спрямованих на забезпечення режиму військового стану, введеного на території луганської народної республіки» № УГ-98/22 від 19.02.2022 оголошено загальну мобілізацію на території т.зв. «ЛНР» та передбачено, зокрема, обов`язок призвати на військову службу чоловіків, які перебувають або повинні перебувати на військовому обліку, а також у запасі віком від 18 до 55 років, а також заборону останнім виїзд за межі т.зв. «ЛНР». 
		Водночас, громадянин України, обвинувачений ОСОБА_3 , який з жовтня 2021 року по теперішній час приймає активну участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування т.зв. «ЛНР», а саме у структурному підрозділі «Народної міліції ЛНР», шляхом зайняття посади «військового комісара ЛНР» у «військовому комісаріаті ЛНР» (місце дислокації за адресою: вул. Челюскінців, 14, м. Луганськ Луганської області), будучи ознайомленим з вищевказаним «Указом Голови ЛНР», вступив у злочинну змову з іншими представниками т.зв. «ЛНР», направлену на порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Реалізуючи спільний злочинний умисел обвинувачений ОСОБА_3 , який займає посаду т.зв. «військового комісара ЛНР», діючи на підставі «указу» т.зв. «голови ЛНР» № УГ-98/22 від 19.02.2022, видав «наказ» № 22 від 19.02.2022 «Об объявлении мобилизации», відповідно до якого передбачено обов`язкову явку осіб, які перебувають в запасі, при яких є мобілізаційні приписи та осіб, які отримали персональні повістки до т.зв. «відділів військового комісаріату ЛНР» в строки і пункти, вказані у зазначених документах (по місцю перебування на військовому обліку); заборону виїзду за межі районів, міст т.зв. «ЛНР» особам, які не отримали повістки та не мають мобілізаційних приписів; керівникам підприємств та організацій забезпечити вивільнення працівників від виконання посадових обов`язків, з проведенням повного розрахунку та забезпечити їх явку до військкоматів; обов`язок керівників організацій незалежно від форм власності, громадянам - власникам транспортних засобів доставити справну автомобільну, будівельну, вантажопідйомну та іншу техніку в строки і пункти згідно з нарядами т.зв. «військового комісаріату ЛНР» тощо.
		Починаючи з 19.02.2022 обвинувачений ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, приймає участь в організації та проведенні загальної примусової мобілізації чоловіків віком від 18 до 55 років на тимчасово окупованій території Луганської області, які в подальшому, в примусовому порядку, із погрозами застосування «кримінальної відповідальності», що передбачена ст. 406 «Уклонение от прохождения военной и альтернативной гражданской служби» т.зв. «Кримінального кодексу Луганської Народної Республіки», без відповідної бойової підготовки направляються для ведення бойових дій у складі регулярних військ ЗС РФ, в якості «добровольців» проти України.
		24 лютого 2022 року на виконання наказу президента РФ, а також інших невстановлених на цей час досудовим розслідуванням представників влади РФ, військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, здійснили незаконне вторгнення на територію України на різних ділянках державного кордону України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях, а також збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, внаслідок чого окупували частину вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		До участі у військовій агресії РФ проти України керівництво окупаційної адміністрації РФ задіяло створені на тимчасово окупованій території Луганської області не передбачені законом збройні формування.
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 в період часу з жовтня 2021 року, перебуваючи на посаді «військового комісара ЛНР» у «військовому комісаріаті ЛНР» за адресою: вул. Челюскінців, 14, м. Луганськ Луганської області, - розуміючи наявність міжнародного збройного конфлікту, усвідомлюючи, що громадяни України - цивільні особи, які проживають на тимчасово окупованій території Луганської області знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, діючи умисно, з особистих ідеологічних мотивів, у порушення вимог статей 3, 68 Конституції України, статей 4, 8, 51, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, за попередньою змовою групою осіб (стосовно яких здійснюється досудове розслідування в інших кримінальних провадженнях), маючи злочинний умисел, спрямований на порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, незаконно примусив потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також інших невстановлених осіб, які проживають на тимчасово окупованій території Луганської області під владою представників т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ, громадянами яких вони не є, служити у т.зв. «Народній міліції ЛНР», а також систематично віддає накази невстановленим досудовим розслідуванням підлеглим йому працівникам щодо здійснення постановки осіб на військовий облік, проведенні військових зборів, зарахування осіб до т.зв. «резерву Народної міліції ЛНР», проведення загальної мобілізації на території т.зв. «ЛНР» та примусового проходження військової служби громадян України в рядах т.зв. «ЛНР», що у свою чергу є порушенням норм міжнародного гуманітарного права, а також конституційних прав та свобод громадян України.
		 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України, як порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказів про вчинення таких дій, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
		 
		ІІ. Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Враховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_3 , як підозрюваного та обвинуваченого, на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, в результаті чого судом встановлено наступне.
		06.05.2022 слідчим за погодженням процесуального керівника в кримінальному провадженні №42020130000000148 складено повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260, ч.1 ст.438 КК України, разом з пам`яткою про процесуальні права підозрюваного /т.м.д.р.1 а.п.164-193/ 
		17.05.2022 на підставі постанови слідчого 2 відділення СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях з метою недопущення порушень прав на захист підозрюваного ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №42020130000000148 залучено захисника адвоката ОСОБА_5 для здійснення захисту підозрюваного, згідно з дорученням № 000-0000679 від 17.05.2022 /т.м.д.р.1 а.п.199-201/.
		У спосіб, передбачений вимогами ч.3 ст.111, ст.135 КПК України, враховуючи перебування ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території та відсутність поштового зв`язку на вказаній території, у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» у розділі «Оголошення» у номері 103 (7224) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора в кримінальному провадженні №42020130000000148 були опубліковані повістки про виклик ОСОБА_3 до слідчого на 10.05.2022, 11.05.2022 та 12.05.2022. В призначені дати ОСОБА_3 до слідчого не з`явився /т.м.д.р.1 а.п.202-204, 208, 210-214/. 
		12.05.2022 матеріали щодо вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260, ч.1 ст.438 КК України з матеріалів кримінального провадження №42020130000000148 виділені в окреме кримінальне провадження №22022130000000151.
		Постановою слідчого 2 відділення СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 12.05.2022 в кримінальному провадженні №22022130000000151 підозрюваного ОСОБА_3 було оголошено у розшук, здійснення якого доручено співробітникам 1 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях /т.м.д.р.1 а.п.215/.
		Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.10.2022 на підставі клопотання прокурора, яке розглянуто за участю захисника, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування в кримінальному провадженні №22022130000000151 відносно ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260, ч.1 ст.438 КК України /т.м.д.р.2 а.п.52-57/, про що в газеті «Урядовий кур`єр» у номері 233 (7354) та на офіційній веб-сторінці Офісу Генерального прокурора опубліковано відповідні оголошення про постановлення ухвали від 28.10.2022 про здійснення спеціального досудового розслідування та повістки про виклик до слідчого на 07.11.2022, 08.11.2022 та 09.11.2022. Підозрюваний у вказані дати до слідчого не з`явився /т.м.д.р.2 а.п.108-123/.
		14.11.2022 захисник ознайомився з матеріалами кримінального провадження №22022130000000151 відносно ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260, ч.1 ст.438 КК України /т.м.д.р.2 а.п.150-151/.
		Таким чином, судом встановлено, що стороною обвинувачення вжито усіх передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваного на захист з урахуванням встановлених законом особливостей спеціального досудового розслідування.
		 
		Під час здійснення судового провадження судом також здійснені усі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
		У зв`язку з розпорядженням Верховного Суду від 06.03.2022 №1/0/9-22 та зміною територіальної підсудності Сватівського районного суду Луганської області, обвинувальний акт стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №22022130000000151 від 12.05.2022 був направлений до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
		Ухвалою суду від 04 травня 2023 року було призначено підготовче судове засідання в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260, ч.1 ст.438 КК України, на 30 травня 2023 року /т.1 а.п.141/
		Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260, ч.1 ст.438 КК України, проведено судові засідання: 30.05.2023, 06.09.2023, 05.10.2023, 07.11.2023, 12.12.2023, 10.01.2024, 28.02.2024, 22.03.2024, 18.04.2024, 24.05.2024 /т.1 а.п.152, 163, 178, 190, 197, 219-220, 229, 251, т.2 а.п.14, 22./ 
		Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачений ОСОБА_3 повідомлявся про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість прибути до суду, скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання та заяви.
		Зазначеною можливістю наданою судом обвинувачений ОСОБА_3 не скористався.
		Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
		До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.
		При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
		Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		У свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається серед переліку певних злочинів, посилання на ст.110, ст.438 КК України, за якими висунуто обвинувачення ОСОБА_3 .
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		Відповідно до інформації з відкритих джерел - офіційної веб-сторінки національного оператора поштового зв`язку - Акціонерного товариства «Укрпошта» (https://www.ukrposhta.ua) поштове відділення за місцем реєстрації обвинуваченого є таким, що тимчасово не працює.
		Разом з цим, у відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
		Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.
		Судом, на виконання зазначених положень процесуального закону, були надіслані та опублікуванні у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр», повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_3 до призначених судових засідань /т.1 а.п.175, 196, 217-218, 233/ 
		При цьому від початку здійснення підготовчих дій суд надсилав для опублікування повістки на веб-сайт Офісу Генерального прокурора для виклику обвинуваченого ОСОБА_3 , де зазначені повідомлення були опубліковані /т.1 а.п.168, 183, 206, 209, 236, т.2 а.п.9, 21/
		Крім того, повідомлення про виклик до суду обвинуваченого ОСОБА_3 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області щодо всіх судових засідань, які призначались у цьому кримінальному провадженні.
		Ухвалою суду 10.01.2024 року було доручено органу досудового розслідування провести слідчі (розшукові) дії для встановлення можливих додаткових способів сповіщення обвинуваченого ОСОБА_3 про кримінальне переслідування та про судовий розгляд обвинувального акту за його обвинуваченням /т.1 а.п.221-222/.
		Згідно з відповіддю ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 13.02.2024, проведеними заходами встановлено, що станом на 13.02.2024 обвинувачений ОСОБА_3 згідно інформації «Единого государственного реестра юридических лиц рф» рахується керівником (за посадою «Військовий комісар») установи «ФЕДЕРАЛЬНОЕ КАЗЕННОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ «ВОЕННЫЙ КОМИССАРИАТ ЛУГАНСКОЙ НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ», адреса реєстрації установи: м.Луганськ, вул.Коцюбинського, буд.5, адреса електронної поштової скриньки: NASHA.POCHTA.90@MAIL.RU, телефон НОМЕР_1 . Крім того, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 постійно знаходиться на тимчасово окупованій території Луганської області, переважно в м.Луганську. Наданий витяг з «Единого государственного реестра юридических лиц рф» /т.1 а.п.240-246/.
		Відповідно до листа Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України від 16.02.2024 року відомості щодо перебування в полоні або загибелі обвинуваченого ОСОБА_3 в Об`єднаному центрі відсутні /т.1 а.п.248, т.2 а.п.17/.
		Згідно з листом в.о. начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.02.2024 року, актових записів про державну реєстрацію смерті обвинуваченого ОСОБА_3 не виявлено /т.1 а.п.250, т.2 а.п.16/.
		Ухвалою суду від 22.03.2024 року було доручено органу досудового розслідування направити повідомлення обвинуваченому ОСОБА_3 на встановлені контакти в мережі Інтернет та номери телефону установи «ФЕДЕРАЛЬНОЕ КАЗЕННОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ «ВОЕННЫЙ КОМИССАРИАТ ЛУГАНСКОЙ НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ» про судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 та про можливість участі в судовому розгляді дистанційно, через «Електронний суд» /т.1 а.п.252/.
		Прокурором були направлені судові повістки на електрону адресу ІНФОРМАЦІЯ_2  установи «ФЕДЕРАЛЬНОЕ КАЗЕННОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ «ВОЕННЫЙ КОМИССАРИАТ ЛУГАНСКОЙ НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ» для виклику обвинуваченого ОСОБА_3 на 18.04.2024 та 24.05.2024 в підготовче судове засідання. Вказані судові виклики були отримані адресатом /т.2 а.п.10, 20/. 
		Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 протягом тривалого часу на території України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч.7 ст.135 КПК України.
		Захисник в ході судових засідань стверджував, що у нього відсутні будь-які можливості для контакту з обвинуваченим та можливість вручення йому повісток чи процесуальних документів.
		З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.
		 
		Щодо забезпечення права на захист.
		Відповідно до ч. 2ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
		Згідно з п.1 ч.1 ст. 49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.
		У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч.1 ст.52 КПК України, оскільки стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне досудове розслідування та прийнято рішення про спеціальне судове провадження. 
		Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого судового розгляду даного кримінального провадження, судом у повному обсязі була забезпечена участь захисника для захисту інтересів обвинуваченого ОСОБА_3 . 
		З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 24 травня 2024 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними в матеріалах кримінального провадження доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_3 висунуте щодо злочинів, передбачених ст. ст. 110, 438 КК України, тобто тих, які входять до переліку злочинів, зазначених у ч.2 ст.297-1 КПК України. 
		При цьому обвинувачений ОСОБА_3 , всіма наявними у розпорядженні суду засобами, передбаченими КПК, повідомлявся про розгляд судом кримінального провадження стосовно нього, тому очевидно обізнаний про розгляд кримінального провадження, має змогу отримувати інформацію щодо розгляду цього кримінального провадження, однак переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		Разом з цим, за період часу з 04 травня 2023 року (ухвали про призначення підготовчого судового засідання) та до виходу суду до нарадчої кімнати 16.01.2024, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань,своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду, офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.
		За час заочного судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що в нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, проте не змінив свою процесуальну поведінку та продовжив подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.
		Підсумовуючи даний блок вироку, суд констатує, що всі передбачені КПК умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.
		 
		ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження.
		 
		Прокурор, в ході судових дебатів, висловив позицію щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінуємих йому злочинів. 
		Просив визнати обвинуваченого винним та призначити відповідне покарання в межах санкцій осудних статей. Також прокурором у дебатах була докладно обґрунтована позиція щодо наявності підстав для застосування до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна. За сукупністю вчинених злочинів, прокурор , відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.70 КК України, просив суд визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та із застосоуванням додаткового покарання у виді конфіскації майна обвинуваченого. 
		Захисник не мав можливості отримати будь який контакт з обвинуваченим і з`ясувати його правову позицію щодо висунутого обвинувачення. На думку захисника, на час розгляду кримінального провадження не встановлено місце перебування обвинуваченого на тимчасово окупованій території та фізичний стан обвинуваченого.
		Разом з цим, захисник в ході судових дебатів відзначив, що практично всі покази потерпілих взагалі нічого не доводять, оскільки всі відеозаписи їх допиту поганої якості. Потерпілі не були допитані безпосередньо в суді, тому перевірити покази потерпілих на записах неможливо. Подальша доля потерпілих невідома. Основними доказами обвинувачення ОСОБА_3 є сайти та відеозаписи з джерел, які на думку захисника, не є достовірними доказами. Накази та нормативні документи, на які спирався прокурор, висуваючи обвинувачення підзахисному, є нікчемними, оскільки держава не сприймає «ЛНР» та «ДНР» як новостворені державні утворення. Тому просив постановити виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_3 
		 
		ІV. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин, вчинених кримінальних правопорушень.
		 
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		В кримінальному провадженні за обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст.110, ч.2 ст.260, ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України, його вина підтверджується наступними доказами. 
		 
		Повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 07.04.2022 року, відповідно до якого начальник 1 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях письмово повідомив начальника СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях про виявлений факт порушення громадянином України ОСОБА_3 законодавства України та норм міжнародного гуманітарного права, які визначають закони та звичаї війни, у формі організації процесу примусової мобілізації громадян України на тимчасово окупованих територіях Луганської області для участі в бойових діях проти держави Україна на боці рф. Крім того ОСОБА_3 з моменту призначення на посаду т.зв. «військового комісара лнр», перебуваючи у м.Луганську та інших населених пунктах на території проведення ООС, яка є окупованою територією, вчиняє дії, направлені на участь у діяльності терористичної організації «лнр», а саме - вступив та перебуває у складі цієї організації, створює умови для функціонування «лнр», виконує вказівки інших учасників «лнр» та рф та інші дії /т.м.д.р.1 а.п.14-16/.
		 
		Рапортом старшого оперуповноваженого 3 відділу 1 управління (з дислокацією у м.Краматорськ Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 05.04.2022 року про отримання інформації, що громадянин України ОСОБА_3 своїми діями порушує законодавство України та норми міжнародного гуманітарного права, які визначають закони та звичаї війни, у формі організації процесу примусової мобілізації громадян України на тимчасово окупованих територіях Луганської області для участі в бойових діях проти держави Україна, на боці РФ. Вказана особа, перебуваючи з 2019 року на посаді т.зв. «військового комісара ЛНР» видав т.зв. наказ №22 від 19.02.2022 року «Об объявлении мобилизации», який передбачає обов`язкову явку осіб, перебуваючих в запасі, при яких є мобілізаційні приписи та осіб, які отримали персональні повістки до т.зв. «відділів військового комісаріату ЛНР» в строки і пункти, вказані у зазначених документах (по місцю перебування на військовому обліку); заборону виїзду за межі районів, міст т.зв. «ЛНР» особам, які не отримали повістки та не мають мобілізаційних приписів; керівникам підприємств та організацій забезпечити вивільнення працівників від виконання посадових обов`язків, з проведенням повного розрахунку та забезпечити їх явку до військкоматів; обов`язок керівників організацій незалежно від форм власності, громадянам - власникам транспортних засобів доставити справну автомобільну, будівельну, вантажопідйомну та іншу техніку в строки і пункти згідно з нарядами т.зв. «військового комісаріату ЛНР» тощо. На виконання вказаного наказу, починаючи з 19.02.2022 року ОСОБА_3 разом зі своїми підлеглими, організовує та проводить загальну примусову мобілізацію чоловіків віком від 18 до 55 років на ТОТ Луганської області, які в подальшому без відповідної бойової підготовки направляються для ведення бойових дій у складі ЗС РФ, в якості «добровольців» проти України /т.м.д.р.1 а.п.17-19/.
		 
		Лист начальника 1 управління (з дислокацією у м.Краматорськ Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 20.04.2022 року щодо виконання доручення слідчого, відповідно до якого за результатами проведених заходів отримано дані стосовно громадянина ОСОБА_3 , який обіймає посаду т.зв. «військового комісара ЛНР» у звані «полковника». ОСОБА_3 спільно з членами своєї сім`ї постійно знаходиться у м.Луганськ на тимчасово окупованій території Луганської області. У своїй протиправній діяльності ОСОБА_15 використовує мобільний термінал НОМЕР_2 «Лугаком», який діє на тимчасово окупованій території Луганської області. В ході моніторингу мережі Інтернет виявлено відеозаписи, публікації, які вказують на обставини вчинення злочину ОСОБА_3 , в т.ч. встановлено його профіль в соціальній мережі «ВКонтакті» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3  під ніком « ОСОБА_16 ». ОСОБА_3 має відкритий банківський рахунок на своє ім`я у відділені АТ КБ «ПриватБанк». Управлінням отримано відомості стосовно т.зв. нормативних правових актів «ЛНР», на підставі яких здійснюється військовий облік, примусова мобілізація та присвоєння військових звань мешканцям тимчасово окупованої території Луганської області, а саме т.зв. «Конституція ЛНР», т.зв. закони «о мобилизационной подготовке и моблизации в луганской народной республике» №8-ІІ от 13.05.2015, «о военном положении» №17-ІІ від 24.04.2015, «об обороне» №30-ІІ від 22.05.2015, «о воинской обязанности и военной службе» №241-ІІ от 14.06.2018 /т.м.д.р.1 а.п.25-26/.
		 
		Протоколом огляду Інтернет-ресурсу від 19.04.2022 року з додатком /т.м.д.р.1 а.п.27-41/, яким зафіксований огляд інформації, розміщеної у вільному доступі в мережі Інтернет, а саме:
		- відеозапису «в ЛНР началась всеобщая мобилизация граждан» на відеохостингу «YouTube», за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_18. Оглядом встановлено, що розміщений відеоматеріал містить зміст тексту Указу т.зв. «Голови Луганської народної республіки» №УГ-98/22 від 19.02.2022 «Об объявлении мобилизации и применении некоторых мер направленных на обеспечение режима военного положения, введенного на территории Луганской народной республики»; виступ т.зв. «військового комісара Луганської народної республіки» ОСОБА_17 щодо оголошення на території т.зв. «Луганської народної республіки» загальної мобілізації та підписання ним указу про проведення мобілізації, розгортання військовими комісаріатами пунктів прийому громадян, а також посилення апарату комісаріату, для забезпечення прибуття громадян які перебувають в запасі в ряди т.зв. «Народної міліції ЛНР»;
		- відеозапису та тексту «Военный комиссар ЛНР обязал обеспечить явку мужчин в пункты мобилизации» на відеохостингу «YouTube», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 . У ході огляду встановлено наступний зміст публікації: «военный комиссар Луганской Народной Республики ОСОБА_18 обязал руководителей организаций обеспечить явку мужчин в пункты мобилизации. Руководителям организаций независимо от организационно-правовых форм и форм собственности освободить граждан, призываемых в соответствии с п.1 настоящего приказа, от работы и службы, призвести с ними полный расчет, выплатить им заработную плату и обеспечить их явку в сроки и пункты, указанные в мобилизационных преописаниях или в персональных повестках»;
		- публікації на офіційній Інтернет-сторінці (сайті) «Луганский Информационный Центр» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що на сайті розміщений текстовий матеріал наступного змісту: «руководителям организаций независимо от организационно-правовых форм и форм собственности освободить граждан, призываемых в соответствии с §1 настоящего приказа, от работы и службы, произвести с ними полный расчет, выплатить им заработную плату и обеспечить их явку в сроки и пункты, указанные в мобилизационных предписаниях или в персональных повестках». Окрім того в наказі зазначено, що «руководителям организаций независимо от организационно-правовых форм и форм собственности, гражданам - владельцам транспортных средств (необходимо) доставить исправную автомобильную, дорожно-строительную, подъемнотранспортную и другую технику в сроки и пункты согласно нарядам военного комиссариата»;
		- публікації на офіційній Інтернет-сторінці (сайті) «Смотрим» (сетевое издание, учредитель Федеральное государственное унитарное предприятие «Всероссийская государственная телевизионная и радиовещательная компания») за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_19. Оглядом встановлено, що на сайті розміщений текстовий матеріал наступного змісту: «военный комиссар Луганской народной республики ОСОБА_18 приказал военнообязанным срочно прибыть в мобилизационные пункты. Приказ размещен на сайте Народной милиции ЛНР. Кроме того, руководители организаций и граждане-владельцы транспортных средств обязаны доставить исправную автомобильную, дорожно-строительную и другую технику в специальные пункты. Ранее глава самопровозглашенной Луганской народной республики ОСОБА_30 подписан указ о проведении на территории ЛНР всеобщей мобилизации. Он также запретил выезд за пределы ЛНР мужчинам в возрасте от 18 до 55 лет»;
		- публікації на офіційній Інтернет-сторінці (сайті) т.зв. «Народной милиции ЛНР» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 . Оглядом встановлено, що на сайті розміщений текстовий матеріал, який містить зміст «приказа военного комиссара ЛНР №22 от 19.02.2022 «об объявлении мобилизации»;
		- публікації на офіційній Інтернет-сторінці (сайті) «Независимой газеты» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 . Оглядом встановлено, що на сайті розміщений текстовий матеріал, який містить наступний зміст: «около трёх тысяч человек прибыли на мобилизационные пункты самопровозглашенной Луганской народной республики, сообщил военный комиссар республики ОСОБА_18 . «После публикации указа главы ЛНР о мобилизации на мобилизационные пункты республики прибыло уже порядка трех тысяч человек». Указ о всеобщей мобилизации глава ЛНР ОСОБА_19 подписал утром в субботу. «Постановляю: объявить на территории Луганской народной республики общую мобилизацию», - говорится в документе. В рамках указа запрещен выезд за пределы ЛНР мужчинам возрастом от 18 до 55 лет»;
		- змісту соціальної сторінки під ніком: « ОСОБА_16 » в соціальній мережі «В Контакте», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 . Зроблений знімок розміщеної на сторінці фотографії обвинуваченого;
		- публікації на офіційній Інтернет-сторінці (сайті) « Коллегия Юристов Донбасса », за посиланням   ІНФОРМАЦІЯ_9 ) Оглядом встановлено, що на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_20/ міститься текст «Временный Основной Закон (Конституция) Луганской Народной Республики» №1-1 від 18.05.2014. «Народный Совет Луганской Народной Республики, утверждая права и свободы человека, гражданский мир и согласие, исходя из общепризнанных принципов равноправия и самоопределения народов, заявляя о стремлении обеспечить благополучие и процветание Республики, принимает Конституцию Луганской Народной Республики». Документ складається з 10 глав - 86 статей. Вказаний документ заархівовано та збережено на диск. 2) Оглядом встановлено, що на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_21/ міститься текст т.зв. Закону «О мобилизационной подготовке и мобилизации в Луганской Народной Республике» №8-ІІ від 13.02.2015. «Настоящий закон осуществляет правовое регулирование в области мобилизационной подготовки и мобилизации в Луганской Народной Республике, устанавливает права, обязанности, ответственность исполнительных органов государственной власти, органов местного самоуправления, а также предприятий, учреждений и организаций, независимо от форм собственности и их должностных лиц, граждан Луганской Народной Республики в этой области». Документ складається з 8 розділів - 25 статей. Вказаний документ заархівовано та збережено на диск. 3) Оглядом встановлено, що на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_22/ міститься текст т.зв. Закону «О военном положении» №17-ІІ від 24.04.2015. «Настоящий Закон в соответствии с Конституцией Луганской Народной Республики, общепризнанными принципами и нормами международного права является законодательной основой правого режима военного положения, временно вводимого на территории Луганской Народной Республики или в отдельных ее местностях в случае агрессии против Луганской Народной Республики или непосредственной угрозы агрессии». Документ складається з 5 Глав - 22 статей. Вказаний документ заархівовано та збережено на диск. 4) Оглядом встановлено, що на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_23/ міститься текст т.зв. Закону «Об обороне» №30-ІІ від 22.05.2015. «Настоящий Закон определяет основы и организацию обороны Луганской Народной Республики, полномочия органов государственной власти Луганской Народной Республики, функции органов местного самоуправления, предприятий, учреждений и организаций независимо от форм собственности и их должностных лиц, права и обязанности граждан Луганской Народной Республики в области обороны, силы и средства, привлекаемые для обороны, ответственность за нарушение законодательства Луганской Народной Республики в области обороны, а также другие нормы, касающиеся обороны». Документ складається з 6 розділів - 26 статей. Вказаний документ заархівовано та збережено на диск. 5) Оглядом встановлено, що на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_24/.  міститься текст т.зв. Закону «О воинской обязанности и военной службе» №241-ІІ від 14.06.2018. «Настоящий Закон осуществляет правовое регулирование в области воинской обязанности и военной службы в целях реализации гражданами Луганской Народной Республики конституционного долга и обязанности по защите Отечества, а также правовое регулирование поступления на военную службу и военной службы в Луганской Народной Республике иностранных граждан», Документ складається з 9 глав - 68 статей. Вказаний документ заархівовано та збережено на диск.
		 
		Протоколом огляду Інтернет-ресурсу від 06.05.2022 року з додатком /т.м.д.р.1 а.п.44-50/, яким зафіксований огляд публікації «Народная милиция ЛНР начала осенний набор военнообязанных жителей республики» та відеохостінг на сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_25. Оглядом встанолено, що розміщений текстовий запис та відеоматеріал, датований ІНФОРМАЦІЯ_11 , містить: «народная милиция Луганськой Народной Республики начала осенний набор военнообязанных жителей Республики для обучения военно-учетным специальностям. 
		Глава ЛНР ОСОБА_30 своим указом поручил оборонному ведомству с 1 ноября по 30 апреля 2022 года провести мероприятия по обязательному обучению военно-учетным специальностям еще 300 военнообязанных жителей Республики.
		«В соответствии с указом главы ЛНР в сборный пункт военного комиссариата Республики началось прибытие граждан от 18 до 27 лет для дения обязательного обучения по военно-учетным специальностям», - сказал журналистам военный комиссар ЛНР ОСОБА_18 .
		Он отметил, что военный комиссариат был заранее подготовлен к приему военнообязанных.
		Военком добавил, что граждане, прибывают на военно-врачебную комиссию, проходят ее, сдают тест на СОVID и убывают группами в учебный центр Народной милиции ЛНР для дальнейшего прохождения обучения».
		Також, оглядом встановлено, що в адміністративній будівлі т.зв. «військового комісаріату ЛНР», розташовані т.зв. «отдел ВК по Артемовскому и Каменнобродскому районам г. Луганска» та «отдел ВК по Жовтневому и Ленинскому районам г.Луганска».
		Надалі, об`єктом огляду була Інтернет офіційна сторінка т.зв. «народной милиции ЛНР», за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_12 , на якій містяться вкладки: «главная», «информация», «пресс-служба», «справка», «контакты», «информация о получении статуса УВД», «военкоматы».
		У ході огляду вкладки «военкоматы», встановлено наступний зміст публікації: «Военные комиссариаты ЛНР. Адреса военкоматов и пунктов сбора:
		1. Отдел ВК по Артемовскому и Каменнобродскому районам г. Луганска (г. Луганск, ул. Челюскинцев, 14). Пункт сбора граждан: г. Луганск, ул. Линева, гор. ЛНАУ;
		2. Отдел ВК по Жовтневому и Ленинскому районамг. Луганска (г. Луганск, ул. Челюскинцев, 14). Пункт сбора граждан: г. Луганск, ул. Оборонная, 2 ГОУ ВО ЛНР «Луганский государственный педагогический университет;
		3. Отдел ВК по г. Алчевск (г. Алчевск, ул. Горького, 35). Пункт сбора граждан: г. Алчевск, ул. Горького, 55, здание ГБОУ «АЦДЮТ»;
		4. Отдел ВК по г. Краснодон (г. Краснодон, ул.Первоконная, 41). Пункт сбора граждан: г. Краснодон, ул. Еременко, 1 ГУП ЛНР «Краснодонский центр социального обслуживания населения»;
		5. Отдел ВК по г. Ровеньки (г. Ровеньки, ул. Карла Маркса, 132). Пункт сбора граждан: г. Ровеньки ул. Дзержинского 61. «Ровеньковский техніко-экономический колледж»
		При перегляді в судовому засіданні додатку до протоколу слідчої дії були встановлені аналогічні обставини, що викладені слідчим в протоколі огляду від 06.05.2022. 
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.05.2022 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_21 серед запропонованих фотографій для впізнання вказав на фотографію обвинуваченого ОСОБА_3 та повідомив, що впізнає особу, яка неодноразово виступала по телебаченню та під час його перебування у військкоматі в м.Луганську під час його «мобілізації», коли обвинувачений робив промову перед призовниками. ОСОБА_3 - це «главний воєнний комісар ЛНР» /т.м.д.р.1 а.п.58-59/.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.05.2022 року, згідно з яким свідок ОСОБА_22 під час слідчої дії вказав на фотографію ОСОБА_3 та пояснив, що вказану особу раніше бачив під час виступів на телебаченні, Інтернеті та на стенді у військкоматі в м.Луганську під час відміток, коли перебував у відпустці /т.м.д.р.1 а.п.65-66/.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.05.2022 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_23 під час впізнання показав на фотографію обвинуваченого ОСОБА_3 та розказав, що це головний комісар ЛНР, його виступи з приводу мобілізації він неодноразово бачив по телебаченню, а його фото бачив на стенді в військкоматі м.Свердловська під час його примусової мобілізації /т.м.д.р.1 а.п.74-75/.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.05.2022 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_24 на стадії досудового розслідування зазначив, що обвинуваченого ОСОБА_3 бачив по телебаченню під час підписання ним наказу про загальну мобілізацію, фотографію обвинуваченого бачив на стенді у військкоматі м.Краснодон під час його примусової мобілізації, вказавши під час слідчої дії на фотографію з зображенням обвинуваченого ОСОБА_3 /т.м.д.р.1 а.п.83-84/.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.05.2022 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_25 серед запропонованих фотографій для впізнання вказав на фотографію обвинуваченого ОСОБА_3 та повідомив, що впізнає особу, яка неодноразово виступала по телебаченню під час примусової мобілізації /т.м.д.р.1 а.п.89-90/.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.05.2022 року, згідно з яким свідок ОСОБА_26 під час слідчої дії вказав на фотографію ОСОБА_3 та пояснив, що вказану особу раніше бачив під час виступів обвинуваченого на телебаченні з приводу примусової мобілізації в ЛНР /т.м.д.р.1 а.п.95-96/.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.05.2022 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_27 під час впізнання показав на фотографію обвинуваченого ОСОБА_3 та розказав, що особисто з цією особою не знайомий, але багато разів бачив його виступи з приводу мобілізації по телебаченню /т.м.д.р.1 а.п.102-103/.
		 
		Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 17.08.2022 року, згідно з яким в АТ «Акцент-банк» на підставі ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.07.2022 /т.м.д.р.2 а.п.10-12/ отримані усі документи, які подавались обвинуваченим ОСОБА_3 для відкриття, обслуговування та закриття карткових рахунків, а також відомості про рух коштів по карткових рахунках у АТ «Акцент-банк» з розшифруванням контрагенів, призначеня платежів та місць зняття готівкових коштів, з моменту його відкриття до моменту закриття (у вигляді електронного документу на цифровому носії інформації) /т.м.д.р.2 а.п.13-15/.
		 
		Висновком експерта №137 від 20.09.2022 року за наслідками проведення портретної експертизи, відповідно до якого у відеофайлі з назвою: «В ЛНР началась всеобщая мобилизация граждан.mр4», при показниках індикатору відліку часу програми відєовідтворення (відеоплеєра) у період 00:00:18 - 00:00:49 (чоловік, який сидить за столом, одягнутий у військову форму зеленого кольору, дає інтерв`ю та представлений як « ОСОБА_18 воєнний комиссар ЛНР») та на фотозображеннях (їх електронних копіях) громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , що містяться в електронних файлах з назвою: «0000002038849543.jpg» та «0000000290569498.jpg», наданих на дослідження у якості порівняльного матеріалу, зображена одна й та сама особа. У відеофайлі з назвою: «Мобилизация в ряды народной милиции ЛНР.mp4» при показниках індикатору відліку часу програми відєовідтворення (відеоплеєра) у період 00:00:12 - 00:00:26; 00:00:36 - 00:00:48; 00:00:59 - 00:01:13 (чоловік, який сидить за столом, одягнутий у військову форму зеленого кольору, дає інтерв`ю та представлений як « ОСОБА_18 воєнний комиссар ЛНР») та на фотозображеннях (їх електронних копіях) громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , що містяться в електронних файлах з назвою: «0000002038849543.jpg» та«0000000290569498.jpg», наданих на дослідження у якості порівняльного матеріалу, зображена одна й та сама особа /т.м.д.р.2 а.п.21-35/.
		 
		Постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 08.11.2022 року, згідно з якою прокурором з кримінального провадження №42020130000000148 від 16.10.2020 були виділені матерілаи щодо вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260, ч.1 ст.438 КК України:
		- протокол допиту потерпілого ОСОБА_11 (відеодопит на DVD-R додатку);
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотографіями за участю ОСОБА_11 ;
		- протокол допиту потерпілого ОСОБА_9 (відеодопит на DVD-R додатку);
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотографіями за участю ОСОБА_9 ;
		- протокол допиту потерпілого ОСОБА_12 (відеодопит на DVD-R додатку);
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотографіями за участю ОСОБА_12 ;
		- протокол допиту потерпілого ОСОБА_13 (відеодопит на DVD-R додатку);
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотографіями за участю ОСОБА_13 ;
		- протокол допиту потерпілого ОСОБА_10 (відеодопит на DVD-R додатку);
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотографіями за участю ОСОБА_10 ;
		- протокол допиту потерпілого ОСОБА_14 (відеодопит на DVD-R додатку);
		- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотографіями за участю ОСОБА_14 ;
		- інші протоколи проведення слідчих дій, процесуальні рішення, докази, процесуальні дії, що підтверджують вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260, ч.1 ст.438 КК України /т.м.д.р.2 а.п.58-60/
		 
		Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 03.09.2022 року, відповідно до якого в слідчій кімнаті ДУ «Дніпровська виправна колонія №89» був здійснений допит потерпілого ОСОБА_9 із застосуванням цифрової відеокамери. При відтворені запису слідчої дії потерпілий ОСОБА_9 надавав наступні показання. До початку війни до лютого 2022 року він був в м.Харкові. 7 червня 2022 в нього з`явилась можливість виїхати до окупованої частини Луганської області до батьків через «зелений коридор». В Луганську область він заїхав через митницю населеного пункту Просяне. Він їхав з друзями, разом їх було четверо. Він доїхав до м.Старобільська, звідки його забрав батько та привіз додому. В подальшому в нього з`явилась можливість переїхати до м.Луганська, де був хворий дядько. Він отримав перепуску та поїхав до м.Луганська. 2 серпня він вийшов до магазину. Коли виходив з магазину, до нього підійшло троє осіб, які попросили пред`явити документи. Ці особи проти волі посадили його в автобус «Богдан», почали їздити по місту в цьому автобусі. Під час руху забрали ще п`ятеро чоловік різного віку. Всіх відвезли у військкомат, де наказали пройти медичну комісію. Це було все формально, комісії не було. Після того як пройшли мед.огляд у військкоматі, їх всіх зібрали, та перед ними виступив начальник військкомату. Після чого всіх затриманих одразу погрузили в автобус та відвезли в частину в населеному пункті «Юбілейний», де видали військову форму на наступний день. Потім вони всі поїхали в н.п.Попасне, де їх розселили по приватному сектору для ночівлі. Вранці зранку знову всіх зібрали та відвезли до посадки. Там всім видали бронежилети, каски та автомати Калашнікова, провели швидке навчання. Пізніше всіх відвезли в іншу посадку біля м.Солідар. Завданням було зайняти селище Яковлівка. В цьому селі вони потрапили під обстріл, залишились без командирів. Від обстрілів вони сховались в нежилому будинку та опинились в оточенні. Їх взяли в полон ЗСУ. 19 лютого він бачив виступ голови ЛНР ОСОБА_28 та головного воєнкома ОСОБА_3 про те, що всім чоловікам призовного віку треба буде з`явитись у військкомат для подальшого проходження військової служби. Коли він перебував у військкоматі, він бачив людину, яка була схожа на ОСОБА_3 /т.м.д.р.2 а.п. 65-67/.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.09.2022 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_9 серед запропонованих фотографій для впізнання вказав на фотографію обвинуваченого ОСОБА_3 та повідомив, що впізнає особу, яку він бачив з виступів на телебаченні, Інтернеті /т.м.д.р.2 а.п.68-70/.
		 
		Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 03.09.2022 року, відповідно до якого в слідчій кімнаті ДУ «Дніпровська виправна колонія №89» був здійснений допит потерпілого ОСОБА_10 із застосуванням цифрової відеокамери. При відтворені запису слідчої дії потерпілий ОСОБА_10 надавав наступні показання. Після роботи він йшов додому, до нього під`їхала машина. Вийшли двоє у військовій формі. Сказали, що вони з воєнної комендатури. Проти волі його посадили в машину та відвезли до військкомату. В приміщенні військкомату, коли зібралось багато людей, вийшов начальник військового комісаріату, представився як « ОСОБА_29 ». Цей чоловік пояснив, що вони всі - мобілізовані, за відмову від військової служби передбачена кримінальна відповідальність. Медичну комісію вони не проходили, просто підписали чисті аркуші медкомісії. Їм сказали, що вони самі напишуть те, що їм треба. Всіх направили в інше місце, де вони переночували. Їм видали військову форму. Після чого погрузили 35 чоловік, та, не пояснюючи - куди їхати, всіх везли декілька годин. Коли привезли, висадили та сказали, що вони на передовій, десь біля Попасної. Там вони знаходились приблизно тиждень. Кому вистачало зброї та екіпіровки, забирали та вивозили на передову. Пізніше всіх відвезли ближче до с.Яковлівка. В посадці вони пробули 2 дні. Після чого всіх зібрали. На чолі зі старшими груп відправили частинами в с.Яковлівку. Коли туди вони прийшли, розпочався обстріл. Старший та ще 5 осіб пішли від нього, більше він їх не бачив. Він з іншими, що залишились, сховались від обстрілів в нежилому будинку. Через деякий час їх оточили наказали здатись. Відтак він потрапив у полон. Військовий комісар ЛНР ОСОБА_3 часто виступає по телебаченню та призиває всіх до мобілізації. Він зможе його впізнати, бо бачив не один раз /т.м.д.р.2 а.п.71-73/
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.09.2022 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_10 під час впізнання показав на фотографію обвинуваченого ОСОБА_3 та розказав, що він бачив вказану особу особисто, а також бачив обвинуваченого неодноразово по телебаченню та Інтернеті /т.м.д.р.2 а.п.74-75/.
		 
		Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 01.09.2022 року, відповідно до якого в слідчій кімнаті ДУ «Солонянська виправна колонія №21» був здійснений допит потерпілого ОСОБА_11 із застосуванням цифрової відеокамери. При відтворені запису слідчої дії потерпілий ОСОБА_11 надавав наступні показання. 22 лютого він прокинувся та пішов до магазину по хліб та цигарки. Стоячи в черзі за хлібом, поруч зупинилось маршрутне таксі «Газель». З транспортного засобу вийшли 10 осіб у військовій формі та в «балаклавах». Підійшли до нього, попросили пред`явити документи. Він пред`явив паспорт. Ці особи забрали паспорт, та наказали проїхати з ними, пояснюючи, що « ОСОБА_30 підписав указ про мобілізацію у збройні сили». Він запитав про повістку. Ці люди відповіли, що треба проїхати , а там все розкажуть, прояснять та відпустять додому. Коли він зайшов в це маршрутне таксі, там одразу йому видали повістку, яка була завірена та з печаткою. Далі всіх затриманих привезли у військовий комісаріат АДРЕСА_2 . Там вони стояли, чекали, поки до них хтось вийде та скаже, що буде далі. Чекаючи, він на плакатах, що висіли у військкоматі побачив фотокартки керівництва. Він прочитав та запам`ятав декілька фотографій, а саме начальника військового комісаріату ЛНР ОСОБА_3 , начальника військового комісаріату по Артемівському району ОСОБА_29 , начальника військового комісаріату по Жовтневому та Ленінському району ОСОБА_31 . Цих осіб він раніше бачив, може їх впізнати. Потім всіх зібрали в спортзалі, куди прийшли двоє чоловіків: старший лейтенант та капітан, - називали прізвища. Ті особи, чиї прізвища були названі, вийшли на один крок. Коли назвали більше 30 осіб, наказали вийти та загрузитись в автобус. Його та інших повезли в частину, де вже було багато людей, перевдягнутих у військову форму. Їх спочатку завели в приміщення на другий поверх, не було ніяких пояснень і відповідей на запитання, одразу повели перевдягати у військову форму, потім вивели на вулицю. Вони стояли та чекали, коли їх погрузять в вантажівки і повезуть. Їх привезли до невідомого закинутого піонерського табору. Там все було розбито, зруйновано, приміщення були пусті, вони там пробули до 24 числа до 06:00 години ранку. Потім їх знову всіх зібрали, розподілили по групам, ротам та відділенням, розсадили по автобусам та машинам і повезли в бік річки Донця. Там вже була зроблена переправа. Вони перебрались через річку, пішки йшли півночі до ближнього селища, де заночували. Після погрузили до «Уралу» та перевезли в селище, назву якого він не пригадує. В селі на пилорамі вони переночували. Далі їх повезли в с.Новолюбівка, залишилось 24 чоловіка. Вони там пробули приблизно один місяць. Після чого їх забрали та відвезли до с.Жидловка, ближче до с. Кремена, де вони пробули до середини травня. Він посварився з майором, отримав за це «по голові», і через декілька днів його та декілька інших хлопців з частини НОМЕР_3 погрузили в машину та привезли в с.Кремена. Потім знову загрузили їх та привезли в м.Сєвєродонецьк, де він пробув близько одного місяця. Пізніше їх відвезли в с.Кремена, там залишили охороняти машини. Коли вже зробили понтонні мости, їх забрали до всіх. Переночували в м.Лисичанськ одну ніч, після чого переправили до м.Попасне. Потім їх привезли до с. Трипілля, наказали вийти в поле вздовж посадок по дорозі, закріпитись в одній із посадок, дали лопати, їжу, воду, рації і сказали, що в с.Трипілля будуть раз в тиждень залишати воду, заряджені рації і якісь продукти харчування. Одного з групи треба було відправляти за водою, їжею та раціями. Вони пішли, тиждень йшли до вказаного місця, закріпились в одній із посадок, жили в посадці. На ранок 22 серпня їм наказали далі йти через поле та закріплялись в іншій посадці, повідомляли, що там нікого немає. Вони, не думаючи ні про що, просто зібрались і пішли. Коли дійшли до посадки, по ним відкрили вогонь військові ЗСУ, запропонували здатись. Вони склали зброю і здались, бо до цього було два влучання в «наших солдат», які загинули на місці /т.м.д.р.2 а.п.83-85/.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.09.2022 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_11 серед запропонованих фотографій для впізнання вказав на фотографію обвинуваченого ОСОБА_3 та повідомив, що впізнає особу, яку він бачив особисто та з виступів на телебаченні, Інтернеті та на стенді у військкоматі /т.м.д.р.2 а.п.86-88/.
		 
		Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 01.09.2022 року, відповідно до якого в слідчій кімнаті ДУ «Солонянська виправна колонія №21» був здійснений допит потерпілого ОСОБА_12 із застосуванням цифрової відеокамери. При відтворені запису слідчої дії потерпілий ОСОБА_12 надавав наступні показання. 24 лютого приблизно о 07:30 годині ранку він йшов зі знайомою по вулиці. Поруч зупинився автомобіль, з якого вийшли два чоловіки, вдягнені у військову форму. Ці особи запитали в нього: «чи знає він, що йде мобілізація?». Потім запитали про його вік. Після його відповіді, вони наказали, щоб він проїхав з ними. Вони приїхали у військкомат по АДРЕСА_2 . Там вже він стояв з іншими хлопцями в коридорі та чекав, поки йому вручать повістку. В коридорі висіли фотокартки начальника військкомату та керівництва. На фотокартках він впізнав ОСОБА_3 та ОСОБА_29 . Потім їм вручили повістки, відвели в зал, де керівництво розказували про те, що вони призвані до військової служби та повинні захищати Луганськ. В цьому залі були присутні ОСОБА_3 та ОСОБА_29 . Після військкомату, їх відвезли до місця, де видали форму та зброю. Звідти їх відправили в Харківську область до с. Миколаївка. Вони окопались в посадці, сиділи та не бажали воювати. Потім з Харківської області його перевели в м.Сєвєродонецьк, де він пробув майже до кінця травня. Після чого його перекинули в м.Лисичанськ, пізніше перекинули в Попасне, а потім до Добропілля. Там вони окопались в посадці, перебували приблизно тиждень. Командування наказали йти та окопуватись напроти в посадці, сказали, що там нікого немає. Вони взяли лопати, їжу, воду і пішли. Підійшли до посадки, вийшов чоловік і запитав: «хто ви такі? Вони відповіли. Коли зайшли в посадку, вони опинились в оточені ЗСУ. Ніхто не стріляв, він та інші солдати склали зброю /т.м.д.р.2 а.п.89-91/.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.09.2022 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_12 під час впізнання показав на фотографію обвинуваченого ОСОБА_3 та розказав, що він бачив вказану особу особисто, а також бачив обвинуваченого неодноразово по телебаченню та Інтернеті з виступів, на стенді у військкоматі /т.м.д.р.2 а.п.92-94/.
		 
		Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 від 01.09.2022 року, відповідно до якого в слідчій кімнаті ДУ «Солонянська виправна колонія №21» був здійснений допит потерпілого ОСОБА_13 із застосуванням цифрової відеокамери. При відтворені запису слідчої дії потерпілий ОСОБА_13 надавав наступні показання. Він їхав додому з роботи ввечері. Коли чекав іншого автобуса під час пересадки, до нього підійшли військові у формі, запитали: «чи знає він про мобілізацію». Він відповів, що бачив виступ ОСОБА_3 по телевізору. Він сказав їм, що не військовозобов`язаний, ніколи не проходив військову підготовку. Ці особи вручили повістку і сказали з`явитись на наступний день у військкомат. Він на наступний день з`явився туди. Поки чекав в коридорі, роздивлявся фотокартки, що висіли на стінах. Там були фотографії головного комісара ОСОБА_3 , начальника військового комісаріату по Артемівському району ОСОБА_29 . Після його та інших чоловіків відвели в актовий зал, наказали заповнювати заяви, де необхідно було вказати анкетні дані, адреса проживання. Поки вони заповнювали заяви, до них зайшов ОСОБА_29 та сказав: «ребята, давайте служите, все будет хорошо». Після заповнення анкет, його відвезли в РОВД. На наступний день його та інших відвезли в частину, вдягли. Серед них був старший ОСОБА_32 , який складав анкети, вів підрахунок чоловіків, всього було 7 чоловік. Потім їх загрузили та відвезли в м.Рубіжне. Його завданням було розподіляти їжу по ротам. Там він пробув більше одного місяця. Його відпустили додому, де він пошкодив ногу і був на лікарняному. Вилікувавшись, йому подзвонили і наказали знову з`явитись. Після, його та інших солдат повезли в м.Лисичанськ. Там людей не було, тиждень вони прожили. Потім їх направили в м.Попасна, розмістили. Їм наказали йти в посадку біля поля неподалік с. Трипілля та окопуватись. Вони взяли самі необхідні речі: зброю, продовольчі товари, воду та вирушили. Протягом трьох тижнів вони виходили з однієї посадки в іншу, чекали своєї погибелі. В черговий раз був наказ зайняти наступну посадку. Зайшовши в посадку, вони потрапили в полон /т.м.д.р.2 а.п.95-97/.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.09.2022 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_13 під час впізнання показав на фотографію обвинуваченого ОСОБА_3 та розказав, що він бачив вказану особу з виступів на телебаченні, Інтернеті та на стенді у військкоматі /т.м.д.р.2 а.п.98-99/.
		 
		Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_14 від 01.09.2022 року, відповідно до якого в слідчій кімнаті ДУ «Солонянська виправна колонія №21» був здійснений допит потерпілого ОСОБА_14 із застосуванням цифрової відеокамери. При відтворені запису слідчої дії потерпілий ОСОБА_14 надавав наступні показання. По дорозі в коледж його зупинила комендатура та запитала документи. Він надав свій паспорт. На наступний день його відвезли в м.Луганськ. На плацу комендатури їх построїли, вийшов начальник військового комісаріату ОСОБА_3 і сказав, що вони повинні служити, захищати свою батьківщину. Після чого, їх водили по 5 чоловік до начальника військового комісаріату по Артемівському району ОСОБА_29 , який відправив їх у відділ кадрів. Після чого, його та інших завели в хол, там були промови про Донбас та інше, показували відео з ОСОБА_28 - головою ЛНР. В холі були присутні ОСОБА_3 , ОСОБА_29 , ОСОБА_33 , який його знайомого звільнив з роботи і відправив на війну /т.м.д.р.2 а.п.101-103/.
		 
		Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.09.2022 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_14 під час впізнання показав на фотографію обвинуваченого ОСОБА_3 та пояснив, що він бачив вказану особу особисто, а також з виступів на телебаченні, Інтернеті та на стенді у військкоматі /т.м.д.р.2 а.п.104-105/.
		 
		Протоколом огляду Інтернет-ресурсу від 07.11.2022 року з додатком /т.м.д.р.2 а.п.124-132/, яким зафіксований огляд публікації на Інтернет-сторінці «Коллегия юристов донбасса» під назвою « Уголовный кодекс Луганской Народной Республики » в розділі «Законодательство», яка розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_15 ІІ/ У ході огляду публікації встановлено текст наступного змісту (мовою оригіналу):
		Статья 406. Уклонение от прохождения военной и альтернативной гражданской службы
		1. Уклонение от призыва на военную службу при отсутствии законных оснований для освобождения от этой службы, -
		наказывается штрафом в размере до тридцати минимальных размеров оплаты труда или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до восемнадцати месяцев, либо принудительными работами на срок до двух лет, либо арестом на срок до шести месяцев, либо лишением свободы на срок до двух лет.
		2. Уклонение от прохождения альтернативной гражданской службы лиц, освобожденных от военной службы, -
		наказывается штрафом в размере до десяти минимальных размеров оплаты труда или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до шести месяцев, либо обязательными работами на срок до четырехсот восьмидесяти часов, либо арестом на срок до шести месяцев.
		Таким чином, в ході огляду публікації підтверджено факт наявності на тимчасово окупованих територіях Луганської області кримінальної відповідальності за ухилення від призиву на військову службу до лав т.зв. «Народної міліції ЛНР».
		 
		Протоколом огляду Інтернет-ресурсу від 09.11.2022 року з додатками /т.м.д.р.2 а.п.134-147/, яким зафіксований огляд публікації на Інтернет-сторінці «Луганский информационный центр» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_16 », яка розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_17  У браузері відкрилась сторінка, на якій міститься посилання на т.зв. «Указ главы ЛНР об объявлении мобилизации на территории Луганской народной республики» Після відкриття файлу з назвою «Ib8decaf-df6b-4dd4-92a0-25d6f98206f7», встановлено текст указу т.зв. Голови ЛНР «Об объявлении мобилизации и применении некоторых мер, направленных на обеспечение режима военного положения, введенного на территории Луганской народной республики». Текст указу т.зв. Голови ЛНР «Об объявлении мобилизации и применении некоторых мер, направленных на обеспечение режима военного положения, введенного на территории Луганской народной республики» розпечатано та долучено до даного протоколу як невід`ємний додаток.
		 
		V. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
		 
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та у справі «Шабельника проти України»), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями потерпілих, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Під час судового розгляду сторона захисту наполягала на визнанні недостовірними, неналежними та недопустимими доказами показання потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які були зафіксовані за допомогою технічних засобів відеофіксації у зв`язку з тим, що записи поганої якості, а безпосередній допит потерпілих в суді не відбувся. 
		Виходячи з положень статті 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.  Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.  Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
		Разом з тим, частина 11 статті 615 КПК України передбачає, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. 
		Так, стороною обвинувачення в якості доказів в кримінальному провадженні були надані протоколи допиту потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_34 , які були зафіксовані за допомогою технічних засобів відеофіксації, та протоколи допиту потерпілих ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 .
		В ході дослідження доказів 03.10.2024 року прокурор відмовився від дослідження протоколу допиту потерпілого ОСОБА_34 від 03.09.2022 року та протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.09.2022 року за участю потерпілого ОСОБА_34 у зв`язку з тим, що ці докази є неналежними, були виділені та долучені помилково з іншого кримінального провадження. Вказані докази суд не досліджував під час розгляду кримінального провадження.
		Протоколи допиту потерпілих ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 після їх надання прокурором були визнанні недопустимим доказом, оскільки була порушена процедура їх отримання. Всі вказані допити під час досудового розслідування не фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, а допит вказаних осіб безпосередньо в судовому засіданні не відбувся. Суд безпосередньо не досліджував вказані докази під час судового розгляду. 
		Щодо безпосереднього допиту потерпілих в судовому засіданні суд зазначає наступне, що, виходячи з інформації об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при СБУ від 05.01.2024 року /т.1 а.п.225/, Об`єднаним центром реалізовано відповідні рішення Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, за результатами яких потерпілих: 
		- ОСОБА_21 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_39 , передано державі - агресору 29.06.2022; 
		- ОСОБА_23 передано державі - агресору 14.05.2022; 
		- ОСОБА_40 , ОСОБА_41 передано державі - агресору 06.05.2022; 
		- ОСОБА_42 , ОСОБА_11 передано державі - агресору 03.11.2022; 
		- ОСОБА_9 , ОСОБА_10 передано державі - агресору 23.11.2022; 
		- ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 передано державі - агресору 13.10.2022.
		У зв`язку з чим потерпілі не з`явились до суду, тому безпосередній допит їх не відбувся.
		Проаналізувавши досліджені докази в кримінальному провадженні в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими встановлені судом обставини та винуватість ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень. Суд сприймає як належні та достатні докази показання потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , оскільки їх покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Судом також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпілі з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого.
		Протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілих суд визнає належними та допустимими доказами, оскільки вказані докази отримані у відповідності до вимог КПК, будь-яких порушень під час проведення слідчих дій не встановлено. Потерпілі до проведення вказаних слідчих дій були допитані, після чого серед запропонованих для впізнання фотографій вказали на фотографію, на якій зображений обвинувачений ОСОБА_3 , вказуючи на займану ним посаду головного комісара ЛНР. Показання учасника кримінального провадження необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками. Тому ствердження захисника про неможливість перевірки показань, отриманих від потерпілих під час впізнання, оскільки потерпілі безпосередньо не допитувались в суді, є неспроможними та суперечать КПК України. 
		Щодо позиції сторони захисту про визнання протоколів огляду публікацій з сайтів в Інтернете та відеозаписів виступу обвинуваченого недопустимими доказами у зв`язку з тим, що під час досудового розслідування не встановлено джерело їх походження, первинний носій та державою Україна не визнається державність ЛНР, суд зазначає наступне. 
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК України)
		Відповідно до вимог ст.93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		В постанові об`єднаної палати ККС ВС від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к (провадження № 51-1878кмо20) зроблено висновок про допустимість електронного документа як доказу. Так у частині 3 ст. 99 КПК законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа ще і його відображення, якому надається таке ж значення як документу. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації.
		Ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.
		Для виконання завдань кримінального провадження, з огляду на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8). Відповідно до ст.7 цього Закону у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. 
		Під час дослідження протоколів огляду публікацій з Інтернет-мережі судом було встановлено, що відеофайли чи текстові повідомлення, які доводять факти та обставини інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_3 злочинів, під час слідчих дій не тільки були переглянуті, були зроблені їх копії, що були долучені в якості додатків до протоколів, зафіксовані посилання в мережі Інтернет, заархівовані ці докази, та зафіксований перегляд цих доказів за допомогою скріншотів інформації, переглянутої органом досудового розслідування під час вказаних слідчих дій. Тому усі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа судом були розглянуті як оригінали, порушення процедури отримання даних доказів не було встановлено. 
		Вході судового розгляду не знайшов свого підтвердження той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 був вимушений з жовтня 2021 року зайняти посаду «військового комісара ЛНР» та вчиняти дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України, чи був вимушений приймати участь в діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		Дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази в кримінальному провадженні, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним по пред`явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом».
		Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.
		Таким чином, дослідивши в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 в інкримінованих йому злочинах та кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі.
		 
		VІ. Призначення покарання.
		 
		При визначені виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також характер, мотиви, обставини вчинених злочинів, та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.
		Обставин, відповідно вимог ст.66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд не встановив.
		Обставин, відповідно до вимог ст.67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд не встановив.
		 
		Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
		Згідно статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим ОСОБА_3 злочинів проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави, інкриміноване діяння за ст.438 КК України взагалі спрямоване проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку та пов`язане з порушенням законів та звичаїв ведення війни, дані про особу винуватого, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення за інкриміновані злочини обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у межах санкцій зазначених статей, виключно у виді позбавлення волі, із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації майна.
		Щодо призначення покарання за сукупністю вчинених злочинів, суд керується положеннями ч.1 ст.70 КК України, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та приєднує додаткове покарання у відповідності до ч.3 ст.70 КК України. 
		Таке покарання буде відповідати ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого, а також здатним сприяти виправленню ОСОБА_3 та попередженню скоєння нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
		 
		VІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		 
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обраний.
		 
		Цивільний позов по справі відсутній.
		 
		Речові докази відсутні в кримінальному провадженні.
		 
		Під час проведення досудового розслідування проводилась портретна експертиза, на проведення якої згідно довідки-розрахунку /т.м.д.р.2 а.п.34/ було витрачено 7550.80 гривень.
		Зазначені витрати у відповідності вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.
		Оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 винуватий у вчиненні інкримінованих злочинів за описаних у вироку обставин, то суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави вартість проведених експертиз у розмірі 7550.80 гривень. 
		 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01.07.2022 року, на нерухоме майно: будинок загальною площею 65.1 кв. м, житловою площею - 47.00 кв. м, та земельну ділянку, кадастровий номер 4410100000:02:077:0038, площею 0.0637 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , - які належать обвинуваченому ОСОБА_3 на праві власності, - залишити до виконання вироку в частині стягнення процесуальних витрат та конфіскації майна /т.м.д.р.2 а.п.5/.
		 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 372-374, 376, 615 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260, ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України та призначити йому покарання:
		- за ч.2 ст.110 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
		- за ч.2 ст.260 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років без конфіскації майна;
		- за ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років. 
		 
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		 
		Початок строку відбування покарання  ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.
		 
		Арешт, накладений на майно  ОСОБА_3 - будинок загальною площею 65.1 кв. м, житловою площею - 47.00 кв. м, та земельну ділянку, кадастровий номер 4410100000:02:077:0038, площею 0.0637 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , - залишити до виконання вироку в частині конфіскації майна та стягнення процесуальних витрат.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведене експертне дослідження у розмірі 7550.80 гривень.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Копію вироку після його проголошення вручити прокурору, захиснику з урахуванням положень ч. 4 ст. 46, ч. 2 ст. 297-5 КПК України.
		Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...