Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 718/435/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2025.
Дата набрання законної сили: 13.01.2025
Номер судового провадження: 61-13609ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                      
		13 січня 2025 року
		 
		м. Київ
		справа № 718/435/24
		провадження № 61-13609св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Білоконь О. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області в складі судді Скорейка В. В. від 23 липня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Лисака І. Н., Одинака О. О., від 09 жовтня 2024 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») про захист прав споживачів та стягнення коштів (банківського вкладу).
		Позов обґрунтовано тим, що між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 27 серпня 2013 року укладено договір банківського вкладу № 09, відповідно до якого банк відкриває депозитний вклад «Інвестиційний мультивалютний» з правом конвертації в долари США, з відкриттям поточного рахунку №  НОМЕР_1 на суму 1 000 000 грн з нарахуванням 24 % річних до 27 серпня 2014 року включно. Умовами договору передбачено додаткові внески коштів на депозитний рахунок.
		27 серпня 2013 року він здійснив депозитний вклад в сумі 1 000 000 грн, а 07  травня 2014 року - 75 000 грн, що підтверджується розпорядженнями на внесення коштів на депозит.
		У серпні 2014 року він зняв частину вкладу в сумі 375 000 грн шляхом переведення на банківську карту.
		28 серпня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу від № 09/1, відповідно до якого банк відкриває депозитний вклад «Інвестиційний мультивалютний» з правом конвертації в долари США, з відкриттям поточного рахунку №  НОМЕР_1 на суму 700 000 грн з нарахуванням 26 % річних до 28 листопада 2014 року включно.
		АТ «Сенс Банк» не виконало зобов`язання з повернення суми вкладу.
		Відповідно до обвинувального акта в кримінальному провадженні № 12014260110000622, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 листопада 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою-п`ятою статті 191, частиною другою статті 200 КК України, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді начальника Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк», будучи службовою особою, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, заволоділа коштами ОСОБА_1 в сумі 700 000 грн.
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з АТ «Сенс Банк» на свою користь банківський вклад в сумі 700 000 грн, інфляційні втрати за період з квітня 2017 року до грудня 2023 року в сумі 643 629,73 грн, три проценти річних за період з 03 квітня 2017 року до 25 січня 2024 року в сумі 143 141,28 грн відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
		Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 липня              2024 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду               від 09 жовтня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 банківський вклад в сумі 700 000 грн, інфляційні втрати в сумі 643 629,73 грн, три проценти річних в сумі 143 141,28 грн.Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані обґрунтованістю позовних вимог. Суди встановили факт укладення ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення №933 Василькової Г. В. та ОСОБА_1 договорів банківського вкладу, внесення готівки та неотримання позивачем вкладів, внаслідок чого перед позивачем виникла заборгованість, яку відповідач не спростував.
		Формальні недоліки розпорядження банку про внесення коштів на депозит, недотримання уповноваженою особою банку - керуючою Кіцманським відділенням № 933, вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення вкладів, не вказує на неукладення договорів та невнесення коштів на депозитний рахунок банку.
		Зазначені договори банківських вкладів не розірвані, не визнані недійсними.
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у межах строку позовної давності з урахуванням його продовження на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID), на строк дії воєнного стану.
		Суди виходили з того, що АТ «Сенс Банк» не спростувало правильність нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.
		Встановивши такі обставини, суди дійшли висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів суми вкладів разом з нарахованими інфляційними втратамиза період з квітня 2017 року до грудня 2023 року та трьома процентами річних за період з 03 квітня 2017 року до 25 січня 2024 року.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		10 жовтня 2024 року до Верховного Суду адвокат Самокиша В. Ю., яка діє в інтересах АТ «Сенс-Банк», подала до Верховного Суду касаційну скаргу на  рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 липня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано з суду першої інстанціїцивільну справу № 718/435/24, відмовлено у задоволенні клопотання АТ «Сенс-Банк» про зупинення виконання рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 липня 2024 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року.
		У жовтні 2024 року матеріали цивільної справи № 718/435/24 надійшли до Верховного Суду.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі адвокат Самокиша В. Ю., яка діє в інтересах АТ «Сенс-Банк», просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 569/12481/15, від 22 грудня 2023 року у справі                                 № 308/9488/21, від 03 лютого 2021 року у справі № 569/12481/15, від 31 липня 2020 року у справі № 201/3811/18, від 26 червня 2023 року у справі № 306/1119/21, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пункту 8 частини першої, пунктів 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав доказів наявності у нього коштів, які за його твердженням вносилися на депозит, банківської виписки, ощадної книжки або сертифікату на підтвердження внесення коштів на підтвердження внесення коштів.
		Суди попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні клопотання банку:
		- про витребування у ГУ ДПС у Чернівецькій області актуальної інформації про доходи позивача, порушили вимоги частини першої статті 84, частини шостої статті 95 ЦПК України;
		- про зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи щодо обвинувачення ОСОБА_2 , суди порушили пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України;
		- про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів, порушили вимоги частини першої статті 103 ЦПК України;
		- про залучення у справі третіх осіб, порушили вимоги статті 53 ЦПК України.
		З огляду на це, відповідач звертає увагу на порушення судами принципів рівності та змагальності при розгляді цієї справи.
		Договори банківського вкладу, укладені між ПАТ «Укрсоцбанк», в особі начальника Кіцманського відділення № 933, та ОСОБА_1 від 27 серпня 2013 року № 09 та від 28 серпня 2014 року № 09/01, є нікчемними з огляду на недотримання письмової форми договорів.
		Суди неправильно застосували до спірних правовідносин статтю 1059 ЦК України.
		Заявник зазначає про пропуск  ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом у цій справі.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у листопаді 2024  року, представник ОСОБА_1 - адвокат Тарновецький В. І.заперечує проти доводів АТ «Сенс-Банк», просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 липня 2024 року тапостанову Чернівецького апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року залишити без змін, а  касаційну скаргу, у зв`язку її необґрунтованістю, - без задоволення.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		27 серпня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г. В., та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу «Інвестиційний мультивалютний» (депозитний вклад зі сплатою процентів щоквартально) № 09.
		Згідно з пунктом 1.1 договору банк відкриває депозитний вклад «Інвестиційний мультивалютний» з правом конвертації в долари США, з відкриттям поточного рахунку №  НОМЕР_1 на суму 1 000 000 грн з нарахуванням відсотків в розмірі 24 % річних.
		Внесення грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі розпорядження та договору.
		Депозитний вклад залучається на строк з 27 серпня 2013 року до 27 серпня 2014 року включно. Допускаються додаткові внески коштів на депозитний рахунок (пункт 1.2, 1.3 договору).
		Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» від 27 серпня 2013 року ОСОБА_1 внесено грошові кошти на депозит в сумі 1 000 000 грн, а згідно з розпорядженням від 07 травня 2014 року - 75 000 грн.
		28 серпня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк», в особі начальника Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г. В., та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу «Інвестиційний мультивалютний» (депозитний вклад зі сплатою процентів щоквартально) № 09/1.
		Згідно з пунктом 1.1 договору банк відкриває депозитний вклад «Інвестиційний мультивалютний» з правом конвертації в долари США, з відкриттям поточного рахунку №  НОМЕР_1 на суму 700 000 грн з нарахуванням відсотків в розмірі 26 % річних.
		Внесення грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі договору та розпорядження.
		За змістом пункту 1.2 договору депозитний вклад залучається на строк з 28 серпня 2014 року до 28 листопада 2014 року включно.
		Встановлено, що за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» від 20 листопада 2014 року про вчинення злочину начальницею Кіцманського відділення банку № 933 Васильковою Г. В. було відкрите відповідне кримінальне провадження за
		№ 12014260110000622.
		Відповідно до пункту 34 Посадової інструкції начальника Кіцманського відділення №933 Департаменту роздрібних продажів у Подільському регіоні центру роздрібного бізнесу ПАТ «Укрсоцбанк» до обов`язків ОСОБА_2 відноситься затвердження підписом документів фінансового, розрахункового характеру, листів, договорів відповідно до наданої довіреності.
		Право ОСОБА_2 укладати від імені банку договори банківського вкладу на умовах Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ«Укрсоцбанк» шляхом підписання заяв про розміщення депозиту, підтверджено довіреністю.
		Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи документів 
		№ 239-К від 04 лютого 2015 року підписи, виконані на договорах № 09 банківського вкладу від 27 серпня 2013 року та від 28 серпня 2014 року № 09/1, банківському розпорядженні на внесення коштів на депозит від 27 серпня 2013 року, банківському розпорядженні на внесення коштів на депозит від 07 травня 2014 року, виданих на ім`я    ОСОБА_1 , від імені банку належать начальнику Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк Васильковій Г. В.
		Згідно з висновком судово-технічної експертизи документів від 29 липня 2015 року № 235 відбитки печатки та кліше ПАТ «Укрсоцбанк», що нанесені на договорах банківського вкладу та розпорядженнях на внесення коштів на депозит, нанесені кліше печатки банку ПАТ «Укрсоцбанк», зразки якої надано на дослідження.
		Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступником АТ «Укрсоцбанку» є АТ «Сенс Банк».
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов'язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
		Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
		Відповідно до частини четвертої статті 1060 ЦК України, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
		Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.
		Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частина друга статті 1068 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
		Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору.
		За змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
		Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
		Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Положення № 516).
		Укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів (пункт 2.9 Положення № 516).
		Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункти 1.8 та 1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України
		від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Інструкція № 492).
		У пункті 10.1 Інструкції № 492 передбачено порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
		Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
		Частиною другою статті 625 ЦПК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
		Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
		Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		Після розірвання договору банківського вкладу банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України.
		Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду
		від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження
		№ 14-133цс20).
		У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
		Суди встановили, що між ОСОБА_1 і ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку Василькової Г. В. укладено договори банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів у кінці терміну) від 27 серпня 2013 року № 09 та від 28 серпня 2014 року № 09/1, згідно з якими банк відкриває депозитні вклади «Інвестиційний мультивалютний» з правом конвертації в долари США, з відкриттям поточного рахунку №  НОМЕР_1 на суму 1 000 000 грн з нарахуванням відсотків в розмірі 24% річних та на суму 700 000 грн з нарахуванням відсотків в розмірі 26% річних відповідно.
		Депозитний вклад за договором від 27 серпня 2013 року № 09 залучається на строк з 27 серпня 2013 року до 27 серпня 2014 року включно, а за договором від 28 серпня 2014 року № 09/1 - з 28 серпня 2014 року до 28 листопада 2014 року включно.
		Вказані договори містять підписи у графах «клієнт ОСОБА_1 », «начальник Кіцманського відділення Василькова Г. В.». Доказів того, що вказані особи не підписували договори банківського вкладу від 27 серпня 2013 року № 09 та від 28 серпня 2014 року № 09/1, суду не надано.
		Навпаки, матеріали справи містять висновок судово-почеркознавчої експертизи документів від 04 лютого 2015 року № 239-К, відповідно до якого підписи, виконані на договорах та розпорядженнях, виданих позивачу від імені банку, належать начальнику Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковій Г. В.
		Так, згідно з розпорядженнями на внесення коштів на депозит Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» від 27 серпня 2013 року та 07 травня 2014 року, які укладені у письмовій формі та підписані ОСОБА_1 і уповноваженою особою банку, ОСОБА_1 вніс грошові кошти на депозит в сумі 1 000 000 грн і 75000 грн відповідно.
		Указані розпорядження містять зазначення номеру відділення - 933, дату договору - 27 серпня 2013 року, номер договору - 09, загальну суму вкладу 1 000 000 грн і 1 075 000 грн відповідно, підпис начальника Кіцманського відділення Василькової Г. В. та підпис клієнта ОСОБА_1 , відтиск печатки банку.
		Позивач суду пояснив, що на вимогу про повернення коштів в серпні 2014 року ним з депозитного рахунку знято грошові кошти на суму 375 000 грн, які було переведено банком на його банківську картку №  НОМЕР_2 , у зв`язку із чим сума залишку за депозитом становить 700 000 грн.
		Також зазначив, що укладений між сторонами договір від 28 серпня 2014 року № 09/1 фактично стосувався залишку депозиту у розмірі 700 000 грн з тим самим поточним рахунком № НОМЕР_1 , у зв`язку з чим розпорядження на внесення коштів згідно з договором від 28 серпня 2014року № 09/1 не видавалося, оскільки грошові кошти в розмірі 700 000 вже знаходилися на депозитному рахунку за договором № 09 від 27 серпня 2013року.
		Таким чином, вклад за договором від 27 серпня 2013 року № 09 поповнювався і договір пролонгувався фактично у спосіб укладення договору від 27 серпня 2014 року № 09/1. 
		Відповідно до підписаного позивачем та уповноваженою особою банку розпорядження від 07 травня 2014 року, за яким загальна сума вкладу становила 1 075 000 грн, а також відповідно до визначеного сторонами розміру вкладу за договором від 27 серпня 2014 року № 09/1, враховуючи фактичні обставини цієї справи, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано наявність у розпорядженні банку грошових коштів позивача у розмірі 700 000 грн. 
		Доказів повернення банком позивачу коштів за вкладом у вказаному розмірі матеріали справи не містять.
		Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Встановивши факт укладення договорів банківського вкладу та внесення ОСОБА_1 коштів на депозитний рахунок відповідно до договору від 27 серпня 2013 року № 09, його подальше поповнення, ураховуючи, що вклад позивачу у повному обсязі повернено не було, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача залишку суми банківського вкладу у розмірі 700 000 грн.
		Крім того, установивши, що банк неналежним чином виконував зобов`язання за договорами вкладу, вчасно не повернув належні позивачу кошти, внесені ним на депозит, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з АТ «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення повернення суми вкладу на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
		Наведені вище мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 06 липня 2022 року у справі № 718/17/21, від 31 серпня 2022 року у справі № 718/1341/21, від 04 вересня 2024 року справа № 718/4344/23, від 05 жовтня 2022 року у справі № 718/2903/19, від 19 квітня 2023 року у справі № 727/5691/22, від 25 липня 2023 року у справі № 718/2329/22, від 23 жовтня 2023 року у справі № 718/1791/22.
		Доводи касаційної скарги про те, що укладений між позивачем і банком договір не відповідає за формою і змістом договорам банківського вкладу,
		а розпорядження про внесення коштів на депозит та поповнення вкладу не відповідають визначеним Національним банком України формам ведення та обліку касових операцій, і такі не можуть бути належними доказами внесення   ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок банківської установи на виконання умов договору, є необґрунтованими з огляду на таке.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі
		№ 463/5896/14-ц зроблено висновок щодо застосування положень частини першої-другої статті 1059 ЦК України, який полягає у тому, що оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми.
		Звертаючись до банківської установи для розміщення вкладу, позивач правомірно сподівався на належне оформлення депозитнихдоговорів з банком, а обов`язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій покладено на банківську установу.
		При цьому саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення ними вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу), та неналежне виконання ними своїх посадових обов`язків не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
		Схожі за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15.
		Посилання заявника на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом у цій справі - необґрунтовані.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		У цивільному законодавстві закріплено об'єктивні межі застосування позовної давності, які встановлюються прямо (стаття 268 ЦК України); опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги).
		Тлумачення пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, дає підстави для висновку, що позовна давність не поширюється на будь-яку вимогу вкладника щодо видачі (повернення) вкладу банком, іншою фінансовою установою. Зазначена гарантія охорони прав вкладника не залежить від обраного ним способу захисту прав, підстав пред'явлення такої вимоги, розірвання договору про банківський вклад за взаємною домовленістю сторін або в судовому порядку, відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом, чи навіть недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справа № 201/3716/13 (провадження 
		№ 61-1933св23)).
		Оскільки предметом спору є, зокрема, вимога про стягнення коштів за договорами депозитних вкладів, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у вказаній частині позову - відсутні.
		Водночас суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, правильно визначив розмір 3 % річних, врахувавши, що стягнення 3 % річних від простроченої суми у цій справі можливе за період з 03 квітня 2017 року до 20 грудня 2023 року за прострочення виконання грошового зобов`язання з урахуванням встановлення карантину на території України у межах строку позовної давності відповідно до положення пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який набув чинності 02 квітня 2020 року, щодо продовження строків позовної давності, визначених у статті 257 ЦК України. А тому доводи касаційної скарги про пропуск позивачем позовної давності до вимог про стягнення трьох процентів річних є помилковими.
		Також у касаційній скарзі АТ «Сенс-Банк» посилається на те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання банку про витребування у ГУ ДПС у Чернівецькій області та у позивача інформації про майновий стан і доходи позивача з метою підтвердження наявності у позивача коштів для внесення їх на депозит. Такі доводи не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки відомості, які просив витребувати відповідач, виходять за межі предмету спору та не сприятимуть з`ясуванню тих обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на те, що майновий стан позивача не має жодного відношення до факту неповернення банківського вкладу відповідачем, внесення якого позивач довела належними та допустимими доказами.
		Аргументи касаційної скарги про те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи № 718/470/17 по обвинуваченню колишнього начальника відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 є помилковими.
		Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених в законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
		Пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
		Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		Єдиною підставою для зупинення провадження у справі до вирішення іншої судової справи є неможливість її розгляду без встановлення певних обставин в іншому провадженні.
		Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні клопотання банку, оскільки зібрані докази (договоривкладу, розпорядження про внесення коштів) дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду (стягнення заборгованості за договором вкладу).
		Відповідач не наводить обставин, які б свідчили про неможливість розгляду цієї справи без встановлення певних обставин в кримінальній справі № 718/470/17 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частинами третьою-п`ятою статті 191, частиною другою статті 200 КК України
		При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2019 року у справі № 662/397/15-ц зазначено, що наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
		Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
		Доводи касаційної скарги про те, що суди помилково не залучили до участі у справі у якості третіх осіб ОСОБА_2 та Міністерство фінансів України, оскільки спір виник між вкладником та банком і рішення суду у цій справі (щодо стягнення заборгованості за договором вкладу) не впливає на права та обов`язки зазначених осіб.
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що усправі, яка переглядається, достовірно встановлено факт отримання банком коштів на умовах депозиту та порушення ним термінів повернення коштів на обумовлених у депозитних договорах умовах, що призвело до утворення заборгованості та надало клієнту право вимагати від банку повернути кошти.
		Встановивши такі обставини, суди дійшли обґрунтованих висновків про стягнення з відповідача на користь позивача суми залишку вкладу разом з нарахованими поза межами договорів інфляційними втратами та трьома процентами річних за прострочення повернення суми вкладу на підставі частини другої статті 625 ЦК України в межах строку позовної давності.
		В цілому, доводи касаційної скарги висновків судів щодо вирішення справи по суті не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16). 
		Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча  пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну  відповідь  на  кожний  аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
		У справі, що розглядається, вичерпно надано оцінку питанню отримання банком коштів на умовах депозиту, порушення ним термінів повернення коштівта можливість їх повернення разом з нарахованими компенсаційними виплатами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судами обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених у справі рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь скаржника.
		Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 569/12481/15, від 22 грудня 2023 року у справі                                 № 308/9488/21, від 03 лютого 2021 року у справі № 569/12481/15, від 31 липня 2020 року у справі № 201/3811/18, від 26 червня 2023 року у справі № 306/1119/21, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, є безпідставними з огляду на те, що висновки, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах суду касаційної інстанції, на які посилається заявник у касаційній скарзі, щодо застосування статті 1059 ЦК України.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому їх, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс-Банк», в інтересах якого діє адвокат Самокиша Вікторія Юріївна, залишити без задоволення.
		Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 липня 2024 року тапостанову Чернівецького апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...