Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 447/1370/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2025.
Дата набрання законної сили: 25.09.2024
Номер судового провадження: 61-12503ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 вересня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 447/1370/22
		провадження № 61-12503св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - судді Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., 
		Ситнік О. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач - Львівський обласний центр зайнятості, 
		відповідач  - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Львівського обласного центру зайнятості на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 8 вересня 2022 року, постановлену суддею 
		Павлівим В. Р., та постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., 
		Шеремети Н. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2022 року Львівський обласний центр зайнятості звернувся з позовом до      ОСОБА_1  про стягнення безвідсоткової фінансової допомоги.
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що 5 листопада 2018 року Львівським обласним центром зайнятості, Новороздільською міською філією Львівського обласного центру зайнятості, Управлінням соціального захисту населення Новороздільської міської ради Стрийського району Львівської області та учасником пілотного проекту - ОСОБА_1 укладено чотиристоронній договір № 726 про надання останньому безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 70 390,20 грн на поворотній основі для організації підприємницької діяльності, який розірвано у зв`язку з невиконанням відповідачем умов зазначеного договору. 
		З метою захисту своїх прав позивач звернувся з даним позовом, у якому просив стягнути з   ОСОБА_1 на свою користь безвідсоткову фінансову допомогу на поворотній основі для організації підприємницької діяльності 
		у розмірі 70 390,20 грн, а також 4 297,43 грн інфляційних втрат за час прострочення та 520,24 грн - 3 % річних від простроченої суми.
		У вересні 2022 року відповідач заявив клопотання про закриття провадження у цій справі у зв`язку з тим, що даний спір має розглядатися у порядку господарського судочинства, а не цивільного, оскільки відповідачем у цій справі є фізична особа-підприємець.
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
		Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 8 вересня 
		2022 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду 
		від 14 листопада 2022 року, провадження у справі за позовом Львівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безвідсоткової фінансової допомогизакрито.
		Суди першої та апеляційної інстанцій, застосовуючи пункт 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), виходили з того, що спірні правовідносини виникли з договору, укладеного з метою ведення підприємницької діяльності відповідачем - фізичною особою, який на день подання позову мав статус фізичної особи - підприємця.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У грудні 2022 року Львівський обласний центр зайнятості звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 8 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року, справу направити на розгляд до суду першої інстанції.
		Підставою касаційного оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 8 вересня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року заявник визначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважаючи відсутніми правові підстави для закриття провадження у справі.
		Зазначає про те, що надання фінансової допомоги відповідачу здійснювалось як учаснику пілотного проекту (непрацюючій працездатній особі з числа членів малозабезпечених сімей, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям), а не як суб`єкту господарювання, тому спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
		Посилається на справи № 441/1331/19, № 447/1827/19, № 456/4592/19, 
		№ 448/1692/21, № 438/491/22, № 452/1566/21, в яких суд першої інстанції розглянув аналогічні позови Львівського обласного центру зайнятості по суті та задовольнив позовні вимоги.
		Вказує, що у справі № 462/7275/19, правовідносини у якій є подібними, суд апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Львівського обласного центру зайнятості скасував ухвалу місцевого суду про відмову у відкритті провадження, постановлену з підстав віднесення справи до господарського судочинства, та направив справу для продовження розгляду.
		Відзив на вказану касаційну скаргу не надходив.
		Провадження у суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою та витребувано з суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 447/1370/22.
		У лютому 2023 року матеріали цивільної справи № 447/1370/22 надійшли до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1154 погоджено пропозицію Міністерства соціальної політики України щодо реалізації з 1 грудня 2016 року 
		до 31 грудня 2018 року у Львівській, Полтавській та Харківській областях пілотного проекту із залучення до роботи членів малозабезпечених сімей та внутрішньо переміщених осіб у межах реалізації спільного з Міжнародним банком реконструкції та розвитку проекту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України» та затвердив Порядок реалізації пілотного проекту із залучення до роботи членів малозабезпечених сімей та внутрішньо переміщених осіб, який визначає механізм реалізації цього пілотного проекту.
		Комісія з реалізації пілотного проекту із залучення до роботи членів малозабезпечених сімей та внутрішньо переміщених осіб (далі - Комісія) прийняла рішення, оформлене протоколом від 24 вересня 2018 року № 22, про надання відповідачу, який має статус внутрішньо переміщеної особи, для організації підприємницької діяльності з розведення перепілок та сироваріння (на придбання обладнання) відповідно до бізнес-плану 70 390,20 грн безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі, яка підлягала поверненню до 31 жовтня 2021 року.
		1 жовтня 2018 року       ОСОБА_1  зареєструвався як суб`єкт підприємницької діяльності.
		5 листопада 2018 року Львівським обласним центром зайнятості, Новороздільською міською філією Львівського обласного центру зайнятості, Управлінням соціального захисту населення Новороздільської міської ради Стрийського району Львівської області та учасником пілотного проекту - ОСОБА_1 укладено чотиристоронній договір № 726 про надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі у розмірі 70 390,20 грн на придбання обладнання для організації підприємницької діяльності з розведення перепілок та сироваріння.
		29 березня 2022 року на засіданні Комісії (протокол № 38 від 29 березня 
		2022 року) встановлено, що ОСОБА_1 не повернув вказану фінансову допомогу у строк, встановлений договором від 5 листопада 2018 року № 726, зі змінами, внесеними додатковим договором № 1 від 15 грудня 2021 року. 
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, такі складові 
		як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
		Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожен із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
		Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачений розгляд судами у порядку цивільного судочинства справ, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.
		Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
		Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України 
		(далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
		Відповідно до частин другої та третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні 
		особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.
		Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
		- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці;
		- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
		- справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
		Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої 
		статті 255 ЦПК України).
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року 
		у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) викладено висновок про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року 
		у справі № 127/23144/18 (провадження № 14-460цс19) зазначено про те, що однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.
		У справі, що переглядається, відповідно до пунктів 1.1, 3.2 договору 
		від 5 листопада 2018 року № 726 відповідач набув право на отримання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі для організації підприємницької діяльності. Фінансова допомога надається після державної реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця.
		1 жовтня 2018 року проведено реєстрацію   ОСОБА_1 як суб`єкта підприємницької діяльності (фізичної особи-підприємця).
		Суди попередніх інстанцій вважали, що грошові кошти на виконання умов договору від 5 листопада 2018 року № 726 відповідач отримував як суб`єкт підприємницької діяльності та дійшли висновку, що спір у цій справі виник у зв`язку зі здійсненням   ОСОБА_1 господарської діяльності, тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України він повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
		Однак суди не врахували, що договір від 5 листопада 2018 року № 726 укладено Львівським обласним центром зайнятості, Новороздільською міською філією Львівського обласного центру зайнятості, Управлінням соціального захисту населення Новороздільської міської ради Стрийського району Львівської області та відповідачем як фізичною особою (учасником пілотного проєкту), 
		а не як суб`єктом підприємницької діяльності. 
		Саме цей договір став підставою виникнення у сторін зобов`язань, зокрема: 
		у позивача - перераховувати кошти шляхом оплати для організації підприємницької діяльності, а у відповідача - повернути сплачені кошти під час здійснення своєї господарської діяльності, з метою організації якої надавалась безвідсоткова фінансова допомога. 
		Отже договір від 5 листопада 2018 року № 726 про надання відповідачу безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі у розмірі 70 390,20 грн не може бути кваліфікований як господарський.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України та необґрунтовано вважали, що спір, який виник між сторонами, є господарським.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 2 травня 2024 року у справі № 551/13/23 (провадження № 61-15589св23).
		Колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновок, викладений Верховним Судом після подання касаційної скарги у постанові від 2 травня 2024 року 
		у справі № 551/13/23 (провадження № 61-15589св23), що узгоджується 
		з частиною третьою статті 400 ЦПК України.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		За викладених обставин ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 8 вересня 2022 року та постанова Львівського апеляційного суду 
		від 14 листопада 2022 року підлягають скасуванню як такі, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, а справа - передачі для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Щодо розподілу судових витрат
		Так як касаційний суд дійшов висновку про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, встановлених статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Львівського обласного центру зайнятості задовольнити.
		Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 8 вересня 
		2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 
		2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  І. М. Фаловська  В. М. Ігнатенко  С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...