Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/3171/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2025.
Дата набрання законної сили: 17.01.2025
Номер судового провадження: 61-605ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 545/3171/21
		провадження № 61-605св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02 червня 2022 року у складі судді Потетій А. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у складі колегії суддів Панченка О. О., Абрамова П. С., Одринської Т. В.,
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів фінансових послуг, встановлення фактів нечесної підприємницької практики та зобов`язання вчинити дії.
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів фінансових послуг, встановлення фактів нечесної підприємницької практики та зобов`язання вчинити дії.
		 
		Позов мотивувала тим, що16 травня 2007 року ОСОБА_1 та закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» уклали кредитний договір № PLKPG100003830. За умовами цього договору позивач отримала у кредит 25 505,00 дол. США, зі сплатою 12,00 % річних, строком користування до 14 травня 2027 року.
		 
		В забезпечення виконання кредитного договору від 16 травня 2007 року № PLKPG100003830 сторони уклали договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 1616, відповідно до якого в іпотеку передано однокімнатну квартиру на 5-му поверсі п`ятиповерхового цегляного будинку під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 36,0 кв. м, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу ВЕК/950871 від 16 травня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А., зареєстрований в реєстрі за № 1618, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 18853215.
		 
		19 липня 2021 року ОСОБА_1 направила на адресу відповідача заяву про реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором від 16 травня 2007 року № PLKPG100003830 на підставі прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування» від 19 липня 2021 року, в якій позивач просила прийняти заяву про реструктуризацію зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, зробити перерахунок заборгованості та провести реструктуризацію згідно вимог чинного законодавства.
		 
		04 серпня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» направило на адресу ОСОБА_1 лист, в якому повідомило про відмову у проведенні реструктуризації у зв`язку з невідповідністю заяви про реструктуризацію вимогам, що встановлені законодавством України, зокрема, Законом України «Про споживче кредитування».
		 
		Відповідно до вказаного, ОСОБА_1 просила суд:
		- встановити факт застосування нечесної підприємницької практики, яку відповідач здійснив щодо позивача, шляхом непроведення реструктуризації відповідно до Закону України «Про споживче кредитування»;
		- зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» провести реструктуризацію за кредитним договором від 16 травня 2007 року № PLKPG100003830, який уклали ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» зазначивши, що борг дорівнює нулю.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Полтавський районний суд Полтавської області рішенням від 02 червня 2022 року, яке Полтавський апеляційний суд постановою від 01 грудня 2022 року залишив без змін, в задоволенні позовних вимог відмовив. 
		 
		Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що зогляду на положення статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» відмова АТ КБ «ПриватБанк» провести реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором від 16 травня 2007 року № PLKPG100003830 за заявою позивача, яка подана після винесення судового рішення про стягнення заборгованості (у справі № 545/1871/15-ц) за вказаним кредитним договором, не підпадає під ознаки нечесної ділової практики.
		 
		Підстави щодо проведення перерахунку заборгованості за кредитним договором відсутні, так як розмір заборгованості був предметом дослідження суду в рішенні Полтавського районного суду Полтавської області від 01 березня 2021 року у справі № 545/1871/15-ц, яке набрало законної сили 01 квітня 2021 року.
		 
		ОСОБА_1 подала заяву про реструктуризацію за кредитним договором 19 липня 2021 року, хоча рішення у справі № 545/1871/15-ц набрало законної сили 01 квітня 2021 року. Тобто на момент подання заяви про реструктуризацію сплив встановлений законом двомісячний строк на її подання.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у січні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. 
		 
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Полтавського районного суду Полтавської області.
		 
		30 січня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 465/4230/22.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 рокупоновлено касаційне провадження у справі № 545/3171/21.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21.
		 
		У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги те, що  відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника; відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації.
		 
		Цим законом встановлено умови та правила заміни послуг споживчого кредитування із користування кредитом у іноземній валюті на користування кредитом у національній валюті, законодавчо змінена процентна ставка за користування кредитом також цим законом встановлено низку інших обов`язкових змін, які необхідно внести до умов договору про споживчий кредит в іноземній валюті, що покращує становище споживача фінансових послуг.
		 
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» передбачено проведення реструктуризації вже після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили.
		 
		Зазначений закон зобов`язує проводити обов`язкову реструктуризацію фінансовими установами, в разі звернення до неї позичальника у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» в тому числі і тим позичальникам у яких набрало чинності судове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, навіть якщо це рішення перебуває на виконанні у виконавчій службі. З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили ОСОБА_2 у задоволенні позову.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У лютому 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслало відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Суд встановив, що ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 16 травня 2007 року уклали кредитний договір № PLKPG100003830, згідно умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 25 505,00 дол. США, терміном до 14 травня 2027 року, а позичальник зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.
		 
		В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 16 травня 2007 року № PLKPG100003830 було укладено договір іпотеки від 16 травня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 1616, відповідно до якого в іпотеку передано однокімнатну квартиру на 5-му поверсі п`ятиповерхового цегляного будинку під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 36,0 кв. м, яка належить заявнику на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2007 року № ВЕК/950871, зареєстрованого приватним нотаріусом Москівцем В. А. в реєстрі за № 1618, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 18853215.
		 
		У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з  ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 16 травня 2007 року № PLKPG100003830 яка станом на 09 червня 2015 року складала 20 125,12 дол. США, а саме 18 019,53 дол. США - заборгованість за кредитом; 1 084,96 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 44,44 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 6,57 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 11,85 дол. США - штраф (фіксована частина); 957,77 дол. США - штраф (процентна складова).
		 
		Полтавський районний суд Полтавської області рішенням від 01 березня 2021 року у справі № 545/1871/15-ц, яке набрало законної сили 01 квітня 2021 року, позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 16 травня 2007 року № PLKPG100003830 станом на 09 червня 2015 року в сумі 7 574,45 дол. США, яка складається з: 7 249,69 дол. США - заборгованість за тілом кредиту; 318,19 дол. США - заборгованість за відсотками; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в розмірі 6,57 дол. США. Вирішив питання про судові витрати. В решті вимог відмовив.
		 
		19 липня 2021 року позивач направив на адресу відповідача заяву про реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором від 16 травня 2007 року № PLKPG100003830 на підставі прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування», в якій позивач просила прийняти заяву про реструктуризацію її зобов`язань за кредитним договором від 16 травня 2007 року № PLKPG100003830, зробити перерахунок заборгованості та провести реструктуризацію згідно вимог чинного законодавства.
		 
		04 серпня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» направив на адресу ОСОБА_1 лист, в якому повідомив про відмову у проведенні реструктуризації у зв`язку з невідповідністю заяви про реструктуризацію вимогам, що встановлені законодавством України (зокрема, Законом України «Про споживче кредитування»).
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 
		Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється.
		 
		Нечесна підприємницька практика включає:1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
		 
		Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про:1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції; 3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг; 5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу; 6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець; 8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв`язку з покупкою та/або використанням продукції; 10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.
		 
		Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
		 
		Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об`єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначені умови не стосуються законної рекламної діяльності, у тому числі створення заяв або виразів, які не можуть бути сприйняті буквально.
		 
		Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у відповідній редакції) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
		 
		Згідно зі статтею 17 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит.
		 
		Реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.
		 
		Закон України від 13 квітня 2021 року № 1381-1X «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» передбачає реструктуризацію кредитів, укладених в іноземній валюті, забезпечення за якими виступає житлова нерухомість. Цей Закон набрав чинності 23 квітня 2021 року.
		 
		Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника; відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України.
		 
		Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
		 
		- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
		 
		- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
		 
		- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
		 
		- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
		 
		- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
		 
		Відповідно до підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом.
		 
		У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
		 
		Відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» законодавець встановив два варіанти строків для позичальника на звернення до кредитора із заявою про реструктуризацію зобов`язань у випадку наявності у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили:
		 
		- заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.
		 
		У разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених в цьому підпункті, кредитор звільняється від обов`язку проведення реструктуризації зобов`язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
		 
		З матеріалів справи відомо, що 16 травня 2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № PLKPG100003830 на суму 25 505,00 дол. США строком до 14 травня 2027 року. Для забезпечення виконання зобов`язань укладено договір іпотеки, яким в заставу передано квартиру, що належить ОСОБА_1 .
		 
		У зв`язку з неналежним виконанням умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Полтавського районного суду від 01 березня 2021 року у справі № 545/1871/15-ц, яке набрало законної сили 01 квітня 2021 року, частково задоволено позов та стягнуто з ОСОБА_1 7 574,45 дол. США. У решті вимог відмовлено.
		 
		19 липня 2021 року позивач направила відповідачу заяву про реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором від 16 травня 2007 року № PLKPG100003830 відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування». У заяві ОСОБА_1 просила прийняти її, зробити перерахунок заборгованості та провести реструктуризацію відповідно до вимог законодавства.
		 
		04 серпня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомило позивача про відмову у проведенні реструктуризації через невідповідність її заяви встановленим законодавством вимогам, зокрема Закону України «Про споживче кредитування».
		 
		Зазначені обставини свідчать про те, що  ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором, мала прострочену заборгованість, що й було підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.
		 
		Аналізуючи норми закону та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 отримала право подати заяву про реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням Полтавського районного суду від 01 березня 2021 року, тобто з 01 квітня 2021 року. Таким чином, встановлений законом двомісячний строк для подання заяви про реструктуризацію сплив 01 червня 2021 року.
		 
		Однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про реструктуризацію лише 19 липня 2021 року, що підтверджується відповідними доказами (т. 1 а. с. 4, 5). Тобто, заява була подана із порушенням встановленого законодавством строку. 
		 
		Враховуючи викладене, а саме наявність рішення суду про стягнення простроченої заборгованості із позичальника та факт подання заяви про реструктуризацію за спливом встановленого законом двомісячного строку для подання такої заяви, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» здійснити реструктуризацію заборгованості за кредитним договором від 16 травня 2007 року № PLKPG100003830.
		 
		Колегія суддів погоджується з такими висновками також тому, що перегляд рішень та висновків, зроблених за результатами розгляду іншої судової справи, суперечитиме принципу res judicata, тобто остаточності судового рішення та недопустимості повторного розгляду вже вирішеного судом питання щодо простроченої заборгованості позичальника.
		Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21 є безпідставними, оскільки висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
		 
		Керуючись статтями  400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:А. І. Грушицький                                                                                         І. В. Литвиненко                                                                                                                 Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...