Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/20688/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2025.
Дата набрання законної сили: 14.01.2025
Номер судового провадження: 51-4092км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019100040006812

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 січня 2025 року
		м. Київ
		Справа № 755/20688/19
		Провадження № 51 - 4092 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		захисника засудженого ОСОБА_6          адвоката ОСОБА_7 ,                                                   
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040006812 від 16 серпня 2019 року, щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гомель Республіки Білорусь, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за ст. 115 ч. 1 КК України, 
		за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року.
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року             ОСОБА_6 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 указано рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 02 години 00 хвилин 16 серпня 2019 року та зараховано в строк відбування покарання його попереднє ув`язнення з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
		До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 
		Задоволено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_6 : на користь ОСОБА_8 майнову шкоду в сумі 61 426 гривень 65 копійок та моральну шкоду в розмірі                                      1 000 000 гривень; на користь ОСОБА_9 шкоду, заподіяну смертю її матері ОСОБА_10 , у розмірі 2 797 гривень 86 копійок щомісячно, починаючи з                                     01 листопада 2019 року до досягнення нею повноліття, тобто до 14 серпня 2026 року та моральну шкоду в розмірі 1 000 000 гривень.
		Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів. 
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
		За встановлених у вироку суду обставин, 14 серпня 2019 року приблизно о 02 годині 05 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи в спальній кімнаті квартири АДРЕСА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, керуючись мотивом особистої неприязності, яка виникла на ґрунті словесного конфлікту, що переріс у сварку, реалізуючи прямий злочинний умисел спрямований на умисне протиправне позбавлення життя іншої особи, наблизився до ОСОБА_10 та, тримаючи в правій руці предмет схожий на ніж, який попередньо дістав з дерев`яної шафи,  здійснив один тичковий удар в область життєво важливих органів останньої, а саме в її праве око.
		В результаті отриманого ножового поранення ОСОБА_10 знепритомніла та, не подаючи ознак життя, впала на диван.
		Усвідомлюючи наслідки своїх протиправних дій та усвідомлюючи факт вбивства ОСОБА_10 , ОСОБА_6 вирішив приховати сліди вчиненого ним злочину та знищити її тіло.
		З цією метою ОСОБА_6 виніс тіло ОСОБА_10 до ванної кімнати, де в період часу з 02:20 год по 05:30 год 14 серпня 2019 року, використовуючи предмет схожий на ніж, кухонну сокирку та ножівку по металу почергово відділив (розчленував) частини тіла жертви та помістив їх до поліетиленових пакетів.
		В подальшому в період часу з 06:00 год 14 серпня 2019 року по 15 серпня 2019 року ОСОБА_6 декілька разів виходив та повертався до квартири АДРЕСА_2 , виносячи частини тіла ОСОБА_10 в чорному портфелі та розкидаючи їх у воду з метою приховання слідів кримінального правопорушення. Викидання у воду частин тіла (голови та внутрішніх органів) ОСОБА_10 , ОСОБА_6 здійснював неподалік Русанівської набережної, а інші частини її тіла (частини ніг, частини тулубу, руки) - викидав у воду неподалік                 АДРЕСА_1, а саме на території Русанівського каналу.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 залишені без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала та короткий зміст поданих заперечень  
		У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що вирок суду ґрунтується на недопустимих доказах, а допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог кримінального процесуального закону стали перешкодою для ухвалення законних та обґрунтованих судових рішень. Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 неодноразово повідомляв суди обох інстанції про те, що під час досудового розслідування на нього здійснювався фізичний та психологічний тиск, проте в порушення вимог ст. 87 ч. 2 п. 2, ст. 206 ч. 6 КПК України судами не було зафіксовано цю заяву та не доручено відповідному органу провести дослідження фактів, викладених у ній. З цих підстав захисник вважає недопустимими доказами у цьому кримінальному провадженні протокол слідчого експерименту від 17 серпня 2019 року та висновок експерта від 18 жовтня 2022 року. Також вважає недопустимим доказом пояснення ОСОБА_6 , надані ним з порушенням права на захист, під час проведення обшуку 16 серпня 2019 року. Крім того, захисник, надаючи власну оцінку письмовим доказам, вказує на суперечливі висновки судів обох інстанцій щодо причини смерті ОСОБА_10 та того, що вона настала від умисних дій ОСОБА_6 , а також щодо часу настання смерті. За таких обставин вважає, що висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, ґрунтується на недопустимих доказах та припущеннях.  
		В запереченнях на касаційну скаргу захисника потерпіла ОСОБА_8 вказує на безпідставність її доводів, просить її відхилити, а вирок та ухвалу щодо                      ОСОБА_6 залишити без зміни.        
		Заперечень на касаційну скаргу захисника від інших учасників судового провадження не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження 
		Захисник в судовому засіданні підтримала свою касаційну скаргу, вважала її обґрунтованою та просила її задовольнити.  
		Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.  
		Мотиви Суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.   
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410, 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
		Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у здійсненні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, тобто злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими і оціненими доказами.
		Вирішуючи питання щодо доведеності вини за пред`явленим обвинуваченням, суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку усім доказам у кримінальному провадженні, врахував позицію самого ОСОБА_6 , який не визнав вину та заперечив свою причетність до смерті ОСОБА_10 , і на підтвердження його винуватості у вчиненні вказаного злочину у вироку обґрунтовано послався на такі докази. 
		В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, зазначивши, що нічого не пам`ятає, і відмовився від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України. Проте, після дослідження матеріалів справи, допиту потерпілих, свідків та експертів, а також проведення судово-психологічної експертизи, погодився вибірково відповідати на запитання. Так, ОСОБА_6 вказав, що з померлою ОСОБА_10 мав дружні стосунки, був знайомий з нею з дитинства, оскільки вони мешкали недалеко один від одного, разом відпочивали, спілкувалися, конфліктів між ними не було. При цьому він підтвердив факт вживання з ОСОБА_10 13 серпня 2019 року алкогольних напоїв та її перебування в квартирі за місцем його проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Він зазначив, що не пам`ятає, щоб наносив                  тілесні ушкодження ОСОБА_10 , яка пішла з його квартири, і він її не вбивав. Він заперечив, що здійснював розтин тіла ОСОБА_10 , при цьому вказав, що має навики розтину тварин, оскільки є лікарем ветеринаром. Неприязних стосунків з будь-ким із допитаних свідків не має, чи є підстави їм його оговорювати йому не відомо. В квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживав один. 
		Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16  повідомили обставини, за яких бачили ОСОБА_6 та       ОСОБА_10 в одній компанії 13 серпня 2019 року, після чого на наступний день вона зникла, а згодом 16 серпня 2019 року були знайдені частини її тіла у воді. Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_17 підтвердили обставини зникнення ОСОБА_10 та подальше виявлення частин її тіла у водоймі. 
		При цьому свідок ОСОБА_14 зазначила, що коли 16 серпня 2019 року вони знайшли пакети з частинами тіла людини, в одному з них  була рука з кистю, на якій вона впізнала прикраси ОСОБА_18 . Також свідок пояснила, що таке міг вчинити ОСОБА_6 , оскільки він неодноразово у компаніях розказував як може спокійно за пів години розчленувати людину і ніхто нічого не дізнається. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 зазначив, що ОСОБА_6 є його сусідом на поверх вище, проте вони не спілкуються і підстав обмовляти його у нього немає. Свідок зазначив, що 13 серпня 2019 року приблизно о 22 годині він вийшов перекурити і побачив гучну компанію, в якій був його сусід і жінка, яка, як він потім він дізнався, була вбита та ще якийсь хлопець. Свідок зробив їм зауваження за нецензурну лайку, на що ОСОБА_6 образив його. Хлопець, який був з ними в компанії, згодом пішов і чи повертався він до них не знає. Також свідок вказав, що ОСОБА_20 запропонував ОСОБА_21 піднятись до нього після того як пішов дощ. Оскільки в будинку погана звукоізоляція свідок ОСОБА_19 добре чув, що в квартирі, яка поверхом вище, голосно грала музика, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 сиділи на кухні, спілкувались та курили приблизно години дві, розмова була на підвищених тонах, потім вони перейшли до спальні і він почув, що дівчина сказала « ОСОБА_22 не треба» і музика стала тихішою, потім все стихло. Крім цього свідок повідомив, що приблизно о 05 годині ранку у квартирі ОСОБА_6 чув стукіт схожий на те, як рубають м`ясо, який тривав до 07 години, потім він поїхав у справах та повернувся додому о 12 годині. Свідок указав, що стукіт доносився з ванної кімнати квартири ОСОБА_6 , тривав десь 2 години та постійно лилася вода, а в його ванній кімнаті був дивний їдкий запах і зазначив, що вентиляційний стояк в будинку не був пошкоджений. 
		Свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 також були допитані в суді першої інстанції та вказали на відомі їм обставини, за яких 16 серпня 2019 року були знайдені частини тіла ОСОБА_26 у воді. 
		Усі свідки були допитані  судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 352 КПК України та попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і дачу завідомо неправдивих показань. 
		Оцінюючи докази обвинувачення у їх сукупності, суд першої інстанції дослідив та врахував також письмові докази кримінального провадження, якими підтвердив обставини скоєння ОСОБА_6 умисного вбивства ОСОБА_26 . 
		Так, судом враховано протокол обшуку від 16.08.2019 року квартири АДРЕСА_2 , де проживав ОСОБА_6 , проведений на підставі               ст. 233 ч. 3 КПК України, та долучений до нього відеозапис, у ході проведення якого в приміщенні кімнати № 2 виявлено диван, на обшивці якого виявлено плями, а також краплі речовини бурого кольору. Також у ході обшуку на підлозі біля входу до кімнати № 2 виявлено та вилучено плями бурого кольору. В кімнаті № 2: виявлено та вилучено шість предметів схожих на ніж, три дошки паркету зі слідами краски, один шматок паркету зі слідами краски сріблястого (сірого) кольору, частину шпалерів зі слідами краски сріблястого (сірого) кольору, сині джинси із плямою бурого кольору, чорні штани, чорну куртку марки «Найк» та чоловічі труси; здійснено зрізи обшивки та зрізи матрацу із слідами бурого кольору. В кімнаті № 3 виявлено та вилучено дві трубні конструкції змиву води. В кімнаті № 4 виявлено та вилучено десять пляшок з миючими засобами, частину ножівки по металу та предмет схожий на сокиру. В коридорі, навпроти кімнати № 4, було виявлено та вилучено балончик із краскою сріблястого (сірого) кольору. В кімнаті № 5 було виявлено та вилучено кухонний топорик та предмет, схожий на ніж, із білою ручкою. Крім того, в коридорі навпроти кімнати № 2 виявлено і вилучено черевики чорного кольору та кросівки зеленого кольору. В кімнаті № 6 (балкон) виявлено та вилучено портфель чорного кольору (т. 2, а.с. 46-66).
		Зазначений обшук квартири проведено в порядку ст. 233 ч. 3 КПК України до постановлення ухвали слідчого судді як невідкладний, з метою безпосереднього переслідування як особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, складений та оформлений відповідно до вимог процесуального закону і підписаний усіма його учасниками без зауважень.
		При цьому безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суд в обґрунтування вироку поклав пояснення надані ОСОБА_6 під час проведення вказаного обшуку, оскільки згідно з вироком суд першої інстанції відповідно до                     ст. 95 ч. 4 КПК України враховував лише його показання, надані ним безпосередньо в судовому засіданні. 
		Після проведеного обшуку квартири № 37 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 серпня 2019 року задоволено клопотання старшого слідчого Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_27 про надання дозволу на проведення обшуку в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за номером 12019100040006812 від 16 серпня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України.   
		Такий підхід щодо проведення обшуку на підставі ст. 233 ч. 3 КПК України узгоджується із висновком щодо застосування норми права, сформульованим в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа № 466/525/22, провадження № 51 - 7310 кмо 23).
		Отже, протокол обшуку квартири АДРЕСА_2 , від 16.08.2019 року є належним та допустимим доказом, а вилучені під час цього обшуку речі та предмети в подальшому були спрямовані для проведення відповідних експертиз. 
		Зокрема, судом першої інстанції враховано висновок експерта № 091-246-2019 від 12.12.2019 року, згідно якого при серологічному дослідженні поверхні чохла ножа з конверту №  ОСОБА_28 по системі АВО, в тому числі від потерпілої ОСОБА_10 (антигени В і Н) та особи, якій властивий антиген А по системі АВО.
		Також судом враховано висновок експерта № 081-237-2019 від 10.10.2019 року, яким досліджено кісткову тканину (ребра) трупа ОСОБА_10 та виявлено антигени В та Н. Цим же висновком встановлено, що у бурих плямах на фрагменті тканини з матрацу, на фрагменті синтепону та фрагменті паралону, наданих на дослідження, знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої виявлені антигени В та Н. Ця кров могла походити від потерпілої ОСОБА_10 .
		Крім зазначених доказів, суд першої інстанції в обґрунтування вироку послався на протокол слідчого експерименту від 17 серпня 2019 року, проведеного із застосуванням відеокамери,  у ході якого підозрюваний ОСОБА_6 добровільно в присутності захисника ОСОБА_29 розповів обставини вчинення ним кримінального правопорушення (т. 2 а.с. 104-109). Згідно цього протоколу,  перебуваючи в службовому кабінеті № 317 в Дніпровському УП ГУНП у м. Києві на вул. Червоноткацька, 2, ОСОБА_6 надав добровільну згоду на відтворення обстановки та обставин події вчиненого ним кримінального правопорушення, а саме вбивства ОСОБА_10 . З цією метою учасники слідчої дії проїхали за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме: АДРЕСА_1 , де останній  повідомив, що напередодні, близько 00 годин в ніч з 13 на 14 серпня 2019 року зустрівся з ОСОБА_10 та в подальшому розпивав із нею алкогольні напої в даній квартирі. Перебуваючи в кімнаті № 2, ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_10 продемонструвати предмет схожий на ніж. В подальшому ОСОБА_6 дістав із дерев`яної шафи, що знаходиться в кімнаті № 2, предмет схожий на ніж та, демонструючи його, зробив (наніс) один тичковий удар в область ока ОСОБА_10 . Від отриманого удару ОСОБА_10 втратила свідомість, а предмет схожий на ніж надалі перебував у її оці. ОСОБА_6 вказав, що, усвідомлюючи наслідки своїх протиправних дій у вигляді смерті ОСОБА_10 , з метою приховання слідів вчинення кримінального правопорушення він підняв тіло ОСОБА_10 , яке знаходилось на дивані, що розташований в кімнаті № 2, та відніс до ванної кімнати, де поклав тіло до ванни. З метою приховання слідів вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_6 вирішив розчленувати тіло ОСОБА_10 . Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_6 заявив, що, використовуючи кухонний топорик, предмет схожий на ніж та пилку по металу, здійснив розчленування тіла ОСОБА_10 , а частини тіла в подальшому переклав до поліетиленових пакетів синього та чорного кольорів. Крім того, підозрюваний ОСОБА_6 зазначив, що з метою приховання слідів крові використовував різні миючі засоби, а також балончик із фарбою сріблястого (сірого) кольору, яким зафарбовував стіни та підлогу в кімнаті № 2. Також ОСОБА_6 під час слідчого експерименту зазначив, що для виносу частин тіла ОСОБА_10 використовував портфель чорного кольору. ОСОБА_6 повідомив, що для приховання слідів кримінального правопорушення частини тіла ОСОБА_10 виносив із квартири                   АДРЕСА_3 в період часу з 15 по 16 серпня 2019 року, використовуючи поліетиленові пакети синього та чорного кольорів. В подальшому підозрюваному ОСОБА_6 було запропоновано продемонструвати місця вибросу мішків з частинами тіла                ОСОБА_10 , на що він погодився, і учасниками процесуальної дії було здійснено вихід до місць викидів пакетів ОСОБА_6 . На запитання прокурора чи здійснювався на нього (підозрюваного) фізичний чи психологічний вплив,           ОСОБА_6 відповів, що не здійснювався. Вказаний факт підтвердили поняті.
		Суд врахував дані протоколу слідчого експерименту та вказав, що ОСОБА_6 під час проведення цієї слідчої дії в присутності захисника зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та його деталі, які могла знати лише особа, яка їх безпосередньо вчинила. Зокрема ОСОБА_6 показав, що знаряддям злочину є ніж, та частину тіла, в яку ним було нанесено удар, а саме в область ока ОСОБА_10 , місце розташування трупу в кімнаті та деталі переміщення трупу до ванної кімнати з метою його розчленування і приховання вчинення ним кримінального правопорушення, вказавши місця, де ним залишались частини тіла ОСОБА_10 , а саме Русанівський канал та Русанівська набережна. 
		Відповідно до висновку щодо застосування норми права, сформульованому в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від                14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51- 6070 кмо 19) приписи  ст. 95 ч. 4 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК України. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. 
		Заперечення обвинуваченим ОСОБА_6 у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.
		Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду 
		та кримінального провадження в цілому. 
		Відповідно до вимог ст. 240 КПК України слідчий експеримент проведений 17 серпня 2019 року з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, за участю підозрюваного ОСОБА_6 , з його добровільної згоди та за участю його захисника і в присутності понятих. 
		Протокол слідчого експерименту від 17 серпня 2019 року оформлений відповідно до вимог процесуального закону, підписаний усіма його учасниками, в тому числі ОСОБА_6 та його захисником ОСОБА_29 . При цьому зафіксовано зауваження захисника ОСОБА_29 про те, що ОСОБА_6 не показав як саме він наніс удар ножем ОСОБА_26 . Інших зауважень, зокрема щодо психологічного чи фізичного тиску на підозрюваного, протоколом не зафіксовано.  
		Отже, доводи касаційної скарги про те, що протокол слідчого експерименту від          17 серпня 2019 року є недопустимим доказом є безпідставними.  
		Разом із тим, з метою перевірки версії сторони захисту щодо здійснюваного на ОСОБА_6 тиску під час проведення слідчого експерименту за клопотанням захисника ОСОБА_29 про призначення експертизи суд першої інстанції ухвалою суду від 23 квітня 2021 року призначив судово-психологічну експертизу у даному кримінальному провадженні. 
		Згідно висновку експерта № 1341/22-25/1892-1903/22-25 від 18.10.2022 року (т. 7, а.с. 1-150), психологічні особливості процесу відтворення з підозрюваним ОСОБА_6 обстановки та обставин події за матеріалами відеозапису, що є додатком до протоколу обшуку кв. АДРЕСА_2 від 16.08.2019 та відеозапису додатку до протоколу слідчого експерименту від 17.08.2019, характеризується його активною увагою, переважно збереженням візуального контакту, активним включенням у взаємодію зі співрозмовниками (учасниками слідчої дії), відсутністю ознак вимушеності та суттєвої скутості. Психологічна характеристика комунікативної діяльності підозрюваного                  ОСОБА_6 у процесі відтворення ним подій (вбивства та розчленування тіла ОСОБА_10 ) під час проведення слідчого експерименту від 17.08.2019 за його участі за матеріалами відеозапису додатку до протоколу слідчого експерименту 17.08.2019 характеризується коливанням діалогової активності зі схильністю до розширення змістовності власних повідомлень ініціативними доповненнями та повідомленням специфічних деталей; проявами емоційного включення у відтворювані події; достатньою активністю невербальних реакцій, які виконують функцію супутнього смислового навантаження; наявністю комплексу ознак, що за своєю суттю є психологічними «слідами» минулого досвіду відносно реконструйованих подій. У цілому опис ОСОБА_6 до кримінальної, кримінальної і пост кримінальної стадій злочину є змістовно збалансованим та дозволяє скласти цілісний сюжет реконструйованої події. У поведінці ОСОБА_6 наявні психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення ним подій під час проведення за його участю слідчого експерименту від 17.08.2019. У відеозаписі відтворення обстановки та обставин події від 17.08.2019 за участю ОСОБА_6 відсутні ознаки здійснення на нього психологічного впливу з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії.
		За таких обставин, врахувавши цей висновок експерта, суд першої інстанції встановив, що проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 здійснено добровільно, без ознак застосування примусу щодо нього, а фактичні дані, здобуті під час такої процесуальної дії за наслідком його пояснень, свідчать про те, що такі деталі могли бути відомі лише особі, що їх безпосередньо вчиняла.
		При цьому суд першої інстанції перевірив та з`ясував стан, в якому перебував ОСОБА_6 в період скоєння ним діяння, врахувавши висновок комісійної судово-психіатричної експертизи № 146 від 24.10.2019 року (т. 3 а.с. 2-7), згідно якого він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними в цей період. При цьому  ОСОБА_6 за своїм психічним станом застосування щодо нього примусових засобів медичного характеру не потребує та у нього не виявлено ознак будь-якого психічного розладу. Крім того, суд врахував цей висновок в частині доводів про виявлення ознак у ОСОБА_6 епізодичного зловживання алкогольними напоями та пояснення експертів про можливі прогалини в пам`яті внаслідок вживання алкоголю. Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_30 підтвердила свої висновки та зазначила, що у ОСОБА_6 було встановлено алкоголізм епізодичного характеру, а провали в пам`яті, на які посилався ОСОБА_6 , є амнестичними формами сп`яніння та характерні для хронічного алкоголізму. Експерт ОСОБА_31 також була допитана в суді щодо цього висновку, підтвердила його та, окрім іншого, вказала, що        ОСОБА_6 у період інкримінованих йому дій не перебував у стані фізіологічного афекту. 
		Крім зазначених доказів, суд першої інстанції належним чином перевірив та дослідив інші письмові докази, а саме протокол огляду місця події від 16.08.2019 - території «Русанівського каналу» зі сторони вул. Ентузіастів в м. Києві за напрямком огляду від будинку № 33 до будинку № 29, що за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів. В ході вказаного огляду виявлено об`ємний пакет чорного кольору, поліетиленовий, зав`язаний на простий вузол, розв`язаний особами, які його виявили. В даному пакеті виявлено ще два таких же пакети з червоними зав`язками (об`єкт 1.1 та 1.2) з фрагментами частин тіла невстановленої особи. Під час подальшого огляду на відстані 54,7 метра від об`єкту № 1 до об`єкту № 2 попід берегом в напрямку пішохідного моста, навпроти будинку № 31 по вул. Ентузіастів в м. Києві виявлено два поліетиленових пакети синього кольору та два поліетиленових пакети чорного кольору, які лежать на берегу на бетонних плитах поблизу водойми, в яких знаходяться фрагменти тіла людини. В ході подальшого огляду на відстані 2,5 метри від об`єкту № 2 на березі річки об`єкт № 3 навпроти будинку № 31 по вул. Ентузіастів в м. Києві виявлено п`ять пакетів чорного кольору з фрагментами частин тіла невстановленої особи. В одному з пакетів було знайдено сарафан темно-зеленого кольору, а в іншому - чорний синтетичний бюстгальтер. В ході подальшого огляду продовженого водолазною службою було знайдено поліетиленовий пакет чорного кольору та дві літрові скляні банки з білою та синьою кришками, в яких мається масляниста речовина жовто-коричневого кольору не однорідна, банки заповнені майже повністю. Поліетиленові пакети чорного кольору, в яких знаходились фрагменти тіла людини з об`єктів 1,2,3, які було упаковано до паперових мішків                     (3 шт.) світло-коричневого кольору. Фрагменти тіла людини запаковано до поліетиленових пакетів, які потім упаковано в спецпакети та картонні коробки. Крім того, в ході огляду було зроблено змив РБК з темно-зеленого сарафана та упаковано в паперовий конверт білого кольору. Бюстгальтер та сарафан було упаковано до двох паперових конвертів світло-коричневого кольору. (т. 2, а.с. 11-14). Також судом було враховано протокол огляду місця події (трупа) від 16.08.2019 року, згідно якого у воді в Русанівському каналі неподалік житлових будинків 29 та 31 по вул. Ентузіастів в м. Києві виявлено фрагменти частин тіла невстановленої особи та речі, які вилучені до поліетиленових пакетів (т. 2, а.с. 16-22).
		Навів суд першої інстанції у вироку і свої висновки щодо причини смерті            ОСОБА_10 , проаналізувавши відповідні висновки експертів та письмові докази. 
		Так, із повідомлення в.о. завідувача Лівобережного відділення судово-медичної експертизи трупів ОСОБА_32 судом першої інстанції встановлено, що основною причиною смерті ОСОБА_10 є проникаюче колото-різане поранення голови. Категорія смерті насильницька (т. 3, а.с. 22). При цьому за даними висновку експертного дослідження № 021-1864-19 розпочатого 19.08.2019, закінченого 02.12.2019 року, судом враховано, що при судово-медичному дослідженні частин тіла ОСОБА_10 встановити причини смерті виявилося неможливим, через відсутність внутрішніх органів та частини скелету, а також перебування наявних частин тіла у стані гнильних змін. При дослідженні трупа ОСОБА_10 , крім розділення тіл на фрагменти, виявлено колото-різані рани у сідничній області зліва та на зовнішній поверхні правого стегна, які утворилися, від дії плаского, односторонньо-гострого предмету, який мав ріжучі властивості. Всі інші рани виникли внаслідок дії предмета, що мав ріжучу кромку та пилки. Усі виявлені тілесні ушкодження не мають ознак прижиттєвості їх спричинення. (т. 3, а.с. 26-33). 
		Також враховано висновок експертного дослідження № 072-94-2019 розпочатого 10.09.2019 року, закінченого 20.11.2019 року, об`єктом дослідження якого були  клаптя шкіри з різних ділянок тіла трупа, фрагмент кістки з правого стегна, яким визначено механізм утворення ран і ушкоджень та особливості предметів, якими вони могли бути нанесені. При дослідженні елементного складу нашарувань, на досліджуваних клаптях шкіри, в зоні всіх виявлених ран, по їх краях, а також по краях ліній розділення (розчленування) було виявлено підвищений вміст заліза (Fе) та цинку (Zn). (т. 3, а.с. 34-42).
		За даними висновку експертного дослідження № 061-1523-2019 розпочатого 21.08.2019 року, закінченого 20.09.2019 року судом першої інстанції встановлено, що в наданих м`яких тканинах з правого плечового суглобу, правого стегнового суглобу, гомілково-ступового суглобу праворуч крововиливів не виявлено (т. 3, а.с.43-44).
		Висновком експертного дослідження № 082-746-2019 розпочатого 11.09.2019 року, закінченого 17.09.2019 року встановлено, що при визначенні групової належності в фрагменті ребра та м`язовій тканині від частин тіла невстановленої особи («Висновок експертного дослідження» відділу судово-медичної експертизи трупів      № 021-1864-2019 від 19.08.2019 року) виявлені антигени В та Н. (т. 3, а.с.46-47).
		Також судом першої інстанції враховано висновок експертного дослідження                         № 021-1898-19 розпочатого 21.08.2019 року, закінченого 02.12.2019 року, за яким при судово-медичному дослідженні частин тіла ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановити причину смерті виявилося неможливим, через виражені гнильні зміни частини тіла. При дослідженні трупа ОСОБА_10 , крім розділення тіла на фрагменти, виявлено 7 колото-різаних ран у потиличній області, які утворилися, від дії плаского, односторонньо-гострого предмету, який мав ріжучі властивості. Різані рани м`яких тканин голови, правої вушної мушлі та щочних ділянок обличчя, які виникли внаслідок дії предмета, що мав ріжучу кромку. Усі виявлені тілесні ушкодження не мають ознак прижиттєвості їх спричинення. Також виявлено колото-різане поранення у ділянці внутрішнього кута правого ока з рановим каналом проникаючим у порожнину черепу, яке також утворилося від дії плаского, односторонньо-гострого предмету, який мав ріжучі властивості та було спричинено за короткий проміжок часу до настання смерті (до 20-30 хвилин). (т. 3, а.с. 48-53 ).
		Крім того, суд також дав оцінку висновку експертного дослідження № 072-97-2019, розпочатого 10.09.2019 року, закінченого 20.11.2019 року, яким проведено судово-медичне дослідження клаптя шкіри з області правого ока та клаптя шкіри місця крайового відділення в потиличній області від трупа невідомої особи, визначено кількість ран та особливості предмета, яким вони були нанесені. При дослідженні елементного складу нашарувань, на досліджених клаптях шкіри в зоні всіх виявлених ран, по їх краях, а також по краях лінії розділення (розчленування) було виявлено підвищений вміст заліза (Fе) та цинку (Zn). (Т.3. а.с. 54-61).
		Також судом першої інстанції враховано висновок експерта № 022-149-1864-1898-19, розпочатого 02.12.2019 року, закінченого 03.12.2019 року (т. 3, а.с. 63-66), згідно якого представлені для судово-медичного дослідження фрагменти тіла належать людині. Відповідно до протоколу пред`явлення трупа для впізнання по фото від 23.08.2019 частини тіла належать трупу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час дослідження виявлено відсутність частини шийного відділу хребта, грудного відділу хребта, ключиць, лопаток, грудини та ребер, органів шиї, грудної клітини, черевної порожнини та малого тазу, м`яких тканин спини і лівої сідниці. Виявлення на трупі будь-яких засобів для миття посуду чи засобів для миття підлоги з урахуванням довгого часу перебування його у воді та відшаруванням внаслідок цього епідермісу неможливо. При судово-медичному дослідженні частин трупа  ОСОБА_10 , окрім розрізів спричинених при розчленуванні трупа, виявлено колото-різану рану біля внутрішнього кута правого ока, 7 колото-різаних ран в потиличній області, 2 колото-різані рани на лівій сідниці та одну колото-різану рану на зовнішній поверхні правого стегна. З усіх цих ушкоджень лише рана в області правого ока має ознаки прижиттєвого її спричинення та має рановий канал, що проникає у порожнину черепу. Таке ушкодження має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення. При дослідженні ліній розчленування у м`яких тканинах не виявлено ознак їх прижиттєвості. При судово-медичному дослідженні частин тіла ОСОБА_10 встановити причину смерті виявилося неможливим, через відсутність внутрішніх органів та виражені гнильні зміни наявних частин тіла. Тілесні ушкодження виявлені при дослідженні трупа              ОСОБА_10 спричинені пласким, односторонньо-гострим предметом, який мав ріжучі властивості та пилкою. При дослідженні елементарного складу нашарувань, на досліджених клаптях шкіри, в зоні всіх виявлених ран по їх краях, а також по лініях розділення (розчленування) було виявлено підвищений вміст заліза (Fе) та цинку (Zn). Всі тілесні ушкодження виявлені на частинах тіла ОСОБА_10 , окрім колото-різаної рани в області правого ока, не мають ознак прижиттєвого їх спричинення. Остання рана виникла за короткий час до настання смерті, не більше як                          20-30 хвилин. Під час цього дослідження частини тіла були співставлені та встановлено, що всі вони належать одній людині. В момент спричинення єдиного ушкодження, яке має ознаки прижиттєвого його спричинення (колото-різаного поранення в області правого ока) ОСОБА_10 була повернута обличчям до травмуючого предмету. При судово-медичному дослідженні у наявних частинах тіла ОСОБА_10 крові не знайдено. Характер проникаючого поранення голови не виключає можливості виконання ОСОБА_10 після його спричинення певних дій протягом короткого часу. Судово-медичних даних, які б свідчили про спробу самооборони від нападу, при дослідженні частин тіла ОСОБА_10 немає.
		Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_33 пояснила, що проводила судово-медичне дослідження частин тіла людини у вказаному кримінальному провадженні. Всі частини тіла, які були направлені на експертизу, є частинами тіла однієї особи, проте через відсутність внутрішніх органів не вдалось встановити причину смерті. Виявлена рана в частині ока відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, але відсутність внутрішніх органів не дозволяє виключити можливість інших пошкоджень органів. Експерт пояснила, що будь-яке проникаюче поранення голови є тяжким тілесним ушкодженням, яке представляє загрозу для життя і може стати причиною смерті. Інші ушкодження, виявлені на трупі не мають ознак прижиттєвого їх виникнення та спричинені посмертно. Остання рана була спричинена за 20-30 хвилин до настання смерті, цей проміжок часу визначається при гістологічному дослідженні. В даному випадку ніяких реактивних змін у ділянці крововиливу не було, тому удар був спричинений за 20-30 хвилин до настання смерті. При дослідженні встановлені значні гнильні зміни тіла, на що могло вплинути в комплексі і перебування тіла у воді при підвищеному температурному режимі в обмеженому середовищі, та застосування хімічних речовин.
		Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо наявних розбіжностей при визначенні часу смерті ОСОБА_10 , оскільки судом зазначено дату і час, а саме    ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 02 годині 05 хвилин, коли ОСОБА_6 наніс їй один тичковий удар в область життєво важливих органів, а саме в праве око. 
		Крім того, в судовому засіданні була допитана експерт ОСОБА_34 , яка, окрім іншого, підтвердила, що на рукоятці ножа наданого на дослідження була виявлена кров, проте її вид не встановлено, що свідчить про неможливість подальшого дослідження. Вона зазначила, що на дослідження надавали декілька ножів, проте на жодному із них не було виявлено крові, що можливо також і тоді, коли ножі були вимиті.
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, в тому числі й інші наявні в матеріалах провадження письмові та речові докази, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство), тобто вчинив злочин, передбачений ст. 115 ч. 1 КК України.  
		При цьому суд першої інстанції безпосередньо в судовому засіданні дослідив усі докази, на які послався у вироку, забезпечивши стороні захисту можливість давати пояснення та показання з приводу обвинувачення, збирати і подавати суду докази, висловлювати в судовому засіданні свою думку та користуватись своїми правами.
		Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у вироку зазначено формулювання обвинувачення ОСОБА_6 , визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. 
		Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК України.
		Виходячи із положень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов`язком держави за ст. 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Яременко проти України», «Вергельський проти України», «Олексій Михайлович Захарків проти України» та «Нечипорук і Йонкало проти України»).
		Відповідно до ст. 206 ч. 6 КПК України якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 не звертався із будь-якими заявами про здійснення на нього фізичного або психологічного тиску під час досудового розслідування, а після направлення                    19 грудня 2019 року обвинувального акту до Дніпровського районного суду                          м. Києва він вперше повідомив про здійснення такого тиску 04 листопада 2020 року, вдруге - 23 квітня 2021 року та втретє - 20 березня 2023 року. Суд належним чином відреагував на такі усні заяви ОСОБА_6 , уточнивши у нього в чому саме полягав такий тиск і хто саме його застосовував. Проте, ОСОБА_6 не зазначив хто саме застосовував до нього тиск та уточнив, що він полягав у тому, що під час слідчого експерименту його змушували показати як саме він наніс удар ножем в око ОСОБА_10 . За клопотанням захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_29 про призначення експертизи з метою перевірки заяви ОСОБА_6 щодо здійснення на нього тиску під час слідчого експерименту суд першої інстанції ухвалою суду від 23 квітня 2021 року призначив судово-психологічну експертизу у даному кримінальному провадженні, за результатами якої експерти згідно висновку експерта № 1341/22-25/1892-1903/22-25 від 18.10.2022 року дійшли до висновку про те, що відтворення обстановки та обставин події злочину ОСОБА_6 здійснено добровільно, без ознак застосування примусу щодо нього. 
		Отже, судом першої інстанції перевірено доводи ОСОБА_6 щодо можливого застосування до нього тиску під час слідчого експерименту, які не знайшли свого підтвердження за результатами проведеної експертизи, а тому доводи касаційної скарги щодо допущених судом першої інстанції порушень вимог ст. 87, ст. 206 ч. 6 КПК України є безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження. 
		Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями               368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених 
		у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
		При залишенні апеляційної скарги без задоволення суд апеляційної інстанції має зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, тобто процесуальний закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.
		Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників - адвокатів  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,  належним чином перевірив викладені у них доводи, частина з яких аналогічна доводам касаційної скарги, про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Апеляційний суд визнав такі доводи апеляційних скарг безпідставними та належним чином мотивував своє рішення і зазначив підстави, з яких їх визнано необґрунтованими, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що сукупність зібраних доказів підтверджує вину ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України. При цьому апеляційний суд визнав, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 91 КПК України встановив обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та, з урахуванням доводів сторони захисту, дійшов правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що                      ОСОБА_6 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_10 і бажав її настання, врахувавши обставини справи, спосіб, характер та локалізацію тілесних ушкоджень, його поведінку та дії після вбивства. При цьому ОСОБА_6 , усвідомлюючи наслідки своїх протиправних дій та факт вбивства ОСОБА_10 , знищив сліди вчинення злочину, тіло ОСОБА_10 виніс до ванної кімнати, де у подальшому, використовуючи ніж, кухонну сокирку та ножівку по металу, почергово відділив (розчленував) частини тіла жертви і помістив їх до поліетиленових пакетів, які у подальшому поміщав до чорного портфелю з метою розкидання (знищення) тіла жертви та приховання слідів кримінального правопорушення у воду неподалік АДРЕСА_1. З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд вказав на правильність висновку суду першої інстанції про те, що надані докази підтверджують існування та перебіг самої події кримінального правопорушення, її місце, спосіб та інші обставини вчинення, дані про розташування учасників події в період її настання та її наслідки.
		Апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи апеляційних скарг ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_12 щодо допущеного порушення права на захист ОСОБА_6 , обґрунтувавши своє рішення в цій частині з наведенням відповідних мотивів. 
		На спростування вказаних доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції зазначив, що під час досудового розслідування слідчий залучив до справи захисника з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві - адвоката ОСОБА_29 , який брав участь під час досудового розслідування, у тому числі і під час слідчого експерименту з ОСОБА_6 , що підтверджується відеозаписом вказаної слідчої дії. У зв`язку з тим, що в судове засідання 21 липня 2022 року не з`явився адвокат ОСОБА_29 , який у телефонному режимі повідомив щодо тимчасової неможливості участі у подальшому розгляді даного кримінального провадження у зв`язку з призовом до лав Збройних Сил України, а також з огляду на подане прокурором клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ухвалою суду від 21 липня 2022 року Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві доручено  призначити обвинуваченому ОСОБА_6 адвоката/захисника на окрему процесуальну дію для здійснення захисту за призначенням в порядку, передбаченому ст. 49 КПК України. Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві на підставі доручення призначено адвоката ОСОБА_11 , проте  04 серпня 2022 року обвинувачений ОСОБА_6 заявив їй відвід з тих підстав, що відсутній постійний захисник та у нього немає можливості залучити самостійно захисника. Під час розгляду заявленого відводу обвинувачений підтвердив, що з захисником ОСОБА_11 відбулась розмова з приводу того, що повинно відбуватися у даному судовому засіданні, однак він хотів постійного захисника. Ухвалою суду першої інстанції від      04 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні вказаного відводу, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину і участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, а ОСОБА_6 не уклав угоду із захисником самостійно. У подальшому, у зв`язку з неявкою захисника ОСОБА_29 у судове засідання 08 серпня 2022 року та направленням 05 серпня 2022 року захисником на електронну адресу суду повідомлення щодо неможливості здійснення подальшого захисту обвинуваченого ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні у зв`язку з призовом до лав Збройних Сил України (т.7 а.с. 135), ухвалою суду від 08 серпня 2022 року Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві доручено призначити обвинуваченому ОСОБА_6 адвоката/захисника для здійснення захисту за призначенням в порядку, передбаченому ст. 49 КПК України, та забезпечити його участь в наступному судовому засіданні. За змістом відповіді Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві адвокату ОСОБА_11 доручено здійснення захисту ОСОБА_6 за призначенням. В судовому засіданні 26 вересня 2022 року було обговорено зміст цього листа центру та поставлено на обговорення питання щодо заміни захисника ОСОБА_29 на захисника ОСОБА_11 . Захисник ОСОБА_11 пояснила, що їй було надано достатньо часу для проведення конфіденційної бесіди з обвинуваченим, без обмеження у часі, і вона не заперечувала проти заміни захисника. Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти заміни захисника, будь-яких заяв, клопотань, скарг не заявляв. За результатами розгляду вказаного питання судом ухвалено рішення про заміну захисника. 15 листопада 2022 року у зв`язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні захисника ОСОБА_11 судом прийнято рішення про призначення захисника на окрему процесуальну дію, а саме розгляду питання в порядку ст. 331 КПК України щодо дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою у даному кримінальному провадженні. Згідно з дорученням № 026-0008858 від 16 листопада 2022 року здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_6 в цій процесуальній дії доручено адвокату  ОСОБА_35 . В судовому засіданні 16 листопада 2022 року обвинувачений заявив відвід захиснику ОСОБА_36 у зв`язку з тим, що захисник не ознайомлений з усім обсягом матеріалів кримінального провадження. Ухвалою суду від 16 листопада 2022 року було відмовлено у задоволенні цього відводу, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину і участь захисника у розгляді якого є обов`язковою, а він не уклав угоду із іншим захисником самостійно.
		Апеляційний суд також вказав, що 09 лютого 2023 року обвинувачений                   ОСОБА_6 заявив клопотання про заміну захисника, оскільки захисник ОСОБА_11 не виконує своїх обов`язків, не приходить до нього, не збирає на нього характеристики, не відпрацьовує лінію захисту, не спілкується з ним у СІЗО, не з`явилась в зал судового засідання. При цьому вказав, що самостійно залучити захисника не може. Під час обговорення вказаної заяви про відвід захисник ОСОБА_11 вказала, що це не є підставою для відводу, оскільки вони погодили позицію, а формою не згоди з судовим рішенням є апеляційна скарга і вона, як захисник, оскаржувала ухвали суду про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Те, що вона перебуває на відеоконференцзв`язку, на думку захисника, не є порушенням вимог закону. Будь-яких інших підстав для відводу захисника обвинуваченим не заявлялось. Ухвалою від 09 лютого 2023 року апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви обвинуваченого про відвід захисника ОСОБА_11 , не встановивши для цього підстав, передбачених ст. 78 КПК України, та вказавши, що участь захисника в судовому засіданні не безпосередньо в залі суду, а в режимі відеоконференції, передбачено законодавством України. Інших підстав для відводу захисника ОСОБА_11 , передбачених законом, обвинуваченим ОСОБА_6 не заявлено, а участь захисника у даному кримінальному провадженні є обов`язковою (т. 7,                  а.с. 246-247).
		Апеляційним судом також встановлено, що після дослідження всіх поданих сторонами доказів, ухвалою суду від 23 квітня 2021 року задоволено клопотання захисника - адвоката ОСОБА_29 та призначено у кримінальному провадженні судово-психологічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Висновок експертизи від 18 жовтня 2022 року був отриманий судом 14 лютого 2023 року і протягом вказаного часу будь-які докази в судовому засіданні не досліджувались.
		Після повернення матеріалів кримінального провадження до суду захисник ОСОБА_11 ознайомилась з матеріалами кримінального провадження, в тому числі і з вказаним висновком у повному обсязі без обмеження у часі, що підтверджується відповідною розпискою (т. 8, а.с. 166).
		У судовому засіданні 20 березня 2023 року ОСОБА_6 заявив відвід захиснику ОСОБА_11 з підстав не ознайомлення нею з матеріалами кримінального провадження, її неявкою до нього в СІЗО. Це судом розцінено як зловживання правом та затягування процесу і його заяву про відвід захиснику залишено без розгляду.
		Також апеляційний суд врахував, що згідно з аудіозаписом судового засідання                  30 березня 2023 року, виступаючи в дебатах, ОСОБА_6 вказав про те, що його позиція погоджена із захисником, він просив звернути увагу на допущені у кримінальному провадженні процесуальні порушення, визнати недопустимими докази, надані стороною обвинувачення, визнати його невинуватим, оскільки на нього здійснювався тиск. При цьому апеляційний суд також врахував і те, що захисником ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подана апеляційна скарга на вирок суду з наведенням відповідного обґрунтування, яке, на думку захисника, є підставами для скасування вироку.
		Під час апеляційного розгляду в судовому засідання ОСОБА_6 вказав про те, що ним була подана скарга на захисника ОСОБА_11 у зв`язку з неналежним виконанням нею своїх обов`язків. Апеляційний суд перевірив таку інформацію. Відповідно до отриманих на запити суду відповідей за підписом голови КДКА Київської області від 04 березня 2024 року, т.в.о. керівника юридичної особи КДКА м. Києва від 07 березня 2024 року, голови КДКА Харківської області від 15 травня 2024 року будь-які заяви (скарги) від ОСОБА_6 щодо адвоката ОСОБА_11 відсутні (т. 9, а.с. 134, 138).
		Таке вирішення апеляційний судом вказаного питання узгоджується з позицією касаційного кримінального суду, викладеній в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 листопада 2024 року (справа № 748/1972/19, провадження № 51 - 2540 км 24), в якій вказано, що під час реалізації державної гарантії на безоплатну вторинну правову допомогу особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки на підставі ст. 49 КПК України захисник такій особі призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою судді чи суду. Тому особа, що отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника за призначенням з особистих мотивів за відсутності обґрунтованих підстав для цього.
		Отже, доводи касаційної скарги захисника про допущені апеляційним судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими і такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження.  
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК України, в ній зазначено підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими та викладено докази, що спростовують їх доводи.
		Покарання, призначене ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 1 КК України в межах санкції у виді позбавлення волі на строк 15 років, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації його дій. 
		Суд вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України. 
		Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений є винним у його вчинені.
		За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника, скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції не вбачає. 
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 рокущодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7  - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...