Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/17260/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: 20.01.2025. Зареєстровано: 21.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2025.

Номер судового провадження: 2-3346/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/17260/23-ц 
		пр. 2-3346/24
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 січня 2025 року 
		Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
		при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
		за участю:
		представника позивача: ОСОБА_2.,
		представника відповідача: Бершадської І.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним пункту депозитного договору, зобов`язання нарахувати та виплатити проценти по депозиту, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ,) звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - відповідач, АТ «Державний ощадний банк України», банк, АТ «Ощадбанк»)  про визнання недійсним пункту депозитного договору, зобов`язання нарахувати та виплатити проценти по депозиту.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22 квітня 2019 року уклала з АТ «Державний ощадний банк України» договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (банківської картки).
		01 серпня 2019 року шляхом заповнення заявки про відкриття депозиту через систему Ощад 24/7 та підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором (паролем), направленим на її номер телефону, відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1 з такими умовами:
		номер депозитного договору № 26302091953001;
		тип депозиту «Мій преміальний депозит»;
		сума договору 1 000 001 доларів США;
		процентна ставка 5%;
		термін дії: 12 місяців;
		дата закриття 31 липня 2020 року.
		Відповідно до Заявки про відкриття депозиту через Ощад 24/7 ця заявка є невід`ємною частиною договору про комплексне банківське обслуговування, який оприлюднений на сайті https://www.oschadbank.ua/.
		Отже, заявка в сукупності з договором комплексного банківського обслуговування (в частині договору на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ*» на ім`я фізичної особи) в редакції станом на 01 серпня 2019 року вважається договором банківського вкладу (далі - депозитний договір).
		14 листопада 2019 року Національне антикорупційне бюро України прийняло постанову № 01- 092/39630 про арешт грошових коштів, у тому числі, на депозитному рахунку № НОМЕР_1 .
		18 листопада 2019 року Вищий антикорупційний суд постановив ухвалу у справі № 760/7590/19 про арешт грошових коштів, у тому числі, на депозитному рахунку № НОМЕР_1 .
		01 серпня 2020 року депозитний договір пролонговано до 01 серпня 2021 року.
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29 липня 2021 року у справі №991/5046/21 скасовано арешт, накладений на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку № НОМЕР_1 .
		30 липня 2021 року грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку № НОМЕР_1 , їй повернуто.
		12 жовтня 2021 року на її запит АТ «Ощадбанк» надало довідку № 16/3-06/1047, відповідно до якої нарахування відсотків по рахунку № НОМЕР_1 автоматично призупинено з дня накладення арешту та встановлено нульову відсоткову ставку згідно умов договору.
		Позивачка вважає дії АТ «Ощадбанк» щодо відмови у нарахуванні їй процентів по депозитному договору з 14 листопада 2019 року до 30 липня 2021 року на загальну суму 85 479,52 дол. США такими, що суперечать статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки умови пункту 2.10. депозитного договору щодо припинення нарахування процентів на депозит з дня надходження до банку документів про арешт є несправедливими. Зокрема, вказані умови є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Вказаний дисбаланс полягає у тому, що маючи право та можливість користуватися грошовими коштами клієнта (споживача), банк (надавач послуг) не зобов`язаний зі своєї сторони нараховувати проценти за таке користування.
		Також, дії АТ «Ощадбанк» суперечать положенням пункту 2.8. депозитного договору, оскільки накладення арешту на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку, не є підставою для зміни процентної ставки по депозиту.
		Відповідно до абз. 5 пункту 9.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 .У® 22 (далі - «Інструкція про розрахунки») під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.
		Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» видаткова фінансова операція - фінансова операція, яка призводить до зменшення активів на рахунку клієнта - власника активів.
		Отже, використання банком коштів, розміщених на вкладних (депозитних) рахунках, не можна вважати «видатковою фінансовою операцією», оскільки такі дії не призводять до зменшення активів на рахунку клієнта - власника активів.
		Враховуючи вищевикладене, банк має право використовувати кошти, розміщені на вкладних (депозитних) рахунках, до закінчення строку дії договору/зняття арешту з коштів.
		Крім того, позивачка зазначає, що чинне законодавство України не містить положень, які б зобов`язували банки зберігати арештовані грошові кошти на кореспондентському рахунку Національного банку або будь- якому іншому рахунку.
		Отже, враховуючи, що грошові кошти розміщені нею на депозитному рахунку № НОМЕР_1 , увесь час зберігалися саме на цьому рахунку, АТ «Ощадбанк» мав фактичну можливість користуватися ними увесь час розміщення таких коштів.
		Таким чином, положення пункту 2.10 депозитного договору не відповідає вимогам справедливості та суперечить положенням Інструкції про розрахунки, що дає підстави для визнання цієї умови договору недійсною в частині припинення нарахування процентів на депозит з дня надходження до банку документів про арешт, як такої, що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін і завдає шкоди споживачеві.
		АТ «Ощадбанк» незаконно змінив процентну ставку за депозитним договором в односторонньому порядку, оскільки така підстава для зміни як накладення арешту на вклад не передбачена пунктом 2.8. депозитного договору.
		Оскільки, зміна процентної ставки за договором відбулася з підстав, не передбачених договором, то нарахування АТ «Ощадбанк» 0 % річних є порушенням договірних зобов`язань.
		Тому вона має право на примусове зобов`язання виконання АТ «Ощадбанк» умов депозитного договору, шляхом поновлення нарахування процентів за період з 14 листопада 2019 року до 30 липня 2021 року у загальній сумі 85 479,52 доларів США, з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 757/37163/17-ц.
		Посилаючись на наведене, просить суд:
		- визнати недійсним пункт 2.10 депозитного договору, укладеного 01 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Державний ощадний банк України» в частині припинення нарахування процентів на депозит з дня надходження до банку документів про арешт;
		- зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» нарахувати та виплатити їй за Депозитним договором від 01 серпня 2019 року на вклад «Мій депозит - Преміальний» проценти на депозит у розмірі 1 000 001 доларів США за період із 14 листопада 2019 року до 30 липня 2021 року у загальній сумі 85 479,52 доларів США.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 травня 2023 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у вищевказаній цивільній справі та призначено підготовче засідання у справі на 28 серпня 2023 року. 
		У серпні 2023 року від представника АТ «Ощадбанк» надійшов відзив, у якому він просить позов залишити без задоволення через його необґрунтованість та безпідставність. Зазначав, що згідно з умовами депозитного договору, укладеного між сторонами 01 серпня 2019 року, вкладник вніс, а банк прийняв на вкладний депозитний рахунок на умовах цього договору кошти в cyмі 1 000 001,00 доларів США з процентною ставкою 5 % річних строком на 12 місяців, днем повернення депозиту є 31 липня 2020 року. При цьому, сторони погодили, що у разі накладення арешту на депозит (його частину) банк припиняє нарахування процентів по рахунку з дня надходження до банку документів про арешт. Постанова Національного антикорупційного бюро України про арешт коштів від 14 листопада 2019 року № 01-092/39630 та ухвала Вищого антикорупційного суду від 16 листопада 2019 у справі № 760/7590/19 є обов`язковими до виконання та виконуються негайно. 
		Законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, обмежувало використання арештованих коштів. АТ «Ощадбанк» не могло користуватися грошовими коштами позивача у розумінні частини 3 статті  1060 ЦК України, як банківським строковим вкладом, згідно якого банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу, та  планувати проценти як за строковим вкладом, оскільки кошти не знаходились у вільному користуванні банком і з моменту накладення арешту могли бути в будь-який момент конфісковані або спрямовані на відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. У зв`язку з чим, депозитний договір містить пункт 2.10, який передбачає у разі накладення арешту на депозит/ його частину припинення нарахування процентів по рахунку з дня надходження до банку документів про арешт та поновлення нарахування процентів з дня, наступного за днем зняття арешту. АТ «Ощадбанк» на підставі пункту 2.10 депозитного договору від 01 серпня 2019 року та згідно з нормами чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, зокрема статті 1074 ЦК України, пункту 9.9 гл. 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21 січня 2004 року № 22, припинив нарахування процентів по рахунку з 14 листопада 2019 року, тобто з дня надходження до банку постанови Національного антикорупційного бюро України про арешт коштів від 14 листопада 2019 року № 01-092/39630, ухвали Вищого антикорупційного суду від 16 листопада 2019 у справі № 760/7590/19. Отже, припиняючи нарахування процентів по рахунку з дня надходження документів про арешт (14 листопада 2019 року) і до моменту отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту (02 серпня 2021 року), АТ «Ощадбанк» діяло у відповідності до вимог депозитного договору та норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства. Враховуючи наведене, відсутні правові підстави для зобов`язання АТ «Ощадбанк» нарахувати та виплатити позивачу проценти на депозит за депозитним договором від 01 серпня 2019 на вклад «Мій депозит - Преміальний» за період з 14 листопада 2019 року до 30 липня 2021 року у загальній сумі 85 479,52 доларів США. Також, відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання недійним пункту 2.10 депозитного договору від 01 серпня 2019 року, з огляду на недоведеність підстав, передбачених статтею 18 Закону України «Про захист грав споживачів» для визнання правочину недійсним. 
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 15 листопада 2023 року.
		13 листопада 2023 року від позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій вона заперечує проти доводів відповідача, підтримує викладеній у позовній заяві доводи та наполягає на задоволенні позовних вимог.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2023 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 19 грудня 2023 року.
		20 листопада 2023 року представник АТ «Ощадбанк» подав заперечення на позов, просив відмовити у задоволенні позову.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 25 березня 2024 року.
		26 грудня 2023 року від представника відповідача надійшли заперечення у справі, в яких він просить відмовити у задоволенні позову.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року у справі оголошено перерву до 18 вересня 2024 року.
		Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року розгляд справи відкладено до 15 січня 2025 року.
		В судовому засіданні 15 січня  2025 року представник позивачки підтримала викладені у позовній заяві доводи, наполягала на задоволенні позову у повному обсязі.
		Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, підтримав доводи, викладені у відзиві та запереченнях на позовну заяву.
		Суд, заслухавши обґрунтування і заперечення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов таких висновків. 
		Суд установив, що 22 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Державний ощадний банк України» укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (банківської картки).
		01 серпня 2019 року шляхом заповнення заявки про відкриття депозиту через систему Ощад 24/7 та підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором (паролем), направленим на номер телефону позивачки, відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1 з умовами:
		номер депозитного договору № 26302091953001;
		тип депозиту «Мій преміальний депозит»;
		сума договору 1 000 001 доларів США;
		процентна ставка 5%;
		термін дії: 12 місяців;
		дата закриття 31 липня 2020 року.
		Відповідно до Заявки про відкриття депозиту через Ощад 24/7 ця заявка є невід`ємною частиною договору про комплексне банківське обслуговування, який оприлюднений на сайті https://www.oschadbank.ua/.
		Заявка в сукупності з договором комплексного банківського обслуговування (в частині договору на вклад «МІЙ ДЕПОЗИТ*» на ім`я фізичної особи) в редакції станом на 01 серпня 2019 року вважається договором банківського вкладу.
		Пунктом 2.10 депозитного договору визначено, що у разі накладення арешту на депозит/його частину банк припиняє нарахування процентів по рахунку з дня надходження до банку документів про арешт. Поновлення нарахування процентів здійснюється з дня, наступного за днем зняття арешту.
		Відповідно до пункту 4.12 депозитного договору, вкладник підтверджує, що до моменту підписання цього договору банк надав йому інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надана вкладнику інформація є повною та зрозумілою, вона забезпечує правильне розуміння суті фінансових послуг, які отримує вкладник відповідно до цього договору, без нав`язування банком її придбання.
		За змістом пункту 4.14 депозитного договору, цей договір сторонами прочитаний, відповідає їх намірам та досягнутим домовленостям, що засвідчується підписами сторін.
		Тобто, укладення депозитного договору було здійснено ОСОБА_1 добровільно, без будь-якого примусу зі сторони банку та з розумінням вкладником умов договору та суті наданої йому фінансової послуги.
		14 листопада 2019 року Національне антикорупційне бюро України прийняло постанову про арешт коштів № 01-092/39630, а саме, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08 жовтня 2016 року за № 12016100000001664, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 364, частиною 4 ст. 358, частиною 2 статті 366, частиною 3 статті 209 КК України, постановив накласти арешт на грошові кошти, що містяться на всіх банківських рахунках ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), які відкриті в АТ «Ощадбанк». Вказану постанову АТ «Ощадбанк» отримало 14 листопада 2019 року.
		16 листопада 2019 року ухвалою Вищого антикорупційного суду України у справі № 760/7590/19 в рамках кримінального провадження від 08 жовтня 2019 року № 12016100000001664 постановлено накласти арешт на кошти, розміщені на усіх банківських рахунках ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), які відкриті в АТ «Ощадбанк».
		Оскільки ОСОБА_1 через систему дистанційного банківського обслуговування ОЩАД 24/7 відмовилась від автоматичної пролонгації договору від 01 серпня 2019 року № 19491953001 шляхом оформлення заявки про відмову від автоматичної пролонгації депозиту, тип депозитного договору: «Мій депозит - Преміальний», строк дії депозитного договору від 01 серпня 2019 року № 19491953001, укладений між сторонами через систему дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7», закінчився 31 липня 2020 року (у зв`язку з відмовою позивачки від автоматичної пролонгації депозиту).
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29 липня 2021 року у справі №991/5046/21 скасовано арешт, накладений на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку № НОМЕР_1 .
		30 липня 2021 року грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку № НОМЕР_1 , у повному обсязі повернуто ОСОБА_1 .
		Мотиви, з яких виходить cуд, та застосовані норми права
		За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (частина 3 статті 1058 ЦК України).
		Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (частина 2 статті 1066 ЦК України).
		Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
		Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).
		За правилом частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
		Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позову зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 766/8096/20, від 21 серпня 2024 року у справі № 459/1364/17.
		Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
		Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
		Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
		Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 01 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).
		ОСОБА_1 , як на підставу позову, посилалася на те, що умови оспорюваного пункту депозитного договору суперечать вимогам актів цивільного законодавства, зокрема статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки умови пункту 2.10 цього договору щодо припинення нарахування процентів на депозит з дня надходження до банку документів про арешт є несправедливими. Зокрема, вказані умови є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Вказаний дисбаланс полягає у тому, що, маючи право та можливість користуватися грошовими коштами клієнта (споживача), банк (надавач послуг) не зобов`язаний зі своєї сторони нараховувати проценти за таке користування.
		Цивільним кодексом України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).
		Відповідно до статті 627 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства обов`язків (стаття 628 ЦК України).
		Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Суд установив, що у відповідності до принципу свободи договору, втіленому у цивільному законодавстві, між AT «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було вільно укладено депозитний договір та визначено його умови, в тому числі, щодо припинення нарахування процентів у разі накладення арешту (пункт 2.10 договору), договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
		Позивачка на момент укладення зазначеного договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору, відповідач надав необхідні документи, які передували його укладенню, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним пункту 2.10 депозитного договору на підставі статей 203, 215 ЦК України та статті  18 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Частиною першою статті 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку.
		Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.
		Згідно з положеннями пункту 9.4 Глави 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), норми якої визначають порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів, банк, у якому відкрито рахунок/рахунки клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.
		Пунктом 9.6 цієї Інструкції передбачено, що якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта.
		Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.
		Відповідно до пункту 9.9 вказаної Інструкції кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.
		Отже, з моменту накладення арешту на грошові кошти вкладника в AT «Ощадбанк», залучені кошти не могли використовуватись банком та враховуватись як строковий вклад, натомість могли бути списані у будь-який момент на підставі платіжної вимоги про примусове списання коштів.
		За умови накладення арешту на вклади клієнтів, такі кошти не враховуються у довгостроковому плануванні використання залучених ресурсів та використовуються у обліку як кошти до вимоги.
		В той же час, як за вкладами на вимогу, у тому числі, за банківськими рахунками, передбачається, що вкладник має право на першу вимогу отримати грошову суму в повному розмірі або її частину, що не дає банку усіх можливостей довгострокового планування використання залучених ресурсів, що і відображається у вкрай низькому, або без такого нарахування процентів за такими вкладами.
		Таким чином, встановлено, що законодавством України обмежено використання арештованих коштів і банк на підставі пункту 2.10 депозитного договору правомірно припинив нарахування процентів за вкладом на період арешту коштів із 14 листопада 2019 року до 30 липня 2021 року, отже вимога позову ОСОБА_1 про зобов`язання AT «Ощадбанк» здійснити нарахування та виплату процентів за депозитним договором, згідно з розміром відсоткової ставки 5 %, за вказаний позивачкою період, безпідставна і задоволенню не підлягає.
		Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є безпідставним, тому не підлягає задоволенню у повному обсязі. 
		У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат між сторонами у відповідності до статті 141 ЦПК України.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 15, 16, 204, 215, 217, 626, 627, 1058, 1066 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним пункту депозитного договору, зобов`язання нарахувати та виплатити проценти по депозиту - залишити без задоволення.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне судове рішення складено та підписано 20.01.2025 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                                               Є.С. Хайнацький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...