Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 675/650/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Зґвалтування.
Надіслано судом: 20.01.2025. Зареєстровано: 21.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/675/16/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024244000000175

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 675/650/24
		Провадження № 1-кп/675/16/2025
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		                                                                                             
		"20" січня 2025 р.                                                                м. Ізяслав
		Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,        
		прокурора ОСОБА_5 ,
		малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , законного представника потерпілої - ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
		розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Ізяслав кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024244000000175 27 січня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Родніково Сімферопольського району Кримської області, жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України, 
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_8 в ніч з 31 грудня 2023 року на 01 січня 2024 року, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , користуючись відсутністю своєї дружини ОСОБА_7 , переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на задоволення статевої пристрасті із малолітньою ОСОБА_6 , яка являється його біологічною донькою і з ним спільно проживає, достовірно знаючи, що вона не досягла віку чотирнадцяти років, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з використанням безпорадного стану потерпілої, яка через свій малолітній вік не могла чинити опір та повною мірою розуміти характер і значення вчинюваних відносно неї дій, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло потерпілої з використанням своїх пальців, тобто згвалтував її. При цьому ОСОБА_8 порушив права малолітньої ОСОБА_6 на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток, а також своїми діями спричинив порушення цілісності дівочої перетинки у вигляді двох радіальних дефектів.
		Злочин вчинено за наступних обставин.
		Увечері 30 грудня 2023 року ОСОБА_7 разом із сином ОСОБА_10 поїхала відвідати сина ОСОБА_11 , який на даний час перебуває на військовій службі, а її чоловік ОСОБА_8 залишився вдома із дітьми ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . 31 грудня 2023 року близько 23 години ОСОБА_8 приготував вечерю і покликав всіх до столу. Після вечері вони лягли дивитися телевізор. ОСОБА_15 лягла на ліжку біля батька. Близько 02 години ночі ОСОБА_8 сказав виключити телевізор, і всі полягали спати. ОСОБА_16 спав у цій же кімнаті на дивані, а ОСОБА_17 в іншій кімнаті. В подальшому, користуючись тим, що всі члени сім`ї заснули, обвинувачений, використовуючи безпорадний стан малолітньої доньки, якій на той час було лише 9 років, внаслідок чого вона не могла чинити опір та повною мірою розуміти характер і значення вчинюваних відносно неї дій, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло потерпілої з використанням своїх пальців. Надалі через деякий час ОСОБА_8 добровільно припинив свої протиправні дії. 
		У судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_8  своєї вини у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення не визнав. Обвинувачений зазначив, що увечері 30 грудня 2023 року його дружина поїхала відвідати сина за місцем його служби, а він залишився вдома з дітьми. Увечері вони разом всі повечеряли, а потім дивилися телевізор. За вечерею він випив близько 100-200 грам горілки, про це жінка знала, оскільки вона сказала, де знаходиться горілка. Близько 02 години ночі він сказав всім дітям лягати спати, при цьому ОСОБА_15 захотіла спати на ліжку поряд з ним, на що він погодився. ОСОБА_15 лягла на ліжку під стіну, у їхній кімнаті також спав ОСОБА_16 . До дочки він уночі не торкався, не розуміє, чому його обмовляють. Також ОСОБА_8 вказав, що у січні дружина його вигнала із дому, однак потім хотіла, щоб він повернувся, при цьому говорила - якщо не повернеться, то вона його посадить. Обвинувачений також повідомив, що дочки він не торкався, а раніше він особисто бачив, як ОСОБА_15 собі у труси засовувала руки. 
		Не зважаючи на те, що ОСОБА_8 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, його вина у скоєному підтверджується зібраними в ході досудового слідства та дослідженими судом у судовому засіданні доказами.
		27 січня 2024 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження №12024244000000175, з витягу якого вбачається, що жителька с. Борисів Плужненської ОТГ звернулася до поліцейського офіцера громади із заявою про те, що її чоловік ОСОБА_8 , за місцем їх проживання зґвалтував їх спільну малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Так, законний представник потерпілої ОСОБА_7 розповіла, що вона проживала у шлюбі із обвинуваченим ОСОБА_8 та дітьми в с. Борисів у власному помешканні по АДРЕСА_2 . Обвинувачений є батьком її найменшої доньки ОСОБА_15 , 2014 р.н., однак шлюб вони уклали лише у 2022 році. 
		Увечері 30 грудня 2023 року вона разом із сином ОСОБА_10 поїхали провідати старшого сина, який проходить військову службу близько Києва. Вони повернулися пізно увечері 01 січня 2024 року. Через деякий час у 20-х числах січня дочка ОСОБА_17 повідомила, що дядько ОСОБА_15 чіпав статеві органи ОСОБА_15 , коли мати була відсутня вдома. На той час ОСОБА_15 була в інтернаті, а коли ОСОБА_15 приїхала додому на вихідні, то підтвердила той випадок. ОСОБА_7 спершу не могла додзвонитися до дільничного, щоб повідомити про подію. На другий день вона повідомила дільничного офіцера поліції ОСОБА_18 про цей випадок і їх направили на обстеження до лікаря-гінеколога, а потім на експертизу. Її чоловік все заперечував, разом із тим вона його вигнала зі свого помешкання. ОСОБА_7 також вказала, що поведінка ОСОБА_15 з початку року змінилася, вона батька не хотіла бачити, говорила «якщо він вернеться, то вона буде спати на дворі». ОСОБА_7 чула від інших людей, що спершу обвинувачений визнавав, що торкався статевих органів дочки, бо вночі подумав, що поряд його дружина ОСОБА_19 . 
		Свідок ОСОБА_13 , сестра потерпілої, повідомила суду, що 30 січня 2023 року мати разом із ОСОБА_10 поїхали відвідати старшого брата, який проходить військову службу поблизу Києва. Після того як вони повечеряли, всі полягали спати, ОСОБА_15 лягла поряд із батьком, а вона спала у сусідній кімнаті. На другий день, коли вони йшли із ОСОБА_15 в магазин, та сказала для неї, що «дядько» (так вона називала батька) пхав у її статеві органи пальці. Про це ОСОБА_17 розказала для своєї подруги ОСОБА_20 . Пізніше, через кілька тижнів, вона також розповіла про подію для ОСОБА_21 , начальника служби у справах дітей сільської ради, і та їй сказала, щоб вона розказала все для матері, що вона і зробила. 
		ОСОБА_22 , подруга ОСОБА_23 , в судовому засіданні підтвердила ті обставини, про які розповіла ОСОБА_17 . 
		ОСОБА_24 , вчитель-вихователь Плужненського ліцею Хмельницької обласної ради, класний керівник ОСОБА_25 охарактеризувала ОСОБА_15 із позитивної сторони. Учениця на уроках проявляє старанність, але малоактивна, важко засвоює навчальний матеріал, у спілкуванні з дорослими сором`язлива. Свідок вказала, що про подію вона дізналася у кінці січня 2024 року від працівників поліції. У січні місяці вона особливих змін у поведінці учениці не побачила, разом з тим було помітно, що у ОСОБА_15 зріс рівень тривожності. 
		Начальник служби у справах дітей Плужненської сільської ради ОСОБА_21 повідомила суду, що сім`я ОСОБА_26 перебувала на обліку в Службі як така, що опинилася у складних життєвих обставинах. Орієнтовно всередині січня 2024 року вона мала розмову із ОСОБА_13 , яка разом із подругою приходила до неї. У розмові ОСОБА_17 розповіла, що вітчим ОСОБА_15 зачіпав ОСОБА_15 . Для ОСОБА_17 вона сказала, щоб та повідомила про подію для матері. 
		Допитана в ході судового розгляду в якості свідка  ОСОБА_27 суду показала, що працює психологом в Плужненській гімназії Хмельницької обласної ради і наприкінці січня їй стало відомо про випадок із ОСОБА_6 , коли прибули правоохоронці. Психолог зазначила, що від вихователів зауважень щодо поведінки ОСОБА_15 до неї не надходило. За січень місяць 2024 року разючих змін у поведінці учениці вона не помітила, при цьому її зустрічі із дитиною проводилися регулярно. Дівчинка не дуже комунікабельна, у розмовах про батька відвертості у неї не було. Коли на аркуші паперу дівчинка малювала сім`ю, то батька на малюнку не було, і вона уникала про нього говорити. 
		Прокурором Шепетівської окружної прокуратури 27 січня 2024 року була винесена постанова про проведення освідування малолітньої потерпілої на предмет встановлення слідів кримінального правопорушення. 
		Лікар акушер-гінеколог ОСОБА_28 посвідчив суду, що кінці січня 2024 року він у присутності матері проводив огляд малолітньої ОСОБА_6 , під час якого не виявив свіжих пошкоджень статевих органів пацієнтки. Дівчинка нічого не говорила, і він порадив звернутися для обстеження до судово-медичного експерта.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 32 від 31.01.2024 року у малолітньої ОСОБА_6 на момент огляду 28.01.2024 року будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. Під час обстеження було виявлено два порушення цілісності дівочої перетинки у вигляді двох радіальних дефектів, які можуть бути наслідками загоєних («давніх») розривів, що могли утворитися не менше ніж за два-три тижні до моменту проведення судово-медичної експертизи малолітньої ОСОБА_6 від дії тупого твердого предмета (предметів). Встановити його метричні параметри на момент проведення експертизи не представляється можливим. 
		Допит малолітньої потерпілої ОСОБА_14 був проведений слідчим суддею Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області відповідно до положень ст. 225 КПК України. Під час проведення даного допиту малолітня потерпіла розповіла, що в ніч, коли її мами не було вдома, «дядько» ОСОБА_15 їй у статеві органи «пхав» пальці. Вона його боялася, їй було боляче, і вона казала, щоб той        перестав, однак той не послухав її, а потім сам припинив свої дії. 
		За відеоматеріалами допиту малолітньої потерпілої була проведена судова психологічна експертиза з метою встановлення правдивості її показів, схильності її до фантазування, чи наявності явного або прихованого психологічного тиску. Судовий експерт зробив висновок у проведеній експертизі від 18.04.2024 р. за № 299/24-26 про те, що комунікативна діяльність ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході її допиту, проведеного 28.01.2024 із застосуванням відеозапису, характеризується наявністю стійких проявів індивідуально- психологічних особливостей: контактна; поводиться адекватно ситуації слідчої дії; схильна до співпраці; малолітня потерпіла надає самостійні відповіді на головних подіях, а саме на факті протиправних дій батька по відношенню до неї; тримає зоровий контакт зі слідчою протягом всього допиту; виявляє помірну активність в жестикуляції, яка носить ілюстративний характер до мови; координація рухів не порушена, увага не розсіяна, зосереджена; тон голосу рівний, стишений.
		Загальний порівняльний аналіз мови та поведінки малолітньої потерпілої в ході її допиту свідчить про наявність у неї відчуття тривоги, сорому, страху, пригніченості, безпорадності в моменти, коли слідча просить розкрити подробиці та відтворити дрібниці протиправних подій по відношенню до неї її батьком, що пояснюється наявністю у малолітньої потерпілої стану психологічної напруги (стресу) та захисної реакції, завдяки якій психіка виштовхує з пам`яті те, що дитина в силу свого віку і світогляду не здатна осягти, а саме відношення батька стосовно неї.
		У поведінці малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , 2014 року народження, під час допиту від 28.01.2024 р. ознак підготовлених показань, контролю за своєю мовою, організації усного тексту, ознак впливу інших осіб на покази, які надає потерпіла ОСОБА_29 - експертом не виявлено. Ознак, які вказували б на наявність явного або прихованого психологічного тиску, відкритих або прихованих погроз до ОСОБА_25 з боку учасників вказаної дії та сторонніх осіб не виявлено.
		Узагальнюючи результати відеозапису, експерт прийшов до висновку, що ОСОБА_6  протягом допиту за її участю при отриманні від неї пояснень, а саме скоєння по відношенню до неї дій протиправного характеру її батьком - знаходиться в такому стані, який вказує на психоемоційні переживання, які характерні поведінці дитини, що пережила дії насильницького характеру, а саме переживання сорому, безпорадності, почутті приниження, патологічним фіксування на спогадах про психотравмуючу ситуацію. 
		Згідно висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №84 від 08.02.2024 року малолітня ОСОБА_6 будь-яким психічним захворюванням не страждає, її психічний стан відповідно до віку не дозволяв та не дозволяє їй розуміти характер і значення вчинюваних відносно неї розпусних дій і сексуального насильства. Малолітня потерпіла ОСОБА_6 не має будь-якого психічного захворювання, яке виникло після скоєних відносно неї розпусних дій та сексуального насильства. Потерпіла в період вчинення відносно неї злочину в стані будь-якого психічного розладу не перебувала. Малолітня потерпіла ОСОБА_6 з урахуванням її емоційного стану індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку здатна правильно сприймати лише зовнішній бік обставин, що мають значення у кримінальному провадженні, і давати про них відповідні показання. Малолітня ОСОБА_6 не схильна до фантазування та навіювання, перекручуваня фактів особистої дійсності, і може вірно сприймати лише зовнішні факти особистої дійсності.
		Висновком судово-психіатричної експертизи від 28.02.2024 року за № 129 встановлено, що ОСОБА_8 на момент інкримінованого йому діяння будь-яким захворюванням не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; на даний час ОСОБА_8 будь-яким психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними; на момент інкримінованого йому діяння у тимчасово-хворобливому стані не перебував, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		Сукупність вказаних доказів дає можливість суду зробити висновок, що покази малолітньої потерпілої  ОСОБА_6 відповідають дійсності, вона дає послідовні пояснення з урахуванням її віку та психологічного стану.
		Відповідно до ст. ст. 84, 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Згідно положень ч. 3 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Приймаючи до уваги сукупність досліджених в ході судового розгляду доказів, які є належними та допустимими, стороною захисту не оскаржувались та не спростовувались, оцінивши всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконливого висновку, що вина ОСОБА_8 у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (згвалтування), з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах та яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, доведена. Дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 152 КК України.
		Невизнання ОСОБА_8 своєї винуватості у вчиненому кримінальному правопорушеннях суд розцінює як спосіб його захисту від пред`явленого обвинувачення.
		Підходячи до призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
		Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання  ОСОБА_8 , є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини. 
		Суд вважає, що органом досудового розслідування необгрунтовано визнано обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_8 , вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах. Дана обставина являється кваліфікуючою ознакою вчиненого кримінального правопорушення, тому підлягає виключенню із обвинувачення.
		Суд враховує особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, раніше не судимий, у скоєному не розкаявся, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є особливо тяжкими.
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до вчиненого, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим та іншими особами, суд знаходить, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в ізоляції від суспільства. 
		Крім того суд зважає на надзвичайний ступінь небезпеки вчиненого злочину, який визначається сукупністю всіх зібраних у кримінальному провадженні даних, що стосуються вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. На таку надзвичайну небезпеку вказують наявність обтяжуючих покарання обставин; відсутність пом`якшуючих покарання обставин; обвинувачений є суспільно-небезпечною особою, оскільки посягнув на статеву недоторканість малолітньої потерпілої, з якою перебував у родинних стосунках, своїми діями принизив честь і гідність потерпілої, спричинив їй моральну травму. 
		Приймаючи до уваги висловлену у судових дебатах позицію прокурора, а також тяжкість покарання, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_8 та обставини, за яких вчинені злочин, зокрема те, що ОСОБА_8 вчинив дії сексуального характеру щодо малолітньої особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, суд вбачає наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
		Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
		Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам ОСОБА_8 переховуватися від суду, запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень та забезпечення виконання вироку.
		З огляду на викладене, суд дійшов переконливого висновку, що ОСОБА_8 слід обрати запобіжний захід тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, внаслідок чого не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи» запроваджено в дію Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
		Згідно ч. 5 ст. 6-1 КВК України, інформація про особу вноситься до реєстру на підставі обвинувального вироку суду, який набрав законної сили. 
		Враховуючи викладене, суд вважає, що інформація щодо  ОСОБА_8 підлягає внесенню до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 Кримінального кодексу України, та призначити для нього покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років. 
		Запобіжний захід  ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
		Строк відбування покарання рахувати  ОСОБА_8 з моменту затримання - з 20 лютого 2024 року.
		Речові докази по справі:
		- Простирадло коричневого кольору та простирадло білого кольору з візерунками квітів, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ВПД № 2 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області - повернути ОСОБА_7 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2024 року;
		- мобільний телефон марки та моделі «Lenovo A5000», серійний номер НОМЕР_1 , який знаходиться в чохлі зеленого кольору («книжечка»), та в якому міститься сім-картка абонента «Київстар» з № НОМЕР_2 , повернути ОСОБА_8 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2024 року;
		Стягнути з  ОСОБА_8 на користь держави 19689 грн. 28 коп. у відшкодування вартості проведених судових психологічних експертиз. 
		Після набрання вироком законної сили інформацію стосовно  ОСОБА_8 включити до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи. 
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		 
		Головуючий                                                 ОСОБА_1 
		Судді                                                         ОСОБА_2 
		                                                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...