Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/19961/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2025.
Дата набрання законної сили: 13.01.2025
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа №755/19961/24                                                                                                                                                    Слідчий судя ОСОБА_1 
		Провадження № 11-сс/824/551/2025                                                                                                        Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 січня 2025 року                                                                                                м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України у кримінальному провадженні №12024100040002622,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 ,  за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 січня 2025 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 757 тис. грн.
		У разі внесення застави, покладено на ОСОБА_7 наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатись за межі м. Бровари без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; утримуватися від спілкування зі свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Зобов`язано керівника ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальника філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області невідкладно забезпечити проведення повного медичного обстеження ОСОБА_7 , з метою отримання об`єктивних висновків про стан його здоров`я та надати необхідне лікування. 
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, що передбачений ст. 182 КПК України.
		Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що стороною обвинувачення не було надано жодних доказів на підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. 
		Вказує на те, що на утриманні підозрюваного ОСОБА_7 перебувають двоє неповнолітніх дітей, та непрацездатні батьки. Крім того, у зв`язку зі станом здоров`я підозрюваного існує необхідність визначити йому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ) та його захисника ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_11 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві розслідується кримінальне провадження №12024100040002622 від 24.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 ч.1 ст.263 КК України.
		19.11.2024 року о 18 год. 00 хв. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано на підставі ст. 208 КПК України. 
		20.11.2024 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
		21.11.2024 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17.01.2025 включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 757 тис. грн.
		У разі внесення застави, покладено на нього процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатись за межі м. Бровари без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; утримуватися від спілкування зі свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Крім цього, зобов`язано керівника ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальника філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області невідкладно забезпечити проведення повного медичного обстеження ОСОБА_7 , з метою отримання об`єктивних висновків про стан його здоров`я та надати необхідне лікування. 
		Слідчий суддя виходив з фактичних обставин даного кримінального провадження та встановлених в ході розгляду даного клопотання відомостей, в тому числі, які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
		Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
		1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови). 
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
		У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. 
		Згідно ч. 1, ч. 2  ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
		Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
		Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
		У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
		Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
		Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
		Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатньою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Колегія суддів вважає, що застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 ч.1 ст.263 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
		Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні  ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Крім цього, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя правильно встановив, що слідчим у клопотанні достатньо доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні.
		На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
		При цьому, колегія суддів зауважує, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, конкретні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, розмір завданої шкоди, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому застави у межах 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 757 000 грн, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
		Всупереч доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, та який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
		На переконання колегії суддів, саме такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
		Твердження апелянта про те, що розмір застави є непомірним для підозрюваного, відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин апелянтом не надано, а відтак, підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
		Доводи апелянта про те, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними, позаяк наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.
		Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на день апеляційного розгляду втратили свою актуальність.
		Посилання апелянта на те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків, не спростовують висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.
		Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку отриманням ним тілесних ушкоджень під час затримання, не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки, як вбачається зі змісту постановленої ухвали слідчого судді слідчим суддею досліджено усі матеріали справи та доводи сторони захисту, в тому числі щодо стану здоров`я підозрюваного, та зобов`язано керівника ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальника філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області невідкладно забезпечити проведення повного медичного обстеження ОСОБА_7 ..
		Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
		За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України, 
		 
		постановила:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року - без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя           ________________             ОСОБА_2                                                         
		Судді:
		ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4___________

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...