Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/5269/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: 21.01.2025. Зареєстровано: 21.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2025.

Номер судового провадження: 2/751/232/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                       Справа №751/5269/24 
		Провадження №2/751/232/25 
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 січня 2025 року                      місто Чернігів
		Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а
		в складі: головуючого - судді Деркача О. Г. 
		 при секретарі Курач В.С. 
		pозглянувши в приміщенні суду в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну спpаву за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1  про стягнення переплати пенсії,-
		 
		 встановив:
		 
		13.06.2024 року, через систему «Електронний суд», Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії в розмірі 18 526,88 грн. та судових витрат у розмірі 2 422,40 грн.
		Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію по інвалідності 3 групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 22.12.2020 року. Вказує, що відповідно до довідки МСЕК серії 12ААБ №875523 від 22.12.2020 року відповідачу було встановлено 2 групу інвалідності на період по 31.12.2021 року, а згідно довідки МСЕК серії 12ААВ №561469 від 25.01.2022 року  3 групу інвалідності на період по 31.01.2023 року. Посилаються, що рішенням Головного управління від 23.06.2022 року відповідачу проведено перерахунок пенсії по інвалідності, але помилково  по 2 групі інвалідності, в подальшому, при наступному продовженні виплати пенсії відповідно до довідки МСЕК серії 12ААГ №463260 від 20.07.2023 року, рішенням від 31.07.2023 року відповідачу проведено перерахунок пенсії по 3 групі інвалідності на період до 31.07.2024 року та виявлено невідповідність груп в матеріалах пенсійної справи. Пенсійна справа була переглянута та приведена у відповідність, в результаті чого виявлено переплату пенсії в сумі 18 526,88 грн. за період з 01.01.2022 по 31.07.2023 року. Зазначає, що позивачем вживались заходи для досудового врегулювання спору, направлявся лист з проханням добровільного повернення переплати пенсії або надання згоди на утримання виниклої суми переплати за заявою. На час подання позовної заяви до суду кошти відповідачем не внесено і заяву про утримання переплати не надано. 
		Ухвалою судді від 11.07.2024 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
		Сторони в судове засідання не викликались.Відповідач відзив на позов не надіслав, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, з дотриманням вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 та ч. 4, 10 ст. 130 ЦПК України.
		Більш того, Великою Палатою Верховного Суду України у своїй постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, зроблено висновок, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення відповідної особи належним.
		15.01.2025 року постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 223, ст. ст. 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів. 
		Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).
		Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, закріплено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		У п.86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) вказано, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області і отримує пенсію по інвалідності 3 групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 22.12.2020 року.
		Відповідно до копії виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААБ №875523 ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності з 22.12.2020 по 01.01.2022 (а.с13).
		Згідно копії виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААВ №561469 ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності з 01.01.2022 по 01.02.2023 (а.с13). 
		Згідно копії виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААГ №463260 ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності з 01.01.2023 по 01.08.2024 (а.с14). 
		На підставі рішення Чернігівського об`єднаного управління ПФУ від 23.06.2022 року було проведено перерахунок пенсії відповідача, але помилково по другій групі інвалідності, в подальшому на підставі рішення Головного управління від 31.07.2023 року при наступному продовженні виплати пенсії відповідно до довідки МСЕК серії 12ААГ №463260 від 20.07.2023 року, відповідачу проведено перерахунок пенсії по 3 групі інвалідності на період до 31.07.2024 року та виявлено невідповідність груп в матеріалах пенсійної справи. (а.с.14-20). 
		В результаті приведення пенсійної справи у відповідність та проведення перерахунків виникла переплата пенсії відповідачу в сумі 18 526,88 грн за період з 01.01.2022 по 31.07.2023. (а.с.9-10)
		17.08.2023 року листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №2500-0403-8/54295 ОСОБА_1 направлено повідомлення з проханням добровільно внести на рахунок управління надмірно сплачену пенсії в розмірі 18 526,88 грн або надати згоду на утримання виниклої суми переплати за заявою (а.с.4).
		Відповідно до положень ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Згідно зі ст.1 вказаного Закону пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
		Відповідно до ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
		Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
		Згідно зі ст.34 Закону пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.
		Строки виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності визначені ст.35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, у разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд здоровою, пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.
		Органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд (ч.3 ст.35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).
		Отже, законодавець покладає обов`язок саме на органи медико-соціальної експертизи повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про результати повторного огляду осіб.
		Згідно з ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
		Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 за № 6-4 (далі Порядок).
		Відповідно до п.3, 4 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії. У разі припинення виплати пенсії відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.
		За приписами ч.1, 4 ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.
		Аналіз зазначених норм чинного законодавства свідчить, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем лише за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
		Положеннями статей 1212, 1215 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Разом з тим, стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
		При цьому, обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вищевказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
		Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №753/15556/15 (провадження №14-445цс18) дійшла висновку, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
		При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних сум.
		Отже, закон встановлює два винятки з цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
		Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові по справі №711/1509/17 від 12.12.2018, від 31.10.2018 у справі 307/2100/16-ц та від 13.04.2020 у справі № 487/2596/17.
		Таким чином, з наведеного вбачається, що кошти підлягають поверненню у разі доведеності рахункової помилки та недобросовісності відповідача.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
		Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
		На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права, подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».
		Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №13-рп/2011).
		Також, суд приймає до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, n. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п. 40, від 13.12.2007, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п. 67, від 11.06.2009).
		Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова від 05.02.2018 року в справі №556/1231/17).
		На переконання суду, позивачем не доведено та не надано суду доказів на підтвердження рахункової помилки, а також доказів того, що переплата пенсії відповідачу була здійснена внаслідок зловживань, допущенням будь-якої недобросовісної поведінки з боку пенсіонера або подання ним недостовірних даних, які призвели або могли призвести до виникнення переплати пенсії.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в слід відмовити.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 223, 247, 280 - 282, 354 ЦПК України, ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», суд,- 
		  
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1  про стягнення переплати пенсії  відмовити. 
		Заочне рішення може бути переглянуте Новозаводським районним судом міста Чернігова за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		 
		Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження: 14005, місто Чернігів, вул. П`ятницька, буд. 83-а, ЄДРПОУ 21390940) 
		Відповідач: ОСОБА_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
		 
		Повний текст рішення суду виготовлений 15.01.2025 року.  
		 
		Головуючий - суддя О. Г. Деркач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...