Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/1577/20(925/147/23) : не визначено.
Надіслано судом: 21.01.2025. Зареєстровано: 22.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2025.
Дата набрання законної сили: 17.01.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  925/1577/20(925/147/23) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтава-Банк" (вх. № 9626/2024)
		 
		на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 
		у складі колегії суддів: Сотнікова С. В. - головуючого, Остапенка О. М., Отрюха Б. В.
		у справі № 925/1577/20 (925/147/23) 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни
		до Приватного підприємства "Іріда",
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
		1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп";
		2) приватний виконавець Плесюк Олексій Степанович,
		про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину
		в межах справи № 925/1577/20
		про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14",
		 
		ВСТАНОВИВ
		Обставини справи
		1.          Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос 14" (далі - ТОВ "Колос 14) в особі арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Іріда" (далі - ПП "Іріда") про визнання недійсним договору купівлі-продажу трактора колісного від 16.09.2020 № 1609/17/2020 та застосування наслідків недійсності правочину.
		2.          11.10.2023 рішенням Господарського суду Черкаської області у справі                           № 925/1577/20 (925/147/23) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу трактора колісного №1609/17/2020 від 16.09.2020, укладений між ТОВ "Колос 14" та ПП "Іріда". Зобов`язано ПП "Іріда" повернути ТОВ "Колос 14" трактор колісний марки NEW HOLLAND TD8.410, рік випуску 2017, заводський номер НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 .
		3.          30.01.2024 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПП "Іріда" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у справі №  925/1577/20 (925/147/23) залишено без змін.
		4.          30.05.2024 постановою Верховного Суду касаційну скаргу ПП "Іріда" залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у справі № 925/1577/20(925/147/23) залишено без змін. 
		5.          У вересні 2024 року Акціонерне товариство "Полтава-Банк" (далі - АТ "Полтава-Банк") звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у справі №925/1577/20(925/147/23). В обґрунтування права на апеляційне оскарження скаржник посилається на обставини про те, що він є заставодержателем спірного майна на підставі договору застави від 31.03.2021, який укладений в забезпечення виконання кредитного договору № 4984 від 31.03.2021 між банком та ПП "Іріда". Вважає, що оскаржуваним рішенням порушується його право як заставодержателя на першочергове задоволення вимог за рахунок заставного майна.
		6.          07.10.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Полтава-Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у справі №  925/1577/20 (925/147/23).
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		7.          05.11.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду закрито апеляційне провадження у справі № 925/1577/20 (925/147/23) за апеляційною скаргою АТ "Полтава-Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023.
		8.          Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що АТ "Полтава-Банк" не є стороною у даній справі, а рішенням суду не було вирішено питання про права та обов`язки вказаного товариства, отже скаржник не набув процесуального права заперечувати судові рішення у даній справі в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України як особи, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки. Також, суд зауважив, що застава спірного майна зберігає свою силу і в даному випадку, а відтак права та охоронювані законом інтереси АТ "Полтава-Банк" як заставодержателя не порушуються. 
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		9.          16.12.2024 (через підсистему "Електронний суд") АТ "Полтава-Банк" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 925/1577/20 (925/147/23), а справу направити для продовження розгляду апеляційної скарги АТ "Полтава-Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023.
		10.          За доводом скаржника судом апеляційної інстанції не було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 08.08.2024 у справі №917/1500/18(917/1371/21), від 09.03.2023 у справі №925/162/20, від 30.07.2019 у справі №903/825/18 щодо застосування норм справа у подібних правовідносинах.
		11.          Скаржник зазначає, що на підставі укладеного з відповідачем ще в 2021 році договору застави він є заставодержателем майна відповідача, яке суд першої інстанції зобов`язав повернути до ліквідаційної маси банкрута ТОВ  "Колос 14" за спірним рішенням та наразі на це майно накладено заборону відчуження. У зв`язку з вказаним, повернення до ліквідаційної маси банкрута ТОВ  "Колос 14" майна ПП "Іріда" перешкоджає реалізації заставодержателем АТ "Полтава-Банк" свого переважного права на звернення стягнення на заставлене майно та, як наслідок, створює перешкоди і фактично унеможливлює задоволення АТ "Полтава-Банк" своїх забезпечених майнових вимог, що порушує Закон України "Про заставу", Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
		12.          Також скаржник зауважує, що судове рішення у цій справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов`язання ПП "Іріда" повернути спірне майно ТОВ "Колос 14", використовується ліквідатором банкрута як головний аргумент для скасування обтяження за договором застави від 31.03.2021.
		13.          Вказує, що ліквідатор ТОВ "Колос 14" звернулася із клопотанням до Господарського суду Черкаської області спочатку про скасування обтяження майна АТ "Полтава-банк", яке зареєстроване на підставі Договору застави (наразі призначено в до розгляду в апеляції), а потім із позовною заявою про усунення перешкод у здійснені власником розпорядження своїм майном, яка перебуває на розгляді в суді першої інстанції.
		14.          АТ "Полтава-Банк" стверджує про порушення ст. 51 ГПК України, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано, що арбітражний керуючий Носань Н. С. при зверненні з позовом про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочину не залучила АТ "Полтава-Банк" до розгляду справи в якості третьої особи - діючого заставодержателя майна.
		15.          Скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано судову практику в аналогічних справах між тими ж самими сторонами №925/1577/20(925/1268/23) та №925/1577/20(925/1269/23), де АТ "Полтава-Банк" було залучено до розгляду справи в якості третьої особи, на підставі того, що АТ "Полтава-Банк" є заставодержателем спірного майно, яке перебуває в забезпеченні по кредитному договору на підставі договору застави.
		 
		Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
		16.          30.12.2024 ліквідатором ТОВ "Колос 14" арбітражною керуючою Носань Н. С. подано відзив, в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу АТ "Полтава-банк", а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 925/1577/20 (925/147/23) - без змін, стверджуючи про безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги. 
		17.          Ліквідатор стверджує, що ПП "Іріда" або ПП "Іріда" свідомо ухиляється від виконання судових рішень, що набрали законної сили та вчиняє злочин, передбачений ч. 3 ст. 382 КК України, або АТ "Полтава-Банк" діє в інтересах ПП "Іріда" та недобросовісно зловживає наявним процесуальним інструментарієм для повторного перегляду судового рішення, що вже набрало законної сили. Ліквідатор вважає, що суть апеляційної скарги зводиться виключно до проведення правової переоцінки вже досліджених правовідносин між сторонами, що не може бути достатньою підставою для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, беручи до уваги принцип "суд знає закони", та належність правової оцінки правовідносин до виключної дискреції суду, який розглядає справу.
		18.          Ліквідатор також доводить, що в цій справі було визнано правовстановлюючий документ заставодавця на майно недійсним, тобто ПП "Іріда" вважається такою, що ніколи не набувало прав власника на це майно, оскільки правочин визнається недійсним з моменту його вчинення. Отже, в силу положень ст. 583 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про заставу", передане ПП "Іріда" в заставу АТ "Полтава-Банк" майно не може бути предметом застави, оскільки заставодавець не являється власником стосовно нього.
		19.          Вказує, що оскільки на момент вчинення правочину будь-яких правовідносин ПП "Іріда" із АТ "Полтава-Банк" не існувало, даний правочин не може породжувати будь-яких юридичних наслідків, в тому числі в частині використання предмету правочину для передачі в заставу.
		20.          Крім того, ліквідатор стверджує про відсутність порушень прав АТ "Полтава-Банк", оскільки ПП "Іріда" може замінити предмет застави в будь-який момент іншим належним підприємству майном, натомість цього умисно не робить.
		21.          Позивач вважає, що ПП "Іріда" в межах даного позовного провадження безпосередньо володіло інформацією про передачу спірного майна в заставу, усвідомлюючи, що рішення в даній справі може вплинути на обов`язки підприємства стосовно АТ "Полтава-Банк"  всупереч вимозі ч. 1 ст. 51 ГПК України - будь-яких дій для повідомлення суду та інших учасників справи про передачу спірного майна в заставу АТ  "Полтава-Банк" не здійснило ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в судах апеляційної та касаційної інстанцій. Натомість, у ліквідатора ТОВ "Колос 14", який не був стороною Договору застави та не мав  будь-якої інформації про даний правочин, не було можливості залучити АТ  "Полтава-Банк" до участі у справі. 
		22.          Також ліквідатор вказує, що сам по собі факт залучення АТ "Полтава-Банк" до участі у інших позовних провадженнях як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, не може свідчити про наявність підстав для скасування рішення суду, яке набуло законної сили.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ           
		А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
		23.          Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		24.          Оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при закритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Полтава-Банк" Верховний Суд дійшов таких висновків. 
		25.          За змістом статей 55, 129 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.
		26.          Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		27.          Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		28.          При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі №914/1643/19, від 05.11.2020 у справі №912/837/19, від 20.09.2021 у справі №910/6681/20, від 19.01.2023, від 18.09.2023 у справі №914/1334/20, від 04.10.2023 у справі №910/1005/23, від 16.10.2023 у справі №914/794/21, від 12.03.2024 у справі №910/6180/20, від 17.05.2024 у справі №910/5094/23, від 22.05.2024 у справі №910/4552/23, від 10.06.2024 у справі №910/4552/23.
		29.          Верховний Суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, де Суд зазначив, що за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. 
		30.          Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
		31.          Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.
		32.          Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
		33.          Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
		34.          Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		35.          Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (правова позиція, яка викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №910/10364/16, від 28.08.2023 у справі №910/15967/21, від 14.09.2023 у справі №910/17544/20).
		36.          У цій справі суд апеляційної інстанції, з`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків АТ "Полтава-Банк", встановив, що позов, заявлений та розглянутий в межах справи № 925/1577/20 про банкрутство ТОВ "Колос 14" з метою повернення майна банкрута в ліквідаційну масу, відчуженого на підставі недійсного правочину, укладеного з метою виведення майнових активів з власності боржника. Після укладення недійсного правочину, майно боржника було передано в заставу АТ "Полтава-Банк" на підставі договору застави від 31.03.2021, який укладений в забезпечення виконання кредитного договору №  4984 від 31.03.2021 між Банком та ПП "Іріда". 
		37.          Тобто, як встановив апеляційний господарський суд, станом на момент укладення оспорюваного договору, дійсність якого є предметом цього  позову, АТ "Полтава-Банк" не було учасником спірних правовідносин, оскільки оспорюваний правочин був укладений між ТОВ "Колос 14" та ПП "Іріда". Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 не були вирішені будь-які права та обов`язки банку.
		38.          Отже, оскільки питання про його права, інтереси та (або) обов`язки  АТ "Полтава-банк" у рішенні суду першої інстанції від 11.10.2023 не вирішувалися; ні в мотивувальна, ні резолютивна частини рішення не містять жодних висновків чи суджень щодо прав та обов`язків АТ "Полтава-банк" і останнє не є безпосереднім учасником відповідних правовідносин та не є стороною оспорюваного у цій справі правочину, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що АТ "Полтава-банк" не набуло права на оскарження рішення господарського суду Черкаської області від 11.10.2023 у цій справі. 
		39.          Відтак судом апеляційної інстанції правильно застосовано ст. 254, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України та закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Полтава-Банк". 
		40.          Твердження скаржника про використання ліквідатором рішення суду від 11.10.2023 як аргументу для скасування обтяження за договором застави від 31.03.2021 та, що повернення до ліквідаційної маси банкрута ТОВ  "Колос 14" майна ПП "Іріда" перешкоджає реалізації заставодержателем АТ "Полтава-банк" свого переважного права на звернення стягнення на заставлене майно не спростовують вказаних висновків суду апеляційної інстанції. 
		41.          Верховний Суд також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб (постанова від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 провадження № 12-158гс19, пункт 10.28)). Судове рішення діє виключно "inter partes" (лат. між сторонами) (постанова Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №  904/7803/21 (пункт 6.23)).
		42.          Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.08.2024  у справі №917/1500/18(917/1371/21), оскільки у вказаній справі предметом спору було визнання недійсним договору застави рухомого майна та скасування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державної реєстрації рухомого майна та обтяження, а АТ "Полтава-Банк" було одним з відповідачів у справі як сторона оспорюваного договору. Водночас, у справі №917/1500/18(917/1371/21) взагалі не вирішувалося питання щодо застосування вимог ст.ст. 17, 254 ГПК України, а вирішувався спір по суті. 
		43.          Верховний Суд також відхиляє з огляду на неподібність спірних правовідносин посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у постанові  від 09.03.2023 у справі №925/162/20, адже предметом касаційного перегляду у справі №925/162/20 були судові рішення у справі про неплатоспроможність фізичної особи про затвердження плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи.
		44.          Відносно посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 903/825/18, колегія суддів відхиляє та зазначає таке.
		45.          У справі №903/825/18 предметом касаційного перегляду була ухвала апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою не учасника справи на ухвалу господарського суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України. Скасовуючи оскаржувану ухвалу про закриття апеляційного провадження, Верховний Суд вказав, що оскільки не зважаючи на те, що скаржник формально не є учасником спірних правовідносин, які випливають з договору позики, проте винесена з метою забезпечення даного позову ухвала суду про накладення арешту на заставлене майно боржника очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес заставодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договорами застави та іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку. Разом з тим, обґрунтовуючи наявність процесуального права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, скаржник зазначив про те, що на підставі укладених з відповідачем ще в 2013 році договорів застави та іпотеки він є заставодержателем усього майна відповідача, на яке накладено арешт за спірною ухвалою.
		46.          Таким чином, у вказаній справі №903/825/18 в апеляційному порядку оскаржувалася ухвала про забезпечення позову, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належало на праві приватної власності відповідачу, а предметом позову було стягнення заборгованості, на відміну від цієї справи, де предметом спору було визнання недійсним договору як правовстановлюючого документа, згідно з яким відповідач набув у власність оспорюване майно. До того ж договори застави та іпотеки у справі №903/825/18 укладені раніше договору позики, на підставі якого виникли грошові зобов`язання між сторонами. Тоді як у цій справі №925/1577/20(925/147/23) на момент вчинення правочину, який є предметом спору у цій справі, будь-яких правовідносин ПП "Іріда" із АТ "Полтава-Банк" не існувало. 
		47.          Відтак, висновки Верховного Суду, на неврахуванні яких наполягає скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними до даної справи.
		48.          Щодо посилання скаржника на судові справи №925/1577/20(925/1268/23) та №925/1577/20(925/1269/23) колегія суддів зазначає, що  вказані справи не переглядалися Верховним Судом, отже відсутній висновок, викладений у постанові Верховного Суду щодо застосування норм справа у подібних правовідносинах. 
		49.          Разом з тим, залучення чи незалучення АТ "Полтава-Банк" третьою особою в інших справах не свідчить про вирішення судовим рішенням саме у цій справі питання про права та інтереси скаржника. 
		50.          Крім того, Суд звертає увагу на положення ч. 2 ст. 51 ГПК України, відповідно до якої, у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.
		51.          Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник не спростував законних та обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у цій справі та не довів неправильного застосування норм процесуального права, як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.
		52.          Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23). 
		53.          Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків апеляційного господарського суду.
		 
		Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		54.          Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		55.          Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга АТ "Полтава-банк"  підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі ухвала апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження - залишенню без змін.
		 
		В. Розподіл судових витрат
		56.          У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308,  309,   315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		1.          Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтава-Банк" залишити без задоволення. 
		2.          Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №  925/1577/20 (925/147/23) залишити без змін.  
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          В. Пєсков
		 
		Судді                                                                                                    В. Картере 
		                                                                                          
		                                                                                                    К. Огороднік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...