Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/857/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2025.
Дата набрання законної сили: 15.01.2025
Номер судового провадження: 61-10958ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                                                                 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 760/857/22
		провадження № 61-10958св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,                             Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		 
		заявник - Військова частина НОМЕР_1 ,
		заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою Військової частини НОМЕР_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану                                              у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення військовослужбовця померлим
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Мазурик О. Ф., Стрижеуса А. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст вимог заяви
		 
		У грудні 2021 року Військова частина НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) звернулася до суду із заявою, в якій просила оголосити військовослужбовця ОСОБА_2 померлим.
		 
		Обґрунтовуючи вимоги заяви, ВЧ НОМЕР_1 посилалася на те, що 09 жовтня 2013 року громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклав з ВЧ    НОМЕР_1 контракт про проходження громадянами України військової служби                                 у Збройних Силах України (далі - ЗСУ) та наказом командира ВЧ НОМЕР_1                                           від 09 жовтня 2013 року № 197 (по стройовій частині) був зарахований до списків військової частини і призначений на посаду водія автомобільного взводу роти забезпечення.
		 
		Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 05 травня 2014 року № 89 військовослужбовець ОСОБА_2 був призначений на посаду командира відділення автомобільного взводу роти забезпечення.
		 
		09 лютого 2015 року молодший солдат ОСОБА_2 під час виконання завдання у районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей потрапив у засідку, організовану учасниками незаконних збройних формувань.
		 
		До ВЧ НОМЕР_2 надійшов витяг із наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (по стройовій частині)         від 20 лютого 2015 року № 51, відповідно до якого молодшого сержанта        ОСОБА_2 , командира відділення автомобільного взводу роти забезпечення 330 центрального вузла фельд`єгерсько-поштового зв`язку, який зник безвісти (відсутній більше десяти днів), з 09 лютого 2015 року виключено зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення.
		 
		З метою проведення розшуку військовослужбовців, командування ВЧ НОМЕР_1 звернулося до Громадської організації «Офіцерський корпус». Протягом лютого 2015 року волонтери проводили заходи із розшуку особового складу екіпажу                       ВЧ НОМЕР_1 .
		 
		03 березня 2015 року до ВЧ НОМЕР_1 від Громадської організації «Офіцеський корпус» надійшло повідомлення про те, що знайшли тіла, які підходили під описи полковника ОСОБА_3 , майора ОСОБА_4 та молодшого сержанта ОСОБА_2 .
		 
		Тіло, яке підходило під опис молодшого сержанта ОСОБА_2 , батьки (рідні) не впізнали, воно поховане під номером 263/л, як невідомий.
		 
		У відповідях на звернення ВЧ НОМЕР_1 Штаб Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Громадська спілка «Українська Гельсінська спілка з прав людини», Міжвідомчий центр допомоги громадянам у питаннях звільнення полонених, заручників та віднайдення зниклих безвісти повідомили, що військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_2 значиться як загиблий.
		 
		З 09 лютого 2015 року молодший сержант ОСОБА_2 перебуває у списках особового складу ВЧ НОМЕР_1 , а тому його грошове забезпечення, включаючи надбавки, доплати, та премії, отримують члени його сім`ї. За період з лютого             2015 року по грудень 2021 року ВЧ НОМЕР_1 нарахувала та сплатила батькам (рідним) ОСОБА_2 1 626 551,62 грн.
		 
		ВЧ НОМЕР_1 необхідно оголосити молодшого сержанта ОСОБА_2 померлим                        з метою: розірвання (припинення) дії контракту про проходження ним військової служби у ЗСУ; припинення йому всіх грошових виплат (грошового забезпечення), включаючи всі щорічні, додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премій).
		 
		У зв`язку з цим ВЧ НОМЕР_1 просила заяву задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Солом`янський районний суд міста Києва рішенням від 30 червня 2023 року                                       в задоволенні заяви відмовив.
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що оголошення військовослужбовця померлим до спливу законодавчо встановленого шестимісячного строку від дня закінчення воєнних дій суперечить частині другій статті 46 ЦК України. Оскільки станом на день розгляду справи воєнні дії не закінчені, відлік встановленого шестимісячного строку відповідно ще не розпочався, у зв`язку із чим звернення заявника до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою                                             є передчасним. Крім того, суд вважав, що з наданих документів неможливо достовірно встановити факт смерті ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Київський апеляційний суд постановою від 26 червня 2024 року апеляційну скаргу  ВЧ НОМЕР_1 задовольнив. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва             від 30 червня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: смт Калита Броварського району Київської області, оголосив померлим з дня набрання законної сили рішенням суду.
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що встановивши, що військовослужбовець ОСОБА_2 09 лютого 2015 року під час проведення антитерористичної операції пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю, дотепер немає відомостей щодо місця його перебування як за місцем його постійного проживання, так і за місцем проходження служби, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про оголошення ОСОБА_2 померлим. При цьому суд зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що з наданих документів неможливо достовірно встановити факт смерті ОСОБА_2 , є необґрунтованим, оскільки встановлені у цій справі обставини дають підстави припустити про смерть військовослужбовця                         ОСОБА_2 .
		 
		Висновок суду першої інстанції про те, що звернення заявника до суду із заявою про оголошення ОСОБА_2 померлим є передчасним та необґрунтований, оскільки ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції. ВЧ НОМЕР_1 звернулася з цією заявою до суду у грудні 2021 року, тобто після спливу трьох років після закінчення антитерористичної операції.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
		 
		У липні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,             в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Підставою касаційного оскарження судового рішення вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19-ц, від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що, встановивши ненадання заявникомналежних доказів на підтвердження факту смерті  ОСОБА_2 або наявності обставин, які доводили б, що він зник безвісти за обставин, що загрожували йому смертю або дають підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову                                        в задоволенні заяви. Разом з цим апеляційний суд не взяв до уваги той факт, що      ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на вірогідність смерті військовослужбовця як на підставу для оголошення його померлим не надала належних доказів на підтвердження цих обставин.
		 
		Крім того скарга містить доводи про те, що апеляційний суд не встановив обставин, на підставі яких суд може оголосити особу померлою до спливу строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, а тому немає підстав для оголошення ОСОБА_2 загиблим.
		 
		У вересні 2024 року ВЧ НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила закрити касаційне провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		05 вересня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_2 з 09 жовтня 2013 року на підставі контракту про проходження військової служби у ЗСУ розпочав проходження служби                                         у ВЧ НОМЕР_1 на посаді водія автомобільного взводу роти забезпечення.
		 
		На підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 03 лютого 2015 року № 21            ОСОБА_2 разом з іншими особами був направлений у відрядження за круговим маршрутом Київ-Краматорськ-Маріуполь-Краматорськ-Київ.
		 
		Згідно з наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 04 лютого 2015 року № 35 молодший сержант    ОСОБА_2 04 лютого2015 року прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (місто Краматорськ), з метою виконання службових (бойових) завдань.
		 
		На підставі бойового розпорядження начальника штабу - першого заступника керівника антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей від 09 лютого 2015 року № 1684ог/дск, екіпаж фельд`єгерсько-поштового зв`язку автомобіля УАЗ -3151 в/н НОМЕР_3 , у складі якого перебував і ОСОБА_2 , вибув для здійснення доставки майна зв`язку маршрутом: Краматорськ - Дебальцеве та у зворотному напрямку.
		 
		Листом Головного управління зв`язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗСУ від 19 лютого 2015 року № 308/16/1131 повідомлено ВЧ НОМЕР_1 , що відповідно до пункту 5 бойового донесення зі зв`язку Штабу Антитерористичної операції                 № Д22/дск за 10 лютого 2015 року, що з 09 лютого 2015 року за непідтвердженими даними невідомо про місцезнаходження у тому числі і ОСОБА_2 .
		 
		На лист ВЧ НОМЕР_1 Штаб Антитерористичного центру при СБУ надав відповідь             від 23 вересня 2016 року про те, що за інформацією, яка надійшла до Об`єднаного центру з координації пошуку, звільнення незаконного позбавлених волі осіб, заручників та встановлення місцезнаходження безвісти зниклих в районі проведення антитерористичної операції, військовослужбовець ОСОБА_2 значиться як загиблий.
		 
		Згідно з листом виконавчого комітету Калитянської селищної ради від 18 жовтня 2016 року місцеперебування ОСОБА_2 у період з 09 лютого 2015 року та дотепер невідоме.
		 
		З відповіді Штабу Антитерористичного центру при СБУ від 05 квітня 2018 року відомо, що згідно з інформацією, яка надійшла до Об`єднаного центру з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб, заручників та встановлення місцезнаходження безвісти зниклих в районі проведення антитерористичної операції, від залучених до проведення антитерористичної операції суб`єктів боротьби з тероризмом військовослужбовець ОСОБА_2 значиться як загиблий в обліку військовослужбовців та цивільних осіб, які були протиправно позбавлені волі або зникли безвісти в районі проведення антитерористичної операції.
		 
		Згідно з листом Громадської спілки «Українська Гельсінська спілка з прав людини» від 26 лютого 2018 року наявна інформація про загиблого ОСОБА_2                                       з відкритих джерел сайту «ІнфорНапалм», зокрема, що цей військовослужбовець ідентифікований за ДНК та визнаний загиблим слідчими органами, про що було складено відповідну постанову. Місце поховання: м. Дніпропетровськ, Краснопільське кладовище, ділянка 79 (поховання № 253б).
		 
		Відповідно до листа виконавчого комітету Калитянської селищної ради                            від 29 березня 2018 року місцеперебування ОСОБА_2 в період з 09 лютого 2015 року та дотепер невідомо.
		 
		Згідно з відповіддю Міністерства закордонних справ України від 23 квітня 2018 року, починаючи з 09 лютого 2015 року та дотепер, ОСОБА_2 до дипломатичної та консульських установ України в РФ не звертався, інформації щодо затримання зазначеної особи від компетентних органів РФ до зазначених установ України не надходило.
		 
		Згідно з відповіддю Штабу антитерористичного Центру при СБУ від 19 березня                      2019 року ОСОБА_2 значиться як загиблий в обліку військовослужбовців та цивільних осіб, що були протиправно позбавлені волі або зникли безвісти на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
		 
		У 2021 році ВЧ НОМЕР_1 зробила повторні запити до зазначених установ, на які отримала аналогічні відповіді.
		 
		Листом слідчого відділу 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях   від 23 листопада 2021 року ВЧ НОМЕР_1 відмовлено в наданні завіреної належним чином копії комісійної судово-медичної експертизи № 33 ексгумованого трупа            № 263/л, встановленого як ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що заявник не                                      є стороною у кримінальному провадженні від 28 лютого 2019 року                                                     № 42019040000000116.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                       є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,                    є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи                                       у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню          з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		У пункті 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає                     в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		 
		Згідно з частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;                           7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи                      в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
		 
		Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення до суду із заявою про оголошення особи померлою) фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
		 
		Стаття 47 ЦК України передбачає, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
		 
		Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
		 
		Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання;                                2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців;            3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.
		 
		Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення особи померлою ґрунтується на юридичному, достатньо обґрунтованому припущенні смерті особи.
		 
		Громадянин може бути оголошений у судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
		 
		Частиною першою статті 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
		 
		Результат аналізу вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.
		 
		При цьому на наявність права, а не обов`язку суду оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує зміст частини першої статті 46 ЦК України.
		 
		При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.
		 
		Такий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 06 листопада             2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).
		 
		Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
		 
		Подібний висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц (провадження № 61-35636св18) та від 09 вересня 2020 року у справі № 467/1274/18 (провадження № 61-10753св20).
		 
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове, про задоволення заяви про оголошення ОСОБА_2 померлим, апеляційний суд виходив з того, що за місцем постійного проживання  ОСОБА_2 з 09 лютого 2015 року немає відомостей про його місце перебування. військовослужбовець ОСОБА_2          09 лютого 2015 року під час проведення антитерористичної операції пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю, зокрема під час потрапляння у засідку в районі населеного пункту Логвиново Донецької області, організовану учасниками незаконних збройних формувань, дотепер немає відомостей щодо місця його перебування як за місцем його постійного проживання, так і за місцем проходження служби у ВЧ НОМЕР_1 .
		 
		Такий висновок апеляційного суду є передчасним з огляду на таке.
		 
		Порядок розгляду справ окремого провадження визначено статтею 294 ЦПК України.
		 
		Так, частинами першою-третьою вказаною статті визначено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією                         і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.                         З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом                                            з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
		 
		Правові підстави оголошення фізичної особи померлою визначені статтею 46 ЦК України, а процесуальний порядок - главою 4 розділу IV «Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою».
		 
		Отже, справи за заявою про оголошення фізичної особи померлою розглядаються судом в порядку окремого провадження.
		 
		У цій справі суд встановив, що листом слідчого відділу 2 управління ГУ СБУ                              в Донецькій та Луганській областях від 23 листопада 2021 року ВЧ НОМЕР_1 відмовлено в наданні копії комісійної судово-медичної експертизи                                                        № 33 ексгумованого трупа № 263/л, встановленого як ОСОБА_2 , у зв`язку                     з тим, що заявник не є стороною у кримінальному провадженні від 28 лютого                                2019 року № 42019040000000116.
		 
		Тобто цей доказ може підтвердити/спростувати факт смерті ОСОБА_2 .
		 
		Разом з цим, апеляційний суд, з метою повного з`ясування обставин справи, не витребував зазначений доказ за власною ініціативою в експертної установи або                             в органу досудового розслідування, в той час як цей доказ має важливе значення для встановлення наявності (відсутності) підстав щодо можливості оголошення ОСОБА_2 померлим в судовому порядку.
		 
		Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не може вирішити вимоги скарги по суті за результатами касаційного перегляду.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті             389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 
		 
		Таким чином, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу         в установлені законом розумні строки з додержанням норм матеріального                             і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані та витребувані докази, дати правову оцінку доводам і запереченням учасникам справи та ухвалити законне й справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,      є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко    В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...