Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 278/3289/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2025.
Дата набрання законної сили: 11.12.2024
Номер судового провадження: 61-1633ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		11 грудня 2024 року
		м. Київ
		Справа № 278/3289/22
		Провадження № 61-1633св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
		учасниками якої є
		позивач - заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру),
		відповідач -  ОСОБА_1 (далі - відповідачка),
		третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ІНФОРМАЦІЯ_1 ВЧ  НОМЕР_1 ,
		про зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки
		за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року, ухвалене суддею Татуйком Є. О., та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		(1) Вступ
		1.           Прокурор через неналежне виконання ГУ Держгеокадаструобов`язку щодо захисту інтересів держави звернувся з позовом до відповідачки про звільнення самовільно зайнятих нею земельних ділянок. Вказав на те, що відповідачка не виконала припис ГУ Держгеокадастру про усунення порушень земельного законодавства та безпідставно користується вкритими лісовими насадженнями земельними ділянками, які межують із належними їй ділянками.
		2.           Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Вважали його передчасним. Також виснували, що прокурор не довів порушення прав держави після проведення останньої перевірки ГУ Держгеокадастру, бо згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок вони передані на відповідальне зберігання з правом користування третій особі.
		3.           Із таким висновком судів попередніх інстанцій прокурор не погодився. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, що відповідачка не надала жодного доказу виконання нею обов`язку звільнити самовільно зайняті земельні ділянки; суд першої інстанції долучив зазначений акт приймання-передачі без обґрунтування причин пропуску строку на його подання і без оцінки належності цього доказу, а також не постановив ухвалу про залучення до участі у справі третьої особи.
		4.           Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, як розподіляється обов`язок доказування за вимогою про звільнення (повернення) самовільно зайнятих земельних ділянок. Виснував, що позивач повинен довести, що відповідачка створює перешкоди на момент подання позову, а вона, - що до ухвалення судового рішення усунула ці перешкоди.
		(2) Зміст позовної заяви
		5.           7 листопада 2022 року прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру, у якому просив зобов`язати відповідачку звільнити самовільно зайняті частини земельної ділянки площею 0,0260 га, що входять до земельної ділянки з кадастровим номером 182283200:05:000:1066, і земельну ділянку площею 0,0122 га (далі - земельні ділянки), які знаходяться на території Оліївської об`єднаної територіальної громади Житомирської області та є суміжними із земельними ділянками, належними відповідачці. Мотивував так:
		5.1.       Відповідачка не виконала припис ГУ Держгеокадастру щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок. ГУ Держгеокадастру позов до суду не подало, про що повідомило прокурора.
		5.2.       7 червня 2021 року ГУ Держгеокадастру видало наказ № 533-ДК, згідно з яким призначило державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель шляхом перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, що знаходяться на території Оліївської територіальної громади Житомирського району, з кадастровими номерами 1822083200:05:000:0490, 1822083200:05:000:0491 і 1822083200:05:000:0494.
		5.3.       25 червня 2021 року державні інспектори ГУ Держгеокадастру обстежили вказані ділянки, про що склали відповідний акт № 553-ДК/200/АО/10/01/-21 і акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 553-ДК/516/АП/09/01/-21. Згідно з цими актами земельні ділянки з кадастровими номерами 1822083200:05:000:0490 і 1822083200:05:000:0494 належать на праві приватної власності відповідачці, цільове призначення земельних ділянок - ведення особистого селянського господарства; відповідачка використовує прилеглу до земельної ділянки з кадастровим номером 1822083200:05:000:0494 частину земельної ділянки з кадастровим номером 1822083200:05:000:1066 з цільовим призначенням для ведення лісового господарства площею 0,0260 га, а також земельні ділянки площами 0,0122 га та 0,0482 га із земель запасу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, що прилягають до земельної ділянки 1822083200:05:000:0490; рішень уповноважених органів про передання вказаних земельних ділянок у власність чи у користування відповідачці немає; ці ділянки огороджені металевим парканом разом із належними відповідачці земельними ділянками.
		5.4.       Того ж дня ГУ Держгеокадастру видало припис, згідно з яким зобов`язало відповідачку усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом реєстрації права власності, користування (оренди) на земельні ділянки або їх звільнення, а також виготовлення та затвердження проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок; зобов`язало відповідачку повідомити про виконання припису до 26 липня 2021 року.
		5.5.       20 липня 2021 року ГУ Держгеокадастру видало наказ № 864-ДК про перевірку виконання вказаного припису.
		5.6.       8 листопада 2021 року державні інспектори ГУ Держгеокадастру обстежили вказані земельні ділянки, про що склали акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 864-ДК/770/АП/09/01/-21. Згідно з цим актом відповідачка виконала припис частково: звільнила самовільно зайняту ділянку комунальної форми власності площею 0,0482 га; не виконала припис в частині зміни цільового призначення земельних ділянок загальною площею 0,0102 га та звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок площею 0,0260 га та 0,0122 га.
		5.7.       Відповідачка у справі № 240/19646/21 оспорювала правомірність винесення припису та складення актів перевірок. Однак 13 січня 2022 року Житомирський окружний суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні її позову, яке 5 травня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суду постановою залишив без змін.
		5.8.       Відповідачка порушила вимоги статей 116 і 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Тому на підставі статті 212 ЗК України слід звільнити самовільно зайняті земельні ділянки.
		(3) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
		6.           21 червня 2023 року Житомирський районний суд Житомирської області ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив, а 12 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд прийняв постанову про залишення без змін рішення суду першої інстанції. Мотивували судові рішення так:
		6.1.       Звернення до суду з позовом є передчасним, оскільки згідно з актом приймання-передачі майна від 8 червня 2022 року відповідачка на період воєнного стану передала спірні земельні ділянки у користування третій особі. 
		6.2.       Суд не має доказів того, що право користування цими ділянками було зареєстроване у встановленому законом порядку, як цього вимагає стаття 125 ЗК України. Ненадання доказів реєстрації цього речового права не є беззаперечним доказом на спростування факту добровільної передачі земельних ділянок в умовах воєнного стану.
		6.3.       У листі від 3 серпня 2022 року ГУ Держгеокадастру повідомило прокурора про те, що з метою перевірки стану виконання припису необхідно здійснити позаплановий захід державного нагляду (контролю). Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства був складений 8 листопада 2021 року. Після проведення тієї перевірки і до пред`явлення позову пройшов значний проміжок часу, однак повторну перевірку не провели. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 303 припинено проведення планових і позапланових заходів державного нагляду (контролю) та державного ринкового нагляду на період воєнного стану.
		6.4.       Прокурор не довів існування порушення після проведення останньої перевірки.
		(4) Провадження у суді касаційної інстанції
		7.           25 січня 2024 року прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив: (1) поновити строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень; (2) скасувати їх й ухвалити нове - про задоволення позову; 3) стягнути з відповідачки судовий збір; 4) повідомити про дату і час розгляду справи.
		8.           19 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.
		9.           4 березня 2024 року прокурор подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
		10.        30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про поновлення строку на касаційне оскарження та відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на підставі частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		11.        7 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		12.        Прокурор мотивував касаційну скаргу так:
		12.1.    Апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах:
		(1) Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20), про те, що обов`язком суду є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи й оцінки доказів; 
		(2) Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21), про те, що у цивільному процесі діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), згідно з яким суд самостійно здійснює пошук юридичних норм для вирішення спору безвідносно до посилань сторін і застосовує належні норми до встановлених обставин; суд кваліфікує спірні відносини позивача з відповідачем, підбирає та застосовує до цих відносин відповідні норми права, повно та всебічно з`ясовує обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені доказами, дослідженими у судових засіданнях; 
		(3) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 201/7705/19 (провадження № 61-13342св21), про можливість прийняття до розгляду доказів, поданих із порушенням вимог статті 83 ЦПК України;
		(4) Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), про те, що приватноправові норми визначили обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права й інтересу особи; зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача), зловживання матеріальними правами, обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу, сплив позовної давності;
		12.2.    Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 2 і 4 ЦПК України, статті 212 Земельного кодексу України, статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у контексті того, чи є передчасним виконання судом завдань цивільного судочинства, звернення до суду з позовом про захист порушеного права у випадку, якщо самовільно зайняті земельні ділянки розташовані поруч із землями, які на період воєнного стану передані у користування військової частини.
		12.3.    Суди попередніх інстанцій не врахували, що матеріали перевірки та докази, долучені до позову, належно підтверджують тривале самовільне зайняття відповідачкою спірних земельних ділянок, а отже, і наявність обов`язку їх звільнити. Відповідачка не надала жодних доказів виконання нею обов`язку зі звільнення цих ділянок.
		12.4.    Апеляційний суд не оцінив те, що суд першої інстанції з порушенням вимог статті 83 ЦПК України прийняв як доказ акт приймання-передачі земель, складений відповідачкою та станцією фельд`єгерського поштового зв`язку м. Житомира ВЧ  НОМЕР_1 . Цей акт поданий до суду з порушенням строку, визначеного ухвалою суду від 30 листопада 2022 року, без обґрунтування причин пропуску цього строку, належності такого доказу і без надсилання його копії сторонам.
		12.5.    Апеляційний суд не звернув увагу на те, що суд першої інстанції на стадії розгляду справи по суті без постановлення необхідної ухвали залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачки станцію фельд`єгерського поштового зв`язку м. Житомира ВЧ  НОМЕР_2 -Б. Ці дії суду порушують приписи частин першої, п`ятої статті 53 ЦПК України.
		12.6.    Запровадження правового режиму воєнного стану не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права, а тим більше для твердження про передчасність подання позову.
		(2) Позиції інших учасників справи
		13.        Інші учасники відзиви на касаційну скаргу не подали.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
		14.        30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.
		15.        Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		16.        З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
		(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(2.1) Як розподіляється обов`язок доказування за вимогою про повернення (звільнення) самовільно зайнятих земельних ділянок?
		17.        Прокурор просив звільнити самовільно зайняті відповідачкою земельні ділянки, вкриті лісовими насадженнями, які межують із ділянками, належними їй на праві власності. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Вважали, що позов є передчасним, а прокурор не довів подальше користування відповідачкою самовільно зайнятими землями, а також не спростував їхнє перебування у користуванні третьої особи на підставі підписаного з відповідачкою акта приймання-передачі. Прокурор у касаційній скарзі стверджував, що суд першої інстанції порушив норми процесуального прав під час залучення до участі у справі третьої особи й отримання нових доказів, наданих відповідачкою. Вважав, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідачка не надала жодного доказу на підтвердження виконання нею обов`язку щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок. 
		18.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає касаційну скаргу обґрунтованою. Звертає увагу на те, що на прокурора, який подав позов про звільнення відповідачкою самовільно зайнятих земельних ділянок покладений обов`язок підтвердити вказане порушення відповідачкою земельного законодавства на момент подання позову, а на відповідачку - довести усунення цього порушення поверненням власнику (звільненням) самовільно зайнятих земельних ділянок.
		19.        Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).
		20.        Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
		21.        Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (частини перша та третя статті 212 ЗК України).
		22.        За змістом статті 391 ЦК України негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних із порушенням володіння. Інакше кажучи, негаторний позов можна заявити тоді, коли майно не вибуло з володіння власника, тобто коли порушені насамперед права користування та розпорядження майном. Належним відповідачем за таким позовом є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником його прав (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 545/1994/16-ц, від 16 серпня 2023 року у справі № 369/5153/21).
		23.        Підставою для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставини, а саме: наявність у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування ним своєю власністю. Таким чином, відповідачем за негаторним позовом є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю, а підставою мають слугувати посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача зі створення позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих прав. Для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником його прав (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2022 року у справі № 372/2896/19).
		24.        Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		25.        Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19, пункт 21)).
		26.        Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		27.        Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		28.        Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
		29.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
		29.1.    25 червня 2021 року державні інспектори ГУ Держгеокадастру обстежили низку земельних ділянок. Згідно з актом обстеження № 553-ДК/200/АО/10/01/-21 та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 553-ДК/516/АП/09/01/-21 земельні ділянки з кадастровими номерами 1822083200:05:000:0490 і 1822083200:05:000:0494 належать на праві приватної власності відповідачці, їхнє цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; відповідачка використовує прилеглу до земельної ділянки з кадастровим номером 1822083200:05:000:0494 частину земельної ділянки з кадастровим номером 1822083200:05:000:1066 з цільовим призначенням для ведення лісового господарства площею 0,0260 га, а також земельні ділянки площами 0,0122 га та 0,0482 га із земель запасу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, що прилягають до земельної ділянки 1822083200:05:000:0490; рішень уповноважених органів про передання зайнятих відповідачкою земельних ділянок у її власність чи користування немає; ті ділянки огороджені металевим парканом разом із належними відповідачці земельними ділянками.
		29.2.    Того ж дня ГУ Держгеокадастру видало припис, згідно з яким зобов`язало відповідачку усунути порушення вимог земельного законодавства до 26 липня 2021 року.
		29.3.    20 липня 2021 року ГУ Держгеокадастру видало наказ № 864-ДК про перевірку виконання вказаного припису.
		29.4.    Згідно з актом обстеження ГУ Держгеокадастру від 8 листопада 2021 року № 864-ДК/770/АП/09/01/-21 відповідачка виконала припис частково: звільнила самовільно зайняту ділянку комунальної форми власності площею 0,0482 га; не виконала припис у частині зміни цільового призначення земельних ділянок загальною площею 0,0102 га та звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок площею 0,0260 га та 0,0122 га.
		29.5.    13 січня 2022 року Житомирський окружний суд ухвалив рішення у справі № 240/19646/21 про відмову у задоволенні позову відповідачки про визнання протиправним і скасування припису. Вказане рішення 5 травня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив без змін.
		29.6.    3 серпня 2022 року ГУ Держгеокадастру повідомило прокурора про те, що відповідачка поділила земельну ділянку з кадастровим номером 1822083200:05:000:0494 на земельні ділянки з номерами 1822083200:05:000:1162 площею 0,0619 га, 1822083200:05:000:1163 площею 0,0619 га, 1822083200:05:000:1164 площею 0,0619 га, 1822083200:05:000:1154 площею 0,0619 га, 1822083200:05:000:1157 площею 0,0619 га, 1822083200:05:000:1159 площею 0,0619 га, 1822083200:05:000:1160 площею 0,0619 га, 1822083200:05:000:1161 площею 0,0367 га. Крім того, поділила земельну ділянку з кадастровим номером 1822083200:05:000:0490 на земельні ділянки з номерами 1822083200:05:000:1166 площею 0,0442 га, 1822083200:05:000:1167 площею 0,0200 га, 1822083200:05:000:1165 площею 0,0358 га та 1822083200:05:017:0050 площею 0,0200 га.
		29.7.    8 червня 2022 року відповідачка передала 15 земельних ділянок у користування станції фельд`єгерського поштового зв`язку м. Житомира ВЧ  НОМЕР_1 (а. с. 109).
		30.        Колегія суддів бере до уваги те, що відповідачка не заперечувала факт самовільного користування спірними земельними ділянками. Суд першої інстанції зазначив, що згідно з поясненнями представника відповідачки вона після вирішення судом спору щодо оскарження припису ГУ Держгеокадастру самостійно усунула порушення вимог земельного законодавства. Відповідачка також стверджувала, що передала ці земельні ділянки третій особі.
		31.        Суди попередніх інстанцій встановили, що внаслідок поділу належних відповідачці земельних ділянок з кадастровими номерами 1822083200:05:000:0494 і 1822083200:05:000:0490 було утворено 12 земельних ділянок, які ввійшли у перелік переданих згідно з актом приймання-передачі від 8 червня 2022 року третій особі на відповідальне зберігання з правом безоплатного користування. Відомостей про те, що до складу цих земельних ділянок увійшли самовільно зайняті, немає.
		32.        Неаргументованим є довід касаційної скарги про безпідставне долучення відповідачкою до справи поза встановленим порядком акта приймання передачі від 8 червня 2022 року. Суд першої інстанції згідно з частиною другою статті 228 ЦПК України під час розгляду справи згідно з ухвалою від 17 травня 2023 року (а. с. 117-118) змінив порядок з`ясування обставин справи та дослідження доказів. Прокурор не обґрунтував, у чому полягає порушення його процесуальних прав вказаними діями суду.
		33.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає помилковим твердження судів попередніх інстанцій про те, що позивач мав довести, що відповідачка після підписання з третьою особою акта приймання-передачі 8 червня 2022 року продовжує користуватися самовільно зайнятими земельними ділянками. Обов`язок довести усунення перешкод лежить на відповідачці, а не на позивачеві. Позивач повинен довести, що відповідачка створює перешкоди на момент подання позову, а вона, - що до ухвалення судового рішення усунула ці перешкоди.
		34.        Факти звільнення відповідачкою спірних земельних ділянок суди попередніх інстанцій не встановили. У судовому засіданні 21 червня 2023 року прокурор стверджував, що за результатами перевірки попередньо виявлених порушень відповідачкою земельного законодавства вона збільшила площу самовільно захоплених земель. Відповідачка не спростувала обставини самовільного зайняття нею земельних ділянок і не довела добровільне усунення перешкод власникові у користуванні цими ділянками.
		35.        З огляду на наведені висновки суди першої й апеляційної інстанцій помилково виснували про відсутність підстав для задоволення позову. Тому касаційну скаргу слід задовольнити: судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. З огляду на те, що рішення суду щодо звільнення (повернення) земельних ділянок має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідачки, але її коштом), із урахуванням мети відповідного позову,слід звільнити самовільно зайняті відповідачкою частини земельної ділянки площею 0,0260 га, що входить до земельної ділянки з кадастровим номером 182283200:05:000:1066, і земельну ділянку площею 0,0122 га, які знаходяться на території Оліївської об`єднаної територіальної громади Житомирської області та є суміжними з належними відповідачці земельними ділянками.
		(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(3.1) Щодо суті касаційної скарги
		36.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
		37.        Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша - третя статті 412 ЦПК України).
		38.        Із урахуванням висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, з огляду на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які є підставою для скасування судових рішень, вказані рішення слід скасувати й ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
		(3.2) Щодо судових витрат
		39.        Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		40.        Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).
		41.        Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
		42.        За подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Такий мінімум згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року становив 2 481,00 грн.
		43.        Житомирська обласна прокуратура за подання позовної заяви з двома вимогами немайнового характеру сплатила 4 962,00 грн судового збору згідно з платіжними дорученнями № 1936 від 2 листопада 2022 року (а. с. 1) та № 2087 від 25 листопада 2022 року (а. с. 59), за подання апеляційної скарги - 7 443,00 грн згідно з платіжним дорученням № 1408 від 19 липня 2023 року (а. с. 140), за подання касаційної скарги - 9 924,00 грн згідно з платіжним дорученням № 391 від 1 березня 2024 року.
		44.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги та позовних вимог судові витрати за подання позовної заяви та перегляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій слід покласти на відповідачку.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		п о с т а н о в и в:
		1.     Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задовольнити.
		2.     Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року скасувати й ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову прокурора.
		Звільнити самовільно зайняті ОСОБА_1 частини земельної ділянки площею 0,0260 га, що входить до земельної ділянки з кадастровим номером 182283200:05:000:1066, і земельну ділянку площею 0,0122 га, які знаходяться на території Оліївської об`єднаної територіальної громади Житомирської області та є суміжними з належними ОСОБА_1 земельними ділянками.
		3.           Стягнути з  ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП  НОМЕР_3 ) на користь Житомирської обласної прокуратури (адреса: вулиця Святослава Ріхтера, будинок, 11, місто Житомир, Житомирська область, 10014; ідентифікаційний код 02909950) 22 329,00 грн (двадцять дві тисячі триста двадцять дев`ять грн 00 коп.) відшкодування судового збору, з яких 4 962,00 грн сплачені за подання позовної заяви, 7 443,00 грн - за подання апеляційної скарги, 9 924,00 грн - за подання касаційної скарги.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		З моменту прийняття цієї постанови рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року втрачають законну силу.
		Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима   І. О. Дундар  Є. В. Краснощоков  П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...