Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 136/929/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2025.
Дата набрання законної сили: 16.01.2025
Номер судового провадження: 51-3358км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022020060000107

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		16 січня 2025  року
		м. Київ
		справа № 136/929/22
		провадження № 51-3358 км 24 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:  
		 
		головуючого                                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                   ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,    
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання                      ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                          ОСОБА_5 , 
		захисника                                                           ОСОБА_6 , 
		потерпілого                                                        ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),       
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну засудженого ОСОБА_8 на вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2024 року у  кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020060000107,  за обвинуваченням
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,  уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не  судимого,
		у вчиненні кримінального  правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України. 
		Зміст оскаржених судових рішень  і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2024 року ОСОБА_8    засуджено за  ч.1 ст. 122 КК України до  покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.  
		Строк відбуття покарання засудженому постановлено рахувати з  дня прибуття та  взяття на облік у виправному центрі.
		Цивільний позов потерпілого   ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто  з                             ОСОБА_8    на його користь 38 000 грн у відшкодування матеріальної шкоди та            20 000 грн моральної шкоди, в решті позову відмовлено. 
		Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.   
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2024 року  апеляційну захисника в інтересах обвинуваченого залишено  без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
		За вироком суду встановлено, що ОСОБА_8  25 квітня 2022 року  близько 22:00, перебуваючи біля магазину «Крамниця», що по вул. Богдана Хмельницького, 112  в           м. Погребище Вінницького району Вінницької області,  помітив раніше незнайомого йому ОСОБА_7 , де між ними на побутовому ґрунті виник словесний конфлікт в ході якого ОСОБА_8 , реалізуючи раптово виниклий умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій на настання негативних наслідків,   схопив останнього руками за верхній одяг та повалив  на землю. Після цього, коли ОСОБА_7 лежав на правому боці та намагався підвестись, ОСОБА_8 наніс йому один удар лівою ногою в обличчя, внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у виді перелому  нижньої щелепи в ділянці п`ятого зуба справа та в ділянці восьмого зуба зліва, які згідно висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		У  касаційній скарзі  засуджений ОСОБА_8 просить скасувати судові рішення щодо нього та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Вважає, що його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не доведена, оскільки місцевий суд всупереч вимог ст.94 КПК України не дав належної оцінки доказам, а лише перерахував їх у вироку.
		Зазначає, що без медичного висновку щодо наявності у потерпілого тілесних ушкоджень були відсутні підстави для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. 
		Суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили у клопотаннях сторони захисту про призначення комісійної судової медичної експертизи, тим самим порушили принцип  змагальності.   
		Суд апеляційної інстанції повторно докази не дослідив, чим порушив норми                                    ст. 404 КПК України. 
		На думку засудженого, це призвело до призначення покарання, яке є явно несправедливим через суворість.
		Посилається на невідповідність судових рішень  вимогам  ст. 370  КПК України через їх незаконність та необґрунтованість.  
		В решті наводить доводи, в яких посилається на неповноту досудового слідства, оскаржує фактичні обставини справи, дає власну оцінку доказам.
		Позиції інших учасників судового провадження
		На касаційну скаргу засудженого від прокурора ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,  а також потерпілого ОСОБА_7 надійшли письмові заперечення у яких вони, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни. 
		Аналогічну позицію висловили прокурор ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_7 в суді касаційної інстанції. 
		Захисник ОСОБА_6 вимоги касаційної скарги засудженого підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. 
		Межі розгляду  матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
		За змістом ст. 433 КПК України,  суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами. 
		Таким чином, доводи засудженого ОСОБА_8 щодо неповноти досудового слідства, оскарження фактичних обставин справи, надання власної оцінки доказам, виходячи з норм статей 433,438 КПК України,  не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, натомість вказані обставини перевірялись апеляційним судом.
		Мотиви Суду    
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам закону.
		Під час перегляду судових рішень судом касаційної інстанції в межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість  ОСОБА_8 у  вчиненні злочину, за який його засуджено. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Статтею 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Місцевий суд у вироку спочатку детально виклав  докази, на які посилалась сторона обвинувачення, а потім  із дотриманням  вимог  ст. 94 КПК України  оцінив усі докази в їх сукупності та  встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними,  допустимими, доповнюють один одного й  беззаперечно доводять  вину  ОСОБА_8  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого  ч. 1  ст. 122 КК України.  Тому доводи засудженого про те, що суд у вироку лише перерахував докази, безпідставні. 
		 
		Відповідно до вироку вина ОСОБА_8 повністю доведена послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_7  про те, що саме ОСОБА_8 в ході спровокованого останнім конфлікту, кинув його на асфальтовану доріжку й завдав один удар ногою в обличчя,  після чого лікарі констатували подвійний перелом нижньої щелепи та він тривалий час лікувався. Крім того, потерпілий зауважив, що до даної події він не був знайомий із засудженим, що фактично виключає можливість неприязних відносин між ними, а отже і мотив оговорити останнього. Логічними та послідовними   показаннями свідків-очевидців ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які детально повідомили обставини спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень потерпілому. Свідки пояснили, що  засуджений в ході конфлікту схопив ОСОБА_7  за верхній одяг та повалив на землю, після чого   завдав йому  один удар ногою по обличчю, від якого потерпілий втратив свідомість. Показаннями свідка-очевидиці                     ОСОБА_12 , котра є рідною сестрою обвинуваченого та підтвердила,  що її брат під час конфлікту з потерпілим повалив останнього на землю. Показання свідків та потерпілого узгоджуються з даними висновку судової медичної експертизи №50 від              27 червня 2022 року, яким підтверджено характер, локалізацію, ступінь тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень й  дату їх виникнення (25.04.2022), а також з іншими доказами. Заслуговує на увагу й те, що сам обвинувачений як під час досудового слідства, так і в суді першої інстанції не заперечував, що вдарив потерпілого ногою в обличчя, але вказував, що зробив це ненавмисно. І лише в судових дебатах кардинально змінив позицію, повністю заперечивши  свою винуватість. 
		Таким чином,  місцевий суд  на підставі сукупності безпосередньо досліджених доказів, дійшов обґрунтованого переконання про те, що вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, доведена поза розумним сумнівом.
		Щодо доводів засудженого про те, що без медичного висновку щодо наявності у потерпілого тілесних ушкоджень були відсутні підстави для внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення,  то слід зазначити таке. 
		Відповідно до ч.1 ст.  214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань й розпочати розслідування.   
		До ЄРДР вносяться відомості про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 5 ч.5 ст.214 КПК України). 
		З  матеріалів справи  убачається, що відомості про кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР 26.04.2022 за заявою потерпілого ОСОБА_7   про  те, що 25.04.2022 близько 22:00 в м. Погребище Вінницької області,  поблизу магазину «Крамниця», незнайомий чоловік  заподіяв йому тілесні ушкодження. Крім того, 26.04.2022 о 00:33 до відділення  поліції  №4 Вінницького РУП ГУНП в Вінницькій області надійшло повідомлення від медичної сестри приймального відділення Погребищенської ЦРЛ про те, що до медичного закладу звернувся ОСОБА_7 із тілесними ушкодженнями у вигляді забою правої сторони обличчя, які отримав 25.04.2022 близько 22:20  під час бійки. В ході  досудового розслідування за даним фактом були зібрані докази, в тому числі  отримано висновок експерта №50, яким встановлено  ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, і лише після цього ОСОБА_8 було пред`явлено обвинувачення за  ч.1 ст.122 КК України. Експерт чітко встановив та зазначив у висновку, що у потерпілого ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження у  виді  подвійного  перелому  нижньої щелепи (в ділянці п`ятого зуба справа та в ділянці восьмого зуба зліва), які виникли від травматичної дії (удару)  саме 25.04.2022.      
		Суд нагадує, що здійсненнядосудового розслідування до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не допускається. Висновок експерта є процесуальним джерелом доказів  (ст. 84 КПК України). Всі докази, зібрані до внесення відомостей до ЄРДР, визнаються недопустимими. Тому твердження засудженого про те, що спочатку необхідно було отримати висновок експерта щодо тілесних ушкоджень, а вже потім вносити відповідні відомості до ЄРДР, не ґрунтуються на законі.  
		Засуджений скаржиться на те, що суди необґрунтовано відмовили стороні захисту у призначенні комісійної судової медичної експертизи. 
		Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.
		Сторону захисту законодавець також наділив правом збирати докази (ст. 93 КПК України). 
		Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов`язкової (ст. 243 КПК України).
		Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. 
		Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Тобто, зазначена експертиза призначається лише у зв`язку з великим обсягом дослідження. 
		У даному кримінальному провадженні сторона захисту не була позбавлена можливості самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, однак таким правом не скористалася. Лише по завершенню досить тривалого судового розгляду в суді першої  інстанції ( майже 2 роки), захисник вперше заявив клопотання  про необхідність призначення  повторної  комісійної  експертизи.  При цьому,  взагалі  не ставив  під сумнів допустимість чи достовірність первинного висновку експерта від 27.06.2022. З огляду на те, що адвокат заявив таке клопотання на стадії судових дебатів, після постановлення судом ухвали про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами, то місцевий суд обґрунтовано залишив його без розгляду. 
		В свою чергу, апеляційний суд  належним чином відреагував на аналогічне клопотання захисника, із дотриманням вимог ст. 350 КПК України розглянув його, та 04.06.2024 постановив мотивовану ухвали про відмову у його задоволенні. Суд апеляційної інстанції зазначив, що стороною захисту не було наведено   підстав для   призначення повторної комісійної експертизи у провадженні. Наявний у справі висновок експерта №50 від 27.06.2022 містить відповіді на питання щодо наявності та кількості тілесних ушкоджень у потерпілого,  часу та механізму їх утворення, а також щодо їх ступеня тяжкості. Висновок є достатньо обґрунтованим, логічним та об`єктивним, наданий в межах компетенції експерта.Жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість висновку експерта або таких, які б викликали сумніви у його правильності, матеріали справи не містять.  
		Посилання засудженого на порушення  апеляційним судом вимог ст.404 КПК України, через те, що цей суд повторно докази не дослідив,  не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
		Положеннями ст. 404 КПК України чітко регламентовано,  що за клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Сам факт незгоди сторони з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів не є підставою для їх повторного дослідження апеляційним судом.
		Перевіркою матеріалів  кримінального провадження встановлено, що сторона захисту ні в апеляційній скарзі, ні безпосередньо в суді апеляційної інстанції,  не заявляла жодних клопотань про повторне дослідження доказів. При цьому підстав, передбачених частиною третьою статті 404 КПК  України, для повторного їх дослідження, апеляційним судом не встановлено, тому суд їх повторно не досліджував.    
		Обмежившись аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду. За результатами перегляду вироку, суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою зазначених доказів, даною місцевим судом, а відтак застосована ним процедура не суперечила встановленій статтею 23 КПК України  засаді безпосередності судового розгляду.
		Водночас, апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, перевірив усі доводи апеляційної скарги сторони захисту та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимог                     ст. 419 КПК України мотиви на їх спростування. 
		Доводи засудженого ОСОБА_8 про суворість призначеного йому покарання  теж не заслуговують на увагу. 
		Відповідно до норм ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. 
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
		Місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дотримався наведених вимог матеріального закону та, обираючи ОСОБА_8  міру примусу, належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до  ст.12 КК України  відноситься до категорії нетяжких злочинів.  
		При цьому,  взяв  до уваги дані про особу винного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, є особою молодого віку, працює, на спеціальних обліках  у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб не має. 
		Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання - відсутні.  
		Також, суд обґрунтовано врахував  посткримінальну поведінку обвинуваченого, який  вину у вчиненні інкримінованого  кримінального правопорушення не визнав, вибачення у потерпілого не просив, жодних дій щодо виправлення ситуації не вживав, шкоду завдану злочином не відшкодував, що свідчить про недостатнє усвідомлення засудженим протиправного характеру вчиненого ним діяння та його наслідків у вигляді завдання шкоди здоров`ю людини, яке є найвищою цінністю. Вірно послався суд й на дані досудової доповіді   відповідно до якої ризик повторного вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення оцінюється як середній. Зважив також на позицію потерпілого  ОСОБА_7 , який наполягав на реальному відбуванні покарання обвинуваченим.  
		Таким чином, суд  належним чином оцінив й врахував  усі обставини, які за законом мають правове значення, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_8   покарання у виді обмеження волі у розмірі, наближеному до мінімальних меж, визначених санкцією ч. 1 ст. 122 КК України. При цьому,            підстав для застосування до засудженого положень статті 75 КК України судом не встановлено. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.
		Суд  вважає, що  призначене ОСОБА_8   покарання є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
		Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, а тому підстав для задоволення скарги засудженого немає.
		 
		У зв`язку із цим та керуючись статтями 433, 434, 436, 441,442 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.
		 
		З цих підстав Суд ухвалив:
		Вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 02 лютого 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2024 року щодо   ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                                    ОСОБА_2                                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...