Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 452/3945/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано судом: 21.01.2025. Зареєстровано: 22.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2025.

Номер судового провадження: 2/452/254/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 452/3945/24
		 
		  Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		    "17" січня 2025 р. м. Самбір
		 
		Самбірський міськрайонний суд Львівської області
		у складі: головуючого судді  Пташинського І.А.,
		за участю секретаря судового засідання Терлецької І.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Самборі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Таргонія Вадима Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Адвокат Таргоній В.М. звернувся до Самбірського міськрайонного суду Львівської області в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок ДТП.
		В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає,що 06.03.2020 року у
		м. Самборі Львівської області на залізничній колії на нерегульованому службовому пішохідному переході відбувся наїзд поїздом (тепловоз ЧМЕ-3№3733) під керуванням машиніста ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_1 , яка переходила колії по вищевказаному переході. Внаслідок наїзду
		 ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження (травматична ампутація третини правої гомілки), та залишилася інвалідом ІІІ групи. За фактом настання цієї події уповноваженими органами Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області 07.03.2020 року було внесено відомості до ЄРДР за № 12020140290000174 та розпочато досудове розслідування за фактом наїзду. 
		Постановою заступника начальника СВ Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області від 05.09.2022 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020140290000174, було закрито.
		Вважає, що внаслідок наїзду потяга на ОСОБА_1 та тяжким ушкодженням здоров`я останньої, зокрема отриманням третьої групи інвалідності, наявний причинно-наслідковий зв`язок, а тому просив стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 250 000 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок ДТП.
		14.11.2024 року представником відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач заперечує щодо задоволення позову ОСОБА_1 ; не визнає позовні вимоги позивача у повному обсязі з наступних підстав.
		Матеріалами справи, зокрема постановою про закриття кримінального провадження від 05.09.2022 року винесеною заступником начальника СВ Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області, капітаном поліції Карпінець А.В. встановлено, що транспортна подія сталася не внаслідок умисних протиправних дій сторонніх осіб, а внаслідок нещасного випадку, а саме внаслідок необережних дій пішохода ОСОБА_1 , яка не переконавшись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, в порушення вимог п. 2.6. розділу другого Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, переходила залізничну колію на нерегульованому службовому пішохідному переході, слухаючи музику із гарнітурою (наушниках) у вухах, не реагувала на звукові сигнали подані машиністом локомотива, унаслідок чого відбувся наїзд. При цьому пішохід ОСОБА_1 порушила вимоги Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України 19.02.1998, № 54, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.03.1998 за № 193/2633, Розділ 2 Правила безпеки для пішоходів:п.2.2. у якому вказано, що перед тим як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини, тощо);
		п. 2.3. згідно із яким при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини, тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його...;
		п. 2.6. Забороняється переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.
		Крім того, розслідуванням кримінального провадження встановлено, що, згідно довідки з розшифрування діаграмної швидкостемірної стрічки локомотива № 4ME3-3373, при виконанні маневрової роботи по ст. Самбір о 17 год. 00 хв. на швидкостемірній стрічці зафіксоване термінове гальмування, що підтверджує, що машиніст тепловоза з метою уникнення зіткнення застосував екстрене гальмування. Також, розслідуванням встановлено, що у відповідності до Акту огляду тепловоза № 4ME3-3373, тепловоз знаходився в технічно-справному стані. Автогальмівне обладнання, система звукової подачі сигналу, ліхтарі і прожектора локомотива знаходяться в технічно-справному стані.
		Актом службового розслідування аварії від 16.03.2020 року встановлено, що машиністом локомотива ОСОБА_2 для попередження наїзду було застосовано термінове гальмування та подавались звукові сигнали великої гучності. Порушень в управлінні автогальмами маневрового складу не виявлено. При огляді тепловоза № 4ME3-3373 встановлено, що автогальмівне обладнання, сигнали великої та малої гучності в справному стані. Також, даним Актом службового розслідування аварії від 16.03.2020 року, встановлено, що машиніст ОСОБА_2 в нестандартній ситуації діяв вірно, про випадок наїзду було повідомлено чергового по ст. Самбір, черговим по станції негайно було викликано карету швидкої медичної допомоги, якою потерпілу було доставлено у Самбірську центральну лікарню. Потерпіла перебувала в капюшоні та в навушниках.
		Комісія по розслідуванню випадку аварії допущеної 06.03.2020 року о 17 год. 05 хв. на 66 км. ПК10 станції Самбір встановила, що вини працівників регіональної філії «Львівська залізниця» у даному випадку немає. Підсумовуючи наведене зазначає, що розслідуванням кримінального провадження встановлено наступні факти, наїзд потяга на гр. ОСОБА_1 стався в результаті її необережних дій та внаслідок грубого порушення нею Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. Вини залізниці у травмуванні гр. ОСОБА_1 внаслідок наїзду потяга, немає.
		Також, просить суд взяти до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь які докази, які би підтверджували умисне нанесення залізницею гр. ОСОБА_1 моральної шкоди (завдання душевних, психічних страждань тощо), а позовні вимоги ґрунтуються тільки на самому факті нещасного випадку, який стався з необережності Відповідача та унаслідок порушення ним Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, а тому з наведених підстав просить у позові відмовити повністю.
		Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, від її представника адвоката
		Таргонія В.М. до суду надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі та без участі позивача.
		Представник відповідача АТ «Українська залізниця» Моцюк В.В. в судове засідання не з`явився, від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, у якій просив у позові відмовити в повному обсязі.
		Взявши до уваги заяви сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
		Постановою заступника начальника СВ Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області від 05.09.2022 року капітана поліції Карпінець А.В. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140290000174 від 07.03.2020 року, закрито за п. 2 ч. 1
		ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК України.
		З вказаної постанови вбачається, що 06.03.2020 року близько 17.05 год. на 69 км 9 пікеті перегону Дрогобич-Самбір на залізничній колії в непарній горловині залізничної станції міста Самбір на нерегульованому службовому пішохідному переході до ЕЧ - 6 відбувся наїзд поїзда у складі тепловоза ЧМЕ-3 № 3733 та 10 порожніх напіввагонів під керуванням машиніста
		 ОСОБА_2 , який рухався в напрямку від м. Самбір до м. Дрогобич Львівської області, на пішохода ОСОБА_3 , 1996 року народження, яка здійснювала перехід залізничної колії вказаним пішохідним переходом зліва па право відносно руху поїзда. Внаслідок наїзду поїздом ОСОБА_3 госпіталізована в Самбірську ЦРЛ з діагнозом; «травматична ампутація нижньої третини правої гомілки».
		Із висновку експерта № 90/22 від 09.07.2022 року вбачається, що при обстеженні громадянки ОСОБА_4 , 1996 року народження, лікарями КНП СМР «Самбірська ЦРЛ» від 06.03.2020 року було вставлено діагноз: «Неповне травматичне відчленування правої стопи, обширна різано-рвана рана з дефектом кістки, крупних судин, нервів, м`яких тканин та шкіри», а також лікарями КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» в період часу від 07.03.2020 р. до 13.04.2020 р. був виставлений заключний клінічний діагноз: «Післятравматичне відчленування правої нижньої кінцівки на рівні середньої - нижньої третини гомілки. Обширна різано-рвана рана нижньої третини гомілки з масивним дефектом кісткових та м`яких тканин". Таким чином, слід вважати, що громадянці ОСОБА_4 спричинено травму правої нижньої кінцівки у вигляді травматичного відчленуваня середяьої-нижньої третини гомілки і обширної різано-рваної рани нижньої третини гомілки з масивним дефектом кісткових та м`яких тканин, яка могла виникнути внаслідок залізно-дорожньої пригоди (наїзд поїзда на пішохода), від дії твердого тупого предмету(предметів) з обмеженою поверхнею, якими могли бути виступаючі частини залізничного транспорту, що рухався. Вищевказана травма відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя у момент її спричинення. 
		Згідно з копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія
		12 ААБ № 332881 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.06.2020 року встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням. Інвалідність встановлена безтерміново.
		Свідоцтвом прошлюб серія НОМЕР_1 від 15.07.2021,виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Самборі Самбірського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) засвідчується, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб (актовий запис № 128 від 15.07.2021), після державної реєстрації якого дружина ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».
		Зміна прізвища позивача ОСОБА_1 із « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_6 » також підтверджується паспортом громадянина України (ID-карткою), виданим 17.08.2021 (орган, що видав №4634). 
		Згідно з копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 7345 від 13.10.2021 року, виданої КНП «8 МЛК м. Львова» Міжлікарняне опікове відділення «ЦТТ і ПХ», вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у стаціонарі з 06 жовтня 2021 року по 13 жовтня 2021 року з діагнозом: основне та супутнє захворювання, ускладнення, відкрита рана кукси правого стегна.
		Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу відшкодування моральної шкоди позивачу, отриманої нею внаслідок наїзду потяга та ампутації кінцівки, яка завдана, на її думку, діями відповідача. Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.
		У позовній заяві представник позивача обґрунтовує завдану ОСОБА_1 моральну шкоду тим, що вона зазнала сильних страждань, які вона відчувала увесь час перебування у лікарні на реабілітації після ДТП, що завдало їй тяжкого нервового удару та потрясіння. Вона зазнала сильного болю, витратила багато часу, коштів та зусиль на лікування, однак досягти відновлення попереднього стану не вдалося. Позивач перенесла сильний больовий шок через отримані травми та отримала третю групу інвалідності. Фізичні страждання від болю та моральні страждання від отриманого каліцтва стали тяжким періодом життя позивача. Внаслідок завданого каліцтва позивач втратив можливість повноцінно жити, обирати роботу до душі, оскільки їй протипоказана важка фізична праця.
		 
		 
		 
		Вимоги частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
		Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом,іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		Частинами першою, другою, п`ятоюстатті 1187 ЦК Українивизначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманнямтранспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
		Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
		В той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого.
		Зазначене вище відповідає висновкам Верховного Суду викладеним у постановах:від
		05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження
		№ 61-22598св18),від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 01 грудня 2021 року по справі № 127/13341/20.
		При цьому, згідно з частиною другою статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом, тобто груба необережність потерпілого може бути підставою для зменшення розміру відшкодування, а не відмови у повному обсязі.
		Відсутність вини водія транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє останнього від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).
		Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 квітня
		2021 року по справі № 450/4163/18.
		На думку суду, позивач поза всяким розумним сумнівом зазнала моральних та душевних страждань у зв`язку з отриманням важких травм та залишилася інвалідом ІІІ групи довічно, а відновлення попереднього стану її здоров`я неможливе. Вищевказані прояви душевних страждань є типовими для будь-якої звичайної людини, адже позивач змінила свій нормальний звичайний уклад життя та втратила можливість повноцінно жити та обирати професію. Наявність у позивача цих душевних страждань є очевидною.
		Водночас судом не встановлено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілої ОСОБА_1 або непереборної сили, а тому особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має відповідати за завдану позивачеві шкоду незалежно від її вини.
		Проте, як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок нещасного випадку, а саме внаслідок необережних дій пішохода ОСОБА_1 , яка не переконавшись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, в порушення вимог п. 2.6. розділу другого Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 54 від 19.02.1998, переходила залізничну колію на нерегульованому службовому пішохідному переході, слухаючи музику із гарнітурою (наушниках) у вухах, не реагувала на звукові сигнали подані машиністом локомотива, унаслідок чого відбувся наїзд.
		З урахуванням встановлених обставин справи, дії цивільно-правової презумпції заподіювача шкоди, наявності необережності потерпілої, яка сприяла виникненню шкоди, на думку суду, справедливим та розумним розміром відшкодування моральної шкоди на користь позивача в даному випадку буде сума в розмірі 150 000 грн., що враховує глибину та тривалість душевних страждань позивача і відповідає принципу співмірності.
		 
		Отже, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення з відповідача АТ «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 150 000 грн.
		При подачі позову до суду позивачі були звільнені від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
		За ч. 6ст. 141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави судового збору у сумі 1500,00 грн.
		Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов адвоката Таргонія Вадима Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ: 40075815, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» ЄДРПОУ: 40075815 на користь держави судовий збір у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		 
		Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повне найменування сторін у справі:
		 
		- Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
		- Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: 03680,
		м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815.
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...