Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/13859/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 22.01.2025. Зареєстровано: 22.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/750/66/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023270000000035

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 750/13859/23 
		Провадження № 1-кп/750/66/25 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		22 січня 2025 року колегія суддів Деснянського районного суду м. Чернігова у складі:
		 
		головуючого-судді:              ОСОБА_1 ,
		суддів                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		з участю секретаря              ОСОБА_4 
		прокурора                     ОСОБА_5 
		захисника                      ОСОБА_6 
		 
		розглянувши увідкритомусудовомузасіданні взалісудув м.Чернігові,впорядку спеціальногосудовогопровадженняза відсутностіобвинуваченого(inabsentia),кримінальнепровадження,внесенедоЄдиного реєструдосудовихрозслідуваньза №42023270000000035від02.06.2023 щодо
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Федорівка Білозерського району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		обвинуваченого за ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
		Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, III та XIII Основного Закону України - Конституції України.
		Зокрема положення статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократично, соціальною, правовою унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію., яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
		На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно - правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним правовим діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
		-застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
		-застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		-вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		-бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		-блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		-напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		-застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		-дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		-засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
		Порушуючи вказані норми президент російської федерації (далі - російської федерації) ОСОБА_8 , а також інші представники влади російської федерації, діючи всупереч вимогам пп. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
		Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, та здійснили окупацію частини території України та почали контролювати її, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України усупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким внесено часткову зміну до статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №341/2022 від 17 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21.11.2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
		У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
		Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контр розвідувальну діяльність.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		У своїй діяльності поліція керується Конституцією України.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у
		Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
		У статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
		Одночасно у частині 4 вказаної статі зазначено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Відповідно до частини 1 статті 18 зазначеного Закону, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
		Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
		Установлено, що згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 31.03.2021 № 90 о/с ОСОБА_7 , маючи спеціальне звання «майор поліції», працював на посаді інспектора-чергового чергової частини роти поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Херсонській області.
		ОСОБА_7 , вступаючи до лав Національної поліції України, присягнув вірно служити Українському народу, дотримуватися норм Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.
		Однак, ОСОБА_7 , будучи працівником правоохоронного органу України - поліцейським Національної поліції України, обіймаючи посаду інспектора-чергового чергової частини роти поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Херсонській області, порушуючи вимоги ст. ст. 17, 19, 65 Конституції України, ст. ст. 8, 18, 24 Закону України «Про Національну поліцію», порушуючи присягу працівника поліції, діючи умисно та протиправно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів військової агресії російської федерації проти України, з власної ініціативи, добровільно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та добровільно зайняв посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України.
		Так, з 24.02.2022 збройними силами та іншими військовими формуваннями російської федерації здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		Починаючи з березня 2022 року, точної дати та часу не встановлено, збройні сили російської федерації, здійснюючи військове вторгнення, зайняли та здійснювали контроль частини території України, а саме тимчасово окупували територію Херсонської області, у тому числі захопили і взяли під силовий контроль будівлі та споруди на території м. Херсон та інших населених пунктів Херсонської області, що забезпечували діяльність органів державної влади, зокрема ГУНП в Херсонській області та його територіальні підрозділи задля припинення їх законної діяльності згідно законодавства України та створення на їх базі і забезпечення функціонування органів окупаційної влади, у тому числі незаконного правоохоронного органу з поліцейськими функціями.
		Так, у невстановлені день та час, однак не пізніше травня 2022 року, невстановленими представниками держави агресора - російської федерації, з метою утворення вертикалі незаконних органів управління та їх функціонування на тимчасово окупованій збройними силами російської федерації території Херсонської області серед іншого було створено незаконний правоохоронний орган під назвою «Главное управление Министерства внутренних дел Херсонской области» та розпочато набір кадрів до вказаного органу.
		Після цього, у невстановлені день та час, однак не пізніше 07.06.2022, у громадянина України ОСОБА_7 , який був працівником правоохоронного органу України - інспектором-черговим чергової частини роти поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Херсонській області, та на той час перебував безпосередньо на території м. Херсон Херсонської області, точне місце знаходження не встановлене, виник злочинний умисел на проведення підривної діяльності проти України, завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, здійснення державної зради шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану, вступу на службу та добровільне зайняття посади в незаконному правоохоронному органі.
		У подальшому, ОСОБА_7 , перебуваючи в м. Херсон Херсонської області, точне місце знаходження не встановлене, у невстановлені день та час, однак не пізніше 07.06.2022, реалізуючи свій вищевказаний злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усвідомлюючи факт військової агресії російської федерації проти України, діючи умисно та протиправно, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень, усупереч наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 щодо необхідності здійснення евакуації (передислокації) апарату ГУНП в Херсонській області та його територіальних підрозділів поліції у визначені безпечні місця, не здійснив виїзд з м. Херсон Херсонської області на підконтрольну Україні територію, а натомість з власної ініціативи, добровільно з метою надання допомоги незаконно створеній окупаційній владі російської федерації, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Херсон Херсонської області, реалізуючи свій умисел щодо вступу на службу в незаконний правоохоронний орган, добровільно звернувся до так званого «Главного управления Министерства внутренних дел Херсонской области» із заявою про прийняття його на службу у вказаний незаконний правоохоронний орган.
		Після цього, у невстановлені день та час, однак не пізніше 07.06.2022, на підставі документу під назвою «Приказ Главного управления МВД Херсонской области от 07.06.2022 № 8-лс» громадянина України ОСОБА_7 , який був працівником правоохоронного органу України, за його власним бажанням призначено на посаду у незаконному правоохоронному органі під назвою «Главное управление МВД Херсонской области», створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, а саме на посаду «временно исполняющего обязанности командира роты батальона патрульно-постовой службы Главного управления МВД Херсонской области», а у подальшому на підставі документу під назвою «Приказ Главного управления МВД Херсонской области от 01.07.2022 № 16-лс» ОСОБА_7 за його власним бажанням призначено на іншу посаду у зазначеному незаконному правоохоронному органі, а саме на посаду «временно исполняющего обязанности заместителя командира отряда специального назначения «ГРОМ» Главного управления МВД Херсонской области». У подальшому, у невстановлені день та час, однак не пізніше 05.09.2022, ОСОБА_7 був призначений на постійну посаду у вказаному незаконному правоохоронному органі, а саме на посаду «заместителя командира отряда специального назначения «ГРОМ» Главного управления МВД Херсонской области».
		Добровільно обіймаючи вищевказані посади в незаконному правоохоронному органі під назвою «Главное управление Министерства внутренних дел Херсонской области», створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, ОСОБА_7 протиправно виконував поліцейські функції, направлені на захист окупаційної влади російської федерації та незаконні завдання, поставлені представниками силових структур російської федерації.
		Таким чином, своїми умисними протиправними діями громадянин України ОСОБА_7 протягом червня - вересня 2022 року, будучи працівником правоохоронного органу України - поліцейським Національної поліції України, обіймаючи посаду інспектора-чергового чергової частини роти поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в І Херсонській області, порушуючи вимоги ст. ст. 17, 19, 65 Конституції України, якими передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України та зобов`язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, ст. ст. 8, 18, 24 Закону України «Про Національну поліцію», не дотримуючись присяги поліцейського, з особистих мотивів, у порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів, діючи умисно та протиправно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно з власної ініціативи, добровільно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та вступив на службу у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області під назвою «Главное управление МВД Херсонской области» добровільно обійнявши посаду «временно исполняющего обязанности командира роты батальона патрульно-постовой службы Главного управления МВД Херсонской области», а в подальшому «временно исполняющего обязанности заместителя командира отряда специального назначения «ГРОМ» Главного управления МВД Херсонской области» та «заместителя командира отряда специального назначения «ГРОМ» Главного управления МВД Херсонской области», чим створив умови для функціонування зазначеного незаконного правоохоронного органу, тим самим забезпечив становлення і зміцнення окупаційної влади російської федерації на тимчасово окупованій території України.
		За сукупністю вчиненого, ОСОБА_7 обвинувачується у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.03.2024 кримінальне провадження призначено до судового розгляду та ухвалено здійснювати спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_7 надсилались та публікувались відповідно до вимог ч. 8 ст. 135 та ст. 323 КПК України шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газети «Урядовий кур`єр», а також шляхом розміщення повісток про виклик до суду на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на веб-сайті Деснянського районного суду м. Чернігова).
		Обвинувачений ОСОБА_7 до суду жодного разу не з`явився, заяв та клопотань не подавав, показання суду не надавав, у зв`язку з чим судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_6 здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого, а саме був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, приймав участь у дослідженні доказів, виступав в судових дебатах.
		З огляду на наявні в матеріалах справи чисельні документи на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_7 до слідчого (прокурора) та суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що обвинувачений мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, самостійно обрати захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безоплатно.
		Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
		Колегія суддів вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від правосуддя держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя колегія суддів оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), колегія суддів, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Вина ОСОБА_7 у вчиненнікримінальних правопорушень, передбачених ч. 7ст.111-1,ч. 2ст.111КК України,повністю підтверджується дослідженими судом доказами.
		Так, допитана свідок ОСОБА_9 повідомила, що працювала старшим оперуповноваженим організаційно-методичного центру УКР ГУНП в Херсонській області. В травні 2022 року було створено незаконний правоохоронний орган під назвою «главное управление министерства внутрених дел в херсонской области». Дане управління виконувало правоохоронну функцію та залучало громадян України, які хотіли проходити службу в поліції. До цього управління входили райвідділи, які обслуговували окуповані території Херсонської області. Начальником «главного управления министерства внутрених дел в херсонской области» був ОСОБА_10 Спецпідрозділ «Гром» входив до складу «главного управления министерства внутрених дел Херсонской области». На початку окупації та всередині травня 2022 року і до кінця серпня 2022 року спецпідрозділ «Гром» був аналогом українського підрозділу «Беркут», його працівники залучались для охорони публічного порядку, проведення затримання, слідчо-оперативних дій. З червня 2022 року по вереснь 2022 року ОСОБА_9 працювала в даному незаконному правоохоронному органі, а саме в управлінні кадрового забезпечення. У неї був доступ до наказів про призначення, переведення та звільнення і до списків особового складу осіб, які пішли працювати до даного незаконного правоохоронного органу. 25 листопада 2022 року працівниками поліції під час проведення обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_9 було вилучено флешносій зі службовою інформацією, що стосувалась незаконного правоохоронного органу, а саме його співробітників до 05 вересня 2022 року. Особи, які зазначені в документах на флешносії, дійсно працювали у незаконному правоохоронному органі, серед них зокрема був і ОСОБА_7 .
		Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_11 повідомив, що з ОСОБА_7 знайомий більше 10 років, вони разом працювали в лінійному відділі на станції Херсон УМВС України на Одеській залізниці. В лютому 2022 року, під час окупації міста Херсон, ОСОБА_11 постійно знаходився на території міста Херсон та перебував на посаді начальника сектору дізнання відділу поліції №2 ХРУП ГУНП України в Херсонській області. Йому відомо про незаконно створений орган, його функціями були охорона громадського порядку та каральні функції, працівники цього органу переслідували працівників поліції, які лишилися в місті Херсон, погрожували їм та незаконно тримали в місцях тимчасового тримання. Також йому було відомо і про незаконний підрозділ правоохоронного органу «Гром». Цей підрозділ був створений на базі незаконно створеного військового формування, він займався виконанням спеціальних операцій. До повномасштабного вторгнення російської федерації ОСОБА_7 працював в спецпідрозділі «Корд», виконував спеціальні завдання. Наприкінці червня початку липня 2022 року ОСОБА_11 зустрів ОСОБА_7 в мікрорайоні Шуменський в місті Херсон. Він був одягнений в чорний формений одяг, озброєний (на поясі був пістолет в оперативній кобурі). ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_11 працювати в незаконно створеному формуванні, тобто в поліції російської федерації. Повідомив, що не вистачає кадрів, є вакантні місця, зарплатня близько 80 тисяч рублів. У  ОСОБА_7 на плечі був шеврон темного кольору з прапором російської федерації, він повідомив, що виконує ті ж самі функції що і виконував в підрозділі «Корд». З розмови з ОСОБА_7 , ОСОБА_11 зрозумів, що ОСОБА_7 пішов до незаконно створеного органу добровільно. На даний час йому відомо, що ОСОБА_7 перебуває на лівому березі міста Херсон.
		Крім того, вина обвинуваченого  ОСОБА_7  у вчинені кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю досліджених у порядку, встановленому ст. 358 КПК України, та перевірених під час судового розгляду доказів, а саме:
		- рапортом старшого оперуповноваженого в ОВС 2-го відділу УСР в Чернігівській області, відповідно до якого, колишній інспектор  черговий чергової частини роти поліції особливого призначення ГУНП в Херсонській області, майор поліції ОСОБА_7 07.06.2022, будучи працівником Національної поліції України, перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану та обійняв посаду «заместителя командира отряда спеціального назначения «ГРОМ» Главного управления МВД Херсонской области;
		- копіює присяги ОСОБА_7 на вірність Українському народу;
		- копією наказу «Главного управления МВД Херсонской области» про призначення ОСОБА_7 на посаду «в.и.о. заместителя командира отряда спеціального назначения «Гром» Главного управления МВД Херсонской области с 01.07.2022»;
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 11 липня 2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 , впізнав ОСОБА_7 , як чоловіка, який працює в незаконно створеному правоохоронному органі поліції в м. Херсон;
		- копією наказу начальника ГУНП в Херсонській області № 87 від 24.02.2022, з приводу введення в дію з 06.00 год. 24.02.2022 Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район; 
		- копією висновку дисциплінарної комісії ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022, відповідно до якого майор поліції ОСОБА_7 не виконав вимоги наказу № 87 ГУНП в Херсонській області та не покинув територіальну громаду Херсонської області, яка перебуває у тимчасовій окупації РФ, а також не прибув до місця передислокації ГУНП в Херсонській області;
		- іншими доказами, що були надані суду та досліджені у судовому засіданні, які, хоча й не мають доказів стосовно обставин та подій, але підтверджують належність і допустимість вищевказаних доказів.
		Аналізуючи в сукупності перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, колегія суддів за вказаних обставин вважає доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, а також у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території. Підстав для визнання недопустимими чи неналежними доказами наведених вище доказів, колегія суддів не вбачає. 
		Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , колегією суддів не встановлено.
		Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , колегіє суддів не встановлено.
		Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 колегія суддів враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їхні наслідки, фактичні обставини провадження, особу винного  його вік, сімейний стан, відсутність даних щодо попередніх притягнень до адміністративної та кримінальної відповідальності, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують його покарання, у зв`язку з чим, на підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень не можливе без його ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей закону, якими передбачене покарання за вчинені кримінальні правопорушення, з позбавленнямправа обійматипевні посадичи займатисьпевною діяльністю та з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також буде відповідати загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання та буде відповідним скоєному.
		Оскільки обвинуваченим скоєно сукупність злочинів, слід застосувати норми ст. 70 КК України, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначивши остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
		Зважаючи на те, що ОСОБА_7 засуджується за вчинення особливо тяжких злочинів, має спеціальне звання «майор поліції», тому на підставі ст. 54 КК України необхідно позбавити його цього звання.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 373-374, 376, 392-395 КПК України, колегія суддів
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		ОСОБА_7 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 111 КК України та призначити покарання:
		- за ч. 7 ст. 111-1 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування строком на 12 (дванадцять) років та з конфіскацією всього майна, що належить на праві власності засудженому;
		- за ч. 2 ст. 111 КК України у вигляді позбавлення волі, строком на 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією майна, що належить засудженому на праві власності.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити  ОСОБА_7  покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування строком на 12 (дванадцять) років та з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
		На підставі ст.54ККУкраїни позбавити ОСОБА_7 спеціального звання «майор поліції». 
		Строк відбуванняосновного покаранняобчислювати змоменту фактичного затримання ОСОБА_7 у порядку виконання цього вироку, після набрання ним законної сили.
		Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку у законну силу залишити тримання під вартою.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-якіпосади вправоохоронних органах,органах державноївлади,органах місцевогосамоврядування обчислювати з моменту відбуття основного покарання. 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги  після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
		 
		 
		 
		СУДДІ:
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2                        ОСОБА_1  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...