Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/20792/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 22.01.2025. Зареєстровано: 22.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2025.
Дата набрання законної сили: 10.07.2025
Результат оскарження 10.07.2025 Івано-Франківський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/344/623/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023092780000223

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/20792/24 
		       Провадження № 1-кп/344/623/25 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 січня 2025 року м.Івано-Франківськ
		Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі
		головуючого  судді: ОСОБА_1 , 
		при секретарі с/з: ОСОБА_2 
		за участі прокурора: ОСОБА_3 ,
		захисника: ОСОБА_4 
		обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що народився у селі Пасічна, Надвірнянського району Івано-Франківської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця-снайпера гірськоштурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні  солдат, на утриманні має неповнолітню дочку, раніше не судимий, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,- 
		В С Т А Н О В И В: 
		ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України в умовах воєнного стану вчасно не з`явився на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби. 
		Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
		Так, на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про загальну мобілізацію» солдат ОСОБА_5 21.03.2023 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2023 року, № 81 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-снайпера гірськоштурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 та вважається таким, який справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині старший солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
		Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
		Згідно Указу Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
		Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. 
		Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_5 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
		Однак, солдат ОСОБА_5 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, в умовах воєнного стану, будучи обізнаним із нормами вище вказаного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, 22.09.2023 року не з`явився вчасно з відпустки до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до моменту його затримання працівниками УКР Надвірнянського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, тобто до 05.10.2024 року, проводячи службовий час на власний розсуд, не пов`язуючи його із проходженням військової служби.
		Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України. 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та надав суду показання, що дійсно за обставин зазначених в обвинувальному акті, він з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, не з`явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин перебував поза її розташуванням. Він розуміє, що вчинив неправильно, йому дуже прикро за свою поведінку та вчинок. З матеріалами досудового розслідування ознайомлений, їх не оспорює, у вчиненому щиро кається, просить не досліджувати усі докази, а обмежитися його допитом.
		Вислухавши думку учасників процесу суд приходить до висновку, що клопотання прокурора та обвинуваченого про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються підлягає до задоволення, оскільки показання ОСОБА_5  не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту та обставин вчинення кримінального правопорушення, їх добровільності та істинності його позиції.
		За таких обставин, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. У суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого. Обвинуваченому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
		Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.5 ст.407 КК України як нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану. 
		Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який критично ставиться до вчиненого; неодружений; хворіє на хронічні захворювання; на обліку в лікаря нарколога чи психіатра не перебуває; негативно характеризується по місцю проходження військової служби; має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; раніше не судимий. 
		Обставинами, які відповідно до ч.1 ст.66 КК України, пом`якшують покарання, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину. 
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 у ході судового розгляду судом не встановлено. 
		Окрім цього, з досудової доповіді про обвинуваченого встановлена середня ймовірність вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення та середній рівень його небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, а виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства є можливою. 
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського судуз прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, думку обвинуваченого та захисника, які просили обвинуваченого ОСОБА_5 суворо не карати, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.5 ст.407 КК України. Саме таке покарання буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. 
		Підстав для зміни чи скасування раніше обраного щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді застави не має.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Процесуальні витрати та речові докази відсутні. 
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 381, 382, 394, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд - 
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання для виконання вироку.
		Обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави - до набрання вироком законної сили залишити без змін. 
		Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору в день його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.
		Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч.2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		Головуючий-суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...