Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/6813/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано судом: 22.01.2025. Зареєстровано: 22.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/346/412/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024091180000763

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 346/6813/24 
		Провадження № 1-кп/346/412/25
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 січня 2025 року м. Коломия
		Коломийський міськрайонний суд 
		Івано-Франківської області
		 
		у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 
		з участю: секретаря: ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия в режимі відео конференції, матеріали кримінального провадження внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024091180000763 від 03 листопада 2024 року про обвинувачення:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого, військовослужбовця за призовом по мобілізації на посаді водія-заправника автомобільного відділення взводу забезпечення, військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні молодший сержант,
		- за ч. 1 ст. 263 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		   Обвинувачений незаконно придбав, носив та зберігав бойові припаси без передбаченого законом дозволу.
		   Злочин вчинено за наступних обставин.
		   Молодший сержант  ОСОБА_4 , у період з 19 червня 2022 року по 02 листопада 2024 року, більш точну дату та час встановити не вдалося, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , перебуваючи у Харківській області в лісовому масиві, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, незаконно, без передбаченогозаконодавством дозволу, шляхом привласнення знайдених бойових припасів, придбав ручну осколкову гранату дистанційноїдії М52П3із запаломМ52П3до ручноїосколкової гранатидистанційної діїМ52П3 та п`ять патронів калібру 5,45-мм, що відноситься до категорії бойових припасів, переніс їх до місця свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав вказані бойові припаси без передбаченого законом дозволу.
		   Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину в повному обсязі, погодився зі всіма кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення за обставин, викладеними у обвинувальному акті. Зазначив, що знаходячись за місцем служби в Харківській області в лісопосадці знайшов боєприпаси: гранату та патрони, які зберігав при собі, привіз за місцем свого проживання до м. Коломия, нетривалий час зберігав їх вдома та мав намір їх здати. Усвдомлює небезпечний характер своїх дій і небезпеку, яку несе незаконне поводження з боєприпасами, розкаюється у вчиненому та просить суворо не карати. 
		   Оскільки обвинувачений в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу. 
		   Обвинувачений та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що вони правильно розуміють змістст. 349 КПК України. 
		   Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
		   Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо конкретного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчиненню нових злочинів.
		   Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
		   Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого у вчиненому.
		   Суд зазначає, що у цій справі щирим каяттям є відверта негативна оцінка обвинуваченим своєї кримінально караної поведінки, визнання тих обставин, які йому ставляться в провину, а отже, характеризує його поведінку після вчинення злочину з позицій психологічної переорієнтації, коли він справді засуджує свій вчинок та визнає його антисуспільний характер.
		   Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. 
		Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, враховуючи особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що покарання обтяжують, суд дійшов до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді позбавлення волі.
		Санкцією кримінального закону тривалість такого виду кримінального покарання як позбавлення волі визначено на строк до 7 років.
		Вирішуючи питання щодо тривалості застосованого кримінального покарання (його міри), суд враховує таке.
		ВС у постанові від 17.04.2018 (справа № 298/95/16-к) зазначив, що у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. В ході судового розгляду кримінального провадження прокурор належними, достатніми та допустимими доказами не довів, що призначення обвинуваченому менш суворого покарання ніж позбавлення волі на максимально дозволений санкцією кримінального закону строк не здатне забезпечити досягнення мети кримінального покарання. Тому суд вважає, що правові підстави для призначення обвинуваченому максимально дозволеного строку кримінального покарання у виді позбавлення волі відсутні.
		Вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування при призначенні покарання обвинуваченому положень частини першої статті 75 КК, тобто для звільнення його від відбування кримінального покарання з випробуванням суд приймає до уваги, висновки, викладені ВС в постанові від 26.04.2018 (справа № 757/15167/15-к), а саме відповідно до вимогстатті 75 ККякщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності  призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосуваннястатті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		З огляду на це, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 є особою раніше не судимою, на утриманні має одну малолітню дитину, винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав, у вчиненому розкаюється, на даний момент проходить військову службу. Тому суд вважає, що в ході судового розгляду кримінального провадження були встановлені підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання відповідно до положень частини першої статті 75 КК.
		Відповідно до частини четвертої статті 75 КК іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
		Вирішуючи питання щодо тривалості іспитового строку, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисний злочин проти громадської безпеки. Хоча правові підстави для призначення обвинуваченому реального покарання судом не встановлені, суд вважає за доцільне з метою виконання приписів статей 50 та 65 КК та забезпечення виправлення обвинуваченого встановити йому іспитовий строк тривалістю один рік.
		Суд враховує, що частина перша статті 76 КК є імперативною нормою, якою передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Суд також приймає до уваги, що частиною другою статті 50 КК метою покарання визначено не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. 
		Відповідно до частини четвертої статті 76 КК нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
		Згідно з абзацом третім пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання. При цьому частиною першою статті 165 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. З огляду на викладене суд вважає за доцільне зазначити, що початок строку відбування покарання ОСОБА_4 необхідно рахувати з моменту проголошення вироку суду. 
		   Підстав для застосування ст.69 КК України та призначення обвинуваченому іншого, більш м`якого виду покарання, суд не вбачає.
		   Запобіжний захід ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
		   Витрати за проведення експертиз стягнути з винуватої особи.
		   Речовими доказами розпорядитися у відповідності до ст. 100 КК України.
		   На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 392-395 КПК України, суд,
		 
		У Х В А Л И В :
		    ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК Українита призначити покарання  три роки позбавлення волі.
		   На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, встановивши іспитовий строкодин рік.
		   На підставі ч. 1, 4 ст. 76 КК України, ч. 1 ст. 163 КВК України та Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 337 від 17.09.2020, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:
		   1) періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини, в якій ОСОБА_4 проходить військову службу;
		   2) повідомляти командира військової частини, в якій ОСОБА_4 проходить військову службу про зміну місця проживання, служби.
		   У разі звільнення з військової служби до завершення встановленого іспитового строку тривалістю один рік на підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 виконання наступних обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		   Відповідно до вимог ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
		   Стягнути з ОСОБА_4 5173,35 грн витрат на залучення експерта в даному кримінальному провадженні.
		   Речові докази: 
		   - військові боєприпаси до вогнепальної нарізної зброї - військові 5,45мм патрони центрального бою зі звичайними кулями, промислового виробництва, кількості 4 (чотири) штуки, знищити;
		   - корпус ручної осколкової гранати дистанційної дії М52П3 без запалу та запал до ручної осколкової гранати дистанційної дії М52П, передані на зберігання в камеру збереження речових доказів Коломийського РВП, знищити. 
		   Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
		   На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення, особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		   Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...