Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 468/2404/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 22.01.2025. Зареєстровано: 22.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2025.
Дата набрання законної сили: 04.02.2025
Номер судового провадження: 2-а/468/10/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                    Справа № 468/2404/24 
		2-а/468/10/25
		 
		БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22.01.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого  судді Муругова В.В, за участю секретаря Серака Д.В., представника позивача Ковальчук І.М. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу № 468/2404/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 по накладенню на нього адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.3 КУпАП.
		Посилаючись на неправомірність оскарженої ним постанови, позивач вказав, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки він не отримував виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце свого проживання не змінював, його в супереч вимогам п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку ніхто не повідомляв за заявленим ним номером телефону про надходження виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 , натомість такий виклик вважає безпідставним, оскільки він перебуває на військовому обліку, оновив свої персональні дані вчасно через додаток «Резерв +», пройшов медичний огляд, має відстрочку від призову на військову службу. Вказує також, що відповідний виклик був направлений на адресу позивача 05.10.2024 року, тобто до внесення змін до п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, щодо порядку відмітки у поштовому відправленні про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 відмітки про відсутність адресата.
		У зв`язку з цим позивач просив скасувати оскаржувану постанову №308 від 09.12.2024 року та закрити провадження у справі, а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 606,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
		 
		Процесуальні дії у справі та заяви сторін:
		10.12.2024 року позовна заява через систему «Електронний суд» надійшла до Баштанського районного суду Миколаївської області.
		Ухвалою від 11.12.2024 року відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а також до участі у справі в якості співвідповідача був залучений ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також витребувані у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 додаткові докази. 
		 
		18.12.2024 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, оскільки відповідний ІНФОРМАЦІЯ_3 уповноважений законом на розгляд подібних справ. Крім того ІНФОРМАЦІЯ_4 в даній справі є належним відповідачем лише щодо питання розподілу судових витрат як орган державної влади, який має статус юридичної особи. При цьому відповідач не заявляв клопотань про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України. 
		 
		Від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначений судом строк відзив на позовну заяву не надходив, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. 
		Відповідач не заявляв клопотань про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України.
		 
		За загальним правилом, визначеним ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Відповідно дост.268КАС Україниу справах,визначених статтями273-277,280-283-1,285-289цього Кодексу,щодоподання позовноїзаяви тапро дату,час імісце розглядусправи суднегайно повідомляєвідповідача таінших учасниківсправи шляхомнаправлення текступовістки наофіційну електроннуадресу,а заїї відсутності-кур`єром абоза відомимисуду номеромтелефону,факсу,електронною поштоючи іншимтехнічним засобомзв`язку. Учасниксправи вважаєтьсяповідомленим належнимчином продату,час тамісце розглядусправи,визначеної частиноюпершою цієїстатті,з моментунаправлення такогоповідомлення працівникомсуду,про щоостанній робитьвідмітку уматеріалах справи,та (або)з моментуоприлюднення судомна веб-порталісудової владиУкраїни відповідноїухвали провідкриття провадженняу справі,дату,час тамісце судовогорозгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
		За такого, оскільки усі учасники даної справи повідомленні відповідно до положень ст. 268 КАС України, до суду не з`явились, їх неявка не перешкоджає розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, то суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.
		 
		При розгляді справи в суді представник позивача підтримав позов.
		 
		Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи (копію витягу з реєстру територіальної громади від 26.11.2024 року; копію військово-облікового документу ОСОБА_1 від 21.06.2024 року; копію військово-облікового документу ОСОБА_1 з Електронного кабінету призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Резерв +) станом на 10.12.2024 року; копію довідки про здобувача освіти від 16.08.2024 року; копію протоколу про адміністративне правопорушення №288 від 22.11.2024 року; копію постанови від 09.12.2024 року №308; копію договору про надання правничої допомоги від 10.12.2024 року; копію детального опису витрат від 10.12.2024 року; копію платіжної інструкції від 10.12.2024 року; трекінг відстеження поштового відправлення), суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.
		 
		Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі
		Це означає, що ч.2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
		Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. 
		 
		В судовому засіданні встановлено, що 22.11.2024 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно позивача ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 ч.3 КУпАП у зв`язку з його неявкою до ІНФОРМАЦІЯ_3 16.10.2024 року на 11.00 год для уточнення даних в особливий період воєнного стану в порушення абз. 1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Протокол складений у присутності позивача та в тексті протоколу вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 25.11.2024 року о 16.00 год. 
		   09.12.2024 року керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч.3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за його неявку до ІНФОРМАЦІЯ_3 16.10.2024 року на 11.00 год для уточнення даних в особливий період воєнного стану в порушення абз. 1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
		 
		   Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з п. 1, 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
		Відповідно до ч. 2-3 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		 
		Диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною й тому потребує зазначення певного нормативного акту, вимоги якого порушуються при вчиненні інкримінованого особі за даною статтею порушення.
		Також відповідно до ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення повинен містити суть адміністративного правопорушення і нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
		Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
		Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
		 
		Разом з тим позивач притягнений до адміністративної відповідальності за його неявку до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних в особливий період воєнного стану в порушення абз. 1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Проте відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
		   Таким чином вказана норма передбачає обов`язок явки за викликом виключно з певною метою: 1) взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, 2) визначення їх призначення на особливий період, 3) направлення для проходження медичного огляду.
		   Обов`язок явки на виклик для уточнення даних передбачають інші норми, проте ані протокол про адміністративне правопорушення, ані постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в супереч вимогам ст. 256, 278 КУпАП на них посилань не містять. Натомість положення власне абз. 1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачають обов`язку явки для уточнення даних.
		Натомість позивач перебуває на військовому обліку, вчасно оновив свої облікові дані, відповідно до пройденого в червні 2024 року медичного огляду придатний до військової служби, проте на час відповідного виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 має бронювання, строк якого не сплив. 
		У зв`язку з цим викладені в протоколі та постанові діяння позивача не утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та не порушують абз. 1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 
		 
		Крім того з матеріалів справи слідує, що позивач не отримував особисто відповідного виклику, натомість поштове відправлення з таким викликом було повернуте до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
		Відповідно до абз. 2 пп. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. 
		При притягненні позивача до адміністративної відповідальності службові особи відповідача вважали, що позивач вважався таким, що отримав відповідний виклик згідно з положеннями процитованого вище нормативного акту, проте не врахували те, що позивач був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 16.10.2024 року, а відмітка про його відсутність за відповідною адресою була проставлена на поштовому відправленні також 16.10.2024 року, тобто в той же день, коли позивач мав з`явитись за викликом і відповідно до процитованого вище саме день проставлення такої відмітки вважається днем вручення йому відповідного виклику. Отже вважається, що відповідний виклик позивач отримав в день, коли він вже мав з`явитись за таким викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що не можна визнати вчасним та належним повідомленням про виклик. 
		   Крім тогоположення абз. 2 пп. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, в першу чергу, покликане дисциплінувати військовозобов`язаних та унеможливити протиправне ухилення їх від виконання своїх обов`язків щодо належного військового обліку, натомість відсутні достатні правові та фактичні підстави для автоматичного застосування вказаної норми до військовозобов`язаних, які належним чином перебувають на військовому обліку, вчасно уточнили свої облікові дані, в тому числі засоби телефонного зв`язку, та пройшли медичний огляд для визначення ступеню їх придатності до військової служби, оскільки вони, добросовісно виконавши покладені на них обов`язки щодо військового обліку, мають правомірні та обґрунтовані підстави очікувати того, що про необхідність більш предметного чи глибокого з`ясування їх облікових даних чи уточнення інших необхідних для військового обліку обставин вони будуть повідомлені особисто, в тому числі через заявлені ними при уточненні облікових даних засоби зв`язку. 
		   
		   Комплекс описаного вище свідчить про відсутність в діях позивача складу даного адміністративного правопорушення.
		 
		Що стосується наслідків скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності то, відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Також відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
		За такого, скасування постанови та направлення справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) можливе лише тоді, коли оскаржена постанова винесена органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу. 
		В даному ж випадку постанова винесена органом (посадовою особою), правомочним вирішувати цю справу, тому відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд.
		У зв`язку з цим, постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. 
		 
		Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При цьому, відповідно до п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не є юридичними особами та є відокремленими структурними підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Натомість територіальні центри комплектування та соціальної підтримки областей є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. 
		За такого, саме відповідні обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до Бюджетного кодексу України є розпорядниками бюджетних коштів, які одержують відповідні бюджетні асигнування.
		Саме у зв`язку з цим для можливої подальшої реалізації передбаченого ст. 139 КАС України порядку розподілу судових витрат у разі задоволення адміністративного позову до участі у справі в якості співвідповідача був залучений ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Вирішуючи вимоги позивача про стягнення із відповідача, суб`єкта владних повноважень, судових витрат за надання правничої допомоги, суд приходить до наступного.
		Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Відповідно до ч. 3, 5-7 ст. 134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		При цьому позивач надав докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в сумі 5000 грн, а відповідачі не заявляли перед судом клопотань про необхідність зменшення їх розміру через неспівмірність, тому такі витрати також мають бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 242-244, 246, 250-251, 271, 273 КАС України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
		 
		Скасувати постанову №308 від 09.12.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 210-1 ч.3 КУпАП у вигляді штрафу та справу про адміністративне правопорушення закрити. 
		 
		Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 605(шістсот п`ять) гривень 60 копійок.
		 
		Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.
		 
		Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. 
		 
		Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:
		Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
		Відповідачі: 
		ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ),
		ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).
		 
		   Повне рішення суду складене 22.01.2025 року.
		 
		 
		 
		СУДДЯ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...