Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 176/1715/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2025.
Дата набрання законної сили: 17.01.2025
Номер судового провадження: 61-13883ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала 
		 
		17 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 176/1715/23
		провадження № 61-13883св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач), 
		судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І., 
		 
		учасники справи:
		стягувач - ОСОБА_1 , 
		боржник - державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,
		державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олена Андріївна,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Мотузом Олександром Володимировичем, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року в складі судді: Павловської І. А., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року в складі колегії суддів: Свистунової О. В., Петешенкової М. Ю., Єлізаренко І. А.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст скарги
		 
		У травні 2024 року ОСОБА_1 зі скаргою на дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
		 
		Скарга мотивована тим, що Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист № 176/1715/23 про стягнення з державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат») на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.
		 
		З листа начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Івана Нещадима від 24 квітня 2024 року вбачається, що вказаний вище виконавчий лист та інші перебувають на виконанні в даному відділі, однак державним виконавцем було зупинено вчинення виконавчих дій в цьому виконавчому провадженні. Даний лист скаржник отримав 07 травня 2024 року засобами поштового зв`язку. Телефоном йому вдалось з`ясувати, що державним виконавцем, який здійснює виконавче провадження, є Фещук О. А .
		 
		Зазначеним листом скаржника серед іншого поінформовано, що 
		            Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: що до 1 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування);
		            керуючись пунктом 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до 1 січня 2025 року.
		 
		Стягувач вказував, що дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій незаконними. На підставі судового рішення у цій справі з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь стягнуто грошові кошти в рахунок моральної шкоди, яка заподіяна ушкодженням здоров`я.
		 
		На думку стягувача законодавець чітко визначив, що слід вважати моральною шкодою, заподіяною внаслідок ушкодження здоров`я внаслідок порушення трудових прав, відповідно і права на безпечні умови праці. Така заподіяна шкода вважається саме моральною, а що підпадає від визначення матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, законодавець не визначив. Крім того, моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоров`ю, в даній конкретній справі підпадає під визначення «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами», оскільки відповідні вимоги та судове рішення за такими вимогами обґрунтовані положеннями КЗпП України.
		 
		На думку стягувача, якщо працівнику належать до отримання певні грошові кошти і право на ці кошти виникло згідно положень КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин між працівником (стягувачем) і роботодавцем (боржником) не виникало. Вимоги стягувача до боржника в даному випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров`я при виконанні умов трудового договору.
		 
		Стягувач зазначав, що виконавець не врахував, що дія пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а встановлює певні винятки, при наявності яких виконавчі провадження не підлягають зупиненню. Такі винятки наявні у даній конкретній справі і виконавчому провадженні, а саме: стягується шкода, заподіяна ушкодженням здоров`я, а також стягнення даної шкоди відноситься до виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.
		 
		ОСОБА_1 просив:
		визнати неправомірними дії державного ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №73556013 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»;
		скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій;
		зобов`язати ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року:
		у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, боржник -ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», відмовлено.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивоване тим, що:
		Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: до 1 січня 2025 року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»;
		у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №165/1292/21 Верховним Судом зроблено висновок, що виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України;
		відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в п.1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами;
		встановивши, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в п.1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, суд приходить до висновку, що державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню;
		оскільки, особа є відповідачем у цивільній справі та є боржником у виконавчих провадженнях (за виконавчим листом у цивільній справі) з примусового виконання цього рішення, то справа щодо оскарження постанов державного виконавця щодо виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року:
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
		ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2023 року з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 стягнуто 120 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання;
		колегія суддів не приймає до уваги посилання апеляційної скарги про те, що виконавче провадження відкрите до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ, тому не може бути зупинено, оскільки підпадає під встановлені тим же законом винятки, якими є «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю» та посилається на пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, відповідно до якого «судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності»;
		зазначені підстави не є відшкодуванням незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт тощо, а є відшкодуванням внаслідок порушення прав. Відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами;
		стягувач в своїй апеляційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 щодо повороту виконання рішення суду у цивільній справі з таким самим предметом і підставами позову та вважає, що спір позивача (стягувача) з відповідачем (боржником) є таким, що випливає з трудових правовідносин. Відповідно, сума заподіяної шкоди є такою, що випливає з трудових правовідносин, оскільки її заподіяння відбулось внаслідок порушення трудових прав позивача і обов`язок її відшкодування закріплено в КЗпП України, предметом регулювання якого є саме трудові правовідносини. Таким чином, сплата моральної шкоди, що є предметом позову у даній справі, є обов`язком відповідача по відношенню до позивача як до свого працівника згідно з КЗпП України. Разом з тим, на відміну від справи, яка переглядається, у справі № 336/9595/14 вирішувалося питання щодо повороту виконання рішення суду про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, та надавалося тлумачення іншим нормам законодавства;
		у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 165/1292/21 скаржник посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, що відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, підпадає під інші види трудових виплат, що дає підстави для висновку, що таке відшкодування відноситься до виплат, які належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Зупинення вчинення виконавчих дій порушує основоположні права особи на виконання судового рішення та відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. У висновках за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 165/1292/21 Верховний Суд зазначив наступне: «Аргументи касаційної скарги про те, що відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, підпадає під інші види трудових виплат, що дає підстави для висновку про віднесення такого виду відшкодування до виплат, які належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, не заслуговують на увагу….виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України, про що правильно вказав апеляційний суд». Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		ОСОБА_1 17 жовтня 2024 року через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Мотузом О. В., на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року, у якій просить:
		скасувати оскаржені рішення;
		ухвалити нове рішення про задоволення вимог скарги.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		висновок Верховного Суду щодо того, як саме слід тлумачити перелік виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» відсутній. У постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року № 336/9595/14 розглядалося питання повороту виконання рішення суду в цивільній справі з таким самим предметом і підставами позову, як у даній справі. Верховний суд дійшов обґрунтованих висновків про неможливість застосування повороту виконання, так як дану категорію спорів слід відносити до таких, що випливають з трудових правовідносин. Таким чином спір позивача (стягувача) з відповідачем (боржником) є таким, що випливає з трудових правовідносин. Відповідно, сума заподіяної шкоди є такою, що випливає з трудових правовідносин, оскільки її заподіяння відбулось внаслідок порушення трудових прав позивача і обов`язок її відшкодування закріплено в КЗпП України, предметом регулювання якого є саме трудові правовідносини. Таким чином, сплата моральної шкоди, що є предметом позову у даній справі, є обов`язком відповідача по відношенню до позивача як до свого працівника згідно з КЗпП України. У вказаній вище постанові від 20 червня 2019 року № 336/9595/14 Верховний суд, серед іншого, зазначив: під виплатою слід розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а і інші трудові виплати, віднесені до обов`язку роботодавця. Відшкодування моральної шкоди працівнику, трудові права якого порушені, є обов`язком роботодавця, а тому цю виплату слід відносити до трудової;
		наведене у законі серед винятків формулювання «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю» безумовно включає в себе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди працівнику роботодавцем, оскільки таке відшкодування напряму залежить від існування трудових відносин та випливає з них. Так, підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, якщо працівнику належать до отримання певні грошові кошти і право на ці кошти виникло згідно положень КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин між скаржником як працівником (стягувачем) і роботодавцем (боржником) не виникало. Відшкодування моральної шкоди у даному випадку здійснюється одним суб`єктом, виділеним спеціальним статусом «роботодавець» та наділеним у зв`язку з цим специфічним переліком прав і обов`язків, на користь іншого суб`єкта - «працівника», та є результатом взаємодії цих суб`єктів у сфері відносин, регульованих нормами трудового права - трудових відносин. Тобто, по суті своїй, відшкодування моральної шкоди саме роботодавцем працівнику в іншому, відмінному від сфери трудових відносин середовищі, є неможливим. Саме тому компенсація моральної шкоди є виплатою, яка належить працівнику у зв`язку з трудовими відносинами і вимоги скаржника як стягувача до боржника в даному випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров`я при виконанні умов трудового договору. Відшкодування моральної шкоди працівнику, трудові права якого порушені, є обов`язком роботодавця, а тому дану виплату слід відносити до трудової;
		рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2023 року у справі № 176/1715/23 було покладено на ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», як на роботодавця, обов`язок сплатити на користь скаржника, ОСОБА_1 , грошові кошти в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.
		 
		У листопаді 2024 року ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України через представника Вірченка Ю. М. подав відзив на касаційну скаргу, в кому просить:
		касаційну скаргу залишити без задоволення.
		 
		Відзив мотивований тим, що:
		предметом скарги є постанова державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний виконати вимоги Закону України «Про виконавче провадження», при цьому виконання судового рішення зупиняється, а не скасовується, обґрунтування позовних вимог у скарзі на дії державного виконавця не розглядаються;
		скаржником не зазначено неправильних застосувань норм матеріального права чи порушень норм процесуального права судів першої та апеляційної інстанції. Скаржник вже посилався на правову позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 у справі з таким самим предметом та підставами позову, яка розглядається за скаргою на дії державного виконавця, який зупинив виконавче провадження;
		Верховний Суд вже відмовляв у відкритті касаційного провадження за подібними касаційними скаргами (ухвали від 10 вересня 2024 року у справі № 176/245/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 176/2467/23).
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		26 листопада 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року справу призначено справу до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Фактичні обставини
		 
		Суди встановили, що рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2023 року в справі № 176/1715/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113641485) 
		            позов ОСОБА_1 до ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання задоволено частково;
		            стягнуто з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошові кошти у розмірі 120 000 грн з урахуванням податків з доходів фізичних осіб;
		            в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		12 грудня 2024 року державним виконавцем ВПВР УЗПВР у Дніпропетровській області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельською Д.С. винесено постанову № НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 176/1715/23 від 07 листопада 2023 року про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошових коштів у розмірі 120 000 грн. Боржником у даному виконавчому провадженні зазначено ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».
		 
		Постановою державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. від 23 лютого 2024 року виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 176/1715/23 від 07 листопада 2023 року приєднано до зведеного виконавчого провадження № 71263686.
		 
		Постановою державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. від 21 березня 2024 року, на підставі пункту 1-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 176/1715/23 від 07 листопада 2023 року зупинено до 01 січня 2025 року.
		 
		Згідно листа заступника директора Департаменту - начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Нещадима І. С. від 24 квітня 2024 року, керуючись розділом ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 1-4 Закону, державним виконавцем винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій до 01 січня 2025 року.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Касаційний суд заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, з таких мотивів.
		 
		У справі, що переглядається:
		            суд першої інстанції відмовив у задоволенні скарги та вказав, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»;
		апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції та зазначив, що, державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою;
		стягувач не погоджується із судовими рішеннями та зазначає, що висновок Верховного Суду щодо того, як саме слід тлумачити перелік виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» відсутній.
		 
		Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що упрактиці Касаційного цивільного суду сформувався досить різний підхід про застосування статей 389, 394 ЦПК України при оскарженні судових рішень у справах за скаргами стягувачів на дії державного виконавця, де боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Зокрема, суд касаційної інстанції у цій категорії спорів робить висновок про:
		            (а) відкриття касаційного провадження;
		            (б) відмову у відкритті касаційного провадження з мотивів необґрунтованості касаційної скарги;
		(в) відмову у відкритті касаційного провадження з мотивів оскарження судових рішень у малозначній справі.
		 
		І. Суд касаційної інстанції відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами стягувачів у справах, де боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Наприклад:
		 
		         (1) ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 176/2448/23 (4-с/176/127/24) (провадження № 61-16548ск24) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Суд касаційної інстанції зазначив, що: «підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити».
		 
		         (2) ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 176/998/23 (провадження № 61-16948ск24) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою адвокатом Повалій Оленою Василівною, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, заінтересована особа - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Суд касаційної інстанції зазначив, що: «касаційна скарга подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк, з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України. Оскільки викладені в касаційної скарзі доводи викликають необхідність їх перевірки, слід відкрити касаційне провадження у даній справі та витребувати матеріали справи».
		 
		ІІ. Суд касаційної інстанції відмовив у відкриті касаційне провадження за касаційними скаргами стягувачів у справах, де боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», з мотивів необґрунтованості касаційної скарги.Наприклад:
		 
		         (1) ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 176/737/23 (провадження № 61-17171ск24), в якій зазначено:
		«Законом від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту: «Установити, що до 01 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».
		Відповідно до висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 01 лютого 2023 року в справі № 165/1292/21, виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України.
		Встановивши, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входять до переліку виключень із загального правила, зазначених у пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки державний виконавець, зупинивши вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, діяв у межах Закону. 
		Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не виявлено порушення судами норм Закону України «Про виконавче провадження». Правильність застосування судами попередніх інстанцій вказаних вище норм права не викликає розумних сумнівів.
		Слід звернути увагу, що Верховним Судом відмовлено у відкритті касаційного провадження у подібних справах ухвалами від 25 жовтня 2024 року у справі № справа № 176/2614/23, від 22 жовтня 2024 року у справі № 176/1630/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 176/2467/23, від 09 вересня 2024 року у справі № 176/237/23 та інші».
		 
		         (2) ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 176/1618/23 (провадження № 61-17175ск24), в якій зазначено:
		«суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входять до переліку виключень, зазначених у пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», дійшов правильного висновку про необґрунтованість скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця та відмову в її задоволенні.
		Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що зупинення виконавчого провадження призводить до порушення його прав на отримання відшкодування моральної шкоди, несвоєчасного виконання судового рішення не є підставою для задоволення його скарги, оскільки обов`язковою передумовою для задоволення скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є встановлення неправомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби (частина друга статті 451 ЦПК). У цій справі суди правильно встановили, що державний виконавець діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
		Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень свідчить, що правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, касаційна скарга є необґрунтованою, тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 належить відмовити».
		 
		         (3) ухвала Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 176/1743/23 (провадження № 61-16433ск24), в якій зазначено:
		«встановивши, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених у пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки державний виконавець, зупинивши вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, діяв відповідно до закону.
		Доводи касаційної скарги про те, що виконавчий лист був пред`явлений до виконання до набрання чинності Законом від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ, не свідчать про наявність підстав для незастосування державним виконавцем пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
		Також слід звернути увагу, що встановлене Законом від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень у виконавчих провадженнях щодо ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» є тимчасовим, - до 01 січня 2025 року і запроваджено з метою забезпечення сталого видобутку вугілля, заробітних плат та безпеки працівників, технічного забезпечення та захисту від техногенних катастроф.
		Крім того, Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження у подібних справах ухвалами від 22 жовтня 2024 року у справі № 176/1630/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 176/2467/23, від 09 вересня 2024 року у справі № 176/237/23, від 25 жовтня 2024 року у справі № 176/562/22».
		 
		Таким чином суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з посиланням на те, що правильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.
		 
		ІІІ. Суд касаційної інстанції відмовив у відкриті касаційного провадження за касаційними скаргами стягувачів у справах, де боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», з мотивів оскарження судових рішень у малозначній справі.Наприклад:
		 
		         (1) ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 176/1613/23 (провадження № 61-14761ск24) відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1, особа, дії, рішення, бездіяльність, якої оскаржуються: державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олена Андріївна, стягувач: ОСОБА_1, боржник: Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року.
		 
		Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Суд касаційної інстанції зазначив, що:
		«7. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		8. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
		9. Предметом позову у справі № 176/1613/23 є вимога про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 245 000,00 грн, тобто ціна позову у справі, станом на 01 січня 2024 року, не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн). Отже судові рішення у справі № 176/1613/23 не підлягають касаційному перегляду в силу вимог закону.
		10. Також касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню. [...]
		20. Враховуючи наведене, оскільки скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
		21. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України».
		 
		         (2) аналогічні висновки про відмову у відкритті касаційного провадження, у справах, де боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» суд касаційної інстанції зробив у справі № 176/1189/23 (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2024 року (провадження № 61-14729ск24)) та у справі № 176/2886/23 (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2024 року (провадження № 61-13051ск24)).
		 
		Касаційний суд зауважує, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
		 
		Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		 
		Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
		 
		У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
		 
		Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
		 
		Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
		 
		Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
		 
		Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційний суд звертає увагу на те, що питання про місце стадії судового контролю за виконанням судових рішень у структурі цивільного процесу було предметом розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду. 
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня  2020 року у справі № 643/5556/14-ц (провадження № 61-11131сво19) вказано, що:
		«за змістом розділів II, III, IV ЦПК України, першої-другої глав розділу V ЦПК України термін «провадження» застосовується до наказного, позовного та окремого провадження, а також до апеляційного і касаційного провадження. Разом з тим, термін «провадження» також застосовується при визначені комплексу певних процесуальних дій у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів (розділ 8 ЦПК України); у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів ( глава 4 розділу 9 ЦПК України); провадження у справах з участю іноземних осіб ( розділ 11 ЦПК України), а також термін «провадження» застосовується до судового провадження, зокрема у розділі 10 щодо відновлення втраченого судового провадження.
		Термін «провадження застосовується також до виконавчого провадження.Аналіз терміну «провадження» у контексті цивільного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін у цивільному законодавстві означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так и комплекс певних процесуальних дій у їх системі. При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як «судочинство» та «судовий процес», які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов`язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд ( судовий процес). Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
		Питання, пов`язані із судовим контролем за виконанням судових рішень передбачено розділом VII ЦПК України, відповідно до якого скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, подається до суду першої інстанції, що розглянув справу, і такий розгляд не є окремим провадженням в окремій справі. Однак розгляд скарги на дії державного або приватного виконавця має наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін «провадження у справі».
		 
		Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:
		            у цій справі ціна позову становить 245 000 грн (а. с. 1) і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		стадія судового контролю за виконанням судових рішень не є окремим провадженням в окремій справі, а є наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу;
		справи за скаргами у порядку судового контролю за виконанням судових рішень мають ті ж самі властивості, що й справа, рішення у якій виконується;
		якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судові рішення у справі за скаргами у порядку судового контролю за виконанням судових рішень є такими, що ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		для вирішення питання чи підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справі за скаргою у порядку судового контролю за виконанням судових рішень необхідно враховувати чи рішення, яке примусово виконується ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судові рішення за результатами розгляду скарги на рішення, дії, бездіяльність державного (приватного) виконавця у цій справі можуть бути оскаржені у касаційному порядку лише у випадках, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України;
		за відсутності у касаційній скарзі посилань на випадки, передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. В тому випадку якщо касаційний суд відкрив касаційне провадження без наявності винятків, зазначених у підпунктах а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, то касаційне провадження підлягає закриттю.
		 
		Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, від 28 жовтня 1999 року). 
		 
		Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). 
		 
		Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року).
		 
		З урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування статей 389, 394 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів:
		            Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 176/737/23 (провадження № 61-17171ск24),
		Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 176/1618/23 (провадження № 61-17175ск24), 
		Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 176/1743/23 (провадження № 61-16433ск24), та зробити висновок про те, що:
		«стадія судового контролю за виконанням судових рішень не є окремим провадженням в окремій справі, а є наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу;
		справи за скаргами у порядку судового контролю за виконанням судових рішень мають ті ж самі властивості, що й справа, рішення у якій виконується;
		якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судові рішення у справі за скаргами у порядку судового контролю за виконанням судових рішень є такими, що ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		для вирішення питання чи підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справі за скаргою у порядку судового контролю за виконанням судових рішень необхідно враховувати чи рішення, яке примусово виконується ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		якщо предметом виконання є судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судові рішення за результатами розгляду скарги на рішення, дії, бездіяльність державного (приватного) виконавця у цій справі можуть бути оскаржені у касаційному порядку лише у випадках, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України;
		за відсутності у касаційній скарзі посилань на випадки, передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. В тому випадку якщо касаційний суд відкрив касаційне провадження без наявності винятків, зазначених у підпунктах а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, то касаційне провадження підлягає закриттю».
		 
		Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Передати справу № 176/1715/23 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. 
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                              П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...