Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/4550/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2025.
Дата набрання законної сили: 17.01.2025
Номер судового провадження: 61-7393ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		17 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 462/4550/22
		провадження № 61-7393св24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач), 
		судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович, державне підприємство «Сетам»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позову
		 
		У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М., ДП «Сетам» про визнання недійсним електронного аукціону (торгів) з продажу однокімнатної квартири.
		 
		Позов мотивований тим, що 24 серпня 2022 року ДП «Сетам» проведено електронний аукціон (торги) з продажу однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , переможцем яких стала ОСОБА_2 . Даний електронний аукціон проведений в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 (стягувач - ОСОБА_4 , боржник - ОСОБА_3 ), оскільки згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 липня 2017 року вказана квартира зареєстрована за ОСОБА_3 . Проте заповіт, на підставі якого ОСОБА_3 було видано вказане свідоцтво, був підроблений, а відтак рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року у справі №462/3849/17, яке набрало законної сили 25 березня 2021 року, був визнаний недійсним та визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину від 12 липня 2017 року.
		 
		Окрім цього, щодо вчинення шахрайських дій по заволодінню квартирою на АДРЕСА_1 шляхом підроблення заповіту, серед інших епізодів, СУ ГУНП у Львівській області відкрито кримінальне провадження №12019140080002088, в межах якого 30 червня 2021 року слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова накладено арешт на квартиру на АДРЕСА_1 .
		 
		Довідавшись з сайту ДП «Сетам» про оголошений аукціон з продажу квартири, позивач 16 серпня 2022 року через «Нову пошту» направила звернення приватному виконавцю Білецькому І. М. та ДП «Сетам», в якому повідомила про наявність рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року та ухвали Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2021 року, додавши при цьому копії вказаних документів. Однак, ні приватний виконавець, ні ДП «Сетам» не припинили аукціон з продажу квартири.
		 
		ОСОБА_1 просила:
		визнати недійсним електронний аукціон (торги) з продажу однокімнатної квартири загальною площею 17,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , який був проведений 24 серпня 2022 року, реєстраційний номер лота: 515457.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08 лютого 2023 року: 
		            позов ОСОБА_1 задоволено.
		            визнано недійсним електронний аукціон (торги) з продажу однокімнатної квартири, загальною площею 17,9 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , який був проведений 24 серпня 2022 року, реєстраційний номер лота: 515457, результати якого оформлені протоколом проведення електронного аукціону (торгів) від 24 серпня 2022 року № 575439 ДП «Сетам»;
		            вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
		рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року було визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 липня 2017 року у спадковій справі №3-1357 П?ятої Львівської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_3 , на підставі якого такий набув право власності на квартиру на АДРЕСА_1 . Тому на час подання приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. до ДП «Сетам» заявки на реалізацію вказаної квартири і на час проведення ДП «Сетам» 24 серпня 2022 року електронних торгів з реалізації такої квартири це нерухоме майно не належало боржнику у виконавчому провадженні НОМЕР_4 ОСОБА_3 ;
		позивачем до позовної заяви додано ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2021 року про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12019140080002088 від 08 серпня 2019 року, зокрема, на квартиру АДРЕСА_2 , з метою запобігання можливості її відчуження (а. с. 21-23). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі №923/971/19 (провадження №12-21гс21) зазначила, що продаж майна боржника з публічних торгів у виконавчому провадженні за наявності чинного його обтяження арештом у кримінальній справі може бути підставою недійсності правочину з відчуження такого майна чи визнання незаконними діями державного виконавця у виконавчому провадженні, якщо таке обтяження має вищий пріоритет, порівняно з пріоритетом іпотеки та арешту нерухомого майна, що накладений виконавцем в межах виконавчого провадження;
		ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 30 червня 2021 року заборонено вчиняти будь-які дії, в тому числі виконавчі дії, щодо квартири АДРЕСА_2 . Арешт на квартиру був накладений слідчим суддею саме з мотивів встановлення під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019140080002088 незаконного заволодіння цією квартирою і реєстрацію такої за ОСОБА_3 . Приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому І. М. було відомо про ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2021 року, про що він зазначив в заявці на реалізацію житлової нерухомості (а.с.139), тому він не вправі був передавати вказану квартиру на електронні торги для її відчуження;
		позивач, довідавшись із сайту ДП «Сетам» про оголошений електронний аукціон з продажу спірної квартири, 16 серпня 2022 року через «Нову Пошту» направила звернення до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. та ДП «Сетам», в яких повідомила про наявність рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року у справі №462/3849/17 та про ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2021 року, що підтверджується експрес накладними №59000852249587, №59000852250717, роздруківками трек-номерів 59000852249587, 59000852250717 з офіційного сайту «Нової Пошти» (а.с.30, 31, 32, 33, 145, 146, 147, 148), та не спростовано приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. і ДП «Сетам»;
		суд не бере до уваги той факт, що в наданих на вимогу суду копіях матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_4 відсутнє вказане звернення позивача, оскільки вказані копії матеріалів виконавчого провадження не пронумеровані і не прошиті, а тому суд позбавлений можливості встановити чи усі матеріали виконавчого провадження НОМЕР_4 надані приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М.;
		боржник зобов`язаний повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини. Проте, ОСОБА_3 не повідомив приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М., що визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 липня 2017 року у спадковій справі №3-1357 П?ятої Львівської державної нотаріальної контори, на підстав якого він набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 ;
		суд не приймає до уваги покликання ОСОБА_2 про обрання позивачем неправомірного та неефективного способу захисту, оскільки спірне майно неодноразово вибувало із власності позивача. 08 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 , проте їй було відмовлено, оскільки 06 липня 2021 року старшим слідчим слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у Львівській області Х. Канус вилучено спадкову справу №20/2017 після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому неможливо встановити зміст зареєстрованих прав та обтяжень, можливості існування фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, і, як наслідок визнання таких фактів від імені держави;
		правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 цього Кодексу). Таким чином, оспорювати правочин (в даному випадку - електронні торги як різновид угоди купівлі-продажу) може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права;
		у випадку придбання нерухомого майна на прилюдних торгах документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є саме свідоцтво про придбання нерухомого майна, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені торги. Зазначена позиція підтверджена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20). Проте, матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_2 отримала свідоцтво про придбання нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 . Таким чином, позивач обрав належний та ефективний спосіб захисту, оскільки визнання електронних торгів недійсними відновить порушені права і законні інтереси позивача, яка є спадкоємицею майна після смерті ОСОБА_5 , в тому числі квартири АДРЕСА_2 .
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року:
		            апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дяківа В. Б. задоволено;
		            рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовлено;
		            стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 518,37 грн витрат на оплату судового збору.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		виконавче провадження проведено передчасно, без врахування всіх обставин справи про які державного виконавця попереджала позивачка ОСОБА_1 . Квартира АДРЕСА_2 формально зареєстрована за ОСОБА_3 , який на час виставлення квартири на торги за його боргом перед ОСОБА_4 не був її власником;
		дії державного виконавця як незаконні позивачка не оскаржувала, звернулася із позовними вимогами про визнання недійсним електронного аукціону (торгів). Враховуючи те, що продаж майна на публічних торгах є правочином, то його оскарження можливе у разі ефективності такого способу захисту для позивача. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним на підставі статей 387, 388 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року, справа № 461/12525/15-ц, пункт 95, у постанові від 18 квітня 2023 року, справа № 357/8277/19 прописала, що право на витребування майна з незаконного володіння може мати як власник, так і законний користувач майна;
		вирішуючи цей спір, суд першої інстанції ухвалою від 15 вересня 2022 року постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. За змістом статті ЦПК України малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи незначної складності, визнані судом малозначимими, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд першої інстанції помилково визначив, що ця справа є малозначною та розглянув її у порядку спрощеного провадження, не врахувавши, що предметом спору у зазначеній справі є визнання недійсним електронного аукціону (торгів) об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , яка продана на електронних торгах та торги оскаржуються у судовому порядку, тому спір є немайновим, однак має важливе значення для сторін по справі, які намагаються захистити своє право власності. З приводу зазначеного об`єкта нерухомого майна проведено значну кількість судових засідань з різних предметів спору, однак, в кінцевому результаті йдеться про спірну квартиру, прийнято чимало судових рішень, мають місце розбіжності у сторін спору з приводу способу захисту. Для розгляду справи залучено велику кількість осіб - п`ять відповідачів на що суд першої інстанції не звернув уваги. Немайновий характер спору у зазначеній справі не є підставою для його розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. Верховний Суд у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 391/35/19 зазначив, що вимоги немайнового характеру не можуть розглядатися апеляційним судом у порядку спрощеного позовного провадження. Клопотання сторін по справі про перехід до розгляду справи у загальному провадженні, судом безпідставно відхилено. Клопотання представника позивачки ОСОБА_1 про повідомлення сторін про розгляд справи, судом залишено без розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		17 травня 2024 року за  ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року, у якій просила:
		скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;
		ухвалити нове рішення яким визнати недійсним електронний аукціон (торги) з продажу однокімнатної квартири загальною площею 17,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , які проведені 24 серпня 2022 року, реєстраційний номер лота: 515457.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19, щодо ефективності способу захисту про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника у справі про банкрутство. Апеляційний суд неправильно застосував статті 387, 388 ЦК України, вказавши що належним способом захисту повинен бути віндикаційний позов;
		саме проведення торгів безпосередньо порушує права позивача, як особи, що має спадкове право на квартиру, яку уже один раз переписали на ОСОБА_3 , і фактично вказана група осіб продовжує спроби заволодіння квартирою, і саме визнання прилюдних торгів недійсними надало б змогу захистити своє право;
		ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем квартири. ОСОБА_2 могла і повинна була знати про те, що на момент своєї участі у прилюдних торгах у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване обтяження (арешт) на квартиру, та ще й у кримінальному провадженні, а тому відповідач не є добросовісним набувачем майна;
		апеляційний суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору. При цьому позивачка є особою із інвалідністю II групи;
		суд апеляційної інстанції не належним чином дослідив наявні у справі та докази щодо відсутності реєстрації квартири саме за ОСОБА_2 .
		 
		29 серпня 2024 року ОСОБА_2 через Електронний суд подала відзив на касаційну скаргу, що підписаний адвокатом Дяковим В. Б., в якому просила, залишити постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року без змін. 
		 
		Відзив мотивований тим, що:
		відповідачем спростовано факт того, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою ОСОБА_5 , що свідчить про відсутність порушеного права позивача;
		свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Сама по собі видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Тому свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем, але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації;
		на момент звернення ОСОБА_1 до суду саме ОСОБА_2 є власником (володільцем) однокімнатної квартири загальною площею 17,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (зазначене узгоджується з висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 756/5922/19);
		ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири у розумінні закону, оскільки вона придбала її у порядку, встановленому для виконання судових рішень. ОСОБА_2 отримала свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та її право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 17,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
		ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_2 у порядку статті 388 ЦК України про витребування майна та ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23 серпня 2024 року відкрито провадження у справі № 462/6683/24.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року в частині посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 повернуто.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		 
		22 липня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року: 
		            клопотання ОСОБА_2 , яке підписане представником Дяківом В. Б., про продовження строку на подання відзивузадоволено; 
		            продовжено ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 ; 
		            справу призначено справу до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 24 червня 2024 року зазначено, що:
		аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що аргументи ОСОБА_1 щодо касаційного оскарження судових рішень є обґрунтованими і на підставі підпункту «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню;
		наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16; від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20; від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц; від 06 березня 2024 року у справі № 750/254/22; від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц; від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17; від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц; від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19; від 12 листопада 2020 року у справі № 405/812/19; від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17; від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц; від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 та постановах Верховного Суду України: від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14; від 01 березня 2017 року у справі № 6-152цс17; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Фактичні обставини
		 
		24 серпня 2022 року ДП «Сетам» проведено електронний аукціон (торги) з продажу однокімнатної квартири загальною площею 17,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота6 515457.
		 
		Переможцем аукціону стала ОСОБА_2 , яка подала найвищу цінову пропозицію-506 400,00 грн. Зазначене підтверджується протоколом № 575439 проведення електронного аукціону (торгів) сформованим 24 серпня 2022 року.
		 
		Електронний аукціон проведений у процедурі виконавчого провадження № АСВП:НОМЕР_3, де стягувачем є ОСОБА_4 , боржником - ОСОБА_3 . Виконавче провадження знаходиться на виконанні приватного виконавця Білецького І. М.
		 
		Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року у справі № 462/3849/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92545521):
		            позов ОСОБА_1 задоволено повністю;
		            визнано недійсним заповіт ОСОБА_5 від 05 вересня 1998 року посвідчений у Домашівській сільській раді Сокальського району Львівської області, зареєстрований в реєстрі № 22;
		            визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 липня 2017 року у спадковій справі №20/2017, зареєстроване у реєстрі №3-1357 П`ятої Львівської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_3 ;
		            визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_2 .
		 
		У рішенні Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року у справі № 462/3849/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92545521) зазначено, що: «оскільки підпис у заповіті від імені ОСОБА_5 виконаний не ОСОБА_5 , суд вважає, що даний заповіт не складений ОСОБА_5 , не відповідав її волі та не відповідав її волевиявленню, а відтак складений з порушенням вимог щодо його посвідчення та його слід визнати недійсним, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 липня 2017 року у спадковій справі №20/2017, зареєстроване у реєстрі №3-1357 П`ятої Львівської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_3 ».
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у справі № 462/3849/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96025354):
		            апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково;
		            рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року в частині задоволення позову про визнання права власності скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_2 відмовлено
		            в іншій частині рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року залишено без змін.
		 
		Підставою для відмови у визнанні за ОСОБА_1 права власності на квартиру апеляційний суд вказав, що позивачка своєчасно звернулася у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, враховуючи факт звернення також інших осіб із аналогічними заявами, з огляду на те, що коло спадкоємців, а також особа, якій має бути видано свідоцтво про право на спадщину, визначається нотаріусом, і така можливість не втрачена, вирішення та задоволення судом позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно, є передчасним.
		 
		За вчинення шахрайських дій по заволодінню квартирою шляхом підробки заповіту, слідчим управлінням ГУНП у Львівській області відкрито кримінальне провадження № 12019140080002088 від 08 серпня 2019 року за статтями 358, 190 КК України.
		 
		Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2021 року в справі № 461/9640/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97957167) 
		            клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140080002088 від 08 серпня 2019 року задоволено;
		            накладено арешт на об`єкти нерухомого майна: квартира за адресою АДРЕСА_3 , квартира за адресою АДРЕСА_4 , квартира за адресою АДРЕСА_5 , квартира за адресою АДРЕСА_6 , квартира за адресою АДРЕСА_7 , житловий будинок за адресою АДРЕСА_8 , гараж № НОМЕР_1 у ряді № 9, що за адресою АДРЕСА_9 , у гаражно-будівельному кооперативі № 1, «Ластівка», житловий будинок АДРЕСА_10 , квартира за адресою АДРЕСА_1 , квартира за адресою АДРЕСА_11 .
		 
		Вказане обтяження внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02 липня 2021 року, номер запису про обтяження:42942052, вид обтяження: арешт нерухомого майна; обтяжувач: ГУНП у Л\о. Зазначені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою від 31 серпня 2022 року.
		 
		Дізнавшись із сайту ДП «Сетам» про оголошений аукціон з продажу квартири, позивачка 16 серпня 2022 року через «Нову пошту» направила звернення приватному виконавцю Білецькому І. М. та ДП «Сетам» в якому повідомила про наявність рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року та ухвали Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2021 року, додавши копії вказаних документів. Однак, ні приватний виконавець, ні ДП «Сетам» не припинили аукціон з продажу зазначеної квартири.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Щодо належного складу відповідачів за позовною вимогою про визнання недійсним електронного аукціону (торгів) 
		 
		У справі за позовом заінтересованої особи (учасника торгів) про визнання недійсними торгів як відповідачі мають залучатись приватний виконавець (державна виконавча служба), організатор торгів і переможець торгів.
		 
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		 
		Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
		 
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
		 
		Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 947/6589/21 (провадження № 61-10253св23)).
		 
		 
		Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Ухвалюючи судове рішення у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, порушеної за позовом учасника електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись всі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор електронних торгів і переможець таких торгів. Якщо набувачем (переможцем електронних торгів) є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (див.: пункти 61 - 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18).
		 
		У справі, що переглядається,  ОСОБА_1 пред`явила позовну вимогу про визнання недійсним електронного аукціону (торгів) до ОСОБА_2 (переможець торгів), ОСОБА_3 (боржник), ОСОБА_4 (стягувач), приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. та ДП «Сетам». Апеляційний суд відмовив у задоволенні цієї вимоги до  ОСОБА_3 (боржника), ОСОБА_4 (стягувача) у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту. Апеляційний суд не врахував, що стягувач та боржник є неналежними відповідачами за позовною вимогою про визнання недійсним електронного аукціону (торгів). Тому у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необхідно відмовити із зазначеної підстави. Тому судове рішення апеляційного суду підлягає зміні в мотивувальній частині. 
		 
		Щодо позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М., ДП «Сетам» про визнання недійсним електронного аукціону (торгів)
		 
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		 
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		 
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
		 
		Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
		 
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
		 
		Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
		 
		Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
		 
		Спадкування в Україні регулюється основним регулятором приватних відносин, яким є ЦК України (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).
		 
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		 
		Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
		 
		Законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)).
		 
		Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22) вказано, що: «належна позивачці 1/2 частки нерухомого майна, а саме житлового будинку та земельної ділянки, є майном, яке може бути витребувано від особи, яка заволоділа ним. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.[...] Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного в постановах від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1168цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17, а також висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 757/32440/15-ц (провадження № 61-14437св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 723/1983/16-ц (провадження № 61-22402св18) та від 20 січня 2021 року у справі № 2-4440/11 (провадження № 61-5464св20) про те, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділено в натурі».
		 
		В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України (див. правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12)).
		 
		Спадкоємець який прийняв спадщину може пред`являти віндикаційний позов (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2024 року в справі № 465/4103/21 (провадження № 61-3678св24)).
		 
		Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).
		 
		Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).
		 
		Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).
		 
		Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).
		 
		Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		 
		У справі, що переглядається:
		при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 зазначала, що 24 серпня 2022 року відбувся електронний аукціон (торги) з продажу однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , переможцем якого є ОСОБА_2 . Аукціон проведений в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 (стягувач - ОСОБА_4 , боржник - ОСОБА_3 ), оскільки згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 липня 2017 року вказана квартира зареєстрована за ОСОБА_3 . Позивач стверджувала, що заповіт, на підставі якого ОСОБА_3 було видано вказане свідоцтво, був підроблений, а відтак рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року у справі №462/3849/17, яке набрало законної сили 25 березня 2021 року, був визнаний недійсним та визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину від 12 липня 2017 року. Також 30 червня 2021 року слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова накладено арешт на квартиру на АДРЕСА_1 . Тому позивач просила визнати недійсним електронний аукціон (торги) з продажу квартири, який був проведений 24 серпня 2022 року;
		суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу, зазначивши, що на час подання приватним виконавцем заявки на реалізацію вказаної квартири і на час проведення 24 серпня 2022 року електронних торгів квартира не належала боржнику у виконавчому провадженні НОМЕР_4 ОСОБА_3 . Крім того приватному виконавцю було відомо про ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2021 року, про що він зазначив в заявці на реалізацію житлової нерухомості, тому він не вправі був передавати вказану квартиру на електронні торги для її відчуження;
		апеляційний суд відмовив у визнанні недійсними електронного аукціону (торгів), оскільки належним способом захисту прав позивача є витребування спірної квартири, а не визнання недійсним електронного аукціону (торгів);
		суди встановили, що 24 серпня 2022 року ДП «Сетам» проведено електронний аукціон (торги) з продажу однокімнатної квартири загальною площею 17,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота 6515457. Переможцем аукціону стала ОСОБА_2 . Аукціон проведений у процедурі виконавчого провадження № АСВП:НОМЕР_3, де стягувачем є ОСОБА_4 , боржником - ОСОБА_3 . Квартира належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 липня 2017 року у спадковій справі № 20/2017, реєстровий номер № 3-1357 П`ятої Львівської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_3 ;
		суди з`ясували, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року у справі № 462/3849/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 суд визнав недійсним заповіт ОСОБА_5 від 05 вересня 1998 року, посвідчений у Домашівській сільській раді Сокальського району Львівської області, реєстровий номер 22; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 липня 2017 року у спадковій справі № 20/2017, реєстровий номер № 3-1357 П`ятої Львівської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_3 ; визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_2 . У рішенні Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року у справі № 462/3849/17 зазначено: «оскільки підпис у заповіті від імені ОСОБА_5 виконаний не ОСОБА_5 , суд вважає, що даний заповіт не складений ОСОБА_5 , не відповідав її волі та не відповідав її волевиявленню, а відтак складений з порушенням вимог щодо його посвідчення та його слід визнати недійсним, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 липня 2017 року у спадковій справі №20/2017, зареєстроване у реєстрі №3-1357 П`ятої Львівської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_3 »;
		апеляційний суд врахував, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки;
		апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що спадкоємець який прийняв спадщину може пред`являти віндикаційний позов. За змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею; у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника;
		апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що належним способом захисту спадкоємця є віндикаційний позов, оскільки спірна квартира вибула із власності позивачки спочатку у власність ОСОБА_3 , а потім у власність  ОСОБА_2 . Тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним електронного аукціону (торгів).
		 
		За таких обставин постанову апеляційного суду у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М., ДП «Сетам» про визнання недійсним електронного аукціону (торгів) належить залишити без змін.
		 
		Щодо стягнення судового збору
		 
		Апеляційний суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 518,37 грн витрат на оплату судового збору.
		 
		Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
		 
		У частині шостій статті 141 ЦПК України вказано, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Аналіз матеріалів свідчить, що згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 23 грудня 2020 року (т. 1, а. с. 34) ОСОБА_1 є особою із інвалідністю другої групи довічно.
		 
		Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, то судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 518,37 грн необхідно компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		За таких обставин постанова апеляційного суду у частині стягнення судового збору за подання апеляційної скарги підлягає зміні у резолютивній частині шляхом викладення абзацу п`ятого у такій редакції: «компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь  ОСОБА_2  судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 518,37 грн».
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду частково прийнята без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; постанову апеляційного суду змінити: у мотивувальній частині шляхом викладення її у частині позовної вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 про визнання недійсними торгів у редакції цієї постанови; у резолютивній частині шляхом викладення абзацу п`ятого у такій редакції: «компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому КМ України, на користь  ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 518,37 грн»; в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року змінити:
		у мотивувальній частині шляхом викладення її у частині позовної вимоги ОСОБА_1 до   ОСОБА_3 ,   ОСОБА_4 про визнання недійсними торгів у редакції цієї постанови;
		у резолютивній частині шляхом викладення абзацу п`ятого у такій редакції: «компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь  ОСОБА_2  судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 518,37 грн».
		 
		В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                              П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...