Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/11774/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 22.01.2025. Зареєстровано: 23.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2025.
Дата набрання законної сили: 22.01.2025
Номер судового провадження: К/990/25871/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 січня 2025 року 
		м. Київ
		справа №580/11774/23
		провадження № К/990/25871/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Єресько Л. О., Жука А. В.
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом Приватного акціонерного товариства «Азот» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Азот» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Василенка Я. М., суддів: Ганечко О. М., Кузьменка В. В.
		І. Суть спору
		1. У грудні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Азот» (далі - ПрАТ «Азот») звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ) про визнання протиправною та скасування постанови Відділу від 30 листопада 2023 року № 50339069 про стягнення виконавчого збору.
		2. Позов мотивований протиправністю оскаржуваної постанови як такої, що прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), оскільки матеріали виконавчого провадження підтверджують, що будь-яких заходів примусового виконання рішення, як такі, що привели до виконання рішення суду, в даному випадку відсутні.
		Позивач стверджує, що виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, примусового виконання рішення фактично не відбулось, сума з боржника стягнута не була, тому правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору відсутні. 
		Наголошує, що без реального стягнення боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу, створюються умови для стягнення з боржника подвійного збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
		Вважаючи постанову відповідача про стягнення виконавчого збору протиправною, ПрАТ «Азот» звернулось до суду з вимогою про її скасування.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи 
		3. Згідно з постановою старшого державного виконавця Відділу Мурихіна С. В. від 01 березня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП№ 50339069 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» 22 535 398,48 грн боргу, 1 368 371,91 грн 3% річних, 68 820,00 грн судових витрат.
		4. 19 квітня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 50339069.
		5. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05 травня 2020 року у справі № 925/308/13-г визнано бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невжиття заходів по відновленню виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 16 березня 2015 року у справі № 925/308/13-г про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398,48 грн основного боргу, 1 368 371,91 грн 3% річних, 68 820,00 грн; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 19 квітня 2017 року, винесену в рамках виконання виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 16 березня 2015 року у справі № 925/308/13-г про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398,48 грн основного боргу, 1 368 371,91 грн 3% річних, 68 820,00 грн судових витрат; зобов`язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 16 березня 2015 року у справі № 925/308/13-г про стягнення з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 22 535 398,48 грн основного боргу, 1 368 371,91 грн 3% річних, 68 820,00 грн судових витрат.
		6. Постановою Відділу від 03 червня 2020 року відновлено виконавче провадження № 50339069.
		7. 04 червня 2020 року старший державний виконавець Відділу Сіренко С. В. виніс постанову про приєднання виконавчого провадження № 50339069 до зведеного виконавчого провадження № 59959397.
		8. 30 листопада 2023 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі заяви від ПАТ «Черкасиобленерго» (вх. № 138248-33-23 від 05.09.2023) на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
		9. Разом з цим 30 листопада 2023 року державний виконавець виніс постанову № 50339069 про стягнення виконавчого збору з позивача у зв`язку з тим, що того ж дня відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		10. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року  позов задоволено.
		11. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок виконавчого збору в розмірі 10 % повинен відбуватися від фактично стягнутої суми, а не від суми, що підлягає примусовому стягненню. При цьому, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ було повернуто за заявою стягувача, то на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору у відповідача відсутня обов`язкова умова для такого стягнення, а саме: наявність стягнутої в примусовому порядку суми відповідно до виконавчого документу.
		Враховуючи, що примусового виконання рішення фактично не відбулось, сума боргу з боржника стягнута не була, суд першої інстанції з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, постанові Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 400/4023/19, постанові 28 грудня 2021 року у справі № 400/4863/20, дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору.
		12. Шостий апеляційний адміністративний суд від 03 квітня 2024 року скасував рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року   та ухвалив нове, яким в позові відмовив.
		13. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи вказане рішення, виходив з того, що як на момент відкриття виконавчого провадження, так і на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору, законодавством було перебачено, що виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. 
		Таким чином, апеляційний суд з урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 640/7697/21, від 11 серпня 2022 року  у справі № № 640/23271/21, дійшов висновку про правомірність спірної постанови Відділу від 30 листопада 2023 року № 50339069 про стягнення виконавчого збору.
		ІV. Провадження в суді касаційної інстанції 
		14. Представник ПрАТ «Азот» подав касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої,  підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
		15. Так, автор скарги зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував висновків щодо застосування положень статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 400/4023/19 та 28 грудня 2021 року у справі № 400/4863/20 у подібних правовідносинах. 
		16. Верховний Суд ухвалою від 21 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження за скаргою ПрАТ «Азот» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
		17. Представник Відділу подала відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		20. Відповідно до частини другої статті 25 Закону України від 21 квітня 1991 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV; був чинний на дату відкриття виконавчого провадження № 50339069) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
		У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
		21. За приписами частин першої, третьої статті 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
		У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
		22. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
		Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
		23. 02 червня 2016 року прийнято Закон № 1404-VІІІ, відповідно до пунктів 6, 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» якого рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
		Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
		24. Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		25. За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
		У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
		26. Згідно з частинами першою-другою статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
		Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
		27. Положеннями частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		28. Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
		VI. Позиція Верховного Суду
		29. Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 50339069, яке відкрито на час дії Закону № 606-XIV.
		30. При цьому спірну постанову винесено державним виконавцем після закінчення виконавчого провадження ВП № 50339069 (19 квітня 2016 року) та подальшого відновлення виконавче провадження № 50339069 (03 червня 2020 року) з приєднанням виконавчого провадження № 50339069 до зведеного виконавчого провадження № 59959397 (04 червня 2020 року).
		31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01 березня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП№ 50339069 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» 22 535 398,48 грн боргу, 1 368 371,91 грн 3% річних, 68 820,00 грн судових витрат. 19 квітня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 50339069.
		В подальшому, постановою Відділу від 03 червня 2020 року відновлено виконавче провадження № 50339069 та на підставі заяви від ПАТ «Черкасиобленерго» (вх. № 138248-33-23 від 05.09.2023) 30 листопада 2023 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
		Також 30 листопада 2023 року державний виконавець виніс спірну постанову № 50339069 про стягнення виконавчого збору з позивача у зв`язку з тим, що того ж дня відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою.
		32. Отже, в аспекті порушених у касаційній скарзі питань, Верховний Суд має надати відповідь на питання щодо визначення порядку і суми стягнення виконавчого збору, за обставин, коли виконавче провадження було розпочате під час дії Закону № 606-XIV, а наступні дії (відновлення виконавчого провадження) державного виконавця вже відбувались в період дії Закону № 1404-VIII.
		33. Так, враховуючи «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VІІІ, приписи попереднього Закону № 606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.
		34. З аналізу наведених правових норм Закону № 1404-VІІІ, що регулює питання виконавчого збору, висновується, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.
		35. У першому випадку, зміст положень статей 26, 27 Закону № 1404-VIII свідчить, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
		36. В іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.
		37. Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, зокрема, постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження. До того ж, постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.
		Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 580/1328/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 802/848/18-а, від 30 червня 2020 року у справі № 823/1824/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 640/26475/21.
		38. У випадку ж, що склався у цій справі, державний виконавець 30 листопада 2023 року виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
		Цього ж дня, після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу державним виконавцем прийнято спірну постанову про стягнення виконавчого збору, що відповідає зазначеному вище. 
		39. Варто зазначити, що при вирішенні питання про розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника за такою постановою, враховуючи, що виконавче провадження було відкрито за правилами, передбаченими Законом № 606-XIV, то при визначенні розміру виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, треба керуватися положеннями статті 28 Закону № 606-XIV (чинного на той час). Ці положення, зміст яких вказано вище, передбачають, з-поміж іншого, стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
		40. При цьому, вказані 10 відсотків вираховуються саме від суми, зазначеної у виконавчому документі, а не від суми, яка не стягнута станом на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
		41. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 400/6302/23.
		42. Висновки ж Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 400/4023/19 та 28 грудня 2021 року у справі № 400/4863/20, на які посилається автор касаційної скарги, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже такі висновки викладені за іншого правового врегулювання та обставин справи, а відтак не підлягають застосування.
		43. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
		44. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		45. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		VII. Судові витрати
		46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		1.          Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азот» залишити без задоволення.
		2.          Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 580/11774/23 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович 
		Судді                                                                                                    Л. О. Єресько
		                                                                                                                        А. В. Жук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...