Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 821/943/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано судом: 22.01.2025. Зареєстровано: 23.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2025.
Дата набрання законної сили: 22.01.2025
Номер судового провадження: К/9901/7666/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 821/943/17
		касаційне провадження № К/9901/7666/19 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Хохуляка В.В., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засідання касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 (суддя Дубровна В.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 (головуючий суддя - Градовський Ю.М., судді - Крусян А.В., Яковлєв О.В.) у справі за позовом Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень,
		УСТАНОВИВ:
		Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного Управління ДФС у Херсонській області, АРК та місті Севастополі (далі - відповідач, контролюючий орган, Управління), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.04.2017 №0000901422, №0000911422, №0000931422. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач послався на правомірність формування ним  податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 568542,00 грн, оскільки у нього  виникло право на включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку і Підприємство правомірно скористувалося положенням пункту 201.10 статті 201 ПК України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), подавши додаток 8 до декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8)", якою повідомлено контролюючий орган про те, що податкова накладна від 31.12.2012 №15016 не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також позивач доводить, що ним у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік було задекларовано по рядку 07 від`ємне значення на суму 29352645,00 грн, яке за результатами перевірки було правомірно зменшено на суму 7604457,00 грн, внаслідок чого від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік становить 21748188,00 грн (29352645,00 грн - 7604457,00 грн).
		Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 08.08.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління  від 07.04.2017 №0000911422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі 568542,00 грн, за штрафними санкціями у сумі 284271,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.
		Задовольняючи позов у визначеній частині, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність визначення платнику грошових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 568542,00 грн по господарським взаємовідносинам з НАК "Нафтогаз Україна", оскільки платником разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2014 року, в якій задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість за податковою накладною від 31.12.2012 №15016, було додано Додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8)", якою повідомлено податковий орган про те, що зазначену податкову накладну не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних його контрагентом, з яким він мав господарські взаємовідносини, і ці господарські взаємовідносини не оспорювалися контролюючим органом. Суди також дійшли висновку про необґрунтованість нарахування платнику штрафних санкцій у розмірі 50% від суми визначеного грошового зобов`язання відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України, оскільки платником правомірно відображено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 568542,00 грн, яка була задекларована у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року.
		Відмовляючи у іншій частині позову, суди виходили з правомірності податкового повідомлення-рішення від 07.04.2017 №0000931422 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 4097335,00 грн з підстав неправомірного віднесення позивачем суми відшкодування списаної безнадійної дебіторської заборгованості населення у розмірі 4097335,00 грн до рядка 4.2.8 додатка РІ декларації, оскільки у даному випадку позивач є продавцем, який отримав від покупців - населення, відшкодування списаної безнадійної дебіторської заборгованості, що не узгоджується нормами ПК України.
		Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
		В обґрунтування своїх вимог відповідач доводить, що відсутність факту реєстрації податкової накладної НАК «Нафтогаз України» від 31.12.2012 №15016 в Єдиному реєстрі податкових накладних та ненадання позивачем заяви зі скаргою на такого постачальника до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року не дає права позивачу на включення сум податку на додану вартість за цією податковою накладною до податкового кредиту за травень 2014 року.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.04.2019 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення. 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.01.2025 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 22.01.2025.
		Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги та надаючи цим доводам оцінку, суд дійшов наступних висновків.  
		Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 21.03.2017 №59/21-22-14-01/31653320 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог:
		підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.3.4 пункту 139.3 статті 139, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140, пункту 150.1 статті 150 ПК України, статті 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 №860/4153 (далі - П(С)БО №15 «Дохід»), в результаті чого платником занижено податок на прибуток на загальну суму 1368803 грн;
		пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (рядок 25 Декларації) на загальну суму 619536,00 грн;
		пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування (рядок 23.1, 23.2 Декларації) на загальну суму 690979,00 грн.
		пункту 46.1 статті 46, пункту 47.1 статті 47 ПК України, внаслідок чого платником несвоєчасно подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік;
		На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.04.2017:
		№0000901422, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1711003,75 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 1368803,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 342200,75 грн;
		№0000911422, яким платнику збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 852813,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 568542,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 284271,00 грн;
		№0000931422, яким платнику зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 17256387,00 грн.
		За результатами адміністративного оскарження ДФС України залишило без змін зазначені податкові повідомлення-рішення.
		Суд касаційної інстанції не переглядає оскаржувані судові рішення щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 07.04.2017 №0000931422 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 4097335,00 грн та №0000901422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності за основним платежем в сумі 1368803,00 грн, за штрафними санкціями в сумі 342200,75 грн, оскільки зазначене не є предметом касаційного оскарження відповідно до частини 341 КАС України.
		Колегія суддів, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевірила правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права щодо податкового повідомлення-рішення від 07.04.2017 №0000911422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі 568542,00 грн, за штрафними санкціями у сумі 284271,00 грн, і дійшла наступних висновків.
		Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
		Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.
		Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.
		За правилами пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
		Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема це може бути або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
		Пунктом 201.10 статті 200 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
		У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
		Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.
		З наведеного вбачається, що у випадку відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної, у покупця відсутнє право на включення сум податку на додану вартість по таким податковим накладним до податкового кредиту, однак, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
		Згідно з підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
		За змістом пункту 187.10 статті 187 ПК України платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, отримана позивачем від HAK «Нафтогаз України» податкова накладна від 31.12.2012  №15016 на суму 8065109,26 грн (у тому числі ПДВ у розмірі 1344184,87 грн) не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та була частково оплачена 28.05.2014 (сума ПДВ - 568541,93 грн).
		Позивачем за касовим методом було сформовано податковий кредит за травень 2014 року в сумі податку на додану вартість 568541,93 грн.
		При цьому, відповідачем не ставилось під сумнів факт постачання НАК "Нафтогаз України" природного газу та його транспортування у грудні 2012 року, що підтверджується податковою накладною по даті відвантаження товарів, згідно з підпунктом б) пункту 187.1 статті 187 ПК України.
		Підприємством до поданої декларації було додано Додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8)", якою повідомлено контролюючий орган про те, що податкова накладна від 31.12.2012 №15016 не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Ураховуючи, що Підприємством повідомлено контролюючий орган про відмову постачальника надати податкову накладну по взаємовідносинам платника з таким постачальником та відсутність спору щодо реальності здійснення ними таких операцій, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за травень 2014 року суми ПДВ 568542,00 грн по взаємовідносинам з НАК "Нафтогаз Україна".
		Приймаючи до уваги правомірність включення платником до складу податкового кредиту за травень 2014 року ПДВ на суму 568542,00 грн, колегія суддів погоджується з висновками судів про безпідставність нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 50% від суми визначеного грошового зобов`язання відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України.
		За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 07.04.2017 №0000911422, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 852813,00 грн.
		З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 241 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. 
		Таким чином, зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що ухвалені у справі судові рішення про задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
		Згідно з частиною першою  статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова   В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...