Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/4406/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 22.01.2025. Зареєстровано: 23.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2025.
Дата набрання законної сили: 22.01.2025
Номер судового провадження: К/990/40969/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 січня 2025 року 
		м. Київ
		справа №500/4406/24
		адміністративне провадження № К/990/40969/24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
		суддів: Кашпур О.В., Соколова В.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, в якому просив:
		- визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у вигляді незакінчення виконавчого провадження № 75046021 щодо виконання постанови № 51721820 від 14 травня 2024 року про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 19750803,50грн;
		- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження № 75046021 щодо виконання постанови № 51721820 від 14 травня 2024 року про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 19750803,50грн.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року (з урахування ухвали про виправлення описки від 23 жовтня 2024 року) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
		Визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає у незакінченні виконавчого провадження № 75046021 щодо виконання постанови № 51721820 від 14 травня 2024 року про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 19 750 803, 50 грн.
		Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження № 75046021 щодо виконання постанови № 51721820 від 14 травня 2024 року про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 19750803, 50 грн.
		Не погодившись із прийнятим рішенням, 03 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій заявило клопотання про поновлення строку на подання цієї апеляційної скарги та відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції або на розумний строк.
		Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі або на розумний строк; апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено Міністерству юстиції України десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надання суду документа про сплату судового збору.
		06 вересня 2024 року від представника ОСОБА_1 надійшли заперечення на клопотання (заяву) щодо поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення від 20 серпня 2024 року у справі №500/4406/24.
		10 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Міністерством юстиції України подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано документ про сплату судового збору від 09 вересня 2024 року №399.
		13 вересня 2024 року ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані Міністерством юстиції України в апеляційній скарзі від 03 вересня 2024 року; апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі №500/4406/24 залишено без руху; встановлено Міністерству юстиції України десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. 
		Залишаючи апеляційну скаргу без руху, судом апеляційної інстанції зазначено, що жодних об`єктивних перешкод для вчасного подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 20 серпня 2024 року в апелянта не було, а тому строк, визначений частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України ним пропущено. 
		Наведені Міністерством юстиції України підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, судом апеляційної інстанції визнано неповажними. Судом апеляційної інстанції зазначено, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в абсолютно всіх випадках та наголошено на тому, що скаржник у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не обґрунтовує, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі. 
		Доводи Міністерства юстиції України про оголошення тривалих повітряних тривог, відсутність електроенергії та неможливість подання апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінено критично, оскільки такі спростовані відомостями, повідомленими представником позивача, зокрема щодо кількості поданих апелянтом у спірний період апеляційних скарг до інших судів апеляційної інстанції, а також іншими письмовими доказами, долученими представником позивача до відповідного заперечення.
		20 вересня 2024 року на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 13 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Міністерством юстиції України подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги про поновлення строку апеляційного оскарження. 
		У заяві Міністерством юстиції України вкотре наголошено, що оскаржене рішення зареєстроване відповідачем 21 серпня 2024 року, оскільки надійшло 20 серпня 2024 року о 16:30 год., та з вказаної дати розпочато обчислення відповідного строку. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень забезпечено надання загального доступу для даного судового рішення 22 серпня 2024 року, а 24 серпня 2024 року та 25 серпня 2024 року були вихідними днями. Крім того, в період з моменту отримання копії судового рішення до його виконання в м. Києві застосовувалися екстрені відключення світла, а також існували постійні загрози обстрілів з боку російської федерації та неодноразово тривали повітряні тривоги. Зазначено, що документообіг між структурними підрозділами Міністерства юстиції України здійснюється в електронному вигляді та потребує певного часу на розгляд та реєстрацію. Також поважною причиною пропуску строку вказано введення в Україні воєнного стану, а на практиці забезпечити безперебійну роботу судів в період війни вкрай важко.
		Оскаржуваною ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Міністерства юстиції України від 23 вересня 2024 року. Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Міністерства юстиції України від 23 вересня 2024 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 500/4406/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Судом апеляційної інстанції зауважено, що наведеним апелянтом причинам пропуску строку звернення до суду надано оцінку в ухвалі від 13 вересня 2024 року та такі визнано неповажними, а інших поважних підстав для поновлення строку з відповідним обґрунтування та доказами причин пропуску такого строку ним не надано.
		На основі наведеного судом апеляційної інстанції констатовано, що позивачем не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутися до апеляційного суду в межах строку, визначеного КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції.
		Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
		Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 30 вересня 2024 року, Міністерство юстиції України 25 жовтня 2024 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали не було надано належної оцінки усім обставинам справи, що мають значення для постановлення законного рішення, а також не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду з подібних правовідносин.
		Зокрема, скаржник наголошує на наступних постановах Верховного Суду: 
		- постанова Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2022 року №199/8478/21, в якій зазначено, що: «відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Безумовно, що стан війни Україні створює об`єктивні перешкоди для реалізації своїх прав на судовий захист. Проте, в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені»;
		- постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року № 140/11951/21, в якій вказано, що «При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини. Крім того, за позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29 вересня 2022 року (справа № 500/1912/22), протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
		- постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року № 320/1753/23, де зазначено таке: «При обмеженні, зокрема, права звернення до суду порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97. У справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
		Скаржник стверджує, що має всі належні правові підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 500/4406/24. Підставою для цього є запровадження воєнного стану в Україні, наявність обставин, які виникли незалежно від волі відповідача в період, визначений для подання апеляції, а також значне робоче навантаження на працівників відділу правового забезпечення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які забезпечують представництво інтересів Відділу та Департаменту.
		Позиція інших учасників справи
		Від представника позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, наполягаючи, що її ухвалено судом апеляційної інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		Рух касаційної скарги
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Кашпур О.В., Соколов В.М.) касаційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 500/4406/24 залишено без руху та надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
		19 листопада 2024 року на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, до Верховного Суду надійшла заява Міністерства юстиції України про усунення недоліків касаційної скарги до якої долучено документ про сплату судового збору.
		Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року  відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 15 січня 2025 року призначено справу до розгляду.
		Джерела права та акти їхнього застосування
		Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені у статті 287 КАС України, частиною шостою якої передбачено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
		Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
		1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
		2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
		Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Згідно з частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:
		1) день вручення судового рішення під розписку;
		2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
		3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
		4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
		5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
		Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, звертає увагу на таке.
		Предметом спору у цій справі є правомірність дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у вигляді незакінчення виконавчого провадження №75046021 щодо виконання постанови №51721820 від 14 травня 2024 року про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору.
		Суд зазначає, що стаття 287 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, та частина шоста якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
		Водночас статтею 287 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 287 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.
		Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їхньої поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.
		Суд також указує, що поняття «поважність причин пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
		Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До них відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Указані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
		Згідно з матеріалами справи, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року було прийнято в порядку письмового провадження, повний текст складено 20 серпня 2024 року.
		Довідкою про доставку електронного листа підтверджено, що копію рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року Міністерством юстиції України отримано 20 серпня 2024 року о 22:35 год. 
		З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 20 серпня 2024 року відповідач звернувся 03 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд», тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.
		Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідач посилався на введення в Україні воєнного стану, екстрені відключення світла, постійні загрози обстрілів з боку російської федерації та часті повітряні тривоги. Крім того, зазначав, що документообіг між структурними підрозділами Міністерства юстиції України здійснюється в електронній формі, що вимагає додаткового часу для опрацювання та реєстрації документів.
		Оцінюючи зазначені доводи Суд зазначає, що факт запровадження воєнного стану не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, зокрема для органів публічної влади, без зазначення конкретних обставин і надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього органу (установи), що обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що посилання позивача на загальні обставини введення в Україні воєнного стану, без обґрунтування і надання доказів на підтвердження того, яким саме чином ці обставини перешкодили йому звернутися з апеляційною скаргою у встановлений КАС України строк, не свідчать про поважність причин пропуску цього строку.
		Посилання відповідача на відключення електроенергії та часті повітряні тривоги також правильно визнано судом апеляційної інстанції необґрунтованими, адже відповідач не надав доказів того, що такі обставини постійно, тривало та систематично перешкоджали роботі протягом часу, відведеного для підготовки апеляційної скарги.
		Аргументи відповідача про значне навантаження на працівників відділу правового забезпечення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які займаються представництвом інтересів Відділу та Департаменту, так само не можуть слугувати поважними причинами пропуску ним процесуального строку, зокрема, на звернення з апеляційною скаргою на судове рішення.
		Суд наголошує, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, має діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилається відповідач в якості поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції правильно констатував неповажність наведених скаржником причин і відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду про відсутність поважних причин пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
		Варто зазначити, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади чи місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.
		Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду та строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
		Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
		Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що наведені Міністерством юстиції України в касаційній скарзі висновки Верховного Суду в постановах від 11 серпня 2022 року № 199/8478/21, 28 листопада 2022 року № 140/11951/21, 31 січня 2024 року № 320/1753/23 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не корелюють з обставинами даної справи та не є належним обґрунтуванням поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
		Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали і погоджується з його висновками.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		Судові витрати
		З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
		Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі №500/4406/24 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                          А.Г. Загороднюк
		судді                                                                                                              О.В. Кашпур
		                                                                                                                      В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...