Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/4669/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 23.01.2025. Зареєстровано: 23.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2025.
Дата набрання законної сили: 23.01.2025
Номер судового провадження: 11-кп/4808/44/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023090000000149

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 346/4669/23 
		Провадження № 11-кп/4808/44/25 
		Категорія  
		Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_25  
		Суддя-доповідач    
		 
		ОСОБА_26 В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 січня 2025 року м. Івано-Франківськ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді                                         ОСОБА_2 
		суддів                                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю секретаря судового засідання                 ОСОБА_5 ,
		прокурора                                                 ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого                                         ОСОБА_7 ,
		захисника адвоката                 ОСОБА_8 ,
		потерпілих                 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 
		                ОСОБА_11 , 
		представника потерпілих                 ОСОБА_12 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023090000000149 за апеляційними скаргами прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_9 та представника цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_13 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2024 року, яким 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. 
		Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов`язок: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. 
		Цивільний позов ОСОБА_9 до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийське автотранспортне підприємство» задоволено частково.
		Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_9 відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої ОСОБА_14 в розмірі 317000 грн., моральну шкоду в розмірі 80400 грн.
		Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 219600 грн., франшизу в розмірі 3000 грн. 
		Цивільний позов ОСОБА_10 до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийське автотранспортне підприємство» задоволено частково.
		Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_10 відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого в розмірі 32393,10 грн., моральну шкоду в розмірі 1769,66 грн., майнову шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу автобусу марки Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 157000 грн. 
		Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_10 майнову шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу автобусу марки Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 124670 грн., моральну шкоду в розмірі 148230,34 грн., франшизу в розмірі 3000 грн.
		Цивільний позов ОСОБА_11 до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» та Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийське автотранспортне підприємство» задоволено частково. 
		Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_11 відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілого в розмірі 65329,25 грн., моральну шкоду в розмірі 3416,46 грн.
		Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в розмірі 146583,54 грн., франшизу в розмірі 3000 грн.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
		Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло смерть потерпілої ОСОБА_14 , та заподіяло середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .
		Кримінальне правопорушення ним вчинено за наступних обставинах:
		18.03.2023 року близько 07:30 у світлу пору доби, водій ОСОБА_7 , керував маршрутним автобусом марки БАЗ А079.24, реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухався по міжміському міжобласному автобусному маршруту регулярних перевезень «Коломия - Мукачево», ділянкою автодороги Т0905 Делятин-Раківчик, що у с.Товмачик Коломийського району Івано-Франківської області в напрямку смт. Делятин. В салоні автобуса БАЗ А079.24 на пасажирських сидіннях знаходилися більше десяти пасажирів. Дана ділянка дороги для двох напрямків руху, має по одній смузі для руху в кожному напрямку, по напрямку руху автобуса є поворот дороги праворуч.
		У цей час, в зустрічному напрямку, по своїй смузі рухався маршрутний автобус марки Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_10 .. Автобус Volkswagen LT35 рухався по приміському автобусному маршруту регулярних перевезень «Ланчин - Коломия». В салоні автобуса Volkswagen LT35 ОСОБА_10 перевозив пасажирів, серед яких ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .
		Водій автобуса БАЗ А079.24 ОСОБА_7 , рухаючись ділянкою проїзної частини дороги із поворотом праворуч, проявив неуважність, під час вибору в установлених межах не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не справився з керуванням, унаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де вчинив зіткнення із зустрічним автобусом марки Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_10 . 
		При цьому, ОСОБА_7 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме: 
		п. 1.2., згідно якого в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;
		п. 1.5., який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
		п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; 
		д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
		п. 10.1., який зобов`язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
		п. 11.3., згідно якого, на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;
		п. 12.1., у відповідності до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. 
		У результаті порушення водієм ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажир автобуса Volkswagen LT35 ОСОБА_14 померла на місці події від поєднаної травми тіла, з множинними переломами кісток скелету, ушкодженнями внутрішніх органів та м?яких тканин тіла, що спричинили масивну кровотечу та гостру недостатність кровообігу, а пасажири автобуса ОСОБА_18 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової (краніо-лицевої) травми, з ушкодженнями м?яких тканин голови (у вигляді саден та підшкірної гематоми лицевої ділянки ліворуч), переломами кісток лицевого черепа (лівої виличної кістки та лівої верхньої щелепи), крововиливами під оболонки головного мозку (субдуральною гематомою) та забоєм головного мозку легкого ступеню, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент їх спричинення; ОСОБА_19 - закритої травми грудної клітки з переломами 3-7 ребер ліворуч, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент їх спричинення; ОСОБА_17 - закритого перелому лівої ключиці зі зміщенням відломків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент їх спричинення; ОСОБА_16 - перелому кісток тазу, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент їх спричинення; ОСОБА_11 - закритої травми грудної клітки та поясу верхніх кінцівок з двобічними переломами та забоєм легень, переломами обох ключиць та лівої лопатки, закритого перелому лівої стегнової кістки та перелому правої променевої кістки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент їх спричинення; ОСОБА_22 - закритої травми грудної клітки з переломами 2-3-го та 6-го ребер ліворуч, двобічним забоєм легень, закритої травми поясу верхніх кінцівок з пошкодженням ротаційної манжетки (надостного м`язу), розрив акроміально-ключичного суглоба та зв`язки лівого плечового суглобу, множинними гематомами м`яких тканин, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент їх спричинення; ОСОБА_20 - закритого перелому лівої променевої кістки зі зміщенням відломків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент їх спричинення; ОСОБА_10 - закритої травми грудної клітки та поясу верхніх кінцівок з переломами 1-го ребра справа та переломом правої ключиці, забоєм правої легені, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент їх спричинення; ОСОБА_21 - закритої травми грудної клітки з синцем на шкірі грудної клітки ліворуч, множинними переломами ребер ліворуч, забоєм легені та серця, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент їх спричинення.
		Не погодившись з вироком суду прокурор Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_23 , потерпілий ОСОБА_9 та представник цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_13 подали апеляційні скарги.
		Прокурор Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_23 просить скасувати вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2024 року з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. 
		Вважає, що при призначенні покарання суд не в повній мірі з`ясував фактичну тяжкість вчиненого злочину та інші обставини справи. Зокрема, суд не врахував те, що засуджений ОСОБА_7 не розкаявся у вчиненому, не відшкодував збитків одному із потерпілих та не вживав жодних заходів для такого відшкодування, не врахував думку потерпілого ОСОБА_9 та його представника ОСОБА_12 , які наполягали на реальному позбавленні волі. Також судом в достатній мірі не було враховано наслідки вчинення кримінального правопорушення, а саме загибель потерпілої ОСОБА_14 . Наведене у свою чергу унеможливлює виконання превентивної функції кримінальної відповідальності в цілому, а отже рішення суду щодо застосування при призначенні покарання вимог ст. 75 КК України є недостатнім внаслідок м`якості.
		Потерпілий ОСОБА_9 просив змінити вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2024 року та обвинуваченому ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України реальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки.
		Вважає, що вирок ухвалений з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилається на те, що покарання призначене ОСОБА_7 є несправедливим через свою м`якість. Суд обмежився тільки переліченням обставин, які пом`якшують покарання, не даючи даним обставинам належної оцінки. Так, під час досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 не проявляв щирого каяття, його поведінка не свідчила про те, що він у вчиненому розкаюється, з приводу наслідків ДТП він не висловлював жодного жалю чи співпережиття з потерпілими. Вибачення, які були висловлені в судовому засіданні, були зроблені за порадою захисника. Відповідно така поведінка обвинуваченого не може свідчити про щире каяття. 
		 
		Представник цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_13 просив вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2024 року скасувати в частині позовних вимог ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до АТ «СГ «ТАС» (приватне) та ухвалити новий вирок, яким позовні вимоги ОСОБА_9 до АТ «СГ «ТАС» (приватне) задовольнити у розмірі, що не перевищує 320000 грн. та у позовних вимогах ОСОБА_10 до АТ «СГ «ТАС» (приватне) в частині стягнення 157000 грн. майнової шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу відмовити у повному обсязі.
		Вважає вирок суду в частині стягнення шкоди з АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. 
		Зокрема вказує, що АТ «СГ «ТАС» (приватне) був укладений договір страхування у формі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/3575725, згідно якого АТ «СГ «ТАС» (приватне) взяло на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми за шкоду, заподіяну життю, що становить 320000 грн. в порядку, передбаченому ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме витрати на поховання, моральну шкоду, та шкоду, у зв`язку з втратою годувальника, але не більше 320000грн. на одного померлого. Однак, суд у вироку зазначив про стягнення з АТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_9 317000 грн. та 80400 грн., що в сукупності перевищує страхову суму (320000 грн. на одного потерпілого), передбачену Полісом, що є грубим порушенням ст.ст. 9, 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Також не погоджується зі стягненням на користь ОСОБА_10 майнової шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу. Так, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію власником автомобіля «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 є ПРАТ «Добробут АГ» і саме це товариство має право на отримання страхового відшкодування, а отже ОСОБА_10 не є потерпілим в розмінні ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки не його майно було пошкоджено під час ДТП. При цьому, довіреність, видана ПРАТ «Добробут АГ» ОСОБА_10 втратила свою чинність 02.06.2023 року. Крім того, судом було невірно визначено суму страхового відшкодування у розмірі 157000 грн. Так, згідно із ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до цього ж Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. З Висновку експерта від 15.09.2023 року вбачається, що автомобіль «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 є фізично знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту становить 358599 грн., а ринкова вартість автомобіля - 281670 грн. Положеннями п.30.2 ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Однак, суд не дотримався вказаних вимог Закону, та стягнув з АТ «СГ «ТАС» 157000 грн. майнової шкоди заподіяної пошкодженням транспортного засобу, а не різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
		Під час апеляційного розгляду: 
		- прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким обвинуваченому призначити реальну міру покарання без застосування ст. 75 КК України;
		- потерпілий ОСОБА_9 та його представник адвокат ОСОБА_12 підтримали доводи апеляційної скарги, з мотивів викладених у ній, та просили її задовольнити, заперечували щодо задоволення вимог апеляційної скарги представника цивільного відповідача;
		- потерпілий ОСОБА_10 та його представник адвокат ОСОБА_12 не заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_9 , проте заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги представника цивільного відповідача;
		- потерпілий ОСОБА_11 та його представник адвокат ОСОБА_12 не заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_9 
		- обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілого, просили вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		Потерпілі ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги. 
		Відповідно до ч.4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути кримінальне провадження за відсутності потерпілих, оскільки їх процесуальна поведінка свідчила про те, що вони відмовились від свого права приймати участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. 
		Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та потерпілого підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги представника цивільного відповідача необхідно відмовити з наступних підстав. 
		Так, відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційних скарг. 
		Колегія суддів приймає до уваги, що в апеляційних скаргах не оспорюється правильність встановлених судом фактичних обставин вчиненого правопорушення, правова кваліфікація дій обвинуваченого та доведеність вини у вчиненні правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 
		Перевіряючи вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_7 , колегія суддів вважає слушними доводи прокурора та потерпілого ОСОБА_9 про безпідставне звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням має бути мотивованим.
		Зі змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, характер діяння та спосіб його вчинення, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків у виді загибелі одного потерпілого та заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень дев`ятьом потерпілим, необережну форму вини, особу винного, а саме те що він позитивно характеризується за місцем проживання, його вік (64 роки), сімейний стан (одружений), наявність міцних соціальних зв`язків, задовільний стан здоров`я, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на час ухвалення вироку працює в ТДВ «Коломийське АТП» на посаді слюсар по автомобільному транспорту, за місцем роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, а також наявність обставин, які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		Зокрема, у відповідності до вимог ст.66 КК України суд першої інстанції визнав обставинами, які пом`якшують покарання - щире каяття, добровільне часткове відшкодування завданого збитку потерпілим.
		З урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, його посткримінальної поведінки, а саме добровільне часткове відшкодування семи потерпілим витрат на лікування, про що вказують розписки потерпілих та підтверджують самі потерпілі, намагання обвинуваченого відшкодувати шкоду решті потерпілим та позицію цих потерпілих щодо відмови від отримання відшкодування, прилюдне вибачення перед потерпілими та щирий жаль щодо вчиненого та наслідків, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки .
		Крім того, суд першої інстанції, врахувавши особу обвинуваченого, а саме позитивну характеристику, не притягнення його раніше до кримінальної відповідальності, його вік, ставлення до вчиненого, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, думку потерпілих щодо виду та розміру покарання, які не наполягали на призначені обвинуваченому покарання пов`язаного з реальним його відбуттям, висновок досудової доповіді провідного інспектора Коломийського РВФ ДУ «Центр пробації», відповідно до якого виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе за умови здійснення за ним з боку органу пробації нагляду, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінено як низький, вважав можливим звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на максимальний строк передбачений ч.4 ст.75 КК України із покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 та ч. 3 ст. 76 КК України. 
		Колегія суддів вважає, що наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, факт добровільного часткового відшкодування завданої шкоди, та інші, відображені у вироку обставини, що характеризують особу обвинуваченого, не мають вирішального значення, з огляду на суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим правопорушення у сфері безпеки руху та його наслідків. Звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку за обставин, коли наслідками кримінального правопорушення стала смерть особи та заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень дев`яти особам, не відповідає вимогам справедливості призначення покарання та не сприяє попередженню вчинення правопорушень іншими особами і формуванню суспільної думки про неприпустимість вчинення грубого порушення Правил дорожнього руху України та невідворотність покарання за їх вчинення.
		Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи (справа Ізмайлов проти Росії від 16.10.2008). 
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без реального відбуття покарання у виді позбавлення волі. 
		Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність законних підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України у зв`язку з чим вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання.
		Разом з тим, при вирішенні питання щодо справедливості призначеного основного покарання, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Статтею 69 КК України передбачається можливість суду за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за визначені цієї нормою кримінальні правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021 року, відповідно до якої частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду, у виключних випадках, призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто такі обставини або сукупність обставин мають одночасно відповідати двом умовам: вони визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2статті 66 КК та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
		Приймаючи до уваги те, що під час розгляду провадження в суді першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_7 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердив обставини вчинення вказаного злочину та його наслідки, критично оцінив свої протиправні дії, засуджує свою поведінку, добровільно частково відшкодував заподіяну шкоду семи потерпілим, намагався відшкодувати шкоду решті потерпілим та позицію цих потерпілих щодо відмови від отримання відшкодування, прилюдно вибачився перед потерпілими, колегія суддів вважає, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому та його дії свідчать про бажання спокутувати свою вину. 
		Відповідно, колегія суддів визнає в якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого його щире каяття у вчиненому та добровільне часткове відшкодування завданого збитку потерпілим.
		Обставин, як обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно із ст. 67 КК України, апеляційним судом не встановлено.
		При призначенні ОСОБА_7 покарання, колегія суддів також враховує, що він вчинив злочин, який відноситься до тяжких, з необережності, його наслідки, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, є особою похилого віку, його сімейний стан (одружений), наявність міцних соціальних зв`язків, задовільний стан здоров`я, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.
		Колегія суддів вважає за необхідне визнати обставиною, яка пом`якшує покарання те, що обвинувачений є особою похилого віку.
		Колегія суддів, враховуючи сукупність вищевказаних обставин провадження, та обставин, які пом`якшують покарання, приймаючи до уваги дані які характеризують особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, вважає, що зазначені обставини свідчать про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а тому дають обґрунтовані правові підстави суду апеляційної інстанції призначити обвинуваченому основне покарання за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, а саме, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї статті, у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортним засобами на 3 роки.
		Колегія суддів вважає, що саме таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим.
		Крім того, призначене покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. 
		При вирішенні питання щодо застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, колегія суддів приймає до уваги, що санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
		Колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив правопорушення яке стосується безпеки дорожнього руху та допустив грубе порушення вимог Правил дорожнього руху України, оскільки виїхав на смугу зустрічного руху, де вчинив зіткнення із зустрічним транспортним засобом. 
		Згідно пунктів 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року зі змінами та доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення кримінального правопорушення, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ч.1 та 2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання.
		Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення ЄСПЛ у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства ( O'Halloran and Francis v. the United Kingdom ) від 29 червня 2007 року).
		Колегія суддів звертає увагу на те, що застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами стосовно осіб, які вчинили правопорушення, що пов`язані із порушенням Правил дорожнього руху, обґрунтовується необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. 
		Щодо доводів апеляційної скарги представника цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про неправильне вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , колегія суддів зазначає наступне. 
		Згідно з положеннями ч. 2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зокрема, потерпілому ОСОБА_9 було заподіяно шкоду.
		Так, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автобус БАЗ А079.24 реєстраційний номер НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_24 (Т.2 а.п.66), відповідно до тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_5 даний транспортний засіб з 27.02.2018 року зареєстрований за ТДВ «Коломийське АТП» (Т.2 а.п.67).
		Відповідно до полісу №АТ/3575725 від 26.12.2022р. про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ТДВ «Коломийське АТП» щодо забезпеченого транспортного засобу - автобуса БАЗ А079.24 реєстраційний номер НОМЕР_2 , в період часу з 27.12.2022 до 26.06.2023 застрахована АТ «Страхова група «ТАС». Договором передбачені страхові суми на одного потерпілого: за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 320000 грн., за шкоду заподіяну майну - 160000 грн., розмір франшизи - 3000 грн. (Т.2 а.п. 68).
		Тобто, з урахуванням наявності договору страхування відповідальність у певних межах була покладена як на особу, яка застрахувала свою відповідальність - ТДВ «Коломийське АТП», так і на страхову компанію - АТ «Страхова група «ТАС».
		Внаслідок ДТП, яке вчинено ОСОБА_7 на вказаному транспортному засобі, зокрема, потерпіла ОСОБА_14 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть та потерпілий ОСОБА_10 отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент спричинення.
		З метою відшкодування шкоди, завданої вчиненим ОСОБА_7 злочином, передбаченим ч. 2 ст.286 КК України, потерпілий ОСОБА_9 звернувся з цивільними позовами до відповідачів АТ «Страхової Групи «ТАС» та ТДВ «Коломийське АТП». 
		Зокрема, потерпілий ОСОБА_9 просив стягнути з АТ «Страхової групи «ТАС» на його користь шкоду, заподіяну смертю його дружини ОСОБА_14 в розмірі 317000 грн., витрати на поховання в розмірі 27370 грн., витрати на спорудження пам`ятника в розмірі 59423,3 грн., моральної шкоди в розмірі 80400 грн. та просив стягнути з ТДВ «Коломийське АТП» на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 300000 грн., та франшизу в розмірі 3000 грн.
		Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги потерпілого та стягнув з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_9 відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої ОСОБА_14 в розмірі 317000 грн., моральну шкоду в розмірі 80400 грн. та стягнув з ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 219600 грн., франшизу в розмірі 3000 грн. 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі не оспорюється правильність висновків суду першої інстанції про те, що внаслідок вчиненого правопорушення потерпілий ОСОБА_9 має право на відшкодування шкоди, яку було заподіяно смертю його дружини та відповідну моральну шкоду у встановлених судом розмірах, однак оспорюється порядок розподілу обов`язків щодо відшкодування заподіяної шкоди між АТ «Страхової Групи «ТАС» та ТДВ «Коломийське АТП».
		Колегія суддів приймає до уваги, що на час вчинення ДТП відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулював Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV).
		Зокрема, відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. 
		Відповідно до ст. 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
		У постанові від 14.12.2021 року (справа № 147/66/17) Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одним із способів захисту цивільного права є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. 
		Суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_9 відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої ОСОБА_14 в сумі 317000 грн. 
		Крім того, суд першої інстанції стягнув з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_9 , в порядку п.27.3 ст. 27 Закону №1961-IV, моральну шкоди, заподіяну смертю потерпілої ОСОБА_14 в розмірі 80400 грн. 
		Відповідно до пунктів 27.3. та 27.5. ст. 27 Закону № 1961-IV, страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
		Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
		Розмір мінімальної заробітної плати в місячному розмірі на день ДТП, тобто станом на 18.03.2023 року, становив 6700 грн., що визначено ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX. Отже, моральна шкода, передбачена п.27.3. ст. 27 Закону № 1961-IV становить 6700х12=80400 грн.
		Також, суд першої інстанції стягнув з ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 219600 грн., що становить різницю між розміром заподіяної моральної шкоди та обов`язком страхової компанії щодо відшкодування моральної шкоди (300000-80400=219600), та франшизу в розмірі 3000 грн. і в цій частині рішення суду першої інстанції не оскарджується.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 157000 грн.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, потерпілому ОСОБА_10 , внаслідок вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зокрема, було заподіяно майнову шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу автобусу марки Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		Відповідно до полісу №АТ/3576711 від 17.01.2023 про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_10 щодо забезпеченого транспортного засобу - автобусу марки Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в період часу з 18.01.2023 до 17.07.2023 застрахована АТ «Страхова група «ТАС». 
		Полісом передбачені страхові суми на одного потерпілого: за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 320000 грн., за шкоду заподіяну майну - 160000 грн., розмір франшизи - 3000 грн. (Т.2 а.п. 89).
		Тобто, з урахуванням наявності договору страхування відповідальність у певних межах була покладена як на особу, яка застрахувала свою відповідальність - ОСОБА_10 , так і на страхову компанію - АТ «Страхова група «ТАС».
		Внаслідок ДТП, яке вчинено ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_10 отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя у момент спричинення, а також зазнав пошкоджень його транспортний засіб Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		З метою відшкодування шкоди, завданої вчиненим ОСОБА_7 злочином, передбаченим ч. 2 ст.286 КК України, потерпілий ОСОБА_10 звернувся з цивільним позовом до відповідачів АТ «Страхова Група «ТАС» та ТДВ «Коломийське АТП». Зокрема, потерпілий ОСОБА_10 просив стягнути з АТ «Страхової групи «ТАС» на його користь шкоду, заподіяну транспортному засобу Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 157000 грн. А також просив стягнути з ТДВ «Коломийське АТП» на його користь відшкодування шкоди, заподіяної транспортному засобу Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 124670 грн., та франшизу в розмірі 3000 грн.
		Судом першої інстанції стягнуто з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_10 майнову шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу в розмірі 157000 грн. та з ТДВ «Коломийське автотранспортне підприємство» на користь ОСОБА_10 майнову шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу в розмірі 124670 грн., франшизу в розмірі 3000 грн.
		Згідно з наявним в матеріалах провадження, свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником автомобіля Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ПРАТ «Добробут АГ» (Т.2 а.п. 87)
		Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довіреністю від 02.06.2022 року, виданою ПРАТ «Добробут АГ» доручає ОСОБА_10 представляти інтереси Товариства, як власника автомобіля марки Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювати управління та користування автомобілем з усіма правами власника, з правом виїзду автомобілем за межі України, довіреність видана терміном на один рік (Т. 2 а.п.125). Також згідно з договором оренди транспортного засобу від 16.06.2022 орендодавець ОСОБА_10 передав орендарю ТДВ «Коломийське АТП» в оренду автобус марки Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , строком на один рік до 16.06.2023 року (Т.2 а.п.124).
		Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_10 на момент ДТП керував транспортним засобом на достатній правовій підставі та був законним володільцем автомобіля.
		Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
		Відсутність права позивача на страхове відшкодування нівелює законодавчо закріплене право захисту належних володільцю майнових прав на підставі ст. 396 ЦК України та суперечить меті такого виду відповідальності, як відшкодування шкоди, заподіяної майну внаслідок ДТП.
		Так, порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
		Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
		У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.
		Разом з тим, апеляційна скарга представника цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_13 не містить вимог щодо визнання права на залишки транспортного засобу.
		Вказане узгоджується і з висновками зробленими у постанові Верховного Суду у справі № 461/10942/15 від 13 червня 2019 року, а також у справі № 205/1314/16-ц від 20 жовтня 2021 року.
		Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
		Отже, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, потрібно враховувати положення ст. 1192 ЦК України.
		Як було встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, що згідно з висновком експерта № СЕ-19/109/23/10231-АВ від 15.09.2023 року вартість матеріального збитку, який завдано власнику КТЗ Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 2003 року випуску внаслідок завданих йому пошкоджень станом на 18.03.2023 року становила 281670 грн. (Т.2 а.п.106-123).
		При цьому експерт виходив із того, що ринкова вартість вказаного автомобіля станом на момент ДТП становила 281670,00 грн., тоді як вартість відновлювального ремонту складає 846076,59 грн., що перевищує ринкову вартість автомобіля, тому згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затвердженої наказом Міністерства юстиції України Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №1335/5/1159 від 24.07.2009) вартість матеріального збитку дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент ДТП. 
		Так, згідно з п.7.17 Методики, якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином мотивував визначення ним розміру майнової шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу автобусу марки Volkswagen LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 157000 грн., а тому доводи апеляційної скарги представника Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_13 щодо скасування вироку суду є безпідставними.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 4 червня 2019 року у справі № 135/112/17 та від 12 грудня 2019 року в справі № 486/1423/17 розмір відшкодування збитків є предметом позовних вимог у межах заявленого цивільного позову, доводиться цивільним позивачем (потерпілим) самостійно за правилами цивільного судочинства з дотриманням приписів ч. 5 ст. 128 КПК і не охоплюється межами обвинувачення, яке висувається прокурором в обвинувальному акті або постанові про зміну обвинувачення в суді і обов`язок доказування якого покладається на державного обвинувача.
		Таким чином, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині призначеного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку. 
		Керуючись ст.ст.370, 374, 404, 405, 407, 409, 418, 420, 421 КПК України, колегія суддів, -
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Апеляційні скарги прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково, а апеляційну скаргу представника цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_13 залишити без задоволення.
		Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2024 року щодо  ОСОБА_7  скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок.
		Визнати  ОСОБА_7  винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Призначити  ОСОБА_7  покарання за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ч. 1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки. 
		Строк відбуття покарання обвинуваченому  ОСОБА_7 , яке призначене за цим вироком суду, рахувати з дня його затримання в порядку виконання вироку суду.
		В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін. 
		Вирок Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. 
		Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. 
		 
		Головуючий суддя                                                         ОСОБА_2 
		 
		Судді:                                                                         ОСОБА_4 
		 
		                                                                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...