Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 478/1357/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Зґвалтування.
Надіслано судом: 23.01.2025. Зареєстровано: 24.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/478/33/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024152270000368

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  Справа № 478/1357/24 Провадження № 1-кп/478/33/2025
		 
		 
		 
		В и р о к
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		 
		23 січня 2025 року Казанківський районнийсудМиколаївської області
		в складі головуючої судді  ОСОБА_1 
		за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка кримінальне провадження №12024152270000368 від 09.07.2024 року за обвинуваченням  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка Березанського району Миколаївської області, громадянина України, з загальною середньою освітою,не одруженого, не працюючого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, проходив військову службу на посаді стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.152 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_4 
		потерпілої ОСОБА_5 
		законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_6 
		психолога ОСОБА_7 
		обвинуваченого ОСОБА_3 
		захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
		 
		В с т а н о в и в:
		 
		І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
		Судом встановлено та визнано доведеним, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 №131 від 08.05.2024 року (зі змінами згідно з наказом №138 від 15.05.2024) ОСОБА_3 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
		Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.06.2024 року №165, солдата ОСОБА_3 відряджено до військової частини НОМЕР_3 з метою виконання службових (бойових) завдань. Проте солдат ОСОБА_3 ігноруючи вказаний наказ, 11.06.2024 року самовільно залишив місце служби, та приїхав для подальшого проживання до с. Володимирівка Баштанського району Миколаївської області, де проживав в наданому йому місцевою мешканкою житловому будинку АДРЕСА_2 . 
		08.07.2024 року в період часу з 23 год. до 05 год. 09.07.2024 року солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, проходячи військову службу на посаді стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , знаходячись в будинку АДРЕСА_2 , в якому він тимчасово проживав, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про малолітній вік (одинадцятирічний) якої йому було достовірно відомо, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи, що потерпіла являється малолітньою особою та не досягла віку чотирнадцяти років, в приміщенні будинку, з метою задоволення статевої пристрасті, вчиняв дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням з використанням власних геніталій з малолітньою ОСОБА_5 , яка в силу свого малолітнього віку, інтелектуального рівня, малого життєвого і відсутнього сексуального досвіду, емоційного стану не розуміла значення вчинюваних відносно неї дій сексуального насильства та відповідно не могла чинити усвідомленого опору таким діям. 
		 
		ІІ. Позиція обвинуваченогощодо пред`явленогообвинувачення 
		Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав і пояснив, що дійсно 08.07.2024 року у вечірній час рухаючись по вулиці в с. Володимирівка зустрів ОСОБА_9 , з якою знайомий з приблизно з 2015-2016 року, так як працював разом з її вітчимом ОСОБА_10 , та неодноразово перебував за місцем їх проживання. Поспілкувавшись з ОСОБА_11 пішов додому, та коли сидів на порозі, до нього приїхала на велосипеді ОСОБА_11 та запитала, чи можна з ним посидіти, він не заперечував. Після чого, зайшов до приміщення будинку, щоб поприбиратись, ОСОБА_11 в свою чергу то заходила до будинку, то виходила. Коли він зібрався йти до односельчанина, повідомив їй щоб, вона йшла додому, однак коли повернувся, ОСОБА_11 залишалася в будинку, та він знову сказав їй йти додому, а сам ліг відпочивати і заснув. Проснувшись вночі, побачив, що ОСОБА_11 лежить поряд з ним одягнена, він їй знову сказав йти додому, але вона відмовлялась, у зв`язку з тим, що було вже пізно, і мати буде сваритись, та попросила дати йому ганчірку, так як в неї почалась менструація, він повідомив, що в нього ганчірки не має і ліг спати. Прокинувшись вранці, побачив, що ОСОБА_11 лежить поряд з ним, він знову наполягав, щоб вона йшла додому. Про статевий акт нічого не пам`ятає, але ОСОБА_11 повідомила, щоб не хвилювався, так як це з нею відбувається не вперше і вона нікому нічого не скаже. Зазначив, що з ОСОБА_11 у нього були товариські відносини, знав її давно, але достовірно йому не було відомо, що їй не виповнилося 14 років. Просив суворо його не карати. 
		 
		ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав, його вина доведена і підтверджується наступними доказами дослідженими в судовому засіданні.
		Малолітня потерпіла ОСОБА_5 в присутності свого законного представника - матері ОСОБА_6 та спеціаліста-психолога ОСОБА_7 суду показала, що 08.07.2024 року близько 20 год. вона перебувала за місцем свого проживання, та на прохання матері поїхала на велосипеді в кінець с. Володимирівка щоб придбати паливо. Повертаючись, по дорозі зустріла знайомого ОСОБА_12 , який зупинив її та запропонував поспілкуватись, вона погодилась, про що спілкувались не пам`ятає. Зазначила, що ОСОБА_3 було відомо, що їй 11 років, так як раніше йому про це говорила. Під час спілкування ОСОБА_3 мав ознаки алкогольного сп`яніння, але в її присутності алкоголь не вживав, лише курив, що було потім не пам`ятає. На пропозицію ОСОБА_3 зайшли до будинку, де він проживав, і продовжили спілкуватись, про що саме не пам`ятає. Під час перебування в будинку, ОСОБА_3 запропонував вступити в половий акт, і вона погодилась, протягом ночі декілька разів займались статевим актом, чи чинила опір не пам`ятає, в будинку залишилась до ранку. Вранці прокинувшись, пішла додому.
		Показаннями законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , яка була допитана судом і в якості свідка, про те, що з 2021 року разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_10 та її донькою ОСОБА_5 проживають в селі Володимирівка. З обвинуваченим ОСОБА_3 знайомі, проживають на одній вулиці, також останній перебував за місцем їх проживання 5-6 разів. Зазначила, що ОСОБА_3 у 2021 році цікавився скільки доньці ОСОБА_11 років, і вона повідомила йому що 9 років, він доньку бачив неодноразово і спілкувався з нею. Так, 08.07.2024 року близько 20 год на її прохання, донька ОСОБА_11 поїхала на велосипеді до односельців в край села Володимирівка, щоб придбати бензин. Близько 21 год почала телефонувати доньці, так як остання не повернулася додому, проте ОСОБА_11 на дзвінки не відповідала, та після 24 години зателефонувала до поліції і повідомила, що малолітня донька не повернулася. Вночі здійснювали пошуки, але результатів не було. Вранці о 06 год зателефонував батько доньки - ОСОБА_13 , який повідомив, що знайшов ОСОБА_11 , яка їхала на велосипеді біля кладовища, розташованого в селі Володимирівка. Потім дізналась від психолога, що 08.07.2024 року її доньку ОСОБА_11 , зґвалтував односелець ОСОБА_3 , з яким вступали в статеві зносини три рази, це все відбувалось в будинку ОСОБА_3 , донька розповідала, що не хотіла цього робити. 
		Показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що 08.07.2024 року близько 20 год за місцем його проживання на велосипеді приїхала його малолітня донька ОСОБА_15 , та він на її прохання дав кошти на морозиво, після чого остання поїхала. Близько 21.30- 22 год йому зателефонувала колишня дружина ОСОБА_6 і повідомила, що їх донька не повернулася додому, та він відразу пішов її шукати по селу, проте її знайти не вдалося і мати про дану подію повідомила поліцію. Через деякий час, приїхали працівники поліції та він разом з ними продовжив пошуки, але так знайти доньку не вдалося. Близько 05 год самостійно продовжив пошуки доньки, та о 05.40 год. побачив, що його донька ОСОБА_11 проходить повз кладовища, розташованого в селі Володимирівка, наздогнавши доньку почав з`ясовувати? що трапилось, на що ОСОБА_11 спочатку повідомила, що заблукала, та він побачивши, що на її нозі вище коліна була кров, запитав що трапилось, і донька повідомила, що її зґвалтував ОСОБА_16 . Він відразу викликав працівників поліції, та в подальшому донька показала в якому будинку це відбувалось. Зазначив, що з обвинуваченим ОСОБА_3 знайомі, та останньому було відомо що в нього є донька ОСОБА_11 , та про її малолітній вік. 
		Показаннями свідка ОСОБА_17 про те, що з обвинуваченим та потерпілою знайомі, проживають в одному селі. Влітку, точної дати не пам`ятає, так як він колишній працівник поліції, за місцем його проживання приїхала поліція та батько потерпілої ОСОБА_14 з`ясовувати чи йому можливо щось відомо де знаходиться ОСОБА_15 , однак по даному факту жодною інформацією не володів. Також зазначив, що жодних стосунків з малолітньою ОСОБА_18 у нього не було.
		Показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що він проживає разом з співмешканкою ОСОБА_6 та її донькою ОСОБА_5 . Так, 08.07.2024 року близько 20 год ОСОБА_11 поїхала на велосипеді до односельців в край села Володимирівка, щоб придбати бензин, однак остання не повернулася додому, на дзвінки матері не відповідала, та після 24 години мати зателефонувала до поліції і повідомила, що малолітня донька не повернулася. Вночі здійснювали пошуки, але результатів не було. Вранці о 06 год зателефонував батько доньки - ОСОБА_13 , який повідомив, що знайшов ОСОБА_11 , більше по даному факту йому нічого не відомо. Зазначив, що обвинуваченим ОСОБА_3 знайомі, проживають на одній вулиці, також останній перебував за місцем їх проживання 5-6 разів, допомагав робити каналізацію, ОСОБА_3 спілкувався з ОСОБА_11 і йому було достовірно відомо про її малолітній вік. 
		Рапортом чергового ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 09.07.2024 року про те, що 09.07.2024 року о 00 год. 28 хв. надійшло повідомлення із служби 102 про те, що 09.07.2024 року о 00 год. 28 хв. ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , повідомила, що її донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , близько 20 год на спортивному велосипеді поїхала по бензин до її знайомої, однак до цього часу не повернулася (а.к.п.99-100 т.1).
		Даними протоколу огляду місця події від 09.07.2024 року, складеного слідчим СВ ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, в присутності понятих, власника домоволодіння, з фото-таблицею до нього про те, що було оглянуто приміщення будинку АДРЕСА_3 , в якому проживає малолітня ОСОБА_5 (а.к.п.102-111 т.1).
		Даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 09.07.2024 року про те, що ОСОБА_14 , який являється батьком малолітньої ОСОБА_5 , повідомив, що в ніч на 09.07.2024 року мешканець с. Володимирівка Баштанського району ОСОБА_16 вчинив дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням в тіло малолітньої доньки ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у будинку по АДРЕСА_1 (а.к.п.112 т.1). 
		Даними протоколу огляду місця події від 09.07.2024 року, складеного слідчим СВ ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, в присутності понятих, спеціаліста, з фото-таблицею до нього про те, що під час огляду приміщення будинку АДРЕСА_2 , в одній з кімнат на поверхні розкладного крісла виявлено та вилучено: простирадло світлого кольору з чисельними плямами рідини бурого кольору (РБК), яке поміщено до паперового конверту НПУ; на обшивці поверхні крісла виявлено пляму РБК, з обшивки за допомогою ножа було вирізано частину тканини з плямою РБК та поміщено до паперового пакету НПУ; біля крісла на підлозі виявлено два недопалки від цигарок, які поміщено до паперового пакету НПУ; на поверхні подушки, яка знаходилася на кріслі виявлено та вилучено волосся; також в кімнаті виявлено та вилучено рюкзак військового типу із надписом «БУБА» (а.к.п.113-128 т.1).
		Даними протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 09.07.2024 року про те, що ОСОБА_3 було затримано 09.07.2024 року о 09 год. 30 хв. у с. Володимирівка Баштанського району Миколаївської області, вул. Центральна, та під час здійснення обшуку затриманого ОСОБА_3 виявлено та вилучено чоловічі труси зеленого кольору із логотипом ЗСУ з нашаруванням речовини бурого кольору з переду (а.к.п.133-137 т.1).
		   Висновком експерта №87 від 06.09.2024 року, відповідно до якого на підставі результатів судово-медичної експертизи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зроблено наступні висновки: у ОСОБА_5 , будь яких тілесних ушкоджень, в тому числі на статевих органах, не виявлено. У ОСОБА_5 , маються два старих (більш ніж 15 діб) розривів дівочої пліви. Зі слів ОСОБА_5 , перший статевий акт в неї був 16.06.2023 року з ОСОБА_20 , три рази за день в природній формі (у піхву). ОСОБА_5 , як особа що станом на 09.07.2024 року, не досягла 14-річного віку вважається такою, що не досягла статевої зрілості. Кров ОСОБА_5 , відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. Кров ОСОБА_3 , відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. В мазках з вмістом піхви ОСОБА_5 , наданих на експертизу, знайдені сперматозоїди, кров не знайдена. При серологічному досліджені виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО. Вказаний антиген може походити як за рахунок сперми, так і за рахунок виділень особи (осіб) для якої (яких) характерний даний антиген. У даному разі антиген А властивий ОСОБА_3 , може походити за рахунок його сперми, антиген А також властивий ОСОБА_5 , і може походити за рахунок її піхвового вмісту. На фрагменті марлевого бинту (об.№3) з вмістом піхви ОСОБА_5 , наданому на експертизу, знайдена кров людини, сперматозоїди не знайдені. При серологічному дослідженні виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО. Походження крові не виключається від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО, в тому числі від ОСОБА_5 , та від ОСОБА_3 . На фрагменті марлі з вмістом прямої кишки ОСОБА_5 (об.№3) наданому на експертизу, знайдена кров людини, при серологічному досліджені виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО. Походження крові не виключається від особи (осіб) групи А з ізогемакглютиніном анти-В, в тому числі від ОСОБА_3 . В мазках (об.№1,2) та фрагменті марлі з вмістом прямої кишки ОСОБА_5 , наданих на експертизу сперматозоїди не знайдені. В мазках з вмістом прямої кишки ОСОБА_5 (об.№1,2) наданих на експеризу кров не знайдена. Даних про те: чи є в ОСОБА_5 ознаки будь-якої венеричної хвороби, якщо так, то давність її виникнення, та чи вагітна ОСОБА_5 , якщо так, то який термін вагітності, на момент проведення експертизи не має (а.к.п.142-143 т.1). 
		Даними протоколу огляду місця події від 09.07.2024 року, складеного слідчим СВ ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, в присутності понятих, з фото-таблицею до нього про те, що під час огляду приміщення оглядової кімнати, розташованої у приміщенні Баштанського міжрайонного відділення філії №1 Миколаївського обласного бюро СМЕ МОР, розташованого по вул. Огієнка, 14 в м. Новий Буг, на підлозі виявлено та вилучено належні потерпілій ОСОБА_5 речі, а саме: червону бавовняну футболку, що має зображення у вигляді коней чорного кольору, шорти чорного кольору із горизонтальними білими смужками, кросівки білі на білій підошві, труси із прокладкою з РБК (а.к.п.144-148).
		   Висновком експерта №88 від 05.09.2024 року, відповідно до якого на підставі результатів судово-медичної експертизи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зроблено наступні висновки: Будь-яких тілесних ушкоджень, в тому числі статевих органах у ОСОБА_3 , не виявлено. У змиві та мазках-відбитках зі статевого члену ОСОБА_3 , представлених на дослідження, кров та клітини піхвового епітелію не знайдені. На тампоні (аплікаторі) вмісту ладєподібної ямки зі статевого органу підозрюваного ОСОБА_3 наданого на експертизу, кров та клітини піхвового епітелію, придатні для цитологічного обліку, не знайдені (а.к.п.150 т.1). 
		Висновком експерта №456 від 23.07.2024 року, відповідно до якого на підставі даних судово-медичного дослідження речових доказів (зразку крові) встановлено: кров ОСОБА_5 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО (а.к.п.152-154 т.1).
		Відповідно до висновку експерта №457 від 31.07.2024 року, на підставі даних судово-медичного дослідження речових доказів становлено: кров ОСОБА_5 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО; кров ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. На фрагменті марлі з вмістом прямої кишки ОСОБА_5 наданому на експертизу, знайдена кров людини при серологічному дослідженні виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО. Походження крові не виключається від особи (осіб) з групою А з ізогемаглютиніном анти-В, у тому числі від ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . В мазках та фрагменті марлі з вмістом прямої кишки ОСОБА_5 , наданих на експертизу, сперматозоїди не знайдені. В мазках з вмістом прямої кишки ОСОБА_5 наданих на експертизу, кров не знайдена (а.к.п.156-159 т.1).
		Висновком експерта №456 від 02.08.2024 року, відповідно до якого на підставі даних судово-медичного дослідження встановлено: кров ОСОБА_5 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО; кров ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. В мазках з вмістом піхви ОСОБА_5 , наданих на експертизу, знайдені сперматозоїди, кров не знайдена. При серологічному дослідженні виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО. Вказаний антиген може походити як за рахунок сперми так і за рахунок виділень особи (осіб) для якої (яких) характерний даний антиген. У даному разі антиген А властивий ОСОБА_3 і може походити за рахунок його сперми, антиген А також властивий ОСОБА_5 і може походити за рахунок її піхвового вмісту. На фрагменті марлевого бинту з вмістом піхви ОСОБА_5 , наданому на експертизу, знайдена кров людини, сперматозоїди не знайдені. При серологічному дослідженні виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО. Походження крові не виключається від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО, в тому числі від ОСОБА_5 і від ОСОБА_3 (а.к.п.161-164. т.1).
		Висновком експерта №203 від 18.09.2024 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі встановлено: кров потерпілої ОСОБА_5 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО; кров ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. На простирадлі, наданому на експертизу, виявлені сліди крові жіночої генетичної статі з домішкою сперми та епітеліальних клітин піхвового походження. При серологічному дослідженні у зазначених об`єктах виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО. Таким чином, виявлений антиген А може походити за рахунок крові і епітеліальних клітин піхвового походження жінки (жінок), в крові якої (яких) він міститься, в тому числі потерпілої ОСОБА_5 . Сперматозоїди, які виявлені в цих слідах на простирадлі, можуть походити від чоловіка (чоловіків), виділенням якого (яких) властивий антиген А, тобто, це може бути чоловік групи крові А з ізогемаглютиніном анти-В, що не виключає походження сперми від підозрюваного ОСОБА_3 . На простирадлі сліди крові, позначені об`єктом №1, менструального походження. Разом з тим категорично встановити регіональне походження слідів крові на простирадлі в об`єктах №2,5 не вдалося, але результати цитологічного дослідження дозволять припустити їх походження зі статевих шляхів жінки. В слідах на простирадлі, позначених об`єктами №3,4, знайдена кров людини, статева приналежність якої не визначена через відсутність ядер крові в препаратах, придатних до цитологічного дослідження. Епітеліальні клітини, придатні для дослідження, також не виявлені. При серологічному дослідженні цих слідів крові виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО, походження якого не виключається від особи (осіб), в крові якої (яких) міститься виявлений антиген А, в тому числі від потерпілої ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_3 (а.к.п.166-167 т.1).
		Висновком експерта №202 від 16.08.2024 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі встановлено: кров потерпілої ОСОБА_5 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО; кров ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. При дослідженні вирізки із оббивки крісла виявлена кров людини, статеву належність якої та походження її зі статевих шляхів жінки, встановити не представляється можливим із-за недостатньої кількості матеріалу для дослідження. При серологічному дослідженні крові людини виявлені антиген А та ізогемаглютиніни анти-В ізосерологічної системи АВО, походження яких не виключається від особи (осіб) з групою А з ізогемаглютиніном анти-В, утому числі як від ОСОБА_5 так і від ОСОБА_3 (а.к.п.178-182).
		Висновком експерта №455 від 23.07.2024 року, відповідно до якого на підставі даних судово-медичного дослідження речових доказів (зразку крові) встановлено: кров ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО (а.к.п.184-186 т.1).
		Висновком судово-психіатричного експерта №210 від 03.09.2024 року відповідно до якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявляє ознаки відхилення у психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання-соціально-педагогічну занедбаність. Характерними ознаками якої є соціальна незрілість, бідність духовних запитів та інтелектуальних інтересів, недорозвиненість моральних потреб і установок, реакції активного протесту. ОСОБА_5 з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку, здатна сприймати значущі для справи обставини та давати про них відповідні пояснення з зовнішнього, фактичного боку. Індивідуальні властивості психічних процесів ОСОБА_5 , впливали на її здатність до аналітичного мислення, тобто на здійснення цілеспрямованих дій зі збереженням самоконтролю, прогнозу можливих наслідків та стійкості до зовнішніх впливів у період часу, що має значення для кримінального провадження. Вона в процесі своєї когнітивної діяльності не виявляє будь-яких нестандартних особливостей, які можуть перешкоджати її здатності давати адекватні свідчення. Однак аналіз отриманих результатів дозволив відзначити не достатність відображення змістовної сторони вчинюваних з підекспертною дій сексуального характеру в її свідомості. ОСОБА_5 , розуміла характер дій сексуального характеру, які здійснювались відносно неї, та не розуміла їх значення в силу свого інтелектуального рівня, малолітнього віку, малого життєвого і сексуального досвіду, емоційного стану, та відповідно не могла чинити усвідомленого опору таким діям. Ситуація, що досліджується в даному кримінальному провадженні є психотравмувальною для ОСОБА_5 . Аналіз реакції особистості ОСОБА_5 на травматичну подію, її переживання психотравмувальних подій, аналіз особливості перебігу, їх емоційного й поведінкового наповнення свідчить про емоційну напругу, тривожність. Однак клінічних ознак стресу, гострої стресової реакції та посттравматичного стресового розладу під час поточного експертного дослідження не виявлено. Характерологічний тип ОСОБА_5 ще не сформувався повністю. У неї виявлений високий рівень особистісної тривоги, емоційна напруга, ригідність, невпевненість в собі. Особистісна нестабільність провокують в неї прояв віктимності. Мотиви такої поведінки пояснюються іманентним прагненням до самоствердження. Незадоволення базових соціальних потреб є причиною порушення в системі міжособистісних стосунків підекспертної, не можливості її індивідуалізуватися для подальшої інтеграції у соціальному середовищі. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на будь-який психічний розлад не страждала у період часу, що відноситься до скоєного відносно неї діяння, та не страждає на даний час (а.к.п. 206-217 т.1). 
		Згідно з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №131 від 08.05.2024 року солдата ОСОБА_3 , військовослужбовця призваного за мобілізацією, призначеного на посаду старшого стрільця-оператора 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_4 , з 08.05.2024 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , на всі види забезпечення і вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, шпк «солдат» (а.к.п.218 т.1).
		Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №165 від 11.06.2024 року вважати таким, що вибув у відрядження з 09.06.2024 року до військової частини НОМЕР_3 з метою виконання службових (бойових) завдань солдат ОСОБА_3 , стрілець-снайпер 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 (а.к.п.221 т.1).
		Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №165 від 11.06.2024 року у зв`язку з самовільним залишенням частини знято з усіх видів забезпечення солдата ОСОБА_3 , стрілець-снайпер 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 (а.к.п.222 т.1).
		Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності ) №2348 від 21.08.2024 року встановлено, що під час проходження служби військовослужбовець, стрілець-снайпер 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_3 , здійснив порушення військової дисципліни та неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог ст.65 Конституції України, ч.1 ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.9, ч.3 ст.11, ст.ст.12,16,49,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, правопорушення з ознаками ч.5 ст.407 КК України (а.к.п.246-252 т.1).
		 
		ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_3 .
		Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом - означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Аналізуючи надані сторонами кримінального провадження докази в їх сукупності, суд вважає, що вони є достовірними, допустимими, узгоджуються між собою та в повній мірі доводять вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні.
		Також, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.
		Доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й здійснюється висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) винуватості особи (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 7.12.2020 у справі №728/578/19; від 20.10.2021 у справі № 759/14119/17).
		При кваліфікації дій обвинуваченого суд ураховує, що Верховний Суд у постанові від 05.04.2018 в справі №658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
		За змістом статті 152 КК України зґвалтуванням слід розуміти дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета всупереч або з ігноруванням волі потерпілої особи із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та недоторканості особи» від 30.05.2008 року №5, під фізичним насильством, передбаченим диспозицією ст. 152 КК України, слід вважати умисний зовнішній негативний вплив на організм потерпілої особи або на її фізичну свободу, вчинений з метою подолання чи попередження опору потерпілої особи або приведення її у безпорадний стан. Стан потерпілої особи слід визнавати безпорадним, коли вона, зокрема, внаслідок малолітнього віку, не могла розуміти характеру та значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір. Зґвалтування, згідно п. 13 цієї ж Постанови, вважається закінченим злочином з моменту початку статевих зносин.
		Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 8 КПК України суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		В справі «М.С. проти Болгарії» (скарга №39272/98, рішення від 4.12.2003) суд визначив, що держава має позитивні зобов`язання відповідно до статті 3 та 8 Європейської конвенції з захисту прав людини і основних свобод, які передбачають наявність покарання та ефективне розслідування здійснення будь-яких сексуальних контактів без згоди потерпілої. В судовому рішенні зазначено, що визначення зґвалтування, як злочину який здійснюється з застосуванням фізичної сили або інших погроз не відповідає Конвенції. Відповідно до цього рішення зґвалтуванням є будь-який сексуальний контакт без волі потерпілої незалежно від інших умов.
		Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 ратифікована Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991, встановлює що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
		Відповідно до ст. ст. 17, 19 зазначеної Конвенції жодна дитина не може бути об`єктом незаконного посягання на її честь і гідність; держава вживає всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації.
		Статтею 34 цієї Конвенції встановлено, що держава зобов`язана захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.
		Законодавець забезпечує охорону та недоторканість статевої свободи особі, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її статі.
		Частина 4 ст. 152 КК України забороняє вчиняти будь-які дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло потерпілої особи, яка не досягла 14 років, з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, незалежно від її добровільної згоди.
		Ця норма направлена на захист прав дитини як потерпілої особи, тому й запроваджується абсолютна заборона нашкодити її статевій свободі, навіть за її добровільної згоди. Законодавець, вводячи таке табу на посягання на статеву свободу дитини навіть з урахуванням її добровільної згоди, обґрунтовує своє рішення тим, що особа, яка не досягла чотирнадцяти років, через свій малий вік не може адекватно сприйняти події та усвідомлювати наслідки прийнятого рішення.
		Відповідно до свідоцтва про народження потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час вчинення відносно неї кримінального правопорушення їй було 11 років і вона є малолітньою, яка через свій малолітній вік не могла чинити активного опору, вчиненого насильницьким способом.
		Суд, вважає, що наявні у справі докази повністю і детально між собою узгоджуються, доповнюють один одного, викривають обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину. Суд критично відноситься до показань обвинуваченого, так як вбачає, що показання уйого невинуватості за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, висловлені з метою перешкодити встановленню істини у справі, уникнути кримінальної відповідальності та покарання за вчинений злочин, оскільки ОСОБА_3 розуміє тяжкість скоєного та усвідомлює, яке може понести покарання за вчинене. Також, показання ОСОБА_3 спростовуються дослідженими по справі вище зазначеними доказами в їх сукупності із показами потерпілої та свідків.
		Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, доведена.
		 Суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4ст.152 КК України - зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
		 
		V.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, мотивисуду при призначенні покарання
		Обставини, які б, відповідно дост.66 КК України, пом`якшували покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
		Слід зазначити, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі обставини вчиненого злочину. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.
		Таким чином, можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, з метою відшкодування завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		В ході розгляду справи не здобуто даних, які б давали підстави суду зробити висновок про щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки ним не було заявлено, що він визнає вину та дійсно жалкує про вчинене.
		Обставини, які б, відповідно дост.67 КК України, обтяжували покарання обвинуваченому, судом не встановлені.
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
		Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до ст.65 КК України - особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
		Враховуючи суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, який згідно ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином, обставини його вчинення, зокрема те, що злочин вчинений проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, що в майбутньому може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, а також особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який вважається таким, що не має судимості, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, негативно характеризується за місцем несення служби та за місцем проживання, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, що є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. 
		VІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 12.07.2024, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України.
		Визначаючи відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України початок строку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_3 , суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в п.п. 46, 47 Рішення по справі «Руслан Яковенко проти України» (заява №5425/11, статус остаточного04.09.2015), згідно якої відлік строку відбування покарання особою, засудженою судом першої інстанції, тоді як вирок не набрав законної сили, розпочинається після ухвалення вироку, адже особа вважається такою, що засуджена компетентним судом, а попереднє ув`язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.
		Водночас, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати у строк покарання ОСОБА_3 строк його попереднього ув`язнення (тримання під вартою) по даному кримінальному провадженню з 09.07.2024 року.
		Враховуючи положення ч.4 ст.374 КПК України,з метою забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити без змін запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою.
		Крім того, згідно п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України слід включити інформацію про обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи (ЄРЗСН).
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. 
		В кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.
		Керуючись ст.ст.369-371, ст.ст.373-376 КПК України, суд
		 
		У х в а л и в:
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років. 
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання, тобто з 09 липня 2024 року.
		На підставі ч.5ст.72 КК Українизарахувати ОСОБА_3 у строквідбування покараннястрок попередньогоув`язнення (перебуванняпід вартою)з 09липня 2024року подень набраннявироком законноїсили,з розрахунку,що одномудню попередньогоув`язненнявідповідає одиндень позбавленняволі.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно засудженого ОСОБА_3 , до набрання вироком законної сили, - залишити без змін.
		Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 липня 2024 року на тимчасово вилучене майно під час огляду місця події 09.07.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: простирадло зі слідами РБК; зріз фрагменту оббивки з крісла зі слідами РБК; два недопалки; рюкзак військового зразку з надписом «Буба»; фрагмент волосся з подушки, в рамках кримінального провадження №12024152270000368 від 09.07.2024, - скасувати.
		Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 липня 2024 року на тимчасово вилучене майно під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: чоловічі труси зеленого кольору з логотипом ЗСУ з нашаруванням речовини бурого кольору з переду, в рамках кримінального провадження №12024152270000368 від 09.07.2024, - скасувати.
		Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 липня 2024 року на тимчасово вилучене майно, у потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час огляду місця події від 09.07.2024 за адресою: АДРЕСА_4 , а саме: пару кросівок, футболку, шорти, жіночі труси та засіб гігієни - використану прокладку, в рамках кримінального провадження №12024152270000368 від 09.07.2024, - скасувати.
		 Речові докази: простирадло зі слідами РБК; зріз фрагменту оббивки з крісла зі слідами РБК; два недопалки; фрагмент волосся з подушки, чоловічі труси зеленого кольору з логотипом ЗСУ з нашаруванням речовини бурого кольору з переду, жіночі труси та засіб гігієни - використану прокладку, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів СУ ГУНП в Миколаївській області, - знищити; рюкзак військового зразку з надписом «Буба», який належить ОСОБА_3 , та переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів СУ ГУНП в Миколаївській області, - повернути ОСОБА_3 ; пару кросівок, футболку, шорти, які належать ОСОБА_5 , та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів СУ ГУНП в Миколаївській області, - повернути ОСОБА_5 .
		Внести інформацію про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого за ч. 4 ст.152 КК України до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для засудженого ОСОБА_3 , який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, а учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...