Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 601/628/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти довкілля; Незаконне полювання.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2025.
Дата набрання законної сили: 22.01.2025
Номер судового провадження: 51-4754км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018210120000043

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 січня 2025 року
		м. Київ
		справа № 601/628/18
		провадження № 51-4754км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,                          
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого  ОСОБА_6 та спільну касаційну скаргу засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 
		на вирок Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 квітня 
		2024 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 вересня 2024 року щодо
		ОСОБА_8 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 248 Кримінального кодексу України (далі - КК),
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Почаєва Кременецького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 248  КК,
		                                                             ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Межиріччя Жидачівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 248  КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Лановецького районного суду Тернопільської області від 18 квітня 2024 року: - ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 248 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин. Згідно з ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_8 від призначеного покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; - ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 248 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин. Згідно з ч. 5 ст. 74 КК його звільнено від призначеного покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; - ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 248 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин. Згідно з ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні.
		Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 21 січня 2018 року в обідню пору доби в 29 кварталі Кременецького лісництва на території загальнозоологічного заказника «Воронуха», що входить до складу природно-заповідного фонду України, здійснював незаконне полювання, а саме, тримаючи в руках одноствольну мисливську рушницю 12-го калібру, моделі «NEO 12 SYNTHETIC», марки «ATA ARMS», умисно, з метою добування мисливських тварин, порушуючи вимоги п. 2 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 року, згідно якого забороняється полювання в заборонених для цього місцях, прямував територією вказаного заказника.
		ОСОБА_8 21 січня 2018 року в обідню пору доби в 29 кварталі Кременецького лісництва на території загальнозоологічного заказника «Воронуха», що входить до складу природно-заповідного фонду України, здійснював незаконне полювання, а саме, тримаючи в руках двохствольну мисливську рушницю 12-го калібру, моделі «ТОЗ-34 ЕР», умисно, з метою добування мисливських тварин, порушуючи вимоги п. 2 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 року, згідно якого забороняється полювання в заборонених для цього місцях, прямував територією вказаного заказника.
		ОСОБА_6 21 січня 2018 року в обідню пору доби в 29 кварталі Кременецького лісництва на території загальнозоологічного заказника «Воронуха», що входить до складу природно-заповідного фонду України, здійснював незаконне полювання, а саме, тримаючи в руках одноствольну мисливську рушницю 12-го калібру, моделі «МР-153», умисно, з метою добування мисливських тварин, порушуючи вимоги п. 2 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 року, згідно якого забороняється полювання в заборонених для цього місцях, прямував територією вказаного заказника.
		Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 27 вересня 2024 року залишив без змін вирок районного суду, а апеляційні скаргиобвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - без задоволення.
		 
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У поданих касаційних скаргах, які є аналогічні за своїм змістом, засуджені ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		Свої вимоги обґрунтовують тим, що внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР є незаконним, оскільки заява про його вчинення не була зареєстрована у визначеному законом порядку, зокрема, у ній відсутній номер вхідної реєстрації та у витязі з ЄРДР особи слідчих зазначені без повного найменування їх посад, що є порушенням розділу 1 глави 2 пунктів 1, 3 положення «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення». 
		Засуджені ОСОБА_8 і ОСОБА_7 звертають увагу на доручення про проведення досудового розслідування, яке викликає у них сумнів та, на їх думку, не відповідає вимогам КПК. Засуджений ОСОБА_6 уважає, що слідчі, які здійснювали досудове розслідування зобов`язані були заявити самовідвід на підставі п. 3 ст. 77 КПК через  існування обставин, які викликають сумнів у їх упередженості, зважаючи на те, що вони затримували ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . 
		Також акцентують на порушенні їх права на ефективний захист, яке полягає у тому, що під час фактичного затримання працівники поліції не вручили їм пам`яток про процесуальні права, не роз`яснено прав затриманої особи, не повідомлено підстав затримання, не забезпечено права на захист та проведення слідчих дій в присутності захисника, не складено протоколу затримання, не повідомлено родичів про затримання.
		Крім іншого стверджують, що протокол ОМП від 21 січня 2018 року є недопустимим доказом через те, що ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 фактично було затримано 21 січня 2018 року в обідню пору доби, при цьому на той час відомості до ЄРДР внесено ще не було, тому слідчий не мав права проводили цю слідчу дію. Між тим, у цьому процесуальному документі не було зазначено, як учасників, ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , не зафіксовано їх місцезнаходження, речових доказів відносно сталих об`єктів із зазначенням топографічних координат, не конкретизовано місце складання протоколу, не роз`яснено прав і обов`язків, визначених ч. 1 ст. 233 КПК, у понятих не було перевірено документи, що посвідчують їх особи, долучені до протоколу огляду фотознімки є недопустимими доказами через не зазначення їх у вказаному процесуальному документі. Вважають, що під виглядом огляду місця події фактично проведений обшук, який повинен здійснюватись лише на підставі ухвали слідчого судді після внесення відомостей до ЄРДР.
		Засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зазначають про те, що вилучені під час огляду місця події рушниці, пояс з набоями, гільза та труп зайця не були належним чином упаковані, а закинуті працівником поліції у багажник, в експертну установу вони надійшли в іншому пакуванні, ніж це зазначено в протоколі огляду місця події, тому вони є недопустимими доказами, які здобуті не в процесуальний спосіб.
		На думку засуджених, оскільки відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 248 КК настає лише за умови заподіяння істотної шкоди та враховуючи, що ця норма є бланкетною, яка відсилає до Закону України «Про мисливське господарство та полювання», тому наполягають, що в їх діях відсутній склад інкримінованого злочину. При цьому зазначають, що посилання районного суду на ст. 12 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» свідчить про аналогію закону, що відповідно до частин 3, 4 ст. 4 КК заборонено застосовувати.
		Посилаються на те, що всупереч вимогам ст. 53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» в матеріалах справи відсутнє рішення Президента України про створення загальнозоологічного заказника «Воронуха».
		Вважають пред`явлене їм обвинувачення не конкретним, не зрозумілим з огляду на те, що в обвинувальному акті не зазначено редакція інкримінованої статті закону України про кримінальну відповідальність, не чітко сформульована послідовність дій кожного з них, не зазначено посилання на рішення обласної ради, яким дана територія визнана заказником «Воронуха» Кременецького лісництва, відсутні посилання на пункти положення про загальнозоологічний заказник «Воронуха», як це передбачено п. 2 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання».
		Поміж іншого засуджені зазначають, що під час судового розгляду в суді першої інстанції порушено вимоги ст. 322 КПК (безперервність судового розгляду).
		Засуджений ОСОБА_6 звертає увагу на те, що в матеріалах провадження наявні технічні записи судових засідань, які низької якості, зокрема, при прослуховуванні технічних носіїв неможливо зрозуміти змісту розмови учасників, що також уважає істотним порушенням КПК.
		Підсумовуючи, засуджені підкреслюють, що апеляційний суд проігнорував низку порушень, допущених районним судом під час судового розгляду цього кримінального провадження, не розглянув клопотань відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК, про які зазначали апелянти в скаргах, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам КПК.
		Позиції інших учасників судового провадження
		До початку касаційного розгляду прокурор Кременецької окружної прокуратури  - ОСОБА_10 , який брав участь у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в суді першої інстанції, подав письмові заперечення, в яких висловив незгоду із доводами, викладеними в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 , просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 ,обґрунтовуючи свою позицію заперечив проти задоволення касаційних скарг, просив оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		Мотиви Суду
		За приписами ст. 433КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Засуджені у поданих касаційних скаргах посилаються на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПКє, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
		Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до положень статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Для постановлення такого судового рішення суд апеляційної інстанції з дотриманням визначеної главою 31 КПК процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінку оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), яке також повною мірою відповідатиме вимогам статей 370, 419, 420 цього Кодексу.
		При цьому така перевірка має бути зроблена із додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне та справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.
		Одночасно для виконання завдань, визначених у ст. 2 КПК, суд апеляційної інстанції повинен вжити всіх передбачених кримінальним процесуальним законом засобів, у тому числі в певних випадках, дослідити докази, що містяться у матеріалах кримінального провадженні, у порядку, встановленому ч. 3 ст. 404 КПК.
		Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі дотримався цих вимог кримінального процесуального закону.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_9 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , не погоджуючись з вироком районного суду, подали апеляційні скарги, в яких, зокрема, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, неповноту судового розгляду, просили закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в їх діях складу інкримінованого злочину. Також апелянти у скаргах ставили під сумнів допустимість доказів, покладених в основу вироку, у зв`язку з чим кожен окремо просили повторно дослідити їх у порядку, визначеному ч. 3 ст. 404 КПК.
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , залишив без змін оскаржуваний вирок.
		Як слідує зі змісту ухвали та відеозаписів судових засідань від 04 та 27 вересня 2024 року, колегія суддів апеляційного суду вдалася до розгляду апеляційних скарг по суті, при цьому клопотання апелянтів (кожного окремо) про повторне дослідження доказіввзагалі не розглянуто.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції, не розглянувши клопотань апелянтів про повторне дослідження доказів, які вони вважали недопустимими, не виконав вимог статей 370, 404, 419 КПК. 
		Колегія суддів вважає, що допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону у цьому конкретному провадженні з огляду на положення ст. 412 КПК є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому постановлене за наслідком апеляційного перегляду судове рішення відповідно п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Зважаючи на наведені порушення допущені апеляційним судом, Верховний Суд не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам касаційних скарг засуджених, оскільки вони є аналогічними доводам, викладеним в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_6 і адвоката ОСОБА_9 , та мають бути предметом перевірки апеляційного суду за правилами глави 31 КПК.
		Під час нового розгляду апеляційному суду слід урахувати наведене та ухвалити судове рішення, яке відповідатиме приписам статей 370, 419 КПК.
		На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги засуджених необхідно задовольнити частково.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 та спільну касаційну скаргу засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 вересня 2024 року щодо  ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...