Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/6173/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 23.01.2025. Зареєстровано: 24.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2025.
Дата набрання законної сили: 23.01.2025
Номер судового провадження: К/990/32196/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №580/6173/24
		адміністративне провадження № К/990/32196/24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
		суддів - Жука А.В., Єресько Л.О.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №580/6173/24
		за позовом ОСОБА_1 
		до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
		про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
		 
		за касаційною скаргою    ОСОБА_1 
		на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2024 року (головуючий суддя: Костюк Л.О., судді: Аліменко В.О.., Мельничук В.П.)
		 
		УСТАНОВИВ:
		І. Історія справи
		До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому позивач просив суд:
		- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворського Олександра Миколайовича щодо не розгляду клопотання стягувача ОСОБА_1 від 13 січня 2024 року про накладення арешту;
		- зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворського Олександра Миколайовича розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13 січня 2024 року про накладення арешту та накласти арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 2 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу разом із усіма доданими до неї матеріалами.
		Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу було залишено без руху та надано апелянту строк терміном десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду документа про сплату судового збору у розмірі:   3028   грн.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2024 року апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1 , оскільки недоліки апеляційної скарги не усунуто в строк, установлений судом.
		Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 наголошує, що предметом його позовних вимог є саме судовий контроль, який полягає в оскарженні дій ДВС у виконавчому провадженні під час виконання судового рішення у справі №580/3001/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Черкаській області, Державної судової адміністрації України про стягнення суддівської винагороди. З огляду на зазначене, скаржник вважає, що суд неправомірно зареєстрував цю позовну заяву на загальних підставах. На думку заявника, ця справа мала бути «прикріплена» судом до основної справи №580/3001/23, в якій було вирішено питання щодо стягнення з відповідачів на користь позивача суддівської винагороди і відповідно ця справа мала розглядатися в межах справи №580/3001/23 в порядку статей 287, 382 КАС України. 
		У підсумку скаржник зауважив, що оскільки позовна заява подана ним у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення в судовій справі (частина восьма статті 382 КАС України), з огляду на практику Верховного Суду з цього питання, викладену у постановах від 5 травня 2022 року №520/9769/19, від 22 січня 2020 року у справі №440/207/19, на нього не поширюється обов`язок щодо сплати судового збору за звернення до суду з цими вимогами. 
		А тому, на переконання позивача, висновок суду апеляційної інстанції є передчасним.
		Ухвалою Верховного Суду від 1 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення.
		ІІ. Мотиви Верховного Суду
		За змістом частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
		Так, судом встановлено, що позивачем разом із касаційною скаргою було подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України.
		Відповідно до вимог частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Доводи вищевказаного клопотання зводяться до наявності у цій справі з урахуванням змісту спірних правовідносин виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для формування єдиної правозастосовчої практики, а відтак, на думку заявника, наявні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Згідно з частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		В силу частини другої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.
		За змістом наведених процесуальних норм, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням змісту спірних правовідносин та їх предмету правового регулювання оцінює наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Проаналізувавши зазначені у клопотанні підстави, якими обґрунтована необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у спірних відносинах виключної правової проблеми, такі правовідносини врегульовано нормами права та з урахуванням обставин цієї справи в повній мірі дозволяють вирішити спір. Окрім того, Верховний Суд наголошує, що частиною п`ятою статті 346 КАС України передбачено право суду, а не обов`язок стосовно передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
		Отже, колегія суддів Верховного Суду не вбачає процесуальних підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Повертаючись до обставин справи, що розглядається,    варто зазначити, що мотивами оскаржуваної ухвали є те, що апелянт у встановлений судом строк не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено судом без руху, а саме не надав суду доказів сплати судового збору.
		За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
		Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору.
		Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
		Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
		Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
		Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
		Колегія суддів зазначає, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.
		Одночасно, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої скарги та встановити спосіб і строк їх усунення.
		Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (пункт 1 частини четвертої, частина восьма статті 169 КАС України).
		Відповідно до частини п`ятої статті 298 КАС України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
		У цій справі   ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу залишено без руху.   Скаржнику запропоновано усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду протягом десяти днів з моменту отримання копії даної ухвали документа про сплату судового збору у розмірі: 3028 грн. 
		Копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2024 року доставлено до електронного кабінету позивача 10 липня 2024 року о 19:20 год, що підтверджується довідкою, складеною відповідальним працівником Шостого апеляційного адміністративного суду Чорною К.В. (а.с. 17). 
		15 липня 2024 року до суду від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтовано тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки цей позов є формою судового контролю за виконанням рішення суду у справі   №580/3001/23.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від   7 серпня 2024 року   апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 2 липня    2024    року у цій справі повернуто особі, яка її подала, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги.
		Ухвалюючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за приписами як статті 382 так і статті 383 КАС      України, заява з приводу встановлення судового контролю за виконанням рішення суду подається в рамках справи у якій ухвалено відповідне рішення.
		Натомість, як наголосив суд апеляційної інстанції, у цьому випадку має місце звернення позивача із новим позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо оскарження дій та бездіяльності державного виконавця.
		З огляду на вказане, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апелянта щодо звільнення його від обов`язку сплати судового збору за подання апеляційної скарги з огляду на звернення до суду з вимогами, визначеними порядком статті 382 КАС України.
		Дослідивши зміст оскаржуваної постанови, Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ключовими питанням у справі, що переглядається, є питання:
		- чи стосуються заявлені у цій справі вимоги порядку виконання судового рішення у справі № 580/3001/23, та чи підлягають вони вирішенню у порядку частини восьмої статті 382 КАС України.
		Так, питання судового контролю в адміністративному судочинстві регламентується статтями 287, 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Зазначеними статтями визначено такі способи судового контролю:
		- зобов`язання суб?єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення (частина перша-друга статті 382 КАС України);
		- накладення штрафу за невиконання судового рішення (частина друга статті 382 КАС України);
		- визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб?єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду (стаття 383 КАС України);
		- визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені державним виконавцем чи іншою посадовою особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем (стаття 287 КАС України).
		З наведеного вбачається, що після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд має право брати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
		Питання про зобов?язання суб?єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення та накладення штрафу за невиконання судового рішення вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін.
		Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб?єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
		Згідно з частиною восьмою статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
		Статтею 287 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
		Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
		Так, у справі, яка розглядається, позовні вимоги пов`язані з бездіяльністю головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворського Олександра Миколайовича щодо не розгляду клопотання позивача від 13 січня 2024 року про накладення арешту.
		З огляду на викладене, суд доходить висновку, що приписи статті 287 КАС України, а також обставини нерозгляду відповідачем його заяви, на які посилається позивач, а також суб`єктний склад сторін у справі вказують на самостійність заявленого позову.
		Отже, позивач фактично скористався своїм правом оскаржити бездіяльність державного виконавця шляхом подання нового позову в порядку статті 287 КАС України, що виключає можливість розглядати подану позовну заяву в порядку статті 382 КАС України.
		Посилання скаржника на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 5 травня 2022 року №520/9769/19, від 22 січня 2020 року у справі №440/207/19, Верховний Суд відхиляє, оскільки правовідносини у вказаних справах та справі, що розглядається, є неподібними адже сформовані за різних фактичних обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору.
		Ураховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у цьому конкретному випадку має місце звернення позивача із новим позовом.
		Тож, враховуючи внаведене, Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що повертаючи апеляційну скаргу позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд діяв в межах процесуального закону.
		Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 580/6173/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		2.   Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		3.   Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
		 
		……………………………………
		 
		 
		……………………………………
		 
		 
		……………………………………
		Н.М. Мартинюк
		А.В. Жук
		Л.О. Єресько,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...