Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/17480/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 23.01.2025. Зареєстровано: 24.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2025.
Дата набрання законної сили: 23.01.2025
Номер судового провадження: К/990/16143/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №120/17480/23
		адміністративне провадження № К/990/16143/24  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Соколова В.М.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Єресько Л.О., 
		розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/17480/23
		за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна судова адміністрації України, про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою Арустамян Анаїт Едвардівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді: Сушко О.О., Мацький Є.М.)
		УСТАНОВИВ: 
		І. Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 02 листопада 2023 року про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.
		ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року позов задоволено. 
		Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Яковенка Владислава Андрійовича від 02 листопада 2023 року про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 858,88  грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, а всього 4858,88 грн (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят вісім гривень 88 копійок) - за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту ДВС.
		Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу Департаменту ДВС залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року - без змін.
		Додатковою постановою від 17 квітня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту ДВС витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00  грн.
		ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
		25 квітня 2024 року на адресу Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Арустамян Анаїт Едвардівни (далі - Арустамян А.Е. , представник позивача), яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року.
		У касаційній скарзі представник позивача просить змінити додаткову постанову суду апеляційної інстанції, збільшивши стягнутий на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту ДВС розмір витрат на правничу допомогу з 1000,00 грн до 3000,00 грн.
		На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що в оскаржуваній додатковій постанові суд апеляційної інстанції вказав про невідповідність розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу умовам співмірності. Проте такий висновок апеляційного суду зроблений без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 листопада 2022 року у справі № 340/2871/21, від 18 травня 2022 року у справі №826/6958/17, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 15 липня 2021 року у справі №420/7028/20. За позицією Верховного Суду, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
		Скаржник уважає, що за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не міг оцінювати відповідність їх розміру критеріям, що передбачені у частині п`ятій статті 134 КАС України, та, відповідно, самостійно зменшувати розмір заявлених до відшкодування сум. Аналогічна правова позиція міститься також в постановах Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 340/2871/21, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 27 січня 2022 року у справі № 560/5358/20.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, зокрема статті 134, 139 КАС України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вищевказаних постановах Верховного Суду, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є підставою для його касаційного оскарження.
		Ухвалою від 14 травня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		У відзиві на касаційну скаргу представник Департаменту ДВС просить залишити без задоволення скаргу Арустамян А.Е., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року. Зазначає, що враховуючи співмірність заявленої до стягнення з відповідача суми витрати на правову допомогу із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, та складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідач уважає, що відсутні підстави для змінення додаткової постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року, зокрема збільшення стягнутого на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту ДВС розміру витрат на правничу допомогу з 1000,00 грн до 3000,00 грн.
		Ухвалою від 22 січня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
		IV. Джерела права й акти їх застосування
		Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Пунктом 9 частини першої статті 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
		При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
		Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).
		Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
		Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		V. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається. Позиція Верховного Суду
		Згідно з ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2024 року, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій при ухваленні додаткової постанови норм статей 134, 139 КАС України.
		Згідно з доводами касаційної скарги суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував наведені норми права без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 10 листопада 2022 року у справі №340/2871/21, від 18 травня 2022 року у справі №826/6958/17, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 15 липня 2021 року у справі №420/7028/20, від 27 січня 2022 року у справі № 560/5358/20.
		Переглядаючи у касаційному порядку додаткову постанову суду апеляційної інстанції в межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.
		З наведених у розділі IV цієї постанови положень слідує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
		Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених стороною на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
		При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
		Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
		Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла також у додатковій постанові від 15 червня 2022 року у справі №910/12876/19 та у додатковій постанові від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21.
		Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21.
		Також, у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд сформував висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України та ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Так, Суд зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
		Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін.
		Відтак, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
		Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
		Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 27 квітня 2023 року у справі №280/4115/20.
		Ця ж позиція була викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		З матеріалів справи слідує, що при ухваленні постанови від 08 квітня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Це питання було вирішено прийняттям додаткової постанови від 17 квітня 2024 року в порядку статті 252 КАС України шляхом стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 1000,00 грн, оскільки заявлена сума 3000,00 грн є завищеною та неспівмірною зі складністю цієї адміністративної справи, а також часом, витраченим на надання правової допомоги.
		Як зазначив апеляційний суд, відповідно до змісту заяви представник позивача просить стягнути на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту ДВС витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. на підтвердження вказаних витрат у матеріалах справи наявні копія договору про надання правничої допомоги та акт виконаних робіт.
		Так, за умовами договору про надання правничої допомоги, укладеного 26 лютого 2024 року між ОСОБА_1 і Арустамян А.Е., виконавець зобов`язується, зокрема, підготувати і скласти відзив на апеляційну скаргу Департаменту ДВС на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 120/17480/23.
		Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення виконавцем позитивного результату, якого бажає клієнт.
		Розмір гонорару визначається сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг і є фіксованим, не залежить від обсягу та тривалості надання правничої допомоги; гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок виконавця протягом 45 днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.
		Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг ід 27 лютого 2024 року, виконавець надав, а клієнт прийняв послуги з надання правничої допомоги відповідно до договору від 26 лютого 2024 року: складання скаргу Департаменту ДВС на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі № 120/17480/23. Вартість наданих послуг становить 3000,00 грн.
		Таким чином, заявник надав належні та допустимі докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
		Разом із тим, письмових клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу з обґрунтуванням неспівмірності такого розміру відповідач до суду не подавав. На це він не посилається і у відзиві на касаційну скаргу.
		З уваги на викладене Верховний Суд погоджується із доводами скаржника про те, що за відсутності належного обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не міг оцінювати відповідність їх розміру критеріям, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.
		Тобто врахувавши те, що процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив поза увагою необхідність подання відповідного клопотання іншою стороною про зменшення витрат з обов`язковим доведенням неспівмірності заявлених витрат.
		За таких умов висновок суду апеляційної інстанції про необхідність зменшення витрат на оплату позивачем правничої допомоги адвоката є необґрунтованим і таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні норм процесуального права. Судом апеляційної інстанції не враховано усталену практику Верховного Суду щодо застосування норм статей 134, 139 Кас України в подібних правовідносинах.
		Аналогічний правовий підхід у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 240/19931/22 та від 31 липня 2024 року у справі № 300/5313/22. 
		У цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання позивачеві правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат в сумі 3000,00 грн.
		Відповідно, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у заявленій сумі 3000,00 грн.
		Доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
		Ураховуючи зазначене та керуючись статтею 351 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та ухвалення нового, яким вирішити питання відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.
		VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ
		У касаційній скарзі представник позивача Арустамян А.Е. просила Суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу зі складання касаційної скарги у розмірі 3000,00 грн.
		На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката представником позивача долучено до касаційної скарги копію договору про надання правничої допомоги № 36 від 01 грудня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 і Арустамян А.Е. та акт приймання-передачі наданих послуг від 24 квітня 2024 року до договору про надання правничої допомоги № 36 від 01 грудня 2023 року. 
		За змістом вказаного акту адвокат надав позивачу послуги зі складання касаційної скарги на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 120/17480/23, вартість яких становить 3000,00 грн.
		У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача зазначив, що Департамент ДВС уважає витрати у розмірі 3000,00 грн за подання касаційної скарги неспівмірними із складністю справи, затраченим адвокатом часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складання великої кількості процесуальних документів, витрачання значного часу на вивчення обставин справи). Понесені витрати на професійну правничу правову допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, не підтверджені доказами, а по суті є загальними фразами. Даний спір не можна віднести до ряду нестандартного або нетипового, звичайна кількість учасників, судових засідань та поданих документів (скарга) не означає, що справа є складною.
		Оцінивши доводи представників сторін щодо відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також урахувавши висвітлену в цій постанові усталену правову позицію Верховного Суду та беручи до уваги результат касаційного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення вказаних витрат у заявленому розмірі.
		Суд уважає, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу документально підтверджені, тобто є дійсними, а їхній розмір відповідає критеріям обґрунтованості, розумності та співмірності до обсягу наданих послуг, складності та часу, витраченого адвокатом на підготовку касаційної скарги в цій справі.
		Представником відповідача не наведено належних обґрунтувань щодо неспівмірності таких витрат, як і не надано доказів невідповідності їхнього розміру вищевказаним критеріям, натомість, позиція представника відповідача ґрунтується на загальних твердженнях і формулюваннях. При цьому вказуючи про неспівмірність розміру заявлених витрат представник відповідача не просить Суд про зменшення їх розміру.
		На основі зазначеного, колегія суддів уважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту ДВС на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката, понесені ним у суді касаційної інстанції у розмірі 3000,00 грн.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Арустамян Анаїт Едвардівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
		Додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №120/17480/23 скасувати.
		Ухвалити нове рішення.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката, понесені в суді касаційної інстанції у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.М. Соколов
		А.Г. Загороднюк 
		 Л.О. Єресько ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...