Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 167/519/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 24.01.2025. Зареєстровано: 24.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/0158/3/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019030000000030

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 167/519/20
		Провадження № 1-кп/0158/3/25 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 січня 2025 року м. Ківерці
		 
		Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 
		секретаря - ОСОБА_2 
		з участю прокурора - ОСОБА_3 
		захисника - ОСОБА_4 
		обвинуваченого - ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Ківерці кримінальне провадження №12019030000000030 від 24.01.2019 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рожище, Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого сільським головою Переспівської сільської ради Рожищенського району, Волинської області, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
		за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
		 
		 в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_5 , згідно з рішенням Переспівської сільської ради Рожищенського району Волинської області №1/1 від 12.11.2015 обрано сільським головою Переспівської сільської ради на місцевих виборах 25.10.2015, у зв`язку із чим останній, згідно з п. 2 примітки до ст. 368 КК України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Відповідно до ст. ст. 12, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», ОСОБА_5 як сільський голова, є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села, здійснює свої повноваження на постійній основі, очолює виконавчий комітет відповідної сільської ради, головує на її засіданнях, організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.
		Таким чином, ОСОБА_5 був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в зв`язку з чим являвся службовою особою, уповноваженою на виконання функцій органу місцевого самоврядування. 
		Згідно з ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, а отже і вимог Закону України «Про запобігання корупції».
		Відповідно до ст. 1 Розділу ІІ Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Наказом Національного агентства України з питань державної служби № 158 від 05.08.2016, посадові особи місцевого самоврядування при виконанні посадових обов`язків повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Також, відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_5 , будучи службовою особою, уповноваженою на виконання функцій органу місцевого самоврядування, та, якій відповідно до ст. 22 вищевказаного Закону забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, тобто являвся суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.
		Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_5 , будучи службовою особою, уповноваженою на виконання функцій органу місцевого самоврядування, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, зобов`язаний невідкладно вжити таких заходів:
		1) відмовитися від пропозиції;
		2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;
		3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;
		4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.
		Однак, сільський голова Переспівської сільської ради ОСОБА_5 , в порушення вищевказаних вимог законодавства, вчинив наступне.
		Зокрема, на початку листопада 2019 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 звернувся до директора ТзОВ «Проектно  експертна компанія «Альтернатива» (сертифікованого інженера  землевпорядника) особи, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, з приводу отримання у приватну власність земельної ділянки площею 2 гектари, що межує з автомобільним шляхом міжнародного значення М-19 сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці», з метою подальшого будівництва транспортно-логістичного центру, що включав би в себе стоянку для вантажних автомобілів, а також сервіс для проведення їх технічного обслуговування, кафе та готель.
		В ході спільного огляду особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження та ОСОБА_6 земельних ділянок, ними вибрано земельну ділянку на території Переспівської сільської ради Рожищенського району, Волинської області.
		Після цього, в середині листопада 2019 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, побачивши зацікавленість ОСОБА_6 в отримані зазначеної земельної ділянки у власність, будучи вхожим в довіру до Переспівського сільського голови ОСОБА_5 , повідомив останньому про намір ОСОБА_6 отримати у приватну власність земельну ділянку на території Рожищенського району, при цьому, у них виник умисел на отримання неправомірної вигоди, з метою реалізації якого та втілення своїх злочинних намірів, розробили схему виділення земельної ділянки ОСОБА_6 у власність площею 2 гектари на підставну фізичну особу.
		У подальшому, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, діючи в продовження злочинного плану, повідомив ОСОБА_6 про можливість виділення земельної ділянки, шляхом оформлення на підставну фізичну особу з його оточення, яка в подальшому не претендувала б на неї, а переоформлення права власності на ім`я ОСОБА_6 в подальшому буде здійснено шляхом укладання договору купівлі-продажу.
		При цьому, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, повідомив ОСОБА_6 про необхідність надати неправомірну вигоду йому та Переспівському сільському голові ОСОБА_5 в загальній сумі в сумі 6 тисяч доларів США.
		Зокрема, Переспівському сільському голові за лобіювання у прийнятті на сесії сільської ради відповідних рішень та не створенні перешкод по зміні цільового призначення необхідно передати в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 4000 доларів США, а саме 2500 доларів США за прийняття самого рішення та 1500 доларів США за надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки.
		Також, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, наголосив, що йому особисто за пошуки земельної ділянки, вирішення проблемних питань щодо погодження землевпорядної документації необхідно передати в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 2000 доларів США.
		В першій декаді грудня 2019 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, зателефонував до ОСОБА_6 на мобільний телефон та повідомив, що з ним погодився зустрітися Переспівський сільський голова для обговорення деталей щодо виділення земельної ділянки та при цьому повідомив, що 20 грудня 2019 року в Переспівській сільській раді заплановано проведення чергової сесії, а тому він може приїхати та написати відповідну заяву.
		13 грудня 2019 року, в ході телефонної розмови, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, запропонував ОСОБА_6 приїхати до нього на роботу для написання відповідної заяви про виділення земельної ділянки у власність на вищевказаних умовах.
		Через деякий час, в той же день, ОСОБА_6 під`їхав до особи, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, в його офісне приміщення, що за адресою: АДРЕСА_2 , та надав заяву про надання земельної ділянки у власність від імені свого компаньйона ОСОБА_7 , попередньо погодивши це з ним.
		При цьому, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, поставив вимогу ОСОБА_6 у необхідності передачі частини грошових коштів, як завдатку, в якості неправомірної вигоди Переспівському сільському голові ОСОБА_5 .
		В той же день, за сприяння особи, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, ОСОБА_6 зустрівся з Переспівським сільським головою ОСОБА_5 біля кафе «Шоу Базилік», що за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Словацького, 7, де останній запевнив ОСОБА_6 у забезпеченні підтримки з свого боку під час голосування на черговій сесії депутатами Переспівської сільської ради та допомозі у передачі земельної ділянки у власність, при цьому у завуальованій формі вимагав неправомірну вигоду, наголошуючи, що всі умови при яких таке його сприяння можливе, озвучено особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, маючи на увазі передачу грошових коштів в якості неправомірної вигоди.
		Таким чином, ОСОБА_5 , використовуючи своє службове становище, що проявилося у використанні своїх повноважень сільського голови, створив умови, за яких ОСОБА_6 змушений був погодитися на надання йому грошових коштів в якості неправомірної вигоди, для досягнення мети  одержання земельної ділянки у власність, оскільки був переконаний в наявності реальної небезпеки своїм правам та інтересам. 
		17 грудня 2019 року до ОСОБА_6 телефонував особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, та після того, як ОСОБА_6 не відповів на дзвінок, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, написав йому та відправив смс-повідомлення з свого мобільного телефону № НОМЕР_1 , у якому йшлося про необхідність надання грошових коштів в якості неправомірної вигоди в жорсткій та категоричній формі, а у випадку не надання грошових коштів - питання щодо відведення у власність земельної ділянки на розгляд сесії включено не буде. Таким чином, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, та ОСОБА_5 , фактично створили умови, за яких ОСОБА_6 вимушений їм передати неправомірну вигоду.
		В подальшому, 20 грудня 2019 року, ОСОБА_5 , діючи умисно, протиправно, переслідуючи корисливу мету, спрямовану на отримання неправомірної вигоди, надав усну вказівку землевпоряднику Переспівської сільської ради ОСОБА_8 , яка не була обізнана із злочинним умислом першого, щоб вона доповіла на сесії сільської ради з питання щодо складання проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 .
		Разом з тим, перед проведенням сесії ОСОБА_5 особисто підходив до депутатів даної сільської ради, та, використовуючи свій авторитет сільського голови, просив проголосувати за прийняття даного рішення.
		Крім цього, на даній сесії сільської ради був присутній сільський голова ОСОБА_5 , який висловлювався за те, щоб прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_7 та, використовуючи свій авторитет сільського голови, показуючи приклад, особисто відкрито проголосував за прийняття даного рішення.
		В результаті чого, 20 грудня 2019 року на сесії Переспівської сільської ради прийнято рішення за № 35/43 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель Переспівської сільської ради, не наданих у власність чи користування, орієнтовною площею 2,00 га.
		Вищевказане рішення того ж дня підписане сільським головою ОСОБА_5 та завірені круглою гербовою печаткою Переспівської сільської ради.
		В подальшому, 24 грудня 2019 року, близько 14 години 40 хвилин, по вул. Незалежності в м. Рожище, Волинської області, ОСОБА_6 , зустрівся з особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, після чого вони разом проїхали до земельної ділянки яку планувалося передати у приватну власність ОСОБА_7 , яка розташована поблизу с. Трилісці Рожищенського району Волинської області.
		Перебуваючи біля зазначеної земельної ділянки у автомобілі марки «Шевроле АВЕО» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_5 , переслідуючи корисливу зацікавленість, направлену на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, отримав від останнього грошові кошти в сумі 1000 доларів США в якості завдатку від раніше обумовленої суми, що згідно курсу валют Національного Банку України станом на 24.12.2019 становить 23270 гривень, для передачі голові Переспівської сільської ради ОСОБА_5 .
		При цьому, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, діючи з корисливих мотивів, перерахувавши в салоні автомобіля отримані грошові кошти в якості неправомірної вигоди від ОСОБА_6 та поклавши їх у внутрішню кишеню свого пальта, наголосив, що дана сума грошових коштів замала, вона лише роздратує голову Переспівської сільської ради ОСОБА_5 , а також ще раз зазначив, що потрібно було привезти голові хоча б 2500 доларів США.
		Перебуваючи біля зазначеної земельної ділянки, через деякий час, до них під`їхав на своєму автомобілі марки «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , Переспівський сільський голова ОСОБА_5 , який повідомив, що сесія Переспівської сільської ради відбулася, питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою розглянуто безперешкодно та прийнято на його користь, саме рішення пообіцяв віддати ОСОБА_6 особисто через декілька днів. 
		Після цього, 08 січня 2020 року, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, в ході телефонної розмови, попередньо домовившись про зустріч з ОСОБА_6 , о 17 годині 34 хвилин, зустрілися в офісному приміщенні особи, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, що розташоване на третьому поверсі будівлі за адресою: Волинська область, м. Рожище, вул. Незалежності, 48, та діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , протиправно переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 2000 доларів США, що згідно курсу валют Національного Банку України станом на 08.01.2020 становить 47 340 гривень, за вчинення дій, спрямованих на виділення у власність земельної ділянки заявнику на підставну особу на вищезгаданих умовах.
		При цьому, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, передав на руки ОСОБА_6 витяг рішення Переспівської сільської ради за № 35/43 від 20.12.2019 про надання складання проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель Переспівської сільської ради, не наданих у власність чи користування, орієнтовною площею 2,00 га.
		Після цього, в той самий день, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, разом з ОСОБА_6 , прибули до місця проживання Переспівського сільського голови  домогосподарства ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
		В ході вищевказаної зустрічі, яка відбувалася в приміщенні літньої альтанки на території вищезгаданого домогосподарства, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою з особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, протиправно переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, о 20 годині 04 хвилини, отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1500 доларів США, що згідно курсу валют Національного Банку України станом на 08.01.2020 становить 35505 гривень, за вчинення дій в межах наданої влади з використанням службового становища, спрямованих на виділення у власність земельної ділянки заявнику на підставну особу на вищезгаданих умовах.
		Після отримання неправомірної вигоди Переспівський сільський голова ОСОБА_5 та директор ТзОВ «Проектно  експертна компанія «Альтернатива» (сертифікованого інженера  землевпорядника) особи, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, викриті працівниками правоохоронних органів.
		Допитаний в судовому засіданні 15.04.2024 та повторно допитаний в судовому засіданні 13.01.2025 обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні, за ч. 3 ст. 368 КК України, не визнав, показав, що жодного злочину він не вчиняв. Суть пред`явленого обвинувачення йому не зрозуміла, не зважаючи на дослідження всіх доказів, наданих стороною обвинувачення. Тому, вважає, що висунуте проти нього обвинувачення не ґрунтується на жодних доказах і є безпідставними, надуманим, незаконними та сфальшованим стороною обвинувачення, так як не знайшло свого підтвердження доказами під час проведених судових засідань.
		Вказав, що до нього дійсно звертався ОСОБА_6 щодо виділення йому земельної ділянки з метою будівництва транспортно-логістичного центру на що ОСОБА_5 відповів, що одноосібно дане питання не вирішує, оскільки виділення земельної ділянки громадянам вирішується депутатами на сесії сільської ради. ОСОБА_5 зазначив, що розказав депутатам про дану пропозицію ОСОБА_6 , оскільки будівництво транспортно-логістичного центру позитивно вплине на громаду у зв`язку зі створенням робочих місць та забезпечить наповнення бюджету сільської ради. Вказав, що будучи головою сільської ради, не просив депутатів позитивно чи негативного голосувати щодо виділення громадянам земельних ділянок. Перед голосування на сесії сільської ради щодо виділення земельної ділянки, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зустрілися та узгодили вибір земельної ділянки, що розташована в с. Трилісці, та ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 щоб він підготував необхідні документи. В подальшому, Рішенням сільської ради було виділено земельну ділянку ОСОБА_6 , яке ОСОБА_5 передав особі, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження. Зазначив, що ОСОБА_6 неодноразово пропонував ОСОБА_5 грошові кошти, про що останній відповів, що йому нічого не потрібно.
		На запитання учасників судового провадження ОСОБА_5 відповів, що із особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, спілкувався виключно в робочих питаннях. Крім цього, ОСОБА_5 зазначив, що 08 січня 2020 року перебуваючи у «Альтанці» у нього вдома, ОСОБА_6 провокував його на отримання грошових коштів як неправомірної вигоди, на що ОСОБА_5 зауважив, що йому нічого не потрібно. Також вказав, що ініціаторами зустрічі у нього вдома були саме особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, та ОСОБА_6 . Як отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 1500 доларів США не пригадує. Особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, ОСОБА_5 ніяких грошових коштів не передавав. Також, ОСОБА_5 відповів, що на сесії сільської ради проголосував за виділення земельної ділянки ОСОБА_6 .
		Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому органами досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, його винність у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України повністю підтверджується, зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.
		Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судовому засіданні надали суду показання, що будучи депутатами Переспівської сільської ради з 2015 по 2020 роки, на сесії сільської ради розглядали заяви громадян щодо виділення останнім земельних ділянок, для наповнення бюджету сільської ради, зокрема і заяву ОСОБА_7 , та приймали рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо виділення земельних ділянок у власність громадян. Обвинувачений ОСОБА_5 будучи сільським головою не просив їх голосувати за чи проти виділення земельної ділянки ОСОБА_7 , чи голосував ОСОБА_5 за виділення земельної ділянки ОСОБА_7 не пам`ятають.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду дала показання про те, що до 10 грудня 2020 року працювала секретарем у Переспівській сільській раді. До її посадових обов`язків входило реєстрація заяв (звернень) громадян, які в подальшому виносилися до розгляду на сесію сільської ради, зокрема і заява ОСОБА_7 щодо виділення йому земельної ділянки на території Переспівської сільської ради площею до 2-х гектарів для ведення особистого селянського господарства та створення робочих місць. Яким чином надійшла заява ОСОБА_7 сказати не може. Землевпорядник ОСОБА_8 була головою земельної комісії та озвучувала заяву на сесії сільської ради, депутати проголосували за виділення ОСОБА_7 зазначеної земельної ділянки. Чи голосував сільський голова за виділення земельної ділянки ОСОБА_7 не пам`ятає.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду дала показання про те, що вона будучи депутатами Переспівської сільської ради з 2015 по 2020 роки, працювала землевпорядником та головою земельної комісії Переспівської сільської ради, розглядала заяви громадян щодо виділення останнім земельних ділянок. Як землевпорядник їздила оглядати земельні ділянки, зокрема оглядала земельну ділянку, за заявою ОСОБА_7 щодо виділення йому земельної ділянки, яка розташована поблизу с. Трилісці Рожищенського району Волинської області, для ведення особистого селянського господарства. Чи спілкувалася із сільським головою ОСОБА_5 приводу розгляду заяви ОСОБА_7 не пам`ятає.
		Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_6 суду дав показання про те, що у 2025 році познайомився із особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження. У 2019 рокі звернувся до останнього з приводу пошуку земельних ділянок та в подальшому отримання у приватну власність земельну ділянку, з метою будівництва транспортно-логістичного центру. Ними було вибрано земельну ділянку на території Переспівської сільської ради Рожищенського району, Волинської області, площею 2 гектари, що межує з автомобільним шляхом міжнародного значення М-19 сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці». Після цього, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, повідомив ОСОБА_6 , що особисто знайомий з ОСОБА_5 , та абсолютно можливо отримати у приватну власність вказану земельну ділянку. Через деякий період часу, ОСОБА_6 приїхав в офіс до особи, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, де останній повідомив, що ціна земельної ділянки складе в районі від 8000 до 10000 доларів США, з яких 4500 доларів США за вирішення питання щодо виділення земельної ділянки, а решта суми для подальшої зміни цільового призначення земельної ділянки. Крім цього, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, вказав, що 2000 доларів США ОСОБА_6 повинен дати йому за посередництво та надані послуги, а 2500 доларів США ОСОБА_5 за лобіювання прийняття на сесії сільської ради відповідних рішень.
		В подальшому, у грудні 2019 року ОСОБА_6 приїхав до особи, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, для написання заяви на виділення земельної ділянки, після чого ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_5 у м. Луцьк біля кафе «Шоу Базилік», де останній запевнив його, що під час голосування на черговій сесії сільської ради, відповідне рішення депутатами буде схвалено. 
		Згодом, з ОСОБА_6 зв`язався особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, та повідомив, що необхідно дати завдаток для позивного вирішення питання з розгляду його заяви про виділення земельної ділянки. Після чого, ОСОБА_6 передав 1500 доларів США завдатку особі, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, з яких 1000 доларів США будуть передані саме ОСОБА_5 .
		В подальшому, особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, наполегливо телефонував ОСОБА_6 щоб останній розрахувався в повному обсязі. Так, 08 січня 2020 року ОСОБА_6 приїхав до місця проживання ОСОБА_5 та передав останньому 1500 доларів США.
		На запитання учасників судового провадження відповів, що у 2016-2017 роках у нього вперше виникла ситуація щодо вимагання неправомірної вигоди, а тому сформував чітку громадську позицію щодо викривацької діяльності. У 2019 року він був акціонером ТОВ «Платинум Ломбард», а у 2021 році став підприємцем, земельна ділянка йому була потрібна для розбудови транспортно-логістичного центру. Вказав, що познайомився із особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, оскільки на той момент займався із ОСОБА_7 перекупом земельних ділянок (паїв). Відповів, що працівники правоохоронних органів не були ініціаторами щоб ОСОБА_6 контактував із особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження. У зв`язку із вимаганням від нього неправомірної вигоди у грудні 2019 року звернувся із заявою до працівників поліції. 
		Крім цього, ОСОБА_6 відповів, що 08 січня 2020 року перебував із особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, та ОСОБА_5 в приміщенні «Альтанка» вдома у останнього, де вони обговорювали попередньо обумовлені грошові кошти, за послуги ОСОБА_5 та особи, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, у сприянні виділення ОСОБА_6 земельної ділянки, де він передав ОСОБА_5 грошові кошти. ОСОБА_6 відповів, що не пригадує чи це були його грошові кошти чи отриманні ним від когось.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 підтвердив, що будучи старшим оперуповноваженим УЗЕ у Волинській області у 2019 році прийняв заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_15 та ОСОБА_6 .
		Показання даних свідків суд бере до уваги та вважає їх показання, відповідно до ст. 85, 86 КПК України, належними та допустимими доказами, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню в даному провадженні, а також здобуті, шляхом їх безпосередніх допитів в судовому засіданні.
		Крім цього, винність ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, об`єктивно підтверджується також і іншими доказами у кримінальному провадженні.
		Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_6 від 18.12.2019, з якого вбачається, що ОСОБА_6 детально зазначив факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 368 КК України, а саме, вимагання у нього неправомірної вигоди (а.с.6-8 Т.4 матеріалів кримінального провадження).
		Протоколами за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину від 28.12.2019, згідно якого зафіксовано зустріч 24.12.2019 ОСОБА_6 з особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, а згодом і ОСОБА_5 , передача неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, а також розмову під час якої особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, висловив ОСОБА_6 , що необхідно передати ОСОБА_5 2500 доларів США за сприяння у передачі у власність земельної ділянки на території Переспівської сільської ради, а також, особі, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, у розмірі 2000-2500 доларів США (а.с.84-87 Т.4 матеріалів кримінального провадження).
		Протоколами про результати аудіо-, відеоконтролю місця (за особою) від 27.12.2019 з додатками до нього  аудіо/відеофайлами щодо спостереження за ОСОБА_5 та особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження (а.с.88-101 Т.4 матеріалів кримінального провадження).
		Протоколами про хід і результат НС(Р)Д  контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 10.01.2020 (а.с.102-107 Т.4 матеріалів кримінального провадження).
		Протоколом про результати аудіо-, відео контролю особи від 10.01.2020 з додатками  аудіо/відеофайлами, згідно якого 08.01.2020 особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, разом з ОСОБА_6 , прибули до місця проживання Переспівського сільського голови  домогосподарства ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . В приміщенні літньої альтанки на території вищезазначеного домогосподарства, ОСОБА_5 о 20 годині 05 хвилин, отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 1500 доларів США (а.с.108-126 Т.4 матеріалів кримінального провадження).
		Протоколами огляду, ідентифікації, помічення та вручення грошових коштів від 08.01.2020 з додатками до них, якими зафіксовано вручення грошових коштів в сумі 1500 доларів США та 2000 доларів США ОСОБА_6 (а.с.139-154 Т.4 матеріалів кримінального провадження).
		Протоколом освідування особи від 08.01.2020, з додатками  аудіо/відеофайлами , в ході проведення якого у ОСОБА_5 вилучено змиви з правої та лівої рук, освітлено спеціальною лампою з ультрафіолетовим світінням, та виявлено світіння світло-зеленого кольору на руках останнього (а.с.157-159 Т.4 матеріалів кримінального провадження)
		Протоколом огляду місця події від 08.01.2020, з додатками  аудіо/відеофайлами, який проводився в приміщенні альтанки, що знаходиться на території домогосподарства, що за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 1500 доларів США, номерні знаки купюр яких повністю співпали з номерними знаками купюр, зазначеними в протоколі огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 08.01.2020. Також, виявлено та вилучено утеплену байкову сорочку, яка належить ОСОБА_5 , при освічуванні кишень якої ліхтарем з ультрафіолетовим світлом, виявлено світіння та особисті грошові кошти, при освітлені яких виявлено світіння (а.с.160-163 Т.4 матеріалів кримінального провадження).
		Протоколом обшуку від 08.01.2020 з додатками  аудіо/відеофайлами, за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіля «Fiat Doblo» (а.с. 215-217 Т.4 матеріалів кримінального провадження).
		Протоколом огляду документів від 20.03.2020, витребуваних у Песпівській сільській раді (а.с.293 Т.4 матеріалів кримінального провадження).
		Висновком експерта №27 від 17.02.2020 з фототаблицями до нього, щодо нашарувань спеціальної хімічної речовини на грошових коштах та речах, згідно якого, на руках та сорочці ОСОБА_5 виявлена спеціальна хімічна речовина, яка має спільну родову належність тій, зразки якої відібрано при огляді, ідентифікації, помічені та врученні ОСОБА_6 грошових коштів (а.с.35-44 Т.5 матеріалів кримінального провадження).
		Протоколом огляду від 04.03.2020 з фототаблицями до нього, вилучених 08.01.2020 під час проведення освідування особи, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, та ОСОБА_5 , а також огляду місця події в приміщенні альтанки, за адресою: АДРЕСА_1  (а.с.46-48 Т.5 матеріалів кримінального провадження).
		Протоколом огляду від 16.01.2020 з фототаблицями до нього, щодо огляду речей, а саме мобільного телефону, який 08.01.2020 було вилучено в ході огляду місця події у ОСОБА_5  (а.с.65-70 Т.5 матеріалів кримінального провадження).
		Дані докази, відповідно до ст.85, 86 КПК України, суд вважає належними та допустимими, оскільки вони прямо та опосередковано підтверджують обставини, що підлягають доказуванню та мають значення у даному провадженні, а також отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своєму рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		Оцінюючи вищенаведені докази, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними, а сукупність зібраних доказів є достатніми для прийняття рішення по кримінальному провадженню.
		Аналізуючи позицію обвинуваченого ОСОБА_5 , про невизнання винуватості за ч. 3 ст. 368 КК України, з доказами - зокрема, показаннями свідків, дослідженими судом протоколами слідчих дій, протоколами оглядів, документами та висновками експертів, протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, які повністю викривають обвинуваченого ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, суд робить висновок про те, що наведені судом докази, окрім показань обвинуваченого ОСОБА_5 , мають характер логічних, послідовних та об`єктивних. Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 , є належними, достатніми та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому КПК та Конституцією України, тому покладені в основу вироку.
		Крім того, суд критично оцінює доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 з приводу того, що в даному кримінальному провадженні мала місце провокація злочину правоохоронними органами, а також агентпровокатора  ОСОБА_6 , щодо підбурювання до вчиненого злочину з огляду на наступне.
		Оскільки положеннями КПК не передбачена процедура перевірки заяв щодо провокації злочину, суд за положеннями ч.5 ст.9 КПК враховує практику ЄСПЛ, якою вироблено критерії перевірки обґрунтованих тверджень заявників щодо провокації вчинення злочину на основі двох тестів на відмінність провокації до вчинення злочину, що суперечить статті 6 Конвенції, від дозволеної поведінки під час застосування законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях: матеріально-правового тесту (у межах якого підлягає перевірці поведінка правоохоронних органів на предмет наявності ознак схиляння (підбурення) особи до вчинення злочину) та процесуального тесту (в межах якого суд має забезпечити змагальну, ретельну процедуру перевірки заяви про провокацію).
		У межах матеріально-правового тесту суд має з`ясовувати, чи мали органи влади вагомі підстави для початку таємної операції. Якщо органи влади стверджують, що вони діяли на основі інформації, отриманої від приватної особи, також важливо проаналізувати, чи така приватна особа могла мати будь-які приховані мотиви (Tchokhonelidze v. Georgia, заява №31536/07, §45, 28 червня 2018 року). Коли участь поліції обмежується наданням допомоги приватній стороні в реєстрації здійснення незаконної діяльності іншої приватної сторони, визначальним фактором залишається поведінка цих двох осіб (Ramanauskas v. Lithuania (№2), заява №55146/14, §56, 20 лютого 2018 року).
		Також ЄСПЛ наголошує на необхідності чіткої та передбачуваної процедури санкціонування слідчих заходів, а також для їх належного контролю, документування дій учасників таким чином, щоб в подальшому можливо було проводити їх незалежну перевірку (Matanoviс v. Croatia, заява №2742/12, §124, 04 квітня 2017 року). Якщо згідно з цим критерієм на підставі наявної інформації суд міг би з достатньою мірою впевненості визначити, що внутрішні органи розслідували діяльність заявника в основному пасивним способом і не підбурювали його до вчинення злочину, як правило, цього буде достатньо для того, щоб суд дійшов висновку що подальше використання в кримінальному провадженні проти заявника доказів, отриманих за допомогою таємних заходів, не викликало спірних питань відповідно до п.1 ст.6 Конвенції (Matanoviс v. Croatia, §133).
		Однак, якщо суд в результаті матеріального тесту підбурювання дійде висновку про нез`ясованість певних обставин через відсутність інформації у справі, відсутність розкриття інформації або протиріч у тлумаченні подій, що висуваються сторонами, або якщо суд на підставі матеріального тесту визнає, що заявника було піддано підбурюванню до вчинення злочину всупереч п.1 ст.6 Конвенції, повинен бути здійснений другий крок - проведення процесуального тесту підбурювання (Matanovic v. Croatia, §134). ЄСПЛ застосовує ці тести для того, щоб з`ясувати, чи були вжиті необхідні заходи для виявлення обставин спірного мотиву підбурювання національними судами, які зобов`язані були проаналізувати факти у справі та вжити відповідних заходів для встановлення істини, а також з`ясувати чи мало місце підбурювання. Обсяг національного судового перегляду повинен містити причини, чому була розпочата таємна операція, рівень участі правоохоронних органів у вчиненні злочину і характер будь-якої провокації вчинення злочину або тиску, якого зазнав заявник. Обов`язок національних судів забезпечувати загальну справедливість судового розгляду вимагає, зокрема, щоб таємні агенти і інші свідки, які могли давати свідчення з питання підбурювання повинні бути заслухані в суді і повинен бути проведений перехресний допит стороною захисту, або, принаймні, повинні бути надані докладні підстави для його невиконання (Tchokhonelidze v. Georgia, §46).
		За висновками ЄСПЛ провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. Наведені критерії використовує Верховний Суд при перевірці заяв щодо провокації злочину (постанови ККС ВС від 02 квітня 2019 року у справі №734/2421/17, від 07 жовтня 2020 року у справі №725/1199/19).
		Виходячи з наведеного, при перевірці доводів сторони захисту та обвинуваченого ОСОБА_5 щодо провокації злочину суд має з`ясувати: чи були підстави для початку кримінального провадження (чи мали органи влади вагомі підстави для початку таємної операції); чи мала особа  ОСОБА_6 , як особа, яка повідомила про злочин, будь-які приховані мотиви; чи обґрунтовано та під належним контролем стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано НСРД; яка була поведінка ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час їх зустрічей; який рівень участі правоохоронних органів у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення (активність/пасивність).
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 було розпочато СУ ГУНП у Волинській області - 18.12.2019 за №12019030000000849, та 29.04.2020 об`єднане із кримінальним провадженням №12019030000000030 від 24.01.2019. Підставою для реєстрації заяви про вчинення кримінального правопорушення стали документальні матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України. У заяві ОСОБА_6 детально зазначив факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 368 КК України, а саме, вимагання у нього неправомірної вигоди. Такі дії ОСОБА_6 розцінив, як вимагання у нього Переспівським сільським головою ОСОБА_5 грошових коштів за лобіювання у прийнятті на сесії сільської ради відповідних рішень та не створенні перешкод по зміні цільового призначення. ОСОБА_6 підтвердив під час допиту в суді обставини щодо вимагання у нього неправомірної вигоди ОСОБА_5 та особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження. Отже, первинним джерелом об`єктивних даних щодо протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_5 був ОСОБА_6 , який повідомив про це УСР у Волинській області. Таке повідомлення (заява) містило конкретні фактичні дані, які могли бути перевірені та вимагали відповідного реагування зі сторони правоохоронних органів. Отже, у слідчих ГУНП у Волинській області, були об`єктивні дані про ймовірно злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_5 , які підлягали негайному внесенню до ЄРДР.
		Щодо того, чи мала особа ОСОБА_6 , як особа, яка повідомила про корупційні дії обвинуваченого ОСОБА_5 будь-які приховані мотиви, суд зазначає наступне.
		Сторона захисту стверджувала, що ОСОБА_6 є агентом - провокатором, аргументуючи це тим, що він брав участь як провокатор у інших кримінальних провадженнях і діяв повністю під контролем правоохоронних органів, на підтвердження вказаного, вказувала на судові рішення (вироки суду). Оцінивши доводи захисту, суд дійшов до висновку, що вказані судові рішення (вироки суду) не відповідають критеріям, визначеним ст. 84 КПК України, та не є доказами у даному кримінальному провадженні, і суд не вправі на них посилатись. З огляду на зазначені захисником, вироки суду, встановлено, що вони стосуються інших кримінальних проваджень, у яких події не мають жодного відношення до предмету доказування у даному кримінальному провадженні. Більше того, вимоги процесуального закону не містять заборон щодо залучення однієї і тієї ж особи до конфіденційного співробітництва в різних кримінальних провадженнях. Співпраця ОСОБА_6 з органами розслідування в інших кримінальних провадженнях, також самі по собі не свідчать про наявність провокації. НСРД, у тому числі, контроль за вчиненням злочину, можуть проводитися і штатними працівниками правоохоронного органу, тому багаторазова участь у таких операціях не може свідчити про наявність провокації (вказане також підтверджено у постанові Верховного суду від 30 січня 2024 року у справі № 725/1375/19 провадження № 51-4334км23). Тому, доводи захисту щодо участі ОСОБА_6 в інших кримінальних провадженнях та його залучення до конфіденційного співробітництва не свідчить про провокування ОСОБА_6 на вчинення злочину, а навпаки, демонструє його чітку громадянську позицію, спрямовану на боротьбу з корупцією. Окрім зазначеного, ОСОБА_6 звернувся до правоохоронних органів після того, як обвинувачений висловив вимогу про надання неправомірної вигоди за виділення у власність земельної ділянки заявнику на підставну особу. ОСОБА_6 діяв виключно пасивно, будь-яких активних дій зі сторони ОСОБА_6 не було вчинено, однак такі активні дії були вчинені саме ОСОБА_5 , який діяв спільно з особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, з метою отримання неправомірної вигоди.
		Отже, за наслідками оцінки наявних у провадженні матеріалів, наданих сторонами кримінального провадження, суд не знаходить даних щодо будь-яких провокативних дій правоохоронних органів та прихованих мотивів у ОСОБА_6 щодо підбурення ОСОБА_5 ..
		Враховуючи специфіку вчинення корупційних кримінальних правопорушень, їх високу латентність, отримання доказів у цьому кримінальному провадженні інакше як за допомогою комплексу синхронізованих НС(Р)Д було неможливим або дуже складним. Відповідно до ч. 4 ст. 246 КПК виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такого виду НС(Р)Д, як контроль за вчиненням злочину. Згідно зі ст. 260 КПК аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування. Відповідно до ч. 7 ст. 271 КПК прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зобов`язаний: (1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час НС(Р)Д провокування особи на вчинення злочину; (2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів. Водночас, суд зауважує, що КПК не містить чітких вимог щодо того, у якій саме формі повинні бути викладені обставини, які б свідчили про відсутність провокування особи на вчинення злочину з боку правоохоронних органів під час проведення НС(Р)Д.
		На підставі матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що між ОСОБА_6 , особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, та ОСОБА_5 відбувалися зустрічі та здійснювалися телефонні розмови.
		Відповідно до досліджених у судовому засіданні протоколів за результатами НС(Р)Д, а також відеозаписів, суд констатує, що під час розмов ОСОБА_6 займав пасивну позицію, та лише, підтримував розмову. Із записів зустрічей за результатами проведення НС(Р)Д вбачається, що ОСОБА_6 не вчинив жодних дій щодо створення обставин та умов вчинення ОСОБА_5 злочину. З наведеного вище слідує, що в даному випадку ініціатива зустрічі не виходила від ОСОБА_6 .. Також, як видно з розмов, ОСОБА_6 не схиляв особу, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, та ОСОБА_5 одержати неправомірну вигоду, а лише цікавився, коли передати грошові кошти.
		Щодо того, який ступінь впливу на вчинення злочину правоохоронних органів, суд зазначає наступне.
		Враховуючи зазначене вище, суд не знаходить ознак незаконного втручання прокурора чи слідчого при проведенні НС(Р)Д чи участі правоохоронних органів, які були б визначальними факторами у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення. Правоохоронні органи у пасивний спосіб лише здійснювали фіксування протиправної поведінки обвинуваченого. Визначальним фактором була саме поведінка ОСОБА_5 під час зустрічей та отриманні грошових коштів. На той час, коли ОСОБА_5 було викрито, правоохоронні органи мали у своєму розпорядженні достатньо доказів, які давали обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		На підставі вище викладеного, суд констатує, що правоохоронні органи вели пасивне розслідування кримінального правопорушення та фактично приєднались до злочинної діяльності, коли особа, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, уже висловив вимогу ОСОБА_6 у наданні неправомірної вигоди ОСОБА_5 в сумі 4000 доларів США за лобіювання у прийнятті на сесії сільської ради відповідних рішень виділення земельної ділянки та не створенні перешкод по зміні цільового призначення, а саме 2500 доларів США за прийняття самого рішення та 1500 доларів США за надання дозволу на зміну цільового призначення земельної ділянки. Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що у цьому провадженні відсутня провокація злочину, що виключає визнання доказів недопустимими.
		Також, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, окремо звертає увагу також на наступному моменті.
		Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно з рекомендаціями Європейського суду з прав людини з метою перевірки дотримання права на справедливий судовий розгляд у випадку використання таємних агентів Суд насамперед перевіряє, чи влаштовувались пастки (те, що зазвичай називається «матеріальним критерієм провокації»), і якщо так, то чи міг заявник у національному суді скористатися цим для свого захисту («процесуальний критерій провокації»; пункти 37, 51 рішення у справі «Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року, заява № 18757/06).
		Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти - працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання - не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке би вона в іншому випадку не вчинила, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне переслідування (пункт 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, заява № 74420/01).
		Аби встановити, чи було розслідування «суто пасивним», Суд вивчає мотиви, що виправдовували операцію проникнення, і поведінку державних органів, які її здійснювали. Зокрема, Суд встановлює, чи були об`єктивні сумніви у тому, що заявника втягнули у злочинну діяльність або схилили скоїти кримінальне правопорушення.
		Також суд звертає увагу на те, що у судовій практиці Верховного Суду та практиці ЄСПЛ чітко розмежовуються захист від провокації із запереченням факту вчинення злочину загалом.
		Так, у своєму рішенні від 08 липня 2021 року по справі «Берлізев проти України» (параграф 45) ЄСПЛ зазначив, що ситуація, за якої заявник стверджував про підбурювання його до одержання хабара, не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (для порівняння рішення у справі «Раманаускас проти Литви»). При цьому хоча заявник сформулював свою скаргу, використавши термін «підбурювання», проте, як вбачається, по суті він скаржився, що його «підставили». Насправді заявник ніколи фактично не визнавав вимагання або одержання хабаря. Навпаки, як на національному рівні, так і у Суді він послідовно стверджував, що йому підкинули гроші до його кабінету, щоб заявника визнали винним у вчиненні злочину.
		Крім того, у параграфі 46 вищенаведеного рішення, ЄСПЛ вказав, що з точки зору фактів не є послідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції. Однак, як вбачається з доводів заявника, він повністю заперечував свою причетність до злочину, що, на думку суду, перешкодило йому висунути обґрунтовану скаргу на «таємного агента» (agent provocateur). Отже, ця справа суттєво відрізняється від розглянутих судом раніше справ щодо стверджуваної провокації заявників органами державної влади, які підбурили їх до вчинення правопорушень, які за інших обставин не були б вчинені (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Любченко проти України»).
		Отже у своєму рішенні ЄСПЛ констатував, що захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції.
		Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 07 грудня 2022 року у справі № 385/619/16 (провадження № 51-2496км21), від 08 грудня 2022 року у справі № 466/9812/16-к (провадження № 51-3021км22) та від 24 серпня 2023 року у справі № 601/1704/19 (провадження № 51-550 км 23).
		Разом з тим, у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_5 заперечував вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за лобіювання у прийнятті на сесії сільської ради відповідних рішень щодо виділення земельної ділянки та не створенні перешкод по зміні цільового призначення земельної ділянки, яка розташована поблизу с. Трилісці Рожищенського району Волинської області.
		Таким чином, дана позиція обвинуваченого ОСОБА_5 не узгоджується з наведеним висновком ЄСПЛ про визнання вчинення інкримінованих дій, але ствердження, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку правоохоронців. Тобто, він не вчиняв жодного злочину, але, разом з тим, його підбурили вчинити злочин. Дана позиція, на переконання суду, є цілком суперечливою та повністю не заслуговує на увагу.
		Виходячи з системного аналізу диспозиції статті 368 КК України, кримінальна відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання (невиконання) будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Звідси випливає, що діяння, які обумовлені неправомірною вигодою, службова особа могла або повинна була вчинити з використанням наявних у неї владних, організаційно-розпорядчих чи адміністративно господарських функцій. Тобто, діяння, вчинене винним за неправомірну вигоду, має бути зумовлене його службовим становищем і пов`язане з його владними чи службовими повноваженнями. При цьому слід ураховувати, що до таких діянь відносяться не лише ті діяння, які безпосередньо входять до кола службових повноважень особи, а й такі, які вона хоча й не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		Крім того, враховуючи те, що вчинення злочину, передбаченого ст. 368 КК України, вичерпується самим фактом одержання неправомірної вигоди, дії службової особи, обумовлені такою неправомірною вигодою, перебувають поза межами об`єктивної сторони даного злочину і відповідальність настає незалежно від того чи збиралася вона їх виконувати або не мала такого наміру. При цьому, для кваліфікації діяння особи за ст. 368 КК України не має також значення, одержала службова особа неправомірну вигоду за вчинення правомірних чи протиправних дій.
		Склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_5 , характеризується такими суб`єктивними та об`єктивними ознаками:
		- суб`єктом може бути може бути тільки службова особа;
		- суб`єктивна сторона характеризується виною виключно у формі прямого умислу;
		- об`єктом посягання є порядок використання влади, службового становища та пов`язаних з ними можливостей публічними службовими особами на засадах непідкупності та неупередженості;
		- об`єктивна сторона у формі одержання неправомірної вигоди полягає у будь-якому її прийнятті службовою особою особисто або через посередника, за умови, що службова особа одержала її за вчинення чи невчинення дій в інтересах того, пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		Під час судового розгляду встановлено, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 займав посаду сільського голови Переспівської сільської ради Рожищенського району Волинської області. Відповідно до положень примітки 1 до ст. 364 КК України він є службовою особою, так як обіймав посаду в органах місцевого самоврядування. Відповідно до положень примітки 2 до ст. 368 КК України він є службовою особою, яка займає відповідальне становище. Крім того, під час розгляду кримінального провадження у суду не виникло сумнівів щодо осудності ОСОБА_5 .. Обвинувачений відповідав та відповідає загальним юридичним ознакам суб`єкта кримінального правопорушення - фізична, осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці з якого може наставати кримінальна відповідальність. Враховуючи презумпцію наявності таких ознак, суд спеціально не встановлював їх наявність, адже не мав сумнів щодо їх існування.
		З суб`єктивної сторони умислом особи повинно охоплюватися те, що вигода надається саме як незаконна. Інтелектуальний момент умислу службової особи повинен включати також усвідомлення того, що особою, яка надає винагороду, остання сприймається як неправомірна вигода. Наявність ознак прямого умислу в ОСОБА_5 на одержання неправомірної вигоди суд встановлює з огляду на таке. Під час судового розгляду встановлено, вимагання та отримання сільським головою Переспівської сільської ради Рожищенського району Волинської області ОСОБА_5 , за попередньою змовою із особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, неправомірної вигоди від ОСОБА_6 , який був зацікавлений в отриманні дозвільних документів в сфері містобудівної діяльності, зокрема, з приводу отримання у приватну власність земельної ділянки площею 2 гектари, що межує з автомобільним шляхом міжнародного значення М-19 сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці», з метою подальшого будівництва транспортно-логістичного центру, що включав би в себе стоянку для вантажних автомобілів, а також сервіс для проведення їх технічного обслуговування, кафе та готель.
		Одержання неправомірної вигоди передбачає будь-який спосіб прийняття неправомірної вигоди суб`єктом кримінального правопорушення. Відповідальність настає лише за умови, якщо особа одержала неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення будь-яких дій з використанням свого становища, повноважень, пов`язаних з ними можливостей, в інтересах того, хто надав таку вигоду або в інтересах третьої особи. Тобто має бути нерозривний зв`язок між одержанням неправомірної вигоди і вчиненням (не вчиненням) указаних дій. Оцінюючи наявність ознак об`єктивної сторони суд виходить з того, що обвинувачений ОСОБА_5 будучи сільським головою Переспівської сільської ради міг за грошову винагороду (неправомірну вигоду за вчинення ним дій) сприяти лобіюванню у прийнятті на сесії сільської ради відповідних рішень щодо виділення ОСОБА_6 земельної ділянки та не створенні перешкод по зміні її цільового призначення.
		Факт одержання неправомірної вигоди обвинуваченим ОСОБА_5 підтверджується належним чином доказами, що зібрані під час досудового розслідування, а саме: протоколами оглядів, протоколами обшуків, протоколами вручення технічних засобів, протоколом ідентифікації та вручення грошових коштів, протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину, протоколами, складеними за результатами проведення НСРД; висновками експертів та іншими доказами.
		Дослідивши відомості, отримані в ході проведення НСРД та показання свідків, суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_5 був зацікавлений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Разом із тим, важливо також зауважити, що на переконання суду, засада законності, у т.ч. у частині порядку отримання доказів покликана запобігти свавіллю держави та заохочувати доброчесну поведінку правоохоронних органів та їх посадових осіб. Поряд із цим, порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок здійснення досудового розслідування, чи окремих процесуальних дій, які втім не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися, з урахуванням балансу конкуруючих інтересів, з одного боку потреби суспільства у розкритті корупційного кримінального правопорушення і покарання особи, яка його вчинила, а з іншого важливість тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду кримінального провадження в цілому.
		Невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини за ч. 3 ст. 368 КК України, суд розцінює як намагання уникнути від кримінальної відповідальності за скоєне, оскільки вони спростовуються переліченими вище доказами у їх сукупності. 
		Таким чином, оцінюючи за таких умов на предмет достовірності як в сукупності, так і окремо наведені вище дані, які містять письмові докази, висновки експертиз, протоколи слідчих дій із додатками, протоколи оглядів, показання свідків суд бере до уваги, крім того, що вказані докази повністю узгоджуються між собою та з іншими наведеними вище документальними доказами, маючи взаємодоповнюючий характер, також і те, що отримані вони з незалежних один від одного джерел.
		За таких обставин, провівши всебічне, повне та неупереджене дослідження всіх обставин даного кримінального провадження, оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд поза розумним сумнівом вважає доведеним, що ОСОБА_5 вчинив умисні дії, що виразились у проханні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою із особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 368 КК України.
		Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.
		При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставин які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд не вбачає.
		Обставин які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_5 , суд не вбачає.
		Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує інформацію про стан його здоров`я, який не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, однак, вину не визнав, не розкаявся у вчиненому, вчинив тяжкий умисний корупційний злочини, ставлення обвинуваченого до вчиненого, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах наближених до мінімальної санкції ч. 3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна, з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування.
		Застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 положень ст.69, 75 КК України, а саме призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього кодексу, не застосування додаткового покарання, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього кодексу за це кримінальне правопорушення, та/або звільнення від відбуття покарання з випробовуванням, - не передбачене вказаними положеннями КК України, у зв`язку тим, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, відноситься до корупційних кримінальних правопорушень.
		На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , а також для запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропоційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Враховуючи встановлення судом винуватості ОСОБА_5 у кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, даних про його особу, наявність постійного місця проживання, а також, оскільки обвинуваченому ОСОБА_5 призначається покарання у виді позбавлення волі реально, а попередній запобіжний захід закінчився, суд приходить до переконання, що міру запобіжного заходу відносно нього слід обрати у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби, оскільки даний запобіжний захід забезпечать належну процесуальну поведінку останнього.
		Варто зазначити, що відносно однієї особи матеріали із даного кримінального провадження виділені в окреме провадження, яке на даний час зупинено.
		Суд звертає увагу, що ОСОБА_5 , та особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, діяли спільно, а встановлені судом обставини між собою взаємопов`язані, відтак, речові докази, що наявні у даному кримінальному провадженні містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин у кримінальному провадженні, яке виділено в окреме провадження, а тому, суд дійшов висновку частково вирішити долю речових доказів, відповідно положень до статті 100 КПК України.
		З врахування зазначеного, не підлягають скасуванню арешти накладені на речові докази, окрім арешту, який підлягає частковому скасуванню, що накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.01.2020, а саме, на речові докази: 15 (п`ятнадцяти) купюр номіналом по 100 доларів США загальною сумою 1500 доларів США; грошові кошти в сумі 2700 гривень; утеплену байкову сорочку в червону клітку; мобільний телефон марки «Samsung».
		Крім цього, арешт накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.01.2020 на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5  залишити до вступу вироку в законну силу.
		Стягнути із ОСОБА_5 в дохід держави судові витрати, пов`язані із проведенням судової експертизи у розмірі 2512 грн. 16 коп.
		Цивільний позов заявлено не було.
		Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		 у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки, з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Строк відбування покарання у виді позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування ОСОБА_5 , обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до вступу вироку у законну силу.
		Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі зобов`язання:
		1. прибувати за першою вимогою до суду, прокурора.
		2. заборонити залишати місце проживання: АДРЕСА_1 , без дозволу суду з 22:00 години до 07:00 години.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.01.2020  залишити до вступу вироку в законну силу.
		Арешт, ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.01.2020  скасувати частково.
		Речові докази:
		- 15 (п`ятнадцяти) купюр номіналом по 100 доларів США загальною сумою 1500 доларів США - повернути ОСОБА_6 ; 
		- грошові кошти в сумі 2700 гривень - конфіскувати в дохід держави;
		- утеплену байкову сорочку в червону клітку та мобільний телефон марки «Samsung» - повернути ОСОБА_5 .
		Стягнути із ОСОБА_5 судові витрати, пов`язані із проведенням судової експертизи 2512 (дві тисячі п`ятсот дванадцять) грн. 16 коп.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		Інші учасники судового провадження мають право копію вироку отримати в суді. 
		 
		Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...