Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/4865/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано судом: 24.01.2025. Зареєстровано: 24.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2025.
Дата набрання законної сили: 15.01.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  916/4865/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Баранець О.М., Студенець В.І., 
		 
		за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
		представників:
		позивача - Ніщенка О.С.,
		відповідача-1 - Василюк Н.І.,
		відповідача-2 - Василюк Н.І.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"
		на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 (суддя Бездоля Д.О.),
		на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 (суддя Бездоля Д.О.),
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 (головуючий суддя - Савицький Я.Ф., судді: Діброва Г.І., Ярош А.І.),
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (головуючий суддя - Савицький Я.Ф., судді: Діброва Г.І., Ярош А.І.),
		на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (головуючий суддя - Савицький Я.Ф., судді: Діброва Г.І., Ярош А.І.)
		у справі №916/4865/23
		за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"
		до 1. Фермерського господарства "Юг",
		2. фізичної особи ОСОБА_1 
		про стягнення 5 552 129,80 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1.Короткий зміст позовних вимог
		1.1.Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі також - АБ ПАТ "Укргазбанк") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про солідарне стягнення з Фермерського господарства "Юг" (далі - ФГ "Юг") та фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 24.06.2020 №888/2020/ХОД-МСБ станом на 31.10.2023 у розмірі 5 552 129,80 грн, яка складається із: основної заборгованості у сумі 4 999 999,15 грн, простроченої заборгованості по процентам у сумі 386 491,46 грн та заборгованості по процентам за Програмою компенсації процентів за програмою Фонду розвитку підприємництва в сумі 165 639,19 грн.
		1.2.Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ФГ "Юг" своїх зобов`язань за кредитним договором від 24.06.2020 №888/2020/ХОД-МСБ в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.
		Оскільки виконання зобов`язань ФГ "Юг" за кредитним договором забезпечено договором поруки від 24.06.2020 №888/2020/ХОД-МСБ-П, укладеним між поручителем - ОСОБА_1 та кредитором - ПАТ АТ "Укргазбанк", позивач вважає, що спірні суми необхідно стягнути з відповідачів солідарно.
		2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		2.1.16.11.2017 між Європейським інвестиційним банком (далі - гарант), Європейським інвестиційним фондом (далі - операційний агент) та позивачем (далі - посередник) була укладена Угода про ПВЗТВ в рамках східної ініціативи - Етап 1, метою якої є надання гарантії посереднику для часткового покриття кредитного ризику посередника, який стосується портфелю, з метою виправлення ринкових збоїв та збільшити доступ до/та наявність фінансування для кінцевих одержувачів у відповідному(-их) цільовому(-их) регіоні(-ах). Гарант цим надає безвідкличну та безумовну гарантію на користь посередника, із урахуванням та у відповідності із умовами цього договору (гарантія), гарант також відмовляється від своїх засобів захисту за гарантією у відповідності із положенням пункту 21.2 (відмова від прав захисту стосовно транзакцій із кінцевими одержувачами). Цією угодою гарант призначає посередника, який погоджується користуватися правами гаранта щодо стягнення сум, сплачених операційним агентом після платіжної вимоги (в рамках суброгації або іншим чином), включаючи, без обмеження призначити представника, уповноваженого діяти у компетентному суді або адміністративному органі, який виконуватиме від імені гаранта будь-які дії, необхідні для стягнення сум, сплачених операційним агентом від імені гаранта.
		2.2.30.01.2020 між Фондом розвитку підприємництва (далі - Фонд) та ПАТ АТ "Укргазбанк" (далі - уповноважений банк) був укладений договір №1 про співробітництво за програмою "Доступні кредити 5-7-9% (а.с.34-46, т.1). У пункті 1.1 цього договору визначено значення термінів, які вживаються у цьому договорі, зокрема:
		- гарантія Фонду - різновид державної підтримки, що передбачає надання Фондом на користь уповноваженого банку (бенефіціара) безвідкличної та безумовної (з урахуванням обмежень, встановлених Програмою, цим договором та договором про надання гарантії Фонду, що укладатиметься між Фондом та уповноваженим банком) гарантії виконання ММП, що входять до кредитного портфелю уповноваженого банку, частини грошових зобов`язань ММП (принципалів) з повернення ними кредитних коштів за кредитними договорами, укладеними з уповноваженим банком, з метою кредитування інвестиційних проектів ММП;
		- державна підтримка - фінансова державна підтримка суб`єктів мікро- та малого підприємництва, що надається Фондом через уповноважений банк на користь ММП на умовах цього договору та кредитного договору, укладеного між ММП та уповноваженим банком, в рамках реалізації Програми, з метою фінансової підтримки інвестиційного проекту ММП. Фінансова підтримка надається у вигляді компенсації процентів, гарантії Фонду;
		- ескроу рахунок - рахунок умовного зберігання (ескроу), що відкривається Фондом в уповноваженому банку на договірній основі для зарахування на такий рахунок грошових коштів державної підтримки, що підлягають перерахуванню на користь ММП (бенефіціарів) з метою компенсації процентів за кредитом ММП; обслуговування уповноваженим банком ескроу рахунку Фонду має здійснюватися без стягнення плати та без нарахування уповноваженим банком процентів за залишками коштів на ескроу рахунку;
		- компенсація процентів - різновид державної підтримки, що передбачає виплату Фондом на користь ММП суми грошових коштів, визначеної, відповідно до умов Програми, цього договору та кредитного договору, укладеного між ММП та уповноваженим банком, з метою часткової оплати нарахованих процентів за кредитом ММП, наданим уповноваженим банком в рамках реалізації Програми;
		- ММП - суб`єкт мікро- або малого підприємництва, зареєстрований в установленому законом порядку як суб`єкт господарювання, що відповідає критеріям, визначеним Програмою й викладеним в додатку №1 до договору, та який (ММП) уклав з уповноваженим банком відповідний кредитний договір, з метою кредитування інвестиційного проекту із залученням державної підтримки від Фонду в рамках реалізації Програми.
		2.3.Відповідно до пункту 3.1 договору компенсація процентів надається Фондом ММП з метою зниження його фактичних витрат на сплату встановленої кредитним договором базової процентної ставки за кредитом внаслідок чого такий ММП має сплачувати лише частину базової процентної ставки, яке становитиме 5 (п`ять) або 7 (сім) або 9 (дев`ять) процентів річних (далі - компенсаційна процентна ставка).
		2.4.Згідно з пунктом 3.6 договору перерахування уповноваженим банком з ескроу рахунку Фонду суми компенсації процентів в рахунок часткової оплати нарахованих процентів за кредитом ММП здійснюється щомісяця в день/період оплати ММП процентів відповідно до кредитного договору, укладеного між ММП та уповноваженим банком.
		2.5.За умовами пункту 3.7 договору надання Фондом державної підтримки ММП шляхом часткової компенсації процентів призупиняється (державна підтримка у вигляді компенсації процентів не надається) за період (календарний місяць), в якому має місце порушення ММП умов кредитного договору, визначене пунктом 3.2.1 договору. У випадку припинення порушення ММП умов кредитного договору та, відповідно, відсутності підстав для призупинення надання Фондом державної підтримки ММП, сплата компенсації процентів за кредитом ММП відновлюється з наступного календарного місяця за місяцем, в якому ММП було усунене зазначене порушення умов кредитного договору, в т.ч. внаслідок реструктуризації простроченої заборгованості за кредитом ММП.
		2.6.Згідно з пунктом 3.8 договору уповноважений банк, у випадку невчасного перерахування / неперерахування коштів компенсації процентів ММП на ескроу рахунок Фонду, має забезпечити безперервність кредитування ММП на умовах Програми, цього договору та кредитного договору, укладеного з ММП (із застосуванням компенсаційної процентної ставки). Неможливість здійснення уповноваженим банком перерахування коштів для компенсації процентної ставки за кредитом ММП, у зв`язку із відсутністю на ескроу рахунку необхідної суми коштів, впродовж не більше 6 місяців поспіль (далі - період відсутності коштів), не має бути підставою для уповноваженого банку визнавати таку заборгованість ММП зі сплати процентів за кредитним договором простроченою. Нараховані уповноваженим банком проценти за кредитом ММП за період відсутності коштів, підлягають сплаті ММП уповноваженому банку.
		2.7.Відповідно до пункту 13.1 договору, керуючись принципом свободи договору та враховуючи норми статті 628 ЦК, сторони дійшли згоди, що цей договір є змішаним та містить також елементи договору доручення, за яким уповноважений банк (як повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок Фонду (як довірителя) визначені договором юридичні дії, пов`язані із наданням державної підтримки на користь ММП. У відповідності до статті 1002 ЦК уповноважений банк виконує свої обов`язки повіреного за цим договором безоплатно. Керуючись положеннями ЦК сторони дійшли згоди відступити від положень актів цивільного законодавства, а саме від положень частини першої статті 1007 ЦК щодо обов`язку Фонду як довірителя за цим договором видати уповноваженому банку як повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених цим договором.
		2.8.24.06.2020 між ПАТ АТ "Укргазбанк" (далі - банк) та ФГ "Юг" (далі - позичальник) був укладений кредитний договір №888/2020/ХОД-МСБ (а.с.17-24, т.1; далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого банк у межах співпраці з Німецько - Українським фондом за кредитним договором №008/2-02 від 28.12.2016 відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитної лінії в сумі 5 000 000,00 грн із щорічним обнулінням ліміту, а позичальник зобов`язується сплачувати комісії та проценти за користування кредитними коштами та повернути кредит у порядку та на умовах, визначених цим договором.
		2.9.Відповідно до пункту 1.3 договору надання кредиту здійснюється з 24.06.2020 по 15.12.2022 (включно).
		2.10.За умовами підпункту 1.4.1, 1.4.2 договору за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного пунктом 1.3 договору з нарахуванням встановленого графіку зменшення ліміту кредитної лінії за цим договором (строкова заборгованість), базова процентна ставка за користування кредитними коштами (далі - базова процентна ставка) встановлюється в розмірі 17,0% річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті в строк (прострочена заборгованість), відповідно до пункту 1.3 цього договору, у тому числі строки, визначені в графіку зменшення ліміту кредитної лінії за цим договором та/або відповідно до умов дострокового погашення кредиту, встановлених внаслідок застосування банком вимоги дострокового повного або часткового виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, базова процентна ставка встановлюється в розмірі, визначеному в пункті 1.4.1 договору, збільшеному на 5,0%.
		2.11.За умовами пункту 2.8 договору позичальник підтверджує, що він проінформований про те, що частина кредитного ризику банку, у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором в повному обсязі або в його частині, покривається за рахунок гарантії Європейського інвестиційного банку, у зв`язку з чим позичальник погоджується, зокрема, з тим, що: до Європейського інвестиційного банку або Європейського інвестиційного фонду (які діють спільно або окремо), перейдуть, в рамках суброгації, права кредитора стосовно такого позичальника за відповідним кредитним договором, включаючи права за будь-яким забезпеченням, наданим банку, у випадку, якщо Європейський інвестиційний банк або Європейський інвестиційний фонд здійснять платіж на користь банку в рахунок погашення заборгованості позичальника за цим договором; Європейський інвестиційний банк або Європейський інвестиційний фонд (які діють спільно або окремо) матимуть повне право регресу проти такого позичальника стосовно усіх сум, сплачених Європейським інвестиційним банком або Європейським інвестиційним фондом за гарантією і можуть вимагати від нього сплату таких сум на першу вимогу  напряму або через банк.
		2.12.За умовами пункту 3.4 договору проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 15 числа місяця,  наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит відповідно до пункту 1.3 цього договору або в день, зазначений в письмовому повідомленні банку про дострокове розірвання договору.
		2.13.Згідно з пунктом 3.7 договору нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної в підпункті 1.4.2 договору.
		2.14.Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 договору банк має право відмовитися від надання позичальнику кредитних коштів за цим договором частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань по даному договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, зокрема у разі, якщо позичальник не виконав у строк свої зобов`язання по поверненню кредиту (його частини), у тому числі достроковому, та/або сплаті процентів за користування кредитними коштами, комісій, штрафних санкцій, передбачених цим договором та/або договором забезпечення.
		2.15.У пункті 7.5 договору сторони погодили відповідальність позичальника у разі настання події припинення, а саме:
		- підпункт 7.5.1 У випадку неповернення в строк кредиту при настанні події припинення, вся заборгованість позичальника щодо погашення суми кредиту вважається простроченою і позичальник зобов`язаний сплатити на користь банку проценти від суми простроченої заборгованості позичальника щодо погашення суми кредиту, які у відповідності до частини другої статті 625 ЦК встановлюються за домовленістю сторін у процентах та дорівнюють 22,0%, розрахованих від суми простроченої заборгованості позичальника щодо погашення суми кредиту за весь період прострочення;
		- підпункт 7.5.2 Сторони визначили, що днем настання події припинення і днем визнання заборгованості позичальника щодо погашення суми кредиту простроченою є: закінчення строку кредитування - наступний календарний день після кінцевої дати строку кредитування, визначеної в пункті 1.3 цього договору; пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту - дата, зазначена в такому письмовому повідомленні банку; звернення банку з позовом про дострокове стягнення кредиту, у тому числі, шляхом звернення стягнення на заставне майно - наступний календарний день за днем поштового відправлення позовної заяви банку до відповідача(-чів);
		- підпункт 7.5.3 При розрахунку розміру платежу позичальника на користь банку згідно з пунктом 7.5.1 цього договору використовується метод "факт/факт", враховуючи день настання події припинення та не враховуючи день, коли прострочена заборгованість позичальника щодо погашення суми кредиту була повністю погашена.
		2.16.Згідно з пунктом 7.7, 7.8, 7.9 договору сторони домовились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили), що не залежить від волі сторін, такі як війни, військові дії, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії держави, пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища тощо, що створюють неможливість виконання стороною(-нами) своїх зобов`язань, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього договору на період дії зазначених обставин. Доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий відповідними компетентними органами, в тому числі Торгово-промисловою палатою України.  Виникнення форс-мажорних обставин продовжує строк виконання взаємних зобов`язань сторін за цим договором на період тривалості дії таких обставин без відшкодування збитків обох сторін.
		2.17.24.05.2021 між позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода №1 до договору, за умовами якої сторони, зокрема, домовились пункти 7.5.1, 7.5.2 викласти в новій редакції: " 7.5.1. У випадку неповернення позичальником кредитних коштів при настанні події припинення, вся фактична заборгованість позичальника вважається простроченою. Позичальник зобов`язаний повернути таку фактичну заборгованість в повному розмірі та сплатити на користь банку платежі згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, які дорівнюють 40,0% річних. Сторони визначили, що платежі згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України - плата банку за порушення грошового зобов`язання, розрахована за домовленістю сторін у процентах річних від суми простроченої фактичної заборгованості, розмір яких у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюється та підлягає сплаті за весь період прострочення"; " 7.5.2. Сторони визначили, що днем настання події припинення та датою прострочення фактичної заборгованості позичальника є:".
		2.18.03.06.2021 між позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода №2 до договору (а.с.27-29, т.1), відповідно до п.1 якої сторони доповнили розділ "Терміни, що застосовуються в договорі" наступними термінами: "UIRD3m" - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що відповідає депозитній ставці на строк 3 місяців та інформація щодо якого публікується Національним банком України щоденно у вільному доступі; програма - Програма фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва, яка реалізується Фондом розвитку підприємництва згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №28".
		2.19.У пункті 2 додаткової угоди №2 сторони доповнили пункт 1.4.1 договору наступними абзацами: "За період з 03.06.2021 по 15.12.2022 (включно) позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами: при дотриманні позичальником умов Програми та/або умов цього договору - у розмірі 3,0% річних (далі - компенсаційна процентна ставка); при недотриманні позичальником умов Програми та/або умов цього договору, а також у випадках, передбачених цим договором, у розмірі, який встановлюється та переглядається банком щоквартально згідно з процедурою, визначеною в розділі IV цього договору, та станом на дату цієї додаткової угоди складає суму значення індексу UIRD3m для національної валюти на дату, що передує даті укладення цієї додаткової угоди та значення фіксованої маржі 6,0% річних (далі - базова процентна ставка).
		2.20.Пунктом 4 додаткової угоди сторони доповнили кредитний договір пунктом 1.7, який містить такі умови: Сума компенсації процентів, що підлягає сплаті Фондом розвитку підприємництва за кредитом позичальника, розраховується як різниця між сумою нарахованих банком процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов цього договору/додаткового договору, що визначається із застосуванням базової процентної ставки та сумою нарахованих банком процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов цього договору/додаткового договору, що визначається із застосуванням компенсаційної процентної ставки, визначеної з урахування вимог Програми надання фінансової державної підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва "Доступні кредити 5-7-9%", яка реалізується Фондом розвитку підприємництва (далі - Програма) та яка підлягає сплаті позичальником за кредитом за звітний період.
		2.21.До матеріалів справи також долучено Правила надання кредиту клієнтам мікро- та малого бізнесу за Програмою фінансової державної підтримки суб`єктів мікро- та малого підприємництва "Доступні кредити 5-7-9%" в АБ "УКРГАЗБАНК" (а.с.12-91, т.3; далі - Правила), які містять, зокрема, наступні умови.
		2.22.Відповідно до пункту 2.1 Правил банк надає позичальнику кредитні кошти/відкриває кредитну лінію у розмірі та на умовах, визначених договором про надання кредиту, а позичальник зобов`язується повернути кредитні кошти, сплатити комісії та проценти за користування кредитними коштами у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту.
		2.23.Згідно з пунктом 2.7 Правил нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного договором про приєднання, здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами (строкової заборгованості), виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної в договорі про приєднання. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами використовується метод "факт/360", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та банківського року з розрахунку 360 днів у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються банком щомісяця не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день повного (у тому числі дострокового) погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового розірвання договору про надання кредиту, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту, а у разі настання події припинення до дня настання події припинення, відповідно до п.4.4.2 цих Правил.
		2.24.За умовами пункту 2.8 Правил проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит відповідно до пункту 2 договору про приєднання, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту або в день зазначений в письмовому повідомленні банку про дострокове повернення кредиту, на рахунок вказаний в пункті 14 договору про приєднання. У разі якщо останній день для сплати (погашення) процентів за користування кредитними коштами припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються з урахуванням положень пункту 2.10 цих Правил. У разі ненадходження платежів від позичальника в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами у встановлені цими Правилами строки, суми непогашених у строк процентів за користування кредитними коштами наступного банківського дня визнаються простроченими. Банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом на договірне списання цієї суми з поточних рахунків позичальника, відкритих в банку, в порядку, визначеному в пункті 2.17 цих Правил.
		2.25.Відповідно до пункту 2.9 Правил неможливість здійснення банком перерахування коштів для компенсації процентної ставки за кредитом позичальника, у зв`язку із невчасним перерахуванням / не перерахуванням Фондом розвитку підприємництва необхідної суми коштів на рахунок умовного зберігання (ескроу) впродовж 6 місяців поспіль, не є підставою для визнання такої заборгованості позичальника зі сплати процентів за договором надання кредиту, простроченою. Нараховані банком проценти за користування позичальником кредитними коштами за період відсутності на рахунку умовного зберігання (ескроу) коштів для компенсації процентної ставки за кредитом позичальника, підлягають сплаті позичальником банку.
		2.26.Згідно з пунктом 2.14 Правил нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені договором про надання кредиту (прострочена заборгованість), здійснюються на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної в договорі про приєднання. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення. Сторони узгодили, шо в разі настання події припинення, банк зупиняє нарахування процентів за користування кредитними коштами з дати визначеної для такої події у п.4.4.2. Правил, а позичальник зобов`язується сплатити на користь банку платежі визначені в п.4.4. цих Правил у випадку їх виникнення.
		2.27.Відповідно до п.п.2.21, 2.22, 2.23 Правил Фондом розвитку підприємництва за кредитом надається компенсація нарахованих процентів за користування позичальником кредитними коштами в розмірі та строки, визначені умовами Програми, та при дотриманні позичальником умов Програми. Компенсація нарахованих процентів за користування кредитними коштами надається Фондом розвитку підприємництва позичальнику з метою зниження його фактичних витрат на сплату встановленої договором про приєднання базової процентної ставки за кредитом, внаслідок чого такий позичальник має сплачувати лише частину базової процентної ставки у розмірі компенсаційної процентної ставки з урахуванням умов договору про приєднання. Сума компенсації процентів, що підлягає сплаті Фондом розвитку підприємництва за кредитом позичальника, розраховується як різниця між сумою нарахованих банком процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов договору про приєднання, що визначається із застосуванням базової процентної ставки та сумою нарахованих банком процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов договору про приєднання, що визначається із застосуванням компенсаційної процентної ставки, визначеної з урахування вимог Програми та яка підлягає сплаті позичальником за кредитом за звітний період. В розрахунку суми компенсації процентів не враховується підвищена (штрафна) процентна ставка за кредитом позичальника, зазначена в п.7 та п.8 договору про приєднання (у випадку її застосування за кредитом позичальника). Компенсація процентів за кредитом надається за календарний місяць протягом якого строк існування будь-якого із наступних порушень позичальником умов договору про надання кредиту: прострочення виконання позичальником зобов`язання зі сплати частини/повної суми основної заборгованості за кредитом (відповідно до встановленого графіку погашення заборгованості за кредитом) та/або прострочення виконання позичальником зобов`язання зі сплати частини нарахованих процентів за кредитом (за компенсаційною процентною ставкою, що підлягає застосуванню протягом місяця, за який сплачуються проценти), не перевищував 15 календарних днів. Позичальник зобов`язаний самостійно забезпечити сплату базової процентної ставки, визначеної договором про приєднання (з урахуванням умов Порядку), у випадку порушення позичальником умов Порядку або у випадку встановлення банком та/або Фондом розвитку підприємництва фактів подання позичальником недостовірної/неправдивої інформації, наслідком чого стало неправомірна участь позичальника у програмі отримання державної підтримки згідно Порядку та/або використання позичальником кредиту не за цільовим призначенням та/або у разі, якщо період відсутності коштів у Фонду розвитку підприємництва триває понад 6 місяців поспіль та/або у разі припинення/призупинення здійснення Фондом розвитку підприємництва виплат державної підтримки у випадку припинення фінансування програми отримання державної підтримки згідно Порядку з боку держави та/або прийняття нормативно-правових актів, обов`язкових до виконання Фондом розвитку підприємництва, що унеможливлюють здійснення Фондом розвитку підприємництва виплат державної підтримки, та/або у інших випадках, передбачених договором про приєднання.
		2.28.Згідно з пунктом 3.2 Правил позичальник приєднанням до Правил підтверджує, що він проінформований про те, що, у випадку надання відповідно до умов п.10.1 договору про приєднання йому гарантії Фонду розвитку підприємництва, частина кредитного ризику банку, у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором в повному обсязі або в його частині, покривається за рахунок гарантії Фонду розвитку підприємництва. Гарантія Фонду розвитку підприємництва надається Фондом розвитку підприємництва за договорами про надання кредиту включеними до портфелю. У разі не включення договору про надання кредиту, за яким в забезпечення надана гарантія Фонду розвитку підприємництва, до портфелю, кредитні кошти позичальнику не надаються. Позичальник повинен відповідати критеріям прийнятності, визначеним Порядком, а також вимогам відповідності позичальника критеріям, визначеним внутрішніми нормативними документами банку. Ставка гарантії Фонду розвитку підприємництва встановлюється Фондом розвитку підприємництва в залежності від категорії позичальника та становить: - для позичальника, що відноситься до категорії діючого бізнесу - 50% від суми кредиту, наданого позичальнику відповідно до п.1 договору про приєднання; - для позичальника, що відноситься до категорії новоствореного бізнесу та/або для кредиту, що надається для запобігання виникненню та поширенню короновірусної хвороби COVID-19, а також для запобігання та подолання її наслідків - 80% від суми кредиту, наданого позичальнику відповідно до п.1. договору про приєднання.
		2.29.Відповідно до пункту 3.4 Правил умови пунктів 3.4, 4.2.9, 9.22 та 9.23 поширюються на кредити, за якими діє гарантійний механізм ЄІБ та не поширюється на нові кредити. У випадку застосування гарантійного механізму ЄІБ, надання кредиту стало можливим завдяки підтримці Європейського союзу в рамках програми DCFTA Agreement Initiative East. У випадку застосування гарантійного механізму ЄІБ, позичальник підтверджує, що він проінформований про те, що частина кредитного ризику банку у розмірі 70% зобов`язань позичальника за кредитом (щодо основного боргу позичальника за кредитом, процентів по кредиту за компенсаційною процентною ставкою, що не сплачені позичальником на момент виникнення простроченого платежу, та розрахованих за період 90 днів з дати виникнення простроченого платежу), у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за договором про надання кредиту в повному обсязі або в його частині, покривається за рахунок гарантії ЄІБ. Гарантія Фонду розвитку підприємництва або гарантія Кабінету Міністрів України не може застосовуватися одночасно з гарантією ЄІБ.
		2.30.Згідно з пунктом 5.6, 5.7, 5.8 Правил сторони погодилися, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили), що не залежать від волі сторін, такі як: війни, військові дії, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії держави, пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища тощо, що створюють неможливість виконання стороною(ами) своїх зобов`язань, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень договору про надання кредиту на період дії зазначених обставин. Доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий відповідними компетентними органами / організаціями, в тому числі Торгово-промисловою палатою України.  Виникнення форс-мажорних обставин  продовжує строк виконання  взаємних зобов`язань сторін за договором про надання кредиту на період тривалості дії таких обставин без відшкодування збитків обох сторін.
		2.31.24.06.2020 між позивачем (далі - кредитор), відповідачем-2 (далі - поручитель) та відповідачем-1 (далі - позичальник) був укладений договір поруки №888/2020/ХОД-МСБ-П (а.с.30-31, т.1), за умовами якого поручитель зобов`язався перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 24.06.2020 № 888/2020/ХОД-МСБ, а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього, згідно якого позичальник зобов`язаний не пізніше 15.12.2022 повернути кредит у розмірі 5 000 000,00 грн та сплатити проценти за користування кредитом у межах строку кредитування, виходячи з 17,0% річних, у разі неповернення коштів у погоджений строк - виходячи з базової процентної ставки збільшеної на 5,0%. При цьому поручитель надає свою згоду на зміни умов кредитного договору, які призведуть або можуть призвести до збільшення обсягу його відповідальності, а також підтверджує, що такі зміни не потребують отримання кредитором будь-якого додаткового погодження у майбутньому, в тому числі укладення сторонами за цим договором додаткової (-их) угоди/договору(-ів) тощо.
		2.32.За умовами пункту 1.2, 1.3 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник.
		2.33.Відповідно до пункту 5.1 договору поруки він набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення відбитками печаток (за наявності) і діє до 15.12.2032 (включно).
		2.34.Далі, між сторонами укладались додаткові угоди №1 та №2 до договору поруки (а.с.32-33, т.1), у зв`язку з укладенням між позивачем та відповідачем-1 додаткових угод до кредитного договору в частині погодження сплати процентів за користування кредитом. Зокрема, відповідач-2 погодився з умовами щодо сплати процентів виходячи із суми значення індексу UIRD3m для національної валюти станом на попередній банківський день, що передує даті укладення додаткової угоди №2 від 03.06.2021 та значення фіксованої маржі 6,0% річних, з урахуванням щоквартальної зміни згідно умов кредитного договору та сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором, виходячи з процентної ставки, що збільшена на 5,0%.
		2.35.Відповідно до даних Реєстру (а.с.73-75, т.1) ФГ "Юг" зареєстровано за адресою: вул. Мелітопольська, 1, корп. Б, смт Любимівка, Каховський р-н, Херсонська обл.
		2.36.За поясненнями відповідачів, свою господарську діяльність ФГ "Юг" здійснює за вищевказаною адресою, а згідно з матеріалів справи (а.с.92-93, т.3), відповідачу-1 на праві власності належать житлові будівлі виробничої бази, за адресою: вул. Мелітопольська, 1-Б, 1-В, смт Любимівка, Каховський р-н, Херсонська область.
		2.37.Керівником ФГ "ЮГ" є ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.76, т.1).
		2.38.Загальновідомою є обставина тимчасової окупації Каховського району Херсонської області. Так, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами та доповненнями), територію Каховської міської територіальної громади віднесено до переліку територій, тимчасово окупованих рф з 24.02.2022 та станом на цей час.
		2.39.У зв`язку з тимчасовою окупацією м. Каховка Херсонської області, відповідач-2 змінив адресу свого місцезнаходження, що підтверджується поясненнями останнього та поданими до матеріалів справи доказами оренди відповідачем-2 з 23.10.2023 квартири, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6-11, т.2).
		2.40.Листом від 25.01.2024 Херсонська обласна військова адміністрація повідомила відповідачу-1 щодо неможливості складення акта про знищення та/або наявності рухомого та нерухомого майна (а.с.94-95, т.3), у зв`язку з тимчасовою окупацією всієї території Каховського району.
		2.41.Як наголошує відповідач-1, окупація м. Каховка ФГ "Юг" та її наслідки унеможливили здійснення підприємством господарської діяльності, що стало підставою для звільнення працівників (а.с.126-127, т.2; а.с.97, т.3).
		2.42.Сертифікатом №6500-24-0323 (а.с.167-168, т.3) Херсонська торгово-промислова палата засвідчила настання для ФГ "Юг" форс-мажорної обставини щодо виконання кредитного договору від 24.06.2020 №888/2020/ХОД-МСБ, укладеного з позивачем, яка настала 24.02.2022 та триває станом на 12.02.2024. Форс-мажорні обставини для відповідача-1 виникли у зв`язку з: військовою агресією рф проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні; тимчасовою окупацією, оточенням (блокуванням), веденням бойових дій на території Любимівської селищної територіальної громади Каховського району Херсонської області.
		3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		3.1.Господарський суд Одеської області рішенням від 09.04.2024 у справі №916/4865/23, яке Південно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 09.10.2024, у задоволенні позову відмовив повністю.
		3.2.Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до умов кредитного договору виникнення форс-мажорних обставин продовжує строк виконання взаємних зобов`язань сторін за цим договором на період тривалості дії таких обставин без відшкодування збитків обох сторін. З огляду на такі умови договору, а також встановлення судами існування форс-мажорної обставини щодо виконання кредитного договору, яка настала 24.02.2022 та тривала на час вирішення спору, суди дійшли висновків, що зобов`язання ФГ "Юг" з повернення кредиту не є простроченими та відмовили в задоволенні позову.
		3.3.Господарський суд Одеської області додатковим рішенням від 22.04.2024 у справі №916/4865/23: стягнув з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ФГ "Юг" витрати на правничу допомогу в сумі 70 000 грн; стягнув з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 25  000 грн.
		3.4.У вказаному додатковому рішенні суд першої інстанції, з урахуванням негативного для Банку результату вирішення спору, дійшов висновку, що надані суду докази на підтвердження понесення відповідачами витрат на правничу допомогу, свідчать про те, що надані адвокатом послуги відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру.
		Водночас, враховуючи те, що представництво інтересів обох відповідачів у справі представляв один адвокат, яким формувалась спільна позиція довірителей, при цьому процесуальні документи готувались та подавались одночасно як від ФГ "Юг", так і від ОСОБА_1 , так само інтереси обох відповідачів одночасно представляв один адвокат під час розгляду справи у судових засіданнях, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність обмеження розміру витрат на правничу допомогу відповідача-2.
		3.5.Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 23.10.2024 додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/4865/23 змінив, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: "Заяву ФГ "Юг" про стягнення витрат на правничу допомогу в межах розгляду справи №916/4865/23 задовольнити частково. Стягнути з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ФГ "Юг" витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. Стягнути з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. В іншій частині заяви - відмовити.".
		3.6.Постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 мотивована тим, що витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі не відповідають критеріям обґрунтованості, є неспівмірними із складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а їх відшкодування матиме надмірний характер. Такі висновки апеляційного суду обґрунтовані, зокрема, наявністю декількох однотипних спорів (крім даного - у справі №916/4865/23), зокрема, №916/5106/23 та №916/5104/23, які розглядаються господарським судом, за позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" до ФГ "Юг" та фізичної особи ОСОБА_1 , відповідно до яких відбувається солідарне стягнення заборгованості за договорами кредиту та поруки. Єдиною відмінністю відповідних справ є те, що стягнення відбувається за окремими документами. Тобто, відповідачі фактично при кожному розгляді замінюють номери кредитного договору, за яким відбувається стягнення, не змінюючи при цьому, ні обставини, ні матеріально-правове обґрунтування своєї позиції, ні заперечення на позовні вимоги Банку. При цьому, за кожним таким розглядом ФГ "Юг" та фізична особа ОСОБА_1 заявляють в подальшому клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		3.7.Південно-західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 23.10.2024 заяву ФГ "Юг" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за апеляційним переглядом справи №916/4865/23 задовольнив частково. Стягнув з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ФГ "Юг" 3 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. Стягнув з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 3 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти вимог ФГ "Юг" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із апеляційним переглядом справи №916/4865/23 відмовив.
		3.8.Стягнення зазначених вище сум, за висновком апеляційного суду, є обґрунтованим, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їх розміру, є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) в суді апеляційної інстанції.
		4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
		4.1.ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені Господарським судом Одеської області рішення від 09.04.2024 та додаткове рішення від 22.04.2024, ухвалені Південно-західним апеляційним господарським судом постанови від 09.10.2024, від 23.10.2024 та додаткову постанову від 23.10.2024 у справі №916/4865/23 в повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з ФГ "Юг" та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 24.06.2020 №888/2020/ХОД-МСБ станом на 31.10.2023 у розмірі 5 552 129,80 грн, яка складається із: основної заборгованості у сумі 4 999 999,15 грн, простроченої заборгованості по процентам у сумі 386 491,46 грн та заборгованості по процентам за Програмою компенсації процентів за програмою Фонду розвитку підприємництва в сумі 165 639,19 грн, а також судовий збір у розмірі 83 281,95 грн по 41 640,98 грн з кожного; стягнути з ФГ "Юг" та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" судовий збір за подання до: Господарського суду Одеської області позовної заяви по справі №916/4865/23 у розмірі 83 281,95 грн, Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги по справі №916/4865/23 у розмірі 99 938,34 грн. 
		4.2.Скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22, від 13.09.2023 у справі №910/8741/22, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 05.07.2023 у справі №911/3312/21, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, щодо застосування статей 193, 200 Господарського кодексу України (далі - ГК), статей 525, 526, 530, 543, 546, 553, 554, 559, 560, 563, 569, 610-612, 617, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 126, 129, 236 ГПК (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі -  ГПК).
		4.3.Відповідачі подали відзив на касаційну скаргу, в якому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 залишити без змін. Відповідачі вважають, що зазначені рішення у справі №916/4865/23 є законними та обґрунтованими, ґрунтуються на засадах верховенства права та на підставі всіх всебічно досліджених доказів у справі в їх сукупності.
		Водночас у відзиві на касаційну скаргу відповідачі зазначають, що суд апеляційної інстанції незаконно скасував додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024.
		Також у відзиві на касаційну скаргу відповідачі наводять розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в загальній сумі 20 000,00 грн та просять стягнути їх з позивача на користь кожного з відповідачів по 10 000 грн.
		4.4.Позивач заявив клопотання в порядку частини п`ятої статті 126 ГПК про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, та вважає, що усі судові витрати мають бути покладені на відповідачів у справі відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК.
		4.5.У судовому засіданні, що відбулося 11.12.2024, колегія суддів дійшла висновку про необхідність в оголошенні перерви.
		5.Позиція Верховного Суду
		Щодо оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2024
		5.1.За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.
		5.2.У постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).
		5.3.У статті 287 ГПК, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
		5.4.З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1). 
		5.5.Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		5.6.Наведене узгоджується із частиною четвертою статті 236 ГПК, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		5.7.Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.
		5.8.При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
		5.9.Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
		5.10.Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:
		- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);
		- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);
		- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);
		- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).
		5.11.Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі      №233/2021/19).
		5.12.Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі      №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).
		5.13.Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22, від 13.09.2023 у справі №910/8741/22, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, з огляду на таке.
		5.14.У справі №904/3886/21 предметом розгляду були вимоги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (Підприємство) про стягнення з Аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр К" (Товариство) 51 793 879,96 грн збитків, 11 214 580,90 грн штрафу, 2 250 572,21 грн пені. Позовні вимоги у вказаній справі були обґрунтовані неналежним виконанням Товариством зобов`язань за договором поставки від 25.06.2020 №60416689 (Договір) у частині своєчасної поставки товару. Судовими рішеннями у позові відмовлено. Судами встановлено, що матеріалами справи підтверджується невиконання Товариством у повному обсязі умови Договору, а саме не здійснення поставки товару в обумовленому сторонами обсязі. Судами також встановлено, сторонами у Договорі погоджено, що достатнім доказом наявності форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України; роз`яснення Торгово-промислової палати України. У матеріалах справи наявний лист від 01.06.2021 №1508/05-7.4 Дніпропетровської торгово-промислової палати, в якому підтверджено засвідчення форс-мажорних обставин з видачею уповноваженим органом Дніпропетровською ТПП, відповідного сертифіката №1200-20-1964 від 14.12.2020, з урахуванням положень частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України". Отже, з урахуванням погоджених сторонами умов Договору, суди дійшли висновку про те, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Дніпропетровської торгово-промислової палати, як визначено умовами Договору, тобто надані Товариством докази є належним свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов Договору, а саме стягнення неустойки, штрафу та відшкодування збитків, тому суди відхилили доводи Підприємства про недоведення Товариством належними та допустимими доказами настання форс-мажорних обставин, які не надали Товариству змоги своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов`язання за Договором. Приймаючи постанову від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 про залишення без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. При цьому у вказаній постанові Верховний Суд зазначив про те, що: 1) Підприємство у касаційній скарзі посилається на те, що, ухвалюючи рішення, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №911/1366/18, від 17.04.2019 у справі №927/430/17, від 06.05.2020 у справі №126/746/17, від 03.03.2021 у справі №522/799/16, від 27.08.2020 у справі №185/2918/15, щодо застосування статей 213 ЦК, та від 26.05.2020 у справі №918/289/19, щодо застосування частини першої статті 617 ЦК у подібних правовідносинах. Водночас, як зазначив Верховний Суд, у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Таким чином вказані доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу як такі, що наведені скаржником лише для візуальної наявності у касаційній скарзі посилань на відповідну норму процесуального законодавства, якою визначені підстави касаційного оскарження судових рішень (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України); 2) також Підприємство у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 4.1 Регламенту Торгово-промислової палати в контексті тлумачення терміну "Торгова палата відповідної України". Однак, як зазначив Верховний Суд, відсутні підстави для формування висновку щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, оскільки судами встановлені обставини, які визначають індивідуальність правовідносин сторін у даній справі.
		5.15.Із наведеного вбачається, що у вказаній справі розглядалось питання відповідальності за порушення зобов`язання та наявності/відсутності підстав звільнення від такої відповідальності. При цьому у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд не робив висновків щодо застосування норм матеріального права, які зазначає скаржник у своїй касаційній скарзі у цій справі №916/4865/23. 
		5.16.Суд також звертає увагу, що у своїй касаційній АБ ПАТ "Укргазбанк" у цій справі №916/4865/23 посилається на те, що Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", з наведенням відповідного цитування. Позивачем при зверненні з касаційною скаргою у цій справі №916/4865/23 було самостійно визначено пункт 1 частини другої статті 287 ГПК в якості підстави для її подання. Водночас скаржник не обґрунтовував касаційну скаргу тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані приписи статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, як підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК. До того ж, як зазначалось у самій постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо питання застосування вказаних норм права (статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 4.1 Регламенту Торгово-промислової палати в контексті тлумачення терміну "Торгова палата відповідної ТПП України") у подібних правовідносинах, оскільки судами встановлені обставини, які визначають індивідуальність правовідносин сторін у даній справі.
		5.17.У справі №910/8580/22 предметом розгляду були вимоги Фізичної особи - підприємця Удовиченка В.О. до Акціонерного товариства "Укрпошта" та Акціонерного товариства "Банк інвестиції та заощаджень" про визнання гарантії, виданої банком на забезпечення виконання зобов`язання принципала - ФОП Удовиченка В.О., такою, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги у вказаній справі були обґрунтовані відсутністю підстав для виконання Акціонерним товариством "Банк інвестиції та заощаджень" банківської гарантії за вимогою про сплату гарантійного платежу Акціонерному товариству "Укрпошта". Судовими рішеннями у позові відмовлено. Приймаючи судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з такого: враховуючи норми частини першої статті 640 ЦК, пункту 10 частини першої статті 10, частини шостої статті 33 Закону України "Про публічні закупівлі" Договір поставки є укладеним (між ФОП Удовиченком В.О. та АТ "Укрпошта"); на виконання умов Договору поставки ФОП Удовиченко В.О. надав АТ "Укрпошта" письмову банківську гарантію №2732/22-ГВ; позивач у строки, встановлені Договором поставки, товар не поставив, чим порушив взяті на себе зобов`язання за Договором поставки; обставини, на які посилається позивач, зокрема: військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022, вже існували на час укладання Договору поставки; згідно із умовами Договору поставки сама по собі наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) не являється підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (пункт 5.7 Договору поставки), а також для розірвання договору у разі існування форс-мажорних обставин більше 3 місяців (пункт 5.9 Договору поставки); позивачем не надано покупцю сертифіката ТПП України (відповідно до умов Договору поставки) на підтвердження впливу форс-мажорних обставин на можливість виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором поставки; позивачем не надано належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним Договором поставки. Приймаючи постанову від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 про залишення без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що ураховуючи встановлені обставини справи судами попередніх інстанцій (зокрема щодо невиконання позивачем умов спірного Договору поставки, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), ураховуючи правове регулювання щодо гарантійного забезпечення виконання зобов`язання, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про відсутність правових підстав для визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
		5.18.Із наведеного вбачається, що у вказаній справі розглядалось питання наявності/відсутності підстав для визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, у зв`язку з порушенням зобов`язання (Договору поставки).
		5.19.При цьому у постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 Верховний Суд наводив висновки у контексті доводів касаційної скарги, зокрема про необхідність формування правового висновку щодо застосування частини першої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК, частини другої статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", щодо того, чи належить здійснена Національним банком України девальвація гривні відносно іноземних валют до обставин непереробної сили.
		5.20.У справі №922/999/22 предметом розгляду були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" про стягнення з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" заборгованості за спожитий природний газ по договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41GP617-739-20 від 21.12.2020 у розмірі 32 771 569,81 грн, пені у розмірі 4 277 378,48 грн, 3% річних у розмірі 438 159,37 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 077 207,69 грн, а також 638 464,73 грн судового збору. Позовні вимоги у вказаній справі були обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі здійснив розрахунки за послуги з постачання природного газу згідно з договором №41GP617-739-20 від 21.12.2020. Судовими рішеннями позов задоволено повністю. Приймаючи судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що відповідач неналежним чином виконував обов`язки з оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 32 771 569,81 грн. Беручи до уваги термін прострочення оплати товару відповідачем, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки, судом першої інстанції було встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно, а тому суд задовольнив позов повністю. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в оскаржуваній частині (в частині стягнення пені у розмірі 4 277 378,48 грн, 3% річних у розмірі 438 159,37 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 077 207,69 грн), перевіривши наданий позивачем розрахунок щодо інфляційних втрат, 3% річних та пені, також дійшов висновку про його обґрунтованість. Суд апеляційної інстанції, мотивуючи відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій, зазначив, що відповідач, посилаючись на те, що накладення штрафних санкцій зменшує вартість підприємства та негативно впливає на ділову репутацію боржника, не надав належних і допустимих доказів, які підтверджують обставини, що мають істотне значення для їх зменшення; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов`язання, невідповідності розміру нарахованих пені, 3% річних наслідкам порушення, та інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій; як і не надав суду першої інстанції жодних доказів, що підтверджували б доводи відповідача щодо фактичного зупинення діяльності товариства. Відхиляючи посилання відповідача на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору, зокрема на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, недостатньо. Судові рішення у вказаній справі переглядались Верховним Судом в межах доводів та вимог касаційної скарги в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат. За наслідками перегляду судових рішень Верховним Судом прийнято постанову від 29.06.2023 у справі №922/999/22 про залишення без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції. У вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що до касаційної скарги скаржником додано Сертифікат №6300-22-1122 від 30.09.2022. Проте Верховний Суд звернув увагу, що наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та невиконанням/неналежним виконанням зобов`язань підлягала доведенню відповідачем у судах попередніх інстанцій на загальних підставах. У суді касаційної інстанції це доведення не є можливим з огляду на частину другу статті 300 ГПК. Втім в судах попередніх інстанцій відповідачем не було надано сертифікат Торгово-промислової палати України, який би підтвердив, що саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання були наявні обставини, які є форс-мажорними.
		5.21.Із наведеного вбачається, що у вказаній справі розглядалось питання відповідальності за порушення зобов`язання та наявності/відсутності підстав звільнення від такої відповідальності.
		5.22.У справі №910/8741/22 предметом розгляду були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення заборгованості за договором транспортування природного газу від 01.11.2019 №1907000347 у розмірі 8 752 857,17 грн, 194 169,50 грн 3% річних та 1 267 921,21 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги у вказаній справі були обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору не здійснив оплату за позитивні небаланси за період з лютого до червня 2022 року, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість. Судовими рішеннями позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 267 921,21 грн інфляційних втрат та 194 169,50 грн 3% річних; закрито провадження у справі в частині стягнення 8 752 857,17 грн боргу. Приймаючи судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що: станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача зі сплати вартості позитивних небалансів, нарахованих у період з лютого до червня 2022 року, складала 8 752 857,17 грн; в процесі розгляду справи відповідач погасив заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 10 022 248,94 грн, тобто на суму більшу, ніж його основна заборгованість у цій справі; подані платіжні доручення та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог свідчать, що відповідач перерахував всю суму боргу після звернення позивача з позовом до суду; вимога позивача про стягнення з відповідача 1 267 921,21 грн інфляційних втрат та 1 941 69,50 грн 3% річних підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним; доводи відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин через воєнну агресію російської федерації (далі - рф) проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану, є необґрунтованими; повідомлення відповідача без номеру та дати про настання форс-мажорних обставин, яке було надіслано на адреси електронної пошти представників позивача, що зазначені в договорі та додаткових угодах до нього, не містить жодних реквізитів, які б дозволили встановити, що воно стосується позивача та укладеного з ним договору транспортування природного газу;          відповідач не надав відповідного сертифіката Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за укладеним договором транспортування природного газу, який би підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості добових небалансів. За наслідками перегляду судових рішень Верховним Судом прийнято постанову від 13.09.2023 у справі №910/8741/22 про залишення без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції. У вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою статтею 611 ЦК та статтею 217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК та статтею 218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною 2 статті 625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
		5.23.У справі №910/15264/21 предметом розгляду були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 22.06.2020 №286/3/20/120 (Договір). Позовні вимоги у вказаній справі були обґрунтовані наявністю підстав для внесення змін до укладеного сторонами Договору в частині строку та обсягів виконання зобов`язання з поставки продукції, враховуючи обставини, які суттєво ускладнюють виконання позивачем зобов`язання з поставки товару. Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову у позові. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що: про виникнення обставин непереборної сили позивач повідомив відповідача листами від 14.08.2020 №92 та №94; у вказаних листах позивач зазначив, що юридичний факт запровадження карантину віднесено до форс-мажорних обставин; наказ про призупинення роботи швейного цеху та оголошення простою було видано 05.08.2020, відтак позивач не дотримався 5-денного строку повідомлення відповідача про виникнення обставин непереборної сили відповідно до пункту 8.2 Договору, що не було враховано судом першої інстанції; Договір сторонами укладено 22.06.2020, тоді як карантин запроваджено з 12.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з подальшим продовженням; на момент укладення сторонами Договору по всій території України вже було запроваджено карантин, у зв`язку з чим позивач міг та повинен був передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути, у зв`язку із цим; у разі призупинення роботи цеху у зв`язку із хворобою швачок позивач повинен був надати суду відповідні докази (листки непрацездатності, лікарняні тощо); відповідних доказів до матеріалів справи не додано, з огляду на це посилання позивача на виникнення обставин непереборної сили у зв`язку із введенням карантину, що вплинуло на можливість виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, є недоведеним; підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань (що не є предметом розгляду у даній справі), а не для примусового внесення змін до відповідного договору, якщо лише самим договором не передбачено іншого (постанова Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20); оскільки строк дії Договору закінчився 31.12.2020, то відсутні підстави для внесення до нього змін в частині продовження строку дії поставки продукції після закінчення терміну його дії. Приймаючи постанову від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. При цьому у вказаній постанові Верховний Суд зазначив про те, що у цій справі суд апеляційної інстанції встановив відсутність форс-мажорних обставин, не погодившись з висновком ТПП про їх наявність. Верховний Суд вважав правильними висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що причини невиконання контракту не були викликані форс-мажорними обставинами. Такі висновки суду ґрунтуються на належній оцінці судом фактичних обставин справи та наданих сторонами доказів. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові також правильно зазначив, що підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань (що не є предметом розгляду у даній справі), а не для примусового внесення змін до відповідного договору, якщо лише самим договором не передбачено іншого. Водночас якщо суд апеляційної інстанції встановив відсутність форс-мажорних обставин, то відповідні положення ЦК (статті 617) та Договору (пункти 8.1, 8.4) вже не підлягали застосуванню. 
		5.24.Натомість у даній справі №916/4865/23 позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.06.2020 №888/2020/ХОД-МСБ станом на 31.10.2023 у розмірі 5 552 129,80 грн, яка складається із: основної заборгованості у сумі 4 999 999,15 грн, простроченої заборгованості по процентам у сумі 386 491,46 грн та заборгованості по процентам за Програмою компенсації процентів за програмою Фонду розвитку підприємництва в сумі 165 639,19 грн були обґрунтовані неналежним виконанням ФГ "Юг" своїх зобов`язань за кредитним договором від 24.06.2020 №888/2020/ХОД-МСБ в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними. Оскільки виконання зобов`язань ФГ "Юг" за кредитним договором забезпечено договором поруки від 24.06.2020 №888/2020/ХОД-МСБ-П, укладеним між поручителем - ОСОБА_1 та кредитором - ПАТ АТ "Укргазбанк", позивач вважав, що спірні суми необхідно стягнути з відповідачів солідарно. Суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що відповідно до умов кредитного договору виникнення форс-мажорних обставин продовжує строк виконання взаємних зобов`язань сторін за цим договором на період тривалості дії таких обставин без відшкодування збитків обох сторін (пункт 7.9 Договору). З огляду на такі умови договору, а також встановлення судами існування форс-мажорної обставини щодо виконання кредитного договору, яка настала 24.02.2022 та тривала на час вирішення спору, суди дійшли висновків, що зобов`язання ФГ "Юг" з повернення кредиту не є простроченими та відмовили в задоволенні позову.
		Тобто, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі №916/4865/23 обґрунтовані саме індивідуальними особливостями договірного регулювання кредитних правовідносин, які були узгоджені між їх учасниками.
		5.25.Проаналізувавши зміст вказаних вище постанов Верховного Суду у справах №904/3886/21, №910/8580/22, №922/999/22, №910/8741/22, №910/15264/21, на які посилається скаржник, та зміст оскаржуваних судових рішень у даній справі №916/4865/23 за критеріями подібності, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Суд дійшов висновку про неподібність цих справ за змістовним критерієм.
		5.26.Суд зазначає, що у вищенаведених постановах розглядались питання щодо: відповідальності за порушення зобов`язання та наявності/відсутності підстав звільнення від такої відповідальності; наявності/відсутності підстав для визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, у зв`язку з порушенням зобов`язання (Договору поставки); відповідальності за порушення зобов`язання та наявності/відсутності підстав звільнення від такої відповідальності; підстав для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань. Натомість у даній справі №916/4865/23 такі питання не розглядались, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову не у зв`язку з наявністю підстав для звільнення від виконання зобов`язань за Договором чи від відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань, а у зв`язку з продовженням строків виконання взаємних зобов`язань сторін за Договором, враховуючи погоджені сторонами на власний розсуд умови Договору та встановлені судами обставини. 
		5.27.Таким чином, правовідносини у справі, яка розглядається, і в зазначених скаржником постановах Верховного Суду у справах №904/3886/21, №910/8580/22, №922/999/22, №910/8741/22, №910/15264/21, є істотно відмінні (у справі, що розглядається, з одного боку, і в згаданих справах - з іншого) за фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, що вказує на неподібність правовідносин у наведених до порівняння постановах Верховного Суду з правовідносинами у справі, яка розглядається, насамперед за змістовим критерієм.
		5.28.Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні правовідносини.
		5.29.У справі, яка переглядається, судами надано оцінку всім доказам, що були надані сторонами, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300  ГПК, суд касаційної інстанції вдаватись не може. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій.
		5.30.Отже, Суд встановив, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №916/4865/23.
		5.31.Звідси, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
		5.32.Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною другої статті 287 ГПК, скаржником у касаційній скарзі не зазначено.
		5.33.З огляду на наведене Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №916/4865/23 з підстави касаційного оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 у цій справі, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК.
		Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024, постанови від 23.10.2024 та додаткової постанови від 23.10.2024 Південно-західного апеляційного господарського суду 
		5.34.Скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.07.2023 у справі №911/3312/21, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, оскільки під час розгляду заяв відповідачів про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених ними в судах першої та апеляційної інстанцій, Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом не було дотримано критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру.
		5.35.У касаційній скарзі позивач зазначає про відсутність підстав для стягнення з нього на користь відповідачів витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що спір виник в результаті невиконання відповідачами 1 та 2 взятих на себе договірних зобов`язань. З огляду на викладене позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій мали повністю відмовити у задоволенні клопотань відповідачів щодо стягнення понесених ними витрат на правову допомогу на підставі частини дев`ятої статті 129 ГПК.
		5.36.Частиною дев`ятої статті 129 ГПК визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		5.37.Колегія суддів вважає безпідставними зазначені доводи позивача, оскільки під час розгляду справи по суті суди не встановили порушення відповідачем-1 кредитного договору, натомість дійшли висновків, що кредитна заборгованість у цьому випадку не є простроченою, адже строк її сплати на цей час не настав.
		5.38.Отже, відсутні підстави для застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК при розподілі судових витрат у цьому випадку.
		5.39.Водночас, оскільки саме керуючись положеннями статті 126 ГПК апеляційний суд постановою від 23.10.2024 додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/4865/23 змінив, частково задовольнивши клопотання відповідачів про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також застосував указану норму й при здійсненні розподілу таких витрат, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи, і скаржник не наводить інших доводів щодо неспівмірності стягнутих у попередніх судових інстанціях витрат на правову допомогу та не зазначає про порушення інших норм процесуального законодавства, крім частини дев`ятої статті 129 ГПК, оскаржувана постанова від 23.10.2024 та додаткова постанови від 23.10.2024 Південно-західного апеляційного господарського суду підлягають залишенню без змін.
		Щодо розподілу витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції
		5.40.У відзиві на касаційну скаргу відповідачі наводять розрахунок витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в загальній сумі 20 000,00 грн та просять стягнути їх з позивача на користь кожного з відповідачів по 10 000 грн.
		5.41.Позивач в порядку частини п`ятої статті 126 ГПК заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, у якому зазначає, що, з огляду на конкретні обставини справи №916/4865/23, заявлені відповідачами витрати на правову допомогу у справі не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру. Розмір витрат є неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Також позивач вважає, що усі судові витрати мають бути покладені на відповідачів у справі відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК.
		5.42.Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.
		5.43.Норми статті 59 Конституції України встановлюють, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		5.44.Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
		5.45.Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
		5.46.Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		5.47.Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).
		5.48.Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		5.49.Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		5.50.Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК).
		5.51.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
		5.52.Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку. 
		5.53.За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		5.54.Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
		5.55.Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
		5.56.На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник відповідачів надав:
		1) Договір від 16.01.2024 №б/н про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Василюк Н.І. (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт). За умовами розділу 1 цього Договору Адвокат бере на себе зобов`язання виконання функцій представника та/або захисника Клієнта з повноваженнями, зокрема, на ведення справ в судах будь-якої територіальності, спеціалізації та інстанційності, за що Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату грошову винагороду у порядку та на умовах, визначених даним Договором. У розділі 5 сторони домовились, що за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату винагороду у розмірі та порядку, який передбачений Додатком (Додатковою угодою №1) до цього Договору. Винагорода (гонорар) вважається відпрацьованою Адвокатом у разі його особистої участі у суді та постановлення судового рішення чи ухвали / постанови по справі судом, або з позасудовим вирішенням справи, або з моменту виконання певних дій, замовлених Клієнтом. Гонорар оплачується Клієнтом на картковий рахунок Адвоката до постановлення судового рішення або за фактом позасудового вирішення справи. Договір укладений строком на 2 роки - до 15.06.2026 (розділ 8 Договору);
		2) аналогічний Договір від 16.01.2024 №б/н правничої допомоги, який укладено між адвокатом Василюк Н.І. (Адвокат) та ФГ "Юг" (в особі голови - ОСОБА_1). У вказаному Договорі про надання правової допомоги Сторонами визначено, що вид, обсяг та вартість наданих послуг Адвоката зазначається у відповідній Додатковій угоді.
		3) Додаткові угоди від 13.11.2024 №б/н (Додаток 3 до договору про надання правничої допомоги) - Розмір винагороди (гонорару) та порядок його сплати, відповідно до яких винагорода Адвоката за складання, подання відзиву та захист у Верховному Суді (по кожному з договорів) складає 10 000 грн.
		5.57.Отже, Адвокат та Клієнти (відповідачі 1, 2) визначили фіксований розмір гонорару за послуги з правничої допомоги, надані в суді касаційної інстанції у зв`язку з розглядом справи №916/4865/23 - по 10 000 грн за представництво кожного з відповідачів.
		5.58.Верховний Суд наголошує, що надані  заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
		5.59.Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
		5.60.Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
		5.61.За змістом частини четвертої статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		5.62.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята  статті 126 ГПК).
		5.63.Водночас за нормами частини шостої статті 126 ГПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		5.64.У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		5.65.Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
		5.66.Як зазначалось, позивач в порядку частини п`ятої статті 126 ГПК заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, у якому зазначає, що з огляду на конкретні обставини справи №916/4865/23, заявлені відповідачами витрати на правову допомогу у справі не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Розмір витрат є неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
		5.67.Здійснивши аналіз та оцінку доводів позивача, а також співмірності заявленого відповідачами розміру витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, Суд враховує, що правова позиція відповідачів була сталою і не зазнавала суттєвих змін протягом розгляду спору в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Отже підготовка цієї справи до розгляду в суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. 
		5.68.З огляду на зазначене та враховуючи критерії обґрунтованості, розумності витрат на правову допомогу, їх співмірності зі складністю справи, часом, об`єктивно необхідним адвокату на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, а також, враховуючи сталу позицію відповідачів стосовно заявлених до них позовних вимог, як у цій, так і в інших справах про стягнення заборгованості за аналогічними кредитними договорами та договорами поруки, укладеними між позивачем та відповідачами, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідачів та стягнення з АБ ПАТ "Укргазбанк" на користь ФГ "ЮГ" та ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції в загальній сумі 10 000 грн (по 5 000 грн на користь кожного з відповідачів).
		6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		6.1.Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК).
		6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).
		6.4.Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2024, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі №916/4865/23 за касаційною скаргою АБ ПАТ "Укргазбанк" на вказані судові акти.
		6.5.Щодо перегляду судових рішень, якими було здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу в судах попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова від 23.10.2024 та додаткова постанова від 23.10.2024 Південно-західного апеляційного господарського суду підлягають залишенню без змін.
		Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.Касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 у справі №916/4865/23, відкрите з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
		2.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024  та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №916/4865/23 - залишити без задоволення.
		3.Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024  та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №916/4865/23 залишити без змін.
		4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087, код ЄДРПОУ 23697280) на користь Фермерського господарства "Юг" (вул. Мелітопольська, 1, корп. "Б", смт Любимівка, Каховський р-н, Херсонська обл., 74822, код ЄДРПОУ 24750065) витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн.
		5.Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087, код ЄДРПОУ 23697280) на користь фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн.
		6.Доручити Господарському суду Одеської області видати накази на виконання постанови Верховного Суду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                С.В. Бакуліна
		 
		Судді                                                                                          О.М. Баранець
		 
		                                                                                          В.І. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...