Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 210/4402/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 24.01.2025. Зареєстровано: 24.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2025.

Номер судового провадження: 2/210/149/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа № 210/4402/24 
		Провадження № 2/210/149/25 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		21 січня 2025 року                                                                         
		Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
		головуючої - судді Чайкіної О.В.,        
		за участі секретаря судового засідання - Кучевасової А.В.
		розглянувши згідно з вимогами частини 2 ст. 247 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача та зобов`язати вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовної заяви
		Позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду із вказаним позовом в обґрунтування якого зазначила, що 19.06.2018 р. року між нею та АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» був укладений кредитний договір № SAMDNWFC00043286102 , відповідно до умов якого Позивачу було видано кредитну картку НОМЕР_1 .
		18.09.2023 року невстановлена особа зателефонувала з номеру абонентського зв`язку НОМЕР_2 , та представилась працівником служби безпеки АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», після чого Позивчка виявила несанкціановану транзакцію з оплати послуг, які вона не здійснювала та не підтверджувала. Після цього Позивач негайно, протягом 15 хвилин, повідомила про вказані операції Банк, зателефонувавши до кол-центру Банку, та повідомила про несанкціоновані транзакції за її рахунками. Після її дзвінка Банк безпідставно не призупинив завершення грошового переказу/транзакції, у зв`язку з чим Позивач вважає дії Банку протиправними та такими, що порушують її права як споживача фінансових послуг. Оператор Банку лише заблокувала кредитну картку. 
		Позивач відразу звернулася до Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою про вчинення злочину, за результатами якої було відкрито кримінальне провадження № 12023041710001040 від 19.09.2023 року за ч. 4 ст. 190 КК України. Станом на даний час по вказаному кримінальному провадженню здійснюється досудове розслідування та у ньому Позивачку визнано потерпілою. 
		В ході слідчих дій було з`ясовано, що грошові кошти було перераховано на картку АТ «ТАСКОМБАНК», відкриту на ім`я ОСОБА_2 , о 12 год. 49 хв. на суму 22763,00 грн. та о 12 год. 43 хв. на суму 25852,52 грн, всього на суму 48615,52 грн.
		Зазначає, що ОСОБА_2 Позивачка не знає, жодного разу з ним не спілкувалася, жодних послуг у нього не замовляла, їй не відомі контактні дані останнього. 
		Позивачка вказує, що особисто не використовувала електронний платіжний засіб, своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, одразу повідомила правоохоронні органи про вчинений злочин та одразу повідомила відповідача, а тому є всі передбачені законом підстави для висновку, що Позивачка не несе відповідальності за вищезазначені платіжні операції, здійснені невідомою особою 18.09.2023 року. 
		Надходження позовної заяви та інших заяв до суду
		Суд, ухвалою суду від 15 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено цивільну справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		27 серпня 2024 року представник відповідача - адвокат Якушев С.О. звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, при цьому адвокат не зможе з`явитися до суду, тому суду слід забезпечити дистанційне провадження у справі.
		В подальшому суд 23 вересня 2024 року, 23 жовтня 2024 року, 02 грудня 2024 року відкладав розгляд справи за клопотанням сторін з метою надання часу на ознайомлення з матеріалами справи та витребуванням доказів, про що були постановлені відповідні ухвали суду.
		Вказаними ухвалами суд констатував, що справа підлягає розгляду виключно за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. 
		Крім того суд звертає увагу сторону Відповідача, що предмет позову - «захист прав споживачів», не зобов`язує суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження, ціна позову не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Ухвалою суду про відкриття провадження від 15 серпня 2024 року дана справа визначена малозначною, а отже характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі жодним чином не вимагають розгляд справи за правилами загального позовного провадження. 
		Наведені відповідачем у своєму клопотанні аргументи щодо необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження, не є підставою для переходу від спрощеного порядку до розгляду в загальний порядку, оскільки всі необхідні дії, а саме отримання пояснень та витребування доказів суд вчинив в судовому засіданні і за правилами спрощеного позовного провадження.
		Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.
		Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання відповідача.
		Аргументи учасників справи
		В судове засідання представник позивача - адвокат Козаренко С.В. не з`явилася, через підсистему «Електронний суд» скерувала заяву про розгляд справи без її участі 
		04 вересня 2024 року сторона відповідача скерувала через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву у якому вказала, що ОСОБА_1 здійснила перекази коштів добровільно і самостійно, але під впливом шахрайських дій невідомої особи, яка їй зателефонувала та надала інструкції, номери карток, на які слід здійснити перекази коштів, тобто через власну недбалість Позивачка стала жертвою досить розповсюдженої схеми шахрайства з застосуванням третіми особами так званого «соціального інжинірингу».
		У зв`язку з цим, Позивачка бажає стягнути з ПриватБанка кошти за цими переказами, покладаючи безпідставно всю відповідальність за власні добровільні дії на Банк.
		При перевірці СБ Банка встановлено, що 18.09.2023 року, у період часу з 12:43:52 год. до 12:49:45 год., з кредитної картки НОМЕР_9 клієнта ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_3 ), в результаті проведення двох операцій, було списано 47 200 грн., а разом з комісією банку 48 615,99 грн. Вказані кошти в Приват24 клієнта ОСОБА_1 через сервіс «Платежі» переведені на поповнення карткового рахунку НОМЕР_4 , який відкритий в АТ «ТАСКОМБАНК» на ім`я ОСОБА_2 . До того ж, до проведення вказаних операцій, 18.09.2023 року о 12:30:45 год., через Приват24 клієнта по карті НОМЕР_9 ОСОБА_1 самостійно було підвищено кредитний ліміт з 33 000 грн. до 50 000 грн. 
		Згідно інформації з сервісних повідомлень, 18.09.2023 р. входи в акаунт ОСОБА_1 . Приват24 з авторизацією за допомогою сторонніх мобільних чи інших пристроїв не зафіксовано. Звідки випливає, що входи в Приват24 клієнта ОСОБА_1 , як до так і під час проведення спірних операцій по її кредитній картці, були проведені з типового мобільного пристрою, що належить самої ОСОБА_1 та без авторизації, вірогідно автентифікацію проведена за відбитком пальця (біометрії). За інформацією клієнтка використовує РНОNЕ13,4 (ідентифікатор банку - С59Р868В-7902-4ЕАР-АРР7- 1172В2197ЕВ7).
		Служба Безпеки ПриватБанка дійшла до наступного висновку, що 18.09.2023 р. Банк проводив операції з переказу коштів за дорученням ОСОБА_1 і ідентифікував її за її фінансовим телефоном, тому клієнтка несе відповідальність за всі проведені операції.
		Завдані збитки ОСОБА_1 не підлягають відшкодуванню з боку Банка, оскільки згідно Умов та правил надання банківських послуг: п.1.1.5.14. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що проводяться в підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват-24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації і аутентифікації, а також відповідно до ч. 5 ст. 87 Закону України „Про платіжні послуги", пунктів 108, 140, 146 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 р. № 164.
		Отже, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ „ПРИВАТБАНК"), ознайомившись з вищевказаною позовною заявою   ОСОБА_1  вважає її необґрунтованою, позовні вимоги незаконними, а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
		Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		19.06.2018 року між ОСОБА_1 (надалі - Позивач) та АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» укладений кредитний договір № SAMDNWFC00043286102, відповідно до умов якого останній видано кредитну картку НОМЕР_5 , НОМЕР_1 (а.с.25).
		Відповідно до анкети-заяви  ОСОБА_1 про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку від 15.02.2022 ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку (а.с.60-72).
		18 вересня 2023 року Позивач звернулася до Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою про вчинення злочину, за результатами якої відкрито кримінальне провадження № 12023041710001040 від 19.09.2023 року за ч. 4 ст. 190 КК України(а.с.18).
		По вказаному кримінальному провадженню 19 вересня 2023 слідчий СВ Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції Гавенко Д.Г. визнав Позивачку потерпілою особою (а.с.11).
		Відповідно до постанови слідчого встановлено, що 18.09.2023 року невстановлена особа зателефонувала ОСОБА_1 з номеру абонентського зв`язку НОМЕР_2 , та представилась працівником служби безпеки АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», після чого з рахунку Позивачки НОМЕР_1 відбулась несанкціонована транзакція з оплати послуг. Встановлено, що ОСОБА_1 , спричинено майновий збиток (а.с.11).
		Під час слідчих дій встановлено, що грошові кошти було перераховано на карту АТ "ТАСКОМБАНК", відкриту на ім"я ОСОБА_2 , о 12год. 49хв. на суму 22763,00грн., та о 12год.43хв. на суму 25852,52грн., а всього на суму 48615,52грн.
		Із виписки з кредитної картки «Універсальна», що належить клієнту - ОСОБА_1 за період з 05 вересня 2023 року по 31 жовтня 2023 рік встановлено, що 18.09.2023 року, у період часу з 12:43:52 год. до 12:49:45 год., з кредитної картки НОМЕР_9 клієнта ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_3 ), в результаті проведення двох операцій, було списано 47 200 грн., а разом з комісією банку 48 615,52 грн (а.с.58).
		До відзиву долучено аудіо файл, який має назву: «Розмова ОСОБА_1 з оператором 3700» з якого встановлено, що ОСОБА_1 , внаслідок комунікації з невідомими особами за номерами телефонів НОМЕР_6 та НОМЕР_2 , які в ході розмови, ввели її в оману. Невідома особа запропонувала ОСОБА_1 спочатку збільшити ліміт на 50 тисяч, а потім зменшити на 33 тисячі, шляхом таких маніпуляцій ОСОБА_1 переказала на рахунок шахраїв кредитні кошти загалом на суму 48 615 гривень.
		За даним фактом оператор порадив ОСОБА_1 звернутися до правоохоронних органів чи спеціалістів щодо злочинів у сфері кіберзлочнності. Додатково зазначив, що номера телефонів з яких ОСОБА_1 , телефонували невідомі особи: НОМЕР_6 та НОМЕР_2 банку не належать. Крім того, оператор банку-відповідача повідомив позивачці, що інформація про подію з шахрайством буде передано до фахівців з безпеки, а картку буде заблоковано. 
		Мотивувальна частина
		Позиція суду та застосовані норми права
		Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
		Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що:
		«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:
		«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами у подібних до цієї справ, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21) зазначено: «емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		 
		 
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 18 вересня 2023 року звернулася до поліції та повідомила про вчинення шахрайських дій відносно неї, а також зателефонувала на офіційний єдиний номер відповідача «3700» з метою повідомлення про шахрайські дії.
		Також позивачка невідкладно повідомила оператора банка-відповідача про шахрайські дії невідомих осіб, та їй рекомендовано звернутись із заявою про вчинення злочину.
		У пунктах 32.1, 32.7 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі - Закон) визначено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.
		Згідно із пунктом 37.2статті 37Закону у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32статті 1 Закону визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
		Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 Закону).
		Згідно з пунктом 14.16статті 14цього Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Відповідно до пункту 14.14 статті 14цього Закону під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення.
		Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків (далі - банки) електронних платіжних засобів, а також порядок здійснення операцій з їх використанням передбачений положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» (надалі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів».
		Вимоги цього Положення поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб`єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та користувачів електронних платіжних засобів (далі - користувач).
		Так, згідно з п.п.5-9 Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Пунктом 9 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Отже, з урахуванням вищезазначеного, та того що електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, про що негайно повідомлено банк, суд дійшов до висновку, що Позивач не повинен нести відповідальність за здійснення платіжних операцій.
		Згідно з п.14.3.ст.14Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок проведення емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій із їх використанням, у тому числі обмеження щодо порядку емісії та здійснення операцій із їх використанням, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
		Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначені Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705(далі - Положення № 705).
		Згідно з пунктом 14.12.статті 14Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пунктом 1 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Пунктами 2, 5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
		Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
		Відповідно до п.7 розділу X Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.
		3a змістом п. 6 розділу VI Положення № 705 та п. 14.6. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Висновок суду
		Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються положеннями ст.ст.634, 1054, 1055, 1056-1, 1066, 1068-1073 ЦК України, статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пункту 9 розділу ІV Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705. Крім того на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
		Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Відповідно до п. 8 та п. 9 Розділу VI Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використання електронних платіжних засобів»: «Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції (п. 8).»
		Згідно з п.9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року №705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30 квітня 2010 року банку разі здійснення не дозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам статей 12, 61 ЦПК України.
		Як у запереченнях проти позову, викладених у відзиві, так і в поясненнях в судовому засіданні, представник відповідача вказував на те, що з відомостей-виписок, отриманих з програмного забезпечення банку, вбачається, що 18.09.2023 переказ коштів з рахунків позивача було здійснено з використанням Інтернет ресурсу Банку Mobile Banking, зокрема системи «Приват24».
		Як у відповідях на звернення ОСОБА_1 так і у відзиві на позовну заяву банк вказує, що входи в акаунт ОСОБА_1 . Приват24 з авторізацією за допомогою сторонніх мобільних чи інших пристроїв не зафіксовано. Звідки випливає, що входи в Приват24 клієнта ОСОБА_1 , як до так і під час проведення спірних операцій по її кредитній картці, були проведені з типового мобільного пристрою, що належить самої ОСОБА_1 та без авторизації, вірогідно автентифікацію проведена за відбитком пальця (біометрії). За інформацією клієнтка використовує РНОNЕ13,4 (ідентифікатор банку-С59Р868В-7902-4ЕАР-АРР7- 1172В2197ЕВ7
		Відповідач покликається на те, що в розмові з оператором ОСОБА_1 пояснила, що здійснила ці перекази добровільно і самостійно, але під впливом шахрайських дій невідомої особи, яка їй зателефонувала та надала інструкції, номери карток, на які слід здійснити перекази коштів, тобто через власну недбалість Позивачка стала жертвою досить розповсюдженої схеми шахрайства з застосуванням третіми особами так званого «соціального інжинірингу».
		Однак, зі звукозапису розмови вбачається, що позивачем не було розголошено третім особам персональні дані для входу до системи «Приват24», як то номер Картки, строк дії та CVC або CVV-2, дівоче прізвище матері тощо, які могли бути використані третіми особами без вчинення ними шахрайських дій.
		З огляду на встановлені судом обставини справи та вищенаведені норми матеріального та процесуального права, умови договорів, укладених між сторонами, суд приходить до висновку про те, що банк не надав доказів на підтвердження того, що позивач вчинив певні дії чи допустив бездіяльність в порушення вимог закону та укладених між ними договорів, які призвели до безпідставного перерахування 18.09.2023 грошових коштів з зарплатного та кредитного рахунків на рахунки третіх осіб.
		Суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що посилання відповідача на наявність його вини у списанні коштів з його рахунків, є надуманими і ґрунтуються на припущеннях.
		Ураховуючи вищенаведені норми матеріального права та усталену судову практику, суд вважає що ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що позивачка як користувач кредитної картки, та споживач банківських послуг, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 18 вересня 2023 року щодо перерахування з її карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 48 615 гривень.
		Доводи банка-відповідача про те, що позивачка винна у порушенні Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого списання коштів з її карткового рахунку, оскільки вона своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження.
		Суд не встановив обставин, які переконливо доводять, що позивач як користувач послугами банку, своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті конфіденційної інформації, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, чи вільному доступу до носіїв необхідної для списання коштів інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Крім того, позивач виконав всі необхідні дії, передбачені для споживача, для фактичного повернення банком грошових коштів споживача, безпідставно списаних з карткового рахунку останнього необхідно: 1) негайно повідомив банк про несанкціоноване списання грошових коштів з рахунку; 2) заблокував рахунки; 3) звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення; 4) звернутися з офіційною письмовою вимогою про повернення коштів в банк.
		В матеріалах справи відсутні докази, що відповідна інформація, необхідна для викрадення коштів, як така, що використовується при скоєнні шахрайських дій, отримана викрадачами коштів в результаті умисних чи необережних дій позивача, а не в результаті незабезпечення надійності платіжних систем АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
		Банк сам не спростував тієї обставини, що система «Приват24» не виключає можливість доступу до рахунків клієнтів банку третіх осіб та дозволяє здійснення перерахувань коштів без встановлення самим банком паролів, виданих ним ключів, без застосування ПІН-кодів платіжних карток та мобільних телефонів клієнтів із надісланими на них паролями на підтвердження платежів.
		Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як видача готівки, поповнення мобільного телефону, списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		До таких висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 190/2037/23 (провадження № 61-12247св24) та 07 листопада 2022 року у справі № 751/5017/20, які наразі враховуються судом при прийнятті рішення у даній справі.
		Також аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 758/7327/14-ц, від 12.02.2018 року у справі № 592/2386/16-ц та від 20.06.2018 року у справі № 691/699/16-ц, відповідно до вимог ч. 4 ст.263 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні вказаних норм права. 
		Так, відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Отже, суд враховує, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.
		Суд вважає, що відповідач не належно надав банківські послуги позивачу при користуванні платіжною системою банку, не забезпечив належної охорони інформації, необхідної для проведення платіжних операцій та безпечного користування платіжною системою банку, не вжив усіх заходів щодо збереження коштів клієнта на рахунку, не забезпечивши належне функціонування його платіжної системи з метою захисту від доступу сторонніх осіб до рахунків позивача та збереження його коштів і унеможливлення заволодіння грошовими коштами позивача третіми особами.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині відновлення залишку кредитних коштів на особистому картковому рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій 18.09.2023, оскільки саме ця обставина у виді несанкціонованого списання коштів доведена у судовому засданні.
		Позовні вимоги щодо повернення сплачених ОСОБА_1 відсотків у сумі 2461,54 грн та списання нарахованих у зв`язку з цим відсотки у розмірі 13039,24 гривень матеріалами справи не підтверджуються. Суду не надано деталізованого розрахунку із зазначенням дати та часу виду операція, по кредитній картці ОСОБА_1 , з якого можна було б дійсно встановити, що остання сплила на рахунок Банку відсотки, а також банк провадив штрафні санкції у вигляді нарахування відсотків. За відсутності необхідних письмових доказів вказані обставини в судовому засіданні не досліджувались. 
		Позовні вимоги про розірвання кредитного договору напроти підлягають задоволенню.
		У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя цієї статті). Отже, розірвання кредитного договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факти укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Тому з моменту розірвання кредитного договору у позичальника залишається обов`язок повернути позивачеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом звільнено позивача від сплати судового збору, останній підлягає стягненню з Відповідача на користь держави.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 263-265, 279, 280, 281, 282, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 258, 509, 525, 526, 546, 551, 625, 627, 629, 1054 ЦК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»(ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, 01001), відновити залишок кредитних коштів на особистому картковому рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій 18.09.2023 (тобто станом на 17.09.2023 року) шляхом повернення на рахунок НОМЕР_1 коштів у сумі 48615,52 (сорок вісім тисяч шістсот п`ятнадцять гривень 12 копійок) гривень.
		Розірвати кредитний договір, по картці/рахунку НОМЕР_7 ( НОМЕР_1 )із внутрішнім номером обліку банківських операцій SAMDNWFC00043286102 від 19.08.2018 відкритим на видану на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, 01001).
		Закрити кредитну картку НОМЕР_7 ( НОМЕР_1 ) видану на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, 01001).
		В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) гривень.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		Повний текст судового рішення складено та підписано 24 січня 2025 року.
		 
		Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
		- позивач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;
		- відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», 01001, м. Київ, вул. Грушевського б. 1Д, (ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_8 ).
		 
		 
		 
		Суддя: О. В. Чайкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...