Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/3138/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2025.
Дата набрання законної сили: 22.01.2025
Номер судового провадження: 61-18667ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 січня 2025 року
		м. Київ
		справа № 204/3138/21
		провадження № 61-18667св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - держава Україна в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року в складі судді Токар Н. В. й постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Халаджи О. В. та касаційною скаргою Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на постанову Дніпровського апеляційного суджу від 29 листопада 2023 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Другий Правобережний ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного МУ МЮ (м. Одеса) та просив стягнути на його користь з  Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України моральну шкоду в розмірі 787 140, 00 грн. 
		На обґрунтування позову зазначав, що на виконанні Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебував виконавчий лист про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 23 листопада 2011 року й до досягнення ним повноліття.
		29 травня 2019 року старший державний виконавець Мазур А. С. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв`язку з його виконанням, оскільки з січня 2019 року в Чечелівському ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває на виконанні виконавчий лист про стягнення з нього аліментів у розмірі частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2 на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до повноліття дитини.
		15 жовтня 2020 року засобами поштового зв`язку він отримав постанову начальника Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУ МЮ Сухова І. О. від 17 вересня 2020 року про скасування процесуального документу від 29 травня 2019 року. Крім того, ним був отриманий розрахунок заборгованості без дати складання, відповідно до якого у нього наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 129 706,41 грн.
		22 вересня 2020 року державним виконавцем Савенко О. О. на підставі розрахунку було винесено постанову про арешт майна боржника, а 09 жовтня 2020 року - про розшук майна боржника.
		Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року визнано дії начальника Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУ МЮ Сухова І. О. щодо складання розрахунку заборгованості без дати складання неправомірними та незаконними; зобов`язано державного виконавця скасувати постанови про арешт та розшук майна боржника.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року скасовано в частині вирішення питання про скасування постанов про накладення арешту та розшук майна та в цій частині відмовлено у задоволенні скарги.
		В решті ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року залишено без змін.
		Дніпровський апеляційний суд підтвердив незаконність розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем. Разом з тим, оскільки державний виконавець долучив новий розрахунок заборгованості по аліментам від 06 квітня 2021 року, відповідно до якого їх розмір складає 21 226,17 грн, суд дійшов висновку про законність постанов державного виконавця про арешт та розшук майна.
		07 вересня 2022 року Верховний Суд задовольнив його касаційну скаргу та зобов`язав державного виконавця скасувати постанови про арешт та розшук майна.
		Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року визнано незаконним розрахунок заборгованості по аліментам, складений державним виконавцем 06 квітня 2021 року.
		Однак вже 19 липня 2022 року він отримав черговий розрахунок заборгованості від 21 червня 2022 року, в якому її розмір складає 7 650,00 грн.
		Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року, яка набрала законної сили,  визнано неправомірними дії державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Савенко О. О. щодо складання розрахунку заборгованості від 21 червня 2022 року, а сам розрахунок заборгованості - незаконним.
		У державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанов про арешт та розшук майна боржника у виконавчому провадженні про стягнення з нього аліментів, та для обмеження його прав ще у вересні 2020 року.
		При цьому зазначені постанови державного виконавця досі продовжують свою дію та його банківські рахунки на суму 129 706,41 грн знаходяться під арештом, відтак своїми діями державний виконавець позбавив його можливості забезпечити собі та своїй сім`ї життєдіяльність.
		Незаконні розрахунки заборгованості по аліментам складені державним виконавцем умисно враховуючи також ту обставину, що 19 жовтня 2017 року ОСОБА_2 отримала судовий наказ Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про стягнення з нього аліментів повторно, хоча він сплачує аліменти з 2011 року за рішенням суду у справі № 204/4126/17.
		На підставі цього судового наказу у 2018 році державний виконавець виніс постанови про арешт коштів боржника, про звернення стягнення на доходи боржника у ПАТ КБ «Приватбанк», про звернення стягнення на доходи боржника у ПАТ «Банк Кредит Дніпро», внаслідок чого він у травні 2018 року звернувся до Дніпропетровського районного суду зі скаргою на дії державного виконавця та заявою про злочин, передбачений статтею 364 КК України.
		14 грудня 2020 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області задоволено його скаргу та визнано дії державного виконавця Чечелівського ВДВС Бучинської С.С. неправомірними, а розрахунки заборгованості від 17 квітня 2018 року та 08 травня 2018 року незаконними. Ухвала суду набрала законної сили 30 грудня 2020 року.
		Внаслідок очевидного й беззаперечного порушення його прав та прав його малолітньої дитини у справі № 175/1733/18 він звернувся зі скаргою до Європейського Суду з Прав Людини, який у вересні 2019 року визнав його скаргу прийнятою. В жовтні 2020 року Європейський Суд з прав людини направив на комунікацію Уряду України скаргу позивача.
		01 березня 2021 року державний виконавець Савенко О. О. знову склав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, а також повідомлення про внесення в реєстр боржників, винесення постанов про обмеження права полювання, права керування транспортним засобом, права виїзду за межі України.
		В квітні 2021 року його роботодавець отримав постанову від 09 березня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, внаслідок чого розпочалось стягнення заробітної плати у розмірі 70%.
		Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2021 року визнано незаконним розрахунок заборгованості від 01 березня 2021 року, зобов`язано державного виконавця видалити відомості про нього з Єдиного реєстру боржників України, скасовано постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом, про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
		Таким чином, тривалий час відбувалось умисне та свавільне порушення його прав. Внаслідок незаконних дій державних виконавців в Автоматизованій системі виконавчого провадження протягом 7 місяців містилась інформація про те, що він є боржником. Дії державних виконавців були спрямовані на  шантаж, приниження, зниження його ділової репутації та використання цієї неправдивої інформації в судових інстанціях іншої країни. Зловживання державних виконавців та незаконне обмеження його прав тривали з листопада 2020 року по вересень 2022 року, тобто 22 місяці. 
		З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
		Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
		Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 10 000, 00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Суд першої інстанції виходив з того, що численними судовими рішеннями встановлено неправомірність дій та бездіяльності державного виконавця  під час виконання ВП № НОМЕР_1, зокрема розрахунки заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 є незаконними. Позивач змушений був тривалий час в судовому порядку захищати своє порушене право, оскаржуючи відповідні дії та бездіяльність державного виконавця щодо зарахування сплачених ним коштів та закінчення ВП № НОМЕР_1.
		Вказані обставини є підставою для відшкодування на користь позивача моральної шкоди.
		Ураховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. При цьому, сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
		Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000, 00грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди не врахував ту обставину, що незаконний арешт та розшук майна позивача тривали з вересня 2020 року по листопад 2022 року, тобто 26 місяців. Також з початком введення в країні воєнного стану ОСОБА_1 був позбавлений можливості користуватись грошовими коштами на рахунках, що позбавило його можливості забезпечити життєдіяльність його та його сім`ї в умовах війни.
		З урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
		У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17 та від 27 листопада 2019 року в справі № 750/6330/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		Також вказував на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Оцінюючи дії державних виконавців у виконавчому провадження № НОМЕР_1, можна стверджувати про очевидний прихований мотив та переслідування мети послаблення та блокування сімейних зв'язків батька та дитини.
		Суди, ухиляючись від надання оцінки його аргументам, фактично не визнають, що органи влади України (державні виконавці) по суті порушили статтю 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у поєднанні зі статтею 8 Конвенції.
		Зловживання державних виконавців має системний характер та повторюваність, триває з 2018 по 2021 рік. Свавільно застосовуючи обмеження, передбачені статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження», тільки на підставі розрахунку, правильність складання якого не підтверджено судовим рішенням, є грубим порушенням Конституції України та Конвенції.
		Оцінка судом моральних і психологічних страждань у розмірі 100 000,00 грн, що еквівалентно 2 511,47 Євро (за курсом НБУ станом на 29 листопада 2023 року), є непереконливою та недостатньою, враховуючи те, що незаконний арешт та розшук його майна був застосований умисно з метою шантажу та тривав понад 26 місяців.
		У грудні 2023 року Другий Правобережний ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного МУ МЮ (м. Одеса) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року.
		На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року в справі № 818/607/17, від 12 жовтня 2020 року в справі № 372/2085/16-ц, від 27 січня 2021 року в справі № 263/16183/18, від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		Звертаючись до суду з цим позовом, позивач не довів належними і допустимими доказами факт заподіяння його сину моральної шкоди внаслідок неправомірних дій та бездіяльності державних виконавців під час виконання рішень й існування причинного зв'язку між діями виконавця та настанням тих негативних наслідків, на які він посилався.
		Права ОСОБА_1 як сторони виконавчих проваджень були відновлені внаслідок задоволення скарг на дії та бездіяльність державного виконавця, що є достатньою справедливою сатисфакцією.
		Суд апеляційної інстанції не врахував, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
		ОСОБА_1 за весь 2016 рік сплатив аліменти через рахунок відділу лише один раз, та відповідно до квитанцій боржника, сплата аліментів була не щомісячною.
		 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного МУ МЮ (м. Одеса) та витребувано її матеріали з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		27 лютого 2024 року справа № 204/3138/21 надійшла до Верховного Суду.
		У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.
		Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
		Клопотання учасника справи про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду повинно бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для передачі, визначені статтею 403 ЦПК України.
		Перевіривши клопотання ОСОБА_1 , Верховний Суд не встановив обставин, що свідчать про виключну правову проблему, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики чи наявність підстав для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, тому підстав для його задоволення немає.
		Також ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з клопотанням про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності частини другої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
		Відповідно до частини шостої статті 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.
		Згідно з пунктом 5 частини другої статті 46 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України приймає Пленум Верховного Суду.
		Оцінивши доводи клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для ініціювання перед Пленумом Верховного Суду питання щодо прийняття рішення про звернення до Конституційного Суду України із конституційним поданням, а тому клопотання ОСОБА_1   не підлягає задоволенню.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що 29 травня 2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А. С. винесено постанову у ВП № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження з виконання дубліката виконавчого листа № 2-6997/11, виданого 25 січня 2019 року Дніпропетровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину ОСОБА_3 .
		Постановою начальника Чечелівського відділу ДВС м. Дніпро Південно-Східного МУ МЮ Сухова І. О. від 15 вересня 2020 року про результати перевірки законності виконавчого провадження скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання дубліката виконавчого листа № 2-6997/11 від 25 січня 2019 року, виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області. Також постановлено направити сторонам постанову про відновлення виконавчого провадження та підготувати розрахунок заборгованості по аліментам з урахуванням частини заробітку (доходу) боржника, а саме від продажу квартири згідно договору купівлі-продажу від 30 серпня 2016 року, неврахованих відсотків, отриманих боржником за депозитним договором в АТ «Банк «Кредит-Дніпро», та виплачених нарахованих процентів на залишок рахунку в АТ «АБ «Рада Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк» в строк до 17 вересня 2020 року.
		Постановою начальника Чечелівського ВДВС м. Дніпро Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Суховим І. О. від 17 вересня 2020 року в рамках ВП № НОМЕР_1 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 травня 2019 року при примусовому виконанні дубліката виконавчого листа № 2- 6997/11, виданого 25 січня 2019 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області.
		17 вересня 2020 року начальником Чечелівського ВДВС м. Дніпро Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Суховим І. О. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа-дублікату № 2-6997/11, виданого 25 січня 2019 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання ОСОБА_3 , до зведеного виконавчого провадження № 58636741.
		22 вересня 2020 року державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Савенко О.О. винесено постанову про арешт майна боржника у рамках ВП № НОМЕР_1.
		Постановою державного виконавця Чечелівського ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м.Дніпро) Савенко О.О. від 09 жовтня 2020 року оголошено у розшук майно боржника ОСОБА_1 .
		Відповідно до розрахунку заборгованості у ВП № НОМЕР_1, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментах за період з 23 грудня 2011 року по 08 січня 2019 року становить 21 226,17 грн. 
		Відповідно до повідомлення старшого державного виконавця Чечелівського ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Твердохліб Н. П., станом на 29 жовтня 2020 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з 22 грудня 2011 року по 08 січня 2019 року у розмірі 160 978,10 грн, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці, у зв`язку з чим відомості про ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників.
		У зв`язку з незгодою з розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 02 квітня 2021 року звернувся до начальника відділу державної виконавчої служби із заявою про скасування арешту та розшуку його майна.
		Згідно відповіді начальника Чечелівського ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) від 05 квітня 2021 року № 530, у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з 23 грудня 2011 року по 08 січня 2019 року у розмірі 21 226,17 грн та за період з 08 січня 2019 року по 31 березня 2021 року у розмірі 6 137,80 грн, у зв`язку із чим у державного виконавця відсутні підстави для скасування постанов про арешт майна боржника та розшук майна боржника.
		Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2020 року частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, визнано дії державного виконавця щодо складення довідок-розрахунків заборгованості № 47152260/17 від 08 травня 2018 року та 17 квітня 2018 року неправомірними; визнано довідки-розрахунки заборгованості № 47152260/17 від 08 травня 2018 року та 17 квітня 2018 року, складені державним виконавцем незаконними.
		Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року частковою задоволено скаргу ОСОБА_1 , визнано дії начальника Чечелівського ВДВС м. Дніпро Південно-Східного МУ МЮ Сухова І.О. щодо складення розрахунку заборгованості без дати складання неправомірними; зобов`язано державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпро Південно-Східного МУ МЮ Савенко О. О. скасувати постанову про арешт майна ОСОБА_1 від 22 вересня 2020 року та постанову про розшук майна ОСОБА_1 від 09 жовтня 2020 року. 
		09 квітня 2021 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області ухвалено додаткове рішення у справі № 2-6997/11, яким доповнено ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року, та вказано у резолютивній частині про визнання незаконним розрахунку заборгованості без дати складання, складеного начальником Чечелівського ВДВС м. Дніпро Південно-Східного МУ МЮ Суховим І.О.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року скасовано в частині скасування постанов про накладення арешту та розшук майна та в цій частині відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
		В решті ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2021 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року залишено без змін.
		Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2021 року визнано розрахунок зі сплати аліментів від 01 березня 2021 року, складений державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Савенко О. О., незаконним.
		Зобов`язано державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпро Південно-Східного МУ МЮ (м.Дніпро) Савенко О. О. видалити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників України, скасувати постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 01 березня 2021 року, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 01 березня 2021 року, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 01 березня 2021 року, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09 березня 2021 року. 
		Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року визнано неправомірними дії державного виконавця Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південно-Східного МУ МЮ (м. Дніпро) Савенко О.О. щодо складання розрахунку заборгованості від 21 червня 2022 року, а сам розрахунок заборгованості - незаконним.
		Отже, численними судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнано неправомірними дії та бездіяльність державних виконавців в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 2- 6997/11 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. 
		Статті 1173, 1174 ЦК України передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
		Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. 
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		У справі, яка переглядається, встановлено, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, неодноразово визнавались протиправними дії посадових осіб державної виконавчої служби при проведенні виконавчих дій з примусового виконання рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Врахувавши тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд першої інстанції правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн.
		Такий розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини посадових осіб державної виконавчої служби у завданні моральної шкоди. Сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про стягнення на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, належним чином вказане рішення не мотивував, не зазначив обставини, які свідчать про наявність підстав для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди.
		Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.
		Разом з тим, суд першої інстанції, частково задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, не взяв до уваги таке.
		Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів  Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).
		Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
		Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) вказано, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
		Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		З урахуванням наведеного, Державна казначейська служба України, як орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
		Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
		Проте суд першої інстанції на це уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення коштів на відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку ДКСУ.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. 
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови апеляційного суду та зміну рішення суду першої інстанції із зазначенням, що кошти на відшкодування шкоди державною підлягають стягненню з Державного бюджету України.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги ОСОБА_1 та Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити частково.
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року скасувати.
		Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року змінити, викласти абзац другий його резолютивної частини в наступній редакції:
		«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди».
		В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		  Головуючий  М. Є. Червинська  СуддіА. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...