Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/825/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Інший.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2025.
Дата набрання законної сили: 18.12.2024
Номер судового провадження: 12-13гс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		18 грудня 2024 року
		м. Київ
		Справа № 907/825/22
		Провадження № 12-13гс24
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		Головуючого суддіУркевича В. Ю.,
		судді-доповідача Банаська О. О.
		суддів Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А.,                  Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Усенко Є. А.,                             Шевцової Н. В.,
		за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,
		представників:
		позивача (Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд») - Ільницький М. П. (в режимі відеоконференції)
		відповідача (Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської            ради) - Баняс В. Ю. (в режимі відеоконференції)
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради
		на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 травня 2023 року
		у складі судді Ремецькі О. Ф.
		та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02 жовтня 
		2023 року
		у складі колегії суддів Скрипчук О. С. (головуючий), Матущака О. І.,
		Плотніцького Б. Д.
		за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельна компанія «Промжитлобуд»
		до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради
		про визнання укладеним договору,
		УСТАНОВИЛА:
		Вступ
		1. Товариство з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» (далі - позивач, ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд», Товариство) звернулося до господарського суду з позовом до Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі також - відповідач, Департамент), який є виконавчим органом міської ради, про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки у запропонованій Товариством редакції. Позивач стверджував, що відповідач зобов`язаний укласти з позивачем цей договір на виконання рішення міської ради щодо приватизації земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу.
		2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, позов задовольнив. Суди виходили з того, що міська рада як орган місцевого самоврядування, в межах своєї компетенції прийняла рішення про продаж земельної ділянки позивачу, встановивши його істотні умови та уповноваживши Департамент на укладення відповідного договору купівлі-продажу, проте відповідач безпідставно ухиляється від його укладення.
		3. У касаційній скарзі Департамент стверджував, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права особи, яка не була залучена до участі у справі - міської ради, що є підставою для їх скасування за пунктом 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі ? ГПК України). Також скаржник посилався на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування приписів частини першої статті 127 та частини першої статті 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у справах про визнання укладеними договорів купівлі-продажу земельних ділянок комунальної власності в частині визначення належним відповідачем у таких справах саме органу місцевого самоврядування, який прийняв рішення про продаж земельної ділянки, а не його виконавчого органу, якому було доручено укладення договору купівлі-продажу від імені власника земельної ділянки.
		4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав необхідним відступити від висновку щодо застосування положень пункту 8 частини першої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі ? ЦПК України), викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, про те, що скасування судових рішень на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України, який передбачає скасування рішення, ухваленого про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, можливе за скаргою саме особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси. В аналогічній редакції щодо підстав скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд викладено пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України.
		5. З урахуванням доводів касаційної скарги у цій справі суду касаційної інстанції належало почергово вирішити питання щодо: 
		- складу сторін і визначення належного відповідача у справі за позовом про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності;
		- наявності підстав для застосування у цій справі пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України.
		6. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним відповідачем у справі за позовом про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності є територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування. Відтак за результатами касаційного перегляду справи Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій та ухвалила власне рішення по суті спору - про відмову в задоволенні позову Товариства до Департаменту з мотивів його заявлення до неналежного відповідача. 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст і підстави позовних вимог та заперечень відповідача
		7. ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Департаменту про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки у запропонованій ним редакції.
		8. Позов обґрунтований тим, що починаючи з 13 жовтня 2021 року відповідач згідно з рішенням Ужгородської міської ради від 03 серпня 2021 року № 357 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу» був зобов`язаний укласти з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га (далі також - земельна ділянка), проте неправомірно зволікає з укладенням цього договору.
		9. Департамент проти позову ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» заперечив, зазначивши, що земельна ділянка перебуває в користуванні позивача на підставі договору оренди та не знаходиться у нього на праві постійного користування, як про це зазначено у запропонованому проєкті договору купівлі-продажу. До того ж станом на дату подання позову в позивача наявна заборгованість перед Ужгородською міською радою за договором оренди земельної ділянки.
		Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
		10. ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» є власником нерухомого майна, будівель та споруд на вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2. Це нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га.
		11. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 907/801/19 визнано укладеним договір оренди земельної ділянки комунальної власності від 02 грудня 2019 року для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств на вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2 в м. Ужгороді.
		12. На підставі цього судового рішення 15 вересня 2022 року приватним нотаріусом Селехманом О. А. зареєстроване за ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» право оренди земельної ділянки на вул. Сергія Мартина           (вул. Паризької Комуни), 2 в м. Ужгороді.
		13. Рішенням Ужгородської міської ради від 30 березня 2021 року № 148 
		ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» наданий дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га під належними Товариству будівлями та спорудами для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств на                   вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2.
		14. На виконання зазначеного рішення ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» виготовлена експертна грошова оцінка від 30 червня 
		2021 року, згідно з якою вартість такої ділянки становить 4 017 643,19 грн з розрахунку 180,01 грн за 1 кв. м.
		15. За рішенням Ужгородської міської ради від 03 серпня 2021 року № 357 затверджена вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га в розмірі 4 017 643,19 грн з розрахунку 180,01 грн за 1 кв. м відповідно до зазначеного вище експертного висновку від 30 червня 2021 року.
		16. Згідно з рішенням Ужгородської міської ради від 03 серпня 2021 року № 357 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу» вирішено продати ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» земельну ділянку площею 2,2319 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств на вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни). Доручено Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради укласти від імені міської ради договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Рекомендовано ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» звернутися у Департамент міського господарства Ужгородської міської ради для укладення договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки та виконувати обов`язки власника земельної ділянки згідно з вимогами статті 91 ЗК України.
		17. Відповідач на виконання рішення Ужгородської міської ради від
		03 серпня 2021 року № 357 щодо продажу земельної ділянки виставив позивачу рахунки-фактури на оплату вартості зазначеної земельної ділянки.
		18. Згідно з платіжними дорученнями від 30 червня 2021 року № 1, від 25 серпня 2021 року № 4, від 08 вересня 2021 року № 6, від 23 вересня 2021 року № 7, від 23 вересня 2021 року № 8 та від 13 жовтня 2021року № 10 ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» здійснена повна сплата вартості земельної ділянки.
		19. З метою укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки позивач 
		13 липня 2022 року надав відповідачу заяву-пропозицію на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.
		20. У відповідь відповідач надіслав позивачу лист від 09 серпня 2022 року                             № 352/30.01-12, в якому зазначено, що Департамент не заперечує проти укладення договору купівлі-продажу за умови виконання ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» зобов`язання за чинним договором оренди землі від 02 грудня 2019 року № 2095 (а саме, що буде сплачена заборгованість перед орендодавцем, затверджено актуальний звіт, а також відкориговані неправильно (неправдиво) зазначені ним відомості у проєкті договору купівлі-продажу).
		21. Попри сплату позивачем повної вартості земельної ділянки договір купівлі-продажу укладений не був.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		22. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25 травня                       2023 року позов задоволено повністю. Вирішено вважати укладеним з дня набрання чинності рішенням суду договір купівлі-продажу земельної ділянки між Департаментом як продавцем і ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» як покупцем для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, розташованої у місті Ужгороді на вулиці Сергія Мартина (Паризької Комуни), № 2, на умовах, наведених у резолютивній частині судового рішення.
		23. На обґрунтування цього рішення суд першої інстанції зазначив, що орган місцевого самоврядування, а саме Ужгородська міська рада, в межах своєї компетенції прийняв рішення про продаж земельної ділянки позивачу, встановивши його істотні умови, перевіривши відсутність підстав для відмови у продажі земельної ділянки та уповноваживши відповідача на укладення такого договору.
		24. Рішення Ужгородської міської ради від 03 серпня 2021 року № 357 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу», яким вирішено продати ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» земельну ділянку, на день розгляду справи є чинним і не оскаржувалося у встановленому законом порядку.
		25. ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» як покупець здійснило усі необхідні дії з метою укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, натомість відповідач як орган, уповноважений на укладення договору, за відсутності законодавчо визначених перепон неправомірно ухилився від свого обов`язку щодо його укладення.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		26. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2023 року рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 травня 2023 року залишено без змін.
		27. Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням місцевого господарського суду, виснувавши, зокрема, що позивач правомірно зазначив відповідачем Департамент, оскільки рішенням Ужгородської міської ради від 
		03 серпня 2021 року № 357 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу» Департаменту доручено укласти від імені міської ради договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, повноваження якого щодо укладення договорів не спростовані відповідачем та матеріалами справи.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		28. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 
		31 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі № 907/825/22 за касаційною скаргою Департаменту та ухвалою від 16 січня 2024 року передав справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування положень пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 910/17662/19 та від 25 листопада 2021 року у справі № 5011-15/10488-2012. 
		29. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 29 лютого 2024 року повернув справу № 907/825/22 відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, зауваживши про існування різних підходів у практиці касаційних судів господарської та цивільної юрисдикцій до вирішення питання наявності / відсутності підстав для скасування судових рішень у разі, якщо суд ухвалив ці рішення про права, інтереси та обов`язки особи, яку не залучив до участі у справі, тобто не лише у рамках господарської юрисдикції, і тому порушені в ухвалі від 16 січня 2024 року питання не можуть бути вирішені об`єднаною палатою в силу положень частини другої статті 302 ГПК України, оскільки відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах об`єднана палата може лише за умови, якщо існує різна практика Касаційного господарського суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати щодо аналогічних норм права.
		30. 19 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу, якою передав справу № 907/825/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України.
		31. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначила, зокрема, що одним з питань, яке постало перед судом у цій справі, є застосування пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України, а саме питання можливості скасування судових рішень з підстави, передбаченої цією нормою, лише за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права (свободи, інтереси), чи також за касаційною скаргою іншої особи - учасника справи, який посилається на зазначену обставину, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження.
		32. У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 924/207/20, від 22 лютого 2022 року у справі                 № 908/889/21, від 31 травня 2022 року у справі № 910/2077/21, від 24 червня 2022 року у справі № 914/408/21, від 12 вересня 2022 року у справі                                     № 910/1744/21 щодо застосування положень пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України сформульовано висновок про те, що передбачене зазначеною нормою порушення є самостійною обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд. 
		33. При цьому положення пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України і пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України є подібними та визначають окремою підставою скасування судових рішень те, що суд прийняв рішення про права, інтереси (свободи) та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
		34. Урахувавши наявність іншого підходу до застосування зазначеного припису касаційним судом цивільної юрисдикції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України для відступу від висновку щодо застосування положень пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України, викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 січня 2024 року у справі № 397/389/22, від 06 грудня 2023 року у справі № 932/1140/21, від 03 серпня 2023 року у справі № 754/1879/22, від 
		28 червня 2023 року у справі № 637/46/21, від 05 квітня 2023 року у справі 
		№ 521/8184/20 (скасування судових рішень на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України можливе саме за скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси).
		35. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 квітня 2024 року прийняла та призначила справу № 907/825/22 до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, визнавши наведені колегією суддів мотиви передачі справи обґрунтованими і достатніми.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги
		Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради
		36. У касаційній скарзі Департамент просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 травня 2023 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02 жовтня 
		2023 року у справі № 907/825/22, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
		37. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, пославшись на відсутність висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування приписів частини першої статті 127 та частини першої статті 128 ЗК України у справах про визнання укладеними договорів купівлі-продажу земельних ділянок комунальної власності в частині визначення належним відповідачем у таких справах саме органу місцевого самоврядування, який прийняв рішення про продаж земельної ділянки і є суб`єктом права власності на цю ділянку, а не виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування, якого уповноважено на укладення договору купівлі-продажу від імені власника земельної ділянки комунальної власності.
		38. Крім того, стверджує, що суди ухвалили рішення про права особи, яка 
		не була залучена до участі у справі, - Ужгородської міської ради, що, на переконання скаржника, є підставою для касаційного оскарження за 
		пунктом 4 частини другої статті 287 та скасування оскаржуваних рішень згідно з пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України. 
		39. Обґрунтовуючи касаційну скаргу в цій частині, Департамент зауважує, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій стосовно належного відповідача у справі є необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджується з положеннями статей 2, 3, 12, 127 ЗК України, частини п`ятої статті 16, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», адже власником земельної ділянки, стосовно якої належало укласти договір купівлі-продажу, є саме територіальна громада міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, яка не була залучена до участі у справі. Зазначене, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування прийнятих у справі рішень.
		40. Також скаржник посилається на відсутність підстав для укладення договору в запропонованій позивачем редакції з огляду на істотні недоліки та неправдиві відомості в пунктах 1.2, 1.6, 1.9 проєкту договору, а саме зазначення щодо: 
		- відсутності судових спорів стосовно земельної ділянки при їх наявності з посиланням на номери судових справ (№ 907/30/22, № 907/120/23,                                    № 907/676/23 - про стягнення боргу за орендну плату, № 907/66/23 - про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою); 
		- права постійного користування при зареєстрованому в судовому порядку праві оренди на земельну ділянку, за якою наявна заборгованість у розмірі 6 132 887,58 грн.
		41. Аргументуючикасаційну скаргу, скаржник посилається на неналежність застосованого судом першої інстанції способу захисту, а саме задоволення позовної вимоги шляхом зазначення про те, що договір купівлі-продажу вважати укладеним, а не визнати укладеним з дня набрання чинності рішенням суду. 
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
		ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд»
		42. ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, зазначаючи, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, адже:
		- суди врахували, що рішення Ужгородської міської ради від 03 серпня                      2021 року № 357 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу» є чинним, зокрема в частині розпорядження щодо укладення відповідного договору з позивачем, і останній виконав усі дії, необхідні для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки; 
		- позивач передавав відповідачу свої пропозиції і проєкти договорів купівлі-продажу, проте Департамент зауваження щодо цих документів позивачу не надсилав;
		- питання про залучення до участі у справі Ужгородської міської ради в суді першої інстанції не порушувалося, а сама рада була обізнана про цей спір, адже в іншій справі її представляла та сама особа, яка є представником Департаменту в цій справі; 
		- не можна стверджувати, що оскаржувані судові рішення про визнання договору укладеним не відповідають волі Ужгородської міської ради, яка в межах компетенції прийняла рішення про відчуження земельної ділянки, визначила у своєму рішенні істотні умови договору купівлі-продажу та уповноважила на його укладення Департамент. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
		43. Як установили суди попередніх інстанцій у цій справі, позов з вимогою про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності у запропонованій позивачем редакції заявлено до одного з виконавчих органів Ужгородської міської ради, яка прийняла рішення щодо приватизації земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом її викупу позивачем. 
		44. Відповідач у цій справі - Департамент обґрунтував свою касаційну скаргу твердженням про те, що належним відповідачем за такою вимогою є саме орган місцевого самоврядування, тому суди попередніх інстанцій ухвалили рішення про права особи, яка не була залучена до участі у справі, - Ужгородської міської ради, що є підставою для їх скасування за пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України. 
		45. За таких доводів касаційної скарги та з урахуванням підстав прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду серед порушених перед судом касаційної інстанції питань першочергово має бути вирішене питання складу сторін і визначення належного відповідача у справі за позовом про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянкикомунальної власності.
		Щодо складу сторін і визначення належного відповідача у спорі про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності 
		46. За змістом принципу диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі.
		47. Водночас установлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає, та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.
		48. Для встановлення належності відповідачів у справі про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності підлягає з`ясуванню склад учасників правовідносин з набуття права власності на таке майно у конкретному спорі, зокрема коло осіб, наділених правом розпорядження та іншими правами, інтересами чи обов`язками щодо предмета відповідного договору.
		49. За змістом частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		50. Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		51. Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		52. За приписами пунктів «а», «б» частини першої статі 12 ЗК України (тут і надалі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин віднесено, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад та передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
		53. Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		54. Статтею 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		55. Частиною першою статті 169 ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
		56. Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		57. Частиною першою статті 116 ЗК України  унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		58. Відповідно до частини першої статті 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
		59. Положення статті 128 ЗК України визначають алгоритм дій сторін у процесі продажу земельної ділянки державної чи комунальної власності. Так, згідно із частиною першою цієї статті продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
		60. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (частина шоста статті 128 ЗК України).
		61. За частиною першою статті 131 ЗК України укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами, здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.
		62. У статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		63. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (стаття 658 ЦК України). Це є логічним продовженням загального припису частини першої статті 317 ЦК України про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		64. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		65. Виключна компетенція відповідних рад щодо здійснення прав суб`єкта комунальної власності випливає з положень частини п`ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		66. Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та прийняття рішень щодо відчуження комунального майна здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (частина перша статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		67. Згідно із частинами першою, шостою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
		68. Таким чином, договір купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності укладається між покупцем та продавцем - територіальною громадою в особі сільської, селищної, міської ради, яка відповідно до закону прийняла рішення щодо відчуження такого комунального майна.
		69. За змістом частини другої статті 12 ЗК України, що виокремлює перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, та статей 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегування виконавчим органам органів місцевого самоврядування повноважень з розпорядження майном, зокрема відчуження земельних ділянок комунальної власності, не передбачено. 
		70. Так, статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка визначає власні та делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, не передбачено повноважень щодо вирішення питань володіння, користування і розпорядження об`єктами комунальної власності. Натомість підпунктом 8 пункту «б» частини першої зазначеної статті передбачено серед делегованих повноважень здійснення підготовки виконавчими органами висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
		71. Крім того, у статті 12 ЗК України міститься перелік повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин. Так, відповідно до пунктів «а», «б» частини першої цієї статті (про що вже зазначалось вище) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб належить саме до повноважень сільських, селищних, міських рад, а не їх виконавчих органів.  
		72. Верховний Суд України в постанові від 14 листопада 2011 року у справі 
		№ 3-119гс11 зазначив, що обов`язковою умовою передачі у власність земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у власність. 
		73. У свою чергу, в постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 3-553гс15 Верховний Суд України виснував, що розширений перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин наведено у статті 12 ЗК України, згідно з яким виключно до компетенції сільської ради належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб. Можливості делегування таких повноважень від органів місцевого самоврядування до їх виконавчих органів законом не передбачено.
		74. Відступу від зазначених висновків Верховного Суду України здійснено не було, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для такого.
		75. Надаючи оцінку процесуальному аспекту окресленої вище проблематики, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги те, що сторонами в судовому процесі - позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування (стаття 4 та частина перша статті 45 ГПК України).
		76. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка за твердженням позивача повинна виконати зобов`язання (боржник). 
		77. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21).
		78. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, 
		тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова 
		вимога позивача (див. постанови від 14 листопада 2018 року у справі 
		№ 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, від 09 лютого 2021 року у справі 
		№ 635/4741/17). 
		79. Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі                                  № 910/15792/20).
		80. Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.
		81. Велика Палата Верховного Суду у пункті 39 постанови від 
		26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 зазначила, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
		82. Отже, у справі про визнання укладеним договору (зобов`язання укласти договір) позивачем є особа, яка бажає укласти договір, а відповідачем має бути сторона договору, яка відмовляється укласти договір, чим порушує права позивача.
		83. У випадку заявлення такого позову покупцем до продавця за змістом статей 317, 655, 658 ЦК України належним відповідачем за загальним правилом є власник товару (майна), що підлягає відчуженню за договором, тобто особа, наділена правом володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		84. Згідно з пунктом «б» частини першої статті 80 ЗК України суб`єктом права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
		85. За приписами частини п'ятої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		86. У частині четвертій статті 56 ГПК України передбачено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
		87. Отже, стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності, який укладається в порядку статей 127, 128 ЗК України є територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування.
		88. За наведеного можна зробити висновок, що належним відповідачем у справі за позовом покупця про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що згідно із законом здійснює від імені територіальної громади правомочності власника цієї земельної ділянки.
		89. Не змінює складу сторін у такому спорі рішення органу місцевого самоврядування про уповноваження виконавчого органу на укладання (оформлення, підписання) договору, адже в силу цього уповноваження представник не набуває правомочностей власника земельної ділянки.
		Щодо суті касаційної скарги
		90. Спірні правовідносини у цій справі виникли стосовно укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності на виконання рішення Ужгородської міської ради від 03 серпня 2021 року № 357 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу».
		91. Позов з вимогою про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності в порядку статей 127, 128 ЗК України покупець - ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» заявив до Департаменту, якому рішенням Ужгородської міської ради від 
		03 серпня 2021 року № 357 було доручено укласти від імені міської ради договір купівлі-продажу зазначеного майна.
		92. Оскільки в основі спору в цій справі лежить правомочність щодо розпорядження земельною ділянкою як об`єктом права комунальної власності, то суб`єктом відповідних матеріально-правових відносин є саме Ужгородська міська рада, яка діє від імені територіальної громади, а не Департамент.
		93. У силу приписівстатей 317, 658 ЦК України та статей 12, 80 ЗК України продавцем за цим договором є територіальна громада міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, а не виконавчий орган цієї ради, якому було доручено діяти при укладенні договору від імені продавця. 
		94. До того ж саме такий статус учасників спірних правовідносин зафіксовано в договорі купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності, поданому для визнання його укладеним судом.
		95. Слід наголосити на тому, що виконавчим органам місцевого самоврядування, яким власне є Департамент у цій справі, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» може бути делеговано здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування. Водночас, як зазначалось вище, законодавством не передбачено можливості делегування виконавчим органам відповідних рад повноважень з реалізації правомочностей щодо володіння, користування і розпорядження об`єктами комунальної власності, володільцями яких є лише ради як органи місцевого самоврядування, які уособлюють у майнових правовідносинах відповідні територіальні громади.
		96. У цьому випадку Департамент, який уповноважено укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, є лише представником, що діє від імені міської ради, а не стороною договору купівлі-продажу, відповідно він не сторона матеріально-правових відносин, з яких виник спір. 
		97. Навіть якщо в такому випадку йдеться про будь-яке представництво на будь-якій підставі (договір, закон, акт органу юридичної особи, інша 
		законна підстава - частина третя статті 237 ЦК України), то стороною договору купівлі-продажу все одно залишається власник земельної ділянки. До того ж згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.
		98. Відтак оскільки сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності є територіальна громада міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради та Товариство (позивач), саме міська рада як суб`єкт матеріального правовідношення, а не Департамент є належним відповідачем у спорі про визнання договору купівлі-продажу укладеним.
		99. Отже, у цій справі позов про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки був заявлений ТзДВ «Будівельне 
		управління «Промжитлобуд» не до контрагента за договором - особи, що здійснює правомочності власника земельної ділянки, а до уповноваженого представника, тобто до неналежного відповідача. 
		100. Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували, залишивши поза належною оцінкою склад сторін у справі, що не відповідає суб`єктному складу спірних матеріальних правовідносин та їх правовому регулюванню. 
		101. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 05 липня 2023 року у справі 
		№ 910/15792/20).
		102. Позивач правом ініціювати залучення до участі у справі співвідповідача чи заміну первісного відповідача належним відповідачем у порядку статті 48 ГПК України не скористався та послідовно наполягає на необхідності задоволення його вимог саме Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, що є лише уповноваженим на підписання договору представником міської ради, яка в силу закону здійснює правомочності власника земельної ділянки комунальної власності, стосовно відчуження якої виник спір.
		103. За усталеним висновком Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові 
		[див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц відповідно, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
		104. Тому, з`ясувавши, що у цій справі позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, Велика Палата Верховного Суду, реалізуючи передбачені пунктом 3 частини першої статті 308, статтею 311 ГПК України повноваження, вважає за необхідне прийняти власне остаточне рішення про скасування оскаржуваних рішень та відмову в задоволенні позову ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд».
		105. З урахуванням мотивів скасування оскаржуваних рішень суд касаційної інстанції не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам касатора.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		106. Частиною першою статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		107. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).
		108. З огляду на наведене в мотивувальній частині цієї постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2023 року та рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 травня 2023 року у цій справі підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		109. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для застосування у цій справі пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України, то підстави для вирішення питання відступу від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування аналогічної за змістом норми (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України) відсутні. 
		Судові витрати
		110. Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		111. За пунктом 1 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
		112. Згідно із частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		113. Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги Департаменту оскаржувані рішення судів першої і апеляційної інстанцій скасовано та в задоволенні позову відмовлено повністю, витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача - ТзДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд».
		Висновки щодо застосування норм права
		Щодо складу сторін у спорі про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності 
		114. Системний аналіз положень статей 317, 655, 658 ЦК України у взаємозв`язку зі статями 12, 80 ЗК України, а також статей 45, 56 ГПК України свідчить про те, що належним відповідачем у справі за позовом покупця про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності в порядку статей 127, 128 ЗК України є орган місцевого самоврядування, що здійснює від імені територіальної громади правомочності власника цієї земельної ділянки відповідно до закону, в тому числі навіть у випадку прийняття ним рішення про уповноваження виконавчого органу на укладання договору, адже в силу такого уповноваження виконавчий орган не набуває правомочностей власника такої земельної ділянки.
		Керуючись статтями 129, 300, 301, 302, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради задовольнити повністю.
		2. Скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 
		02 жовтня 2023 року та рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 травня 2023 року у справі № 907/825/22. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельна компанія «Промжитлобуд» відмовити повністю.
		3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельна компанія «Промжитлобуд» (вул. Бестужева-Рюміна Олексія, буд. 4, кв. № 82, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 01269129) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. № 3, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 36541721) - 3 721 грн 50 коп. (три тисячі сімсот двадцять одна гривня 50 копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, 4 962 грн 00 коп. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні 00 копійок) відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги. 
		Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя   В. Ю. УркевичСуддя-доповідач   О. О. БанаськоСудді: О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв  І. А. Воробйова К. М. Пільков  М. І. Гриців С. О. Погрібний  О. А. Губська О. В. Ступак  Ж. М. Єленіна І. В. Ткач  В. В. Король Є. А. Усенко  С. І. Кравченко Н. В. Шевцова  О. В. Кривенда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...