Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 302/895/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 24.01.2025. Зареєстровано: 25.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/302/34/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024071110000072

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Міжгірський районний суд Закарпатської області 
		 
		Справа № 302/895/24 
		1-кп/302/34/25 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(у повному обсязі)
		 
		 
		 
		24.01.2025селище Міжгір`я
		 
		 
		   Міжгірський районний суд Закарпатської області в особі суддя ОСОБА_1 
		з участю : секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурор ОСОБА_3 , 
		обвинувачений ОСОБА_4 ,
		захисник  адвокат ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження ЄРДР № 12024071110000072 від 09.04.2024 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , з середньою професійно-технічною освітою, одруженого, утримує троє неповнолітніх дітей, раніше не судимого, непрацюючого, особа з інвалідністю третьої групи, паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 17.05.1996 Міжгірським РВ УМВС в Закарпатській області, засіб мобільного зв`язку НОМЕР_2 , 
		- про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 ч.4 Кримінального кодексу України, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		   18.03.2024 біля 17 годин, ОСОБА_4 , знаходячись біля магазинів «Піраміда», «Борис», «Автозапчастини» та АЗС «Авіас», що за адресою селище Міжгір`я, по вулиці Гагаріна, Хустського району, Закарпатської області, побачивши на узбіччі дороги мобільний телефон марки «Applel phone 13 pro мax 256 GB» темно-сірого кольору, який знаходився в чохлі чорного кольору та належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 , останній впевнившись, що на нього ніхто не дивиться з прохожих громадян, з метою крадіжки чужого майна, шляхом вільного доступу, умисно, таємно, в умовах воєнного стану, викрав вказаний мобільний телефон, який згідно висновку експерта №CE-19/107-24/4546-ТВ від 26.04.2024 року про вартість об`єктів оцінки від 18.03.2024 становить 28086,00 гривень та чохол для мобільного телефону марки «Apple» iPhone 13 Pro Max, вартість якого становить 121,00 гривень.
		Відповідно зі ст.337 Цивільного кодексу України, особа, яка знайшла загублену річ, зобов`язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі. Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, або місце її перебування невідомі, особа, яка знайшла загублену річ, зобов`язана заявити про знахідку Національній поліції або органові місцевого самоврядування. Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання Національній поліції, або органові місцевого самоврядування, або передати знахідку особі, яку вони вказали. 
		Однак всупереч цього, ОСОБА_4 маючи реальну можливість повернути мобільних телефон власнику, ігнорувати численні дзвінки останнього, відніс його за місцем проживання, де і зберігав. Окрім цього, в день крадіжки ОСОБА_4 не менше двох разів проїжджав на своєму автомобілі біля відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області та органи місцевого самоврядування (Міжгірську селищну раду) та мав реальну змогу залишити його там. Однак вказані дій ОСОБА_4 не виконав та 19.03.2024 дружина ОСОБА_4 добровільно видала працівникам поліції викрадений мобільний телефон. 
		Отже, своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 28086,00 грн. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 не визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 ч.4 КК України, за вище встановленими судом обставинами і свою позицію в показах обґрунтував таким. 
		18.03.2024 в зазначених в обвинувальному акті час і місці під час виїзду на власному автомобілі з прилеглої території торговельної бази на головну дорогу помітив на дорозі мобільний телефон і зупинився та підібрав цю річ і поклав у салон авто у відділення для зберігання документів і дрібних речей. Пасажиру авто ОСОБА_7 він повідомив, що поверне знахідку власнику за винагороду. Обвинувачений показав, що не заходив у магазини для з`ясування хто міг загубити телефон, не звертався в поліцію, бо не довіряє працівникам поліції, не звертався в орган місцевого самоврядування, бо поспішав і робочий час в органах влади вже закінчувався. Обвинувачений вважає, що мав право знахідку зберігати в себе і видати телефон тільки власнику або ж видати телефон у церкву, якщо власник не звернеться до нього. Обвинувачений також показав, що наступного дня працівники поліції телефонували йому з приводу знахідки та зустрілись з ним на одній із АЗС і пропонували йому видати телефон. Однак він не мав телефон при собі, бо залишив його вдома, а також поспішав у справах. Пізніше того ж дня працівники поліції прибули до житлового будинку за місцем його проживання і дружина видала їм знайдений ним телефон. Обвинувачений вважає, що він не викрадав телефон. Ця річ ним знайдена, а тому він мав право на її зберігання і видачу власнику за винагороду.
		Згідно поданих доказів у справі встановлено таке.
		Потерпілий ОСОБА_6 показав, що 18.03.2024, перебуваючи в селищі Міжгір`я, здійснивши дзвінок з власного мобільно телефону марки «Applel phone 13 pro мax 256 GB» він проявив не уважність і поклав телефон на корпус автомобіля, а потім сів в авто і поїхав, втративши телефон орієнтовно біля магазину АВС «Піраміда» 24 у селищі Міжгір`я. Виявивши втрату речі, він звернувся у поліції та надав інформацію про місця свого перебування і можливої втрати телефону. Працівники поліції оглянули камери спостереження, установлені біля зазначеного торговельного закладу і виявили втрату телефону поряд, а також зафіксували автомобіль, з якого вийшов водій і підібрав цей телефон. У подальшому йому повідомили, що це вчинив ОСОБА_4 , який до нього не телефонував, не звертався і не повідомляв особисто чи через когось про те, що він знайшов телефон. Він подав заяву у поліції про визнання його потерпілим. Крім того, потерпілий зазначив, що він неодноразово телефонував на свій номер телефону, однак ніхто слухавку не піднімав. Через деякий час працівники поліції видали йому телефон, однак йому не відомо обставин вилучення телефону в особи, яка знайшла загублену річ і заволоділа нею. Потерпілий також висловився, що він не має претензій майнового і морального характеру до обвинуваченого і підтвердив, що йому працівники поліції повернули телефон під розписку.
		Свідок ОСОБА_8 (дружина обвинуваченого) показала, що 18.03.2024 ввечері чоловік прийшов додому і залишив на столі мобільний телефон. Наступного дня вранці чоловік поїхав на роботу, вона теж. Того ж дня працівники поліції два рази телефонували їй з приводу зазначеного телефону. Вона зателефонувала чоловіку, він їй пояснив, що телефон знайшов на дорозі. Після повторного дзвінка від працівників поліції, які прибули під вечір до їх помешкання, вона видала працівникам поліції ОСОБА_9 телефон.
		Неповнолітній свідок ОСОБА_10 (син обвинуваченого) показав, що вранці 19.03.2024 він помітив телефон на столі і вирішив його подивитись. Вийняв з телефону картку, але телефон не вмикався. Пізніше йому батько повідомив, що він в селищі Міжгір`ї на дорозі знайшов цей телефон, помітивши цю річ з автомобіля під час руху.
		Свідок ОСОБА_7 (знайомий обвинуваченого) показав, що 18.03.2024 біля 17 години він перебував разом з обвинуваченим в селищі Міжгір`ї в автомобілі обвинуваченого. Під час повернення з території комерційного об`єкту (торговельної бази) обвинувачений перед виїздом з прилеглої (бокової дороги) на головну зупинив керований ним автомобіль. Вийшов з салону і на дорозі підняв телефон, повернувшись відразу в салон авто та повідомив йому, що знайшов телефон, який поклав у відділення для зберігання дрібних речей та документів. Обвинувачений також пояснив, що хоче повернути телефон за винагороду власнику. У подальшому вони поїхали в центр селища Міжгір`я. Про те, які дії обвинувачений вчиняв із знайденим телефоном у подальшому свідку не відомо. Також свідок не чув, щоб на телефон поступали дзвінки під час поїздки, бо в салоні авто було шумно від роботи двигуна.
		Свідок ОСОБА_11 (оперативний працівник поліції) показав, що у відділення поліції № 2 Хустського РУП (Міжгір`я) потерпілий ОСОБА_6 подав заяву про втрату ним телефону та надав орієнтовну інформацію про місце втрати. Прибувши на місце можливої втрати телефону біля магазину АВС-24 в селищі Міжгір`я, власник магазину надав доступ до перегляду відеозапису з установлених камер спостереження, ним було отримано інформацію, що з легкового автомобіля, який проїхав зазначений вище об`єкт по головній дорозі випадає чорний предмет, подібний на мобільний телефон, а через невеликий проміжок часу при виїзді з бокової дороги (прилеглої території до в`їзду на торговельну базу) водій легкового автомобіля перед виїздом на головну дорогу зупиняється, виходить з автомобіля піднімає з дороги річ, подібну на телефон, та відразу ж сідає в салон свого авто і продовжує рух у напрямку центру селища Міжгір`я. У подальшому було ідентифіковано власника авто і встановлено, що це ОСОБА_4 . Встановивши попередньо особовий номер мобільного зв`язку, він зателефонував ОСОБА_4 про те, що телефон слід повернути в поліції для видачі його потерпілому. Проте ОСОБА_4 відмовився це вчинити і пояснив, що він знайшов телефон і видасть його тільки власнику і за відповідну грошову винагороду. Опісля він спільно з іншим оперативним працівником поліції ОСОБА_12 зустрілись з ОСОБА_4 на території АЗС в селі Сойми і в службовому авто повторно запропонували йому видати телефон для повернення його потерпілому. ОСОБА_4 спочатку заперечував те, що знайшов телефон, а після визнав цю обставину і повідомив, що не має телефону при собі та поверне телефон власнику тільки за винагороду. Того ж дня під вечір вони прибули до помешкання подружжя ОСОБА_13 , попередньо зателефонувавши дружині про подію і вона видала їм телефон.
		Аналогічні покази надав у судовому засіданні і свідок ОСОБА_14 . 
		Процесуальними документами зафіксовано і встановлено таке.
		Згідно з витягом з ЄРДР від 09.04.2024 за матеріалами правоохоронного органу ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП у Закарпатській області, які сформовані 08.04.2024 на підставі рапорта працівника поліції ОСОБА_15 зареєстровано кримінальне провадження № 12024071110000072 з правовою кваліфікацією ч.4 статті 185 КК України за фактом крадіжки 18.03.2024 мобільного телефону марки/моделі «Аpple phone 13 Pro Max 256 GB» темно-сірого кольору по вулиці Гагаріна в селищі Міжгір`я, що належить ОСОБА_6 , 1998 р.н.
		Згідно з протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19.03.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 , подав заяву (повідомлення) в орган поліції ВП № 2 Хустського РУП про те, що 18.03.2024 біля 17 години, перебуваючи в селищі Міжгір`я по вулиці Гагаріна він виявив відсутність телефону вищезазначеної марки і моделі, який придбав у 2023 році за 37000 гривень. 
		Згідно з письмовою розпискою від 19.03.2024, складеною ОСОБА_8 (дружиною обвинуваченого) нею добровільно видано працівникам поліції 19.03.2024 мобільний телефон вищезазначеної марки і моделі, який знаходився від 18.03.2024 до 19.03.2024 в її будинку за місцем проживання в селі Репинне. У розписці зазначено, що походження цієї речі і приналежність її комусь з членів сім`ї ОСОБА_8 невідомо.
		Згідно з письмовою розпискою від 21.03.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,. отримав на зберігання мобільний телефон зазначеної вище марки і моделі до з`ясування всіх обставин справи. Згідно із заявою від 10.04.2024 ОСОБА_6 звернувся до слідчого ОСОБА_16 про залучення його до кримінального провадження як потерпілого. Постановою цього слідчого від 10.04.2024 ОСОБА_6 визнаний потерпілим у розглядуваному кримінальному провадженні.
		Згідно з постановою слідчого від 12.04.2024 визнано в кримінальному провадженні речовим доказом «ДВД-Р» диск з відеозаписом, зафіксованим 18.03.2024 з камер зовнішнього нагляду з магазину «Піраміда» за адресою: селище Міжгір`я, вулиці Гагаріна, 122. 
		Згідно з постановою слідчого від 12.04.2024 визнано мобільний телефон вищезазначеної марки і моделі та чорний чохол до нього речовим доказом у кримінальному провадженні.
		Згідно з висновком судового експерта від 26.04.2024 № СЕ-19/107-24/4546-ТВ Закарпатського НДЕКЦ ОСОБА_17 ринкова вартість вищезазначеного мобільного телефону станом на 18.03.2024 становить 27965 гривень, а чохла до мобільного телефону  121 гривня.
		Згідно з слідчим експериментом, зафіксованим протоколом від 18.06.2024 і відеозаписом до нього, проведеним з участю підозрюваного ОСОБА_4 у присутності слідчого, понятих, оперативного працівника поліції ОСОБА_11 зафіксовано обставини в селищі Міжгір`я біля магазину «АБС Піраміда» в селищі Міжгір`я по вулиці Гагаріна (на даний час Ігнатишина), де ОСОБА_4 знайшов та заволодів мобільним телефоном вище зазначеної марки та моделі, а саме під час керування власним автомобілем при виїзді з прилеглої території на головну дорогу зупинився, вийшов з авто підібрав телефон та відразу ж сів в автомобіль. ОСОБА_4 також показав, де поклав телефон в салоні автомобіля, пояснивши, що не відповідач на дзвінки, бо не чув цих дзвінків через шум від роботи двигуна. 
		Згідно з дослідженим відеозаписом від 18.03.2024 з камери спостереження, установленої біля магазину «Піраміда» в селищі Міжгір`я, судом зафіксовано такі обставини: біля 17 години київського часу по головні дорозі навпроти зазначеного приміщення магазину проїжджають автомобілі, в магазин заходять відвідувачі, поряд розташований запаркований автомобіль. Збоку прилеглої території під`їжджає автомобіль і зупиняється перед виїздом на головну дорогу; з автомобіля виходить водій, піднімає з дороги річ темного кольору, подібну на мобільний телефон і відразу ж сідає в автомобіль, виїжджає на головну дорогу і продовжу є рух у напрямку центру селища Міжгір`я. Під дослідження цього доказу обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що зазначених місці і часі перебував саме він і саме він вчинив ці дії.
		Оцінивши вище встановлені обставини, докази сторони обвинувачення і сторони захисту, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 185 ч.4 КК України, яке мало місце за кваліфікуючими ознаками : таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена в умовах воєнного стану.
		Це переконання суду ґрунтується на такому.
		Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не вчиняв крадіжки і мав право володіти загубленим телефоном до знайдення власника та вимагати за винагороду відповідно до положень статті 337 Цивільного кодексу України, суд відхиляє та визнає їх такими, що не відповідають установленим обставинам у справі.
		Зокрема, з обставин справи видно, що обвинувачений, знайшовши телефон на дорозі, чітко усвідомлював, що це чужа річ, яка загублена власником. Це сталося в громадському місці, тобто поряд з магазинами, АЗС, церквою, де є постійним рух пішоходів та наявність відвідувачів громадських закладів. Обвинувачений мав реальну можливість з`ясувати в цих місцях щодо особи власника речі. Натомість обвинувачений відразу ж покинув місце події. Ні вдень події, ні наступного дня обвинувачений не з`ясовував у власників чи продавців магазину, хто міг загубити телефон, не з`ясовував чи не звертався власник телефону за відповідною інформацією. Обвинувачений не надав в зазначені торговельні заклади контактну інформацію про себе, що саме він знайшов загублений кимось телефон. Окрім цього, обвинувачений в день події щонайменше два рази на власному авто проїжджав біля приміщень поліції ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області та Міжгірської селищної ради. 
		Суд вважає, що обвинувачений має особистий мобільний телефон і вміє ним користуватися, а тому як звичайний, пересічний громадянин поінформований про те, що сучасний мобільний телефон є особливим електронним пристроєм з відповідними властивостями, який використовується не тільки для мобільного зв`язку, але й для виконання багатьох інших корисних і важливих функцій для діяльності людини, зокрема містить відомості про особисті дані власника, збереження важливої особистої інформації, може використовуватися для розрахунків і фінансових операцій тощо. Таким чином, сучасний ґаджет (мобільний пристрій) є цінним майном для його володільця не тільки в розумінні його вартості, але й в розумінні використовуваних власником такого пристрою опцій для забезпечення нормальної життєдіяльності сучасної людини.
		Отже, обвинувачений, заволодівши чужим майном, не виконав обов`язку, передбаченого статтею 337 ЦК України. Доводи обвинуваченого, що він не довіряє поліції та органам влади суд визнає не спроможними. Обвинувачений не вжив також заходів щодо поширення інформації в соціальних мережах щодо знахідки та повернення такої за винагороду, що є поширеним явищем серед громадян у разі знаходження ними загублених речей. Більше того, обвинувачений не надав належної інформації з приводу знахідки рідним і близьким, з якими спільно проживає в будинку, куди приніс знайдену річ. Обвинувачений також ігнорував вимоги працівників поліції видати знайдений телефон для його ідентифікації, впізнання потерпілим за відповідними ознаками та повернення потерпілому за належністю. 
		Доводи обвинуваченого з приводу заволодіння телефоном і подальшого його зберігання з метою повернення власнику за винагороду суд визнає надуманими, які ним подані з метою уникнути від відповідальності за вчинення дій по таємному привласненню чужого майна.
		З цього приводу суд також констатує непослідовну суперечливу позицію обвинуваченого, за якою він на досудовому розслідуванні повністю визнавав вину у вчиненні ним зазначеного кримінального правопорушення і каявся. Натомість свою позицію змінив на повне заперечення вини, виклавши неспроможну версію.
		Обставини справи, аналіз доказів, якими вони встановлені в сукупності, поведінка обвинуваченого після заволодіння телефоном, обставини, за якими було виявлено працівниками поліції місце знаходження загубленого телефону власником, а також термін, який минув з дати втрати телефону і до його відшукання працівниками поліції та повернення потерпілому, стверджують про те, що обвинувачений діяв умисно, з метою привласнення чужої речі і з корисливим мотивом.
		Цей висновок суду відповідає засаді доведеності вини особи «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Кобець проти України»).
		ККС Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 (справа №128/984/17) за аналогічних і подібних обставин визначив правові позиції, що полягають у такому : за нормативним визначенням крадіжка - це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, ні гаданого права.
		Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно, мала підстави вважати де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.
		На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.
		Зазначена позиція застосована у судовій практиці за аналогічних обставин загублення телефону і його знайдення та привласнення особою, - за змістом вироку Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21.10.2024, який набрав законної сили, тобто за обставинами привласнення телефону, загубленого на узбіччі дороги неподалік цвинтаря і знайденого особою, яка помітила телефон з салону автомобіля (справа № 505/3350/24). За подібних обставин визнано крадіжкою привласнення обвинуваченим в громадському місці знайденого рюкзака з речами (справа № 464/2889/20) з відповідною позицією ККС ВС.
		За вчинений злочин обвинувачений підлягає покаранню.
		Обираючи вид і розмір покарання, суд зважає на таке.
		Обставин, які б пом`якшували або ж обтяжували покарання обвинуваченого, суд не встановив.
		Кримінальне правопорушення, передбачене статтею 185 ч.4 КК України, віднесено законом (стаття 12 КК України) до тяжких злочинів. Це злочинне діяння є умисним. Наслідки вчиненого злочину усунуті, бо викрадене майно повернуто потерпілому без пошкоджень та збитків.
		Суд бере до уваги особу обвинуваченого, який є не судимим, одружений, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, постійного місця праці не має, є особою з інвалідністю третьої групи. Ці відомості підтверджені змістом актів цивільного стану, довідок, пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 серія НОМЕР_4 , виданим 16.11.2022 ПФУ. Стороною обвинувачення не подано в судове кримінальне провадження відомостей про негативну поведінку обвинуваченого в минулому, тобто про вчинення ним адміністративних правопорушень чи наявність негативної характеристики за місцем проживання.
		Отже, обставини справи, відомості про особу обвинуваченого, відсутність відомостей про негативну поведінку ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, те, що він вперше вчинив кримінальне правопорушення, потерпілий не має до нього претензій, - переконують суд у тому, що запропонована міра покарання стороною обвинувачення (прокурором) у виді позбавлення волі із застосуванням положень статті 75 КК України є правильною та співмірною до вчиненого і до особи, яка вчинила цей злочин.
		Суд вважає, що достатнім для виправлення ОСОБА_4 на умовах випробування, згідно з положенням статей 75, 76 ч.1 пункти 1, 2 КК України, є призначення позбавлення волі на мінімальний строк відповідно до санкції статті 185 ч.4 КК України з іспитовим мінімальним строком  протягом одного року.
		Цивільного позову в справі не має.
		Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, обраний на досудовому розслідуванні втратив чинність за строком дії. Прокурор не порушив питання обрання нового запобіжного заходу чи продовження дії раніше обраного до набрання законної сили. Обвинувачений під час досудового розслідування і судового розгляду справи належно виконував процесуальні обов`язки.
		Судові витрати на залучення експерта для визначення вартості викраденого майна в розмірі 3029 грн 12 коп підтверджені змістом довідки вищезазначеної експертної установи. Ці витрати слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
		Речовий доказ у виді мобільного телефону та чохол до нього (предмети крадіжки) на досудовому розслідуванні повернуті власнику за належністю, що стверджено розписками потерпілого та підтверджено ним у судовому засіданні.
		Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд 
		У Х В А Л И В: 
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 ч.4 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
		Згідно з статтею 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку одного року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
		Згідно з статтею 76 ч.1 пункти 1, 2 КК України покласти на ОСОБА_4 під час відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку такі обов`язки :
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Судові витрати у виді вартості проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 3029 грн 12 коп стягнути з ОСОБА_4 в користь держави (одержувач ГУК у Закарпатській області, 24060300. Код ЄДРПОУ 3797895, р/рахунок UA658999980313070115000007493).
		Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня проголошення вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок у повному обсязі складено 24.01.2025 року. 
		   
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...