Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/11723/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано судом: 24.01.2025. Зареєстровано: 25.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2025.
Дата набрання законної сили: 24.01.2025
Номер судового провадження: К/990/11443/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 січня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №520/11723/23
		адміністративне провадження № К/990/11443/24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Білак М.В.,
		суддів: Мартинюк Н.В., Мацедонської В.Е., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційною скаргою  Державної служби України з безпеки на транспорті 
		на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року
		(головуючий суддя Макаренко Я.М., судді: Жигилій С.П., Любчич Л.В.)
		у справі №520/11723/23 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, 
		третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті, 
		про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
		I.          РУХ СПРАВИ
		1.           ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №335934 від 23 березня 2023 року.
		2.          Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала на те, що оскільки вона не є автомобільним перевізником у розумінні статті 33 Закону України від 05 квітня 2001 року №  2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №  2344-III) та не надавала послуги по перевезенню вантажу, спірна постанова є протиправною. Зазначала, що відповідачем порушено законні вимоги, визначені Порядком проведення рейдових перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №  1567 (далі - Порядок №  1567), Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року №  340 та Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №  385 (далі - Інструкція №  385).  На переконання ОСОБА_1 , відповідач не розглянув справу у відповідності до принципу своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, а керувався лише фактом реєстрації автомобіля та наявністю зареєстрованої підприємницької діяльності позивача.
		3.          Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
		4.          Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №  335934 від 23 березня 2023 року.
		5.          Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Укртрансбезпека звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.     
		6.          Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		7.          Співробітниками відповідача на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок та відповідно до направлення на перевірку №  015130 від 27 лютого 2023 року проводилась 03 березня 2023 року рейдова перевірка на 448 км а/д М-03 «Київ-Харків-Довжанський».
		8.          Відповідно до пункту 3, 4 Порядку №  422 відповідачем зупинено транспортний засіб (марки MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_2 , разом з цим встановлено, що транспортний засіб обладнано тахографом.
		9.          В ході перевірки зазначеного транспортного засобу співробітниками відповідача встановлено, що: 1) транспортний засіб належить і використовується ОСОБА_1 ; 2) на момент проведення перевірки встановлено порушення  вимог статті 48 Закону №2344-III, зокрема, у водія відсутні такі документи: товарно-транспортна накладна встановленої форми або інший визначений законодавством документ на вантаж та протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, наявність якого передбачено положеннями Інструкції №  385.
		10.          У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, відповідачем 03 березня 2023 року складено Акт №  327757 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі - акт від 03 березня 2023 року), з яким ознайомлено водія ОСОБА_2 , що підтверджується його особистим підписом та письмовою відміткою про те, що він підприємницькою діяльністю не займається, транспортний засіб знаходиться на зберіганні, товар віз для своїх цілей.
		11.          Також судом під час розгляду справи встановлено, що відповідачем повідомленням №  17008/38/24-23 від 16 березня 2023 року, направленим поштою рекомендованим листом №  0600024835445, позивачку викликано для розгляду справи на 23 березня 2023 року з 9.00 до 12.00.
		12.          Відповідно до даних трекінгу АТ «Укрпошта», копія якого міститься в матеріалах справи, вказане вище повідомлення про розгляд справи відправлено позивачці 16 березня 2023 року та 18 березня 2023 року знаходилось у точці видачі.
		13.          За результатами розгляду Акту від 03 березня 2023 року відповідачем ухвалено спірну постанову за порушення ОСОБА_1 статті 60 Закону №  2344-III та застосовано до неї адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		14.          Вважаючи спірну постанову протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		15.          Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки водій транспортного засобу не надав протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу та товарно-транспортну накладну, то спірна постанова є законною та обґрунтованою.
		16.          Суд першої інстанції зазначив, що видаткова накладна №  310733059-017 від 28 лютого 2023 року (далі - видаткова накладна), що надана водієм при перевірці, не є належним документом, оскільки в ній відсутні обов`язкові реквізити, встановлені чинним  законодавством України.
		17.          Також суд вказав на відсутність доказів щодо знаходження вказаного транспортного засобу на час проведення перевірки на зберіганні.
		18.          При цьому суд врахував, що позивач, транспортний засіб якого обладнаний тахографом, зобов`язаний забезпечувати належну його експлуатацію, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію вказаного тахографа.
		19.          Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивачка не є суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №  2344-III, а тому відсутні правові підстави для притягнення її до відповідальності у розумінні статті 33 цього Закону.
		20.          При цьому, посилаючись на сформовану практику Верховного Суду викладену в постановах від  22 березня 2023 року у справі №  240/22448/20, від 06 липня 2023 року у справі №  560/514/22, від 01 червня 2023 року у справі №  640/39442/21, апеляційний суд зазначив, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.
		21.          Разом з цим, апеляційний суд звернув увагу на те, що позивачка є лише власником вказаного транспортного засобу, натомість, доказів того, що вона є автомобільним перевізником вантажу згідно з видатковою накладною №  310-733059-017 від 28 лютого 2023 року, матеріали справи не містять.
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ 
		22.          Касаційне провадження у цій справі відкрито на підстав пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) із посиланням на підпункти «а» та «в» частини п`ятої статті 328 цього Кодексу.
		23.          Позиція скаржника полягає в тому, що позивачку притягнуто до відповідальності за відсутності товарно-транспортної накладної встановленої форми на вантаж та протоколу перевірки і адаптації тахографа до транспортного засобу.
		24.          При цьому скаржник, посилаючись на практику Верховного Суду, наполягає на тому, що оскільки транспортний засіб обладнаний тахографом, то, відповідно до норм чинного законодавства України, позивачка зобов`язана була забезпечувати належну його експлуатацію, а водій повинен мати при собі протокол про відповідну перевірку.
		25.          Автор касаційної скарги стверджує, що видаткова накладна, яка надана водієм при перевірці та додається позивачкою до цієї справи, не є належним документом з огляду на відсутність обов`язкових реквізитів, встановлених законодавством.
		26.          Також скаржник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 440/9668/22 та від 22 грудня 2023 року у справі №  140/6451/22, відповідно до яких встановлення особи автомобільного перевізника (суб`єкта відповідальності за приписами Закону №  2344-III) є необхідним, для чого й призначається розгляд справи, під час якого посадова особа відповідача має з`ясувати, зокрема, особу порушника. 
		27.          Звертає увагу нате, що позивачку було запрошено на розгляд справи, однак вона не з`явилась та надала відповідні пояснення лише в суді. 
		28.          Також, Укртрансбезпекою зазначено, що укладення наведених (можливих) договорів, зокрема, договору позички чи договору зберігання не підкріплено належними доказами у справі, договори не надавались водієм під час проведення перевірки та позивачкою під час звернення до суду, внаслідок чого, на думку скаржника, цілком доцільним є висновок про те, що позивачка у вказаних правовідносинах є суб`єктом відповідальності у розумінні вимог Закону №  2344-III.
		29.          На переконання скаржника, у вказаному випадку ОСОБА_1 здійснювалися послуги з перевезення вантажу, що підпадає під визначення автомобільного перевізника.
		30.          Також скаржник звертає увагу на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції створює прецедент, за яким особи, які порушують законодавство про автомобільний транспорт, можуть уникнути відповідальності шляхом надання документів щодо іншого автомобільного перевізника після проведення рейдової перевірки та складання первинних матеріалів.
		31.          Крім цього, касаційна скарга містить доводи щодо нехтування позивачкою належними їй правами довести свою невинуватість під час розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки та надання своїх заперечень лише в суді.
		32.          У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційну скарзі залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		33.          Верховний Суд, перевіривши та обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
		34.          Спірним у цій справі є питання правомірності стягнення саме з власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власника автомобільним перевізником у розумінні вимог Закону №  2344-III.
		35.          Так, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, стосовно якого проводилася рейдова перевірка, при цьому водій цього транспортного засобу під час проведення перевірки не надав відповідачу товарно-транспорту накладну та протокол перевірки і адаптації тахографа до транспортного засобу.
		36.          Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши положення Закону №  2344-III та Інструкції № 385, зазначив, що відповідальності за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажу підлягають саме автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів.
		37.          Верховний Суд погоджується із вказаним висновком з огляду на таке.
		38.          Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон №  2344-III, статтею 1 якого визначено, що: 1) автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; 2) водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; 3) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами; 4) послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
		39.          Відповідно до статті 33 Закону №  2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
		40.          Частиною першою статті 34 цього Закону передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати, зокрема, вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
		41.          Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону №  2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
		42.          Відповідно до статті 48 Закону №  2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
		43.          Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
		- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
		- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством.
		44.          Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №  2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		45.          Верховний Суд зазначає, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. 
		46.          Проте, автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу. Надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
		47.          Аналогічний висновок узгоджено з правовою позицією, яку викладено у постановах Верховного Суду від 23 серпня 2023 у справі №  600/1407/22-а, від 12 жовтня 2023 року у справі №  280/3520/22.
		48.          Отже, системний аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яка передбачена положеннями частини першої статті 60 Закону №  2344-III, застосовується лише до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.
		49.          Обґрунтовуючи висновок про неправомірність спірної постанови, апеляційний суд виходив з того, що згідно з видатковою накладною, яку надано водієм співробітникам відповідача під час проведення перевірки, вантаж відпущено ТОВ «АЛТ-Автосервіс», а одержано - ТОВ  «Трейд Полтава», водночас, доказів того, що позивачка є автомобільним перевізником вантажу, який перебував у транспортному засобі під час проведення перевірки, матеріали справи не містять.
		50.          До того ж слід зазначити, що відповідачем під час розгляду матеріалів справи та прийняття спірної постанови за цим розглядом не було встановлено статус ТОВ «АЛТ-Автосервіс» та ТОВ «Трейд Полтава» у цих правовідносинах, натомість скаржник лише обмежився зазначенням про невідповідність видаткової накладної вимогам законодавства (зокрема, відсутність обов`язкових реквізитів в останній).
		51.          Окрім цього, апеляційним судом встановлено, що транспортний засіб (марки MAN державний номерний знак НОМЕР_1 ) належить ОСОБА_1 , за кермом цього транспортного засобу під час перевірки перебував водій ОСОБА_2 , який надав пояснення, що транспортний засіб знаходиться в нього на зберіганні, товар віз для своїх цілей та  підприємницьку діяльність не здійснював. 
		52.          Варто зауважити, що посадові особи відповідача повинні забезпечити відповідні вимоги  Закону №  2344-III про те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен нести дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов`язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повното та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.
		53.          Вказаний правовий висновок відповідає позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2023 року у справі №  300/4673/22.
		54.          Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах, проте наголошує, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону №  2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.
		55.          Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
		56.          Вказаний правовий висновок відповідає позиції, яку викладено в постановах від 22 лютого 2023 року у справі №  240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №  420/3371/21.
		57.          Варто зауважити, що ОСОБА_1 не була зазначена як автомобільний перевізник у видатковій накладній, яку надано відповідачу водієм ОСОБА_2 під час перевірки, а інших доказів того, що саме ОСОБА_1 здійснювала перевезення вантажу, як автомобільний перевізник, відповідачем не надано.
		58.          Положеннями частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		59.          Отже, з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки допущено перевезення вантажу за відсутності документів, визначених положеннями Закону №  2344-III.
		60.          Та обставина, що власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , має значення для з`ясування питання законності його користування для перевезення вантажу, але не особи, яка має відповідати за порушення вимог статті 48 Закону №  2344-III.
		61.          Колегія суддів зауважує, що автомобільний перевізник визначається на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. 
		62.          Натомість, в обсязі встановлених обставин у цій справі відповідач зосередив свою увагу лише на реєстраційних документах на транспортний засіб позивача та відомостях акта від 03 березня 2023 року щодо відсутності передбачених законодавством документів, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф щодо особи, причетність якої до перевезення вантажу не підтверджена належними доказами.
		63.          Разом з цим, в позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що відсутність зазначених у цій постанові документів не може вважатися порушенням вимог законодавства України, оскільки 03 березня 2023 року транспортний засіб (який зареєстровано за нею як за громадянкою, а не як за фізичною особою-підприємцем) не використовувався нею для перевезення вантажу з метою здійснення підприємницької діяльності, а експлуатувався водієм для власних потреб.
		64.          Також позивачкою зауважено, що водій ОСОБА_2 не є зареєстрованою фізичною особою-підприємцем, не здійснює підприємницьку діяльність, не перебуває у господарських чи трудових відносинах з нею, що підтверджується усними та письмовими поясненнями водія.
		65.          Вказані обставини відповідач зобов`язаний був установити під час розгляду матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в органах Укртрансбезпеки, проте цього не здійснив і протиправно застосував відповідальність до власника транспортного засобу, а не до дійсного автомобільного перевізника.
		66.          Колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду справи відповідачем не надано жодного доказу щодо того, що під час проведення рейдової перевірки 03 березня 203 року автомобільним перевізником була саме ОСОБА_1 , тобто співробітниками Укртранспбезпеки не спростовано доводів щодо безпідставності застосування саме до неї адміністративної відповідальності за встановлене порушення.    
		67.          Також слід звернути увагу на те, що посадові особи відповідача в акті від 03 березня 2023 року не зазначали, на підставі яких документально підтверджених доказів ними було вказано автомобільного перевізника саме позивачку та чи було їм надано в момент перевірки документи, що засвідчують використання водієм ОСОБА_2 транспортного засобу на договірних умовах.
		68.          Крім цього, в касаційній скарзі Укртрансбезпека вказує на те, що підставою притягнення позивачки до відповідальності стала відсутність у водія ОСОБА_2 товарно-транспортної накладної, наявність якої передбачено положеннями Правил №  363, та протоколу перевірки та адаптації тахографа (відповідно до пункту 3.3  Інструкції №  385).
		69.          Щодо наведеного колегія суддів зазначає, що вказані документи належать до документів, обов`язок наявності яких повинен забезпечити саме автомобільний перевізник відповідно до статті 48 Закону №  2344-III та ця вимога є обов`язковою для тих суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) на договірних умовах із замовником послуги за плату незалежно від виду перевезення: внутрішнього чи міжнародного.
		70.          За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про помилковість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності з огляду на те, що остання є власником транспортного засобу, а не перевізником в розумінні положень Закону №2344-III, тому не має відношення до подій, які описані в акті перевірки та спірній постанові.
		71.          Стосовно доводів скаржника про створення оскаржуваним судовим рішенням прецедента, за яким особи, які порушують законодавство про автомобільний транспорт, можуть уникнути відповідальності за таке порушення, то з цього приводу колегія суддів зазначає, що обов`язок щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника покладено на Укртрансбезпеку, яка, у випадку встановлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, зобов`язана притягнути до адміністративної відповідальності лише винну в указаних порушеннях особу. 
		72.          При цьому притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не була автомобільним перевізником є недопустимою, а тягар наслідків у такому випадку покладено на компетентний контролюючий орган, яким є Укртрансбезпека.    
		73.          Аналогічний висновок відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2023 року у справі №  300/4673/22.
		74.          З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій відповідають загальним підходам сформованим Верховним Судом стосовно належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 440/9668/22 та від 22 грудня 2023 року у справі №  140/6451/22.
		75.          Отже, доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України про неврахування висновків Верховного Суду у постановах від 21 грудня 2023 року у справі № 440/9668/22 та від 22 грудня 2023 року у справі №  140/6451/22, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
		76.          Інші наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав уважати про неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення.
		77.          Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		78.          З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями  341,  345,  350, 355,  356 КАС України, Верховний Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі №  520/11723/23 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		М.В. Білак
		Н.В. Мартинюк
		В.Е. Мацедонська, 
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...