Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/11695/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо; забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами.
Надіслано судом: 24.01.2025. Зареєстровано: 25.01.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2025.
Дата набрання законної сили: 24.01.2025
Номер судового провадження: А/857/25756/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/11695/24 пров. № А/857/25756/24
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді Коваля Р. Й.,
		суддів Гуляка В. В.,
		Ільчишин Н. В.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Фермерського господарства «Агро-Традиції», Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року (прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Львові суддею Чаплик І. Д.) у справі № 380/11695/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Бібрської міської ради, Державної установи Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва НАМН України, Проектно архітектурно-технічного науково-виробничого приватного підприємства Енергомонтажвентиляція, Фермерського господарства Агро-Традиції, про визнання протиправним та скасування висновку,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У червні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в якому просили визнати протиправним та скасувати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.08.2023 за № 12.2-18-4/10663, затверджений Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі оскаржуваного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.08.2023 за № 12.2-18-4/10663, затвердженого Держпродспоживслужбою України, зменшено санітарно-захисну зону запланованої птахофабрики річною потужністю 1 млн курей-бройлерів з 300 м до 152 м. Позивачі вважали, що зменшення санітарно-захисної зони є неправомірним та таким, що ґрунтується на неповній, неточній та недостовірній інформації, що порушує їх право на безпечне для життя та здоров`я довкілля, оскільки згідно з Додатком 5 до ДСП 173-96 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ від 19.06.1996 № 173, зареєстрованим у Мінюсті 24.07.1996 за № 379/1404 (далі - ДСП 173-96), розмір нормативної санітарно-захисної зони для птахофабрик (у державних та колективних підприємствах) до 100 тисяч курей несучок та до 1 млн бройлерів на рік, до яких відноситься ФГ Агро-Традиції, складає 300 м.
		Зазначали те, що в Протоколі державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 530 від 08.06.2023, який надалі ліг в основу оскаржуваного висновку (далі  Протокол СЕЕ), нормативна санітарно-захисна зона (далі також - СЗЗ) не витримується, позаяк у західному напрямку на відстані 152 м від межі території розміщується малоповерхова житлова забудова с. Лани (7 житлових будинків з присадибними ділянками), що підтверджується актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта  ФГ Агро-Традиції від 31.03.2023 ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області. Також у Протоколі СЕЕ вказано, що промисловий майданчик ФГ Агро-Традиції з усіх боків обмежений землями сільськогосподарського призначення. На півдні розміщуються господарські споруди. Більше того, в нормативну санітарну-захисну зону 300 м потрапляє не 7, а 41 житловий будинок, який знаходиться не лише в західному напрямку, а простягається з північного на південний захід. Проте, в протоколі про інші 34 будинки, які розташовані у південно та північно-західних напрямках, нічого не згадується. Окрім того, ділянка ФГ Агро-Традиції межує з землями житлової та громадської забудови, які попадають навіть в зменшену до 152 м санітарно-захисну зону. Також СЗЗ необхідно рахувати не до житлового будинку, а до межі житлової забудови, чого дотримано не було. Відтак позивачі вважали, що інформація, наведена в Протоколі СЕЕ, Акті санітарно-епідеміологічного обстеження, Науковому звіті та в самих Матеріалах з обґрунтування санітарно-захисної зони, є неповною та недостовірною.
		Вказували, що за змістом Протоколу СЕЕ за результатами розрахунків розсіювання (з урахуванням фону) максимальні приземні концентрації забруднювальних речовин на межі найближчої житлової забудови (на відстані 152 м), до якої обґрунтовується встановлення СЗЗ, від території птахоферми та на межі 300 м не перевищують встановлених Гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць, затверджених наказом МОЗ від 14.02.2020 № 52. Однак, на цей час птахоферма ще не функціонує, а лише планується її будівництво, відтак ці розрахунки є теоретичними та не відображають реальну ситуацію щодо рівня забруднення повітря, яке буде під час експлуатації цього об`єкта, відтак не можуть бути підтвердженням належного дотримання вимог санітарного законодавства щодо рівня забруднюючих речовин в повітрі на межі 152 м, та підставою для обґрунтування зменшення СЗЗ. Окрім того, територія, на якій планується птахофабрика, має схил в сторону житлової забудови, відтак весь вплив на водні об`єкти також спрямований в сторону проживання позивачів, що також не є тим фактом, який би дозволив аргументувати зменшення СЗЗ зі сторони житлової забудови.
		 
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року позов задоволено.
		 
		Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Фермерське господарство Агро-Традиції (далі також - ФГ «Агро-Традиції») , яке вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуваний висновок є правовим актом індивідуальної дії, право оскаржити який мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Однак, позивачі не належать до суб`єктів правовідносин, які виникають у зв`язку з реалізацією цього акта, а тому такі дії відповідача не порушують прав, свобод або інтересів позивачів. Вважає, що законодавство України не встановлює можливості реалізації свого права та життя, здоров`я та безпечне довкілля шляхом оскарження висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. При цьому, позивачами не надано жодного доказу про те, що саме внаслідок затвердження оскаржуваного висновку відбулося порушення їхніх прав. Також зазначає, що позивачі не надали суду і в матеріалах справи відсутні будь-які докази та висновки контролюючих органів (які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, екологічний контроль, екологічна інспекції, екології та природних ресурсів та інших державних органів) про те, що будівництво вказаних об`єктів може призвести до погіршення екологічної ситуації мешканців громади. На переконання третьої особи, оскаржуваний висновок виданий відповідно до норм чинного законодавства України. Також звертає увагу на те, що позивачами пропущено місячний строк звернення до суду.
		 
		Також із зазначеним рішенням не погодилася Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та оскаржила його. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуваний позивачами висновок є документом дозвільного характеру, документом установленої форми, індивідуальним актом, виданим у відносинах, які виникли між дозвільним органом (Держпродспоживслужбою) та суб`єктом господарювання (ФГ Агро-Традиції), стосується прав/ інтересів зазначеного фермерського господарства, та не стосується прав або інтересів позивачів, оскільки вони не визначені в оскаржуваному висновку. Також, позивачі не наділені правом оскаржувати такий висновок, оскільки не є учасниками правовідносин (ні дозвільним органом, ні суб`єктом господарювання), які виникли у зв`язку з видачею оскаржуваного висновку. Звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, викладені у постанові від 16.06.2021 у справі № 9901/382/20, згідно з якими індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Відтак, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Тобто, чинне законодавство наділяє правом оскаржити індивідуальний акт лише тих осіб (фізичних, юридичних), яким він адресований та породжує для них права/обов`язки, яким позивачі не є. Вважає, що при вирішенні вказаного спору позивачі повинні були довести не тільки сам факт забруднення довкілля саме відповідачем, а й те, що воно відбувається поза відповідними нормами, встановленими державою, не притаманне наявному забрудненню в сучасних містах та селищах, негативно впливає на користування зручностями населених пунктів, приватне та сімейне життя позивачів, та, як наслідок, призводить до погіршення стану їх здоров`я. Позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів про те, що саме внаслідок затвердження відповідачем оскаржуваного висновку відбулося порушення саме їх індивідуальних прав на безпечне для життя і здоров`я довкілля, що, в свою чергу, може свідчити також про зловживання позивачами процесуальними правами.
		Звертає увагу, що відповідно до Закону України Про систему громадського здоров`я визнано таким, що втратив чинність, Закон України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, яким було передбачено проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, а також внесено зміни до деяких законодавчих актів України у частині виключення висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. У зв`язку з цим, з 01.10.2023 державна санітарно-епідеміологічна експертиза не проводиться.
		Зауважує також, що позивачами пропущено місячний строк звернення до суду.
		 
		Також Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів подано до суду додаткові пояснення щодо апеляційної скарги ФГ Агро-Традиції в яких підтримує доводи апеляційної скарги та просить її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати і в задоволенні позовних вимог відмовити.
		 
		Представник позивачів подала відзив на апеляційні скарги, в якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційних скарг є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи. 
		Вказує на те, що прийнятий відповідачем спірний висновок безпосередньо стосується законного інтересу позивачів на безпечне для життя та здоров`я довкілля, оскільки останні є мешканцями села Лани Бібрської міської територіальної громади, в безпосередній близькості до якого розташовані три земельні ділянки, на яких планується будівництво птахофабрики ФГ Агро-Традиції річною продуктивністю пташників до 1 млн голів курей бройлерів, та на які для цілей будівництва майбутньої птахофабрики розроблено (але ще не затверджено) проект детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель сільськогосподарського підприємства птахофабрики за межами с. Лани, вул. Шевченка Т. Вказує, що оскаржуваний висновок не враховує реальний стан санітарної ситуації: кількість житлових об`єктів, які попадають в санітарно-захисну зону, особливостей рельєфу, рози вітрів та не містить даних щодо аналогічних діючих підприємств, прийнятий на основі неточних та неправдивих даних щодо реальної ситуації, порушує інтереси позивачів на безпечне для життя та здоров`я довкілля, а тому визнання протиправним та скасування Висновку СЕЕ є належним способом захисту порушених законних інтересів мешканців с. Лани в цілому та позивачів зокрема.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		 
		Сторонами заявлено клопотання про розгляд справи за їхньої участі.
		Розглянувши ці клопотання суд апеляційної інстанції вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції підставно з урахуванням положень статті 12 КАС України відніс вказану справу, до категорії справ незначної складності у зв`язку з чим рішення ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження)
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Згідно частини другої статті 311 КАС України якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
		Таким чином, враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційні скарги подані на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів суду апеляційної інстанції не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційних скарг за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні, а відтак дійшла висновку про необхідність розгляду апеляційних скарг у порядку письмового провадження.
		Враховуючи викладене, клопотання про розгляд справи з участю учасників справи задоволенню не підлягають.
		 
		Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		 
		Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є мешканцями с. Лани, Бібрської міської територіальної громади, Львівського району, Львівської області, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
		19 жовтня 2023 року на сайті Бібрської міської ради було опубліковано оголошення про проведення 20 жовтня 2023 року засідання Виконавчого комітету Бібрської міської ради, одним із питань порядку денного якого було передбачено питання про розгляд заяви ОСОБА_3 (власника та керівника ФГ Агро-Традиції) про необхідність оприлюднення та проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проєкту Детальний план території земельної ділянки площею 4,9969 га для будівництва та обслуговування будівель сільськогосподарського підприємства птахофабрики за межами с. Лани, вул. Т. Шевченка, Бібрської міської ради Львівського району Львівської області (далі  Детальний план).
		Підставою для розроблення проєкту Детального плану є рішення сесії Бібрської міської ради від 13.07.2022 Про надання дозволу на виготовлення детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель сільськогосподарського підприємства птахофабрики за межами с. Лани, вул. Шевченка Т..
		Фермерське господарство Агро-Традиції зареєстроване 81137, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Пасіки-Зубрицькі, вул. Дорожна, 9б; ЄДРПОУ: 43486083, основний вид діяльності 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів.
		ФГ Агро-Традиції ініціюючи зменшення санітарно-захисної зони замовило в ПрАТ НВПП Енергомонтажвентиляція згідно укладеного договору Матеріали з обґрунтування санітарно-захисної зони для птахоферми Фермерського господарства Агро-Традиції, що знаходиться за адресою: 81250, Львівська область, Львівський район, Бібрська міська рада, за межами с. Лани, вул. Шевченка, 62 (далі - Матеріали з обґрунтування санітарно-захисної зони) та подало їх на державну санітарно епідеміологічну експертизу.
		За змістом висновків і пропозицій Матеріалів з обґрунтування санітарно-захисної зони птахоферми ФГ Агро- Традиції вказано  враховуючи, що рівень вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі запропонованої санітарно-захисної зони не перевищує гігієнічних нормативів, встановлених для атмосферного повітря населених місць, що рівні очікуваного звукового тиску нижче допустимих значень можливого шуму на території житлової забудови, план заходів по організації санітарно-захисної зони, можна твердити, що запропонована санітарно-захисна зона не погіршить умов проживання на межі найближчих житлових будинків і є можливість скорочення нормативної санітарно-захисної зони для птахоферми ФГ Агро-Традиції, за межами с. Лани, вул. Шевченка, 62 Бібрської міської ради Бібрського району Львівської області на відстані 152 м. в західному, на відстані 190 м в південно-західному і на відстані 172 м. північно-західному та 300 м. в усіх інших напрямках.
		З метою обстеження відповідності розташування земельної ділянки щодо містобудівної ситуації житлової та громадської забудови с. Лани даним, зазначеним в Матеріалах з обґрунтування санітарно-захисної зони для птахоферми ФГ Агро-Традиції відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 29.03.2023 № 243-АГ спеціалістами Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області проведено обстеження території сільськогосподарського підприємства та складено акт санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта - ФГ Агро-Традиції від 31.03.2023, яким встановлено, що планована під забудову територія птахоферми межує на заході  житлова забудова на відстані 152 м. У 300-метровій нормативній СЗЗ знаходиться 7 індивідуальних житлових будинків, найближчий житловий будинок на відстані 152 метри. Містобудівна ситуація довкола земельної ділянки відповідає даним, зазначеним у Матеріалах з обґрунтування санітарно-захисної зони для птахоферми ФГ Агро-Традиції, що знаходиться за адресою: 81250, Львівська область, Львівський район, Бібрська міська рада, за межами с. Лани, вул. Шевченка, 62.
		На підставі заяви ФГ Агро-Традиції № 17 від 16.01.2023 (вх. № СЕС-290 від 17.01.2023) Матеріали з обґрунтування санітарно-захисної зони розглянуто Комісією для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи в особливо складних випадках щодо встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон, за результатами чого було складено Протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 530 від 08.06.2023 (далі  Протокол СЕЕ № 530). За змістом Протоколу СЕЕ № 530 Комісія дійшла висновку, що за відсутності скарг та зауважень до планованої діяльності ФГ Агро-Традиції, про що наданий лист-довідка Виконавчого комітету Бібрської міської ради старости сіл Лани, Благодатівка, Гончарів, Любецька, Серники від 03.10.2022 № 457, керуючись п.п. 5.5 п.п. 5.7 ДСП 173-96 та беручи до уваги акт санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта - ФГ Агро-Традиції від 31.03.2023 ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області щодо розміщення найближчої житлової забудови на відстані 152 м у західному напрямку від межі території підприємства, встановити після коригування СЗЗ (санітарно-захисну зону) для птахоферми ФГ Агро-Традиції, що знаходиться за адресою 81250, Львівська область, Львівський район, Бібрська міська рада, за межами с. Лани, вул. Шевченка, 62, від території підприємства до межі житлової забудови розміром 152 м у західному напрямку. За всіма іншими напрямками сторін світу залишити нормативну СЗЗ розміром 300 м від території підприємства.
		Вказані Матеріали з обґрунтування санітарно-захисної зони та додані до них документи були розглянуті також ДУ Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва НАМН України. За результатами розгляду складено Науковий звіт за результатами робіт для потреб Державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 22.2/983 від 08.06.2023 (далі також - Науковий звіт). У висновку цього звіту ДУ Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМН України рекомендував Держпродспоживслужбі погодити Матеріали з обґрунтування санітарно-захисної зони для птахоферми Фермерського господарства Агро-Традиції, що знаходиться за адресою: 81250, Львівська область, Львівський район, Бібрська міська рада, за межами с. Лани, вул. Шевченка, 62 із встановленням після коригування СЗЗ від території підприємства до межі житлової забудови розміром 152 м у західному напрямку. Вказано, що умовами експлуатації птахофабрики ФГ Агро-Традиції є не перевищення гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних речовин в атмосферному повітрі населених місць та забезпечення нормативного рівня акустичного впливу на межі встановленої після коригування СЗЗ відповідно до вимог ДСН 463-19, ДСП 173-96 та виробничого рівня шуму на проммайданчику згідно з вимогами ДСН 3.3.6.037-99.
		За результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи Матеріалів з обґрунтування санітарно-захисної зони, на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи та Акту санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта Комісія для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи в особливо складних випадках щодо встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон дійшла висновку, що такі Матеріали відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і можуть бути погоджені (затверджені), в результаті чого затвердила висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.08.2023 № 12.2-18-4/10663 (річна продуктивність пташників  до 1 млн. голів курей бройлерів).
		Позивачі не погоджуючись із таким висновком відповідача, звернулися до суду з цим позовом. Своє порушене право та законний інтерес позивачі обґрунтовують порушенням права на безпечне для життя та здоров`я навколишнє середовище, оскільки проживають у нормативній 300-метровій санітарно-захисній зоні.
		 
		Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що на переконання позивачів прийняття спірного висновку порушує екологічну безпеку, їх права на безпечне для життя та здоров`я навколишнє середовище, а тому вони мають право на звернення за захистом порушених, на їх думку, екологічних прав.
		Суд у цьому випадку не встановив перешкод для поширення на позивачів основних принців Орхуської конвенції, а тому вони мають право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
		Суд зазначив, шо у відповідача були недостовірні відомості щодо наявності житлової забудови в межах нормативної санітарно-захисної зони розміром 300 м, що призвело до необґрунтованого прийняття рішення про зменшення розміру санітарно-захисної зони, що суперечить діючим Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів, затвердженим Наказом МОЗ № 173.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.08.2023 за № 12.2-18-4/10663, затвердженого Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, щодо можливості скорочення санітарно-захисної зони.
		 
		Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
		 
		За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
		 
		На час виникнення спірних правовідносин, суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, регулював Закон України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення від 24.02.1994 №4004-XII (далі - Закон № 4004-XII, у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного висновку; втратив чинність з 01.10.2023 на підставі Закону України Про систему громадського здоров`я № 2573-IX від 06.09.2022), який також визначає відповідні права і обов`язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
		 
		За приписами статті 1 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення від 24.02.1994 № 4004-XII (далі також Закон № 4004-XII) (тут і далі в редакції, чинній на час затвердження оскаржуваного висновку) передбачено, що шкідливий вплив на здоров`я людини вплив факторів середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров`ю, життю або працездатності людини чи здоров`ю майбутніх поколінь; безпечні умови для людини стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину; вимоги безпеки для здоров`я і життя людини розроблені на основі медичної науки критерії, показники, гранично допустимі межі, санітарно-епідеміологічні нормативи, правила, норми, регламенти тощо (медичні вимоги щодо безпеки для здоров`я і життя людини), розроблення, обґрунтування, контроль і нагляд за якими відноситься виключно до медичної професійної компетенції; державна санітарно-епідеміологічна експертиза це вид професійної діяльності органів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об`єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об`єктах, встановленні відповідності об`єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм - в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об`єкта для здоров`я та життя людини; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об`єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров`я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов`язковим для виконання власником об`єкта експертизи; об`єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи - будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров`я людини, а також діючі об`єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
		Згідно зі статтею 4 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення громадяни мають право на: безпечні для здоров`я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище; участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів; відшкодування шкоди, завданої їх здоров`ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства; достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров`я, здоров`я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров`я та їх ступінь.
		Законодавством України громадянам можуть бути надані й інші права щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
		Статтею 5 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення передбачено, що громадяни зобов`язані: піклуватися про своє здоров`я та здоров`я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів; проходити обов`язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках; виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб державної санітарно- епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.
		 
		Згідно зі статтею 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.
		 
		Законом України № 832-ХІV від 06.07.1999 була ратифікована Орхуська конвенція, Відповідно до ст. 9 Конституції України, положення Орхуської конвенції є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати. Для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у ст. 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля. 
		Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства. При цьому відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства. 
		Так, відповідно до положень статті 2 Орхуської Конвенції Громадськість означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об`єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою (пункт 4). Зміст наведених норм Орхуської Конвенції свідчить, що ця Конвенція закріпила фундаментальне право громадськості, в тому числі однієї фізичної особи, оскаржити рішення, дії чи бездіяльність якими порушуються норми чинного законодавства, що стосується охорони навколишнього середовища. 
		 
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17 окремо наголосила на тому, що конституційне право на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості. 
		Для забезпечення запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, допустимого рівня безпеки населення та навколишнього природного середовища здійснюється державний нагляд (контроль) спеціально уповноваженими органами, яким делеговано повноваження здійснювати відповідні заходи державного нагляду (контролю).
		Відповідно до статті 11 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища № 1264-XII Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством. Місцеві ради, органи державної влади в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів зобов`язані подавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. Порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України. Відтак право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно через об`єднання громадян (громадськість).
		 
		Своє порушене право та законний інтерес позивачі обґрунтовують порушенням права на безпечне для життя та здоров`я навколишнє середовище, оскільки проживають в нормативній 300-метровій санітарно-захисній зоні.
		Водночас за доводами відповідача та третьої особи оскаржуваний позивачами висновок від 04.08.2023 не стосується прав та інтересів позивачів, оскаржуваний висновок є правовим актом індивідуальної дії, право оскаржити який мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		 
		Вирішуючи питання про те, чи мають позивачі право на звернення до суду з цим позовом, суд звертає увагу, що адміністративні суди, у випадку необхідності перевірки дотримання суб`єктами владних повноважень гарантованих особі прав, зокрема, наданих статтями 13, 23, 50, 54 Конституції України у правовідносинах, пов`язаних із благоустроєм населених пунктів, плануванням та забудовою території, повинен застосовувати широке тлумачення поняття охоронюваний інтерес. За загальним правилом, такий інтерес включає у тому числі захист права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, створення умов для комфортного та безпечного проживання на території відповідного населеного пункту.
		 
		Судом встановлено, що позивачі є мешканцями с. Лани. ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не зареєстрований, проте житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить йому на праві власності, як і ділянка, на якій знаходиться будинок, що підтверджується доданими до позовної заяви документами. 
		Враховуючи, що житлові будинки позивачів знаходяться в нормативній 300-метровій санітарно-захисній зоні, яка зменшена оскаржуваним актом, суд дійшов правильного висновку про наявність у позивачів права на звернення до суду з цим позовом за захистом, зокрема, порушених екологічних прав, оскільки прийняття спірного висновку від 04.08.2023, на їх переконання, порушує екологічну безпеку, їх права на безпечне для життя та здоров`я навколишнє середовище.
		 
		Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про те, що в цьому випадку не встановлено перешкод для поширення на позивачів основних принців Орхуської конвенції, а тому вони мають право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
		 
		Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 826/3820/18, постанові від 16.03.2023 у справі № 640/351/20, постанові від 17.10.2023 у справі № 160/2294/20.
		 
		Згідно статті 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.
		У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.
		Відповідно до статті 10 Закону № 4004-XII державна санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об`єктів та пов`язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає: - визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов праці, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побічно негативно впливають або можуть вплинути на здоров`я населення; встановлення відповідності об`єктів експертизи вимогам санітарних норм; - оцінку повноти та обґрунтованості санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів; - оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов`язаних з діяльністю об`єктів експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров`я населення.
		Відповідно до статті 11 Закону № 4004-XII державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають: проекти міждержавних, державних цільових, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку; інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством; схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо; проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної документації, що стосується здоров`я та середовища життєдіяльності людини; продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров`ю людей; документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо; діючі об`єкти, у тому числі військового та оборонного призначення.
		Статтею 12 Закону № 4004-XII визначено, що державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а в особливо складних випадках - комісіями, що утворюються головним державним санітарним лікарем. Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		До проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи можуть залучатися за їх згодою фахівці наукових, проектно-конструкторських, інших установ та організацій незалежно від їх підпорядкування, представники громадськості, експерти міжнародних організацій.
		Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи регулюється законодавством України.
		 
		Відповідно до Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого Указом Президента України від 24.07.2000 № 918 та Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 № 1109, наказом Міністерства охорони здоров`я України № 247 від 09.10.2000, затверджено Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи (далі Порядок № 247; в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного висновку; втратив чинність з 13.12.2023).
		Пунктом 1 Порядку № 247 визначено, що державна санітарно-епідеміологічна експертиза  це вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об`єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об`єктах, установленні відповідності об`єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а в разі відсутності відповідних санітарних норм  в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об`єкта для здоров`я та життя людини.
		Об`єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи  будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти будівництва, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров`я людини, а також діючі об`єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив установлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
		Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи  документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об`єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров`я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов`язковим для виконання власником об`єкта експертизи.
		Пунктом 2.1. Порядку № 247 встановлено, що метою державної санітарно-епідеміологічної експертизи є збереження та захист здоров`я людей шляхом виявлення, попередження, зменшення та усунення шкідливого впливу на них об`єктів експертизи. 
		Згідно з п. 7.4 Порядку № 247 державна санітарно-епідеміологічна експертиза включає такі етапи: - звернення заявника у випадках, передбачених пунктом 7.2 цього Порядку, до Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров`я України, а у випадках, передбачених пунктом 7.1, - до установ, закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України; - здійснення вимірювань, досліджень об`єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог щодо об`єкта експертизи (показників безпеки та умов використання тощо) та оформлення звіту; - проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та оформлення її результатів у вигляді протоколу експертизи; - підготовка проекту висновку; - затвердження висновку експертизи та внесення його до реєстру висновків експертизи. 
		Відповідно до п. 11.1, 11.2 Порядку № 247 заявник несе відповідальність за недостовірність наданих документів, матеріалів, зразків та невиконання вимог висновку експертизи. Виконавці експертизи та робіт для потреб експертизи несуть відповідальність за недостовірність, необ`єктивність, неповноту, несвоєчасність виконаних робіт і розголошення конфіденційної інформації.
		 
		Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 173 від 19.06.1996, затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - Правила), які включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення.
		Абзацом першим п. 5.4 Правил передбачено, що промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.
		Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів.
		Розміри санітарно-захисних зон та санітарних розривів від сільськогосподарських підприємств і виробничих комплексів слід приймати відповідно до вимог законодавства та ДБН Б.2.2-12:2018 Планування і забудова територій (додаток № 5) (п. 5.6 Правил).
		Згідно з Додатком 5 до Правил, розмір нормативної санітарно-захисної зони для птахофабрик (у державних та колективних підприємствах) до 100 тис. курей несучок та до 1 млн бройлерів на рік, складає 300 м.
		Розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об`єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи (п. 5.7 Правил).
		 
		Як видно з матеріалів справи, оскаржуваним висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.08.2023 № 12.2-18-4/10663 за результатами державної санітарної-епідеміологічної експертизи Матеріали з обґрунтування санітарно-захисної зони для птахоферми ФГ Агро-Традиції, що знаходиться за адресою: 81250, Львівська область, Львівський район, Бібрська міська рада, за межами с. Лани, вул. Шевченка, 62 (річна продуктивність пташників  до 1 млн голів курей бройлерів) відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і можуть бути погоджені (затверджені). Вказаним висновком дозволено скорочення нормативної санітарно-захисної зони для птахоферми ФГ Агро-Традиції, за межами с. Лани, вул. Шевченка, 62 Бібрської міської ради Бібрського району Львівської області з нормативної відстані санітарно-захисної зони з 300м до 152 м в західному, 190 м - в південно-західному і 172 м - в північно-західному напрямках. В усіх інших напрямках залишено 300 м.
		Водночас, в Протоколі СЕЕ № 530, який був підставою для прийняття оскаржуваного висновку, зазначено, що нормативна СЗЗ не витримується, оскільки у західному напрямку на відстані 152 м від межі території розміщується малоповерхова житлова забудова с. Лани (7 житлових будинків з присадибними ділянками), що підтверджується актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта  ФГ Агро-Традиції від 31.03.2023 ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області. Також в Протоколі СЕЕ № 530 вказано, що проммайданчик ФГ Агро-Традиції з усіх боків обмежений землями сільськогосподарського призначення. На півдні розміщуються господарські споруди.
		Також, актом від 25 квітня 2024 року, складеним членами постійної комісії з питань земельних відносин та архітектури, представниками органів місцевого самоврядування Бібрської міської ради та мешканцями села Лани, зокрема, позивачами, за результатами проведеного обстеження території санітарно-захисної зони об`єкта птахофабрики ФГ Агро-Традиції, зафіксовано, що у 300-метровій нормативній СЗЗ об`єкта птахофабрики ФГ Агро-Традиції знаходиться 41 індивідуальний житловий будинок мешканців с. Лани, у тому числі адміністративно-громадський будинок с. Лани (п. 3 акту). Цей факт також підтверджується графічними матеріалами Детального плану, зокрема на ст. 25 Схема санітарно-захисної зони 1:2000. Аналогічна схема є і в Звіті з стратегічної екологічної оцінки на ст. 15.
		У Протоколі СЕЕ № 530 вказано, що проммайданчик ФГ Агро-Традиції з усіх боків обмежений землями сільськогосподарського призначення.
		Суд зазначає, що в проекті Детального плану території, оприлюдненому в Єдиному реєстрі стратегічної екологічної оцінки (реєстраційний номер справи - 27- 09-2342-23), територія сформована трьома земельними ділянками: - Земельна ділянка з кадастровим номером 4623384500:03:000:0398 площею 1,0451 га. Цільове призначення: 01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення - Земельна ділянка з кадастровим номером 4623384500:03:000:0399 площею 1,7542 га. Цільове призначення: 01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення - Земельна ділянка з кадастровим номером 4623384500:03:000:0400 площею 2,1976 га. Цільове призначення: 01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення.
		Водночас, найближче до житлової забудови розташована земельна ділянка кадастровий номер 4623384500:03:000:0398. (ст. 28 проекту Детального плану). Відповідно опису меж у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 4623384500:03:000:0398 номер витягу НВ-9940607002024 дата формування 31.05.2024, від Г до А (зі сторони житлових будинків) ділянка межує з землями житлової та громадської забудови, зокрема по сусідству (без спільних меж) знаходяться земельні ділянки, кадастрові номера яких 4623384500:12:005:0405 та 4623384500:12:005:0210, що підтверджується Планом сучасного використання земель за формою власності та із зазначенням категорій та виду цільового призначення, з урахуванням наявних обмежень та обтяжень (ст. 28 проекту Детального плану). Земельні ділянки з кадастровими номерами 4623384500:12:005:0405 та 4623384500:12:005:0210 відповідно до витягів з Державного земельного кадастру номер НВ-9941966812024, дата формування 20.06.2024, та НВ-9941984332024, дата формування 20.06.2024, мають цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджує межування території планованої птахофабрики з житловою забудовою з західної сторони і спростовує інформацію про те, що проммайданчик ФГ Агро-Традиції (територія Детального плану) з усіх боків обмежений землями сільськогосподарського призначення.
		Окрім того, як видно на графічних матеріалах проекту Детального плану території, в санітарно захисну зону планованого курятника попадає водонапірна вежа, з якої забезпечується водопостачання мешканців села Лани.
		Проте, відповідно до п. 5.10 ДСП 173-96, у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення: - житлових будинків з прибудинковими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ; - дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів; - спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств; - охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.
		Також з матеріалів справи видно, що 06 березня 2024 року мешканцем с. Лани, ОСОБА_4 , було надіслано запит на публічну інформацію до ДУ Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва НАМН України щодо правильності тлумачення висновків про напрямки скорочення СЗЗ. У відповіді від 15.03.2024 № 22.9/396 ДУ Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва НАМН України зазначив відстані у проміжних західних румбах, які є менші за 300 м., слід віднести до фактів, які були виявлені вже після затвердження висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи конфігурації СЗЗ для ФГ Агро-Традиції.
		 
		За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що інформація, наведена в Протоколі СЕЕ № 530, Акті санітарно-епідеміологічного обстеження, Науковому звіті та відповідно Матеріалах з обґрунтування санітарно-захисної зони, є неповною та недостовірною. Зменшення санітарно-захисної зони відбулося з порушенням санітарних норм, що підтверджується проектом Детального плану території ФГ Агро-Традиції та витягами з ДЗК на земельні ділянки кадастровий номер 4623384500:03:000:0398, кадастровий номер 4623384500:12:005:0405, кадастровий номер 4623384500:12:005:0210.
		 
		Також необхідно зазначити, що за змістом п. 5.5, п. 5.7 Правил розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об`єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за "Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об`єктів. Однак, оскаржуваний висновок не враховує кількість житлових об`єктів, які попадають в санітарно-захисну зону, особливостей рельєфу, рози вітрів та не містить даних щодо аналогічних діючих підприємств.
		Розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об`єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи. Однак, оскаржуваний висновок таких розрахунків не містить.
		У Протоколі СЕЕ № 530 вказується, що для даного підприємства основними чинниками негативного впливу на умови проживання та здоров`я людей буде забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами та виробничий шум. 
		Водночас відповідно до листа Львівського РЦГМ від 15.12.2022 № 9912-01- 1043/08/06.2 пануючими напрямками вітру в зоні розміщення птахоферми є західний (21,7%), південно-східний (19,5 %) та північно-західний (13,9 %), які забезпечують розсіювання та розповсюдження забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, тобто пануючий напрямок вітру зі сторони планованої птахоферми переважно в сторону житлової забудови, що ставить під сумнів доцільність та обґрунтованість зменшення санітарно-захисної зони саме в цьому напрямку.
		Зі змісту Протоколу СЕС № 530 слідує, що оскільки підприємство знаходиться на стадії реалізації проектних рішень з будівництва нових пташників та інших будівель і споруд, оцінка його можливого впливу після введення в експлуатацію була проведена на підставі результатів, отриманих на підприємстві аналогу: ФГ ДОРПЕР (81105, Львівська обл., Львівський р-н., Солонківська ОТГ, с. Нагоряни). Вказано, що за результатами розрахунків розсіювання (з урахуванням фону) максимальні приземні концентрації забруднювальних речовин на межі найближчої житлової забудови (на відстані 152 м.), до якої обґрунтовується встановлення СЗЗ, від території птахоферми та на межі 300 м. не перевищують встановлених Гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць, затверджених наказом МОЗ від 14.02.2020 № 52.
		Водночас, за змістом повідомлення про намір отримати дозвіл на викиди ФГ ДОРПЕР, розміщеного 24.08.2023 на сайті Міндовкілля України, дане фермерське господарство спеціалізується на відгодівлі курей бройлерів (КВЕД: 01.47  розведення свійської птиці (основний). Вирощування бройлерів відбувається у трьох пташниках, два з яких є двоповерховими і дозволяють одночасно утримувати по 40,0 тис. голів птиці, а третій  4,0 тис. голів птиці. Річна потужність птахофабрики становить 504,0 тис. голів на рік (за умови 6-ти циклів вирощування), що в двічі менше за потужність птахоферми, яка проектується в с. Лани, а тому показники цього підприємства не можуть лягати в основу зменшення СЗЗ з західної сторони для птахоферми ФГ Агро-Традиції. У процесі розгляду справи ні відповідачем, ні третьою особою не подано суду інші критерії ФГ ДОРПЕР, які впливають на рівень забруднення повітря цим фермерським господарством, зокрема, технології очистки, напрям вітру, кількість поголів`я на фермі на момент заміру, рельєф місцевості тощо.
		За змістом Протоколу СЕС № 530 згідно з актом від 31.03.2023 ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області, функціонування птахофабрики після реалізації проєктованих рішень на вказаному проммайданчику передбачає впровадження природоохоронних заходів технічного та технологічного характеру, які спрямовані на зниження антропогенного впливу на стан навколишнього середовища, підтримання належного рівня благоустрою території, а також дотримання вимог санітарно-ветеринарного законодавства щодо забезпечення умов утримання птахів та ін. Проєктними рішеннями передбачається будівництво 5 пташників. У межах застосування на птахофабриці новітніх (інноваційних) технологій для санітарної обробки повітря внутрішнього середовища лише в крайньому, відносно житлової забудови, пташнику передбачається встановити фотохімічний генератор озону з високою ефективністю знезараження і очищення повітря (виробництво Харківської електротехнічної компанії (зараз ТОВ Харківська інженерна компанія)). Водночас в інших 4- ох пташниках такого очищення не передбачено.
		За змістом Протоколу СЕС № 530 під час проведення експертизи було розглянуто довідку Виконавчого комітету Бібрської міської ради старости сіл Лани, Благодатівка, Гончарів, Любецька, Серники від 03.10.2022 № 457 про відсутність зауважень до роботи ФГ Агро-Традиції. Ця довідка була взята до уваги як така, що підтверджує відсутність скарг та зауважень.
		Водночас, як встановлено судом, 07 грудня 2023 року відбулися громадські слухання Детального плану території, на яких були присутні 77 осіб. З них 70 висловилися проти будівництва такого об`єкта від свого імені, та ще 158 голосів проти було від учасників, які делегували своє право голосу на цих громадських слуханнях, що зафіксовано в протоколі громадських слухань, опублікованому на сайті Бібрської міської ради. Після громадських слухань, 07.12.2023 мешканці провели загальні збори села, на яких затвердили зміст скарги щодо скасування висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.08.2023 № 12.2-18-4/10663, яку підписали 162 особи, та яку було надіслано тво голови Державної екологічної інспекції України Зубовичу І. О. Також за результатами вивчених документів та громадських слухань, місцеві мешканці подали письмові зауваження та пропозиції Бібрському міському голові (Вх. № 1402 від 26.12.2023), що свідчить про невідповідність інформації, вказаній в Матеріалах, які затверджені оскаржуваним висновком.
		 
		Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача були недостовірні відомості щодо наявності житлової забудови в межах нормативної санітарно-захисної зони розміром 300 м, що призвело до необґрунтованого прийняття рішення про зменшення розміру санітарно-захисної зони, що суперечить діючим Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів, затвердженим Наказом МОЗ № 173, у зв`язку з чим такий підлягає скасуванню.
		 
		Щодо строку звернення до суду, колегія суддів зазначає таке.
		 
		Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. 
		 
		На момент прийняття оскаржуваного висновку № 12.2-18-4/10663 від 04.08.2023 була чинною норма статті 43 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», яка передбачала, що постанови, розпорядження, приписи, висновки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби можуть бути оскаржені у місячний термін.
		 
		Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що з 01.10.2023 введений в дію Закон України «Про систему громадського здоров`я», який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади функціонування системи громадського здоров`я в Україні з метою зміцнення здоров`я населення, запобігання хворобам, покращення якості та збільшення тривалості життя, регулює суспільні відносини у сфері громадського здоров`я та санітарно-епідемічного благополуччя населення, визначає відповідні права і обов`язки державних органів та органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб у цій сфері, встановлює правові та організаційні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарно-епідемічного благополуччя населення. 
		Відповідно до Закону України «Про систему громадського здоров`я» визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», яким було передбачено проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, а також внесено зміни до деяких законодавчих актів України у частині виключення висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. У зв`язку з цим, з 01.10.2023 державна санітарно-епідеміологічна експертиза не проводиться. 
		 
		За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першоїстатті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, "правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки".
		Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
		При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
		Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
		Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
		 
		Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 березня 2023 року (справа № 640/3380/22).
		 
		Як зазначено позивачами в позові вони дізналися про наявність висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.08.2023 № 12.2-18-4/10663, затвердженого Держпродспоживслужбою України, яким санітарно захисну зону запланованої птахофабрики річною потужністю 1 млн. курей-бройлерів необґрунтовано та протиправно зменшено з 300 м. до 152 м., чим порушені їх права та законні інтереси на чисте довкілля, після оприлюднення такого висновку 30.11.2023 Єдиному реєстрі стратегічної екологічної оцінки (реєстраційний номер справи - 27-09-2342-23). 
		Наведені доводи відповідачем жодним чином не спростовані.
		 
		Отже, на момент дізнання позивачами про існування оскаржуваного висновку була чинною тільки норма статті 122 КАС України, яка передбачала шестимісячний строк звернення до суду, оскільки норма статті 43 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», яка передбачала місячний строк звернення до суду втратила чинність 01.10.2023.
		 
		До суду із позовом позивачі звернулися 31.05.2024, тобто в межах, визначеного законом, шестимісячного строку звернення до суду(враховуючи, що в лютому 2023 року було 28 днів).
		 
		Таким чином доводи апелянтів про пропуск позивачами строку звернення до суду не підтвердилися.
		 
		Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.
		 
		Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		У рішенні по справі Звежинський проти Польщі (Заява N34049/96) від 19.06.2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).
		Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
		 
		За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
		Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. 
		 
		Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційні скарги Фермерського господарства «Агро-Традиції» та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 380/11695/24  без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. 
		 
		Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк   Н. В. Ільчишин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...